08 жовтня 2025 рокуСправа №160/20923/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/20923/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
18 липня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_4 , Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), що надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - Військової частини НОМЕР_4 , що полягає у відмові долучити до матеріалів службового розслідування надані позивачем документи, а також переглянути висновки службового розслідування за фактом травмування позивача ОСОБА_1 , що сталося 10.05.2022, з урахуванням результатів досудового розслідування у кримінальному провадженні (ЄРДР №12022230000001133 від 10.05.2022), а також документів, наданих уповноваженим органом Національної поліції України;
- зобов'язати відповідача - Військову частину НОМЕР_4 долучити до матеріалів службового розслідування за фактом травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 постанову про закриття кримінального провадження, внесену до ЄРДР за №12022230000001133 від 10.05.2022, а також повідомлення відділення поліції №1 Бериславського РВП ГУ НП в Херсонській області від 22.08.2024 вих.№7868/371-2024 щодо відсутності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
- зобов'язати відповідача - Військову частину НОМЕР_4 переглянути результати службового розслідування за фактом травмування позивача ОСОБА_1 10.05.2022, з урахуванням результатів досудового розслідування у кримінальному провадженні (ЄРДР №12022230000001133 від 10.05.2022).
- визнати протиправною бездіяльність Відповідача-2 - Військової частини НОМЕР_2 , що полягає у неприйнятті рішення та невжитті заходів за скаргою від 02.04.2025 представника позивача на протиправну бездіяльність командування військової частини НОМЕР_4 .
- зобов'язати Відповідача-2 - Військову частину НОМЕР_2 розглянути по суті скаргу представника позивача адвоката Стрикуна А.С. від 02.04.2025, надіслану на адресу командира військової частини НОМЕР_2 за №04/23/0204/2025-ск, надати письмову відповідь позивачу.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність бездіяльності відповідачів щодо перегляду результатів службового розслідування, проведеного стосовно позивача та неприйнятті рішення та невжитті заходів за скаргою від 02.04.2025 представника позивача на протиправну бездіяльність командування військової частини НОМЕР_4 .
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/20923/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року вищезазначену позовну заяву залишено без руху, позивачу запропоновано усунути недоліки у встановлений судом строк - протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_4 , до відповідача-2: Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачу в частині позовних вимог до Військової частини НОМЕР_4 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 прийнято позовну заяву до розгляду в частині позовних вимог до Військової частин НОМЕР_5 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/20923/25, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження). Витребувано від відповідача докази по справі.
25 серпня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що адвокат Стрикун Андрій Сергійович скаргу про протиправну відмову командування військової частини НОМЕР_4 у розгляді документів стосовно колишнього військовослужбовця молодшого сержанта ОСОБА_1 від 02.04.2025 року №04/23/0204/2025-ск скерував до військової частини НОМЕР_2 (оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - АДРЕСА_3 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Листом від 26.04.2025 року №1314/23/1/1377 військова частини НОМЕР_2 повідомила, що в командуванні військової частини НОМЕР_2 опрацьована скарга адвоката ОСОБА_2 стосовно інтересів колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_1 та за результатами опрацювання військова частина НОМЕР_2 не є розпорядником зазначеної інформації, а тому скаргу (з додатками) адвоката Стрикуна А.С. скеровано до військової частини НОМЕР_4 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 прийнято у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_2 про розгляд справи №160/20923/25 за участю сторін відмовлено.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
02 квітня 2025 року представник позивача направив відповідачу скаргу №04/23/0204/2025-ск щодо протиправної відмови командування Військової частини НОМЕР_4 у розгляді документів стосовно колишнього військовослужбовця молодшого сержанта ОСОБА_1 .
На наданому відповідачем примірнику такої скарги наявний внутрішній вхідний номер: С-13417 від 25.04.2025 року.
Листом від 26.04.2025 року №613/ВизЗВГ/ НОМЕР_6 відповідач надав відповідь на скаргу - повідомлено про перенаправлення скарги Військовій частині НОМЕР_4 .
Докази направлення листа від 26.04.2025 року до суду не надані.
Суд звертає увагу, що при відкритті провадження судом витребувано у відповідача «засвідчена належним чином копія відповіді Військової частини НОМЕР_2 на скаргу представника ОСОБА_1 від 02.04.2025 року №04/23/0204/2025-ск, разом з доданими до неї матеріалами, а також доказами направлення такої відповіді».
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за скаргою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає:
підготовку громадян до військової служби;
взяття громадян на військовий облік;
прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу;
проходження військової служби;
виконання військового обов'язку в запасі;
проходження служби у військовому резерві;
дотримання правил військового обліку.
Згідно ч. 4 ст. 2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР) заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Відповідно до пункту 1.4. Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 року №40 (далі - Інструкція №40), заяви, пропозиції і скарги, що надходять на адресу військової частини (установи) за зверненнями громадян, опрацьовуються відповідно до розпорядчих документів з організації розгляду звернень громадян у Збройних Силах України. Діловодство за зверненнями громадян ведеться окремо.
Також згідно з пунктом 3.11.6 Інструкції №40, документи, в яких строк виконання не зазначено, які не є документами інформаційного характеру або не містять контрольних завдань повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 днів з моменту реєстрації документа в Міністерстві оборони України, в органі військового управління, військовій частині (установі), структурному підрозділі, до яких надійшов документ.
Відповідно до ст. 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Суд зауважує, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 11.07.2023 року у справі №813/2901/18.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 19.01.2023 року у справі №520/6006/21.
У спорах правомірності рішень чи діянь тягар доказування покладається саме на суб'єкта владних повноважень, а не на позивача.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 21.04.2023 року у справі №809/1879/16, 29.03.2023 року у справі №620/19132/21.
На сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб'єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб'єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб'єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію «поза розумним сумнівом».
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 19.01.2023 року у справі №520/6006/21.
Відповідно, в цій справі на відповідача покладено тягар доказування правомірності свого рішення, при цьому застосовується стандарт доказування «поза розумним сумнівом».
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п. 2); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п. 3); добросовісно (п. 5); розсудливо (п. 6); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п. 8).
Зазначені критерії хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення та вчиняє дії.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі № 9901/459/21.
В даній справі позивач не погоджувався з тим, що відповідач не прийняв рішення по суті та не вчиняв заходи за скаргою, просив зобов'язати відповідача надати письмову відповідь на неї.
В ході судового розгляду встановлено, що на скаргу позивача було надано відповідь - листом від 03.06.2025 року №613/ВизЗВГ/10044.
Суд зауважує, що позивач хоча й не був обізнаний про існування такої відповіді, однак оцінка змісту такої відповіді перебуває в межах предмета судового розгляду в даній справі, оскільки зважаючи на зміст відповіді вона не є рішенням по суті скарги, натомість фактично є повідомленням про переадресацію скарги.
Про це ж свідчить і те, що в подальшому листом від 05.06.2025 року №10106 саме Військова частина НОМЕР_4 прийняла рішення по суті скарги (констатовано відсутність підстав для задоволення заявлених вимог).
Тобто, в цілому в даній справі позивач оскаржив неприйняття рішення по суті скарги відповідачем. Судом в свою чергу встановлено, що відповідач хоча й надавав відповідь на скаргу, докази направлення якої відсутні, однак така відповідь мала проміжний характер та не була рішенням по суті скарги. Як наслідок, відповідач рішення по суті скарги так і не прийняв, що і було предметом оскарження позивача.
Оцінюючи правомірність такого варіанту поведінки суд зазначає, що позивач у скарзі від 02.04.2025 року просив вжити заходів щодо Військової частини НОМЕР_4 , переглянути її рішення і тд. Відповідно, суд критично оцінює як зміст відповіді відповідача про те, що він «не є розпорядником зазначеної інформації», так і опрацювання скарги шляхом її перенаправлення Військовій частині НОМЕР_4 .
Так, відповідач в цілому жодним чином не аналізує порушені у скарзі питання, які в свою чергу мали різнорідний характер (вжити заходів до підпорядкованої військової частини, переглянути її рішення і тд). Так само відсутнє і обґрунтування тлумачення скарги як затребування інформації (попри очевидну для розуміння прохальну частину щодо вчинення дій та прийняття рішень). Не наведено і пояснень неможливості відповідачем вжити відповідні заходи та прийняти рішення по суті скарги самостійно, більш того: в цілому відсутнє пояснення і щодо перенаправлення скарги на Військову частину НОМЕР_4 саме до Військової частини НОМЕР_4 .
Виходячи із зазначеного суд констатує, що результат розгляду відповідачем скарги позивача є неналежним та суперечить положенням ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Порушені питання в цілому жодним чином не оцінені та не вирішені, а обраний варіант поведінки не містить жодного обґрунтування.
Отже, скарга відповідачем розглянута неналежним чином, чим права позивача на відповідне звернення (в т.ч. на розгляд такого звернення по суті) порушені.
Як наслідок, ефективним способом захисту прав позивача в даній справі буде зобов'язання відповідача повторно розглянути скаргу позивача з урахуванням правової оцінки суду.
Суд констатує, що такий повторний розгляд має бути здійснений з дотриманням вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в т.ч. відповідач повинен або прийняти рішення по суті скарги (відреагувати та обґрунтувати свою відповідь на порушені питання), або належним чином обґрунтувати варіант поведінки щодо перенаправлення скарги: як в частині відсутності у нього відповідних повноважень (конкретно вказати чому він не може, наприклад, переглянути рішення Військової частини НОМЕР_4 або вжити щодо неї заходів), так і в частині перенаправлення запиту саме до Військової частини НОМЕР_4 (конкретно вказати, виходячи з яких положень законодавства скарга на рішення військової частини перенаправляється до цієї ж військової частини при обранні особою адміністративного способу оскарження до вищого за ієрархію суб'єкта владних повноважень). Також суд підкреслює, що відповідний результат нового розгляду має бути саме наданий заявнику (доведений до його відома).
Відповідно, в даній справі наразі передчасним є зобов'язання відповідача саме прийняти рішення по суті скарги, адже її первинне опрацювання в цілому (в т.ч. варіант поведінки щодо її перенаправлення) не містили належного обґрунтування як такого. В свою чергу накладене зобов'язання фактично забезпечить дотримання прав позивача, за захистом яких він і звернувся до суду.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Суд зазначає, що задовольняє частково позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства та у спосіб, що забезпечить ефективний захист прав позивача.
Щодо розподілу судових витрат.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо неналежного розгляду скарги представника ОСОБА_1 адвоката Стрикуна Андрія Сергійовича від 02.04.2025 року №04/23/0204/2025-ск.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Стрикуна Андрія Сергійовича від 02.04.2025 року №04/23/0204/2025-ск з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювався.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко