Справа № 462/6836/25
Іменем України
09 жовтня 2025 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Постигач О. Б., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянку України, начальника відділу кадрового адміністрування та навчання персоналу Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод», зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 41 КУпАП,
ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, яке виявлене 13.08.2025 року о 14 год. 00 хв. під час проведення перевірки у ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» за адресою: 79018, м. Львів, вул. Залізнична, 1А, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 41 КУпАП, а саме: в ході перевірки встановлено порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 29 КЗпП України, яке виразилось у тому, що адміністрацією ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» не проінформовано належим чином про трудову функцію, яку зобов'язаний виконувати працівник, зокрема ОСОБА_2 токар третього розряду ремонтно-механічного цеху, а також порушення вимог речення другого ч. 1 ст. 38 КЗпП України, а саме: відповідно до наказу від 11.07.2025 року № 1092-ОС, ОСОБА_2 , токаря 3 розряду ремонтно-механічного цеху, звільнено «за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України з 11.07.2025». В зазначеному наказі відсутня інформація щодо підстави його видачі. При цьому, адміністрацією ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» надано заяву від імені ОСОБА_2 наступного змісту: «Прошу звільнити мене по стану здоров'я, за власним бажанням, так як я являюсь інвалідом 3 групи (пожиттєво)», в якій не зазначено підстави звільнення з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, повідомлялась про розгляд справи належним чином.
Враховуючи сталу практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, враховуючи те, що діючим КУпАП передбачені стислі строки розгляду справи, суд, у відповідності до положень ч. 2 ст. 268 КУпАП, вважає за можливе провести судове засідання за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 статті 41 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України «Про звернення громадян», або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 29 КЗпП України до початку роботи роботодавець зобов'язаний в узгоджений із працівником спосіб поінформувати працівника про місце роботи (інформація про роботодавця, у тому числі його місцезнаходження), трудову функцію, яку зобов'язаний виконувати працівник (посада та перелік посадових обов'язків), дату початку виконання роботи.
Згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Дослідивши матеріали справи, в тому числі протокол про адміністративне правопорушення від 13.08.2025 року № ЗХ/ЛВ/24395/023622/П/ПТ, акт Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці від 13.08.2025 року № ЗХ/ЛВ/24395/023622, заперечення до Акту Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці від 13.08.2025 року № ЗХ/ЛВ/24395/023622, посадову інструкцію начальника відділу кадрового адміністрування та навчання персоналу ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» від 02.04.2024 року № ВКАтаНп-63/24, наказ (розпорядження) ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» від 11.07.2025року № 1092-ОС, заяву ОСОБА_2 від 10.07.2025 року, вважаю, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП.
Доказів, які б спростовували вину ОСОБА_1 суду не надано.
За таких обставин, відповідно до ст. 33 КУпАП, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, суд вважає, що на нього має бути накладено стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення суддею постанови про накладання адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 40-1, 164, 283, 284 КУпАП, суд -
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, та обрати їй адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 грн. судового збору.
Роз'яснити, що відповідно до вимог ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня вручення копії постанови, при примусовому виконанні постанови суду згідно ч. 2 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.
Постанову може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Постигач О. Б.