Справа №461/7462/25
07 жовтня 2025 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді Радченка В.Є.
з участю:
секретаря судового засідання Чорнія Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), в інтересах якої діє адвокат Жак Наталія Тадеївна (адреса: м. Львів, вул.. Городоцька, 174; РНОКПП: НОМЕР_2 ), заінтересовані особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Магировської Олени Вікторівни (адреса: 79018, м. Львів, вул. Васильківська, 9) про встановлення факту, що має юридичне значення, -
Заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просить встановити факт належності свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_3 , розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , виданого 11 квітня 1997 року на ім'я ОСОБА_2 , громадянці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
В обґрунтування заяви покликається на те, що 11 квітня 1997 року на підставі розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 236 було видано свідоцтво про право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_3 та членам його сім'ї, в т.ч. заявниці ОСОБА_1 (дівоче прізвище - ОСОБА_4 ). Право власності на вказану квартиру було набуто відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Заявниця зазначає, що до моменту приватизації квартири, а саме 05 серпня 1995 року, уклала шлюб з громадянином ОСОБА_5 . Після реєстрації шлюбу заявниця змінила своє дівоче прізвище « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_6 ». Проте не встигла своєчасно замінити паспортний документ на нове прізвище, тому при оформленні документів на приватизацію квартири її прізвище було вказано згідно з паспортними даними на той момент - « ОСОБА_4 ». Заявниця вказує, що для укладення договору купівлі-продажу вказаної квартири звернулася до Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Магировської Олени Вікторівни. Однак, 19 серпня 2025 року, нотаріус відмовила у вчиненні нотаріальної дії, оскільки Свідоцтво про право власності на квартиру № НОМЕР_3 від 11.04.1997 року було видане на прізвище ОСОБА_7 , а на момент видачі свідоцтва її прізвище було вже « ОСОБА_6 ». Нотаріусом було направлене повідомлення № 737/01-16 від 19.08.2025 року, у якому зазначено, що для посвідчення договору купівлі-продажу заявниця має надати документ, який підтверджує, що частка квартири належить саме ОСОБА_1 . Тому просить задоволити заяву та встановити факт належності свідоцтва про право власності ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 12.09.2025 р. у справі відкрито провадження та призначено до розгляду.
Заявниця та представник заявниці у судове засідання не з'явилися, належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання. Подали заяви про розгляд справи у їх відсутності.
Заінтересована особа в судове засідання не з'явилася, належним чином була повідомлена про день, час та місце розгляду справи шляхом скерування судової повістки. Згідно з інформацією поштового відстеження лист вручено адресату.
Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності учасників, які належним чином повідомлені про судове засідання, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов'язки та взаємовідносини сторін.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно та всебічно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оцінивши їх у сукупності, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України - окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Судом встановлено наступне. 11 квітня 1997 року на підставі розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 236 було видано свідоцтво про право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_3 та членам його сім'ї, зокрема ОСОБА_2 .
Право власності на вказану квартиру було набуто відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
05 серпня 1995 року ОСОБА_2 уклала шлюб з громадянином ОСОБА_5 . Після реєстрації шлюбу заявниця змінила своє дівоче прізвище « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим відділом загс Львівської міської Ради народних депутатів 05.08.1995р.
Також при матеріалах справи міститься копія паспорта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та копія витягу з реєстру територіальної громади, відповідно до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Як вбачається з доводів заявниці, остання звернулася до Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Магировської Олени Вікторівни для укладення договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Однак, 19 серпня 2025 року, нотаріус відмовила у вчиненні нотаріальної дії, оскільки Свідоцтво про право власності на квартиру № НОМЕР_3 від 11.04.1997 року було видане на прізвище ОСОБА_7 , а на момент видачі свідоцтва її прізвище було вже « ОСОБА_6 ».
Відповідно до повідомлення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Магировської О.В. від 19.08.2025 року вих. № 737/01-16, для посвідчення договору купівлі-продажу потрібно надати документ, який підтверджує, що частка квартири АДРЕСА_3 на момент видачі Свідоцтва про право власності на квартиру дійсно належить ОСОБА_1 .
Згідно з п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Як передбачено п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Як роз'яснено в п.12 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Наведені у поданій заяві обставини підтверджують, що факт, який просить встановити заявниця, має юридичне значення.
Чинним законодавством не передбачений інший порядок його встановлення, він не пов'язаний з вирішенням спору про право та встановлення його іншим шляхом неможливе.
З урахуванням встановлених судом обставин та досліджених в судовому засіданні доказів, суд вважає доведеним факт належності ОСОБА_1 вказаного правовстановлюючого документу, а саме свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_3 .
З огляду на викладене, враховуючи, що встановлення факту належності свідоцтва про право власності на квартиру ОСОБА_1 має юридичне значення для заявниці, оскільки без його встановлення остання буде позбавлена можливості розпоряджатись своїм майном, суд вважає, що заяву слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 259, 351 - 355 ЦПК України, суд, -
Задоволити заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), в інтересах якої діє адвокат Жак Наталія Тадеївна (адреса: м. Львів, вул.. Городоцька, 174; РНОКПП: НОМЕР_2 ), заінтересовані особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Магировської Олени Вікторівни (адреса: 79018, м. Львів, вул. Васильківська, 9) про встановлення факту, що має юридичне значення.
Встановити факт належності свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_3 , розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , виданого 11 квітня 1997 року на ім'я ОСОБА_2 , громадянці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Повний текст судового рішення складено 10.10.2025 р.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки до Львівського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.Є. Радченко