Справа № 331/3613/25
Провадження № 2/331/2406/2025
05 серпня 2025 року м. Запоріжжя
Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Світлицької В.М.,
за участю секретаря - Солов'ян О.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Представник ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначено, що 10.04.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 7776695 про надання споживчого кредиту. ТОВ «Авентус Україна» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору № 7776695 від 10.04.2024 р. Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки, у розмірі 9500,00 грн. 27.11.2024 р. між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 27.11/24-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до відповідача. Відповідачем належним чином не виконані кредитні зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 38 824,00 грн., з яких: 9500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 24 574,00 грн. - заборгованість за відсотками, 4750,00 грн. - заборгованість за пенею. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 02.07.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, разом з позовом зазначив про розгляд справи без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача.
Відповідач у судове засідання не з'явився, по невідомій суду причині, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, відзив не надав, в зв'язку з чим, на підставі ч.3 ст. 223 ЦПК України справу розглянуто у його відсутність, на підставі доказів наявних в матеріалах справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 10.04.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір № 7776695 про надання споживчого кредиту, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А8504.
Відповідно до п. 1.2 договору, на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержавти та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Згідно із п.п. 1.3, 1.4, 1.5, 1.5.1 договору, сума кредиту становить 7500,00 грн.; строк кредиту 364 дні (день); тип процентної ставки - фіксована; стандартна процентна ставка становить 2,20% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору.
У відповідності до п. 1.6 договору, мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.
Відповідно до п. 2.1, 2.2 договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 10.04.2024 р. або 11.04.2024 р.
Згідно із п. 2.5 договору, кредит вважається погашеним в день отримання товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом.
Відповідно до п. 3.1 договору, проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Підпунктом 3 п. 4.1. договору передбачено, що товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача.
Згідно із п. 5.6 договору, споживач здійснює платежі з повернення заборгованості за договором у розмірі та у строки визначені договором.
Відповідно до п. 6.1 договору, сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно чинного законодавства України, цього договору.
Згідно із п. 6.4 договору, у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов'язаний сплатити товариству штраф: 6.4.1 у розмірі 225,00 грн. на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання; та 6.4.2 у розмірі 75,00 грн. починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.
Відповідно до п. 9.2 договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку, вказаного в п.1.4 договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за договором будуть наявні невиконані грошові зобов'язання, договір продовжує діяти до повного виконання споживачем зобов'язань за ним.
10.04.2024 року додатково ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором WB0550 підписано паспорт споживчого кредиту.
Згідно із довідкою ТОВ «Пейтек Україна» № 20250519-549 від 19.05.2025 року, повідомлено про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта від ТОВ «Авентус Україна»: 10.04.2024 р. 19:57:08 на суму 7500,00 грн., призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .
12.04.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору № 7776695 про надання споживчого кредиту від 10.04.2024 року, яку підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором С7288.
Відповідно до умов додаткової угоди до договору сторони домовились збільшити суму кредиту на 2000,00 грн. Згідно із п.1.3 кредитного договору в новій редакції з урахуванням додаткової угоди до договору сума кредиту (загальний розмір) складає 9500,00 грн.
Згідно із карткою обліку договору № 7776695 від 10.04.2024 р. (розрахунку заборгованості) ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 38 824,00 грн., з яких: 9500,00 грн. - сума кредиту; 24 574,00 грн. - сума процентів за користування кредитом; 4750,00 - штраф.
27.11.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 27.11/24-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право грошової вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за договором № 7776695.
Частинами 1 та 2 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 7776695 про надання споживчого кредиту від 10.04.2024 року.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обрати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якшо поведінка сторін засвідчує їхню волю настання відповідних правових наслідків.
За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 вказаного закону).
Оскільки договір про надання кредиту підписаний ОСОБА_1 шляхом застосування електронного підпису одноразового ідентифікатора, тому він укладний з додержанням письмової форми, визначеної законом та з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію».
Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, а також сплати процентів, належних йому, якщо інше не передбачено договором.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання за договором № 7776695 про надання споживчого кредиту від 10.04.2024 року, з урахуванням додаткової угоди, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості у розмірі 38 824,00 грн., яка складається з: 9500,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 24 574,00 грн. - заборгованості за відсотками; 4750,00 грн. - заборгованості за пенею, а тому позов підлягає задоволенню в цій частині.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір № 42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025 р.; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості від 31.03.2025 р.; додаткову угоду № 7776695 від 02.04.2025 р. до договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025 р.; акт № 7776695 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконаних робіт, надання послуг) від 31.05.2025 р., згідно яких загальна сума витрат понесених позивачем на правничу допомогу складає 6 000,00 гривень.
Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, оскільки матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час, крім того у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а тому суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 2 000,00 грн., що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати, а саме суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 гривень та 2000,00 гривень - за надання правничої допомоги.
Керуючись ст. 11, 15, 16, 525, 526, 530, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 280, 282, 354-355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, п/р № НОМЕР_3 , місцезнаходження: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) заборгованість за договором № 7776695 про надання споживчого кредиту від 10.04.2024 року в розмірі 38 824 (тридцять вісім тисяч вісімсот двадцять чотири) гривні 00 копійок, яка складається з: 9500,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 24 574,00 грн. - заборгованості за відсотками; 4750,00 грн. - заборгованості за пенею.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, п/р № НОМЕР_3 , місцезнаходження: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, п/р № НОМЕР_3 , місцезнаходження: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) суму витрат на правову допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: В.М. Світлицька