Справа № 308/14894/25
1-кс/308/5936/25
11 жовтня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , підозрюваного - ОСОБА_5 , захисника - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025071030001859, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 жовтня 2025року, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Порошково, Закарпатської області, неодруженого, з середньою освітою, студента ДВНЗ «УжНУ», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, -
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання слідчого слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025071030001859, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 жовтня 2025року, відносно ОСОБА_5 .
Клопотання обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 10 жовтня 2025 року, близько 00 години 16 хвилин, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх суспільну небезпечність та протиправність, реалізуючи свій намір на знищення чужого майна, заздалегідь приготувавши ємність з легкозаймистою речовиною, прибув за адресою: АДРЕСА_3 , де на стоянці для автомобілів знаходився припаркований транспортний засіб марки «Tesla» моделі «Model 3» чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В подальшому, знаходячись за вищевказаною адресою, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на знищення автомобіля марки «Tesla» моделі «Model 3» чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , облив передню поверхню автомобіля легкозаймистою речовиною з принесеної ним ємності, після чого, шляхом занесення стороннього джерела вогню, підпалив його, внаслідок чого відбулось загоряння вказаного автомобіля. Внаслідок загоряння, дії вогню та високих температур, автомобіль марки «Tesla» моделі «Model 3» чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 було пошкоджено чим спричинено матеріального збитку ОСОБА_8 .
За таких обставин, орган досудового розслідування стверджує, що ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, а саме в умисному пошкодженні майна, вчиненому шляхом підпалу.
10.10.2025, в порядку ст. 208 КПК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
10.10.2025, встановивши достатність доказів для підозри особі у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_5 оголошено повідомлення про підозру кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, тобто в умисному пошкодженні майна, вчиненому шляхом підпалу.
Слідчий стверджує, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 , злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
?протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 10.10.2025;
?протоколом огляду місця події від 10.10.2025;
?протоколом допиту потерпілої ОСОБА_8 від 10.10.2025;
?протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 10.10.2025;
?протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 10.10.2025;
?протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.10.2025;
?протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 10.10.2025;
?протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.10.2025;
?протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 10.10.2025;
?протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 10.10.2025 та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Зважаючи на встановлені під час досудового розслідування обставини вчинення кримінального правопорушення, відповідно до вимог ч. 1 ст. 184 КПК України встановлені та підтверджені ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, якими обґрунтовується необхідність у застосуванні щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:
1. Запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду;
2. Запобігання спробам незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, які відомі підозрюваному ОСОБА_5 ;
3. Запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
4. Вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки на разі досудове розслідування триває та встановлюються всі обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також не виключено вчинення останнього на замовлення та можливість ОСОБА_5 продовжити вчиняти аналогічного характеру кримінальні правопорушення.
Орган досудового розслідування стверджує, що інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки альтернативні запобіжні заходи не забезпечують належний рівень гарантії доброчесної поведінки підозрюваного, тому наявна необхідність в обранні такої міри запобіжного заходу.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав з підстав викладених у ньому та просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. У випадку застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, просив визначити таку в розмірі 240 прожиткових мінімумів доходів громадян, що буде відповідати сумі заподіяних збитків, а саме вартості пошкодженого автомобіля.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засідання підтримав подане клопотання та звернув увагу на ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний є особою 18-річного віку та може вільно перетинати кордон.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого та просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Вважає, що заявлені ризики є тільки припущеннями і необгрунтованими. Зазначив, що його підзахисний має хорошу характеристуку з місця навчання та проживання.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати до його підзахисного запобіжний захід у виді домашнього арешту, враховуючи те, що останній свою вину визнав, щиро розкаявся, вперше притягається до кримінальної відповідальності, має міцні соціальні зв'язки; позитивно характеризується за місцем проживання та навчання.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши та оцінивши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.
Слідчим суддею встановлено, що Ужгородським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12025071030001859, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194КК України.
Підставою внесення зазначених відомостей до ЄРДР стало те, що:
«До Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області надійшло повідомлення через лінію «102» про те, що 10.10.2025 у період часу з 00:15 год. по 00:25 год., за адресою: м. Ужгород, вул. Митрака, буд. 10, невідома особа, діючи умисно, здійснила підпал автомобілю марки «Тесла» чорного кольору д.н.з. « НОМЕР_1 », який на праві власності належить гр. ОСОБА_8 . Наслідок підпалу автомобілю, його передня частина була повністю зруйнована».
10.10.2025 року о 08 год. 34 хв. ОСОБА_5 затримано.
10.10.2025 року ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194КК України, кваліфікуючими ознаками якого є умисне пошкодження майна, вчинене шляхом підпалу.
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 194 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім наявності ризиків, зазначених у статті 177, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа, її вік, стан здоров'я, розмір майнової шкоди, майновий стан, наявність родини та утриманців, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Враховуючи наведені фактичні обставини справи, та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194КК України, наявність існування ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаних ризиків, орган досудового розслідування вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч.2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
У Кримінальному процесуальному кодексі України поняття обґрунтованої підозри не визначено, але воно визначено Європейським судом з прав людини. Обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об'єктивних фактах. Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об'єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справи «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», 30 August 1990, § 32; «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року; «Тerry v. Ohio», 392 US, 1968) і не може спиратися на голе припущення, що особа може в майбутньому втекти або повторно вчинити злочин. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При дослідженні доданих до клопотання доказів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194КК України.
Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документах даними, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, а саме: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 10.10.2025; протоколом огляду місця події від 10.10.2025; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_8 від 10.10.2025; протоколо обшуку від 10.10.2025; ротоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 10.10.2025; протоколом інформаційно-аналітичного огляду відеозапису від 10.10.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 10.10.2025; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.10.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 10.10.2025; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.10.2025; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 10.10.2025; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 10.10.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 10.10.2025; протоколом огляду предмету від 10.10.2025 та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Відтак, зібрані на даний час по кримінальному провадженню докази є достатніми для висновку поза розумним сумнівом про наявність на теперішній час обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.
Слідчий суддя вважає встановленим та доведеним органом досудового розслідування існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; можливого незаконного впливу на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України. Санкція статті відносить інкриміноване кримінальне правопорушення до тяжкого. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).
Більш того, слід врахувати ту обставину, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2025 №1031 про «Зміни, що вносяться до Правил перетинання державного кордону громадянами України», підозрюваний ОСОБА_5 , оскільки йому 18 років, може легально покинути територію України та переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Вказане в сукупності дає підстави слідчому судді прийти до висновку, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя, беручи до уваги обставини вчиненого правопорушення, враховуючи, що докази по кримінальному провадженню в повному обсязі не зібрано, вважає, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може впливати на потерпілу та свідків з метою дачі, зміни показань на його користь.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слідчий суддя враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Вказане в сукупності свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1ст. 177 КПК України.
Також ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання, чи штучно створити докази, які б підтверджували його невинуватість у вчиненні інкримінованого злочину, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1ст. 177 КПК України.
Однак, ризик вчинити інше кримінальне правопорушення слідчий суддя вважає необгрунтованим.
Оцінивши вказані обставини у їх сукупності із встановленими ризиками і обставинами розслідуваного злочину та відомостями про ймовірну участь у ньому підозрюваного, слідчий суддя вважає, що відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків слідчого судді про необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст.176 КПК України тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою буде недостатнім для запобігання реалізації ним встановлених ризиків переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілу та свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Крім того, слідчий суддя ґрунтує свої твердження на підставі сукупного аналізу як і обставин можливого вчинення кримінального правопорушення, так і зазначених відомостей, що характеризують особу підозрюваного.
Застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, особистого зобов'язання та особистої поруки є неможливим з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, що не забезпечить належне виконання підозрюваною обов'язків.
З огляду на встановлені в судовому засіданні ризики та обставини інкримінованих підозрюваному дій, слідчий суддя в цілому вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідатиме потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу.
Таким чином, зважаючи на доволі високі встановлені при розгляді клопотання ризики, з урахуванням особистих характеристик підозрюваного, слідчий суддя приходить висновку, що до ОСОБА_5 необхідно застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відтак, з огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені вході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.
Медичних висновків щодо неможливості застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я слідчому судді не надано.
Отже, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваного ОСОБА_5 та тяжкості пред'явленої йому підозри, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу. Слідчим суддею враховано, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Як відображено у рішеннях ЄСПЛ, аргументи на користь і проти звільнення не можуть бути «загальними та абстрактними» (Boicenco v. Moldova (Бойченко проти Молдови) § 142; Khudoyorov v. Russia (Худойоров проти Росії), § 173), але повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин заявника, які виправдовують його тримання під вартою Aleksanyan v. Russia (Алексанян проти Россії), § 179).
Таким чином, за наведених вище обставин, слідчий суддя вважає за доцільне обрати підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30 днів.
Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.
Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).
Слідчий суддя при вирішенні питання щодо можливості застосування застави враховує ступінь встановлених процесуальних ризиків, міцність соціальних зв'язків підозрюваного, а також його процесуальну поведінку під час розгляду вищезазначеного клопотання про застосування запобіжного заходу.
Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч.4 ст.182 КПК України).
Відповідно до п.2 ч. 5 ст.182КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч.5 ст.182 КПК України).
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 820) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов'язків, передбачених КПК України, слідчий суддя враховує характер кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст.177 КПК України, дані про особу підозрюваного, а також обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України. Враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , корисливий характер даного кримінального правопорушення, оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, враховуючи суму заподіяної шкоди потерпілій даним злочином, а саме вартість автомобіля, який було знищено, а тому вважає, що в даному випадку має місце виключний випадок і застава в максимальному розмірі, передбаченому п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, не в повній мірі гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, і вважає за необхідним визначити підозрюваному заставу у розмірі - двохсот сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить - 726 720 грн., оскільки саме такий розмір буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не буде завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Роз'яснити заставодавцю та підозрюваному, що відповідно до ч.ч. 8,9,10 ст.182 КПК України у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положеньчастини сьомої статті 194 цього Кодексу.
У разі внесення застави, на ОСОБА_5 відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, слід покласти наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання у відповідні органи державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, а саме - до ГУ ДМС у Закарпатській області.
Згідно з ст.198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст.ст.176, 178, 181, 184, 186, 193, 194, 196, 309, 310, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025071030001859, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 жовтня 2025року, відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою обчислювати підозрюваному ОСОБА_5 з 08 год.34 хв. 10 жовтня 2025 року по 10 листопада 2025 року включно.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним Кодексом України в розмірі двохсот сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить - 726 720 грн. (сімсот двадцять шість тисяч сімсот двадцять гривень 00 копійок).
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
-здати на зберігання у відповідні органи державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, а саме - до ГУ ДМС у Закарпатській області.
Строк дії покладених на підозрюваного обов'язків до 10 листопада 2025 року включно.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу подано не було.
Повний текст ухвали проголошено о 16 год. 30 хв. 13.10.2025 року.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1