Справа № 127/28437/25
Провадження № 2/127/6264/25
09 жовтня 2025 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Ан О.В.,
за участю секретаря судового засідання Поляруш І.О.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Слишинського Ігоря Володимировича,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання права власності,
У вересні 2025 із позовом до суду звернулася ОСОБА_1 , яка просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Мотивує заявлені вимоги тим, що позивачка як член кооперативу заселилася в квартиру по АДРЕСА_2 . Вона повністю оплатила пайові внески, однак квитанції не збереглися. При зверненні позивачкою до державного реєстратора про оформлення права власності на квартиру, отримала відмову мотивовану відсутністю підтверджень про членство особи в кооперативі та внесення пайового внеску в повному обсязі.
Ухвалою суду від 10.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 09.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
У судовому засіданні позивачка та її представник заявлені вимоги підтримали та просили позов задовольнити із підстав наведених у позові. Представник просив залишити його клопотання про виклик свідків без розгляду.
Представник відповідача при винесенні рішення покладалася на матеріали справи та докази.
Судом установлено, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає по АДРЕСА_2 з 02.09.1988 року.
Рішенням Вінницької міської ради перейменовано вул. Квятека на вул. Миколи Ващука.
На ім'я позивачки виконавчий комітет Вінницької міської ради народних депутатів 28.04.1988 видав корінець ордера на житлове приміщення в будинку ЖБК №78. Ордер виданий на одну особу ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 .
Загальна вартість квартири склала 5848 руб., перший внесок склав 1755 руд., який оплачений позивачкою, 4093,28 руб. надалося в кредит.
За заявою ОСОБА_1 КП «ВМБТІ» виготовило технічну документацію на квартиру по АДРЕСА_2 .
КП «ВМБТІ» позивачу повідомило, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи №752 будинок АДРЕСА_3 станом на 29.12.2012 року зареєстрований за Житлово- будівельним кооперативом «Салют» управління внутрішніх справ (УЖБК-2) на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради народних депутатів №423 від 29.12.1988 року.
Відомостей про ЖБК «Салют» у департаменті комунального господарства та благоустрою міської ради немає.
Державний реєстратор на нерухоме майно ОСОБА_3 у державній реєстрації права власності на квартиру позивачці відмовили, мотивуючи відсутністю підтверджень про членство особи в кооперативі та внесення пайового внеску в повному обсязі.
Згідно роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 1 постанови «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07 лютого 2014 року, відповідно до статей 2, 318 Цивільного кодексу України річ (майно) може знаходитись у власності Українського народу, фізичних та юридичних осіб, держави Україна, Автономної Республіки Крим, територіальних громад, іноземних держав й інших суб'єктів публічного права. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Ураховуючи, що згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Враховуючи, що згідно приписів цієї статті 328 ЦК України, набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.
Статтею 384 ЦК України передбачено, що будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю. Член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її. У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.
У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22 грудня 1995 року роз'яснено, що при вирішенні спорів про право власності на жилий будинок, на квартиру в житлово-будівельному або житловому кооперативі, на інші будівлі судам слід виходити з роз'яснень, які дані Пленумом Верховного Суду України у прийнятих ним постановах з цих питань. Крім цього, слід враховувати, що при повному внесені пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі.
Відповідно до частин 1 і 3 статті 15 Закону України «Про власність» (чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно (частина 1). Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом (частина 3).
Згідно вимог статей 391 і 392 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Пленум Верховного Суду України у пункті 5-1 постанови «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» № 9 від 18 вересня 1987 року із послідуючими змінами, роз'яснив, що згідно із ст. 15 Закону України «Про власність» член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд - продавати, заповідати, обмінювати, в тому числі на інше жиле приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду чи іншого ЖБК, на жилий будинок (частину будинку), що належить громадянину на праві власності і вчиняти відносно неї інші угоди, що не заборонені законом.
Згідно роз'яснень, наданих у пункті 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07 лютого 2014 року, суди повинні мати на увазі, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства.
При цьому також враховується, що виникнення права власності на будинки, споруди інше нерухоме майно, не залежало від державної реєстрації, до часу набрання чинності Цивільним Кодексом України в редакції, що діє із 2004 року та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», діючого з 2004 року.
За правилами частин 1 і 4 статті 182 ЦК України, в редакції, що діяла із 2004 року, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1). Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4).
За правилами частини 4 статті 334 ЦК України, діючої із 01 січня 2004 року, із змінами внесеними Законом України № 1878-VІ від 11 лютого 2010 року, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції чинній з часу його прийняття з 2004 року, передбачалося, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом (частина 1).
Цією ж статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», але в редакції чинній із 01 січня 2013 року, передбачено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав (ч. 1). Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч. 3).
На підставі п. 37 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року № 5, з урахуванням положень ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК в редакції від 2003 року, власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що на момент набуття права власності позивачем ОСОБА_1 на кооперативну квартиру, законодавство не передбачало обов'язкової видачі свідоцтва про право власності на кооперативну квартиру та обов'язкової державної реєстрації права власності на таку квартиру.
Як встановлено по справі позивач сплатила пайовий внесок та вона отримала корінець ордеру на квартиру як член ЖБК. Таким чином з урахуванням встановлених по справі обставин та наведених положень матеріального закону, суд вимоги позивача вважає обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.
Суд бере до уваги клопотання представника позивача, та вважає за можливе залишити судові витрати за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 319, 321, 328 ЦК України, ст. ст. 12,81,141,223, 263-266 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач Вінницька міська рада, адреса: вул. Соборна, 59, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 25512617.
Повний текст рішення суду складено 09.10.2025
Суддя: