"13" жовтня 2025 р. с-ще Тиврів 145/1466/25
1-кп/145/166/2025
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду с-ща Тиврів кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020080000161 від 14.06.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України та клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гнівань Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, раніше не судимого,
До Тиврівського районного суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025020080000161 від 14.06.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України та клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 13.10.2025 призначено підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні.
Обвинувальний акт затверджений прокурором i містить відомості, визначені у ч. 2 ст. 291 КПК України.
До обвинувального акту додані документи, передбачені ч. 4 ст. 291 КПК України.
Під час підготовчого судового засідання не встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 статті 314 КПК України.
Крім того, прокурор просить продовжити обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, ОСОБА_4 строк тримання під вартою на 60 днів, так як встановлений йому строк тримання під вартою закінчується 13.10.2025.
Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_4 , обвинувачується в тому що він, 23.12.2023 діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від виконання обов'язків військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, самовільно залишив місце служби, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану, а саме військову частину НОМЕР_1 із тимчасовою дислокацією у АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби до моменту повернення на військову службу до військової частини НОМЕР_2 19.06.2025.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат військової служби за мобілізацією ОСОБА_4 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також учинене ним самовільне залишення військової частини, не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що у солдата ОСОБА_4 , під час проходження військової служби за мобілізацією на посаді гранатометника 2 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_1 ЗСУ, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, виник злочинний умисел спрямований на незаконне придбання та зберігання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.
Так, у 2018 році, у невстановленому у ході проведення досудового розслідування точний час, день та місці, солдат ОСОБА_4 , перебуваючи в зоні бойових дій, діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та метою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи про відсутність у нього передбаченого законом дозволу, незаконно придбав, наступальну осколкову ручну гранату РГД-5.
Надалі, в 2018 році, точний час та дата досудовим розслідуванням не встановлено, солдат ОСОБА_4 діючи з тим же умислом, мотивом та метою, незаконно перевіз наступальну осколкову ручну гранату РГД-5, до м. Гнівань Гніванської ТГ Вінницького району Вінницької області та розпочав зберігати вищевказаний бойовий припас в своєму будинку, що розташований по АДРЕСА_1 .
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , гранатометник 2 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_1 всупереч вищевказаних вимогам норм законодавства України, повторно вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 24.06.2025, солдат військової служби за мобілізацією ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від виконання обов'язків військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи тимчасово прикомандированим та перебуваючи у військовій частині НОМЕР_2 відповідно до наказу № 179 від 24.06.2025 командира військової частини НОМЕР_2 із дислокацією в АДРЕСА_3 самовільно залишив місце служби, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану, а саме військову частину НОМЕР_2 із дислокацією в АДРЕСА_3 та проводив час на власний розсуд не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_2 солдат військової служби за мобілізацією ОСОБА_4 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також учинене ним самовільне залишення військової частини, не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів та психотропних речовин без мети збуту, за невстановлених досудовим слідством обставин, у невстановленому місці та невстановлений час, діючи умисно, всупереч Законам України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" та "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів та психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними", незаконно придбав кристалічну речовину білого кольору, яка відноситься до психотропної речовини - PVP та речовину рослинного походження, зеленого кольору із специфічним різким запахом, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом обіг якого заборонено - канабісом та попередньо упакувавши їх до окремих упакувань поклав на зберігання, з метою подальшого вживання без мети збуту у приміщення домоволодіння за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , до моменту їх вилучення 19.06.2025 працівниками поліції.
Так, 19.06.2025, при проведенні обшуку домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_4 , за вищевказаною адресою, виявлено та вилучено: зіп пакет у якому наявна кристалічна речовина білого кольору, що відповідно до висновку експерта містить особливо небезпечну психотропну речовину обіг яких заборонено - PVP масою 0,3586 г, металеву ємність у якій наявна речовина рослинного походження у подрібненому сухому стані, що відповідно до висновку містить наркотичні речовини обіг яких обмежено - канабіс масою 0,76 г, полімерний пакет у якому наявна речовина рослинного походження у сухому стані, що відповідно до висновку містить наркотичні речовини обіг яких обмежено - канабіс масою 200,8 г, металеву ємність у якій наявна речовина рослинного походження у подрібненому сухому стані, що відповідно до висновку містить наркотичні речовини обіг яких обмежено канабісу масою 0,85 г..
Також, в ході проведення обшуку виявлено та вилучено пошкоджений виріб фігурної форми із прозорого скла зеленого кольору та фрагмент прозорого безбарвного скла зеленого кольору на поверхнях яких містяться нашарування речовини темно-коричневого кольору, що відповідно до висновку містить особливо небезпечну психотропну речовину обіг яких заборонено - PVP масою 0,0047 г, пошкоджений виріб фігурної форми з прозорого скла зеленого кольору на поверхнях якого містяться нашарування речовини темно-коричневого кольору, що відповідно до висновку містить особливо небезпечну психотропну речовину обіг яких заборонено - PVP масою 0,0063 г, скляну трубку із корком на поверхнях кого містяться нашарування речовини коричневого кольору, що відповідно до висновку містить особливо небезпечну психотропну речовину обіг яких заборонено - PVP масою 0,000058 г, фрагмент полімерної пляшки та металевого предмета на внутрішніх поверхнях яких наявні нашарування речовини коричневого кольору, що відповідно до висновку містить наркотичні речовини обіг яких обмежено - екстракт канабісу масою 0,161 г.
Під час досудового розслідування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, вчинене тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто носіння, зберігання та придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, вчинене тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану повторно протягом року та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів, без мети збуту.
Слідчим суддею Тиврівського районного суду Вінницької області 16.08.2025 відносно підозрюваного ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто - до 13.10.2025.
Однак, ризики які встановлені слідчим суддею під час досудового розслідування, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не змінились та продовжують існувати, а саме: переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_4 усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним в інкримінованих кримінальних правопорушеннях п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, перебуваючи на волі ОСОБА_4 матиме можливість незаконно впливати на свідків з метою створення сприятливих для себе умов, що є ризиком, передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 не має стійких соціальних зв'язків, що є ризиком, передбаченим п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Отже, застосування жодного іншого більш м'якого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам.
За даних обставин прокурор просить продовжити строк тримання ОСОБА_4 під вартою строком ще на 60 днів.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання про продовження строку тримання під вартою підтримав з підстав, викладених у ньому, та просить його задоволити.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 не заперечують щодо задоволення клопотання прокурора, водночас просили визначити розмір застави, оскільки обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має цивільну дружину та на утриманні трьох дітей.
Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час підготовчого судового засідання зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, не допускається автоматичне продовження строків тримання під вартою (справи «Тейс проти Румунії», «Чанєв проти України»).
У той же час, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
На підставі викладеного, суд під час вирішення питання про наявність підстав для задоволення клопотання враховує у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованих злочинів, тяжкість можливого покарання, наявність таких ризиків як можливість підозрюваного (обвинуваченого) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, продовжити свою злочинну діяльність, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також особу підозрюваного (обвинуваченого).
Станом на теперішній час, ризики, які стали підставою обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на досудовому слідстві не змінились та не зменшились.
Суд вважає, що суворість покарання сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого ОСОБА_4 переховуватися від суду у співставленні до особи обвинуваченого та інших обставин справи (ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду шляхом усного допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Разом з цим, станом на теперішній час розгляд кримінального провадження судом тільки розпочинається, отож достатня вірогідність того, що ОСОБА_4 , не будучи обмеженим у вільному спілкуванні зі свідками може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі та може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню (ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Обставини викладені в обвинувальному акті щодо вчинення ОСОБА_4 чотирьох кримінально караних діянь свідчать, що особа не робить належних висновків та може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення (ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України).
При вирішенні даного клопотання відповідно до приписів ст. 178 КПК України, суд враховує дані, що характеризують обвинуваченого як особу.
Також судом установлено що ОСОБА_4 на даний час не має офіційного та стабільного джерела доходів, проживає з цивільною дружиною, має на утриманні трьох дітей, однак вказані обставини не свідчать про наявність у нього стійких соціальних зв'язків та факторів стримуючого характеру, які на нього могли б впливати та запобігати вчиненню протиправних дій у подальшому. Також суд враховує ту обставину, що стан здоров'я та вік підозрюваного ОСОБА_4 дозволяють утримувати його під вартою.
Водночас, враховуються вимоги ч. 8 ст. 176 КПК України, відповідно до якої під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Суд враховує, що відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Вирішуючи питання щодо застосування інших більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого суд вважає, що наразі, такі підстави відсутні, отож з урахуванням особи обвинуваченого, тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, стадії судового провадження, незважаючи на існування презумпції невинуватості, суд зазначає, що інший більш м'який запобіжний захід не спроможний запобігти вказаним вище ризикам, існування яких доведено та забезпечити виконання обвинуваченим належної процесуальної поведінки.
За таких обставин, суд вважає, що клопотання слід задовольнити.
Водночас згідно зі ст. 183, 194 КПК України слідчий суддя, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до абз. 3 п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
Суд, ураховуючи встановлені обставини, вважає за необхідне визначити розмір застави в розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не є завідомо непомірним для нього, з покладенням на обвинуваченого відповідних обов'язків, враховуючи обставини кримінальних правопорушень, даних про його особу, ризиків доведених у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 183, 197, 199, 331, 376 КПК України, суд, -
Завершити підготовку справи до судового розгляду.
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12025020080000161 від 14.06.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст.263, ч. 1 ст. 309 КК України, у відкритому судовому засіданні на 09:30 год 23 жовтня 2025 року, в приміщенні Тиврівського районного суду Вінницької області в с-щі Тиврів.
Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні з обов'язковою участю сторін кримінального провадження.
У судове засідання викликати учасників судового розгляду.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 - задоволити.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою продовжити на строк 60 діб, тобто до 11 грудня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 60 (шістдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області (одержувач ТУ ДСАУ в Вінницькій області, код ЄДРПОУ: 26286152, банк: ГУ ДКСУ в Вінницькій області, МОФ 802015, р/р: UA688201720355219002000000401, призначення платежу: застава,Тиврівський районний суд Вінницької області.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:
- прибувати на першу вимогу до суду;
- не відлучатися без дозволу суду із населеного пункту, де він проживає: м. Гнівань Вінницького району Вінницької області;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (за їх наявності).
Визначити строк дії покладених на обвинуваченого обов'язків до 11 грудня 2025 року включно.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі невиконання обвинуваченим покладених на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, прокурором безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
У решті ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Копію ухвали направити для виконання до ДУ «Вінницької установи виконання покарань (№1)», вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику.
Суддя ОСОБА_1