Справа № 128/4034/25
13 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі
судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2
та учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.06.2025 за №12025020050000399, по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новосілка, Мурованокуриловецького району Вінницької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, освіта середня спеціальна, непрацюючого, раніше несудимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України,
До Вінницького районного суду Вінницької області подано вищезазначений обвинувальний акт.
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 09.10.2025 по вказаному кримінальному провадженню призначив підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні 13.10.2025 прокурор ОСОБА_3 просив призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, зазначивши, що дане кримінальне провадження підсудне Вінницькому районному суду Вінницької області, підстави для закриття даного кримінального провадження та повернення обвинувального акту прокурору відсутні.
Крім того, у підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подав письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на шістдесят днів, без визначення розміру застави та просив його задовольнити. Клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, який становить значну суспільну небезпеку. Санкцією частини третьої статті 436-2 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої. Підставою продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, подальшого його продовження, є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України, а також наявність ризиків, які не зменшилися, та дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, суспільну небезпеку та резонанс вчиненого, санкцію ч. 3 ст. 436-2 КК України, яка становить від 5 до 8 років позбавлення волі, є підстави вважати, що обвинувачений з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу ОСОБА_4 на свідків, оскільки відповідно до кримінального процесуального законодавства, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження за загальними правилами суд отримує усно, перебуваючи на волі ОСОБА_4 матиме можливість впливати на свідків, місце проживання яких для нього є відомим, з метою зміни ними показань, що надані під час досудового розслідування, тим самим створення сприятливих для себе умов для уникнення кримінальної відповідальності; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, шляхом створення інших умов та обставин з метою уникнення кримінальної відповідальності; враховуючи спосіб вчинення злочину, з метою виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників, існує ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 протиправних дій, направлених на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності, недоторканості, оскільки агресивна війна РФ проти України продовжується, що вказує про можливість вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Беручи до уваги тяжкість злочину, значну суспільну небезпеку скоєних ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України, та дію воєнного стану на всій території України, визначення застави будь-якого розміру не забезпечить належного виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 обов?язків та не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Враховуючи вищезазначені ризики у їх сукупності, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання винним у вчиненні злочинів, вік та стан здоров?я обвинуваченого, соціальні зв?язки, відсутність постійного місця роботи та навчання, постійного заробітку, положення кримінального процесуального законодавства, є обґрунтовані підстави вважати, що з метою запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обвинуваченому ОСОБА_4 доцільно продовжити строк тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави. Таке обмеження права обвинуваченого на свободу не суперечить положенням статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують реальні ознаки суспільного інтересу в умовах воєнного стану, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, для запобігання ризикам, які зазначені в клопотанні, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та процесуальної поведінки обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні 13.10.2025 не заперечували з приводу призначення даного кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 з приводу клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою заперечив, оскільки в обвинувальному акті та в клопотанні прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 зазначені обставини, які не відповідають дійсності, ОСОБА_4 не знав, що відбувається церемонія поховання військовослужбовця, єдиною його метою обгортання у прапор країни-агресора було показати, що він хоче бути громадянином Росії. ОСОБА_4 позитивно характеризується, проживає з батьками, які його доглядають, його стан здоров'я несумісний з перебуванням під вартою, оскільки ОСОБА_4 хворіє на хронічне захворювання шлунку. Просить змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, оскільки ОСОБА_4 зрозумів, що не потрібно було цього робити.
Обвинувачений ОСОБА_4 з приводу клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою підтримав думку свого захисника. Суду зазначив, що його стан здоров'я не дозволяє йому перебувати в умовах СІЗО, однак до лікаря в умовах СІЗО він не звертався, оскільки не бачить у цьому необхідності.
Прокурор ОСОБА_3 заперечив проти зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.
Заслухавши учасників судового провадження, суд дійшов таких висновків.
Дане кримінальне провадження підсудне Вінницькому районному суду Вінницької області відповідно до статей 32, 33 КПК України. Підстав для закриття даного кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог статті 291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимоги процесуального закону, порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду, відсутні.
Тому суд дійшов висновку про можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта по даному кримінальному провадженню. З урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження судовий розгляд даного кримінального провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ст. 27 КПК України, відсутні.
У частині третій статті 315 КПК України визначено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Відповідно до положень, викладених в ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
У частині першій статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу, а частиною другою статті 183 КПК України визначені випадки, коли може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка являється частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, визначено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 24.06.2025 обвинуваченому ОСОБА_4 обрав запобіжний захід - тримання під вартою, строк дії якого продовжувався ухвалою суду.
Судом установлено, що запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.
Вирішуючи письмове клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 та усне клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та, відповідно до ст. 176 КПК України, найбільш суворим запобіжним заходом, а домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, у справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Колегія суддів зважає на те, що злочини, за якими обвинувачується ОСОБА_4 , віднесені відповідно до ст. 12 КК України до нетяжких та тяжких злочинів, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України, позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років, а також дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який офіційно непрацевлаштований, постійного самостійного заробітку не має, не має засобів для існування, неодружений, не має міцних соціальних зв'язків, тому дає достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе, з метою уникнення від покарання, переховуватися від суду, а також впливати на свідків по даному кримінальному провадженню, місце проживання яких йому відоме.
У справі «Мацнеттер проти Австрії» (заява №2178/64) суд зазначив, що обґрунтоване побоювання, що обвинувачений ухилятиметься від правосуддя, становить законну підставу для тримання під вартою.
За таких обставин, враховуючи тяжкість обвинувачення у злочинах, особу обвинуваченого ОСОБА_4 ,обрання відносно обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить, на думку суду, запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені статтею 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинуваченого, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, враховуючи положення частини шостої статті 176 КПК України, суд вважає виправданим тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою.
Докази на підтвердження обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, в тому числі щодо незадовільного стану здоров'я обвинуваченого, - у суду відсутні.
Стороною захисту не доведено, що наведені прокурором ризики відпали та обвинуваченому можливо змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
У частині першій статті 182 КПК України визначено, що можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України. Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Керуючись правилами частини п'ятої статті 182 та статтею 183 КПК України, суд вважає, що розмір застави, визначений обвинуваченому ОСОБА_4 під час досудового розслідування (Вінницьким апеляційним судом ухвалою від 01.07.2025), здатний забезпечити виконання покладених на нього обов'язків.
Отже, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, суд дійшов висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків та уникнення встановлених судом ризиків переховування від суду під тиском можливого відбування покарання, з метою запобігання спроби вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи тяжкість злочинів, відсутність в обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, не зачіпляючи питання доказовості вини обвинуваченого, останньому доцільно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою на шістдесят днів, з визначенням розміру застави, тому письмове клопотання прокурора слід задовольнити частково, а усне клопотання сторони захисту слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 177, 183, 314-317, 315, 372 КПК України, суд -
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 22.06.2025 за №12025020050000399, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України, та провести його одноособово у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького районного суду Вінницької області в залі судових засідань о 10 год 30 хв 22 жовтня 2025 року.
У судове засідання викликати учасників судового провадження.
Письмове клопотання прокурора - задовольнити частково.
Продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України, строком на шістдесят днів, тобто до 11 грудня 2025 року.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов'язків, а саме: 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн 00 коп., після внесення якої ОСОБА_4 підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 2 (два) місяці обов'язки, передбачені пунктами 1-4 частини п'ятої статті 194 КПК України, а саме:
- прибувати за викликом до суду;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженню;
- здати на зберігання закордонний паспорт та інші документи, які дають право на виїзд за кордон.
Якщо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виконає покладені на нього обов'язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Усне клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - залишити без задоволення.
Копію ухвали направити для виконання в частині продовження строку дії запобіжного заходу - тримання під вартою начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)».
Ухвала в частині запобіжного заходу може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_4 - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.