09 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 131/1285/22
провадження № 51-1118км25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_1 ,
суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
захисника прокурораОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_6 ,
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Колоденка, Томашпільського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 ,
та прокурора на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 17 лютого 2025 року.
Обставини справи
1. Вироком Іллінецького районного суду Вінницької області від 24 листопада 2024 року ОСОБА_7 засуджено до позбавлення волі: за частиною 1 статті 307 Кримінального кодексу України (далі - КК) - на строк 5 років, за частиною 2 статті 307 КК - на строк 6 років без конфіскації майна, а за сукупністю злочинів відповідно до частини 1 статті 70 КК - на строк 6 років без конфіскації майна. На підставі частини 4 статті 70 КК засудженому за правилами статті 72 КК зараховано частково відбуте покарання за вироком Іллінецького районного суду Вінницької області від 24 квітня 2024 року з розрахунку за один день позбавлення волі два дні пробаційного нагляду.
2. Суд визнав доведеним, що 26 червня 2022 року приблизно о 12:40 за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 засуджений збув ОСОБА_8 за 3000 грн амфетамін масою 1,3536 г, який він придбав за невстановлених обставин.
3. 05 серпня 2022 року приблизно о 06:30 на території АЗС «NG» на вул. Незалежності, 120 в м. Іллінці Вінницької області засуджений повторно збув ОСОБА_8 амфетамін масою 0,0171 г, який був вилучений працівниками поліції.
4. Апеляційний суд оскарженою ухвалою залишив вирок без змін.
Вимоги і доводи касаційних скарг
5. Прокурор та захисник, посилаючись на частину 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просять скасувати оскаржену ухвалу і призначити новий розгляд в апеляційному суді.
6. Прокурор вважає, що суд першої інстанції мав призначити ОСОБА_7 остаточне покарання за правилами частини 4 статті 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, встановлених цим вироком і попереднім вироком, а також призначити додаткове покарання у виді конфіскації майна. Апеляційний суд в порушення вимог статті 419 КПК не спростував цих доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення.
7. Сторона захисту, не заперечуючи винуватості за епізодом 26 червня 2022 року, стверджує, що дії засудженого в епізоді 05 серпня 2022 року були наслідком провокації з боку органу досудового розслідування.
8. Вони посилаються на наполегливі прохання з боку агента ОСОБА_8 продати йому наркотичний засіб, повторне наполягання після відмови ОСОБА_7 та надання коштів для купівлі наркотичного засобу, що свідчить про провокацію злочину і має зумовити визнання недопустимими всіх доказів цього епізоду.
9. На переконання сторони захисту, апеляційний суд порушив частину 3 статі 404 КПК, відхиливши клопотання про допит свідка ОСОБА_9 , і не перевірив належним чином доводів щодо провокації злочину, тому його ухвала не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Позиції учасників касаційного розгляду
10. Прокурор підтримав скаргу сторони обвинувачення та заперечив проти задоволення касаційної скарги захисту.
11. Захисник просив задовольнити його скаргу і заперечив проти задоволення скарги прокурора.
12. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка Суду
13. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали провадження, обговоривши наведені сторонами доводи, Суд дійшов висновку, що в задоволенні касаційної скарги захисту належить відмовити, а скаргу прокурора задовольнити частково.
14. Частиною 2 статті 433 КПК передбачено, що касаційна інстанція переглядає рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги. Згідно з частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення касаційна інстанція має керуватися статтями 412-414 КПК.
15. Відповідно до статті 433 КПК касаційна інстанція є судом права, а оцінка доказів у справі є завданням перш за все судів попередніх інстанцій.
Скарга сторони захисту
Щодо провокації
16. Доводи скарги захисту зводяться до того, що без неодноразового наполягання з боку ОСОБА_8 , ненадання ним коштів засудженому для придбання амфетаміну, його збут 05 серпня 2022 року не було би вчинено.
17. Суд зазначає, що підбурювання має місце тоді, коли орган розслідування або особи, які діють за його вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а схиляють особу до вчинення злочину, який без такого впливу не був би вчинений. Для встановлення того, чи мало місце з боку правоохоронних органів спонукання особи до вчинення злочину, мають прийматися до уваги, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції попри початкову відмову особи, наполегливі нагадування тощо.
18. Жодна з таких обставин сама по собі не може бути визначальною для висновку про наявність або відсутність провокації, і лише оцінивши всі фактичні і юридичні аспекти події в сукупності, суди можуть зробити висновок, чи була поведінка агентів такою, що спонукала особу до дій, які та не вчинила б без їх втручання.[1]
19. У цій справі суд першої інстанції не встановив у діях органу розслідування та його агента ОСОБА_10 ознак, притаманних провокації злочину.
20. Апеляційний суд перевірив доводи захисту, аналогічні висловленим в касаційній скарзі, і погодився с висновком суду першої інстанції, здійснивши детальний аналіз обставин справи.
21. Відхиляючи доводи сторони захисту щодо провокації суди спирались на встановлені в ході судового розгляду факти:
- у органу досудового розслідування вже була інформація про причетність засудженого до збуту психотропної речовини, зокрема, й отримана під час збуту ОСОБА_8 26 червня 2022 року, що давало підстави провести 05 серпня 2022 року контроль за вчиненням злочину в формі оперативної закупки;
- засуджений не відмовлявся від пропозиції ОСОБА_8 збути йому психотропну речовину через те, що не бажав вчиняти злочину, а його заперечні висловлювання були зумовлені лише відсутністю на той момент амфетаміну і стосувалися лише порядку і форми оплати.
22. Суд погоджується з висновками попередніх інстанцій про те, що за таких обставин не можна сказати, що поведінка агента свідчила про наполегливе схиляння засудженого до вчинення злочину, до якого він не був схильний до цього, а тому участь органу розслідування була пасивною і не мала характеру провокації. Тому Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо визнання доказів недопустимими через провокацію злочину.
Щодо допиту ОСОБА_9 .
23. Суд також відхиляє довід сторони захисту про те, що апеляційний суд порушив засаду змагальності, відмовившись допитати у якості свідка ОСОБА_9 .
24. Суд неодноразово відзначав, що коли сторона вимагає скасування або зміни судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час провадження, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й переконати, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході кримінального провадження. Для цього сторона, крім іншого, має продемонструвати, що під час кримінального провадження вона використала процесуальні можливості, надані кримінальним процесуальним законодавством, для виправлення ситуації, що склалася внаслідок стверджуваного порушення[2].
25. Клопотання про допит свідка сторона захисту під час апеляційного розгляду обґрунтувала необхідністю підтвердження факту того, що саме ОСОБА_9 продав засудженому психотропний засіб для подальшого збуту.
26. Однак під час судового розгляду не заперечувався факт того, що для продажу амфетаміну агенту, засуджений попередньо придбав його у іншої особи на гроші, які йому були передані агентом. Більше того, апеляційний суд ґрунтував на цій обставині свої висновки щодо призначення засудженому покарання.
27. У касаційній скарзі захисту не міститься доводів про те, що відмова апеляційного суду допитати згаданого свідка завадила стороні захисту належним чином обґрунтувати свою позицію щодо пред'явленого обвинувачення.
28. Тому Суд відхиляє цей довід сторони захисту.
Скарга сторони обвинувачення
Щодо конфіскації майна
29. Прокурор вважає, що засудженому мало бути призначено додаткове покарання у виді конфіскації майна, адже це прямо передбачено частиною 2 статті 307 КК.
30. Верховний Суд України у Постанові від 4 квітня 2011 року[3] орієнтував суди на те, що при призначенні покарання слід виходити не тільки з меж караності діяння, встановлених у відповідній санкції статті Особливої частини КК, а й із тих норм Загальної частини КК, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються інші питання, пов'язані з призначенням покарання, здатні вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і міри, в тому числі й тих положень, що передбачені частиною 2 статті 59 КК.
31. Такого правозастосування дотримується і Верховний Суд, який у своїх рішеннях[4] неодноразово зазначав, що у разі відсутності у винного корисливого мотиву для вчинення злочину застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна є неправильним, навіть за умови, що воно передбачено санкцією статті як обов'язкове.
32. Апеляційний суд, відхиляючі доводи прокурора в цій частині, виходив з того, що у формулюванні обвинувачення за частиною 2 статті 307 КК корисливий мотив не зазначений і під час судового розгляду не доведений. Також суд зважив на те, що стороною обвинувачення не спростовано версію засудженого про перерахування грошей третій особі, а отже не встановлено, що засуджений збагатився у такий спосіб.
33. Суд не бачить підстав ставити під сумнів такий висновок апеляційного суду і рішення не застосовувати додаткове покарання, а тому відхиляє цей довід сторони обвинувачення.
Щодо застосування частини 4 статті 70 КК
34. Прокурор звертає увагу на те, що апеляційний суд залишив без уваги доводи сторони обвинувачення щодо неправильності застосування судом першої інстанції частини 4 статті 70 КК
35. У цій справі злочини, передбачені частинами 1, 2 статті 307 КК , вчинені засудженим до ухвалення вироку Іллінецьким районним судом Вінницької області 24 квітня 2024 року, яким його засуджено на 2 роки пробаційного нагляду.
36. У резолютивний частини вироку суд першої інстанції зазначив про зарахування на підставі частини 4 статті 70 КК частково відбутого засудженим покарання за попереднім вироком. У той же час суд не зазначив, яке остаточне покарання призначено засудженому на підставі частини 4 статті 70 КК.
37. Суд в своїх рішеннях[5] за подібних обставин зазначав, що процес призначення покарання проходить наступні стадії:
призначення покарання за злочин, вчинений до постановлення попереднього вироку; якщо вчинено декілька таких злочинів, які не охоплюються однією статтею чи частиною статті КК, то покарання призначається за кожен злочин окремо;
визначення покарання за сукупністю вказаних злочинів (частини 1-3 статті 70 КК);
призначення покарання за сукупністю злочинів, встановлених новим та попереднім вироками, і зарахування у строк покарання повністю або частково відбутого покарання за попереднім вироком (частина 4 статті 70, стаття 72 КК).
38. Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов'язковому виконанню.
39. За таких обставин Суд погоджується зі стороною обвинувачення в тому, що суд першої інстанції, не визначивши остаточне покарання за правилами частини 4 статті 70 КК, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
40. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора не виправив помилки допущеної місцевим судом і всупереч вимогам статті 419 КПК в ухвалі взагалі не навів своїх суджень щодо аргументів сторони захисту в цій частині.
41. Тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
42. Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати зазначене, перевірити доводи апеляційної скарги прокурора стосовно правильності визначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, зважаючи на практику Суду, й ухвалити справедливе рішення, яке відповідатиме положенням статті 370 КПК.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 17 лютого 2025 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Обрати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
[1] Постанова від 03 жовтня 2023 рокуу справі № 758/15672/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/114086734;
[2] Постанови від 20 лютого 2025 року у справі № 658/2367/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/125435354; від 14 травня 2020 року у справі № 279/3434/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/89345735; від 28 січня 2020 року у справі № 456/2742/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/87672451
[3] https://reyestr.court.gov.ua/Review/14887470
[4] Постановивід 04 березня 2020 року у справі № 464/6797/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/88168806 ; від 07 листопада 2018 року у справі № 418/689/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/77720745
[5] Постанова від 25 червня 2018 року у справі № 511/37/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/75042896.