23 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 153/381/24
провадження № 51-1008км25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 07 січня 2025 року у кримінальному провадженні № 42024022220000001 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Писарівки Ямпільського району Вінницької області та мешканця м. Ямпіль Могилів-Подільського району тієї ж області,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами обставини
Вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 07 жовтня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Суд установив, що при проведенні загальної мобілізації ОСОБА_7 пройшов медичне обстеження і згідно з висновком військово-лікарської комісії №68/446 від 02 червня 2023 року був визнаний обмежено придатним до військової служби.
02 жовтня 2023 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) було особисто вручено ОСОБА_7 повістку про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 06:00 04 жовтня 2023 року для отримання мобілізаційного розпорядження та вибуття у військову частину.
Однак, ОСОБА_7 у порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» будучи військовозобов'язаним та обмежено придатним до військової служби, з метою ухилення від призову на військову службу до Збройних сил України під час загальної мобілізації, без поважних причин до місця призову у зазначений час не прибув.
05 січня 2024 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 було повторно вручено повістку про його виклик до цього РТЦК та СП на 06:00 06 січня 2024 року для отримання мобілізаційного розпорядження та вибуття у військову частину. Проте ігноруючи вказані вимоги закону останній, будучи військовозобов'язаним і обмежено придатним до військової служби, з метою ухилення від призову на військову службу до Збройних сил України під час загальної мобілізації, без поважних причин знову безпідставно не прибув до місця призову.
При перегляді вироку за апеляційною скаргою захисника Вінницький апеляційний суд ухвалою від 07 січня 2025 року його змінив та ухвалив вважати ОСОБА_7 засудженим за ст. 336 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і на підставі ст. 75 КК звільнив останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У поданій касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд ухваливши рішення про звільнення ОСОБА_7 від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК не навів у ньому переконливих мотивів про можливість виправлення засудженого без відбування призначеного покарання з урахуванням тяжкості вчиненого злочину та даних про його особу.
Вказує, що цей суд безпідставно взяв до уваги аргументи сторони захисту про самостійне виховання ОСОБА_7 малолітньої дитини, оскільки ця обставина була штучно створена ним та його дружиною.
Також стверджує, що апеляційний суд у своєму рішенні безпідставно послався на стан здоров'я засудженого, оскільки згідно з висновком військово-лікарської комісії його визнано обмежено придатним до військової служби з виключенням можливості призову і використання у військах на посадах зі значним фізичним навантаженням.
Зауважує на тому, що така практика звільнення судом від відбування покарання осіб, які ухилилися від призову на військову службу під час мобілізації, створює в очах суспільства негативне враження про їх безкарність за ці дії.
З урахуванням цих обставин вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиція учасників судового провадження в суді касаційної інстанції
У судовому засіданні прокурор підтримала вимоги касаційної скарги.
Сторона захисту була належним чином повідомлена про розгляд справи в суді касаційної інстанції. Захисник ОСОБА_8 подав заяву про розгляд касаційної скарги без його участі, засуджений у судове засідання не прибув і жодних заяв не подавав.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів (далі - Суд) дійшла висновку про таке.
Згідно з приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й вмотивованості судового рішення, убачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У своїй касаційній скарзі прокурор фактично наводить доводи щодо незгоди із рішенням апеляційного суду про застосування до засудженого ОСОБА_7 положень ст. 75 КК.
За правилами ч. 1 цієї норми, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 КК, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Застосування цієї норми відноситься до дискреційних повноважень суду та потребує урахування ступеня тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин справи і даних про особу винного. При цьому своє рішення про можливість виправлення засудженого без відбування призначеного покарання суд має обґрунтувати і зазначити, які саме дані про його особу та поведінку з урахуванням тяжкості скоєного злочину дають переконливі підстави дійти такого висновку.
Свій висновок в ухвалі про можливість виправлення засудженого без відбування покарання апеляційний суд обґрунтував тим, що останній має ряд хвороб, потребує лікування, є учасником бойових дій і одноосібно виховує сина 2013 року народження.
Проте ці дані стосуються лише відомостей про його особу. Які ж саме дані про особу засудженого та його поведінку дали суду вагомі підстави дійти висновку про можливість його виправлення без відбування призначеного покарання з випробуванням апеляційний суд у своєму рішенні не вказав.
Виправлення особи означає усвідомлення нею негативного характеру та наслідків вчиненого злочину, критичне відношення до скоєного, переоцінку своїх моральних, життєвих і соціальних цінностей та зміну своєї поведінки у суспільстві спрямованої на дотримання встановлених у ньому норм і правил.
Вирішуючи питання про можливість виправлення особи без відбування призначеного покарання суд має враховувати поведінку особи як до скоєння злочину, так і після цього до ухвалення вироку у справі і визначити наскільки позитивно змінилася її поведінка після вчиненого та чи дають такі зміни суду обґрунтовані підстави дійти висновку про можливість її виправлення.
Зі змісту ухвали апеляційного суду є незрозумілим на підставі чого саме цей суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_7 без відбування призначеного покарання за скоєний злочин ураховуючи те, що після його повторної неявки до РТЦК 06 січня 2024 року він не лише не усвідомив протиправності своєї поведінки, а і далі в умовах воєнного стану продовжив ухилятися від мобілізації і не вживав жодних заходів для добровільної явки до РТЦК та СП .
При цьому, як убачається з матеріалів провадження, на час його виклику до РТЦК та СП на 04 жовтня 2023 року та 06 січня 2024 року і до червня 2024 року його дружина перебувала в Україні і мала можливість доглядати за дитиною.
Надалі ними було штучно створено ситуацію за якої дружина виїхала за кордон і залишила сина на нього, що дало можливість ОСОБА_7 стверджувати в суді апеляційної інстанції про самостійне виховання ним дитини.
Наведені обставини свідчать про те, що останній не лише ухилився від мобілізації, а й намагався створити відповідні умови для його звільнення від відбування покарання за скоєне.
З урахуванням наведеного висновок апеляційного суду в оскаржуваному рішенні про можливість виправлення ОСОБА_7 за умов застосування до нього положень ст. 75 КК не можна визнати обґрунтованим і правильним.
Відтак, оскаржуване рішення не може вважатися таким, що відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції.
Тому колегія суддів вважае необхідним касаційну скаргу прокурора задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у цьому суді.
Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, розглянути кримінальне провадження з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, повно і всебічно встановити усі обставини, а також дані які характеризують особу засудженого, та ухвалити у справі законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.
При цьому апеляційному суду слід узяти до уваги, що за умов підтвердження такого ж обсягу обвинувачення та тих самих даних про особу засудженого, застосування до нього положень ст. 75 КК є неправильним.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокуроразадовольнити, ухвалу Вінницького апеляційного суду від 07 січня 2025 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у цьому суді.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
___________________ ___________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3