08 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 2/1519/7865/11
провадження № 61-3973св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи за первісним позовом:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
за зустрічним позовом:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк»,
треті особи: Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, ОСОБА_2 ,
за позовом третьої особи:
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_2 ,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк», ОСОБА_1 ,
третя особа - Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області,
розглянув заяву ОСОБА_2 , яка підписана представником Пілюк Суліко, про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк», ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, про визнання пунктів кредитного договору недійсним, визнання недійсним договору застави, визнання договору поруки неукладеним, та за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк», треті особи: Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, ОСОБА_2 , про визнання пункту кредитного договору недійсним та встановлення суми кредиту відповідно до кредитного договору,
У листопаді 2011 року Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» (далі - ПАТ «ПУМБ»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ»), звернулось із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПАТ «ПУМБ», треті особи: Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, ОСОБА_2 , про визнання пункту кредитного договору недійсним та встановлення суми кредиту відповідно до кредитного договору.
У листопаді 2016 року ОСОБА_2 як третя особа звернувся до суду з уточненим у травні 2019 року позовом до ПАТ «ПУМБ», ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, про визнання пунктів кредитного договору недійсними, визнання недійсним договору застави, визнання договору поруки неукладеним.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2021 року позов ПАТ «ПУМБ» про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 37 426,28 дол. США, заборгованість за непогашеними у строк відсотками за користування кредитом у розмірі 3 421,90 дол. США, штраф за ненадання довідки про заробітну плату та інші доходи в розмірі 545,89 дол. США, штраф за невиконання умов страхування предмету застави в розмірі 43 650,00 грн.
У задоволенні інших позовних вимог ПАТ «ПУМБ» відмовлено.
Стягнено в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПУМБ» судовий збір у розмірі 1 700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120,00 грн.
У задоволенні позовних вимог третьої особи ОСОБА_2 про визнання пунктів кредитного договору недійсними, визнання недійсним договору застави, визнання договору поруки неукладеним відмовлено.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання пункту кредитного договору недійсним та встановлення суми кредиту відповідно до кредитного договору відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2021 року в частині задоволення позову ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_2 та стягнення судового збору скасовано. Ухвалено в цій частині нове судове рішення у спосіб викладення абзаців другого, третього, четвертого рішення суду першої інстанції в наступній редакції:
«Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі - 37 426,28 дол. США, заборгованість за непогашеними у строк відсотками за користуванням кредитом в розмірі - 3 421,90 дол. США, штраф за ненадання довідки про заробітну плату та інші доходи в сумі - 545,89 дол. США та штраф за невиконання умов страхування предмету застави в сумі - 43 650 грн.
В задоволенні інших позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» судовий збір у розмірі - 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі - 120 грн».
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Стягнено з ПАТ «ПУМБ» на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 550,00 грн.
Постановою Верховного Суду від 25 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , залишено без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2021 року в нескасованій і незмінений частині та постанову Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року в частині задоволених позовних вимог ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «ПУМБ» про визнання пункту кредитного договору недійсним, встановлення суми кредиту відповідно до кредитного договору та позовних вимог третьої особи ОСОБА_2 до ПАТ «ПУМБ» про визнання пунктів кредитного договору недійсним, визнання недійсним договору застави, визнання договору поруки неукладеним залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 25 червня 2024 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін та визначенням часу і дати судового засідання відмовлено; заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення в цій справі залишено без розгляду.
У листопаді 2024 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення, яка підписана представником Пілюк С. Просить розподілити судові витрати за результатом розгляду справи судом касаційної інстанції, які понесені ОСОБА_2 .
Заява мотивована тим, що:
суд касаційної інстанції розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року. За результатами касаційного перегляду справи постанову Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року, відповідно до змісту якої ОСОБА_2 було звільнено від обов'язків поручителя за кредитними відносинами, які виникли між іншими учасниками справи за кредитним договором від 26 червня 2008 року № 6556734, укладеним між ПАТ «ПУМБ» і ОСОБА_1 , залишено без змін, Проте всупереч норм статті 272 ЦПК України представник ОСОБА_2 копію постанови Верховного Суду від 25 червня 2024 року, копію касаційної скарги іншого позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) ОСОБА_1 з доданими матеріалами, копію ухвали суду касаційної інстанції про відкриття касаційного провадження, інші ухвали - не отримувала, а про існування постанови Верховного Суду від 25 червня 2024 року дізналася 03 вересня 2024 року з мережі Інтернет;
зміст постанови Верховного Суду від 25 червня 2024 рокусвідчить, що справу було розглянуто без повідомлення сторін, тобто в порядку письмового провадження відповідно до статті 402 ЦПК України. Разом з цим за весь час розгляду справи представником ОСОБА_2 не було отримано копію касаційної скарги ОСОБА_1 з доданими до неї матеріалами, копію ухвали суду касаційної інстанції про відкриття касаційного провадження у справі від 22 серпня 2023 року, що процесуально позбавило її можливості своєчасно надати відзив на скаргу, право, строк і порядок подання якого визначено статтею 395 ЦПК України;
вказані обставини також позбавили представника можливості своєчасно прийняти рішення щодо приєднання (або неприєднання) до касаційної скарги, яка була предметом розгляду. Крім того, суд касаційної інстанції не вжив заходів щодо надіслання представнику ОСОБА_2 інших проміжних ухвал, якими фіксуються певні процесуальні рішення впродовж слухання справи, що позбавило її права своєчасно ознайомитись з протоколами судових засідань, фіксацією процесу технічними засобами, з метою прийняття рішення щодо подання або неподання відповідних зауважень. Це також позбавило її як представника учасника справи надати до суду власні доводи по суті скарги, долучити докази, які свідчать, що суд апеляційної інстанції проігнорував питання про розподіл судових витрат в частині відшкодування ОСОБА_2 суми судового збору, сплаченого ним за подання апеляційної скарги, та витрати на правничу допомогу, пов'язані з участю адвоката у розгляді справи судами апеляційної і касаційної інстанцій;
у резолютивній частині постанови Верховного Суду від 25 червня 2024 року питання про судові витрати не вирішено, що позбавляє ОСОБА_2 права на повернення йому раніше сплачених сум судового збору та витрат на правничу допомогу, отриману ним за час слухання справи судами апеляційної і касаційної інстанцій за відповідним договором про надання правничої допомоги. Вказане суперечить нормам пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України, згідно з якими суд при винесенні постанови в резолютивній частині має письмово викласти яким чином будуть розподілені судові витрати, понесені учасниками справи у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції;
ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року в цій справі заяву представника ОСОБА_2 про винесення додаткового рішення від 08 вересня 2024 року залишено без розгляду, в задоволенні клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін та визначенням часу і дати судового засідання відмовлено. Це судове рішення було оприлюднене 08 листопада 2024 року. Проте всупереч частині п'ятій статті 272 ЦПК України повний текст вказаного судового рішення предстаник заявника не отримала, про існування ухвали їй стало відомо з інтернет-порталу суду;
суд виходив з того, що позивач подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої додала додатки - докази понесення витрат на правничу допомогу, які є складовими заяви про ухвалення додаткового рішення, а тому до такої заяви підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 183 ЦПК України щодо подання заяв, а не правило частини дев'ятої статті 83 ЦПК України щодо подання доказів. При цьому, оскільки суд до цього часу не вирішив питання про судові витрати, а строк на виконання рішення ще не сплив, то у справі необхідним є ухвалення додаткового рішення, яка стосується вирішення питання про судові витрати із урахуванням положень статті 183 ЦПК України.
Листом судді Верховного Суду від 02 грудня 2024 року справу № 2/1519/7865/11 витребувано із суду першої інстанції.
Листом в. о. керівника апарату Малиноського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2024 року повідомлено про відсутність можливості направити до Верховного Суду матеріалів справи № 2/1519/7865/11, адже їх направлено до Одеського апеляційного суду.
Листом судді Верховного Суду від 16 травня 2025 року матеріали справи витребувано із суду апеляційної інстанції.
Листом судді Одеського апеляційного суду від 21 травня 2025 року повідомлено, що справа перебуває у провадженні апеляційного суду. Її матеріали будуть направлені до Верховного Суду після розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 26 червня 2018 року. При цьому матеріали справи неможливо надіслати в елетронному вигляді у зв'язку з великим об'ємом.
22 серпня 2025 року матеріали справи № 2/1519/7865/11 надійшли до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02 вересня 2025 року справу передано судді-доповідачеві Дундар І. О.
Щодо клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи у відкритому судовому засіданні із викликом сторін
У заяві ОСОБА_2 , яка підписана представником Пілюк С., про ухвалення додаткового судового рішення міститься клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін та визначенням часу і дати судового засідання.
Європейський суд з прав людини вказав, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачити відповідні юридичні норми (ZHUK v. UKRAINE, № 45783/05, § 32, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі (частина перша статті 402 ЦПК України).
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).
Згідно з положеннями частин третьої, четвертої статті 270 ЦПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що виклик учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з урахуванням встановленої необхідності таких пояснень. Оскільки Верховним Судом не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, і така необхідність відсутня, то підстав для задоволення клопотання немає.
Щодо розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення по суті
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі з: резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до статей 134, 137, 141 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (стаття 137 ЦПК України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23) зроблено висновок, що «для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами».
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (див. постанови Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 25 січня 2023 року у справі № 303/1430/18 (провадження № 61-2451св22)).
У справі, що переглядається:
разом із заявою ОСОБА_2 , яка підписана представником Пілюк С., про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі до касаційного суду подано: ордер від 18 листопада 2024 року серії ВН № 1434971, витяг з договору про надання правничої допомоги від 06 вересня 2024 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію акта звірки від 21 червня 2024 року (на підтвердження розміру судових витрат під час розгляду справи судом апеляційної та касаційної інстанцій), докази надіслання заяви з додатками іншим учасникам справи;
у заяві про ухвалення додаткового судового рішення вказано, що заяву щодо приєднання до касаційної скарги, відзив на касаційну скаргу представник не подавала, а судовий розгляд цієї справи здійснено в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання за участю сторін). Інших дій представником Годуляна О. Г. також не вчинялось;
представником Годуляна О. Г. не надано до суду доказів, які підверджують реальність та необхідність витрат на професійну правничу допомогу, а також підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартості в суді касаційної інстанції;
крім того, за результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд не ухвалював та не змінював судові рішення, тому відсутні підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції.
За таких обставин у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Пілюк С. про ухвалення додаткового судового рішення слід відмовити.
Керуючись статтями 141, 260, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 , яке підписане представником Пілюк Суліко, про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін та визначенням часу і дати судового засідання відмовити.
У задоволенні заяви ОСОБА_2 , яка підписана представником Пілюк Суліко, про ухвалення додаткового судового рішення в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк», ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, про визнання пунктів кредитного договору недійсним, визнання недійсним договору застави, визнання договору поруки неукладеним, та за позовом
ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк», треті особи: Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, ОСОБА_2 , про визнання пункту кредитного договору недійсним та встановлення суми кредиту відповідно до кредитного договору відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. Ю. Тітов