справа № 691/1279/24
провадження № 2/691/176/25
26 травня 2025 рокуГородищенський районний суд Черкаської області
В складі :
головуючого судді Савенко О.М.
з участю секретаря судових засідань Шмунь Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Городище Черкаської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» м.Київ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
ТОВ «Юніт Капітал» звернулося в Городищенський районний суд Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач мотивує, що 20 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №918741894 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідач ОСОБА_1 добровільно, за допомогою мережі інтернет перейшла на офіційний сайт ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» www.moneyveo.ua, ознайомилася з Правилами надання грошових позик, які є невід'ємною частиною кредитного договору, після чого виявила бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, вказавши суму грошових коштів, яку має намір отримати одразу після укладення договору та плановий строк дострокового повернення кредиту, протягом якого застосовуються спеціальні умови користування кредитом - дисконтний період, зазначила свої персональні дані, в тому числі і банківську картку № НОМЕР_1 на яку отримала грошові кошти в сумі 22000,00 грн., пройшовши декілька етапів підтвердження наміру вступити у договірні відносини, та уклала договір кредитної лінії №918741894 від 20 квітня 2021 року. Між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», 28 листопада 2018 року укладено Договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. В подальшому між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Додаткові угоди: №19 від 28 листопада 2019 року - умови договору залишено без змін; №26 від 31 грудня 2020 року - Договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, дата укладення такого довору залишена без змін; №27 від 31 грудня 2021 року - умови договору в редакції від 31 грудня 2020 року залишилися без змін; №31 від 31 грудня 2022 року - продовжено строк дії договору від 31 грудня 2023 року, при цьому інші умови договору залишено без змін; №32 від 31 грудня 2023 року - продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №256 від 31 жовтня 2023 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, з врахуванням додаткових угод до нього, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 78 004, 09 грн.. Право вимоги за договором №918741894 від 20 квітня 2021 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 19 жовтня 2021 року відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги №156. Між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», 05 серпня 2020 року укладено договір факторингу №05/0820-01 зі строком дії до 04 серпня 2021 року. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод №2 від 03 серпня 2021 року та №3 від 30 грудня 2022 року, яким продовжено строк дії договору факторингу до 30 грудня 2024 року, включно. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №9 від 30 травня 2023 року до Договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 106844, 95 грн.. Між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» 04 вересня 2024 року укладено договір факторингу №0409/24. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги до Договору факторингу №0409/24 від 04 вересня 2024 року, від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 106844, 95 грн.. Остільки ОСОБА_1 належним чином зобов'язання щодо повернення основних сум боргу за кредитним договором не виконала ні перед первісним кредитором, ні перед позивачем фактором, то прийнято рішення звернутися до суду, при цьому сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн. і понесено витрати на правничу допомогу адвоката, яка склала 6000,00 грн. (а.с.1-9).
Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 07 листопада 2024 року відкрито загальне позовне провадження і призначено підготовче засідання з викликом сторін до суду, з наданням відповідачу часу для подачі відзиву, пред'явлення зустрічного позову (а.с.89).
Місце реєстрації відповідача ОСОБА_1 підтверджується довідкою виконавчого комітету Городищенської міської ради від 13 листопада 2024 року №01-02-31/6271 (а.с.92).
25 листопада 2024 року відповідач ОСОБА_1 , подала відзив, за змістом якого позовні вимоги вважає безпідставними, надуманими та необґрунтованими, мотивуючи тим, що в укладеному 20 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та нею кредитному договорі №918741894 її підпису, як позичальника, не має, хоч позивач і стверджує, що вище вказаний договір було підписано її електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на мобільний номер її телефону. При цьому не надано належних та допустимих доказів того, що наявний в матеріалах справи кредитний договір у вигляді паперової копії, було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що він підписувався електронним підписом уповноваженою на те особою з можливістю ідентифікувати підписантів договору, який є обов'язковим реквізитом електронного документа. Наявні в матеріалах справи паперові копії спірного кредитного договору не можуть вважатись електронними документами та не є належними доказами укладення договору між нею та кредитором. Кредитний договір в редакції, яку долучає позивач в якості копії до позовної заяви, не укладала та не погоджувала відповідні процентні ставки та кабальні умови кредитування. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення, підтвердження пропозиції щодо укладення договору, зокрема, довідка про ідентифікацію клієнта, хронологія вчинення дій укладення кредитних договорів у формі електронного правочину. На підтвердження факту переходу прав вимоги від первісного кредитора, позивачем надано копії, а не оригінали. Договір факторингу, реєстр боржників, акт приймання-передачі реєстрів боржників, в цілому не підтверджують перехід прав вимоги від первісного кредитора до позивача, остільки ці докази створені стороною позивача, а договір факторингу укладався у 2018 році, коли кредитного договору не було укладено, такий укладено 20 квітня 2021 року. Матеріали справи не містять підтвердження сплати позивачем, як новим кредитором коштів первісному кредитору за передачу права грошової вимоги. Матеріали справи не містять доказів перерахування суми позики, а саме платіжного доручення, квитанції, чеку, що також є недоведеним фактом укладення кредитного договору. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку. Щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу, вважає суму 6000 грн. не спів мірною із розміром позовних вимог (а.с.93-96).
04 грудня 2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої посилається на те, що кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем укладений в електронному вигляді у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію». При заповненні заявки на кредит відповідач особисто обрала для себе суму кредиту, строк кредитування та мала змогу ознайомитися з умовами договору перед його підписанням. Одноразовий персональний ідентифікатор направлено відповідачу на номер мобільного телефону, вказаний нею у заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_2 , одноразовий персональний ідентифікатор введено відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 20 квітня 2021 року по часу 11:16:09. Відповідач підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримала свій примірник електронного договору у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мала змогу у будь-який час самостійно ознайомитися на сайті товариства в особистому кабінеті. Позивачем надано докази про перерахунок коштів за кредитним договором №918741894 від 20 квітня 2021 року через платіжний сервіс LiqPay картку ПриватБанку відповідача. Щодо доведення факту відступлення права грошової вимоги до позивача, то, дійсно, між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», 28 листопада 2018 року укладено Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого було продовжено додатковими угодами, тому виконання такого договору здійснювалось протягом всього часу його дії з 28 листопада 2018 року по 31 грудня 2024 року (а.с.109-118).
Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 06 грудня 2024 року у цивільній справі закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду (а.с.130).
14 березня 2025 року постановлено ухвалу суду про витребування доказів у ТОВ «Юніт Капітал», АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у виді первинних документів бухгалтерського обліку (а.с.139-140).
У судове засідання представник позивача, будучи вчасно та належним чином повідомленим, не з'явився, подав заяву від 29 листопада 2024 року №ЕС-6603/24, за змістом якої просив розгляд цивільної справи провести без участі представника, позовні вимоги підтримує (а.с.100-101).
Відповідач ОСОБА_1 , будучи вчасно та належним чином повідомленою про розгляд цивільної справи, шляхом надіслання рекомендованим повідомленням судових повісток з відміткою про отримання особисто та розміщення оголошень 22 квітня 2025 року, 09 травня 2025 року про виклик до суду, на офіційному веб-порталі «Судова влада України» за веб-адресою: https://gd. ck. court. gov. ua.у судові засідання не з'явилася, причину своєї неявки суду не повідомила. Скориставшись своїм правом, подала відзив на позов, за змістом якого, слід вбачати, що обізнана про перебування цивільної справи у провадженні суду за позовом ТОВ «Юніт Капітал» до неї про стягнення заборгованості (а.с.93-96, 133, 137, 167, 171, 175, 176).
Неявка учасників справи не перешкоджає розгляду по суті, так як сторони повідомлені вчасно та належним чином. При прийнятті рішення суд орієнтований і на судову практику Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за її участі, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Так, згідно п. 41 рішення Європейського Суду з прав людини «Пономарьов проти України» заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, п.27 рішення «Олександр Шевченко проти України» заява № 8371/02 від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» заява №50966/99 від 14 жовтня 2003 року).
Суд, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, зміст клопотання представника позивача про розгляд у його відсутність, враховуючи належне повідомлення відповідача, зміст відзиву на позов та відповідь на відзив, дослідивши докази у справі, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У відповідності до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Позивач повинен зазначити і довести підстави позову, тобто обставини, з якими він, як з юридичними фактами, пов'язує свої матеріально-правові вимоги.
Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У справі "Церква села Сосулівка проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції закріплює "право на суд", в якому право на доступ до суду - право порушити провадження у судах щодо прав та обов'язків цивільного характеру - становить тільки один з його аспектів (див. "Голдер проти Об'єднаного Королівства", рішення від 21 лютого 1975 року, Серія A, N 18, ст. 18, п. 36). Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (див. "Беллет проти Франції", рішення від 4 грудня 1995 року, Серія A, N 333-Б, ст. 42, п. 36). Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.
Предметом вимоги позивача ТОВ «Юніт Капітал» є порушення відповідачем ОСОБА_1 у справі вимог ст.ст.509, 526, 530, 527, 610,611,1054 ЦК України та відшкодування понесених судових витрат, згідно ст.ст.133,141 ЦПК України.
Правові відносини, які склалися між позивачем ТОВ «Юніт Капітал» та відповідачем ОСОБА_1 , на думку суду, підпадають під вид цивільно-правових відносин - зобов'язання і є зобов'язальними та регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», з врахуванням наступного.
Згідно до ст. 509 Цивільного Кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, що ґрунтується на засадах добровільності, розумності та справедливості. При цьому, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться - ст. 526 ЦК України, в строки, що вказані у зобов'язанні - ст. 530 ЦК України. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту, ст. 527 ЦК України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Статті 610, 611 ЦК України, зазначають, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, і за порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ст. ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У відповідності ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до змісту ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
В ході судового розгляду цивільної справи із досліджених судом доказів встановлено.
ТОВ «Юніт Капітал» присвоєно відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань код ЄДРПОУ 43541163, юридична адреса м.Київ вул.Рогнідинська №4 літера А офіс 10 Україна, вид економічної діяльності - інші види грошового посередництва (основний), фінансовий лізинг, інші види кредитування, надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), посередництво за договорами по цінних паперах або товарах, інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (а.с.123). Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт громадянина України Серії НОМЕР_4 виданий 20 лютого 2014 року Городищенським РС УДМС, місце реєстрації АДРЕСА_1 (а.с.47-49,92). Сторони, 20 квітня 2021 року, ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 уклали договір №918741894 на умовах повернення позики в кінці строку позики, за умовами якого товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 22 000,00 грн. (а.с.47-49). Договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису (а.с.47-49). Відповідач за допомогою мережі «Інтернет» перейшла на офіційний сайт товариства www.moneyveo.ua, ознайомилася з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору, після чого добровільно без примусу чи тиску заявила про бажання отримання коштів, подавши відповідну заяву, в якій вказала свої персональні дані, а саме прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адрес електронної пошти, номер банківської картки для перерахунку коштів та місця реєстрації/проживання (а.с.47-49). Правилами кредитного договору передбачено, що відповідач у заявці зобов'язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні товариству для прийняття рішення про кредитування чи ненадання кредиту, і при цьому набуває обов'язку оновлювати ці дані в електронному кабінеті не пізніше трьох днів з дня виникнення таких змін (а.с.50-55). Всі покрокові дії виконані відповідачем відповідно до Порядку дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога», з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торговельною маркою «Мoneyveo», затвердженого наказом директора 16 вересня 2019 року №17/09-03 (а.с.58-65). За результатами перевірки даних про особу та аутентифікації платіжної картки згідно з стандартами відповідних платіжних систем, було прийнято рішення про кредитування відповідача (а.с.58-65). ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» перед тим як погоджувати заявку на кредитування не лише перевірило особисті дані відповідача, але й належність картки. Відповідач підписала договір №918741894 від 20 квітня 2021 року електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV2JY46 за датою 20.04.2021 та часом о 11:13:51, що є підтвердженням підписання кредитного договору (а.с.47-49, 57). Одночасно з підписанням договору товариство відправило на електронну адресу вказану відповідачем у заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним в нього примірником електронного договору, у формі, яка унеможливлює зміну змісту (а.с.50-55). Укладення договору з використанням сайту, не можливе без дотримання вищевказаного алгоритму дій відповідачем. Пройшовши ідентифікацію/верифікацію, відповідач підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним знати учаснику кредитних відносин відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.47-49). Крім того, відповідач, підписавши одноразовим ідентифікатором MNV2JY46 за часом о 11:13:51, Паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору №918741894 від 20 квітня 2021 року, слід вбачати ознайомлена з умовами кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацією щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядком повернення кредиту (а.с.46). Договір №918741894 від 20 квітня 2021 року надіслано відповідачу ОСОБА_1 20 квітня 2021 року (а.с.57). ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надало відповідачу грошові кошти у розмірі 22 000,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку на умовах строковості та зворотності платності зі сплатою процентів, що підтверджується платіжним дорученням №a2083ab0-d758-464c-9c97-a53e69798f32 від 20 квітня 2021 року (а.с.66-67). ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», яке здійснювало платіж, інформував кредитодавця про успішну платіжну операцію переказу грошових коштів, яку здійснено на рахунок одержувача ОСОБА_1 , маска картки № НОМЕР_1 (а.с.66-67). Остільки ОСОБА_1 належним чином зобов'язання щодо повернення основних сум боргу за договором не виконала ні перед первісним кредитором, ні перед позивачем фактором, то прийнято рішення звернутися до суду, при цьому сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн. і понесено витрати на правничу допомогу адвоката, яка склала 6000,00 грн. (а.с.38,45). Договір кредитної лінії підписано електронним підписом ОСОБА_1 , відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора MNV2JY46 за часом 11:13:51, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу у порядку визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» і укладений в електронній формі за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле (а.с.50-55). Відповідно до п. 1.4.3 договору кредитної лінії №918741894 від 20 квітня 2021 року, у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620, 50% річних, що становить 1,70 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду (а.с.47-49). З наведеного слідує, що первісний кредитодавець нарахував проценти за базовою процентною ставкою у відповідності до п.1.4.3, а саме після дії дисконтного періоду з 22 вересня 2021 року (а.с.47-49). Відповідно до розрахунку заборгованості, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» у розмірі 78004, 09 грн., яка складається з: тіло кредиту - 21 999,20 грн.; нараховані проценти - 56004,89 грн. (а.с.29-31). Між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», 28 листопада 2018 року укладено Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року (а.с.69-74). В подальшому між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Додаткові угоди: №19 від 28 листопада 2019 року - умови договору залишено без змін (а.с.75); №26 від 31 грудня 2020 року - Договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, дата укладення такого довору залишена без змін (а.с.76-79); №27 від 31 грудня 2021 року - умови договори в редакції від 31 грудня 2020 року залишилися без змін (а.с.81); №31 від 31 грудня 2022 року - продовжила строк дії договору від 31 грудня 2023 року, при цьому інші умови договору залишено без змін (а.с.82); №32 від 31 грудня 2023 року - продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року (а.с.83). Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №256 від 31 жовтня 2023 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, з врахуванням додаткових угод до нього, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 78 004, 09 грн. (а.с.85). Право вимоги за договором №918741894 від 20 квітня 2021 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 19 жовтня 2021 року відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги №156 (а.с.84-85). Між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», 05 серпня 2020 року укладено договір факторингу №05/0820-01 зі строком дії до 04 серпня 2021 року (а.с.12-16). В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод №2 від 03 серпня 2021 року та №3 від 30 грудня 2022 року, яким продовжено строк дії договору факторингу до 30 грудня 2024 року, включно (а.с.17-18). Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №9 від 30 травня 2023 року до Договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 106844, 95 грн. (а.с.19-20). Між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» 04 вересня 2024 року укладено договір факторингу №0409/24 (а.с.21-28). Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги до Договору факторингу №0409/24 від 04 вересня 2024 року, від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 106844, 95 грн. (а.с.26-27).
Щодо позиції відповідача ОСОБА_1 про не визнання позовних вимог, суд враховує наступне.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, ст.ст. 626,628 ЦК України.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася, ч.2 ст.639 ЦК України. Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, згідно ст.ст.205,207 ЦК України.
Як вбачається із матеріалів справи, оспорюваний договір кредиту №918741894 від 20 квітня 2021 року укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» №2664-ІІІ від 12 липня 2001 року, договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 нього Закону; заповнення формуляра заяви (форми про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 нього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний Договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розмішено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Укладення договору вищевказаним способом підтверджується правовою позицією Верховного Суду в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, відповідно до яких Верховний Суд застосував умови договору з застосуванням електронного цифрового підпису щодо кредитування, які розміщені на веб-сайті кредитодавця. Паперовий екземпляр не був підписаний, підписаний був лише електронний договір.
Згідно ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VІІІ договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», № 851-ІV а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію» №675-УІІІ.
У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VШ зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму, ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» №851-ІV.
За змістом відзиву відповідач ОСОБА_1 зазначила, що укладений договір в електронній формі №918741894 від 20 квітня 2021 року, шляхом відтворення одноразового ідентифікатора, не підписувала, про що надає копію вказаного договору без її підпису, як позичальника. Як вбачається із додатків до відзиву, такий доказ відповідач до суду, не надала (а.с.93-97). Відповідач посилається на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що наявний договір позики було створено у порядку визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що він підписувався електронним підписом, який є обов'язковим реквізитом електронного документу. Так, до позовної заяви позивачем, як додаток, надано Алгоритм дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору (а.с.58-65). Всі покрокові дії виконуються позичальником відповідно до Порядку дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога», з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торговельною маркою «Мoneyveo», затвердженого наказом директора 16 вересня 2019 року №17/09-03 (а.с.58-65). Переказ коштів відповідачу згідно договору №918741894 від 20 квітня 2021 року здійснено шляхом перерахування коштів в сумі 22 000 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка належить відповідачу ОСОБА_1 , що підтверджується платіжним дорученням №a2083ab0- d758-464c-9c97-a53e69798f32 від 20 квітня 2021 року (а.с.66). Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 13 серпня 2024 року №08/2024, за дорученням ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», здійснено успішну платіжну операцію через платіжний сервіс переказу грошових коштів LiqPay на картку № НОМЕР_1 (а.с.67).
На виконання ухвали Городищенського районного суду від 14 березня 2025 року в АТ КБ «Приватбанк» витребувано докази щодо належності платіжної картки № НОМЕР_1 , а саме на чиє ім'я вона емітована (а.с.139-140). Згідно відповіді, яка надійшла до провадження суду, на ім'я ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , в АТ КБ «ПриватБанк» емітовано картку № НОМЕР_5 (IВAN НОМЕР_6 ). Крім того, вказано номер телефону, який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 - НОМЕР_7 (а.с.164-165). Додатково, АТ КБ «ПриватБанк» надано виписку по картковому рахунку № НОМЕР_5 за період з 20 квітня 2021 року по 20 квітня 2021 року, де відображено дату операції, номер картки, деталі операції, сума у валюті картки, зокрема переказ коштів ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» на картку № НОМЕР_5 в сумі 22 000, 00 грн. (а.с.164-165). З метою розвитку платіжного ринку України на підставі міжнародних стандартів, модернізації та подальшого розвитку системи електронних платежів Національного банку України, Правлінням Національного банку України прийнято постанову від 28 грудня 2018 року №162 «Про запровадження міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні» з 05 серпня 2019 року. Згідно з вимогами вказаної постанови, банки України зобов'язані з 05 серпня 2019 року до 31 жовтня 2019 року, самостійно (не за ініціативою клієнта) здійснити зміну діючих рахунків, які відкриті в банках, та відкривати нові рахунки виключно відповідно до Національного стандарту України «Фінансові операції. Правила формування міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні (IBAN Registry:2009, NEQ) ДСТУ-Н 7167:2010», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 №454 (далі - стандарт IBAN), та додатка 2 до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 11 вересня 2017 року №89 (зі змінами). З 31 жовтня 2019 року Національний банк України, відповідно до вимог по постанови №162 НБУ зобов'язав банки України відкривати нові рахунки виключно відповідно до Національного стандарту України «Фінансові операції. Правила формування міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні (IBAN Registry:2009, NEQ) ДСТУ-Н 7167:2010». З врахуванням наведеного, слід вбачати, що згідно наданої інформації АТ КБ «ПриватБанк» відповідачу ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , в АТ КБ «ПриватБанк» емітовано картку № НОМЕР_5 (IВAN НОМЕР_6 ), відповідно до вимог Національного стандарту України «Фінансові операції. Правила формування міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні (IBAN Registry:2009, NEQ) ДСТУ-Н 7167:2010»
Таким чином, встановлено та доведено укладення 20 квітня 2021 року електронного договору №918741894 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 , і отримання кредитних коштів на заявлену нею суму в розмірі 22 000, 00 грн..
Суд не погоджується із позицією відповідача ОСОБА_1 про відсутність доказів отримання новим кредитором прав вимоги.
Так, в разі укладення договору факторингу, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язався відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту приймання-передачі реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованостей та є невід'ємною частиною договору.
Відповідач ОСОБА_1 у відзиві посилається на те, що докази надані позивачем не підтверджують перехід прав вимоги від первісного кредитора до позивача, остільки договір факторингу був укладений у 2018 році, в той час кредитний договір укладено 20 травня 2021 року (а.с.93-96).
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», 28 листопада 2018 року укладено Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. В подальшому між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Додаткові угоди: №19 від 28 листопада 2019 року - умови договору залишено без змін; №26 від 31 грудня 2020 року - Договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, дата укладення такого довору залишена без змін; №27 від 31 грудня 2021 року - умови договори в редакції від 31 грудня 2020 року залишилися без змін; №31 від 31 грудня 2022 року - продовжила строк дії договору від 31 грудня 2023 року, при цьому інші умови договору залишено без змін; №32 від 31 грудня 2023 року - продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Тобто, позивачем є доведеним перехід прав вимоги від первісного кредитора у строк під час якого виникли кредитні зобов'язання у відповідача. Згідно до змісту вищевказаних договорів факторингу, сторона фактора зобов'язувалася кожного разу, передавати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якими настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, які формувалися згідно додатків та є невід'ємними частинами договорів.
Згідно до ст.1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 914/868/17, відступлення майбутніх вимог можливе тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Встановлюючи дійсність майбутньої вимоги, що переходить до нового кредитора необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
Суд зауважує для відповідача, що вказані договори факторингу в судовому порядку оскаржені не були, є чинними, а отже право вимагати у ТОВ «Юніт Капітал» повернення боргу є законним та доведеним. Такі договори факторингу сторонами не розривалися, тому підлягають до виконання і мають правове значення для позивача в частині погашення заборгованості на користь нового кредитора. В даній справі відповідач договори факторингу не оспорювала, і тому слід виходити із дії презумпції правомірності правочину вищевказаних факторингу у цій справі, як то визначено ст.204 ЦК України, а також презумпції обов'язковості виконання договору, ст.629 ЦК України.
Щодо тверджень відповідача ОСОБА_1 про ненадання позивачем первинних бухгалтерських документів на підтвердження перерахування кредитних коштів, суд виходить з наступного. ТОВ «Юніт Капітал» не може володіти оригіналами первинних документів (касовими та меморіальними) на отримання кредитних коштів відповідачем за укладеним з ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» договором, відповідно до якого виник спір, з тих підстав, що не є первісним кредитором, і такі документи відповідно до п.35 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку. У відповідності до умов укладеного договору, кошти були надані позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану ним при укладанні кредитного договору. Враховуючи, що кредит було видано на платіжну картку позичальника, всі правовідносини між позичальником, кредитором та банком-еквайром регулюються Постановою НБУ №705 від 05 листопада 2014 року «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів». Ні первісний кредитор, ні правонаступники не мали та не мають доступу до даної інформації, остільки вона є банківською таємницею. В платіжному дорученні №a2083ab0-d758-464c-9c97-a53e69798f32 від 20 квітня 2021 року, яке надав позивач як доказ переказу грошових коштів на рахунок відповідача, вказані всі реквізити необхідні для первинного документу, в тому числі підпис директора та печатка товариства (а.с.66). Наданий до суду розрахунок заборгованості за договором №918741894 від 20 квітня 2021 року, жодним чином не суперечить положенням ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містить суму заборгованості по кредиту, нараховані і сплачені проценти, а також загальний розмір заборгованості (а.с.29-31).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, ст.ст. 626,628 ЦК України.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася, ч.2 ст.639 ЦК України. Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, згідно ст.ст.205,207 ЦК України.
Як вбачається із матеріалів справи, укладений електронний договір №918741894 від 20 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 , є договором, який укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» №2664-ІІІ від 12 липня 2001 року, договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 нього Закону; заповнення формуляра заяви (форми про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 нього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний Договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розмішено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Укладення договору вищевказаним способом підтверджується правовою позицією Верховного Суду в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, відповідно до яких Верховний Суд застосував умови договору з застосуванням електронного цифрового підпису щодо кредитування, які розміщені на веб-сайті кредитодавця. Паперовий екземпляр не був підписаний, підписаний був лише електронний договір.
Суд, звертає увагу, що слід зазначити для відповідача, що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, отримання одноразового ідентифікатора, входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без надання відповідачем особистої інформації у виді ідентифікаційного коду, паспортних даних, адреси реєстрації, банківської карти для зарахування коштів, та без попереднього погодження оферти кредитного договору та правил надання грошових коштів у позику, укладання кредитного договору технічно не можливе, що у свою чергу відповідає ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» і підтверджує перед судом кредитування відповідача ОСОБА_1 згідно до змісту досліджених письмових доказів у виді підписання кредитного договору електронним підписом ОСОБА_1 , відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу у порядку визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».
Так, Верховний Суд у справі № 524/5556/19 у постанові від 12.01.2021 вказав, що "Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення".
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19, від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20.
Суд, при прийнятті рішення у справі, не встановив жодних звернень відповідача ОСОБА_1 до правоохоронних органів щодо незаконного використання її персональних даних без її згоди чи вчинення щодо неї шахрайських дій, які б спростовували обставини кредитування. Відтак у суду першої інстанції не має підстав для висновку сумніватися про доведеність укладення з відповідачем відповідного кредитного договору у електронній формі, для протилежних висновків.
Та обставина, що, власне, перерахунок коштів кредиту здійснюється не безпосередньо кредитором, а шляхом виконання домовленостей останнього з третіми особами щодо обслуговування рахунків, на що звертає увагу суду відповідач ОСОБА_1 , то за приписами законодавства перевірені і досліджені судом письмові докази в справі, не свідчать про те, що відповідний договір кредиту є нікчемним, недійсним чи таким, що не укладався, адже позичальник, відповідач ОСОБА_1 фактично отримала те, на що розраховувала при укладенні договору та фактичне перерахування коштів на її рахунок іншою особою не призвело до збільшення обсягу зобов'язань по кредиту, і при цьому всьому вона виконала частково зобов'язання за кредитом.
Таким чином, підписанням договору кредиту, відповідач підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідними відповідно до вимог чинного законодавства України.
У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VШ зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму, ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» №851-ІV.
Досліджені судом докази у цивільній справі не містять повідомлення відповідача, як боржника про заміну кредиторів. Проте, суд виходить з того, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою підстав для відмови у позові новому кредитору, а може лише впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попереднім або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.
У разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів у розмірі, встановленому законом або договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до наданого розрахунку, заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «Юніт Капітал» станом на дату продажу кредиту 19 жовтня 2021 року, становила 78004,09 грн., яка складається з 21999,20 грн. заборгованість по кредиту, 56004,89 грн. заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом, що підтверджується і випискою з особового рахунку (а.с.1-10, 29-31). Із розрахунку заборгованості наданого позивачем до суду станом на 06 листопада 2024 року донарахована заборгованість і становить вона на день подачі позову 106844,95 грн., яка складається з 21999,20 грн. заборгованість по кредиту, 86845,75 грн. заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом (а.с.29-31), з якою суд не погоджується без належного на те обґрунтування зі сторони позивача та з врахуванням часткової сплати коштів відповідачем в рахунок зменшення заборгованості. Так, у позовній заяві та у розрахунку заборгованості не наведено обґрунтовання вказаних сум по кредитному договору за всіма його складовими із зазначенням застосованої процентної ставки, періоду за який нараховано заборгованість, сплачених позичальником сум та інших даних, необхідних для перевірки правильності нарахувань та обчислень суми утвореної заборгованості, а зазначено лише загальні суми. Крім того, у розрахунку відсутні дані щодо руху коштів на рахунку, суми, які фактично були отримані позивачем. Надання детального обґрунтованого розрахунку заборгованості є обов'язком позивача, оскільки суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення первісним кредитором розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких розрахунок грунтується, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19.
На думку суду, є обґрунтованою заборгованість за договором кредиту №918741894 від 20 квітня 2021 року, яка підлягає до стягнення з відповідача саме у розмірі 21999,20 грн. заборгованість по кредиту, 39717,89 грн. по несплачених відсотках за користування кредитом, враховуючи розмір сплачених відсотків ОСОБА_2 у розмірі 16287, 00 грн., а всього 61717,09 грн.. При прийнятті рішення в цій частині позовних вимог позивача, суд, застосовує принцип добросовісності, який полягає в тому, що відповідно ст. ст. 11. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладання договору. Перелік несправедливих умов у договорах зі споживачами, наведений у ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» не є вичерпним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначено, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Встановлений розмір процентів перевищує розумну межу відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, є явно завищеним, не відповідає вимогам п.5 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і засадам справедливості, добросовісності, розумності, як наслідок, свідчить про непропорційність великої суми компенсації у разі невиконання позивачем зобов'язань за цим договором.
Крім того, 22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, яким внесені зміни до ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ). Так, відповідно до ч.5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, суд приходить до висновку про те, що відповідач ОСОБА_1 , як позичальник, отримала кошти за кредитним договором та не повернула їх у визначені строки, а отже має заборгованість, яка підлягає до часткового стягнення.
Заходи забезпечення позову судом не вживалися.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат у виді судового збору.
Так, позивач звернувся до суду з позовною заявою і сплатив судовий збір на підставі п.1 ч.2 ст.4 з врахуванням вимог Закону України «Про судовий збір», що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті №8295 від 25 лютого 2025 року зі сплатою суми судового збору у розмірі 2422, 40 грн. (а.с.20), які суд стягує з відповідача у повному обсязі, на користь позивача, згідно ст. 141 ЦПК України, так як вважає їх підтвердженими у відповідності із цивільно - процесуальним законодавством України.
В позовній заяві стороною позивача було заявлено вимогу про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал»» судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 6000 грн. (а.с.174-176).
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У статті 133 ЦПК України перелічено види судових витрат. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Юніт Капітал»» та Адвокатське бюро «Тараненко і Партнери» 09 вересня 2024 року уклали договір про надання правничої допомоги №09/09/24-02 та додаткову угоду до договору (а.с.34-38). Згідно акту виконаних робіт по договору про надання правничої допомоги від 09 вересня 2024 року всього надано правничої допомоги на суму 6000 грн. і складається вона з робіт по складанню позовної заяви з ціною 5000,00 грн., вивчення матеріалів справи ціною 500,00 грн., надання консультації з ціною 500, 00 грн.(а.с.174).
Задовольняючи частково, з використанням принципу співмірності, вимогу позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що такі витрати є не в повній мірі обгрунтованими та документально підтвердженими. Верховний Суд у постановах від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі №755/18750/20 сформував висновки про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, саме такі обставини суд встановив під час розгляду цивільної справи стосовно відповідача ОСОБА_3 , з огляду на сталість судової практики у вказаній категорії справ, складність справи та витрачений адвокатом час.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.55, 129 Конституції України, ст. ст. 207, 509, 526, 527, 530, 599, 610, 611, 626, 628, 638, 639, 1048, 1054, 1055, 1077 ЦК України, ст.ст.2, 3, 4, 5, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 137, 141, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», суд,-
ухвалив:
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» м.Київ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задоволити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт громадянина України Серії НОМЕР_4 виданий 20 лютого 2014 року Городищенським РС УДМС, місце реєстрації АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, юридична адреса м.Київ вул.Рогнідинська №4 літера А офіс 10 Україна, заборгованість за договором кредиту від 20 квітня 2021 року №918741894 в розмірі 61717,09 грн., яка складається з 21999,20 грн. заборгованість по кредиту, 39717,89 грн. заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт громадянина України Серії НОМЕР_4 виданий 20 лютого 2014 року Городищенським РС УДМС, місце реєстрації АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, юридична адреса м.Київ вул.Рогнідинська №4 літера А офіс 10 Україна, судові витрати по сплаті судового збору, в розмірі 2422 грн. 40 коп. та частково витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн. 00 коп., а всього 6422,40 грн.
В задоволенні інших позовних вимог позивача відмовити.
Копію рішення суду надіслати позивачу і відповідачу, для відому.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи можуть ознайомитись з текстом судового рішення, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - https://gd. ck. court. gov. ua.
Суддя О. М. Савенко