13 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 909/496/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я.- головуючого, Багай Н. О., Берднік І. С.,
розглянувши в письмовому провадженні заяву Акціонерного Товариства "Укртелеком" про ухвалення додаткового рішення в справі
за позовом фізичної особи-підприємця Гоя Михайла Івановича
до Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії
про стягнення збитків у вигляді неодержаного прибутку на суму 970 704 грн, переведення прав та обов'язків орендаря по договору оренди нерухомого майна,
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2025, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2025 касаційне провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Гоя Михайла Івановича (далі - ФОП Гой М. І., позивач) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2024 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 у справі № 909/496/24 закрито.
19.09.2025 Акціонерне товариство "Укртелеком" (далі - АТ "Укртелеком", Товариство, відповідач, заявник) через систему "Електронний суд" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій (заяві) просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000 грн, понесені відповідачем під час розгляду справи № 909/496/24 в суді касаційної інстанції, посилаючись на положення статей 126, 129, 130, 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Заява аргументована тим, що Товариством у доповненні до відзиву на касаційну скаргу від 01.08.2025, поданому в строк, встановлений судом для подання відзиву (05.08.2025), зроблено заяву про надання суду всіх необхідних підтверджуючих документів для розподілу судових витрат протягом 5 днів після ухвалення постанови Верховного Суду, а також зазначено про те, що орієнтовний розрахунок витрат відповідача під час розгляду справи в суді касаційної інстанції становить 30 000 грн.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу під час касаційного провадження в справі № 909/496/24 відповідач долучив до зазначеної заяви такі докази:
1) копію договору про надання правничої допомоги від 21.07.2025 № 80С310-312/25 (далі - договір № 80С310-312/25), укладеного між адвокатом Матвієнко С. М. (Адвокат) і АТ "Укртелеком" (клієнт);
2) копію акта приймання наданих послуг за договором № 80С310-312/25 від 17.09.2025;
3) копію детального опису наданих послуг за договором № 80С310-312/25 від 17.09.2025;
4) копію довіреності від 15.01.2025 № 10290.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.09.2025 (головуючий - Чумак Ю. Я., Багай Н. О., Берднік І. С.) заяву АТ "Укртелеком" про ухвалення додаткового рішення в справі № 909/496/24 прийнято до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, що відповідає вимогам частини 2 статті 221 та частини 3 статті 244 ГПК України (в редакції, чинній з 16.07.2025).
08.10.2025 представник ФОП Гоя М. І. - адвокат Гунда О. Т. звернулася до Верховного Суду із запереченнями на заяву АТ "Укртелеком" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу (далі - заперечення), які за своїм змістом є клопотанням позивача про зменшення розміру судових витрат, просить відмовити в задоволенні зазначеної заяви в повному обсязі з огляду на те, що: 1) у справі № 909/496/24 касаційне провадження було закрито без ухвалення нового рішення по суті, тому згідно з нормами ГПК України та практикою Верховного Суду (ухвала від 18.02.2025 в справі № 922/908/22) відсутні підстави для розподілу витрат і ухвалення додаткового рішення; 2) надані відповідачем документи (договір про надання правничої допомоги та акт наданих послуг) не підтверджують реальності фактичного понесення 30 000 грн витрат на правничу допомогу, зокрема не доводять фактичного здійснення оплати вартості таких витрат чи обов'язку щодо такої оплати; 3) заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу в розмірі 30 000 грн є завищеною, необґрунтованою та неспівмірною зі складністю цієї справи та з обсягом наданих адвокатом Матвієнко С. М. послуг із підготовки відзиву на касаційну скаргу, зокрема, зважаючи на відсутність їх підтвердження деталізованим описом робіт і незначний обсяг роботи з підготовки відзиву на касаційну скаргу, зміст якого є схожим зі змістом відзивів на позовну заяву та апеляційну скаргу, які вже подавалися в судах першої та апеляційної інстанцій.
З огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням її складності, правової кваліфікації відносин сторін, без чого неможливо правильно вирішити питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу та застосувати норми процесуального права, зокрема імперативну вимогу частини 3 статті 244 ГПК України щодо ухвалення судом додаткового судового рішення в тому самому складі суддів, а також зважаючи на перебування судді Берднік І. С. у відпустці з 06.10.2025 до 10.10.2025, з метою повного, всебічного, об'єктивного розгляду заяви відповідача, забезпечення єдності та сталості судової практики, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви Товариства в розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій та забезпечення належного судового захисту учасників справи.
Відповідно до частин 1, 3, 5 статті 244 ГПК України (в редакції, чинній з 16.07.2025) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними в зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок викладено в пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Відповідно до частин 1- 3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), відшкодовуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
01.08.2025, тобто до постановлення Верховним Судом ухвали від 16.09.2025 про закриття касаційного провадження в справі № 909/496/24 відповідач у поданому доповненні до відзиву на касаційну скаргу прокурора в цій справі заявив про те, що ним планується понести витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000 грн (фіксований гонорар), а всі необхідні підтверджуючі документи будуть надані додатково.
Отже, заявник дотримався вимог пункту 2 частини 8 статті 129 ГПК України щодо подання відповідної заяви.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності (такий висновок викладено в пунктах 44, 47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Таким чином, у розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (такий правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Колегія суддів, дослідивши заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, заперечення позивача проти неї, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення зазначеної заяви з огляду на таке.
21.07.2025 між адвокатом Матвієнко С. М. (Адвокат) і АТ "Укртелеком" (клієнт) укладено договір № 80С310-312/25, за умовами якого:
- клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, по справі № 909/496/24 за позовом ФОП Гоя М. І. до клієнта про стягнення збитків у вигляді неодержаного прибутку на суму 970 704 грн та переведення прав та обов'язків орендаря по договору оренди нерухомого майна, у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду (пункт 1.1);
- обов'язками Адвоката є: надання консультацій і роз'яснень з правових питань; підготовка проектів процесуальних документів - підготовка відзиву, пояснень тощо; подання процесуальних документів до суду; представництво інтересів клієнта в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду (пункт 2.1- 2.4);
- гонорар за надання правничої допомоги визначено сторонами на підставі статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" і становить 30 000 грн (фіксований розмір) незалежно від кількості витраченого часу. Гонорар поверненню не підлягає незалежно від результатів розгляду справи (пункт 4.1);
- оплата за договором здійснюється не пізніше 60-ти робочих днів з моменту отримання клієнтом відповідного рахунку (пункт 5.2);
- договір укладений на строк до 31.12.2025 та набирає чинності з моменту його підписання (пункт 6.1).
Колегія суддів звертає увагу, що, відступаючи від висновку Верховного Суду щодо застосування норм статей 126, 129, 130 та пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України (в контексті того, що у разі закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України судові витрати відповідно до статей 126, 129, 130 цього Кодексу розподілу не підлягають, оскільки за змістом цих норм покладення судових витрат на ту чи іншу сторону або компенсація таких витрат здійснюється у випадках розгляду справи по суті або у разі визнання позову, закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду (причому закриття провадження у справі є процесуальною дією, відмінною від закриття касаційного провадження)), викладеного в судових рішеннях від 23.02.2021 у справі № 910/18421/19, від 08.06.2021 у справі № 910/8103/16, від 06.07.2021 у справі № 903/847/20, від 06.07.2021 у справі № 911/713/20, від 27.07.2021 у справі № 911/3504/20, від 25.08.2021 у справі № 914/2243/20, від 21.09.2021 у справі № 922/3789/20, від 30.09.2021 у справі № 909/1411/13, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в додатковій ухвалі від 03.12.2021 у справі № 927/237/20 виснувала про те, що для забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову (необґрунтованої касаційної скарги), витрати на професійну правничу допомогу при прийнятті ухвали про закриття касаційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги.
Наведеним спростовується вміщене в запереченнях безпідставне твердження позивача про закриття касаційного провадження в справі № 909/496/24 без ухвалення нового рішення по суті, в зв'язку з чим згідно з нормами ГПК України та практикою Верховного Суду (ухвала від 18.02.2025 в справі № 922/908/22) відсутні підстави для розподілу витрат і ухвалення додаткового рішення.
Тим більше, що за змістом положень статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
У зв'язку з наведеним Верховний Суд не бере до уваги викладені в запереченнях аргументи позивача про те, що надані відповідачем документи (договір про надання правничої допомоги та акт наданих послуг) не підтверджують реальності фактичного понесення 30 000 грн витрат на правничу допомогу, зокрема не доводять фактичного здійснення оплати вартості таких витрат чи обов'язку щодо такої оплати. Адже, умовами пункту 5.2 договору № 80С310-312/25 передбачено, що оплата за договором здійснюється не пізніше 60-ти робочих днів з моменту отримання клієнтом відповідного рахунку.
Колегія суддів ураховує, що в пунктах 127-134, 141- 144, 146, 168, 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 сформульовано такі загальні висновки щодо комплексного застосування норм статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 126, 129 ГПК України, статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) у подібних правовідносинах:
"Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов'язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".
Ураховуючи наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів відхиляє викладені в запереченнях доводи позивача в тій частині, що заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу в розмірі 30 000 грн є завищеною, необґрунтованою та неспівмірною зважаючи на відсутність їх підтвердження деталізованим описом робіт.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді касаційної інстанції заявник надав до Верховного Суду, зокрема, копії акта приймання наданих послуг від 17.09.2025 і детального опису наданих послуг від 17.09.2025, зі змісту яких убачається, що на виконання договору № 80С310-312/25 адвокат Матвієнко С. М. надала Товариству такі послуги: 1) вивчення касаційної скарги ФОП Гоя М. І. у справі № 909/496/24; 2) аналіз судової практики, консультація з приводу касаційної скарги та формування правової позиції клієнта у відповіді на касаційну скаргу ФОП Гоя М. І. у справі № 909/496/24; 3) складання, узгодження з клієнтом, доопрацювання проєкту відзиву на касаційну скаргу ФОП Гоя М. І. у справі № 909/496/24; 4) подання (через "Електронний суд") відзиву та доповнення до відзиву на касаційну скаргу ФОП Гоя М. І. у справі № 909/496/24; 5) захист інтересів клієнта в Касаційному господарському суді - участь у трьох судових засіданнях в режимі відеоконференції: 02.09.2025 09.09.2025 та 16.09.2025 у справі № 909/496/24.
Колегія суддів зауважує, що ФОП Гой М. І. скористався передбаченим частиною 5 статті 126 ГПК України правом на подання клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката, у якому (клопотанні) представник позивача Гунда О. Т., зокрема, обґрунтовано зазначила про неспівмірність заявленої відповідачем до відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу зі складністю цієї справи та з обсягом наданих адвокатом Матвієнко С. М. послуг із підготовки відзиву на касаційну скаргу, зокрема, зважаючи на незначний обсяг роботи з підготовки відзиву на касаційну скаргу, зміст якого є схожим зі змістом відзивів на позовну заяву та апеляційну скаргу, які вже подавалися в судах першої та апеляційної інстанцій.
Водночас, у пунктах 3.45- 3.47 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 викладено такий правовий висновок:
"Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Таким чином, беручи на себе обов'язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад, написання процесуального документа чи виступ у суді, а бере на себе обов'язок зі вчинення комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов'язків клієнта.
Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні".
У зв'язку з цим Верховний Суд вважає завищеною та неспівмірною заявлену до відшкодування загальну суму витрат Товариства на професійну правничу допомогу (в розмірі 30 000 грн) з огляду на те, що в двох із трьох судових засідань Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (02.09.2025 і 09.09.2025) касаційний перегляд справи по суті взагалі не здійснювався, що підтверджується ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.09.2025 і від 09.09.2025, якими розгляд касаційної скарги ФОП Гоя М. І. на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2024 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 у справі № 909/496/24 відкладався на 09.09.2025 та на 16.09.2025 відповідно.
За таких обставин Верховний Суд вважає, що справедливим і розумним є зменшення розміру витрат АТ "Укртелеком", пов'язаних із підготовкою відзиву на касаційну скаргу, доповнень до нього та представництва інтересів відповідача безпосередньо в суді касаційної інстанції, на 50 % від заявленої суми фіксованого гонорару.
Відтак, колегія суддів вважає доведеними та співмірними витрати заявника на підготовку відзиву на касаційну скаргу та за участь у судових засіданнях суду касаційної інстанції у загальній сумі 15 000 грн.
Отже, враховуючи положення статей 86, 123, 126, 129 ГПК України, дослідивши докази, надані відповідачем на обґрунтування адвокатських витрат, зважаючи на обґрунтованість клопотання позивача про зменшення розміру судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката (30 000 грн) не є співмірним з незначною складністю цієї справи, ціною позову та фактично виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), не повністю відповідає критеріям реальності, розумності, співрозмірності та справедливості, як наслідок, наразі наявні підстави для часткового задоволення заяви АТ "Укртелеком" про ухвалення додаткового рішення, а саме шляхом стягнення на користь Товариства з ФОП Гоя М. І. 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, а в решті вимог заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу необхідно відмовити.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Заяву Акціонерного товариства "Укртелеком" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 909/496/24 задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Гоя Михайла Івановича на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
У решті вимог зазначену заяву Акціонерного товариства "Укртелеком" залишити без задоволення.
Доручити Господарському суду Івано-Франківської області видати відповідний наказ на виконання цієї додаткової ухвали.
Додаткова ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Н. О. Багай
І. С. Берднік