30 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 927/1431/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Мачульський Г. М.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та Акціонерного товариства «Чернігівобленерго»
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2025 (суддя Демидова М. О.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 (головуючий суддя Алданова С. О., судді Євсіков О. О., Корсак В. А.)
у справі № 927/1431/23
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
до Акціонерного товариства «Чернігівобленерго»
про стягнення коштів,
(у судовому засіданні взяли участь представник позивача - Драчова М. С. та представник відповідача - Григор'єв О. М.)
1. У цій справі вирішувався спір про стягнення боргу за договором.
2. З огляду на доводи і вимоги касаційних скарг перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:
2.1 Чи підлягає застосуванню до випадків, якщо умовами укладеного між сторонами договору визначений термін виконання зобов'язань, частина п'ята статті 254 Цивільного кодексу України, а саме, чи має у цьому разі період прострочення виконання грошового зобов'язання визначатися з урахування вихідних днів?
2.2 Чи призводить заявлення позовних вимог про стягнення основного боргу за новий (наступний за вказаним у позові) період та донарахованих на нього 3% річних та інфляційних втрат до одночасної зміни предмета та підстав позову?
3. За результатами розгляду касаційних скарг Верховний Суд з урахуванням сталої судової практики негативно відповів на зазначені питання, про що детально викладено далі в цій постанові.
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
4. Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» про стягнення 81 503 917, 01 грн основного боргу, 11 365 397, 50 грн пені, 6 177 570, 97 грн штрафу, 268 140, 84 грн інфляційних втрат та 934 142, 23 грн 3% річних.
5. Заявлений позов обґрунтовано тим, що відповідач порушив зобов'язання з повної та своєчасної оплати наданих йому послуг за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 27.06.2019 № 0531-02041 за період з січня по вересень 2023 року, внаслідок чого утворилася відповідна заборгованість, а також виникли підстави для нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.
6. Під час судового розгляду справи № 927/1431/23 Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» подало до суду першої інстанції заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просило стягнути з відповідача 108 347 906, 57 грн основного боргу за період з січня по грудень 2023 року, 18 774 596, 83 грн пені, 8 076 909, 93 грн штрафу, 1 543 117, 52 грн 3% річних, 1 194 875, 76 грн інфляційних втрат.
7. Зазначена заява була прийнята місцевим господарським судом до розгляду.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
8. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2025 у справі № 927/1431/23 позов Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 536 347, 52 грн 3% річних та 1 194 875, 76 грн інфляційних втрат. Провадження у справі в частині стягнення 108 347 906, 57 грн основного боргу закрито. Позовні вимоги в частині стягнення 18 774 596, 83 грн пені та 8 076 909,93 грн штрафу залишено без розгляду. У решті позову відмовлено.
9. Ураховуючи здійснені відповідачем оплати коштів у рахунок погашення основного боргу (у тому числі після відкриття провадження у цій справі) та проведені позивачем коригування обсягів наданих послуг з передачі електричної енергії, суд першої інстанції дійшов висновку, що в результаті у відповідача відсутня заборгованість за спірний період, а тому провадження у справі в частині стягнення з нього 108 347 906, 57 грн боргу підлягає закриттю за відсутністю предмета спору.
10. Також у частині стягнення 18 774 596, 83 грн пені та 8 076 909,93 грн штрафу місцевий господарський суд вирішив залишити позов без розгляду, оскільки позивачем було подано відповідну заяву і вона підлягала задоволенню.
11. Крім того, суд першої інстанції перевірив правильність здійснених позивачем розрахунків щодо інших заявлених вимог та виснував, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 194 875, 76 грн інфляційних втрат та 1 536 347, 52 грн 3% річних, а у стягненні 6 770,00 грн 3% річних слід відмовити.
12. Відмовляючи у стягненні зазначеної частини 3% річних, місцевий господарський суд виходив з того, що з урахуванням визначених у частині п'ятій статті 254 Цивільного кодексу України (далі ? ЦК України) правил обчислення строків та умов укладеного сторонами договору, у разі, коли строк виконання зобов'язання відповідачем припадав на вихідний день, днем закінчення такого строку був перший за ним робочий день, і лише після спливу відповідного строку за наведених умов й мало місце прострочення виконання зобов'язання відповідачем.
13. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2025 залишено без змін.
14. За результатами апеляційного перегляду справи № 927/1431/23, апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що строки виконання відповідачем зобов'язань слід обчислювати таким чином, що у випадку якщо закінчення відповідного строку припадає на вихідний день, то днем його закінчення буде перший за ним робочий день, тобто слід виходити з правил частини п'ятої статті 254 ЦК України.
15. Водночас суд апеляційної інстанції відхилив доводи Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» про те, що у заяві про збільшення позовних вимог позивачем фактично заявлено нові вимоги з іншим предметом та підставами позову.
16. Щодо цього апеляційний господарський суд, зокрема, зазначив, що в межах підготовчого провадження місцевим господарським судом було прийнято до розгляду відповідну заяву, у якій позивач додатково просив стягнути з відповідача основний борг з оплати послуг за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 27.06.2019 № 0531-02041 за період з жовтня 2023 року по грудень 2023 року (включно) та нараховані/донараховані на основну заборгованість за період з січня 2023 року по грудень 2023 року (включно) 608 975, 29 грн 3% річних та 260 733, 53 грн інфляційних втрат, а відтак позивач змінив предмет позову в частині основного зобов'язання, а також збільшив розмір раніше заявлених вимог щодо основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат за період з жовтня по грудень 2023 року.
Касаційні скарги та узагальнені доводи касаційних скарг
17. Касаційні скарги до Верховного Суду у цій справі подали і позивач, і відповідач.
18. Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» у поданій касаційній скарзі підставою касаційного оскарження визначає підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та зазначає про неврахування судами попередній інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень викладених у постановах Верховного Суду від 25.03.2025 у справі № 905/821/24, від 11.03.2024 у справі № 922/1813/23, від 16.05.2024 у справі № 910/7012/23, від 25.03.2025 у справі № 905/821/24 та від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 висновків про те, що правила статті 254 ЦК України не поширюються на договірні правовідносини сторін, коли ними у свободі договору (стаття 627 ЦК України) досягнуто домовленості про призначення кінцевої календарної дати виконання зобов'язання за договором, з огляду на норми частини першої статті 530 ЦК України, відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), статті 629 ЦК України, яка визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а також принципу належного виконання зобов'язань, який полягає в тому, що виконання має бути проведене належними сторонами, щодо належного предмета, у належний спосіб, у належний строк (термін), у належному місці.
19. З наведених підстав позивач просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2025 в частині відмови у стягненні з відповідача 6 770, 00 грн 3% річних та у цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову.
20. Акціонерне товариство «Чернігівобленерго» підставою касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій також визначає підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК Україні.
21. При цьому у поданій касаційній скарзі відповідач зазначає, що при ухваленні судових рішень у цій справі суди попередніх інстанцій застосували частину третю статті 46 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду щодо її застосування, викладених у постановах від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц, від 13.08.2024 у справі № 914/3080/20 та від 26.11.2024 у справі № 910/15342/23.
22. Суть цих доводів відповідача фактично зводиться до того, що у поданій заяві про збільшення позовних вимог Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» заявило нові вимоги з іншим предметом та підставами позову, а тому слід скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення вимог про стягнення з нього 92 616, 83 грн 3 % річних та 62 469, 86 інфляційних втрат, нарахованих за період з жовтня по грудень 2023 року (включно), і у цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Позиція учасників справи щодо поданих касаційних скарг
23. Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» у межах строку встановленого Верховним Судом подало відзив на касаційну скаргу відповідача, у якому просить залишити її без задоволення.
24. Натомість Акціонерне товариство «Чернігівобленерго» правом подати відзив на касаційну скаргу позивача не скористалось, такий відзив не подало.
Рух касаційної скарги
25. Розпорядженням заступника керівника Апарату ? керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 26.09.2025 № 32.2-01/2369 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 927/1431/23, у зв'язку із запланованою відпусткою судді Могила С. К.
26. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2025 вказану судову справу за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. ? головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Мачульський Г. М.
27. Згідно із протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.09.2025 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у цій справі передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. ? головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Мачульський Г. М.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
28. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
29. Дослідивши в межах вимог касаційних скарг позивача та відповідача наведені в них доводи, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, та перевіривши з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи правильність застосування ними при ухваленні оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Щодо доводів та вимог наведених у касаційній скарзі Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
30. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 6 770, 00 грн 3 % річних суди попередніх інстанцій виходили з того, що періоди нарахування 3 % річних слід визначати із урахуванням частини п'ятої статті 254 ЦК України.
31. У поданій касаційній скарзі позивач не погоджується з наведеним та зазначає, що у цій частині висновки судів попередніх інстанцій суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 25.03.2025 у справі № 905/821/24, від 11.03.2024 у справі № 922/1813/23, від 16.05.2024 у справі № 910/7012/23, від 25.03.2025 у справі № 905/821/24 та від 23.01.2019 у справі № 355/385/17.
32. У цьому контексті Верховний Суд зауважує, що відповідальність за порушення грошового зобов'язання встановлено у статті 625 ЦК України, за змістом частини другої якої боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
33. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до названої статті є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
34. Водночас у статтях 525, 526 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог ? відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
35. Відповідно до статті 530 цього Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
36. З наведеного слідує, що у статті 530 ЦК України охарактеризовані поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» і згідно з приписами її першої частини, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
37. Це узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.
38. Разом з тим строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частини перша, друга статті 251 ЦК України).
39. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
40. Відтак «строк» та «термін» це різні поняття, які не є тотожними.
41. За змістом статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
42. Як унормовано у статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша). До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року (частина друга). Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця (частина третя). Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку (частина четверта). Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина п'ята цієї статті).
43. З аналізу змісту цієї статті вбачається, що її частини перша ? четверта регулюють закінчення строку, який визначений роками, півроком або кварталом року, місяцями, у півмісяця та тижнями, і лише у випадку, коли останній день строку, закінчення якого визначено частинами першою ? четвертою цієї статті, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку, згідно з частиною п'ятою цієї статті, є перший за ним робочий день.
44. Вирішуючи спір у цій справі (№ 927/1431/23), суди попередніх інстанцій послались на частину п'яту статті 254 ЦК України, проте не врахували, що поняття «термін виконання зобов'язання» і «строк виконання зобов'язання», які охарактеризовані у статті 530 ЦК України, як і поняття «строк» і «термін» не є тотожними, а тому не звернули увагу на та, що правило, передбачене частиною п'ятою статті 254 ЦК України стосується строку, тоді як умовами укладеного сторонами договору був визначений саме термін виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих йому послуг, оскільки відповідна оплата мала бути здійснена ним до певного числа розрахункового місяця чи певного числа місяця наступного за розрахунковим.
45. Правова позиції про те, що норми статті 254 ЦК України не підлягають застосуванню до регулювання подібних спірних правовідносин, наведена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.03.2025 у справі №905/821/24, на неврахування судами попередніх інстанцій висновків якої, зокрема, посилається позивач у своїй касаційній скарзі.
46. Відтак доводи касаційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» знайшли своє підтвердження.
47. Крім того, урахуванню підлягають і аналогічні висновки щодо відсутності підстав для застосування статті 254 ЦК України у подібних спірних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 29.07.2025 у справі № 905/959/24 та від 12.08.2025 у справі № 925/1160/24, які були ухвалені після подання позивачем касаційної скарги у цій справі (частина четверта статті 300 ГПК України).
48. Таким чином, як суд першої інстанції, так і апеляційний господарський суд у справі, що переглядається, дійшли помилкових висновків про наявність підстав для відмови в позові в частині стягнення з відповідача 6 770, 00 грн 3% річних.
49. Верховний Суд вбачає, що зазначена помилка, допущена ними, через неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного визнання моменту закінчення терміну виконання відповідачем зобов'язань, згідно з умовами укладеного сторонами договору, а отже і моменту початку у нього прострочення, з якого починається нарахування 3 % річних.
50. Відповідна помилка пов'язана виключно із неправильним застосуванням норм матеріального права та не стосується встановлення фактичних обставин цієї справи чи дослідження та оцінки наданих сторонами доказі.
51. Ні позивач, ні відповідач розмір 3 % річних, у стягненні яких відмовлене, не оспорюють та не зазначають про необхідність здійснення його перерахунку.
52. Відповідно до частин першої, третьої статті 311 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
53. Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» підлягає задоволенню, постанова Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2025 в частині відмови у стягненні з відповідача 6 770, 00 грн 3% річних підлягають скасуванню, і у цій частині слід ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Щодо доводів та вимог наведених у касаційній скарзі Акціонерного товариства «Чернігівобленерго»
54. Як вбачається із касаційної скарги відповідача, він оскаржує рішення судів попередніх інстанцій через незгоду із прийняттям місцевим господарським судом заяви позивача про збільшення позовних вимог та частковим задоволення позову з урахуванням цієї заяви, оскільки вважає, що відповідна заява у частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з жовтня по грудень 2023 року, фактично є заявою про зміну предмета та підстав позову шляхом його доповнення новими позовними вимогами.
55. Щодо наведених доводів Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
56. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, а підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову ? це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
57. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
58. Такі висновки про застосування частини третьої статті 46 ГПК України викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15.
59. Предмет позову кореспондує із способами захисту права, які визначені, зокрема статтею 16 ЦК України, а відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин.
60. Водночас під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Збільшенням розміру позовних вимог не може вважатися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. Подібна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19, від 09.07.2020 у справі № 922/404/19 та від 24.09.2020 у справі № 920/1059/17.
61. У цій справі (№ 927/1431/23), 15.01.2024 від позивача до місцевого господарського суду через систему «Електронний суд» надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій він повідомив, що у період з вересня по грудень 2023 року (2 планових рахунки) за надані послуги з передачі електричної енергії відбулося збільшення боргу за надані послуги з передачі електричної енергії на 26 843 989, 56 грн. Відповідно до актів коригування до актів приймання-передачі послуги скориговані обсяги наданих послуг у червні 2023 року, згідно якого скориговано (зменшено) фактичний обсяг наданих послуг на ? 188 695, 26 грн, відповідно до скоригованих даних він складає 7 368 065, 15 грн та у липні 2023 року, згідно якого скориговано (збільшено) фактичний обсяг наданих послуг на 280 251, 19 грн, відповідно до скоригованих даних він складає 10 202 023, 22 грн. Відповідач частково виконав зобов'язання з оплати послуги за січень 2023 року. Як наслідок, станом на 20.12.2023 заборгованість за січень ? грудень 2023 року (2 планові платежі) становила 108 347 906, 57 грн. Тож у підсумку позивач просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 108 347 906,57 грн за період з січня по грудень 2023 року, 18 774 596, 83 грн пені, 8 076 909,93 грн штрафу, 1 543 117,52 грн 3 % річних, 1 194 875,76 грн інфляційних втрат.
62. З огляду на це, апеляційний господарський суд виснував, що позивач додатково просив стягнути з відповідача основну суму заборгованості за договором за період з жовтня по грудень 2023 року (включно) та нараховані/донараховані на основну суму заборгованості за період з січня по грудень 2023 року (включно) 608 975, 29 грн 3 % річних та 260 733, 53 грн інфляційних втрат. При цьому із додатково заявлених 3% річних та інфляційних втрат 92 616, 83 грн 3 % річних та 62 469,86 грн інфляційних втрат, нараховані на основну заборгованість за період з жовтня по грудень 2023 року (включно). Наведене свідчить про те, що позивач змінив предмет позову в частині основного зобов'язання, а також збільшив розмір раніше заявлених вимог щодо основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат за період з жовтня по грудень 2023 року.
63. Верховний Суд вбачає, що у цій справі, звертаючись з позовом і у подальшому із заявою про збільшення позовних вимог, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» посилалося на несплату відповідачем заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 27.06.2019 № 0531-02041. Як первісні, так і змінені позовні вимоги стосуються зобов'язань відповідача за зазначеним договором і заявлені безпосередньо у межах цих спірних правовідносин.
64. Тобто фактично позивач збільшив розмір вимог майнового характеру (їх кількісні показники) у відповідній частині, водночас підстави цих вимог залишилися незмінними, відтак за відсутності заявлення позивачем нових (додаткових) вимог, відсутні підстави стверджувати про недотримання у цьому разі норм статті 46 ГПК України.
65. Аналогічні висновки за подібних обставин зроблено Верховним Судом у постанові від 10.10.2023 у справі № 910/21843/21, на які у цій справі послався суд апеляційної інстанції, відхиляючи відповідні доводи відповідача.
66. Натомість у справі № 657/1024/16-ц, про яку зазначає Акціонерне товариство «Чернігівобленерго» у касаційній скарзі, позивач доповнив позов про стягнення заборгованості вимогами про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання рішення суду, і Верховний Суд зазначив, що фактично його заява є новим позовом, оскільки обґрунтована новими вимогами, які не заявлялися під час подачі позову, та спрямована на одночасну зміну підстав і предмета позову.
67. У справі ж № 914/3080/20, про яку також йдеться у касаційній скарзі Акціонерного товариства «Чернігівобленерго», суд апеляційної інстанції вказав, що за змістом позовної заяви, як у первинній редакції, так і в останній, яка прийнята судом першої інстанції до розгляду, позивач просив суд стягнути грошові кошти (протягом розгляду справи змінювався лише розмір стягнення). Протилежного апеляційним господарським судом не встановлено, оскільки протягом всього розгляду справи позивачем заявлялась лише вимога про стягнення грошових коштів, тому, залучивши за заявою позивача до участі в справі співвідповідача, суд першої інстанції не здійснив одночасної зміни й предмета, й підстав позову, а лише доповнив існуючі підстави, підставами щодо субсидіарної відповідальності відповідачів. З огляду на це, Верховний Суд в ухваленій постанові від 13.08.2024 у цій справі зазначив, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що предметом позову протягом судового розгляду були вимоги про стягнення грошових коштів, що мотивувалось невиконанням договору підряду та договору поруки, і не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права, заснований на правильному тлумаченні статті 46, 42, 162 ГПК України та узгоджується з практикою Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду (зокрема, постанови від 12.10.2021 у справі №910/17324/19 та від 24.04.2024 у справі №657/1024/16-ц), та відповідає принципу jura novit curia («суд знає закони»).
68. Водночас у № 910/15342/23, на зроблені Верховним Судом висновки у якій посилається Акціонерне товариство «Чернігівобленерго» у своїй касаційній скарзі, при розгляді заяви позивача про збільшення позовних вимог суд першої інстанції не врахував, що у цій заяві додатково до вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на суму прострочених зобов'язань з оплати послуги за лютий ? серпень 2023 року, позивач, посилаючись на вимоги частини другої статті 625 ЦК України, фактично заявив нові позовні вимоги, додавши вимоги про стягнення нарахованих відповідно до частини другої статті 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат за попередні періоди заборгованості з оплати послуги (за січень 2022 року ? січень 2023 року), які передують тим періодам, за які первісно заявлялись означені вимоги та за які не пред'являлась до стягнення сума основного боргу. На зазначене і звернув увагу Верховний Суд, ухвалюючи постанову від 26.11.2024 у справі № 910/15342/23.
69. Тож у наведених відповідачем у касаційній скарзі постановах Верховного Суду висновки про застосування статті 46 ГПК України зроблені з огляду за інші обстави збільшення, зміни чи заявлення нових позовних вимог порівняно із справою № 927/1431/23, тому відповідні висновки є нерелевантними, а їх не урахування судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень у цій справі не може свідчити про порушення ними норм зазначеної статті.
70. Також нерелевантними, зважаючи на обставини справи, що переглядається, є висновки, викладені у інших постановах Верховного Суду, зокрема, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18, від 27.06.2018 у справі № 910/18802/17, від 28.03.2019 у справі № 910/23066/17, від 10.09.2019 у справі № 910/13267/18 та від 11.11.2020 у справі № 922/53/19, про які зазначає відповідач у касаційній скарзі.
71. Інші ж процитовані ним висновки Верховного Суду (зокрема, про те, що позивачем має бути додержано правила вчинення відповідної процесуальної дії, а їх недотримання тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК України, та про те, що саме слід розуміти під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог), мають загальний характер і ухвалені у цій справі судові рішення у оскаржуваній відповідачем частині їм не суперечать.
72. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення ? без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
73. Отже, оскільки доводи Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, а інших мотивів його касаційна скарга не містить, підстав для скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2025 у оскаржуваній відповідачем частині немає.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
74. Ураховуючи все вищевикладене та керуючись статтями 309, 311 ГПК України, Верховний Суд доходить висновку, що касаційна скарга Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» не підлягає задоволенню, натомість касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» слід задовольнити, тому судові рішення, ухвалені у цій справі судами попередніх інстанцій, у оскаржуваній відповідачем частині підлягають залишенню без змін, а у частині, яку оскаржував позивач, їх слід скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову.
Розподіл судових витрат
75. Позаяк Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» та залишає судові рішення попередніх інстанцій в оскаржуваній ним частині без змін, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати відповідача покладаються на нього.
76. Водночас, з огляду на задоволення касаційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та скасування судових рішень судів попередніх інстанцій у частині відмови у стягненні з відповідача 6 770, 00 3% річних з прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення позову, за правилами статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 46, 11 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, тобто у розмірі пропорційному до задоволених у цій частині позовних вимог, а також 3 220, 80 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та 4 294, 40 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задовольнити.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2025 у справі № 927/1431/23 у частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати.
3. В цій частині ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
4. Стягнути з Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» (код ЄДРПОУ 22815333) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (код ЄДРПОУ 00100227) 6 770, 00 грн 3% річних.
5 Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» залишити без задоволення.
6. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2025 у справі № 927/1431/23 у оскаржуваній Акціонерним товариством «Чернігівобленерго» частині залишити без змін.
7. Стягнути з Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» (код ЄДРПОУ 22815333) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (код ЄДРПОУ 00100227) 46, 11 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, 3 220, 80 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та 4 294, 40 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
8. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
Г. М. Мачульський