09 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 902/929/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
Бакуліної С. В. (доповідач),
розглянувши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 (головуючий суддя - Розізнана І.В. судді: Павлюк І.Ю., Саврій В.А.) та рішення Господарського суду Вінницької області від 09.05.2025 (суддя Шамшуріна М.В.)
у справі №902/929/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест"
до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна казначейська служба України,
про стягнення 1 945 133,04 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест" (далі - ТОВ "СТК Київ-Інвест") звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях про стягнення 1 945 133,03 грн, з яких: 1 621 071,68 грн інфляційних втрат та 324 061,36 грн 3% річних.
Господарський суд Вінницької області рішенням від 09.05.2025 у справі №902/926/24, яке Північно-західний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 02.09.2025 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 12.09.2025), позов задовольнив частково; стягнув з Державного бюджету України на користь ТОВ "СТК Київ-Інвест" 1 613 192,52 грн інфляційних втрат та 324 061,36 грн 3% річних; стягнув з Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях на користь ТОВ "СТК Київ-Інвест" 29 057,37 грн судових витрат зі сплати судового збору; у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 7 879,16 грн інфляційних втрат - відмовив.
Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях звернулося 22.09.2025 через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: (1)відстрочити (розстрочити) сплату судового збору за подання касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях на рішення господарського суду Вінницької області від 09.05.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 у справі №902/929/24 до розгляду касаційної скарги по суті та прийняття рішення у справі; (2)скасувати зазначені судові рішення повністю і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ "СТК Київ-Інвест" щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних відмовити в повному обсязі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке.
Згідно частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, вона залишається без руху.
Щодо підстав касаційного оскарження судових рішень.
Пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК унормовано, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі які конкретно норми матеріального права були неправильно застосовані судами та які норми процесуального права були порушені судами нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування/порушення цих норм, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях посилається на пункти 2 та 4 частини другої статті 287 ГПК, зазначаючи, що суд не з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
Так, скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Разом з тим Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях не дотримано вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК, оскільки: (1)вказавши підставою оскарження пункт 2 частини другої статті 287 ГПК, не обґрунтувано від якого саме висновку Верховного Суду необхідно відступити; (2)не зазначено, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК).
Також в тексті касаційної скарги, скаржник вказує на наявність висновків викладених в постановах Верховного Суду у справах зазначених в касаційній скарзі, однак не визначає це, як підставу касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК.
Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржники не навели у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу.
З урахуванням викладеного касаційну скаргу Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях слід залишити без руху відповідно до частини другої статті 292 ГПК.
Способом усунення недоліків касаційної скарги Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях є викладення касаційної скарги у новій редакції щодо обґрунтування підстав касаційного оскарження, а саме уточнити/конкретизувати підставу/підстави касаційного оскарження з належним їх обґрунтуванням.
Щодо сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2024 установлено у розмірі 3 028 грн.
Скаржник оскаржує судові рішення попередніх інстанцій в повному обсязі, якими задоволено вимогу щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "СТК Київ-Інвест" 1 613 192,52 грн інфляційних втрат та 324 061,36 грн 3% річних, та відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 7 879,16 грн інфляційних втрат.
Підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір встановлений у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З урахуванням викладеного при поданні касаційної скарги має бути сплачено судовий збір у сумі 46 683,19 грн (1 945 133,04 грн х 1,5%) х 200% ставки) х 0,8 коефіцієнт пониження).
Скаржник не додав до касаційної скарги документа, який підтверджує сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, натомість заявив клопотання про відстрочку (розстрочку) сплати судового збору.
Розглянувши зазначене клопотання, Верховний Суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.
Приписами статті 8 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Положення вказаної норми містять виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення підпунктів 1, 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення підпункту 3 частини першої статті 8 Закону "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).
З огляду на те, що скаржник не є суб'єктом, на якого поширюється дія статті 8 Закону України "Про судовий збір", а предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тому у задоволенні клопотання про відстрочку (розстрочку) сплати судового збору за подання касаційної скарги необхідно відмовити.
Скаржник не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, тобто касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Ураховуючи викладене, касаційна скарга Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 та рішення Господарського суду Вінницької області від 09.05.2025 у справі №902/929/24 підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК, із наданням скаржнику строку для усунення недоліків, а саме подання Суду: (1)касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства; (2)документа про сплату (зарахування) судового збору за подання касаційної скарги в установленому законом порядку та розмірі, а саме у сумі 46 683,19 грн, за наведеними нижче реквізитами:
- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".
Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга, та дата судового рішення, що оскаржується.
Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.
При цьому звертається увага скаржника на те, що заяву про усунення недоліків (касаційної скарги у новій редакції), подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.
Згідно з частиною четвертою статті 174 та частиною другою статті 292 ГПК, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із касаційною скаргою.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292, 314 ГПК, Верховний Суд
1.Відмовити Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях у задоволенні клопотання про відстрочку (розстрочку) сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 та рішення Господарського суду Вінницької області від 09.05.2025 у справі №902/929/24.
2. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 та рішення Господарського суду Вінницької області від 09.05.2025 у справі №902/929/24 залишити без руху.
3. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
4. Роз'яснити Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С. В. Бакуліна