Іменем України
01 жовтня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/636/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Балан Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви
за позовом керівника Чернігівської окружної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 1; код 02910114) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (код 38053846) 14017, м. Чернігів, вул. Пантелеймонівська, 12
до Чернігівської міської ради (код 34339125) 14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7
про стягнення 485 614 грн 55 коп.
за участі представників учасників справи:
від позивача: Плетінь М.М. (в порядку самопредставнитцва)
від відповідача: Приходько В.О. (в порядку самопредставнитцва)
В судовому засіданні прийняв участь прокурор Чернігівської окружної прокуратури Шиленко М.В.
19 червня 2025 року через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява від 19.06.2025 керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області до Чернігівської міської ради про відшкодування шкоди в розмірі 485 614,55 грн, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2025 (з урахуванням ухвали суду від 14.07.2025 про виправлення описки) постановлено:
здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження;
призначити розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 24 липня 2025 року;
встановити процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
10.07.2025, у встановлений судом процесуальний строк, через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив від 09.07.2025 на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Також Чернігівська міська рада вважає, що вона є неналежним відповідачем, оскільки охоронні повноваження території, на якій зафіксований факт незаконної рубки дерев згідно матеріалів справи належать Чернігівській обласній державній адміністрації.
15.07.2025 через систему “Електронний суд» прокурором до Господарського суду Чернігівської області подана відповідь від 14.07.2025 на відзив.
21.07.2025 через систему “Електронний суд» відповідач до Господарського суду Чернігівської області подав заперечення від 21.07.2025 № 95.
У підготовчому засіданні 24.07.2025, дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суд підтвердив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.07.2025 постановлено продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів; закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 09 вересня 2025 року.
В судовому засіданні 09.09.2025 суд постановив протокольну ухвалу про призначення судового засідання на 23.09.2025 на 09:00, про що учасники справи належним чином (під розписки) були повідомлені.
У зв'язку з відсутністю доступу до інтернет зв'язку призначене на 23.09.2025 на 09:00 судове засідання у даній справі не відбулося (Акт від 23.09.2025 № 194-25 щодо знеструмлення електромережі суду, вихід з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, що впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи).
Ухвалою від 23.09.2025 суд призначив судове засідання на 01.10.2025 о 14:30.
В судовому засіданні 01.10.2025, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено скорочене рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Чернігівським районним управлінням поліції ГУНП в Чернігівській області 24.09.2024 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024270340003141 за фактом незаконної порубки дерев акації на території заповідного урочища місцевого значення «Святе» в адміністративних межах міста Чернігова, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України.
23.09.2024 слідчим СВ Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області проведено огляд місця події, а саме: ділянки місцевості, яка розташована в заповідному урочищі «Святе» у місті Чернігові, за географічними координатами 51.4655556, 31.2910278. У ході огляду виявлено 4 пні дерев роду акація діаметрами: 54 см, 55 см, 27 см, 21 см.
Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області на підставі матеріалів кримінального провадження, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» № 575 від 10.05.2022, проведено розрахунок розміру завданої шкоди, яка становить 485 614,55 грн.
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/125-24/13245-ФХЕД від 29.01.2025 у кримінальному провадженні № 12024270340003141, за результатами експертизи проведеної на підставі протоколу огляду місця події від 23.09.2025, шкода, завдана навколишньому природному середовищу, складає 485 614,55 грн.
Як вказує прокурор у позовній заяві, місцем вчинення незаконної порубки дерев акації є територія урочища «Святе», розташована в південній частині міста Чернігова, поруч з проспектом Миру.
Заповідне урочище місцевого значення «Святе» створено рішенням Чернігівського облвиконкому від 08.09.1958 № 861 з метою охорони та збереження старовинного мальовничого лісового урочища з багатьма віковими деревами, що має значне історичне значення, загальною площею 44,0 га, яке включено до переліку територій та об'єктів природно-заповідного фонду Чернігівської області, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.
Згідно із охоронним зобов'язанням від 30.07.2020 № 23/23-548 Департаментом екології та природних ресурсів Чернігівської ОДА заповідне урочище місцевого значення «Святе», загальною площею 44,0 га передано під охорону Чернігівській міській раді.
Відповідно до охоронного зобов'язання землекористувач (землевласник) зобов'язаний дотримуватися встановленого режиму для території (об'єкта) природно-заповідного фонду, у тому числі Положення до нього; не здійснювати у межах території (об'єкта) природно-заповідного фонду забороненої господарської діяльності; вживати заходів щодо попередження і ліквідації екологічних наслідків аварій та шкідливого впливу на територію (об'єкт) природно-заповідного фонду; дотримуватися вимог щодо використання території (об'єкта) природно-заповідного фонду; забезпечити охорону і збереження цінних природних комплексів території (об'єкта) природно-заповідного фонду.
В ході розслідування кримінального провадження № 12024270340003141 від 24.09.2024 осіб, які вчинили незаконну порубку дерев не встановлено.
Прокурор у позовній заяві вказує, що за відсутності встановлених винних осіб у незаконній вирубці дерев та за обставини виявлення незаконної вирубки дерев на земельній ділянці, вкритій лісовою рослинністю, яка знаходиться у межах території Чернігівської міської ради, у спірних правовідносинах наявні усі умови, передбачені частиною другою статті 107 ЛК України, для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди на підставі цієї норми закону за завдання шкоди лісу внаслідок незаконної вирубки дерев і саме відповідач, як орган місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс та якому він був переданий під охорону, якому була заподіяна шкода, є особою, відповідальною за виявлене правопорушення у вигляді незаконної вирубки дерев. Протиправна поведінка відповідача полягає в тому, що він не виконав свого обов'язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища та природно-заповідного фонду. Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на належній йому території земель лісового та природно-заповідного фонду, діяв неправомірно, що призвело (причинно-наслідковий зв'язок) до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
За частиною 4 статті 23 Закону №1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави (1); необхідність їх захисту (2); визначені законом підстави для звернення до суду прокурора (3); а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах (4).
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина 4 статті 23 Закону №1697-VII).
У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі, держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган (1); у разі відсутності такого органу (2).
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду із позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом належних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Згідно із ч. 1 ст. 202 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» та Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230, до повноважень Держекоінспекції належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від незаконних рубок; пред'явлення претензій про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.
З огляду на те, що Держекоінспекція уповноважена державою здійснювати відповідні контрольні функції щодо охорони та використання природних ресурсів, тому у даному випадку Інспекція є позивачем у справі.
Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться на території України, є об'єктами права власності Українського народу.
Згідно зі ст. 94 Лісового кодексу України державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, іншими органами виконавчої влади у межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до ст. 202 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
Згідно із п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п.7 Положення).
Державна екологічна інспекція у Чернігівській області, відповідно до Положення, затвердженого наказом Держекоінспекції України від 01.03.2023 № 45, в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів.
Відповідно до п. 5 ч. 2 розділу ІІ цього Положення Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, природно-заповідного фонду.
Частинами 9, 10 розділу ІІ Положення передбачено, що Держекоінспекція розраховує розмір збитків, шкоди, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, виступає позивачем та відповідачем у судах, тощо.
Таким чином, інтереси народу - єдиного джерела влади в Україні реалізуються, у тому числі, через органи державної влади.
Наразі знищення лісових насаджень в Україні є однією з найбільш актуальних проблем. На сьогодні продовжується умисне і широкомасштабне знищення лісових ресурсів. Неконтрольоване вирубування лісів досягає критичного рівня.
Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, як органом контролю, не вжито надані законом повноваження щодо стягнення шкоди, завданої самовільною порубкою дерев, хоча про даний факт інспекції стало відомо з листа слідчого СВ ЧРУП ГУНП в Чернігівській області № 9171/124/48/5/2024 від 30.09.2024.
Державна екологічна інспекція у Чернігівській області не вживала надані законом повноваження щодо стягнення шкоди, завданої незаконною порубкою дерев на території природно-заповідного фонду, після інформування окружною прокуратурою про встановлений факт порушення вимог природоохоронного законодавства. Так, згідно листа Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 05.06.2025 № 09/1643, наданого на запит прокурора від 04.06.2025 № 55-77-4479вих-25, жодних заходів щодо стягнення заподіяної шкоди внаслідок незаконної порубки екологічною інспекцією не вжито.
Всупереч вимогам закону Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, як органом контролю, не вжито надані законом повноваження щодо стягнення шкоди, завданої самовільною порубкою дерев. Вказане свідчить про неналежне здійснення повноважень щодо захисту інтересів держави Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, що призводить до ненадходження коштів до бюджетів різних рівнів, внаслідок чого виникає законне право прокурора на звернення із заявою до суду з метою захисту її інтересів.
Згідно із правовою позицією Верховного Суду у справі № 360/4969/21, яка ґрунтується на висновках Верховного Суду у справах №№ 903/129/18, 912/2385/18, 910/11956/20, 920/821/18, 920/266/19, 805/430/18-а, 922/3025/20, факт неподання уповноваженим органом, що мав змогу захистити інтереси держави, позову, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, свідчить про неналежне виконання ним своїх повноважень, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з позовом. Прокурор уповноважений пред'явити позов в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема в особі Держекоінспекції, у разі невиконання або неналежного виконання ним своїх повноважень, у тому числі з огляду на відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору.
Також Верховний Суд послався на положення ст. ст. 5, 10 та 246 ГК України про те, що забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території країни становить одну з конституційних основ правового господарського порядку. Держава здійснює екологічну політику, що забезпечує раціональне використання та повноцінне відтворення природних ресурсів, створення безпечних умов життєдіяльності населення. Здійснення будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоров'ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється.
До того ж згідно із правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постанові від 06.07.2021 у справі № 922/3025/20, обов'язок держави забезпечувати екологічну безпеку й підтримувати екологічну рівновагу у взаємозв'язку з принципом обов'язковості додержання встановлених екологічних правил у ході здійснення господарської діяльності дає підстави для висновку про наявність прямого державного інтересу в забезпеченні реалізації зазначених положень. З метою мінімізації ризиків та зменшення негативних наслідків від їх недотримання державні органи повинні діяти в найкоротші строки, оскільки порушення вимог екологічної безпеки може призвести до некерованих незворотних наслідків.
З огляду на викладене, звертаючись до суду із позовною заявою, прокурор реалізує свої представницькі повноваження у сфері охорони та захисту лісів, які є основним національним багатством, що перебувають під особливою охороною держави, шляхом подачі даної позовної заяви.
За таких обставин, враховуючи звернення прокурора до компетентного органу та нездійснення позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом упродовж тривалого часу, у даному випадку, відповідно до ст. 1311 Конституції України, ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», наявні підстави для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення до суду цього позову в інтересах органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної екологічної інспекції у Чернігівській області про стягнення з Чернігівської міської ради заподіяної шкоди.
Чернігівською обласною прокуратурою на виконання вимог абз. 3 ч.4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», повідомлено позивача про звернення з цим позовом до суду листом №55-77-4814ВИХ-25 від 13.06.2025.
Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової шкоди іншій особі.
Згідно із ст. 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» території та об'єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні, а згідно зі ст. 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Частиною 3 статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Статтею 5 Закону України «Про екологічну мережу України» передбачено, що території та об'єкти природно-заповідного фонду, землі лісового фонду є складовими структурними елементами екомережі.
За статтею 3 Закону України «Про екологічну мережу України», екомережа це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, і відповідно до законів та міжнародних зобов'язань України підлягають особливій охороні.
У статті 4 Закону України «Про екологічну мережу України» вказано, що збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до принципів забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) ліс тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України (ст. 2 ЛК України).
У ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Статтею 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відносини щодо володіння, користування та розпоряджання лісами і, які спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються, зокрема Лісовим кодексом України.
Згідно зі статтею 4 ЛК України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.
Відповідно до ст. 16 ЛК України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
Статтями 17-18 ЛК України встановлено, що у постійне та тимчасове користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства надаються на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища.
Частиною 2 ст. 19 ЛК України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Положеннями ст. 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб (ч. 1 ст. 86 ЛК України).
Відповідно до ст. 100 ЛК України порядок охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», цього Кодексу та інших актів законодавства.
Порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів (ст. 105 ЛК України).
Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі не встановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода (ч. 2 ст. 107 ЛК України).
Статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Статтею 69 цього ж Закону встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Отже, згідно із положеннями Лісового кодексу України віднесення лісів до лісового фонду України не залежить від категорії (основного цільового призначення) земельної ділянки, на якій вони зростають. Крім того, норма, закріплена у частині 2 статті 107 ЛК України, не ставить настання відповідальності органу місцевого самоврядування за порушенння лісового законодавства у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної лісу, у залежність від категорії (цільового призначення) земельної ділянки, на якій розташований ліс, якому була спричинена шкода.
Статтею 64 Закону України «Про природно-заповідний фонд» визначено, що порушення законодавства України про природно-заповідний фонд тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність.
Відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд несуть особи, винні у порушенні режимів територій та об'єктів природно-заповідного фонду; порушення вимог щодо використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначені у ст. 1166 ЦК України, а саме: будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.
Разом з тим, ЛК України унормовано відшкодування органом місцевого самоврядування шкоди, заподіяної лісу, не наданому в користування у разі не встановлення осіб, винних у заподіянні шкоди.
Тому, у даному випадку неправомірність дій особи не встановлюється, позаяк така особа відсутня. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у справі №918/1356/23.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до протоколу огляду місця події від 23.09.2024 слідчого СВ Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області на ділянці місцевості, яка розташована в заповідному урочищі «Святе» у місті Чернігові, за географічними координатами 51.4655556, 31.2910278 виявлено 4 пні дерев роду акація діаметрами: 54 см, 55 см, 27 см, 21 см.
Чернігівським районним управлінням поліції ГУНП в Чернігівській області 24.09.2024 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024270340003141 за фактом незаконної порубки дерев акації на території заповідного урочища місцевого значення «Святе» в адміністративних межах міста Чернігова, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України.
Згідно Положення про заповідне урочище місцевого значення «Святе», затвердженого наказом директора Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської облдержадміністрації від 30.07.2020 №4, Заповідне урочище місцевого значення «Святе» створено рішенням Чернігівського облвиконкому від 08.09.1958 № 861. Урочище входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання. Місцезнаходження урочища - м. Чернігів, загальна площа 44,0 га. Урочище розташоване в південній частині м. Чернігів, поруч з проспектом Миру. Землекористувач - Чернігівська міська рада. Забезпечення режиму охорони території земельних ділянок у межах урочища здійснюється землекористувачем.
Згідно із охоронним зобов'язанням від 30.07.2020 № 23/23-548 Департаментом екології та природних ресурсів Чернігівської ОДА заповідне урочище місцевого значення «Святе», загальною площею 44,0 га передано під охорону Чернігівській міській раді.
При цьому суд наголошує на тому, що відповідальність органу місцевого самоврядування за шкоду заподіяну лісу передбачена нормами Закону, а прийняття чи не прийняття Охоронного зобов'язання Чернігівською міською радою не змінює того факту, що урочище Святе знаходиться в межах міста Чернігова, що саме Чернігівська міська рада є землекористувачем даної території і саме на неї покладено обов'язок забезпечувати охорону лісових насаджень, а тому судом не взяті до уваги заперечення відповідача проти позову з посилання на неприйняття Охоронного зобов'язання, а отже відсутності обов'язку охорони урочища Святе.
Так, Лісовий кодекс, зокрема частина 2 ст. 107, передбачає обов'язок органу місцевого самоврядування відшкодувати заподіяну лісу шкоду. Аналіз частини другої статті 107 ЛК України свідчить про те, що такий обов'язок виникає в органу місцевого самоврядування за наявності таких умов в сукупності: якщо особи, винні у заподіянні шкоди не встановлено та якщо ліс, якому була заподіяна шкода, знаходиться у межах території органу місцевого самоврядування.
Матеріалами справи підтверджено, що незаконна порубка дерев відбулася в межах території Чернігівської міської ради. Доказів протилежного відповідачем не подано.
У ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
За змістом пункту «ї» частини першої статті 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до статті 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.
За відсутності встановлених винних осіб у незаконній вирубці дерев та за обставини виявлення незаконної вирубки дерев на земельній ділянці, вкритій лісовою рослинністю, яка знаходиться у межах території Чернігівської міської ради Чернігівського району, у спірних правовідносинах наявні усі умови, передбачені частиною другою статті 107 ЛК України, для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди на підставі цієї норми закону за завдання шкоди лісу внаслідок незаконної вирубки дерев і саме відповідач, як орган місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода, є особою, відповідальною за виявлене правопорушення у вигляді незаконної вирубки дерев.
Протиправна поведінка відповідача полягає в тому, що він не виконав свого обов'язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища та природно-заповідного фонду. Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на належній йому території земель лісового та природно-заповідного фонду, діяв неправомірно, що призвело (причинно-наслідковий зв'язок) до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.09.2024 року у справі № 918/1356/23.
Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області на підставі матеріалів кримінального провадження №12024270340003141 від 24.09.2024, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» № 575 від 10.05.2022, проведено розрахунок розміру завданої шкоди, яка становить 485614,55 грн.
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/125-24/13245-ФХЕД від 29.01.2025 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12024270340003141, шкода, завдана навколишньому природному середовищу, складає 485 614,55 грн.
Цей висновок підготовлений у рамках кримінального провадження особою, яка є атестованим судовим експертом, судовий експерт був попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а тому висновок експерта відповідає положенням 98 ГПК України.
Суд враховує допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містить інформацію щодо предмета доказування у господарському провадженні.
Подібні за своїм змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 759/15556/18.
Будь-яких спростувань правомірності висновку № СЕ-19/125-24/13245-ФХЕД від 29.01.2025, а також власного контррозрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу незаконною рубкою дерев у спірних правовідносинах, відповідачем суду не надано.
З наданого висновку експерта вбачається, що розрахунок виконано у відповідності до затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» №575 від 10.05.2022 року, додаток № 1 Такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок незаконної рубки або пошкодження дерев та рослин, що мають здерев'яніле стебло, до ступеня припинення росту (далі Такси).
Згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 № «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду підприємствами, установами, організаціями та громадянами проводиться згідно з Порядком проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
Розмір шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду, обчислюється з урахуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) та коефіцієнта, яким визначається особлива природоохоронна цінність територій та об'єктів природно-заповідного фонду за встановленою формулою:
Ні = (Нп х І / 100) х 10,
де Ні - розмір шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю;
Нп - такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду за одну одиницю, встановлена у додатках 1-12 до постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 р. № 575 Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд, гривень;
І - індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків;
10 - коефіцієнт, яким визначається особлива природоохоронна цінність територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Отже, розмір шкоди, завданої природно-заповідному фонду внаслідок вирубки 4 живих дерев виду робінія звичайна становить: Ні = 46205х1,051х10=485614,55 грн.
Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на належній йому території земель лісового та природно-заповідного фонду, діяв неправомірно, що призвело (причинно-наслідковий зв'язок) до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу.
Суд зазначає, що з урахуванням приписів норми ч. 2 ст. 107 Лісового кодексу України, за відсутності встановлених винних осіб, на Чернігівську міську раду покладається обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної державі, внаслідок незаконної вирубки дерев, яка, на даний час, не відшкодована.
Заперечення відповідача проти з позову з посиланням на те, що Чернігівська міська рада є неналежним відповідачем у даній справі спростовується вищевикладеними висновками суду. Також, суд звертає увагу, що згідно положень статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на військові адміністрації не покладено повноважень щодо охорони навколишнього природнього середовища.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь Чернігівської обласної прокуратури судовий збір в сумі 5 827,38 грн.
Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області до Чернігівської міської ради про відшкодування шкоди в розмірі 485 614,55 грн задовольнити повністю.
Стягнути з Чернігівської міської ради (код 34339125, 14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7) на користь Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (код 38053846, 14017, м. Чернігів, вул. Пантелеймонівська, 12, спеціальний рахунок UA328999980333169331000025739, код отримувача: 37972475, ГУК у Черніг.обл/тгмЧернiгiв/24062100, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код класифікації доходів бюджету: 24062100, призначення «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності») 485 614,55 грн шкоди.
Стягнути з Чернігівської міської ради (код 34339125, 14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 5 827,38 грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 13.10.2025.
Суддя А.С. Сидоренко