07 жовтня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/1265/25
За позовом Керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради
до Фізичної особи-підприємця Мельничука Валентина Вікторовича, місто Чернівці
про стягнення заборгованості - 1395004,12 грн
Суддя Гончарук О.В.
Секретар судового засідання - Медвідчук І.В.
Представники сторін:
від позивача - Смотр Д.М., Алексюк М.М. (самопредставництво);
від відповідача - Поляк М.В. (ордер № 1111224 від 12.05.2025);
У судовому засіданні брав участь прокурор Кацап-Бацала Ю.М.
Обставини справи: Керівник Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до фізичної особи-підприємця Мельничука Валентина Вікторовича, в якому просить стягнути з останнього кошти в сумі 1 395 004,12 грн, з яких: 889 026,12 грн - сума заборгованості за договором оренди, 423 700,46 грн - інфляційне збільшення та 82 277,54 грн - 3% річних.
Прокурор обґрунтовує позов неналежним виконанням відповідачем вимог чинного земельного законодавства, а саме - невнесенням орендної плати за користування земельною ділянкою за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, 34, кадастровий номер 7310136300:01:002:0015, площею 0,1509 га за період з 07.03.2018 по 01.02.2022.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 18.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.05.2025.
« 12» травня 2025 року через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №1994), у якому відповідач зазначає, що прокурором здійснено розрахунок інфляційних втрат без урахування положень законодавства. Одночасно відповідач вказує, що право оренди спірної земельної ділянки зареєстровано за ним як за фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем, тому даний спір підлягає розгляду за правилами загального судочинства. На його думку, провадження у справі слід закрити.
Також відповідач стверджує, що прокурором не доведено факту нездійснення або неналежного здійснення Чернівецькою міською радою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, що є підставою для залишення позову без розгляду.
Представник відповідача у відзиві навів орієнтовний розрахунок судових витрат у сумі 30 000 грн, які відповідач уже поніс або очікує понести у зв'язку з розглядом справи.
« 12» травня 2025 року від представника відповідача через систему «Електронний суд» також надійшла заява (вх. №2000) про проведення підготовчого засідання без участі представника.
У підготовчому засіданні 12.05.2025 оголошено перерву до 10.06.2025.
« 29» травня 2025 року прокурор подав через відділ документального забезпечення відповідь на відзив (вх. №2265), у якій зазначив, що доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими.
У підготовчому засіданні 10.06.2025 суд продовжив строк підготовчого провадження та оголосив перерву до 04.07.2025.
Ухвалою суду від 04.07.2025, за клопотанням відповідача, підготовче засідання відкладено на 31.07.2025.
Ухвалою від 31.07.2025 підготовче провадження закрито та справу призначено до розгляду по суті на 26.08.2025.
26 серпня 2025 року від відповідача надійшло клопотання (вх. №2821) про закриття провадження у справі. Відповідач зазначає, що всі договори укладалися з ним як із фізичною особою, а не як із фізичною особою-підприємцем, а сам факт наявності статусу ФОП не свідчить, що спірне майно використовується для підприємницької діяльності.
У судовому засіданні 26.08.2025 оголошено перерву до 09.09.2025.
« 08» вересня 2025 року від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява (вх. №3616) із запереченням проти клопотання відповідача про закриття провадження.
« 09» вересня 2025 року прокурор подав клопотання (вх. №3620) про відмову в задоволенні клопотання відповідача, зазначивши, що посилання відповідача на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці є безпідставними, оскільки питання підсудності в тому рішенні не розглядалося.
Прокурор також наголосив, що статус фізичної особи-підприємця не позбавляє відповідача можливості здійснювати підприємницьку діяльність, у тому числі - надавати в оренду власне чи орендоване майно.
У засіданні 09.09.2025, після заслуховування представника відповідача, оголошено перерву у зв'язку з відсутністю електропостачання в приміщенні суду.
Ухвалою суду від 09.09.2025 призначено судове засідання на 07.10.2025.
« 06» жовтня 2025 року прокурор подав через систему «Електронний суд» клопотання (вх. №3347) про долучення копії листа Департаменту соціально-економічного та стратегічного планування Чернівецької міської ради від 15.09.2025.
« 07» жовтня 2025 року від відповідача надійшло клопотання (вх. №3369) про долучення доказів.
У судовому засіданні 07.10.2025 прокурор та представники позивача заперечили проти задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази та проаналізувавши норми законодавства, суд установив наступне:
« 30» грудня 2005 року за Договором купівлі-продажу будівлі та приміщень, Акціонерне товариство відкритого типу «Трембіта» набуло право власності на нежитлову будівлю літ. «А» загальною площею 3060,5 кв. м, яка знаходиться на вул. Головній, 34 в м. Чернівці.
« 25» грудня 2007 року між Чернівецькою міською радою та Акціонерним товариством відкритого типу «Трембіта» укладено Договір оренди землі № 4359, за умовами якого, на підставі рішення 9 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 29 листопада 2006 року №160, орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1509 га по вул. Головна, 34 в м. Чернівці кадастровий номер 7310136300:01:002:0015 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та громадського харчування.
Рішенням 18 сесії Чернівецької міської ради VII скликання від 08 грудня 2016 року № 495 затверджено проект відведення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки та надано Товариству з додатковою відповідальністю «Трембіта» за адресою вул. Головна, 34 в м. Чернівці площею 0,1509 га (кадастровий номер 7310136300:01:002:0015) земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за рахунок орендованої земельної ділянки для обслуговування нежитлових приміщень. Визнано припиненим договір оренди землі № 4359 від 25.12.2007.
На підставі вказаного вище рішення, 01.02.2007 між Чернівецькою міською радою та Товариством з додатковою відповідальністю «Трембіта» укладено договір оренди землі № 10401, відповідно до якого позивач (орендар) прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування будівель торгівлі площею 0,1509 га по вул. Головна, 34 в м. Чернівці кадастровий номер 7310136300:01:002:0015. Договір укладено строком на п'ять років до 01.02.2022.
« 06» березня 2018 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Трембіта» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі - продажу, відповідно до умов якого до відповідача перейшло право власності на нежитлові приміщення площею 3083,6 кв. м. розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Деякі частки власності на нежитлові приміщення відповідачем продано інших фізичним особам, а на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя Акціонерне товариство «РВС БАНК» набуло право власності на більшу частину нерухомого майна відповідача.
Крім цього, в цей же день ТДВ «Трембіта» укладено договір купівлі продажу (НМХ 664555, НМХ 664558) за реєстровим номером 671, згідно якого до Мельничука Валентина Вікторовича перейшло право власності на нежитлові приміщення площею 3083,6 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням 62 сесії Чернівецької міської ради VII скликання від 04.09.2018 № 1411 визнано припиненим договір оренди землі № 10401 від 01.02.2017 у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Рекомендовано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку. Відповідно до інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр), 13.11.2021 до Реєстру внесено відомості про припинення договору оренди № 10401 від 01.02.2017.
ОСОБА_1 з 06.03.2018 по даний час є власником частини нерухомого майна, що розміщене на земельній ділянці площею 0,1509 га по АДРЕСА_1 за кадастровим номером 7310136300:01:002:0015. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка за кадастровим номером 7310136300:01:002:0015 є комунальною власністю територіальної громади міста Чернівці.
У липні 2022 року Чернівецька міська рада звернулася до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до ОСОБА_1 та до двох інших власників нерухомого майна про стягнення з кожного з них по 6330,56 грн. безпідставно збережених коштів - орендної плати за використання без правовстановлюючих документів земельної ділянки площею 0,1509га з кадастровим номером 7310136300:01:002:0015 та використання якої є платним у відповідності із вимогами ст.206 Земельного кодексу України, у період з 19 липня 2019 року по 08 серпня 2019 рік.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 грудня 2022 року у справі 727/5763/22 позов Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення безпідставно збережених коштів - орендної плати задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради заборгованість по безпідставно збережених коштах - орендної плати у розмірі 16830,61 грн. та витрати по оплаті судового збору в розмірі 2267,63 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Чернівецької міської ради заборгованість по безпідставно збережених коштах - орендної плати у розмірі 1714,21 грн. та витрати по оплаті судового збору в розмірі 173,67 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Чернівецької міської ради заборгованість по безпідставно збережених коштах - орендної плати у розмірі 446,87 грн. та витрати по оплаті судового збору в розмірі 39,70 грн.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 01 березня 2023 року у справі 727/5763/22 апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 грудня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережених коштів-орендної плати, скасовано. В задоволенні позову Чернівецької міської ради до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів - орендної плати, відмовлено.
Наявність означених вище судових рішень не заперечується прокурором та позивачем.
Чернівецький апеляційний суд встановив, що вказані вище особи, набувши у власність нерухоме майно на нежитлові приміщення, набули статусу орендарів по договору оренди землі № 10401 від 01 лютого 2017 року, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника - ТДВ “Трембіта». Рішення Чернівецької міської ради 7 скликання № 1411 від 04 вересня 2018 року про припинення договору оренди землі № 10401 від 01 лютого 2017 року не потягло за собою наслідків у вигляді припинення або розірвання договору оренди землі, який був укладений між Чернівецькою міською радою та Товариством з додатковою відповідальністю “Трембіта», за яким орендарями стали ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Умовами договору не передбачено такої підстави для припинення договору оренди землі, як зміна власників нерухомого майна, яке розміщено на спірній земельній ділянці. Договір не може бути припинений на підставі одноосібного рішення однієї із сторін договору оренди.
Так, постановою Чернівецького апеляційного суду було встановлено наявність договірних відносин між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_1 як фізичною особою.
У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» унормовано, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Зокрема частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Пунктом 13 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами та інші справи у визначених законом випадках.
Наведене свідчить про те, що одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Частиною 1 статті Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною 1, 2 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
У відповідності частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. За визначенням, що міститься у частині 1 статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування включає: сільську, селищну, міську раду.
З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності. Аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18 у п. 4.12.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських. Така правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №916/1261/18 у п. 30.
У Постанові Великої палати Верховного Суду у справі №701/281/18-ц від 29.05.2019 зроблено висновок про те, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина перша статті 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).
Суб'єкти господарювання підлягають державній реєстрації відповідно до цього Кодексу та закону (частина друга статті 19 ГК України). Суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації відповідно як юридична особа чи ФОП у порядку, визначеному законом (частина перша статті 58 ГК України).
Оскільки для кваліфікації діяльності як господарської необхідним є, зокрема, встановлення факту її здійснення суб'єктами господарювання, а для набуття статусу останніх необхідною є їх державна реєстрація.
Із вищевикладеного випливає, що одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин із розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин та суб'єктного складу сторін.
Відповідно до ч.1, п. 2 ч. 2 статті 55 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Згідно з ч. 1 статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 ЦК України).
Підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Цивільні права й обов'язки фізичної особи, зокрема право власності та право оренди на земельну ділянку, набуваються та здійснюються у порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи.
Наявність у фізичної особи статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту її державної реєстрації як ФОП вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах, зокрема і щодо земельних правовідносин, пов'язаних із правами на земельну ділянку під розміщеним на ній об'єктом нерухомого майна. Даний правовий висновок міститься в Постановах Великої Палати Верховного суду від 12.06.2018 справа № 922/3204/17, від 17.10.2018 справа №922/2972/17 та від 09.04.2019 справа №910/19687/17.
Відповідно до статей 319 та 320 Цивільного кодексу, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, у тому числі для здійснення підприємницької діяльності. Відтак, фізична особа може користуватися земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт нерухомості нежитлового призначення, з різними цілями - як пов'язаними зі здійсненням нею господарської діяльності, так і ні. Користування такою земельною ділянкою не свідчить про господарський характер відносин.
Відповідний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №922/3204/17 у п. 22.
У Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №908/2053/24 від 01.07.2025 зроблено правовий висновок про те, що відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання чи ні, та від визначення цих правовідносин як господарських".
Відтак, для встановлення спірного факту користування фізичною особою-підприємцем Мельничук В.В. земельною ділянкою, кадастровий номер: 7310136300:01:002:0015, суд має встановити використання відповідачем цієї земельної ділянки під час здійснення ним господарської діяльності (виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг з метою отримання прибутку) у період з 07.03.2018 по 01.02.2022 за який прокурор просить здійснити стягнення орендної плати.
Судом встановлено, що 21.09.2007 Мельничук Валентин Вікторович зареєстрований, як фізична особа-підприємець,, місцезнаходження: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , розташоване на земельній ділянці, кадастровий номер: 7310136300:01:002:0015 на праві власності належить Мельничуку Валентину Вікторовичу, як фізичній особі, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію права власності на нерухоме майно витяг та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 410189495.
При цьому, докази використання відповідачем земельної ділянки у період з 07.03.2018 по 01.02.2022 у господарській діяльності у матеріалах справи - відсутні.
Відтак, у цих правовідносинах відповідач виступає як фізична особа, у зв'язку з чим спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене, суд ухвалив закрити провадження у справі №926/1265/25 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Згідно з ч. 2 ст. 231 ГПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції загальних судів відповідно до ст. 19 ЦПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
Враховуючи викладене, позивач має право на повернення з Державного бюджету України сплаченого судового збору в сумі 16740,05 грн в разі звернення до суду з відповідним клопотанням.
Керуючись ст. 2, 231, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Клопотання відповідача про закриття провадження у справі - задовольнити.
2. Закрити провадження у справі №926/1265/25.
3. Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства та віднесений до юрисдикції місцевих загальних судів.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та підлягає оскарженню в порядку статей 255-257 Господарського процесуального кодексу України..
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено та підписано 13.10.2025
Суддя О.В. Гончарук