8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" жовтня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2742/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10),
до Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
про стягнення коштів у розмірі 22 165, 81 грн
без виклику учасників справи
Позивач - Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", м. Харків, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 1-22 від 06.01.2022 у загальному розмірі 22 165, 81 грн. Також просить суд покласти на відповідача понесені судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2742/25. Розгляд справи № 922/2742/25 вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу у строк, протягом п'ятнадцяти днів, з дня вручення ухвали про відкриття провадження, надати суду відзив на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ГПК України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство.
26.08.2025 відповідач надав відзив на позов (вх. № 19585), в якому, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, зазначає, що з урахування дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов'язковий характер для учасників ринку електричної енергії. Пп. 16 п. 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії». Також вказує, що військова частина НОМЕР_1 здійснила виплати за фактично спожиту електричну енергію за період 2022 року, на підставі показників лічильників. На думку відповідача, за певних обставин обсяг відповідальності може бути несправедливим щодо військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окрема авіаційна ескадрилья), оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати за фактично спожиту електричну енергію в місці фактичної дислокації військової частини НОМЕР_1 , з урахуванням того, що фінансування видатків військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окремої авіаційної ескадрильї) здійснюється з Державного бюджету України, а також враховуючи триваючу збройну агресію російської федерації проти України. За твердженням відповідача, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги та зазначає, що дана відповідальність як інфляційні втрати не зазначена в договорі про постачання електричної енергії споживачу № 1-22 від 06.01.2022 укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 та Приватним акціонерним товариством «Харківенергозбут». Враховуючи вищезазначене, вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
29.08.2025 позивач надав до суду відповідь на відзив на позов (вх. № 19807), в якій зазначає, що відповідачу було сформовано та виставлено рахунки на оплату за постачання електричної енергії згідно його фактичного споживання переданого від оператора системи розподілу. Визначена оператором системи розподілу - AT "Харківобленерго" величина обсягу розподіленої та спожитої електроенергії по об'єкту Військова частина НОМЕР_1 до урегулювання є обов'язковою для сплати і не може бути самостійно змінена, оскільки це не передбачено умовами договору та чинним законодавством. Щодо заперечень відповідача стосовно нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, вважає їх безпідставними та необґрунтованими та просить позов задовольнити у повному обсязі.
В наданих до суду запереченнях (вх. № 20103 від 02.09.2025), відповідач наголошує, що всі платіжні документи, які виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки. У випадку несвоєчасного виставлення постачальником рахунка на оплату та акту приймання-передачі електричної енергії, або наявності в ньому розбіжностей між підписаним сторонами актом приймання-передачі електричної енергії, споживач має право повернути такий рахунок без оплати, при у цьому штрафні санкції за прострочення платежу споживача не застосовується.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Враховуючи положення ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.08.2025, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Ч. 4 ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З 01.01.2019, у зв'язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функції постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017, у відповідності до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.10.2018 № 1268 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території" Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" є постачальником універсальних послуг на території Харківської області.
Позивач, як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному "Правилами роздрібного ринку електричної енергії", затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 та на умовах постачання універсальних послуг.
На виконання п.13 розділу ХVІІ Закону України "Про ринок електричної енергії" під час здійснення заходів з відокремлення було створено електропостачальника - Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", а Акціонерна компанія "Харківобленерго" виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу.
Відповідно до абзацу 5 п.13 р. ХVІІ Закону України "Про ринок електричної енергії" фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальних послуг та/або факт споживання електричної енергії.
Згідно з п. 4.12, 4.13 розділу IV Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Згідно з п. 10 (в редакції чинної до 19.06.2024) Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.
У відповідності до п. 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
За вимогами п. 1.1 Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється у вигляді електронних документів відповідно до стандартів інформаційного обміну Датахаб, що розробляються адміністратором комерційного обліку та затверджуються регулятором.
Таким чином розрахунки за спожиту відповідачем електроенергію ПрАТ “Харківенергозбут» проведені на підставі отриманих у відповідності до наведених вище вимог законодавства України даних комерційного обліку від оператора системи розподілу - АТ “Харківобленерго».
Між Приватним акціонерним товариством “Харківенергозбут» та Військовою частиною НОМЕР_1 (споживач) укладено та двосторонньо підписано договір про постачання електричної енергії споживачу № 1-22 від 06.01.2022 в редакції чинної відповідно до додаткової угоди від 06.01.2022, на умовах підписаної комерційної пропозиції, яка є додатком 2 до договору в редакції чинної відповідно до додаткової угоди від 06.01.2022.
Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник продає електричну енергію (з урахуванням послуг на її передачу та розподіл, згідно з ДК 021:2015: 09310000-5 «Електрична енергія» споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Порядок розрахунків за договором визначається відповідно до комерційної пропозиції, яка є додатком № 2 до договору.
Відповідно до п.10.1 комерційної пропозиції цей договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2022 включно, але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
П. 5.4 та 5.5. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п. 5.6 договору та п. 5 комерційної пропозиції оплата рахунка та акту приймання-передачі електричної енергії постачальника за цим договором за спожиту електричну енергію здійснюється споживачем в кінці розрахункового періоду протягом 10 банківських днів з моменту отримання його споживачем.
Відповідно до п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується:
протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем;
протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем;
в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Зі змісту вказаної норми права слідує, що в будь-якому випадку, граничним терміном оплати спожитої електричної енергії є 20 календарний день після закінчення розрахункового періоду.
Споживач у відповідності до п. 6.2 договору, зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 7 комерційної пропозиції та ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі переданих даних від АТ "Харківобленерго" відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункових періодів сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію за січень, липень, серпень, жовтень 2022 року. Рахунки за вказаний період містяться в матеріалах справи.
Заборгованість за спожиту електричну енергію за зазначений період сплачена відповідачем самостійно, але з порушенням умов договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені строки.
Позивачем за несвоєчасно здійснену оплату у період січень, липень, серпень, жовтень 2022, проведено нарахування 3 % річних в розмірі 3 224, 29 грн та збитків від інфляції в розмірі 18 941, 22 грн, виставлені відповідні рахунки, які відповідачем не оплачені, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Ч. 1 ст. 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд зазначає, що укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо повної та своєчасної оплати спожитої електричної енергії у встановлений договором строк не виконав.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та збитків від інфляції, суд керується положеннями ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Перевіривши правомірність нарахування 3 % річних за період з 24.02.2022 по 29.12.2022, станом на 01.05.2025, у сумі 3 224, 29 грн та збитків від інфляції за період з квітня 2022 року по січень 2023 року, у сумі 18 941, 52 грн, таке нарахування здійснено позивачем арифметично правильно, за кожен період окремо, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов та запереченнях, вони судом відхиляються, з огляду на таке.
Відповідно до пп.12.4.4 “Кодексу комерційного обліку електричної енергії», затвердженого постановою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 № 311 у редакції від 20.03.2020 № 716, До дати запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через Датахаб функції адміністратора комерційного обліку з ведення реєстрів точок комерційного обліку, адміністрування процесів зміни електропостачальника, адміністрування припинення електропостачання та агрегації даних комерційного обліку (упорядкування та об'єднання даних комерційного обліку електричної енергії окремих площадок та/або областей комерційного обліку, що здійснюється адміністратором комерційного обліку з метою подальшого їх використання при здійсненні розрахунків між учасниками ринку та/або формуванні статистичної звітності) виконують оператори системи за місцем провадження ними господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії.
У відповідності до п. 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Відповідно до п. 10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії виконує відповідний оператор системи розподілу, у даному випадку - АТ “Харківобленерго».
За вимогами п. 9.1.1 Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється у вигляді електронних документів відповідно до стандартів інформаційного обміну Датахаб, що розробляються адміністратором комерційного обліку (АТ “Харківобленерго») та затверджуються регулятором.
Оператором системи розподілу, який здійснює розподіл електричної енергії відповідачу, є АТ «Харківобленерго».
У відповідності до встановлених норм оператор системи розподілу АТ “Харківобленерго» адмініструє точки комерційного обліку електричної енергії, приймає від споживача покази засобів комерційного обліку електричної енергії, визначає обсяги електричної енергії, використаної споживачем та надає цю інформацію постачальнику електричної енергії, на підставі чого ПрАТ “Харківенергозбут» і проводить розрахунки зі споживачами згідно з умовами договорів.
Інформацію щодо обсягів спожитої відповідачем електричної енергії ПрАТ «Харківенергозбут» отримує від АТ «Харківобленерго», як оператора системи розподілу, який виконує функцію адміністратора комерційного обліку.
ПрАТ «Харківенергозбут» не має повноважень та не зобов'язано самостійно здійснювати будь-які розрахунки, які стосуються визначення обсягів спожитої споживачем електричної енергії.
Відтак, відповідачу було сформовано та виставлено рахунки на оплату за постачання електричної енергії згідно його фактичного споживання переданого від оператора системи розподілу.
Визначена "Харківобленерго" величина обсягу розподіленої та спожитої електроенергії по об'єкту Військова частина НОМЕР_1 до урегулювання є обов'язковою для сплати і не може бути самостійно змінена споживачем.
Щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає.
Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (п. 43 постанови). Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Навіть якщо договором не передбачено стягнення інфляційних втрат, кредитор має право вимагати їх сплати в разі прострочення грошового зобов'язання, оскільки це частина відповідальності боржника за законом, яка визначається ст. 625 ЦК України.
Щодо посилань відповідача на застосування положень Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 № 332, то, відповідно до п. 16 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії», на період військового стану. Натомість, 3 % річних та інфляційні втрати мають іншу правову природу ніж штраф та пеня та носять компенсаційний характер. Отже, доводи відповідача, викладені у відзиві, щодо неправомірності нарахування 3 % річних та інфляційних втрат є безпідставними й необґрунтованими.
Щодо посилання відповідача на фінансування видатків військової частини НОМЕР_1 з Державного бюджету України, а отже майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання певних зобов'язань відповідача, суд зазначає наступне.
Ст. 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007).
Зокрема, в Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.
З огляду на зміст статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейський суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у рішенні в справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зауважив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (пункт 26).
ЄСПЛ у пункті 48 рішення від 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України» та в пункті 40 рішення від 18 жовтня 2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 911/4249/16 відхилила твердження скаржника про відсутність його обов'язку здійснити розрахунок з позивачем за надані особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги у період з 01 січня 2015 року до 01 січня 2016 року через те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» не було передбачено кошти на ці видатки, оскільки в особи виникає певне право, а в держави - відповідне цьому праву фінансове зобов'язання не із закону про Державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правових актів, що регулюють відносини між особою та державою в певній сфері суспільних відносин.
Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 12-46гс18. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від цих висновків Верховного Суду України та Верховного Суду.
Відтак, з урахуванням правових висновків, викладених у рішеннях Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, у даному випадку, не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Щодо посилань відповідача, що ним не отримувались акти приймання-передачі електричної енергії, що, на думку відповідача є підставою повернення рахунку без оплати, суд зазначає, що неотримання відповідачем актів приймання-передачі електричної енергії не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в силу статті 613 цього Кодексу, тобто наявність або відсутність актів не звільняє відповідача від обов'язку сплатити вартість фактично спожитої електричної енергії відповідно до умов договору, що також не суперечить ч. 1 ст. 692 ЦК України.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Так, решта доводів учасників процесу, поданих до матеріалів справи документів були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2 422, 40 грн покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 20, 73, 74, 77, 86, 129, 233, 236-241, 252 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10, код ЄДРПОУ 42206328) 3 % річних у сумі 3 224, 29 грн, інфляційні втрати у сумі 18 941, 52 грн та судовий збір у сумі 2 422, 40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач - Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10, код ЄДРПОУ 42206328);
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Повне рішення складено 13.10.2025
Суддя Р.М. Аюпова
справа № 922/2742/25