вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"13" жовтня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/724/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за позовом в.о. керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради Рівненської області
до Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація"
про усунення перешкод у користуванні майном,
за участю представників сторін:
від позивача: А.Шпак, дов. від 25.03.2025,
від відповідача: І. Іванов, дов. від 01.05.2025,
від прокуратури: І. Котяй, посв. від 18.08.2025№ 082015,
Рівненською окружною прокуратурою пред'явлено до Господарського суду Рівненської області позовну заяву в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до ТДВ «Рівнефармація» про усунення перешкод власнику - Рівненській міській раді у здійсненні права користування та розпорядження комунальним майном шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ТДВ «Рівнефармація» на об'єкт нерухомого майна, а саме: «закінчений будівництвом об'єкт, приміщення (група приміщень), загальна площа 92,5 кв.м, адреса: Рівненська область, Рівненський район, м. Рівне, вул. Соборна, будинок 15, приміщення 103».
Стислий виклад позиції прокурора, позивача, заперечень відповідача.
Згідно із позовною заявою, остання обґрунтована тим, що підвальне приміщення, яке належало на праві приватної власності ТДВ «Рівнефармація», є захисною спорудою цивільного захисту ПРУ № 67779, зважаючи, що закон виключав можливість приватизації (відчуження) зазначених у ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та ч. 12 ст. 32 КЦЗ України об'єктів, якими є захисні споруди цивільного захисту, у приватну власність, відтак рішенням Господарського суду Рівненської області від 29.04.2024 у справі № 918/1358/23, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу № 474 від 25.03.2002, укладений між Комітетом з приватизації Рівненської міської ради та ВАТ "Рівнефармація", в частині включення в загальну площу нежитлових приміщень площі 90 кв.м, яка є протирадіаційним укриттям № 67779; зобов'язано ТДВ "Рівнефармація" повернути Рівненській міській раді протирадіаційне укриття № 67779 площею 90 кв.м, що знаходиться в приміщенні підвального поверху житлового будинку № 15 по вул. Соборна в м. Рівне. На виконання вказаного судового рішення при зверненні Рівненської міської ради для реєстрації права комунальної власності на укриття, у здійсненні такої реєстрації було відмовлено. Приймаючи рішення про відмову в державній реєстрації, державний реєстратор вказав, що наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, оскільки у зв'язку з поділом закінченого будівництвом об'єкта 25.03.2025 державним реєстратором проведено реєстрацію за ТДВ «Рівнефармація» права власності на приміщення площею 92,5 кв.м за адресою: м.Рівне, вул. Соборна, 15 (приміщення 103). Отже, враховуючи викладене, прокурор з метою усунення перешкод для територіальної громади міста у праві користування та розпоряджання комунальним майном - протирадіаційним укриттям №67779, звернувся до суду з позовом відповідним позовом.
У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», ст. 15, 319, 321, 328, 334, 391 ЦК України, ст. 2, 26, 27, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» тощо.
25.08.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, вживаючи заходи для виконання рішення, товариство здійснило поділ об'єкта нерухомого майна - приміщення аптеки загальною площею 322,2 кв.м (нежитлове приміщення, що вбудоване в перший поверх будинку площею 229,7 кв.м і нежитлове приміщення що вбудоване в підвал площею 92,5 кв.м), в результаті чого підвальне приміщення площею 92,5 кв.м набуло статусу окремого об'єкту нерухомого майна. Отже, відповідачем не вчинялось будь-яких дій щодо перешкоджанню позивачу у користуванні майном, а ситуація, що унеможливила реєстрацію підвального приміщення за позивачем, виникла внаслідок певний дій і правової невизначеності з боку позивача, прокурора (що звертався з позовом в інтересах позивача про повернення приміщення) та державного виконавця. Окрім того, як зазначає відповідач, належним способом захисту прав та інтересів позивача міг би бути позов про зобов'язання державного реєстратора вчинити певні дії після отримання рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій. Ураховуючи викладене, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.
01.09.2025 від прокуратури надійшла відповідь на відзив, згідно з якою спірне приміщення є протирадіаційним укриттям та підлягає поверненню до комунальної власності відповідно до рішення Господарського суду Рівненської області від 29.04.2024 у справі № 918/1358/24. Питання щодо наявності розбіжностей в площах підвалу та самого укриття вже предметом розгляду, про що у справі № 918/1358/24 поставлено ухвалу від 14.04.2025. Стосовно способу захисту, то прокурор зазначає, що з урахуванням специфіки обороту нерухомого майна, володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Отже, відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» судове рішення про скасування державної реєстрації прав є належним способом судового захисту порушених прав та інтересів держави.
08.09.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідачем не вчинялось будь-яких дій щодо перешкоджанню позивачу у користуванні майном, а ситуація, що унеможливила реєстрацію підвального приміщення за позивачем, чого прокурор не спростував. Відповідач пов'язує відмову у державній реєстрації права власності на спірне майно також з тим, що до повернення відповідачу належало приміщення площею 90 кв.м, а відповідачем виготовлено та подано державному реєстратору технічну документацію на приміщення іншою площею - 92,2 кв.м. Щодо способу захисту, то з огляду на сформований прокурором предмет позову, а також положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», прокурором обрано неналежний спосіб захисту прав позивача.
Процесуальні рішення, заяви і клопотання учасників, результати їх розгляду.
Ухвалою суду від 07.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 01.09.2025.
Одночасно з поданням позовної заяви прокурором подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 07.08.2025 заяву в.о. керівника Рівненської окружної прокуратури про забезпечення позову задоволено частково, вжито заходи забезпечення позову шляхом: 1) накладення арешту на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 3113080756060; ідентифікатор об'єкта в ЄДЕССБ 01.2625591.5061889.20240919.42.4835.34; об'єкт речових прав: «закінчений будівництвом об'єкт»; опис об'єкта «"загальна площа" 92,5»; тип об'єкта: «приміщення (група приміщень)»; адреса: «Рівненська область, Рівненський район, м. Рівне, вул. Соборна, будинок 15, приміщення 103»; 2) заборони суб'єктам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 3113080756060; ідентифікатор об'єкта в ЄДЕССБ 01.2625591.5061889.20240919.42.4835.34; об'єкт речових прав: «закінчений будівництвом об'єкт»; опис об'єкта «загальна площа" 92,5»; тип об'єкта: «приміщення (група приміщень)»; адреса: «Рівненська область, Рівненський район, м. Рівне, вул. Соборна, будинок 15, приміщення 103», до набрання законної сили рішенням суду у цій справі; 3) заборони Товариству з додатковою відповідальністю «Рівнефармація» (код ЄДРПОУ 22572748) вчиняти дії, спрямовані на поділ, об'єднання, виділ частки, знищення, реконструкцію, переобладнання, а також укладати будь-які правочини щодо об'єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 3113080756060; ідентифікатор об'єкта в ЄДЕССБ 01.2625591.5061889.20240919.42.4835.34; об'єкт речових прав: «закінчений будівництвом об'єкт»; опис об'єкта «"загальна площа" 92,5»; тип об'єкта: «приміщення (група приміщень)»; адреса: «Рівненська область, Рівненський район, м. Рівне, вул. Соборна, будинок 15, приміщення 103», до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
28.08.2025 від ТДВ "Рівнефармація" надійшло клопотання про залучення до участі у справі як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, виконавчий комітет Рівненської міської ради.
Ухвалою суду від 01.09.2025 у задоволенні клопотання ТДВ "Рівнефармація" про залучення до участі у справі виконавчого комітету Рівненської міської ради в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відмовлено.
Окрім того, разом із поданням позовної заяви прокурором заявлено клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, яке представник прокуратури підтримав у судовому засіданні.
Ухвалою суду від 01.09.2025 клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, підготовче засідання призначено на 29.09.2025.
Ухвалою суду від 29.09.2025 закрито підготовче провадження, судове засідання для розгляд справи по суті призначено на 13.10.2025.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Згідно з даними відділу з питань надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Рівненської міської ради, Департаменту цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської обласної державної адміністрації та наявної у відділі облікової документації фонду захисних споруд цивільного захисту, розташованих на території Рівненської міської територіальної громади, а також облікових карток захисної споруди цивільного захисту № 67779 (завірених печатками обласного аптечного управління Рівненського обласного виконавчого комітету та ВАТ «Рівнефармація»), установлено, що за адресою: м. Рівне, вул. Ленінська (сучасна вул. Соборна, 15), розташоване протирадіаційне укриття, розрахунковою місткістю 35 осіб та площею 90 кв.м, що вбудоване в підвальне приміщення житлового будинку.
Однак, відповідно до даних, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, приміщення площею 92,5 кв.м за адресою: м.Рівне, вул. Соборна, 15 (приміщення 103), перебуває у приватній власності.
Неправомірне набуття у 2002 році ВАТ «Рівнефармація» (правонаступником якого на цей час є ТДВ «Рівнефармація») права власності на комунальне майно - протирадіаційне укриття № 67779, приватизація якого не допускалася, стало підставою для застосування з боку прокурора, за участі Рівненської міської ради в якості позивача, низки правових заходів, спрямованих на відновлення порушеного права власності територіальної громади на вказане майно, у тому числі шляхом звернення з позовною заявою до суду.
Так, 29.12.2023 керівником Рівненської окружної прокуратури до Господарського суду Рівненської області подано позовну заяву в інтересах територіальної громади в особі Рівненської міської ради до управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради та ТДВ «Рівнефармація» про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу в частині та зобов'язання повернути протирадіаційне укриття.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 29.04.2024 у справі № 918/1358/23, яке залишене без змін постановами Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 та Верховного Суду від 11.02.2025, позов Рівненської окружної прокуратури задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу № 474 від 25.03.2002, укладений між Комітетом з приватизації Рівненської міської ради та ВАТ "Рівнефармація", в частині включення в загальну площу нежитлових приміщень площі 90 кв.м, яка є протирадіаційним укриттям № 67779; зобов'язано ТДВ "Рівнефармація" повернути Рівненській міській раді протирадіаційне укриття № 67779 площею 90 кв.м, що знаходиться в приміщенні підвального поверху житлового будинку № 15 по вул. Соборна в м. Рівне.
Як установлено судами у справі № 918/1358/23, підвальне приміщення, яке належить на праві приватної власності ТДВ «Рівнефармація», було захисною спорудою цивільного захисту ПРУ № 67779, а закон виключав можливість приватизації (відчуження) зазначених у ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та ч. 12 ст. 32 КЦЗ України об'єктів, якими є захисні споруди цивільного захисту, у приватну власність.
Рішення суду набрало законної сили 02.10.2024 та, відповідно, 21.10.2024 було видано наказ про зобов'язання ТДВ «Рівнефармація» повернути Рівненській міській раді спірне протирадіаційне укриття №67779.
Крім того, у зв'язку з невідповідністю фактичної площі (згідно з інформацією бюро технічної інвентаризації) підвального приміщення та площі протирадіаційного укриття №67779, що підлягало поверненню за рішенням суду, ТДВ «Рівнефармація» було подану заяву про роз'яснення судового рішення у справі № 918/1358/23. Зокрема, ТДВ «Рівнефармація» просило роз'яснити, яку частину підвального приміщення (загальною площею 92,5 кв.м) відповідач в частині приміщення площею 90 кв.м має повернути Рівненській міській раді, а яку частину площею 2,5 кв.м залишити собі.
За результатами розгляду заяви ТДВ «Рівнефармація» про роз'яснення судового рішення від 29.04.2024 у справі № 918/1358/23 Господарським судом Рівненської області 14.04.2025 постановлено ухвалу, яка залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025, у якій зазначено, що «…усе підвальне приміщення, набуте ВАТ «Рівнефармація» за договором купівлі-продажу № 474 від 25.03.2002, що й було предметом спору у справі, фактичних змін не зазнавало, приміщення «Підвал» площею « 89,8» кв.м ідентичне приміщенню «Підвал» площею « 92,5» кв.м, а відтак є одним і тим же приміщенням - протирадіаційним укриттям № 67779 - та підлягає поверненню, що чітко прописано у рішенні Господарського суду Рівненської області від 29.04.2024 у справі №918/1358/23…».
30.04.2025 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у межах виконавчого провадження № 76438988 складено акт передачі майна, згідно з яким стягувачу - Рівненській міській раді передано протирадіаційне укриття № 67779 площею 90 кв.м, що знаходиться в приміщенні підвального поверху житлового будинку № 15 по вул. Соборна в м. Рівне.
При зверненні Рівненської міської ради до Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг для реєстрації права комунальної власності на укриття за Рівненською міською радою об'єкту нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення (протирадіаційне укриття №67779) у здійсненні такої реєстрації було відмовлено. Приймаючи рішення про відмову в державній реєстрації №79251189 від 03.06.2025, державний реєстратор І.Салійчук вказала, що наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме: згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н., м. Рівне, вул. Соборна, 15, вже зареєстровано у зв'язку з поділом закінченого будівництвом об'єкта на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття прав на нерухоме майно. Встановлено, що 25.03.2025 державним реєстратором проведено реєстрацію за ТДВ «Рівнефармація» права власності на приміщення площею 92,5 кв.м за адресою: м.Рівне, вул. Соборна, 15 (приміщення 103).
Як установлено судом із фактичних обставин справи, 25.03.2025 ТДВ «Рівнефармація» в особі уповноваженої особи О. Нефедьєвої звернулося до державного реєстратора Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради із заявою №66011329 про державну реєстрацію прав щодо набуття права приватної власності на об'єкт речових прав: «закінчений будівництвом об'єкт»; опис об'єкта «загальна площа 92,5»; тип об'єкта: «приміщення (група приміщень)»; ідентифікатор в ЄДЕССБ: 01.2625591.5061889.20240919.42.4835.34; місце знаходження об'єкта нерухомого майна: «Рівненська обл., Рівненський р-н, м. Рівне, вул. Соборна, будинок 15, приміщення 103». До вказаної заяви додано: довідку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна від 06.03.2025, договір купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу №7271 від 25.03.2002, інформацію від ЄДЕССБ від 25.03.2025, технічний паспорт № 97/25 від 20.02.2025 (витяг з ЄДЕССБ), інформаційну довідку КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» виконавчого комітету Рівненської міської ради № 34-ю від 24.03.2025 та документ від 19.03.2025, що підтверджує присвоєння закінченому будівництвом об'єкту адреси (витяг з ЄДЕССБ).
За результатами розгляду заяви № 66011329 та зазначеного пакету документів державним реєстратором 27.03.2025 прийнято рішення № 78053293 про проведення державної реєстрації прав.
Заразом, як установлено прокурором, закінчений будівництвом об'єкт, приміщення (група приміщень) 103 площею 92,5 кв.м, розташований по вул. Соборна, 15 в м. Рівне, утворено не в результаті введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, а в результаті поділу уже існуючого. Зокрема, відповідно до даних будівельного паспорту № 97/25 від 20.02.2025 та довідки щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна від 06.03.2025 такий об'єкт нерухомого майна як «закінчений будівництвом об'єкт, приміщення (група приміщень), 103», утворився внаслідок поділу нежитлових приміщень, розташованих по вул. Соборна, 15, в м. Рівне, набутих ТДВ «Рівнефармація» на підставі договору купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу №7271 від 25.03.2002.
Як стверджує прокурор, надання представником ТДВ «Рівнефармація» для державного реєстратора недостовірних відомостей щодо набуття станом на 25.03.2025 права власності на закінчений будівництвом об'єкт, що підтверджується недійсними правовстановлюючими документами, фактично призвело до реєстрації права приватної власності на комунальне майно, а саме на підвальне приміщення аптеки по вул. Соборна 15 в м. Рівне, яке, як зазначалося, є протирадіаційним укриттям № 67779.
Як наслідок, територіальна громада позбавлена можливості повноцінно користуватись і розпоряджатись спірним майном, а також здійснити належну реєстрацію права комунальної власності на таке майно.
Отже, реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності на об'єкт з обмеженою оборотоздатністю за особою, яка протиправно його набула, може бути перешкодою у реалізації правомочностей законного власника зазначеного об'єкту.
З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані із усуненням перешкод власнику у здійсненні права користування та розпорядження комунальним майном шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності на об'єкт нерухомого майна, регулювання яких здійснюється ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» тощо.
Щодо представництва прокурором інтересів держави суді.
Рівненською окружною прокуратурою на адресу Рівненської міської ради 11.06.2025 скеровано лист щодо наявності підстав для захисту інтересів держави.
У свою чергу, Рівненською міською радою листом за № 05-01-2258/25-6519/25 від 23.06.2025 повідомлено, що заходи щодо усунення перешкод територіальній громаді міста у реалізації права володіння та користування протирадіаційним укриттям № 67779 шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ТДВ «Рівнефармація» у Державному реєстрі речових прав на спірне нерухоме майно не вживалися, Рада не заперечує щодо вжиття таких заходів Рівненською окружною прокуратурою.
Відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Рівненською окружною прокуратурою повідомлено позивача про те, що окружна прокуратура звертається із позовом в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до ТДВ «Рівнефармація» про усунення перешкод власнику шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності на об'єкт нерухомого майна.
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Зважаючи на викладене, суд, з урахуванням позиції, викладеної, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, установив, що прокурором дотримано вимоги ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому наявні підстави для представництва інтересів держави прокуратурою в суді.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених учасниками справи.
Як установлено судом із фактичних обставин справи, підвальне приміщення, яке належало на праві приватної власності ТДВ «Рівнефармація», є захисною спорудою цивільного захисту ПРУ № 67779, зважаючи, що закон виключав можливість приватизації (відчуження) зазначених у ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та ч. 12 ст. 32 КЦЗ України об'єктів, якими є захисні споруди цивільного захисту, у приватну власність, відтак рішенням Господарського суду Рівненської області від 29.04.2024 у справі № 918/1358/23, яке залишене без змін постановами Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 та Верховного Суду від 11.02.2025, визнано недійсним договір купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу № 474 від 25.03.2002, укладений між Комітетом з приватизації Рівненської міської ради та ВАТ "Рівнефармація", в частині включення в загальну площу нежитлових приміщень площі 90 кв.м, яка є протирадіаційним укриттям № 67779; зобов'язано ТДВ "Рівнефармація" повернути Рівненській міській раді протирадіаційне укриття № 67779 площею 90 кв.м, що знаходиться в приміщенні підвального поверху житлового будинку № 15 по вул. Соборна в м. Рівне.
У силу вимог ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з усталеною судовою практикою, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.
У рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.
Рішення суду у справі № 918/1358/23 набрало законної сили 02.10.2024, а відтак підлягало обов'язковому виконанню.
Так, приписами ст. 129-1 Конституції України закріплено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 18, 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Конституційний Суд України у п. 2 та п. 3 мотивувальної частини рішення № 18-рп/2012 від 13.12.2012 констатував, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
За усталеною практикою Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Horsby v. Greece"); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Immobiliare Saffi v. Italy").
Заразом, згідно з установленими фактичними обставинами справи, при зверненні Рівненської міської ради до Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг для реєстрації права комунальної власності на укриття за Рівненською міською радою об'єкту нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення (протирадіаційне укриття №67779) у здійсненні такої реєстрації було відмовлено через наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме: згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н., м. Рівне, вул. Соборна, 15, вже зареєстровано за ТДВ «Рівнефармація» у зв'язку з поділом закінченого будівництвом об'єкта на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття прав на нерухоме майно.
Унаслідок дій відповідача позивач позбавлений можливості здійснити реєстрацію права власності на протирадіаційне укриття.
Стосовно заперечень відповідача про те, що останній вчиняв дії, спрямовані на виконання рішення суду у справі № 918/1358/23 (шляхом поділу нерухомого майна), то останні судом до уваги не приймаються, оскільки, зважаючи на резолютивну частину рішення суду у вказаній справі, відповідач зобов'язаний був лише повернути Рівненській міській раді протирадіаційне укриття, що знаходиться в приміщенні підвального поверху житлового будинку № 15 по вул. Соборна в м. Рівне, вчинення жодних інших дій від нього не вимагалося. Суд також зазначає, що відповідач, маючи намір дійсно виконати рішення суду, здійснивши поділ нерухомого майна, мав би зареєструвати за собою право власності лише на ту частину, яка йому належала, та не реєструвати на протирадіаційне укриття, яке підлягало поверненню до комунальної власності.
Так само необґрунтованими є посилання відповідача на те, що відмова реєстратора у вчинені реєстраційних дій була пов'язана з невідповідністю фактичної площі підвального приміщення та площі протирадіаційного укриття, що підлягало поверненню за рішенням суду, оскільки така невідповідність була усунута ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.04.2025 у справі № 918/1358/23.
Приписами ч. 5 ст. 11 ЦК України унормовано, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Статтями 319 та 321 ЦК України закріплено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).
За ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникають із дня такої реєстрації відповідно до закону.
У п. 1, 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва або майбутній об'єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (постанова ОП КГС ВС від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).
Особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його фактичним володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили можливості розпоряджатись нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але при цьому не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. З огляду на викладене, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна (постанова ВП ВС від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна, незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв'язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, заволодіння юридичною особою майном, на яке поширюється чітка заборона на передання його у приватну власність, всупереч вимогам законодавства, є неможливим, а його фактичне утримання з порушенням норм законодавства треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності громади. У такому разі позовну вимогу зобов'язати повернути майно слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця (постанови ВП ВС від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц).
У разі якщо мета позивача спрямована на усунення перешкод власникові, який не втратив і не міг втратити володіння специфічним об'єктом цивільних відносин, вимога про зобов'язання повернути вказане майно від відповідача, розглядається як вимога за правилами негаторного позову (постанови ВП ВС від 12.09.2023 у справі №910/8413/21, від 12.09.2023 у справі №910/8413/21).
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У розумінні положень наведеної норми судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи.
Щодо заперечень відповідача про те, що належним способом захисту позивача у цій справі буде позов про зобов'язання державного реєстратора вчинити певні дії, то суд зазначає таке.
Державній реєстрації підлягає заявлене право, державна реєстрація якого здійснюється суб'єктом державної реєстрації прав не за власною ініціативою, а на підставах, установлених законом, зокрема за заявою про державну реєстрацію прав, поданою особою, за якою здійснюється реєстрація права. Тобто відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб'єктом звернення за такою послугою та суб'єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії. При цьому навіть якщо буде встановлено, що суб'єкт державної реєстрації прав дотримався законодавства при внесенні запису про проведену державну реєстрацію права за іншою особою, це не є перешкодою для задоволення позову щодо скасування цього запису, якщо наявність такого запису порушує права чи охоронювані законом інтереси позивача (постанова КГС ВС від 11.02.2020 у справі № 915/572/17).
Спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору. Спір про скасування рішення та/або запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є цивільно-правовим та залежно від суб'єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства. (постанова ВП ВС від 04.12.2019 у справі № 823/588/16, постанова КГС ВС від 21.01.2021 у справі № 925/1222/19).
Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, враховуючи, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 29.04.2024 у справі № 918/1358/23 вирішувалося питання про неможливість вибуття з комунальної власності протирадіаційного укриття та необхідність його повернення територіальній громаді, беручи до уваги що відповідачем після ухвалення вказаного рішення проведено реєстрацію права власності на спірне майно, що унеможливило держану реєстрацію права власності на нього за позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстави для усунення перешкод територіальній громаді міста у праві розпоряджання комунальним майном - протирадіаційним укриттям №67779 - шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності на вказане приміщення за відповідачем.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а відтак - про наявність підстав для задоволення позову.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 422,40 грн (з урахуванням вимог ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи, що позов задоволено, відтак судовий збір в розмірі 2 422,40 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст. 73,74, 76-79,86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позов керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до ТДВ «Рівнефармація» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження комунальним майном шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності на об'єкт нерухомого майна задовольнити.
Усунути перешкоди власнику - Рівненській міській раді у здійсненні права користування та розпорядження комунальним майном шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності Товариству з додатковою відповідальністю «Рівнефармація» (33000, м. Рівне, м-н Незалежності, 3, ідентифікаційний код 22572748) на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 3113080756060, ідентифікатор об'єкта в ЄДЕССБ - 01.2625591.5061889.20240919.42.4835.34), а саме: «закінчений будівництвом об'єкт, приміщення (група приміщень), загальна площа 92,5 кв.м, адреса: Рівненська область, Рівненський район, м. Рівне, вулиця Соборна, будинок 15, приміщення 103».
Стягнути Товариства з додатковою відповідальністю «Рівнефармація» (33000, м. Рівне, м-н Незалежності, 3, ідентифікаційний код 22572748) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16 Липня, 52, м. Рівне, 33028, р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) 2 422,40 грн судового збору.
Позивач: Рівненська міська рада (33000, м. Рівне, вул. Соборна, 12А, ідентифікаційний код 34847334).
Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю «Рівнефармація» (33000, м. Рівне, м-н Незалежності, 3, ідентифікаційний код 22572748).
Стягувач (за судовим збором): Рівненська обласна прокуратура (вул. 16 Липня, буд. 52, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 02910077).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне судове рішення складене та підписане 13.10.2025.
Суддя О.Андрійчук