вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"09" жовтня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/488/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді Мовчуна А.І, розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс - Мед"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фібратекс Плюс"
про стягнення заборгованості у розмірі 485144,82 грн.
Секретар судового засідання Агаєва Н.Б.
В засіданні приймали участь:
Від позивача: Подоляк В.Г.;
Від відповідача: Гольонко М.М.
Суть спору.
До Господарського суду Рівненської області 29.05.2025 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс - Мед" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фібратекс Плюс" про стягнення заборгованості у розмірі 485144,82 грн.
Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови договору поставки № 290422 від 29.04.2022 щодо оплати товару.
Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.
20.06.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому вказує на те, що позивачем до Єдиного реєстру податкових накладних було подано податкову накладну № 1166 від 23.09.2024 на загальну суму 242319,13 грн з ПДВ, а в подальшому, складено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 1596 від 16.12.2024 до податкової накладної № 1166 від 23.09.2024, на підставі якого вартість постачання та сума податкового зобов'язання були зменшені до нуля. Відтак, вважає, що фактичної поставки товару відповідно до видаткової накладної № 1097 від 23.09.2024 на суму 126850,50 грн не відбулося у зв'язку з чим просить відмовити у стягненні 126850,50 грн основного боргу, суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за даною видатковою накладною.
30.06.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій вважає, що відповідачем не вказано і не надано суду разом з відзивом належних і допустимих доказів, які б нівелювали первинні документи за фактом такої поставки, чи свідчили б про повернення відповідачем як покупцем вказаного товару позивачу як постачальнику.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 02.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду на 02.07.2025.
18.06.2025 через підсистему "Електронний суд" (документ сформований в системі 17.06.2025) від представника відповідача надійшло клопотання, у якому просить продовжити строк для подання відзиву до 19.06.2025 у зв'язку із укладенням 16.06.2025 договору про надання правової допомоги з адвокатом.
Ухвалою суду від 18.06.2025 клопотання представника відповідача про продовження строку для подання відзиву задоволено. Продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 19.06.2025 включно.
20.06.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
25.06.2025 через підсистему "Електронний суд" (документ сформований в системі 24.06.2025) від представника позивача надійшло клопотання, у якому просить продовжити строк для подання відповіді на відзив до 30.06.2025 у зв'язку із численними повітряними тривогами, атаками на м. Київ та збоями у доступі до електронного суду.
30.06.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 02.07.2025 клопотання представника позивача про продовження строку для подання відповіді на відзив задоволено. Продовжено представнику позивача строк для подання відповіді на відзив до 30.06.2025. Долучено відповідь на відзив представника позивача до матеріалів справи. Розгляд справи відкласти на 17.07.2025.
17.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання, у якому просить долучити до матеріалів справи договір поставки № 0205 від 02.04.2022, лист-повідомлення вих. №18.06/1 від 18.06.2025, фіскальний чек, накладну № 3301900041501 від 23.06.2025, опис вкладення у цінний лист, складську довідку станом на 19.06.2025, заяву про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 10.07.2025, фіскальний чек, накладну № 3301800104263 від 10.07.2025, опис - вкладення у цінний лист, видаткову накладну № 637 від 17.09.2024, видаткову накладну № 638 від 17.09.2024, видаткову накладну № 698 від 30.09.2024, видаткову накладну № 697 від 30.09.2024.
17.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшли заперечення щодо клопотання представника відповідача про долучення доказів.
Ухвалою суду від 17.07.2025 постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 20.08.2025. Клопотання представника відповідача про долучення доказів до матеріалів справи задоволено. Долучено до матеріалів справи договір поставки № 0205 від 02.04.2022, лист-повідомлення вих. №18.06/1 від 18.06.2025, фіскальний чек, накладну № 3301900041501 від 23.06.2025, опис вкладення у цінний лист, складську довідку станом на 19.06.2025, заяву про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 10.07.2025, фіскальний чек, накладну № 3301800104263 від 10.07.2025, опис - вкладення у цінний лист, видаткову накладну № 637 від 17.09.2024, видаткову накладну № 638 від 17.09.2024, видаткову накладну № 698 від 30.09.2024, видаткову накладну № 697 від 30.09.2024. Встановлено сторонам строк для подачі додаткових доказів до 20.08.2025.
18.08.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи. Додатково просить суд, ухвалюючи рішення у справі № 918/488/25, визнати недійсною заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фібратекс Плюс" про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 10.07.2025 за вих. № 10.07/1.
20.08.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи складської довідки вих. 15.08/1 від 15.08.2025.
20.08.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про визнання недійсним правочину, пов'язаного з предметом спору в порядку ч. 3 ст. 237 ГПК України, і клопотання про долучення доказів.
В судовому засіданні 20.08.2025 оголошено перерву до 28.08.2025.
27.08.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача, у якому просить зокрема долучити докази до матеріалів справи.
В судовому засіданні 28.08.2025 оголошено перерву до 08.09.2025.
05.09.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява, яка містить пояснення щодо заперечення представником позивача щодо клопотання відповідача.
08.09.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про призначення судово - економічної експертизи, проведення якої просить доручити судовим експертам Товариства з обмеженою відповідальністю "Національне агентство судової експертизи України".
Ухвалою суду від 08.09.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судової економічної експертизи. Підготовче засідання відкладено на 15.09.2025.
Ухвалою суду від 15.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.10.2025.
06.10.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, у якій вказує, що докази, які підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу, будуть подані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення у даній справі.
09.10.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання, у якому просить суд залишити без розгляду заяву про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 10.07.2025.
Оскільки вказана заява про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 10.07.2025 є правочином, а не заявою по суті справи чи заявою з процесуальних питань, тому клопотання про залишення її без розгляду не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні 06.10.2025 представники сторін надали пояснення по суті позовних вимог.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
29.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс-Мед" (надалі - позивач/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фібратекс Плюс" (надалі - відповідач/покупець) укладено договір поставки № 290422 (надалі - договір).
Постачальник зобов'язується передавати у власність покупця, а покупець - приймати та оплачувати товар окремими партіями за погодження сторін, на умовах, викладених в цьому договорі. Ціна окремої партії товару, його найменування, асортимент, кількість, загальна вартість партії товару, що постачається за даним договором, вказується у видаткових накладних на кожну окрему партію товару, а також в специфікаціях та/або рахунках-фактурах, що є невід'ємними частинами цього договору (п.п. 1.1., 1.2 договору).
Пунктом 1.3 договору передбачено, що право власності на товар та ризик випадкової загибелі чи псування товару, що постачається за даним договором, переходить від постачальника до покупця в момент підписання сторонами видаткової накладної на кожну окрему партію товару, що є невід'ємними частинами даного договору.
Згідно п. 3.2 договору поставка товару здійснюється окремою партією у строк, передбачений ч. 4 ст. 267 ГК України, якщо інше не обумовлено в специфікації. Датою поставки окремої партії товару вважається дата вказана у відповідній видатковій накладній на окрему партію товару, підписаній сторонами. Специфікації та/або рахунки-фактури, видаткові накладні є невід'ємною частиною цього договору.
Загальна сума договору визначається у гривнях та дорівнює сумарній вартості окремих партій товару, поставлених протягом строку дії даного договору. Покупець оплачує товар протягом 5 календарних днів з дня отримання товару (п.4.1 договору).
Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відтисками їх печаток.
На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 466677,17 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 1071 від 13.09.2024 на суму 189076,67 грн з ПДВ, № 1097 від 23.09.2024 на суму 126850,50 грн з ПДВ, № 1184 від 03.10.2024 на суму 150750,00 грн з ПДВ та товарно - транспортними накладними № 1097 від 23.09.2024, № 1184 від 03.10.2024.
Вказані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписані представниками сторін та скріплені відтисками їх печаток без жодних зауважень.
Крім того, позивачем подано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкові накладні: № 1116 від 13.09.2024 на суму 189076,67 грн з ПДВ; № 1595 від 23.09.2024 на суму 201932,60 грн; № 1231 від 03.10.2024 на суму 150750,00 грн з ПДВ.
В порушення умов договору відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар у розмірі 90409,28 грн, що підтверджується копією банківської виписки по особовому рахунку позивача, долученою до матеріалів справи.
Станом на день звернення позивачем до суду з позовної заявою непогашеною відповідачем залишається заборгованість у розмірі 376267,89 грн.
Також позивачем нараховано 59506,67 грн пені, 7881,49 грн 3% річних та 41488,77 грн інфляційних втрат.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України.
Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини першої статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно із статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частинами першою, другою статті 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом за матеріалами справи, на виконання умов вищевказаного договору позивачем поставлено відповідачу товар згідно з видатковими накладними № 1071 від 13.09.2024, № 1097 від 23.09.2024, № 1184 від 03.10.2024 на загальну суму 466677,17 грн, а відповідачем прийнято товар у кількості та на суму, зазначених у видаткових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи.
Судом встановлено, що факт отримання товару відповідачем підтверджується відтисками печаток сторін на видаткових накладних, які складені в письмовому вигляді без жодних зауважень .
Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Окрім цього, на підтвердження факту поставки товару позивачем надані копії податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та квитанції до них.
У відзиві відповідач вказує на те, що позивачем до Єдиного реєстру податкових накладних було подано податкову накладну № 1166 від 23.09.2024 на загальну суму 242319,13 грн з ПДВ, а в подальшому, складено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 1596 від 16.12.2024 до податкової накладної № 1166 від 23.09.2024, на підставі якого вартість постачання та сума податкового зобов'язання були зменшені до нуля. Відтак, вважає, що фактичної поставки товару відповідно до накладної № 1097 від 23.09.2024 на суму 126850,50 грн не відбулося.
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.
Разом з тим, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у т.ч. необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з'ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірним договором, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
У постанові від 04.08.2022 у справі № 922/19/21 Верховний Суд зазначив, що як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними у податковому та бухгалтерському обліках постачання спірного товару
Відповідно до п. 201.7 Податкового кодексу України (у редакції, які діяла на час виникнення спірних правовідносин), податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно ст. 201.1 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Отже, надана позивачем податкова накладна № 1595 від 23.09.2024 на суму 201932,60 грн з ПДВ, що складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за фактом постачання товару, додатково підтверджує факт виникнення зобов'язань відповідача з оплати його вартості.
Щодо суми податкової накладної № 1595 від 23.09.2024, то позивач у відповіді на відзив вказує, що поставка товару на суму 126850,50 грн з ПДВ по видатковій накладній № 1097 від 23.09.2024 помилково відбулась за заниженими цінами у зв'язку з чим до Єдиного реєстру податкових накладних була подана податкова накладна за новою вищою ціною. Однак, зазначає, що у позовній заяві просить стягнути кошти у розмірі 126850,50 грн, що зазначені у підписаній сторонами видатковій накладній № 1097 від 23.09.2024.
За висновками суду, з урахуванням положень укладеного між сторонами договору, документами, якими підтверджуються як факт виконання позивачем зобов'язання з поставки товару відповідачеві, так і факт виникнення у останнього зобов'язання з його оплати, є видаткові накладні, які сторонами належним чином оформлені та засвідчені печатками обох сторін без будь - яких зауважень.
Тобто, саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містять інформацію про вартість переданого товару.
Враховуючи викладене, вимога про стягнення 376267,89 грн основного боргу підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6.2 договору у разі порушення встановлених договором строків оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за поставлений товар за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня після закінчення терміну оплати.
Таким чином, позивачем на підставі п. 6.2 договору нарахована пеня у розмірі 59506,67 грн.
Суд, здійснивши перевірку за допомогою онлайн - системи "Ліга - Закон" наданого розрахунку пені, вважає його арифметично правильним.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом здійснено перевірку щодо нарахування 41488,77 грн інфляційних втрат та 7881,49 грн 3% річних та встановлено, що розрахунок є правильним.
Відтак, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 59506,67 грн пені, 41488,77 грн інфляційних втрат та 7881,49 грн 3% річних підлягає до задоволення.
Розглянувши заяву представника позивача про визнання недійсним правочину, пов'язаного з предметом спору, судом встановлено наступне.
Відповідно до частини 2 статті 237 ГПК при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.
Предметом даного позову є стягнення заборгованості за договором поставки № 290422 від 29.04.2022.
У заяві про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідач вказує про наявність у позивача грошових зобов'язань перед відповідачем за договором поставки № 0205 від 02.04.2022 у сумі 397917,00 грн, строк виконання яких настав. Відтак, вважає припиненим зобов'язання відповідача перед позивачем за договором поставки № 290422 від 29.04.2022 на суму 339826,67 грн.
Як встановлено матеріалами справи, позивач просить визнати недійсною заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фібратекс Плюс" про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 10.07.2025 за вих. № 10.07/1, оскільки вважає, що відповідачем документально не доведено існування заборгованості позивача у розмірі 397917,00 грн та вказана вимога про стягнення не є безспірною.
Приписами статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. (ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України).
Відповідно до положень статті 601 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 203 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
З аналізу статті 601 Цивільного кодексу України вбачається, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов'язку заявника перед адресатом, так і обов'язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.
Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням.
Слід зазначити, що важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виключає проведення зарахування у добровільному порядку (аналогічні висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладені, зокрема, у постановах від 24.01.2018 по справі № 908/3039/16, від 05.04.2018 по справі № 910/13205/17, від 25.04.2018 по справі №910/6781/17, від 25.07.2018 по справі № 916/4933/15, від 22.08.2018 по справі №910/21652/17, від 11.09.2018 по справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 по справі №910/23246/17 (в даній постанові застосовано термін "прозорість вимог"), від 13.11.2018 по справі № 914/163/14, від 02.04.2019 по справі № 918/539/18).
Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на те, що відповідачем документально не доведено існування перед ним у позивача невиконаного грошового зобов'язання, щодо якого здійснено зустрічне зарахування, суд дійшов висновку, що заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс - Мед" про визнання недійсним правочину, пов'язаного з предметом спору, слід задоволити та визнати недійсною заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фібратекс плюс" про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 10.07.2025 за вих. № 10.07/1.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Висновки суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що позов про стягнення з відповідача на користь позивача 376267,89 грн основного боргу, 59506,67 грн пені, 41488,77 грн інфляційних втрат та 7881,49 грн 3% річних, а також заява про визнання недійсним правочину, пов'язаного з предметом спору, підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 129 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача у розмірі 7277,17 грн судового збору за подання позовної заяви та 3028,00 грн судового збору за подання заяви про визнання недійсним правочину, пов'язаного з предметом спору.
Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фібратекс Плюс" (33001, м. Рівне, вул. Дворецька, 123А, код ЄДРПОУ 43369548) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс - Мед"(03022, м. Київ, вул. Сумська, 3, код ЄДРПОУ 41496592) 376267 (триста сімдесят шість тисяч двісті шісдесят сім) грн 89 коп основного боргу, 59506 (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот шість) грн 67 коп пені, 7881 (сім тисяч вісімсот вісімдесят одну) грн 49 коп 3% річних, 41488 (сорок одну тисячу чотириста вісімдесят вісім) грн 77 коп інфляційних втрат, 7277 (сім тисяч двісті сімдесят сім) грн 17 коп судового збору за подання позовної заяви та 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп судового збору за подання заяви про визнання недійсним правочину, пов'язаного з предметом спору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс - Мед" про визнання недійсним правочину, пов'язаного з предметом спору, задоволити.
5. Визнати недійсною заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фібратекс плюс" про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 10.07.2025 за вих. № 10.07/1.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.
Повне рішення складено та підписано 13 жовтня 2025 року.
Суддя А.І.Мовчун