65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"13" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3026/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №916/3026/25
За позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85; ЄДРПОУ 19480600
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАВОД “ПАРУС» (65085, м.Одеса, Самарська, 2; ЄДРПОУ 19198140)
Про стягнення 357389,98 грн.
Встановив: Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАВОД “ПАРУС» про стягнення 357389,98 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.08.2025р. прийнято позовну заяву Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3026/25. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити
Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, шляхом скерування ухвали суду в систему “Електронний суд», яка доставлена в електронний кабінет останнього, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".
Клопотання про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України, від сторін до суду також не надходило.
Згідно ст.248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, враховуючи, вжиття господарським судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та забезпечення реалізації відповідачем своїх прав на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, а також враховуючи строки розгляду даної справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
В обґрунтування поданого позову позивачем було зазначено, що між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», яке виконує функції постачальника «останньої надії», діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 06.11.2018 №1344, та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р (із змінами), відповідно до положень ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (із змінами) (далі - ПРРЕЕ), та Товариством з обмеженою відповідальністю ЗАВОД “ПАРУС» укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (надалі - Договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», положень ПРРЕЕ, по оператору системи розподілу АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі».
Як вказує позивач, законодавством встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. У такому разі договір вважається укладеним (момент укладення договору) з постачальником «останньої надії» у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.
Як вказує позивач, за даними АТ «Одесаобленерго», на якого покладено функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», відповідача віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01 січня 2019 року, що підтверджується повідомленням АТ «Одесаобленерго» від 07.02.2019 р.
Листом від 28.02.2019 р. № ЕЕЦ-15/87 Філія «Енергозбут» АТ «Українська залізниця» повідомила про переведення відповідача на постачання електричної енергії до постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» з 01.02.2019 р.
Як зазначає позивач, факт споживання електричної енергії споживачем підтверджується даними комерційного обліку (обсяги), що надає постачальнику «останньої надії» оператор системи розподілу/передачі, відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 28.12.2019 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 №2118 (далі - Тимчасовий порядок), а саме шляхом надання постачальнику «останньої надії» Звіту за фактичне споживання електричної енергії споживачами постачальника за розрахунковий період.
На виконання зазначеного Договору: за даними оператора системи розподілу АТ «Одесаобленерго» на підставі Звіту про фактичне споживання електричної енергії за січень 2019 року відповідачу позивачем складено Акт № 000810 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2019р. від 31 січня 2019 року та рахунок №000019198140/13/О01/03740 від 12.02.2019 р. на обсяг споживання електричної енергії - 32679 кВт*год. на суму 106961,51 грн (з ПДВ) та направлено відповідачу поштою на його юридичну адресу 13.02.2019р.; за даними оператора системи розподілу Філії «Енергозбут» АТ «Українська залізниця» на підставі Звіту про фактичне споживання електричної енергії за лютий 2019 року відповідачу позивачем складено Акт № 001455 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2019р. від 28 лютого 2019 року та рахунок № 000019198140/29/О02/05112 від 07.03.2019 р. на обсяг споживання електричної енергії - 18 076 кВт*год. на суму 55701,26 грн (з ПДВ) та направлено відповідачу поштою на його юридичну адресу.
За твердженням позивача, ним належним чином виконано свої зобов'язання, в частині постачання електричної енергії, що підтверджується Актом купівлі-продажу електроенергії за січень та лютий 2019 р. Проте, в порушення умов п. 2.1 глави 2 Договору відповідач оплатив спожиту ним електричну енергію частково - у розмірі 35701,26 грн, що підтверджується випискою по рахунку від 23.05.2019 р. та заборгованість відповідача перед за спожиту електричну енергію, станом на дату подання цього позову становить - 126961,51грн.
Положеннями п.п. 6 п. 7.1. глави 7 Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» встановлено, що Постачальник має право отримувати відшкодування збитків від Споживача, що понесені Постачальником у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням Споживачем своїх зобов'язань перед Постачальником, відповідно до умов Договору та чинного законодавства.
Відповідно до положень Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 р. Споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Відповідно до Комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018 р. для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», яка є Додатком 1 до Договору, а саме положеннями розділу «Додаткові зобов'язання Споживача», встановлено збільшення розміру процентів до 15% у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту), яке слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.
З урахуванням зазначеного, позивач зазначає, що станом на дату подання позовної заяви, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 357389,98 грн. : - 126961,51 грн - заборгованість за поставлену електроенергію; 120842,46 грн - 15% річних; - 109586,01 грн - інфляційні втрати.
Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як з'ясовано судом, між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», яке виконує функції постачальника «останньої надії», та Товариством з обмеженою відповідальністю ЗАВОД “ПАРУС» укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», положень ПРРЕЕ, по оператору системи розподілу АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі».
Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону України “Про ринок електричної енергії» споживач зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії; дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів; врегулювати у порядку, визначеному кодексом систем розподілу, відносини щодо технічного забезпечення розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; надавати стороні, з якою укладено договір про постачання/купівлю-продаж електричної енергії, інформацію про максимальну дозволену потужність споживання власних об'єктів споживання за договором з оператором системи розподілу/оператором системи передачі, якщо така потужність дозволяє споживати 600 ГВт·год на рік та більше при максимальній виробничій потужності споживання (цілодобове споживання протягом року); не здійснювати несанкціонований відбір електричної енергії.
В силу положень ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом за час розгляду справи встановлено, що позивачем прийняті на себе за умовами договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» зобов'язання щодо поставки електричної енергії було виконано належним чином, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.
Проте, відповідачем в порушення прийнятих на себе грошових зобов'язань не було оплачено вартість спожитої електричної енергії та доводи позивачем не спростовано, зворотнього відповідачем доведено суду не було.
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 126961,51 грн. є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів й отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем було здійснено нарахування 15% річних у розмірі 120842,46 грн. та інфляційні втрати у розмірі 109586,01 грн.
Суд, переривши розрахунок 15% річних та інфляційних втрат позивача, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення - правомірними.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 4288,68 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовну заяву Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАВОД “ПАРУС» (65085, м.Одеса, Самарська, 2; ЄДРПОУ 19198140) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85; ЄДРПОУ 19480600) заборгованість за спожиту електричну енергію у січні-лютому 2019 року у розмірі 126961 (сто двадцять шість тисяч дев'ятсот шістдесят одну) грн. 51 коп., інфляційні втрати у розмірі 109586 (сто дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят шість) грн. 01 коп., 15% річних у розмірі 120842 (сто двадцять тисяч вісімсот сорок дві) грн. 46 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4288 (чотири тисячі двісті вісімдесят вісім) грн. 68 коп.
Повне рішення складено 13 жовтня 2025 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко