"06" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2708/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
секретар судового засідання Борисова Н.В.,
розглянувши зареєстровану 22.09.2025 за вх. № 2-1490/25
заяву Фізичної особи-підприємця Аніна Ростислава Васильовича
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 916/2708/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄЛОГІСТ" (02141, м. Київ, вул. Руденко Лариси, буд. 6А, прим. 58, офіс 1, Код ЄДРПОУ 45149289)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Аніна Ростислава Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 1123000,00 грн, завданих втратою вантажу,
за участю представників сторін:
від позивача: Шавров І.І.,
від відповідача (заявника): Ладняк О.О.,
зазначає наступне:
Використовуючи систему “Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄЛОГІСТ" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Аніна Ростислава Васильовича 1123000,00 грн, завданих втратою вантажу.
Обґрунтовуючи підстави звернення із позовом до суду посилається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “СОКАР УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю “СМАРТ КАРГО» 21.11.2023 укладено договір транспортного експедирування № 211123/1, погодженими умовами заявки до якого передбачено, що перевізником виступає Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄЛОГІСТ".
Внаслідок чого 30.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “СМАРТ КАРГО» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄЛОГІСТ" укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів № 301123/29.
Поряд із наведеним 29.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄЛОГІСТ" та Фізичною особою-підприємцем Аніним Ростиславом Васильовичем укладено разовий договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 13728225, водієм якого здійснювалось перевезення відповідного вантажу Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “СОКАР УКРАЇНА».
Втім, взяті на себе Фізичною особою-підприємцем Аніним Ростиславом Васильовичем зобов'язання із доставлення наданого товару виконані не було, як наслідок Товариство з обмеженою відповідальністю “СМАРТ КАРГО» звернулось із позовом до Господарського суду міста Києва (справа № 910/506/24), рішенням в якій стягнуто на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄЛОГІСТ" 1123000,00 грн вартості недоставленого вантажу.
Відтак, посилаючись на встановленні у рішенні Господарського суду міста Києва у справі № 910/506/24 обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄЛОГІСТ" просить стягнути розмір збитків еквівалентний вартості втраченого (недоставленого) Фізичною особою-підприємцем Аніним Ростиславом Васильовичем товару.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 09.07.2025 позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄЛОГІСТ" присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/2708/25 та визначено суддю Гута С.Ф. для її подальшого розгляду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.07.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄЛОГІСТ" у справі № 916/2708/25 залишено без руху та запропоновано усунути встановлені судом недоліки позовної заяви.
22 липня 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄЛОГІСТ" на виконання приписів ухвали про залишення позовної заяви без руху представлено відповідні докази.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.07.2025 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄЛОГІСТ" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2708/25, у відповідності до приписів частини 5 статті 12 ГПК України визнано справу малозначною та постановлено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21 серпня 2025 року о 09:45.
В автоматизованій системі діловодства Господарського суду Одеської області наявна інформація про зареєстрований у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄЛОГІСТ" (Код ЄДРПОУ 45149289) електронний кабінет в підсистемі “Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Відповідно до сформованої автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідки 24.07.2025 до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄЛОГІСТ" підсистемою “Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі доставлено ухвалу про відкриття провадження у справі.
Надіслана Фізичній особі-підприємцю Аніну Ростиславу Васильовичу на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу копія ухвали про відкриття провадження у справі повернулась неврученою із відміткою поштової установи про відсутність адресата за вказаною адресою.
08 липня 2025 року Фізична особа-підприємець Анін Ростислав Васильович звернувся із клопотанням про продовження строку на подачу відзиву на позовну заяву.
13 липня 2025 року Фізичною особою-підприємцем Аніним Ростиславом Васильовичем представлено відзив на позовну заяву, в якому заявлено клопотання про витребування оригіналів документів для огляду в порядку частини 6 статті 91 ГПК України разом із письмовим опитуванням, у відповідності до статті 90 ГПК України.
У представленому відзиві зазначено, що орієнтований розмір судових витрат становить 50000,00 грн, із посланням на укладені між ФОП Аніним Р.В. та Адвокатським об'єднанням «СІ.ЕЛ.ЕС.» 29.07.2025 договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № 222 та 07.08.2025 договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № 222/1, копії котрих долучено до відзиву.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.08.2025 клопотання Фізичної особи-підприємця Аніна Ростислава Васильовича про витребування доказів задоволено; витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄЛОГІСТ" оригінали письмових доказів для їх огляду в судовому засіданні, а саме: оригінал разового договору на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 29.11.2023 № 13728225 та оригінал товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 05.12.2023 № 1. У судовому засіданні під час проголошення ухвали приймали участь представники як позивача, так і відповідача.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.08.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 04 вересня 2025 року о 12:10. Присутні в судовому засіданні представники обізнані про оголошення перерви в судовому засіданні під розписку у відповідності до частини 3 статті 216 ГПК України.
Відповідно до сформованої автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідки 22.08.2025 до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄЛОГІСТ" підсистемою “Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі доставлено ухвалу про витребування доказів.
У призначене на 04.09.2025 судове засідання представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄЛОГІСТ" не з'явився, відповідей на письмове опитування не представлено як і заяви про відмову/неможливість надання відповідей.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.09.2025 відкладено розгляд справи на 18 вересня 2025 року о 10:30, визнано явку представників обов'язковою.
Відповідно до сформованої автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідки 05.09.2025 до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄЛОГІСТ" підсистемою “Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі доставлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 18 вересня 2025 року о 10:30.
У призначене на 18.09.2025 судове засідання представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄЛОГІСТ" не з'явився, перед засіданням представлено заяву із письмовим опитуванням.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.09.2025, у відповідності до приписів статей 90,118 ГПК України залишено без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄЛОГІСТ" із письмовим опитування. Приписи статті 90 ГПК України передбачають право сторони поставити в першій заяві по суті справи запитання іншому учаснику справи, у той час як заявником представлено письмове опитування після поданої позовної заяви, при цьому заявлене письмове опитування не містить клопотання про поновлення строку, відтак у відповідності до приписів статті 118 ГПК України судом залишено відповідну заяву без розгляду.
Окрім того судом враховано факт відсутності відповідей Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄЛОГІСТ" на письмове опитування Відповідача, не дивлячись на факт їх отримання разом із відзивом (по-перше, наявні докази надсилання опитування Відповідачем Позивачу в електронний кабінет, по-друге, підсистемою “Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі доставлено до електронного кабінету Позивача відзив після його реєстрації в автоматизованій системі діловодства Господарського суду Одеської області).
Представником Відповідача заявлено в процесі судового засідання клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку із повторною неявкою представника Позивача.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.09.2025 залишено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄЛОГІСТ" до відповідача: Фізичної особи-підприємця Аніна Ростислава Васильовича про стягнення 1123000,00 грн, завданих втратою вантажу, у справі № 916/2708/25 без розгляду.
Підставою постановлення ухвали стали приписи частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України, а саме повторна неявка представника Позивача.
18 вересня 2025 року після призначеного на 10:30 судового засідання та постановлення зазначеної ухвали до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄЛОГІСТ" про відкладення розгляду справи.
22 вересня 2025 року Фізична особа-підприємець Анін Ростислав Васильович звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄЛОГІСТ" 30000,00 грн.
Правовими підставами ухвалення додаткового рішення визначено приписи частини 5 статті 130 ГПК України, котрі передбачають право відповідача заявити вимогу про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Необґрунтованими діями позивача визначено неподання витребуваних судом документів, не надання відповідей на письмове опитування та систематична неявка представника у призначенні засідання.
До заяви додано акт приймання-передачі наданих послуг, разом із платіжними інструкціями.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.09.2025 призначено розгляд заяви Фізичної особи-підприємця Аніна Ростислава Васильовича про ухвалення додаткового рішення у судовому засіданні на 02 жовтня 2025 року.
02 жовтня 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄЛОГІСТ" представлено заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких посилається на те, що відповідачу потрібно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у процесі розгляду справи по суті є необґрунтованими, в контексті відсутності підстав застосування приписів частини 5 статті 130 ГПК України.
Зазначає, що заявлений відповідачем час, витрачений його представником не відповідає дійсності, перелічені в акті послуги фактично охоплюються однією - підготовкою відзиву на позовну заяву; судові засідання у справі тривали незначний проміжок часу; подання ж заяви про ухвалення додаткового рішення не є окремою юридичною дією, у зв'язку із чим відсутні підстави для стягнення коштів за її подачу.
Відтак, зазначає, що витрат на оплату послуг адвоката є явно завищеними та неспівмірними зі складністю справи, а тому підлягають зменшенню, у той же час просить відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.10.2025 оголошено перерву в судовому засіданні в межах встановленого частиною 6 статті 130 ГПК України строку, а саме до 06 жовтня 2025 року.
В процесі розгляду заяви Фізичної особи-підприємця Аніна Ростислава Васильовича про ухвалення додаткового рішення представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄЛОГІСТ" заперечував проти її задоволення та наполягав на відмові в ухваленні додаткового рішення, представник заявника натомість підтримував заяву в повному обсязі та наполягав на ухваленні додаткового рішення.
02 жовтня 2025 року судом в порядку статті 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну додатково частини рішення.
Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:
29 липня 2025 року між Фізичною особою-підприємцем Аніним Ростиславом Васильовичем (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «СІ.ЕЛ.ЕС.» укладено договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № 222, пункт другий якого передбачає, що зміст доручення і де воно підлягає виконанню, інші деталі, якщо потрібно: ознайомлення з матеріалами судової справи № 916/2708/25, яка надійшла в провадження Господарського суду Одеської області, вивчення змісту позовної заяви, пред'явленої до клієнта, та матеріалів позову, формування правової позиції та консультування з приводу обґрунтованості позову.
Повноваження адвоката - Адвокат користується правами, передбаченими Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також правами, наданими законодавством України представнику (захиснику) особи, без обмеження повноважень (пункт 3).
Гонорар за виконання доручення, визначеного в п. 2 Договору, становить 12000,00 (дванадцять тисяч) гривень. Інші доручення можуть бути погоджені Сторонами додатково, залежно від результатів виконання доручення за п. 2 Договору (пункт 2).
29 липня 2025 року ФОП Аніним Р.В. відповідно до платіжної інструкції № 167 перераховано Адвокатському об'єднанню «СІ.ЕЛ.ЕС.» 12000,00 грн із призначенням платежу «Договір № 222 від 29.07.2025 адвокатські послуги, без ПДВ».
07 серпня 2025 року між Фізичною особою-підприємцем Аніним Ростиславом Васильовичем (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «СІ.ЕЛ.ЕС.» укладено договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № 222/1, із змісту якого вбачається, що враховуючи умови договору № 222, укладеного Сторонами 29.07.2025, а також враховуючи вивчені адвокатами матеріали судової справи № 916/2708/25, досягнуті домовленості, Сторони узгодили доповнити Договір № 222 та викласти його умови в наступній уточненій редакції:
Зміст доручення і де воно підлягає виконанню, інші деталі, якщо потрібно: представництво інтересів Клієнта у судовій справі № 916/2708/25, з усіма правами, наданими відповідачу, в тому числі, але не виключно: з правом складання, подання та підписання відзиву на позовну заяву, інших заяв по суті справ, процесуальних заяв без обмежень, пояснень, з правом збирання та подання доказів по справі, з правом вчинення інших дій, без обмежень, з правом замовлення та подання висновку судової експертизи, тощо, на розсуд адвокатів (ухвала Господарського суду Одеської області про відкриття провадження від 24.07.2025 року) (пункт 2).
Повноваження адвоката. Адвокат користується правами, передбаченими Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також правами, наданими законодавством України представнику (захиснику) особи, без обмеження повноважень (пункт 3).
Гонорар за виконання доручення, визначеного в п. 2 Договору, становить 50000,00 (п'ятдесят тисяч) гривень. Частина гонорару, сплачена за умовами Договору № 222, у розмірі 12000,00 грн враховується у вказану суму, та вважається сплаченою (пункт 4).
08 серпня 2025 року ФОП Анінимим Р.В. представлено відзив до матеріалів справи. Відзив подано його представником - адвокатом Байдеріним О.А., котрий представляє інтереси на підставі ордеру, виданого Адвокатським об'єднанням «СІ.ЕЛ.ЕС.», від 08.08.2025, серій ВН, № 1557151.
19 серпня 2025 року ФОП Аніним Р.В. відповідно до платіжної інструкції № 186 перераховано Адвокатському об'єднанню «СІ.ЕЛ.ЕС.» 18000,00 грн із призначенням платежу «надання правничої допомоги по справі № 916/2708/25, без ПДВ».
Участь у призначених судових засіданнях приймали представники ФОП Анінима Р.В. - Байдерін О.А. та Ладняк О.О., остання представляє інтереси на підставі ордеру, виданого Адвокатським об'єднанням «СІ.ЕЛ.ЕС.», від 21.08.2025, серій АО, № 1182763.
Як зазначалось, Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.09.2025 залишено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄЛОГІСТ" до відповідача: Фізичної особи-підприємця Аніна Ростислава Васильовича про стягнення 1123000,00 грн, завданих втратою вантажу, у справі № 916/2708/25 без розгляду. Підставою постановлення ухвали стали приписи частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України, а саме повторна неявка представника Позивача.
22 вересня 2025 року між ФОП Анінимим Р.В. та Адвокатським об'єднанням «СІ.ЕЛ.ЕС.» підписано акт приймання-передачі наданих послуг № 1, у відповідно до якого Адвокатським об'єднанням надані Клієнту послуги за договором № 222 від 29.07.2025 року та за договором № 222/1 від 07.08.2025 року, а саме:
ознайомлення з матеріалами судової справи № 916/2708/25, яка надійшла в провадження Господарського суду Одеської області, вивчення змісту позовної заяви, пред'явленої до клієнта, та матеріалів позову, формування правової позиції та консультування з приводу обґрунтованості позову;
представництво інтересів клієнта у судовій справі № 916/2708/25, з усіма правами, наданими відповідачу, в тому числі, але не виключно: з правом складання, подання та підписання відзиву на позовну заяву, інших заяв по суті справ, процесуальних заяв без обмежень, пояснень, з правом збирання та подання доказів но справі, з правом вчинення інших дій, без обмежень, з правом замовлення та подання висновку судової експертизи, тощо, на розсуд адвокатів.
Сума послуг (гонорар) 30000,00 гривень, яка була сплачена двома платежами: на суму 12000 грн від 29.07.2025 року, та на суму 18000,00 від 19.08.2025 року.
Керуючим партнером, адвокатом Байдеріним О.А. представлено детальний опис-розрахунок, наданих ФОП Аніну Р.В. послуг, а сам:
ознайомлення з матеріалами судової справи № 916/2708/25: складання відповідного клопотання про ознайомлення, вивчення змісту позовної заяви ТОВ «ЄЛОГІСТ», додатків до позову, матеріалів судової практики, на яку посилається позивач, вивчення матеріалів судової справи № 910/506/24, на яку покликається ТОВ «ЄЛОГІСТ» як на преюдиційну, тощо Опитування клієнта - ФОП Аніна Р.В. з приводу заявлених ТОВ «ЄЛОГІСТ» фактичних обставин та підстав позову. Дослідження судової практики вирішення аналогічних (подібних) спорів, формування правової позиції у справі № 916/2708/25. Більше 15 робочих годин упродовж 29.07.2025 - 06.08.2025.
складання та подання до Господарського суду Одеської області заяви про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву 08.08.2025.
складання та подання відзиву ФОП Аніна Р.В. на позов ТОВ «ЄЛОГІСТ». Час - більше 15 робочих годин. Зокрема, складання та заявлення клопотання про витребування доказів, а також опитування позивача (ТОВ «ЄЛОГІСТ»), а саме: запитання від відповідача ФОП Аніна Р.В. 08.08.2025 - 13.08.2025.
підготовка до судового засідання та участь у судовому засіданні адвоката (представника відповідача ФОП Аніна Р.В.) від 21.08.2025 року. Упродовж 2,5 години 21.08.2025
підготовка до судового засідання та участь у судовому засіданні адвоката (представника відповідача ФОП Аніна Р.В.) від 04.09.2025 року. Упродовж 2,5 години 04.09.2025
підготовка до судового засідання та участь у судовому засіданні адвоката (представника відповідача ФОП Аніна Р.В.) від 18.09.2025 року. Упродовж 2,5 години 18.09.2025
складання та подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат. Упродовж 5 годин 18.09.2025 - 22.09.2025.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення, господарський суд виходить із наступного.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно із статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Зі змісту частини 3 статті 123 ГПК України вбачається, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно із частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Пред'являючи відзив ФОП Аніним Р.В.. заявлено про попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, до якого, внесено відомості про 50000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу із посиланням на укладені із Адвокатським об'єднанням «СІ.ЕЛ.ЕС.» Договори № 222 та 222/1 про надання правової допомоги.
Ухвалою Господарського суду Одеської області ід 18.09.2025 залишено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄЛОГІСТ" до відповідача: Фізичної особи-підприємця Аніна Ростислава Васильовича про стягнення 1 123 000,00 грн, завданих втратою вантажу, у справі № 916/2708/25 без розгляду.
Вже 22 вересня 2025 року Фізична особа-підприємець Анін Ростислав Васильович звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄЛОГІСТ" 30000,00 грн в порядку частини 5 статті 130 ГПК України.
Відповідно до положень ГПК України:
- у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина 4 статті 202);
- суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (пункт 4 частини 1 статті 226);
- у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (частина 5 статті 130).
Водночас названий Кодекс не містить норм, які встановлювали б критерії визначення необґрунтованості дій позивача в контексті застосування частини 5 статті 130 ГПК України, однак очевидно, що під такими діями не можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав; близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.07.2021 у справі № 910/13025/19, від 02.09.2021 у справі № 922/2568/20, від 23.12.2021 у справі № 910/16777/20.
Також суд враховує послідовну та сталу правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої ГПК України не містить норм, які встановлювали б критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду (постанови Верховного Суду від 16.02.2021 зі справи № 905/121/19, від 13.05.2021 зі справи № 910/16777/20, від 15.09.2021 зі справи № 902/136/21, від 18.01.2022 зі справи № 922/2017/17).
ГПК України встановлено, що учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим вони зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою (пункт 2 частини 1та пункт 3 частини 2 статті 42).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.09.2019 зі справи № 916/3616/15 дійшла висновку про те, що положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України не пов'язують залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з'явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов'язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з'явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.
Також названа об'єднана палата у постанові від 05.06.2020 зі справи № 910/16978/19 виклала висновок щодо застосування пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, вказавши, зокрема, що правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи, навіть у тих випадках, коли його явка визнана судом необов'язковою і наслідки неявки не роз'яснювалися.
У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні приписами статей 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з обов'язком такої особи подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за її відсутності (відповідний висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено у постановах від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, від 16.10.2020 у справі № 910/8816/19).
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.12.2022 у справі № 910/12184/20 викладено наступний правовий висновок - неявка повноважного представника позивача, належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи, у судове засідання у разі неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення причин такої неявки, можуть кваліфікуватися як необґрунтовані у розумінні частини 5 статті 130 ГПК України.
При цьому саме на позивача покладається обов'язок доведення неможливості вчинення ним відповідних процесуальних дій.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 23.05.2023 у справі № 910/12184/20.
Вказані постанови Верховного Суду є актуальними, судом не встановлено наявність інших постанов Верховного Суду, в яких відступлено від наведеної позиції.
Пред'являючи заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄЛОГІСТ" не наведено поважності причин неявка представника у призначенні засідання, не дивлячись на те, що останнє завчасно повідомлено про призначенні судові засідання, що встановлено в ухвалі Господарського суду Одеської області від 18.09.2025 у цій справі.
Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄЛОГІСТ" про відкладення призначеного на 18.09.2025 судового засідання отримано судом після постановлення 18.09.2025 ухвали, у той же час у разі неможливості представника (адвоката) приймати участь в засіданні, Товариство не позбавлено можливості як залучення іншого представника так і самостійного звернення із клопотанням про відкладення розгляду з урахуванням часу, достатнього для його отримання судом та ознайомлення.
Поряд із наведеним варто зазначати, що приписами статті 131-2 Конституції України встановлено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Відтак, господарський суд доходить до висновку, що в особи до якої пред'явлено позов наявна можливість самостійного представництва інтересів, однак у випадку відсутності спеціальних знань, навичок та або з інших причин особа має право звернутись задля отримання професійної правничої допомоги.
Частиною 2 статті 126 ГПК України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до положень частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі № 916/1340/18.
Господарським судом встановлено, що 29.07.2025 та 07.08.2025 між ФОП Аніним Р.В. та Адвокатським об'єднанням «СІ.ЕЛ.ЕС.» укладено Договори № 222 та 222/1, умови Договору № 222 передбачають - ознайомлення з матеріалами судової справи № 916/2708/25, яка надійшла в провадження Господарського суду Одеської області, вивчення змісту позовної заяви, пред'явленої до клієнта, та матеріалів позову, формування правової позиції та консультування з приводу обґрунтованості позову (ухвала про відкриття провадження від 24.07.2025 року); а умовами Договору № 222/1 - представництво інтересів Клієнта у судовій справі № 916/2708/25, з усіма правами, наданими відповідачу, в тому числі, але не виключно: з правом складання, подання та підписання відзиву на позовну заяву, інших заяв по суті справ, процесуальних заяв без обмежень, пояснень, з правом збирання та подання доказів по cправі, з правом вчинення інших дій, без обмежень, з правом замовлення та подання висновку судової експертизи, тощо, на розсуд адвокатів (ухвала Господарського суду Одеської області про відкриття провадження від 24.07.2025 року).
У той же час, Адвокати Адвокатського об'єднання «СІ.ЕЛ.ЕС.» Байдерін О.А. та Ладняк О.О. представляють інтереси ФОП Аніна Р.В. у Господарського суду Одеської на підставі ордеру, виданого Адвокатським об'єднанням «СІ.ЕЛ.ЕС.», від 08.08.2025, серій ВН, № 1557151, та на підставі ордеру, виданого Адвокатським об'єднанням «СІ.ЕЛ.ЕС.», від 21.08.2025, серій АО, № 1182763.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).
Дана позиція є усталеною і підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 28.06.2022 у справі № 910/5543/21, від 15.06.022 у справі № 911/2652/17(911/3581/20), від 07.06.2022 у справі № 906/323/21, від 14.06.2022 у справі № 922/2321/20(922/2139/21), від 31.05.2022 у справі № 927/727/21, від 31.05.2022 у справі № 927/728/21, від 23.12.2021 у справі № 923/560/17, від 18.05.2022 у справі № 922/2339/21, від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19,від 11.05.2022 у справі № 902/974/21, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18.
Відтак, відсутність оплати вартості фактично наданих послуг не є підставою для відмови в ухваленні додаткового рішення.
Як уже зазначалося, розмір понесених стороною судових витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо вартості наданих послуг (виконаних робіт).
За змістом частини 3 статті 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 26 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
За змістом частини 3 статті 27 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у главі 63 ЦК України. Зокрема, стаття 903 ЦУ України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно із статтею 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки: (1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність»); (2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України; (3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; (4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; (5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; (6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суд, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, має право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19.
Поряд із наведеним, умовами укладеного 29.07.2025 між ФОП Аніним Р.В. та Адвокатським об'єднанням «СІ.ЕЛ.ЕС.» Договору № 222 передбачають, що гонорар за виконання доручення, визначеного в п. 2 Договору, становить 12000,00 (дванадцять тисяч) гривень. Інші доручення можуть бути погоджені Сторонами додатково, залежно від результатів виконання доручення за п. 2 Договору (пункт 2); а умови укладеного 07.08.2025 ФОП Аніним Р.В. та Адвокатським об'єднанням «СІ.ЕЛ.ЕС.» Договору № 222/1 - гонорар за виконання доручення, визначеного в п. 2 Договору, становить 50000,00 (п'ятдесят тисяч) гривень. Частина гонорару, сплачена за умовами Договору № 222, у розмірі 12 000,00 грн враховується у вказану суму, та вважається сплаченою (пункт 4).
Дослідивши та проаналізувавши зазначені умови укладених між ФОП Аніним Р.В. та Адвокатським об'єднанням «СІ.ЕЛ.ЕС.» Договорів, господарським судом встановлено, що розмір винагороди за надання правової допомоги (гонорар) визначений у вигляді фіксованої суми.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як “форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
З огляду на викладене господарський суд зазначає про те, що у контексті цієї справи, фіксований розмір гонорару, погоджений між ФОП Аніним Р.В. та Адвокатським об'єднанням «СІ.ЕЛ.ЕС.» у Договорах про надання правової допомоги, означає те, що у разі настання визначених таким Договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання умов договору та призвели до настання цих умов не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між Відповідачем і його Адвокатом у цій справі, як і не має значення витрачений Адвокатом Відповідача час на надання послуг правничої допомоги, зазначена кількості витрат такого часу в детальному описі робіт адвоката.
З урахуванням викладеного, вартість послуг з надання правничої допомоги погоджена між ФОП Аніним Р.В. та Адвокатським об'єднанням «СІ.ЕЛ.ЕС.» в Договорах про надання правничої допомоги у фіксованому розмірі, який не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу, а отже, є чітко визначеним. При цьому відсутність/наявність акту виконаних робіт (детального опису виконаних робіт) не впливає на можливість визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно ж до приписів статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (частина 5).
У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу (частина 6).
Частиною 4 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із частиною 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Статтею 15 ГПК України унормовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
У постанові Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 921/434/21 зазначено, що принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення. Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено дотримання заявником приписів частини 8 статті 129 ГПК України в частині наданні відповідних доказів (досліджених судом Договорів разом із відзивом на позов), фактичне понесення відповідних витрат; дотримання Заявником вимог частини 5 статті 130 ГПК України в частині доведення безпідставних дій Відповідача, в контексті висновку Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.12.2022 у справі № 910/12184/20 щодо не спростування Відповідачем поважності причин неявки представника.
Відтак суд вважає наявними правовими підстави для застосування приписів частини 5 статті 130 ГПК України в частині компенсації з Позивача здійснених Відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій Позивача.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених (які підлягають понесенню) Позивачем на правничу допомогу, через призму критеріїв, встановлених частиною 5 статті 129 ГПК України, господарський суд зазначає, що справа не є складною, не містить значної кількості різноманітних доказів або складних юридичних конструкцій.
З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись, у тому числі, такими критеріями, як складність справи, пов'язаність витрат на правничу допомогу з розглядом справи, обґрунтованістю та пропорційністю до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення (компенсації) з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄЛОГІСТ" 12000,00 грн здійснених Відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій Позивача.
В процесі визначення суми компенсації судом враховано викладене Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄЛОГІСТ" у запереченнях в частині зменшення розміру заявлених до стягнення витрат.
Решта витрат на професійну правничу допомогу у справі № 916/2807/25 покладається на Фізичну особу-підприємця Аніна Ростислава Васильовича.
При цьому господарський суд також керувався тим, що стягнення витрат на правову допомогу у заявленому Відповідачем розмірі 30000,00 грн не відповідає критеріям частини 5 статті 130 ГПК України, в той же час, відмова у повному обсязі у задоволенні витрат Відповідача на правничу допомогу, про що також клопотав Позивач, не ґрунтується ані на фактичних обставинах, встановлених судом, ані на нормах процесуального закону, а також порушує право Відповідача на правомірне очікування стороною, компенсації своїх розумних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 221, 238, 240, 244, Господарського процесуального кодексу України, -
Заяву Фізичної особи-підприємця Аніна Ростислава Васильовича про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/2708/25 задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄЛОГІСТ" (02141, м. Київ, вул. Руденко Лариси, буд. 6А, прим. 58, офіс 1, Код ЄДРПОУ 45149289) на користь Фізичної особи-підприємця Аніна Ростислава Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 12000/дванадцять тисяч/грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу у справі № 916/2708/25.
У задоволенні решти заяви відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з моменту складення повного рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст додаткового рішення складено 13 жовтня 2025 р.
Суддя С.Ф. Гут