65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"01" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/596/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р. В.,
при секретарі судового засідання Чолак Ю. В.,
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛА ПРЕЗЕНТ» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 8; код ЄДРПОУ 41819892)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Мазур Юлії Петрівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 1 075 481,00 грн;
представники сторін:
від позивача - Дідик С. В.,
від відповідача - Левіт В. С.,
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА», назву якого в подальшому було змінено на «МІЛА ПРЕЗЕНТ» (далі - Позивач, Товариство), звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Мазур Юлії Петрівни (далі - Відповідачка, Підприємиця) про стягнення грошових коштів у розмірі 1 075 481,00 грн.
В обґрунтування позову посилається на виявлення дебіторської заборгованості при проведенні аудиту на суму 1 075 481,00 грн за договорами про надання консультаційних послуг № 1 від 01.08.2022 та № 1507/23-1 від 15.07.2023, укладеними з Відповідачкою. Вказує, що на виконання договорів Відповідачка виставляла рахунки, а Товариство у свою чергу здійснило авансові платежі за послуги на загальну суму 1 075 481,00 грн, в той час як станом на 07.05.2024 послуги за договорами Підприємиця не надала, акти про надання послуг відсутні, що підтверджується довідкою генерального директора Товариства від 01.05.2025 № 1. Звертає увагу, що оригінали договорів були пошкоджені в результаті пожежі, у зв'язку з чим їх копії надаються у відповідному вигляді. Позивач також зазначає про те, що ним було подано аналогічний позов до Відповідачки, який ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.11.2024 у справі № 916/2180/24 залишено без розгляду. Звертає увагу, що в ході розгляду справи № 916/2180/24 Відповідачка подала відзив на позовну заяву та пред'явила оригінали документів на підтвердження надання послуг та, відповідно, виконання умов вищезазначених договорів. Як стверджує Позивач, ознайомившись вперше зі змістом представлених Відповідачкою документів та не погоджуючись з їх змістом, він ініціював подання до суду Вахненком Д. О. (в період з 25.03.2021 по 23.11.2023 займав посаду генерального директора Товариства) заяви свідка, який підтвердив, що не має відношення до наданих документів та їх не підписував.
Разом із позовною заявою Позивач подав до суду клопотання про витребування у Відповідачки оригіналів наступних документів: Договір № 1 про надання консультаційних послуг від 01.08.2022, укладений між ТОВ «МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА» та ФОП Мазур Ю.П.; Акт надання послуг № 1 від 10.10.2022; Акт надання послуг № 1 від 17.11.2022; Акт надання послуг № 1 від 12.12.2022; Акт надання послуг № 1 від 06.09.2022; Акт надання послуг № 1 від 08.08.2022; Акт надання послуг № 1 від 09.11.2023; Акт надання послуг № 1 від 17.07.2023; Акт надання послуг № 1 від 01.09.2023; Акт надання послуг № 1 від 07.06.2023; Акт звірки взаємних розрахунків за період з 2022 по 2023 рік; Договір про надання консультаційних послуг № 1507/23-1 від 15.07.2023, укладений між ТОВ «МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА» та ФОП Мазур Ю.П (т. 1, а.с. 86-87).
Також Позивач подав клопотання про призначення у справі комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів із вирішенням питань щодо того, чи виконано підпис на вказаних документах безпосередньо Вахненком Д. О. та чи нанесено на документи відтиск печатки Товариства (т. 1, а.с. 80-82).
Ухвалою від 24.02.2025 позовну заяву прийнято розгляду, відкрито провадження у справі № 916/596/25, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.03.2025, запропоновано Відповідачці у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.
03.03.2025 за вх. № 2-280/25 канцелярією суду зареєстровано заяву представника Позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються (або будуть обліковуватись) на розрахунковому рахунку НОМЕР_2 (АТ КБ "ПРИВАТБАНК", ЄДРПОУ: 14360570, МФО: 305299) та розрахунковому рахунку НОМЕР_3 (АТ "ЮНЕКС БАНК», ЄДРПОУ: 20023569, МФО: 322539) ФОП Мазур Юлії Петрівни (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ), в межах заявлених позовних вимог в сумі 1 075 481,00 грн.
Ухвалою від 03.03.2025 суд задовольнив заяву про забезпечення позову (вх. № 2-280/25 від 03.03.2025)/
10.03.2025 представник Відповідачки подав до суду відзив на позовну заяву (т. 1, а.с. 123-134), згідно якого заперечує проти позовних вимог, покликаючись на наступні обставини:
- наявні розбіжності між копією Договору про надання консультаційних послуг № 1 від 01.08.2022 та примірником договору, що залишився у Підприємиці; вказані розбіжності викладено в порівняльній таблиці, яку було додано до матеріалів справи № 916/2180/24, в ході розгляду якої Позивач розбіжностей не спростовував;
- довідка за вих. № 1 від 01.05.2024, яка видана Генеральним директором Хворенковою Т. В. щодо дебіторської заборгованості, є недостовірною та не відповідає матеріалам справи в частині здійснених платежів згідно наданих Позивачем виписок;
- в укладених договорах сторони погодили порядок надання послуг, їх обсяг та порядок оплати;
- про виконання сторонами зобов'язань за договором № 1 від 01.08.2022 свідчать наступні документи: рахунок-фактура № 1 від 10.10.2022 на суму 62 500,00 грн; акт надання послуг № 1 від 10.10.2022 на суму 62 500,00 грн; платіжна інструкція від 18.10.2022 № 200 на суму 62 500,00 грн; рахунок-фактура № 1 від 17.11.2022 на суму 62 500,00 грн; акт надання послуг № 1 від 17.11.2022 на суму 62 500,00 грн; платіжна інструкція від 17.11.2022 № 244 на суму 62 500,00 грн; рахунок-фактура № 1 від 12.12.2022 на суму 73 300,00 грн; акт надання послуг № 1 від 12.12.2022 на суму 73 300,00 грн; платіжна інструкція від 12.12.2022 № 258 на суму 73 300,00 грн; рахунок-фактура № 1 від 06.09.2022 на суму 193 000,00 грн; акт надання послуг № 1 від 06.09.2022 на суму 193 000,00 грн; платіжна інструкція від 16.09.2022 № 159 на суму 100 000,00 грн; виписка по особовому рахунку від 06.09.2022 № 159, згідно якої Позивачем сплачено 93 000,00 грн; рахунок-фактура № 1 від 08.08.2022 на суму 64 326,00 грн; акт надання послуг № 1 від 08.08.2022 на суму 64 326,00 грн; платіжна інструкція від 08.08.2022 № 117 на суму 56 286,00 грн; платіжна інструкція від 25.08.2022 № 136 на суму 8 040,00 грн; рахунок-фактура № 1 від 07.06.2023 на суму 118 705,00 грн; акт надання послуг № 1 від 07.06.2023 на суму 118 705,00 грн; платіжна інструкція від 07.06.2023 № 440 на суму 75 925,00 грн; платіжна інструкція від 20.06.2023 № 450 на суму 42 780,00 грн;
- про виконання сторонами зобов'язань за договором № 1507/23-1 від 15.07.2023 свідчать наступні документи: рахунок-фактура № 1 від 17.07.2023 на суму 232 480,00 грн; рахунок-фактура № 2 від 17.07.2023 на суму 237 200,00 грн; акт надання послуг № 1 від 17.07.2023 на суму 469 680,00 грн; платіжна інструкція від 17.07.2023 № 472 на суму 200 000,00 грн; платіжна інструкція від 17.07.2023 № 473 на суму 200 000,00 грн; платіжна інструкція від 20.07.2023 № 480 на суму 32 480,00 грн; платіжна інструкція від 20.07.2023 № 481 на суму 37 200,00 грн; рахунок-фактура № 1 від 25.09.2023 на суму 14 765,00 грн; акт надання послуг № 1 від 01.09.2023 на суму 14 765,00 грн; платіжна інструкція від 25.09.2023 № 532 на суму 14 765,00 грн; рахунок-фактура № 1 від 09.11.2023 на суму 16 705,00 грн; акт надання послуг № 1 від 09.11.2023 на суму 16 705,00 грн; платіжна інструкція від 09.11.2023 № 583 на суму 16 705,00 грн;
- 17.11.2023 сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 2022 р. по 2023 р. на суму 1 075 481,00 грн та здійснено запис про відсутність заборгованості Відповідачки перед Позивачем;
- з невідомих Відповідачці причин Позивач надає так звані «рахунки» від імені Підприємиці, які останньою не підписані;
- неодноразово та протягом тривалого часу (з 08.08.2022 по 09.11.2023) Позивач здійснював банківські перекази на загальну суму 1 075 481,00 грн; неодноразове та протягом тривалого часу вчинення Позивачем банківських переказів на користь Відповідачки підтверджує існування фактичних господарських відносин між сторонами та згоду Позивача на здійснення розрахунків за виставленими Відповідачкою рахунками; будь-яких посилань у призначені платежу, що це є передплата за надані послуги, платіжні документи Позивача не містять;
- виставлення рахунків Відповідачкою, їх сплата Позивачем, складання актів наданих послуг, підписання акту звірки взаєморозрахунків, відсутність претензій протягом дії договору повністю узгоджуються із фактичними обставинами справи, є логічним та послідовним;
- Відповідачка належним чином виконала зобов'язання за обома спірними договорами, що підтверджується актами наданих послуг та актом звірки взаємних розрахунків за період з 2022 р. по 2023 рік, на суму 1 075 481 грн.
- представник Відповідачки надіслав до ГУ ДСНС в Одеській області адвокатський запит щодо обставин пожежі на складі Позивача. Згідно відповіді ГУ ДСНС в Одеській області (лист від 19.09.2024 № 6001.1-6915/6019) 12.03.2024 дійсно виникла пожежа в не експлуатованій будівлі за адресою: Одеська область, Березівський район, смт Ширяєве, вул. Набережна, буд. 2 та пожежею знищено сміття на площі 15 кв.м. Так, Відповідачка вважає, що вказаною відповіддю спростовуються твердження Позивача про пошкодження оригіналів документів саме внаслідок пожежі.
10.03.2025 від представника Відповідачки надійшло клопотання про витребування у Господарського суду Одеської області матеріалів справи № 916/2180/24 для огляду у судовому засіданні. В обґрунтування клопотання він зазначав, що у справі № 916/2180/24 вже вирішувалося питання огляду судом оригіналів договорів, які були оглянуті у судовому засіданні 18.07.2024.
21.03.2025 до суду надійшла заява про забезпечення позову (вх. № 2-391/25), в якій представник Позивача просив суд накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ), як фізичній особі - підприємцю та як фізичній особі, що знаходяться на всіх відкритих рахунках та на тих, які будуть відкриті після винесення ухвали, у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, де б вони не знаходились та на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) із внесенням в державні реєстри, в межах заявлених позовних вимог в сумі 1 075 481,00 грн.
24.03.2025 представник Відповідачки подав до суду письмові заперечення проти заяви про забезпечення позову.
Ухвалою від 24.03.2025 скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.03.2025 у справі № 916/596/25, задоволено заяву (вх. № 2-391/25 від 21.03.2025) представника Позивача про забезпечення позову, накладено арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ), як фізичній особі - підприємцю та як фізичній особі, що знаходяться на всіх відкритих рахунках та на тих, які будуть відкриті після винесення ухвали, у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, де б вони не знаходились, та на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) із внесенням в державні реєстри, в межах заявлених позовних вимог в сумі 1 075 481,00 грн.
26.03.2025 від представника Позивача надійшла відповідь на відзив (т. 2, а.с. 48-50), де він наводить наступні контраргументи проти позиції Відповідачки:
- у Товариства відсутній оригінал (другий примірник), зокрема Договору про надання консультаційних послуг № 1 від 01.08.2022 в непошкодженому вигляді внаслідок пожежі; в непошкодженому вигляді наявна лише архівна сканкопія, яка суду надана також; при цьому, сторона Позивача не визнає та ставить під сумнів договір № 1 про надання консультаційних послуг від 01.08.2022, копія якого надана Відповідачкою;
- представлені Відповідачкою документи викликають сумнів щодо їх справжності та достовірності, оскільки директор Товариства ОСОБА_2 не підписував та не скріплював печаткою, зокрема наданий Відповідачкою Договір про надання консультаційних послуг № 1 від 01.08.2022;
- Позивач не визнає та ставить під сумнів акти наданих послуг за 2022-2023 роки та акт звірки взаємних розрахунків, копії яких надані Відповідачкою; представлені Відповідачкою документи викликають сумнів щодо їх справжності та достовірності, оскільки директор Товариства ОСОБА_2 не підписував та не скріплював печаткою вказані акти, що підтверджується заявою свідка ОСОБА_2 від 29.08.2024, яка додана до позовної заяви;
- надані Позивачем рахунки на оплату та платіжні інструкції корелюються з виписками з рахунків Підприємиці у АТ “Юнекс Банк» та АТ КБ “ПриватБанк», які надані нею самою;
- лист ГУ ДСНС в Одеській області від 19.09.2024 № 6001.1- 6915/6019 жодним чином не спростовує, а навпаки підтверджує факт пожежі у нежитловому приміщенні складу за адресою: Одеська обл., Березівський район, смт Ширяєве, вул. Набережна, буд. 2. Згідно з додатком до листа, а також відповідно до звіту про причину виникнення пожежі, копія якого додана до позовної заяви, пожежа сталася всередині нежитлової будівлі. При цьому, використання працівниками ДСНС терміну “сміття» до обгорілих залишків речей, у т.ч. документів, які знаходились у будівлі на зберіганні, не спростовує факту пожежі та знищення речей.
Ухвалою від 26.03.2025 задоволено клопотання Позивача про витребування оригіналів документів, витребувано у Підприємиці оригінали наступних документів: Договір № 1 про надання консультаційних послуг від 01.08.2022, укладений між ТОВ «МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА» та ФОП Мазур Ю.П.; Акт надання послуг № 1 від 10.10.2022; Акт надання послуг № 1 від 17.11.2022; Акт надання послуг № 1 від 12.12.2022; Акт надання послуг № 1 від 06.09.2022; Акт надання послуг № 1 від 08.08.2022; Акт надання послуг № 1 від 09.11.2023; Акт надання послуг № 1 від 17.07.2023; Акт надання послуг № 1 від 01.09.2023; Акт надання послуг № 1 від 07.06.2023; Акт звірки взаємних розрахунків за період з 2022 по 2023 рік; Договір про надання консультаційних послуг № 1507/23-1 від 15.07.2023, укладений між ТОВ «МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА» та ФОП Мазур Ю.П. Цією ж ухвалою відкладено підготовче судове засідання на 14.04.2025 та встановлено Відповідачці строк для надання суду витребуваних оригіналів документів до 14.04.2025.
Протокольною ухвалою від 26.03.2025 суд, задовольнивши клопотання представника Відповідачки (вх. № 7842/25 від 10.03.2025), витребував у Господарського суду Одеської області матеріали справи № 916/2180/25 для огляду у судовому засіданні. Також протокольною ухвалою суд за клопотанням представника Відповідачки витребував у Позивача оригінали договорів про надання консультаційних послуг № 1 від 01.08.2022 та № 1507/23-1 від 15.07.2023, встановивши термін їх надання до суду не пізніше 14.04.2025.
У судовому засіданні 14.04.2025 суд оглянув оригінали договорів, які на виконання протокольної ухвали від 26.03.2025 були надані представником Позивача (копії наявні у матеріалах справи - т. 1, а.с. 17, 38). При огляді суд візуально встановив, що оригінали пошкоджено, таких реквізитів як підписи та печатки сторін на представлених оригіналах виявлено не було.
Протокольною ухвалою від 14.04.2025 суд за клопотанням представника Відповідачки відклав підготовче судове засідання на 01.05.2025.
30.04.2025 від представника Відповідачки надійшло письмове повідомлення про неможливість виконання ухвали про витребування оригіналів документів від 26.03.2025 (т. 2, а.с. 76-77).
У цьому повідомленні представник Відповідачки зазначає, що у провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/2180/24 з аналогічним позовом, при розгляді якої вже вирішувалося питання огляду оригіналів договорів, які укладалися між сторонами спору, та додатків до них - актів виконаних робіт. В судовому засіданні 18.07.2024 у справі № 916/2180/24 судом оглядалися такі оригінали, про що представник Відповідачки вже зазначав у клопотанні про витребування з Господарського суду Одеської області матеріалів справи № 916/2180/24 для огляду у судовому засіданні. Крім того суду повідомлено, що Відповідачка наразі перебуває поза межами України, а при розгляді справи № 916/2180/24 її інтереси представляв адвокат Луб В. В. Після огляду судом у справі № 916/2180/24 вказаних оригіналів письмових доказів адвокат Луб В. В. надіслав Відповідачці поштою оригінали документів, які суд витребував ухвалою від 26.03.2025 у справі № 916/596/25. Проте, як стверджує представник Відповідачки, з доданого листування з поштовим оператором вбачається, що за місцезнаходженням Відповідачки вказане поштове відправлення на її адресу не надійшло, наразі вона продовжує здійснювати заходи з розшуку зазначеного поштового відправлення, у зв'язку з чим виконати ухвалу суду про витребування доказів не має можливості через причини, які від неї не залежать.
30.04.2025 від представника Відповідачки надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи та врахування Звіту про виконану роботу за Договором № 1 на надання консультаційний послуг від 01.08.2022 та Звіту про виконану роботу за Договором № 1507/23-1 на надання консультаційний послуг від 15.07.2023 (т. 2, а.с. 94-108).
Цього ж дня до суду надійшла заява представника Відповідачки про виклик свідка ОСОБА_2 для допиту у судовому засіданні.
Протокольною ухвалою від 01.05.2025 суд продовжив Відповідачці строк для надання витребуваних оригіналів документів до 22.05.2025, задовольнив клопотання про виклик свідка для допиту у судовому засіданні та призначив наступне судове засідання на 22.05.2025.
21.05.2025 від представника Відповідачки до суду надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи та врахування робочого листування та наданої Позивачем документації при виконанні договорів (т. 2, а.с. 118-155; 167-205).
21.05.2025 до суду повторно надійшло повідомлення представника Відповідачки про неможливість виконання ухвали про витребування оригіналів доказів від 26.03.2025 (т. 2, а.с. 159-161).
У судовому засіданні 22.05.2025 суд роз'яснив представникам сторін наслідки не подання витребуваних судом оригіналів документів, які передбачено ч. 6 ст. 91 ГПК України, а саме якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Протокольною ухвалою від 22.05.2025 суд відклав підготовче судове засідання на 03.06.2025.
28.05.2025 до суду надійшло клопотання представника Відповідача про поновлення процесуального строку на подачу доказів.
29.05.2025 Відповідачка подала до суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 29.05.2025.
02.06.2025 від представника Відповідачки надійшли додаткові письмові пояснення по справі (т. 3, а.с. 21-23).
03.06.2025 представник Позивача подала до суду письмові заперечення проти клопотань представника Відповідачки про долучення доказів та поновлення строку на подачу доказів.
Протокольною ухвалою від 03.06.2025 суд задовольнив клопотання представника Відповідачки про поновлення строку на подачу доказів, залучивши відповідні докази до матеріалів справи. Також, суд відмовив у задоволенні клопотання Позивача про призначення експертизи у зв'язку з тим, що Відповідачка не надала оригінали документів, які Позивач визначив у якості об'єктів експертного дослідження. У цьому ж засіданні суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.07.2025.
Ухвалою від 04.06.2025 суд викликав свідка ОСОБА_2 для допиту у судовому засіданні, яке було призначено на 02.07.2025, зобов'язав Позивача забезпечити явку свідка у судове засідання, повідомив свідка про можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та попередив його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.
01.07.2025 до суду надійшла заява представника Позивача про зміну (доповнення) підстав позову, яку мотивовано суперечливою поведінкою Відповідачки, яка, як зауважив Позивач, в будь-який момент може віднайти та представити суду відповідні документи, оригінали яких у неї витребовувалися. Так, представник Позивача просила доповнити підстави позову з посиланням на главу 83 ЦК України, зокрема статтю 1212 ЦК України, яка регулює питання повернення безпідставно набутого майна.
02.07.2025 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 07.07.2025.
03.07.2025 від представника Відповідачки до суду надійшли письмові заперечення проти заяви про зміну підстав позову.
Протокольною ухвалою від 07.07.2025 суд залишив без розгляду заяву представника Позивача про зміну підстав позову з огляду на таке.
Згідно з ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Так, у зв'язку з тим, що Позивач подав заяву про зміну підстав позову вже після закінчення підготовчого засідання та при цьому не заявляв клопотання про поновлення строків на подання відповідної заяви, суд згідно ст. 118 ГПК України залишив вказану заяву без розгляду.
07.07.2025 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 24.07.2025, зобов'язавши Позивача забезпечити явку свідка ОСОБА_2 у наступне судове засідання для допиту.
08.07.2025 від представника Відповідача надійшли переклади доказів на державну мову, які він просив долучити до матеріалів справи (т. 3, а.с. 63-67).
24.07.2025, у зв'язку з неявкою свідка, суд повторно викликав його у судове засідання, яке призначив на 16.09.2025.
16.09.2025 від представників сторін надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, які суд протокольною ухвалою від 16.09.2025 задовольнив, призначивши наступне судове засідання на 01.10.2025.
У судовому засіданні 01.10.2025 представник Позивача просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти задоволення позову. Свідок для допиту не з'явився.
01.10.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Як свідчать матеріали справи, Підприємиця виставила Товариству наступні рахунки на оплату консультаційних послуг на загальну суму 1 075 481,00 грн, копії яких надав Позивач (т. 1, а.с. 19-25; 27; 41-45):
- № 1 від 08.08.2022 на суму 56 286,00 грн,
- № 2 від 25.08.2022 на суму 8 040,00 грн,
- № 1 від 06.09.2022 на суму 93 000,00 грн,
- № 2 від 16.09.2022 на суму 100 000,00 грн,
- № 1 від 18.10.2022 на суму 62 500,00 грн,
- № 1 від 17.11.2022 на суму 62 500,00 грн,
- № 1 від 12.12.2022 на суму 73 300,00 грн,
- № 1 від 07.06.2023 на суму 75 925,00 грн,
- № 2 від 20.06.2023 на суму 42 780,00 грн,
- № 1 від 09.11.2023 на суму 16 705,00 грн,
- № 1 від 17.07.2023 на суму 400 000,00 грн,
- № 2 від 20.07.2023 на суму 37 200,00 грн,
- № 3 від 20.07.2023 на суму 32 480,00 грн,
- № 1 від 25.09.2023 на суму 14 765,00 грн.
Відповідачка разом із відзивом надала до суду інші виставлені Товариству рахунки, проте на аналогічну суму (1 075 481,00 грн) та також за консультаційні послуги (т. 1, а.с. 137, 168, 170, 172, 174, 176, 178, 184, 185, 187):
- № 1 від 09.11.2023 на суму 16705,00 грн;
- № 1 від 10.10.2022 на суму 62500,00 грн;
- № 1 від 17.11.2022 на суму 62500,00 грн;
- № 1 від 12.12.2022 на суму 73300,00 грн;
- № 1 від 06.09.2022 на суму 193000,00 грн;
- № 1 від 08.08.2022 на суму 64326,00 грн;
- № 1 від 07.06.2023 на суму 118705,00 грн;
- № 1 від 17.07.2023 на суму 232480,00 грн;
- № 2 від 17.07.2023 на суму 237200,00 грн;
- № 1 від 25.09.2023 на суму 14765,00 грн.
Товариство зі свого боку сплатило на користь Підприємиці грошові кошти у загальному розмірі 1 075 481,00 грн за консультаційні послуги, що підтверджується платіжними інструкціями (т. 1, а.с. 26; 29-36; 46-51):
- № 450 від 20.06.2023 на суму 42 780,00 грн,
- № 117 від 08.08.2022 на суму 56 286,00 грн,
- № 136 від 25.08.2022 на суму 8 040,00 грн,
- № 159 від 16.09.2022 на суму 100 000,00 грн,
- № 200 від 18.10.2022 на суму 62 500,00 грн,
- № 244 від 17.11.2022 на суму 62 500,00 грн,
- № 258 від 12.12.2022 на суму 73 300,00 грн,
- № 440 від 07.06.2023 на суму 75 925,00 грн,
- № 472 від 17.07.2023 на суму 200 000,00 грн,
- № 473 від 17.07.2023 на суму 200 000,00 грн,
- № 480 від 20.07.2023 на суму 32 480,00 грн,
- № 481 від 20.07.2023 на суму 37 200,00 грн,
- № 532 від 25.09.2023 на суму 14 765,00 грн,
- № 583 від 09.11.2023 на суму 16 705,00 грн,
а також випискою по особовому рахунку Товариства НОМЕР_4 / НОМЕР_5 UAH за 06.09.2022, згідно якої Товариство перерахувало Підприємиці 93 000,00 грн за консультаційні послуги (т. 1, а.с. 37).
У призначенні платежів Товариство зазначало, що кошти перераховуються як оплата за консультаційні послуги згідно договору № 1 від 01.08.2022 та договору № 1507/21-1 від 15.07.2023.
У матеріалах справи наявні копії договорів про надання консультаційних послуг № 1 від 01.08.2022 та № 1507/23-1 від 15.07.2023 (т. 1, а.с. 17, 18, 38-40, 57(зворот)-58, 64(зворот)-65, 164-165, 180-183).
Оригінали договорів № 1 від 01.08.2022 та № 1507/23-1 від 15.07.2023 суд в ході розгляду справи витребовував від сторін в порядку ч. 6 ст. 91 ГПК України. Проте оригінали зазначених договорів Відповідачка суду не представила, а Позивач у свою чергу надав пошкоджені (візуально - внаслідок обгорання) оригінали документів, з яких неможливо встановити факт їх підписання сторонами.
У Відповідачки поряд з оригіналами договорів суд в порядку ч. 6 ст. 91 ГПК України витребовував також і оригінали актів наданих послуг, копії яких вона надавала до матеріалів справи (т. 1, а.с. 136, 138, 169, 171, 173, 175, 177, 179, 186), а саме:
- Акт надання послуг № 1 від 08.08.2022;
- Акт надання послуг № 1 від 06.09.2022;
- Акт надання послуг № 1 від 10.10.2022;
- Акт надання послуг № 1 від 17.11.2022;
- Акт надання послуг № 1 від 12.12.2022;
- Акт надання послуг № 1 від 07.06.2023;
- Акт надання послуг № 1 від 17.07.2023;
- Акт надання послуг № 1 від 01.09.2023;
- Акт надання послуг № 1 від 09.11.2023;
Втім, оригінали актів Відповідачка до суду не надала.
Предметом позову є вимога Позивача про стягнення з Відповідачки 1 075 481,00 грн заборгованості.
Фактичною підставою позову Позивач визначив ненадання Відповідачкою консультаційних послуг за договорами № 1 від 01.08.2022 та № 1507/23-1 від 15.07.2023 на спірну суму, сплачену у якості авансових платежів.
Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є їх порушення, невизнання або оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків, є договори.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
За приписами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків.
Суд встановив, що Відповідачка в ході розгляду справи не представила суду оригінали договорів на надання консультаційних послуг № 1 від 01.08.2022 та № 1507/23-1 від 15.07.2023, хоча вони витребовувалися в порядку ч. 6 ст. 91 ГПК України.
У свою чергу Позивач, в якого оригінали договорів також було витребувано, надав пошкоджені (візуально - внаслідок обгорання) оригінали договорів № 1 від 01.08.2022 та № 1507/23-1 від 15.07.2023, з яких неможливо встановити факт їх підписання сторонами.
Відповідно до частини шостої статті 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги ().
Тлумачення статті 91 ГПК України свідчить, що наведеною нормою визначено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов'язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа (висновок щодо інтерпретації статті 91 ГПК України, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19).
Принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою справу, зокрема докази, в умовах, які не ставлять її в суттєво невигідне становище у порівнянні з опонентом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 03.05.2016 у справі "Летінчич проти Хорватії" (Letincic v. Croatia)).
Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов'язок суду (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20).
Відповідно до частини першої статті 210 ГПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Безпосереднє дослідження доказів тісно пов'язане зі змістом судового доказування, оскільки він є способом сприйняття судом доказів, а також з дотриманням правил про належність та допустимість доказів. Відповідно до принципу безпосередності дослідження судових доказів має проводитися таким чином, щоб суд мав реальну можливість особисто ознайомитися з доказами, які є у справі (див. постанову Касаційного цивільного суду складі Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 357/4897/20).
У постанові від 30.03.2023 у справі № 905/2307/21 (905/496/22) Верховний Суд сформував правовий висновок щодо процесуальних дій суду під час оцінки поданої учасником справи копії документа у разі сумнівів протилежної сторони чи суду в її відповідності оригіналу.
Так, Верховний Суд вказав, що "тлумачення статті 91 ГПК України свідчить, що наведеною нормою визначено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов'язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа. Судам під час оцінки письмових доказів у справі належить врахувати, що у разі сумнівів в учасника справи чи суду у відповідності поданих одним із учасників справи копій (електронних копій) письмових доказів оригіналу, суд може витребувати у відповідної особи оригінали цих доказів, неподання яких зумовлює наслідком неврахування їх судом як доказів у справі".
Отже, наявні у матеріалах справи копії договорів про надання консультаційних послуг № 1 від 01.08.2022 та № 1507/23-1 від 15.07.2023 (т. 1, а.с. 17, 18, 38-40, 57(зворот)-58, 64(зворот)-65, 164-165, 180-183) суд не враховує як докази у справі.
Надані Позивачем примірники оригіналів договорів суд також не бере до уваги як належні та допустимі докази виникнення правовідносин між сторонами, оскільки внаслідок їх обгорання неможливо встановити чи взагалі такі примірники сторонами підписувалися.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 91 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 у справі № 915/646/18.
Враховуючи те, що Відповідачка не надала до суду оригіналів договорів, копії яких наявні у матеріалах справи, а Позивач представив обгорілі примірники, з аналізу яких неможливо стверджувати про їх підписання, суд позбавлений можливості оцінити досягнення згоди сторін щодо істотних умов конкретних договорів (саме за № 1 від 01.08.2022 та за № 1507/23-1 від 15.07.2023), таких як предмет, ціна, строк дії, строк виконання зобов'язань тощо, та взагалі надати правову оцінку таким договорам.
Суд зазначає, що Відповідачка в ході розгляду справи не надала належних та допустимих доказів, які б свідчили про виконання з її боку зобов'язань за договорами. Посилання Відповідачки на акти надання послуг № 1 від 08.08.2022, № 1 від 06.09.2022, № 1 від 10.10.2022, № 1 від 17.11.2022, № 1 від 12.12.2022, № 1 від 07.06.2023, № 1 від 17.07.2023, № 1 від 01.09.2023 та № 1 від 09.11.2023, якими вона доводить факт виконання зобов'язань за договорами, суд відхиляє, оскільки оригіналів актів Відповідачка не надала, в той час як вони витребовувалися, про що суд вже неодноразово зазначав вище по тексту рішення.
Надані Відповідачкою звіти про виконану роботу за договорами суд оцінює критично, оскільки факт надання послуг має бути підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку.
Доводи Відповідачки з приводу того, що нею надавалися консультаційні послуги за договорами та що оригінали витребуваних документів, зокрема актів надання послуг вже оглядалися в рамках іншої справи та доцільність їх повторного огляду відсутня, судом відхиляються, оскільки позов у справі № 916/2180/24 ухвалою від 07.11.2024 було залишено без розгляду та в рамках цієї справи суд не встановлював будь-яких обставин щодо правовідносин, які склалися між сторонами. При цьому суд враховує, що згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі та яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності. Суд відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Водночас, за приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, для виконання завдань господарського судочинства суд має особисто дослідити наявні у матеріалах справи докази та надати їм правову оцінку. При цьому суд не може приймати рішення у справі, керуючись обставинами розгляду доказів в інших справах за відсутності преюдиції, адже рішення за результатами розгляду справи може вважатися обґрунтованим лише тоді, коли воно ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, що прямо передбачено ч. 5 ст. 236 ГПК України.
Отже, у справі, що розглядається, суд зазначає про відсутність можливості дослідити умови договорів щодо їх предмету, ціни, порядку розрахунків, строків виконання зобов'язань, авансових платежів, якщо такі існують, адже Позивач в обґрунтування своїх вимог покликається саме на перерахування Відповідачці авансових платежів на суму, заявлену до стягнення у цій справі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність сторонами виникнення між ними правовідносин із надання послуг як за договорами № 1 від 01.08.2022 та № 1507/23-1 від 15.07.2023, так і будь-яких інших правовідносин, оскільки наявні матеріали справи не можуть свідчити про досягнення між сторонами згоди щодо укладення договору про надання послуг в порядку, визначеному чинним законодавством.
Поряд з цим суд звертає увагу, що основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача. Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Відтак, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки Позивач, заявивши до стягнення спірну суму заборгованості, у якості підстави позову визначив невиконання Відповідачкою зобов'язань за договорами № 1 від 01.08.2022 та за № 1507/23-1 від 15.07.2023, в той час як факт виникнення між сторонами господарських правовідносин за вказаними договорами є недоведеним.
Надаючи оцінку доводам сторін, суд врахував, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на викладене суд вважає, що при розгляді даної справи судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За приписами ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на Позивача.
Відповідно до ч.ч. 1, 9 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.03.2025 у справі № 916/596/25, підлягають скасуванню.
Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 124, 129, 145, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.03.2025 у справі № 916/596/25.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 01 жовтня 2025 р. Повне рішення складено та підписано 10 жовтня 2025 р.
Суддя Р.В. Волков