13 жовтня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/1064/25
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Шевченка Олександра Олександровича про забезпечення позову (вх. № 14358/25 від 10.10.2025 р.) у справі № 915/1064/25 за позовом фізичної особи - підприємця Шевченка Олександра Олександровича до Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у продовженні оренди земельної ділянки, -
Фізична особа - підприємець Шевченко Олександр Олександрович звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 30.01.2025 р. № 40/231 про відмову позивачу у продовженні оренди земельної ділянки по проспекту Богоявленському ріг вул. Південної в Інгульському районі м. Миколаєва (тимчасова споруда).
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що між відповідачем та позивачем 18.02.2010 р. укладено договір оренди землі № 7409, за умовами п. 1.1, 2.1 та 3.1. якого позивачу передана в оренду земельні ділянки загальною площею 36 кв.м, у тому числі 10 кв.м під спорудами, 26 кв.м під проїздами та площадками, без права передачі в суборенду для розміщення та подальшого обслуговування зупинкового комплексу з торговим кіоском по пр-ту Жовтневому (нова назва - Богоявленський) ріг вул. Південна, без права оформлення свідоцтва на право власності на нерухоме майно. Наразі позивач зазначає, що за умовами договору орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний письмово повідомити про це орендодавця за 6 (шість) місяців до спливу строку договору оренди землі. В подальшому, 26.07.2019 року між відповідачем та позивачем укладено додаткову угоду №16/У-19 до договору оренди землі, згідно з якою договір поновлено на 3 роки до 15.09.2021 р. Так, 05.07.2021 р. (не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору) позивачем була подана заява щодо продовження договору оренди землі. За ствердженням позивача, листом від 21.01.2022 р. відповідач повідомив його, що питання оформлення правових документів на земельну ділянку знаходиться на розгляді.
Разом з тим, як вказує позивач, що в травні 2025 р. отримав від відповідача лист від 13.04.2025 р. № 9430/02.02.01-22/12/3/25, яким повідомлено що рішенням Миколаївської міської ради від 30.01.2025 року №40/231 позивачу відмовлено продовженні договору оренди землі від 10.03.2010 року №7409, який був укладений на земельну ділянку площею 36 кв.м, для тимчасового розміщення та обслуговування зупинкового комплексу з вбудованим торговим кіоском по пр. Богоявленському ріг вул. Південна. Відтак, позивач вважає, що вказане рішення прийнято незаконно, тому з метою відновлення порушеного права позивача є необхідність у його скасуванні.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.07.2025 р. вказану позовну заяву фізичної особи - підприємця Шевченка Олександра Олександровича (вх. № 10136/25 від 08.07.2025р.) залишено без руху, оскільки заявником, у якого відсутній код РНОКПП, в порушення вимог ч. 3 ст. 162, ч. 1 ст. 164 ГПК України не вказано номер та серію паспорта та не надано його копію до позовної заяви; не наведено норму права, яка визначає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права; не наведено обґрунтування звернення за захистом порушених прав саме в господарському судочинстві з огляду на правовий статус відповідача у спірних правовідносинах, який не виступає рівноправним суб'єктом господарювання, а також не надано доказів сплати судового збору за поданий позов у встановленому законом порядку і розмірі.
07.08.2025 р. від позивача - ФОП Шевченка О.О. поштою до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 11520/25), до якої заявником надано копію паспорту, а також на підтвердження доплати судового збору надано копію платіжної інструкції № 1.246843319.1 від 04.08.2025 р. на суму 2228,00 грн. Також в заяві позивач зазначає, що оскільки рішення відповідача про відмову у продовженні строку дії оренди для розміщення павільйону, який знаходився на цій орендованій земельній ділянці більше 10 років, буде мати наслідком втрату позивачем права власності на належне йому майно (павільйон), то позивач змушений був звернутися до суду з позовом про захист права власності і обґрунтовувати свої вимоги конституційними нормами права, які регулюють захист прав власника.
Щодо підсудності даного позову Господарському суду Миколаївської області позивач, із посиланням на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 р. у справі № 804/8507/15 вказує, що правовідносини, що склалися в даному випадку між сторонами, враховуючи характер спору, суб'єктний склад правовідносин, предмет й підстави заявлених вимог, не мають ознак публічно-правового спору, та не можуть бути предметом розгляду в адміністративному процесі, оскільки порядок вирішення цього спору визначений положеннями Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.08.2025 р. вказану позовну заяву фізичної особи - підприємця Шевченка Олександра Олександровича прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1064/25, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 19.09.2025 р. о 09:00.
04.09.2025 р. від представника відповідача - Курбанової А.В. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 12647/25), згідно з яким відповідач вважає, що доводи позовної заяви є необґрунтованими та безпідставними, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню.
16.09.2025 р. від представника відповідача - Курбанової А.В. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 13181/25), згідно з яким відповідач просить відкласти слухання справи у зв'язку із відпусткою представника відповідача.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.09.2025 у справі №915/1064/25 підготовче засідання відкладено на 20 жовтня 2025 року о 11:30.
10.10.2025 від позивача - ФОП Шевченка О.О. на адресу господарського суду надійшла заява про забезпечення позову (вх. №14358/25), у якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову у справі 915/1064/25 шляхом заборони Миколаївський міській раді до набрання чинності рішенням суду вчиняти дії щодо демонтажу павільйону «Play» біля зупинкового комплексу, по проспекту Богоявленському в місті Миколаєві, зупинка громадського транспорту «Південна» (у напрямку вул. Театральна), власник ФОП Шевченко О.О.
В обґрунтування вказаної заяви про забезпечення позову заявник вказує, що підставою позову у даній справі стало отримання 15.11.2024 позивачем листа, що датований 08.11.2024 року за номером 2423/21.04-03, в якому відповідач пропонує позивачу самостійно звільнити земельну ділянку, на які розташований павільйон «Play» біля зупинкового комплексу, по проспекту Богоявленському, зупинка громадського транспорту «Південна» (у напрямку вул.Театральна), власник ФОП Шевченко О.О. На думку позивача, відповідач має можливість самостійно демонтувати належний позивачу павільйон, в той час коли буде тривати судовий розгляд справи. Як стверджує позивач, внаслідок невжиття таких заходів та можливого прийняття судом рішення на користь позивача, демонтований павільйон необхідно буде знову встановлювати, що крім матеріальних витрат на такі роботи, буде свідчити про істотне ускладнення виконання рішення суду щодо продовження дії договору оренди земельної ділянки, на якій знаходиться цей павільйон.
Позивач зазначає про відсутність підстав для вжиття заходів зустрічного забезпечення, оскільки в разі забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчинення дій щодо демонтажу павільйону, відсутні будь-які можливі збитки відповідача.
До заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивачем надано докази сплати судового збору у сумі 1514,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1.3482313417.1 від 10.10.2025 на суму 1514,00 грн.
Розглянувши вказану заяву представника позивача про забезпечення позову в порядку ст. 136-140 ГПК України та матеріали позовної заяви, господарський суд дійшов наступних висновків.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п'ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанов останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі № 916/950/22 та від 15.05.2019 у справі №910/688/13.
З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосування останніх знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
В силу частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У разі наміру звернутися до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Така правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18, від 26.09.2019 у справі № 917/751/19, від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 11.02.2021 у справі №915/1185/20.
Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Саме на необхідності оцінки цих обставин неодноразово акцентував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 23.03.2020 у справі № 910/7338/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 911/3136/19, від 26.08.2020 у справі № 907/73/19, від 19.10.2020 у справі N 915/373/20.
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 31.08.2020 у справі № 917/1274/19.
Наразі суд зазначає, що позивачем заявлено позовну вимогу немайнового характеру (визнання протиправним та скасування рішення про відмову у продовженні договору оренди землі). Отже, оскільки у даному випадку позивач звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення таких вимог не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Проаналізувавши матеріали заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що запропоновані заявником заходи забезпечення позову не співмірні із заявленими вимогами про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у продовженні договору оренди землі, позивачем не доведено наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову (заборона демонтажу споруди) і предметом позовної вимоги (визнання протиправним і скасування рішення про відмову у продовженні договору оренди землі), зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити ефективний захист/поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, виходячи з предмета та підстав позову у даній справі.
До того ж заявником не доведено взагалі вчинення з боку відповідача або інших органів заходів щодо примусового демонтажу павільйону «Play біля зупинкового комплексу, по проспекту Богоявленському в місті Миколаєві, зупинка громадського транспорту «Південна» (у напрямку вул. Театральна).
Предметом спору у даній справі є вимога про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про відмову у продовженні договору оренди землі, отже, заборона відповідачу Миколаївській міській раді вчиняти дії щодо демонтажу павільйону не стосується предмета спору, а відтак такий захід забезпечення позову не може бути застосовано судом.
Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Як вказано вище, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Таким чином, враховуючи викладене, господарський суд вважає, що заява ФОП Шевченка О.О. про забезпечення позову є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви фізичної особи - підприємця Шевченка Олександра Олександровича про забезпечення позову у справі № 915/1064/25 (вх. 14358/25 від 10.10.2025 р.) відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Ухвалу підписано 13.10.2025 року.
Суддя Ільєва Л.М.