79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
13.10.2025 Справа № 914/2297/25
Господарським судом Львівської області в складі судді Бортник О.Ю у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, розглянуто справу за позовом: Акціонерного товариства «Полікомбанк», м. Чернігів,
до відповідача: Акціонерного товариства «Ідея Банк», м. Львів,
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , с. Великодолинське Одеської області, та ОСОБА_2 , м. Конотоп,
про стягнення 229000 грн.
За участі представників: не викликались, розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику сторін.
Суть спору: Акціонерне товариство «Полікомбанк», м. Чернігів, звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Ідея Банк», м. Львів, 229000 грн.
Стислий виклад позиції позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 26 лютого 2025 р. відбулось несанкціоноване списання коштів з кореспондентського рахунку позивача та зарахування цих коштів на рахунки клієнтів відповідача.
Платіжні інструкції, зокрема графи «назва платника», «IBAN відправника» та «ідентифікаційний код відправника», заповнено некоректно. Внаслідок цього з кореспондентського рахунку позивача здійснено переказ 229000 грн. на рахунки третіх осіб у справі без достатніх на те законних підстав.
Позивач листом просив відповідача заблокувати вказані кошти та повернути їх.
Відповідач повідомив позивача листом про накладення блокувань, проте клопотання про повернення коштів проігнорував.
На думку позивача, відповідно до п. 13 ст. 14 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 361-ІХ (надалі - Закон № 361-ІХ) відповідач під час отримання переказу, виявивши факт відсутності даних про платника (ініціатора) та /або отримувача, мав обов'язок прийняти рішення на основі ризик-орієнтованого підходу про відхилення такого переказу.
В силу ст. 86 згаданого Закону надавачі платіжних послуг під час виконання платіжних операцій несуть відповідальність перед користувачами за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених Законом строків.
Користувачі мають право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг внаслідок помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.
Згідно з ч. 2 ст. 88 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача, у разі згоди неналежного отримувача на повернення коштів зобов'язаний розблокувати кошти на рахунку неналежного отримувача та повернути їх платнику на підставі наданої неналежним отримувачем платіжної інструкції.
В силу ч. 3 ст. 88 згаданого Закону лише у разі відмови отримувача (неналежного отримувача) повернути суму помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції на вимогу надавача платіжних послуг списання коштів з рахунку неналежного отримувача здійснюється в судовому порядку.
Тому позивач вважає, що відповідач безпідставно утримує його кошти і зобов'язаний на підставі ст. 1212 ЦК України повернути їх, адже грошові кошти перераховано особам, з якими платник не знаходився у договірних відносинах та які не мали правових підстав для отримання цих коштів.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач у відзиві проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що 26.02.2025 р. він виконав дві платіжні інструкції щодо переказу коштів на рахунки клієнтів АТ «Ідея Банк», які надійшли через систему електронних платежів.
При здійсненні переказу коштів відповідач перевірив інформацію про номери рахунків та коди отримувачів коштів на відповідність тій інформації, яка у нього зберігалась стосовно третіх осіб у справі.
Відповідач не утримує кошти позивача, оскільки ці кошти були зараховані на поточні рахунки отримувачів (треті особи у справі), які є клієнтами відповідача.
Отримувачі коштів платіжних інструкцій про списання коштів на користь позивача (повернення грошових коштів) відповідачу не надавали, рішення суду про списання таких коштів з рахунків отримувачів на адресу відповідача не надходило.
За таких обставин, в силу приписів ст.ст. 1068 та 1071 ЦК України у відповідача відсутні правові підстави для списання коштів з рахунків отримувачів та їх повернення позивачу.
На думку відповідача, згідно з ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги» таку відповідальність має нести надавач послуг з ініціювання платіжної операції. Відповідач таким надавачем послуг не є, він є надавачем платіжних послуг для отримувачів коштів (третіх осіб у справі).
Відповідач виконав платіжні операції, дотримуючись вимог ст. 46 Закону України «Про платіжні послуги». Він перевірив відповідність вказаних у платіжних інструкціях номерів рахунків та реєстраційних номерів облікових карток отримувачів і зарахував кошти за реквізитами, які вказано у платіжних інструкціях.
В уточненні до відзиву на позовну заяву відповідач зазначає, що згідно з відомостями, які вказано у платіжних інструкціях на списання коштів, гроші списано не з кореспондентського рахунку АТ «Полікомбанк», а з рахунку, який належить суб'єкту господарювання.
Дослідження та аналіз джерела поступлення коштів не входило в компетенцію працівників АТ «Ідея Банк». Згідно з п. 2 ст. 43 Закону України «Про платіжні послуги» саме позивач під час виконання платіжної операції з рахунку платника мав обов'язок перевірити в платіжній інструкції ініціатора, відповідність номера рахунку платника та коду платника згідно з ЄДРПОУ та приймати до виконання платіжну інструкцію лише у разі, якщо зазначена у п.п. 1 або 2 ч. п. 2 ст. 43 Закону України «Про платіжні послуги» інформація відповідає тій інформації про платника, що зберігається у позивача.
Відповідач не є отримувачем коштів і його компетенція обмежена п. 6 ст. 46 Закону України «Про платіжні послуги».
У листі НБУ від 28.02.2025 р. йдеться про те, що платіжні інструкції заповнено некоректно.
Відповідач посилається на те, що в силу приписів ст. 88 Закону України «Про платіжні системи», у разі відмови неналежного отримувача повернути суму помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції на вимогу надавача платіжних послуг, списання коштів з рахунку неналежного отримувача здійснюється в судовому порядку.
Відповідь позивача на відзив.
Позивач вважає, що на підставі ч. 11 та ч. 13 ст. 14 Закону України № 361-ІХ відповідач повинен був прийняти рішення на основі ризик-орієнтованого підходу про відхилення переказу або про подання запиту на отримання необхідної інформації, у випадку виявлення факту відсутності даних про платника (ініціатора) та/або отримувача, або факту заповнення даних з використанням символів, що не допускаються правилами відповідної платіжної системи.
Згаданий Закон зобов'язує відповідача перевіряти повноту реквізитів як отримувача так і платника грошових коштів, а у разі їх відсутності - відхиляти такі перекази.
Позивач вважає, що зазначена ним у графах «Платник» інформація «Кт.заборг. за прин. платеж. від насел.(м. Ніжин)» не давала можливості ідентифікувати конкретну фізичну або юридичну особу, яка ініціювала переказ коштів та не дозволяла встановити особу платника. Таким чином платіжні інструкції не містили відомостей про платника.
Позивач вважає, що на підставі ч. 17 ст. 86 та ч. 2 ст. 88 Закону України «Про платіжні послуги» відповідач зобов'язаний повернути кошти неналежному платнику (позивачу) на підставі платіжної інструкції неналежного отримувача.
На думку позивача, саме відповідач, в силу приписів ч. 16 ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги» має звернутись до неналежних отримувачів за отриманням згоди або відмови на повернення коштів за неналежною платіжною операцією.
Інформація про те, що неналежні отримувачі (треті особи у справі) відмовились від повернення коштів за неналежною платіжною операцією відповідачем не надана. Відповідач не сприяє поверненню коштів позивачу та ухиляється від виконання покладених на нього обов'язків.
Відповідач не надав доказів перерахування коштів на рахунки отримувачів.
Уточнення до відповіді позивача на відзив.
Позивач повідомляє, що списання коштів з рахунку юридичної особи (клієнта Банку), який зазначено у платіжних інструкціях не відбулося. Кошти списано з кореспондентського рахунку позивача.
Відповідач мав обов'язок відхилити незаконні перекази.
Відповідач безпідставно не звернувся до неналежних отримувачів коштів з повідомленням про здійснення неналежних операцій та отримання згоди на повернення коштів.
Заперечення відповідача на відзив від 22.09.2025 р.
Відповідач стверджує, що позивач, як надавач платіжних послуг, відповідно до вимог Закону України № 361-ІХ мав обов'язок перевірити реквізити платника. Цей обов'язок він не виконав.
Сторонами спірної платіжної операції є Платник (власник зазначеного у платіжній інструкції рахунка), надавач платіжних послуг платника (позивач), отримувачі (треті особи у справі) та надавач платіжних послуг отримувачів (відповідач).
На підставі ст. 88 Закону України «Про платіжні послуги» відповідач вважає, що саме позивач мав повідомити третіх осіб про виконання помилкової платіжної операції. Після отримання згоди неналежних отримувачів на повернення коштів, відповідач мав би обов'язок розблокувати кошти на рахунках неналежних отримувачів і повернути їх.
Відповідач стверджує, що наданими суду копіями виписок з банківських рахунків третіх осіб підтверджується факт зарахування на їхні рахунки помилково перерахованих коштів.
Пояснення позивача від 29.09.2025 р.
Позивач заперечує, що спірні кошти списано з рахунків клієнтів банків. Позивач повідомляє, що кошти списано з кореспондентського рахунку банку, оскільки клієнти банку, яким належать рахунки, зазначені у платіжних інструкціях про списання коштів, таких платіжних інструкцій на списання коштів не надавали.
Крім цього, позивач наводить уже зазначені вище аргументи, з яких він вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Процесуальні дії у справі.
Позовна заява залишалась судом без руху. У зв'язку з усуненням позивачем недоліків позовної заяви, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина рішення.
Враховуючи зміст позовної заяви, характер спірних правовідносин між сторонами, до переліку обставин, які є предметом доказування у справі, належить доказування існування фактів, які свідчать про безпідставне збереження відповідачем грошових коштів позивача (ст. 1212 ЦК України), а також про порушення відповідачем права позивача на повернення йому помилково перерахованих ним неналежним отримувачам грошових коштів.
До предмета доказування відповідача належить доказування існування обставин, які спростовують факти, викладені у позовній заяві, та доводять відсутність порушення відповідачем прав та інтересів позивача.
Вичерпний перелік доказів, якими сторони підтверджують наявність обставин, що є предметом доказування у справі, зазначено ними у додатках до позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив та поданих суду заяв, пояснень тощо.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, вірогідність наявних у матеріалах справи та перевірених судом доказів, застосовуючи викладені нижче норми права та вважаючи встановленими наведені нижче обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з такого.
Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Вони застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Наявними у матеріалах справи копіями платіжних інструкцій від 26.02.2025 р. номер П19499873393 та П19499873385 підтверджується та обставина, що позивач ініціював 26.02.2025 р. платіжну операцію з перерахування загалом 229000 грн. з рахунків, які відкрито у банку позивача клієнтам позивача, на рахунки третіх осіб у справі, що відкриті у банку відповідача.
При цьому, для здійснення вказаної платіжної операції в якості коду платника вказано код ЄДРПОУ позивача (19356610). У графі «Платник» зазначено «Кт.заборг.за припин.платеж.від насел.(м.Ніжин)», а у графі «Призначення платежу» платіжної інструкції номер П19499873393 - «Переказ коштів на банківський рахунок ОСОБА_2 », тоді як у такій же графі платіжної інструкції П19499873385 - «Для поповнення картки». Доказів зворотнього, а також платіжних інструкцій клієнтів позивача щодо проведення вказаних вище платіжних операцій у справі немає.
У ході моніторингу фінансових операцій, які позивач зобов'язаний проводити в силу вимог р. ІІ Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління НБУ від 19.05.2020 № 65, він не виявив наведених вище фактів, що свідчили про здійснення клієнтами підозрілих фінансових операцій (невідповідність коду ЄДРПОУ платника його рахунку, невірне зазначення назви платника, відсутність платіжних інструкцій клієнтів на здійснення таких платіжних операцій тощо). Вказане спричинило ініціювання згаданих вище платіжних операцій з переказу 229000 грн. на рахунки третіх осіб у справі. НБУ у листі від 28.02.2025 р. (а.с. 26-27) звернув увагу позивача на перелік заходів, які йому необхідно впровадити у найкоротші терміни, для забезпечення своєчасного виявлення таких операцій.
У матеріалах справи немає належних доказів несанкціонованого та зловмисного втручання сторонніх осіб до систем АТ «Полікомбанк», яке б могло спричинити ініціювання згаданих платіжних операцій.
Не виявлення позивачем підозрілих фінансових операцій 26.02.2025 р. призвело до перерахування у цей же ж день коштів, які вказано у платіжних інструкціях номер П19499873393 та П19499873385, відповідачу. Відповідач, клієнтами якого є треті особи у справі (отримувачі коштів), згаданих фактів також не виявив та 26.02.2025 р. зарахував загалом 229000 грн. на рахунки отримувачів. Вказане підтверджується наданими відповідачем виписками по особових рахунках третіх осіб у справі.
Наявною у матеріалах справи паперовою копією електронного повідомлення від 27.02.2025 р. (а.с. 20) підтверджується той факт, що позивач виявив згадані несанкціоновані фінансові операції 27.02.2025 р.
Лише 03.03.2025 р. позивач надіслав Електронне повідомлення відповідачу (а.с. 16), в якому просив вжити заходів щодо блокування коштів за неналежними платіжними операціями та їх повернення.
Листом від 23.04.2025 р. (а.с. 21) відповідач повідомив, що блокування накладено, залишок коштів на рахунках третіх осіб у справі становив загалом 50850,14 грн. Клієнти-неналежні отримувачі (треті особи у справі) не ініціювали платіжні операції на еквівалентні суми коштів, які було зараховано внаслідок неналежних, помилкових платіжних операцій, на користь надавача платіжних послуг.
Наведеними вище та встановленими судом обставинами спростовується факт безпідставного збереження відповідачем грошових коштів позивача (ст. 1212 ЦК України). Грошові кошти збережено неналежними отримувачами.
Відповідач заперечує факт перерахування спірних грошових коштів з рахунку позивача та наполягає на тій обставині, що вказані кошти перераховано з рахунку клієнта позивача.
У матеріалах справи немає доказів, які б свідчили про те, що кошти перераховано з кореспондентського рахунку позивача (банківські виписки по цьому рахунку позивача, витяги з таких виписок тощо). Позивач мав можливість надати суду докази, що не стосуються платіжних операцій по рахунках його клієнтів, на підтвердження факту перерахування грошових коштів саме з його рахунку, однак таким правом не скористався.
У матеріалах справи немає доказів того, що спірні 229000 грн. зараховано на рахунки відповідача, а не на рахунки третіх осіб у справі, і відповідач набув такі кошти.
Згідно з ст. 88 Закону України «Про платіжні послуги» неналежний отримувач протягом трьох робочих днів з дати надходження повідомлення надавача платіжних послуг платника про виконання помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції зобов'язаний ініціювати платіжну операцію на еквівалентну суму коштів, зараховану йому внаслідок помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції, на користь такого надавача платіжних послуг.
Надавач платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача, у разі згоди неналежного отримувача на повернення коштів зобов'язаний розблокувати кошти на рахунку неналежного отримувача та повернути їх неналежному платнику на підставі наданої неналежним отримувачем платіжної інструкції.
У разі відмови отримувача (неналежного отримувача) повернути суму помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції на вимогу надавача платіжних послуг списання коштів з рахунку неналежного отримувача здійснюється у судовому порядку.
Спори між надавачем платіжних послуг та неналежним отримувачем щодо помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції розглядаються у судовому порядку.
Відповідач заперечив факти наявності згоди третіх осіб у справі (неналежних, на думку позивача, отримувачів коштів) на повернення коштів позивачу, а також факти надання отримувачами платіжних інструкцій на перерахування грошових коштів з розрахункових рахунків, відкритих у відповідача на їхнє ім'я, на рахунки позивача. Позивач зазначених доводів відповідача не спростував, платіжних інструкцій та згоди неналежних отримувачів на повернення коштів, або ж рішення суду про повернення таких коштів неналежними отримувачами позивачу, суду не надав.
Згідно з приписами ст.ст. 1066, 1068, 1071 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом.
Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Наведені правові норми спростовують аргументи позивача про те, що відповідач має обов'язок за власним рішенням, без згоди третіх осіб, без надання ними відповідних платіжних інструкції або без відповідного рішення суду про списання коштів з рахунків третіх осіб, розблокувати рахунки третіх осіб (неналежних отримувачів) та повернути кошти позивачу.
Доводи позивача про наявність у відповідача обов'язку звернутись до неналежних отримувачів коштів за наданням згоди на повернення коштів спростовуються ч. 1 ст. 88 Закону України «Про платіжні послуги», якою передбачено необхідність надходження повідомлення надавача платіжних послуг платника про виконання помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції.
Аргументи позивача стосовно того, що не застосування відповідачем вимог ч. 13 ст. 14 Закону України № 361-ІХ є підставою для повернення ним позивачу відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України спірних коштів, спростовуються платіжними інструкціями номер П19499873393 та П19499873385. У цих інструкціях, в графах «Код платника», «Платник/фактичний платник», «Рахунок платника:» наявна інформація та наведені дані платника, які заповнено з використанням символів, що допускаються правилами платіжної системи.
Факт недостовірності таких відомостей не виявлено й позивачем. Позивач, як суб'єкт первинного фінансового моніторингу, котрий надає фінансові платіжні послуги платнику (ініціатору), в силу вимог ч. 2 ст. 11 Закону України № 361-ІХ має здійснювати належну перевірку до проведення платіжної операції шляхом верифікації платника (ініціатора) в частині даних, наведених у пункті 1 частини першої статті 11 згаданого Закону, на підставі офіційних документів або інформації, отриманої з офіційних та/або надійних джерел.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України № 361-ІХ суб'єкт первинного фінансового моніторингу, що надає фінансові платіжні послуги платнику (ініціатору платіжної операції), повинен забезпечити, щоб усі платіжні операції супроводжувалися: інформацією про платника (ініціатора платіжної операції): юридичну особу - повне найменування та місцезнаходження або ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України /реєстраційний (обліковий) номер платника податків та номер рахунка/електронного гаманця, з якого списуються кошти/унікальний номер електронного платіжного засобу (у разі ініціювання платіжної операції з використанням електронних платіжних засобів), а в разі відсутності рахунка - унікальний обліковий номер фінансової операції.
Згідно з ч. 6 ст. 11 вже згаданого Закону суб'єкту первинного фінансового моніторингу, що надає фінансові платіжні послуги платнику (ініціатору), забороняється здійснювати платіжну операцію у разі відсутності інформації, якою повинна супроводжуватися така операція відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 11 Закону.
Позивач, як надавач фінансових послуг платника, під час первинного фінансового моніторингу спірних платіжних операцій теж не виявив не відповідності між кодом ЄДРПОУ платника, рахунком платника та назвою платника (недостовірності наведеної інформації), внаслідок чого не відмовився від проведення таких фінансових операцій та не зупинив їх.
Наведені обставини унеможливлюють висновок суду про наявність передбачених ст. 1212 ЦК України правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 229000 грн., які у сукупності надійшли на рахунки третіх осіб у справі, що відкриті у АТ «Ідея Банк», а також висновок про порушення відповідачем прав та інтересів позивача. За таких обставин, підстави для задоволення позову відсутні.
Згідно з ст. 129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 239, 240, 241, 242, 247-252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову Акціонерного товариства «Полікомбанк» (14017, м. Чернігів, проспект Перемоги, будинок 39, ЄДРПОУ 19356610) до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (79008, м. Львів, вул. Валова, буд. 11, ЄДРПОУ 19390819) за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , с. Великодолинське одеської області, та ОСОБА_2 , м. Конотоп, відмовити повністю.
2. Судовий збір у справі покласти на позивача.
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бортник О.Ю.