просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
про закриття провадження у справі
06 жовтня 2025 року м.Харків Справа № 9/1б
За заявою кредитора - Відкритого акціонерного товариства «Луганськобленерго» в особі філії Сергівські електричні мережі, м. Кадіївка Луганської області
до боржника - Відкритого акціонерного товариства «Іллічівський рудоремонтний завод», м. Кадіївка Луганської області
про банкрутство
Суддя Вінніков С.В.
Секретар судового засідання Марченко А.Є.
У засіданні брали участь:
від Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції: Кошлаченко О.І. -головний спеціаліст відділу з питань банкрутства у Харківській області Управління банкрутства Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у порядку самопредставництва;
від прокуратури: Ткаченко К.О. - прокурор відділу прокуратури Харківської області за службовим посвідченням;
від кредиторів: представники не прибули;
від боржника: представник не прибув;
ліквідатор: арбітражний керуючий Нестеренко О.А. (у режимі відеоконференції).
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: банкрутство, ліквідаційна процедура.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши ліквідатора, представників Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та прокуратури, суд
Ухвалою від 08.01.2002 порушено провадження у справі про банкрутство боржника Відкритого акціонерного товариства «Іллічівський рудоремонтний завод» (далі - ВАТ «Іллічівський рудоремонтний завод»).
Постановою від 15.04.2013 припинено процедуру санації боржника - ВАТ «Іллічівський рудоремонтний завод», визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Нестеренка О.А. (свідоцтво від 27.02.2013 №15).
Ухвалою від 14.04.2014 припинено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Іллічівський рудоремонтний завод».
Постановою від 26.05.2014 Донецького апеляційного господарського суду ухвалу суду від 14.04.2014 скасовано, справу направлено для розгляду до Господарського суду Луганської області на стадію проведення ліквідаційної процедури.
Згідно довідки від 23.09.2015 №431 справа №9/1б про банкрутство ВАТ «Іллічівський рудоремонтний завод» вважається втраченою, що зафіксовано Актом експертної комісії Господарського суду Луганської області від 03.04.2015 №1 «Про нестачу архівних справ (документів)» внаслідок настання обставин непереборної сили - проведенням антитерористичної операції (Указ Президента України від 14.04.2014 №405/2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України»).
16.04.2020 від Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) надійшов лист від 31.03.2020 №8388/07.02-16/20 про закриття провадження у справі.
Ліквідатор просить відмовити у задоволенні листа Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про закриття провадження у справі.
Ухвалою від 05.05.2025 задоволено клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 29.04.2025 про заміну кредитора; залучено до участі у справі №9/1б Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області як правонаступника Управління Пенсійного фонду України в Міловському районі Луганської області; замінено кредитора у справі №9/1б Управління Пенсійного фонду України в Міловському районі Луганської області на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області; призначено розгляд справи у судовому засіданні на 26.05.2025.
Ухвалою від 08.09.2025 призначено розгляд справи у судовому засіданні на 06.10.2025.
У судове засідання 06.10.2025 представники кредиторів не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Вирішуючи справу, суд виходить із такого.
Ухвалою від 28.10.2019 у зв'язку з введенням 21.10.2019 в дію Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) вирішено здійснювати подальший розгляд справи за правилами КУзПБ.
Частиною 1 ст.2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Отже, одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.
Процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є рівномірне і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника. Отже, одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є максимальне задоволення вимог кредиторів.
Водночас процедури банкрутства як за приписами Закону про банкрутство, так і КУзПБ, мають строковий характер.
У відповідності до приписів статті 58 КУзПБ строк ліквідаційної процедури, у якій боржник перебуває з 15.04.2013, не може перевищувати 12 місяців.
Тобто, ліквідаційна процедура у цій справі триває більше 12 років.
Ліквідація боржника - це припинення існування суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.
Частинами 1-3 ст.65 КУзПБ передбачено, що після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду (а в разі ліквідації страховика або кредитної спілки - також до Національного банку України) звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії документів, що підтверджують відчуження активів боржника під час ліквідаційної процедури (у тому числі протоколи про результати аукціону, договори купівлі-продажу, акти приймання-передачі майна, акти про придбання майна на аукціоні тощо); реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, що підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; для акціонерних товариств - розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, видане Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; для емітентів боргових цінних паперів - звіт про результати погашення цінних паперів. Про час і місце судового засідання, в якому мають розглядатися звіт і ліквідаційний баланс, господарський суд повідомляє ліквідатора та кредиторів. Обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки кредиторів постановляє ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна або майно не виявлено чи відсутнє, господарський суд постановляє ухвалу про припинення юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - банкрута, а також власнику майна. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний окремо зазначити такі майнові активи у ліквідаційному балансі та подати до господарського суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна. Виявлення після закриття провадження у справі про банкрутство майна банкрута, достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі, є підставою для поновлення господарським судом провадження у справі за клопотанням учасника справи. У разі якщо провадження у справі про банкрутство не було поновлено, таке майно банкрута за рішенням господарського суду переходить у власність відповідної територіальної громади або у державну власність, за умови що боржник є державним підприємством або господарським товариством, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі.
Отже, КУзПБ передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення.
Суд наголошує, що процедура банкрутства є процесом, який характеризуються як специфічним складом учасників, кожен з яких вступаючи в провадження у справі наділяється особливими процесуальними правами та обов'язками, зумовленим характером відносин неплатоспроможності. Передусім це зумовлено особливістю провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб'єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.
Як зазначив ліквідатор у звіті від 19.05.2025 №01-16/68 про вжиті ним у ліквідаційній процедурі заходи, зокрема дебіторська заборгованість банкрута не стягувалась за її відсутності; у зв'язку з знаходженням підприємства на тимчасово окупованій непідконтрольній території, стан активів банкрута на теперішній час не відомий і перевірити наявність або відсутність майна не вбачається можливості; відсутні документи на підтвердження грошових вимог кредиторів, наявності майна банкрута.
Також указав, що вказані обставини не дозволяють завершити ліквідаційну процедуру у відповідності до КУзПБ.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Параграф 1 статті 6 Конвенції зобов'язує держави-учасниці організовувати правові системи таким чином, аби забезпечити відповідність судів її різноманітним вимогам. Сукупність порушень держави створює судову практику, що несумісна з Конвенцією (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Боттацці проти Італії»)).
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику ЄСПЛ як джерело права.
Суд неодноразово встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, в яких порушувалися питання про тривалість провадження (рішення ЄСПЛ у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Смірнова проти України», у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).
ЄСПЛ у рішенні у справі «Сюрмелі проти Німеччини» визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції тривалість судового провадження, яке продовжувалося у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в національному законодавстві Німеччини.
Близького за змістом висновку ЄСПЛ дійшов у рішенні у справі «Парінов проти України», в якому суд визнав тривалість провадження у справі про банкрутство понад дев'ять років такою, що не відповідала вимозі «розумного строку», а отже порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Водночас на державні органи покладено обов'язок щодо дотримання принципу «належного урядування» і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України»).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 у справі №906/1290/15 зазначила, що «відсутність предмета спору» в розумінні пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин (оплати боргу, знищення предмета спору, скасування оспорюваного акту).
Суд зауважує, що подальше затягування процедури банкрутства ВАТ «Іллічівський рудоремонтний завод» на стадії ліквідації з діючим мораторієм на задоволення вимог кредиторів за відсутності реальної можливості завершення ліквідаційної процедури призведе лише до порушення прав кредиторів і боржника та матиме наслідком збільшення додаткових витрат, пов'язаних з провадженням у справі, а тому закриття провадження у даній справі господарський суд вважає доцільним та обґрунтованим.
При цьому, слід зазначити, що ст.30 КУзПБ встановлено що право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.
Статтями 42, 48, 61, 73 цього Кодексу передбачено право кредиторів на звернення до суду із заявою про визнання недійсними правочинів боржника, звернення до господарського суду з клопотанням про призначення іншого арбітражного керуючого, звернення зі скаргою на дії (бездіяльність) ліквідатора, недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону.
Згідно зі ст.7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Станом на 06.10.2025 матеріали справи №9/1б не містять заяв (клопотань) чи інших доказів, які свідчать про наявність спору між арбітражним керуючим та кредиторами боржника з приводу сплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, скарг кредиторів на дії (бездіяльність) ліквідатора.
Матеріали справи не містять доказів, які свідчать про наявність невирішених Господарським судом спорів, які підлягали розгляду в межах справи №9/1б на підставі ст.7 КУзПБ.
Ураховуючи, що: провадження у цій справі №9/1б про банкрутство ВАТ «Іллічівський рудоремонтний завод» більше 12 років перебуває на стадії ліквідаційної процедури, яка об'єктивно не здійснюється у зв'язку з перебуванням активів боржника на тимчасово окупованій території, відсутністю в арбітражного керуючого можливості повноцінно виконувати повноваження ліквідатора у справи (відсутність документів на підтвердження вимог кредиторів, складу комітету кредиторів та остаточного розміру кредиторської заборгованості з урахуванням поточних вимог, доступу до майна та активів банкрута); чим порушено принцип розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом і гарантування правової певності кредиторів, вимоги яких визнані судом та включені до реєстру, однак не можуть бути задоволені понад 20 років через дію мораторію, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі про банкрутство ВАТ «Іллічівський рудоремонтний завод» на підставі приписів п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Правові позиції щодо закриття провадження у справі про банкрутство у зв'язку з об'єктивною неможливістю здійснити розгляд справи упродовж розумного строку та неможливістю досягнення легітимної мети Закону про банкрутство викладені в постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №906/1290/15, від 17.04.2024 у справі №5006/27/116б/2012, від 10.12.2024 у справі №5/119б, від 11.12.2024 у справі №22/20б/2011.
Вказані обставини в їх сукупності, а також відсутність встановлення обставин щодо наявності майна боржника, унеможливлюють успішне завершення процедури банкрутства та позбавляють можливості досягнення легітимної мети КУзПБ, що через призму судового контролю у цій категорії справ, не можуть бути залишені поза увагою господарського суду під час вирішення питання закриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Суд бере до уваги, що специфіка правовідносин у процедурі банкрутства полягає у необхідності комплексного та збалансованого регулювання приватно-правових та публічно-правових інтересів щодо неплатоспроможної особи, що вимагає застосування приватно-правових та публічно-правових механізмів у ході провадження у справі про банкрутство.
Тобто, процедура банкрутства щодо боржника переслідує не лише приватний, але й публічний інтерес.
Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Поряд з цим, слід зауважити на тому, що факт закриття провадження у справі про банкрутство боржника з указаних вище підстав, у свою чергу, не є підставою для списання/прощення наявної у боржника заборгованості, не припиняє господарську діяльність боржника, не перешкоджає виконанню ним своїх наявних грошових зобов'язань, не позбавляє як фізичних, так і юридичних осіб на подальше ведення господарської діяльності із боржником та у разі порушення підприємством відповідних зобов'язань - на судових захист.
Також суд зауважує, що з огляду на висновок про закриття провадження у справі, клопотання Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), викладене в листі від 31.03.2020 №8388/07.02-16/20 про закриття провадження у справі судом залишається без розгляду.
Керуючись ст.ст.1, 2, 90 КУзПБ, ст.ст.231, 234 - 235, 240 ГПК України, суд
1. Закрити провадження у справі №9/1б за заявою Відкритого акціонерного товариства «Луганськобленерго» в особі філії Сергівські електричні мережі до боржника -Відкритого акціонерного товариства «Іллічівський рудоремонтний завод», вул. Коперника, буд. 24, м. Кадіївка Луганської області, 94007, ідентифікаційний код 00178594, про банкрутство.
2. Скасувати дію мораторію у справі №9/1б про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Іллічівський рудоремонтний завод», вул. Коперника, буд. 24, м. Кадіївка Луганської області, 94007, ідентифікаційний код 00178594, на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою від 08.01.2002.
3. Припинити процедуру ліквідації Відкритого акціонерного товариства «Іллічівський рудоремонтний завод», вул. Коперника, буд. 24, м. Кадіївка Луганської області, 94007, ідентифікаційний код 00178594.
4. Державному реєстратору внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис про закриття провадження у справі №9/1б за заявою Відкритого акціонерного товариства «Луганськобленерго» в особі філії Сергівські електричні мережі до боржника - Відкритого акціонерного товариства «Іллічівський рудоремонтний завод», вул. Коперника, буд. 24, м. Кадіївка Луганської області, 94007, ідентифікаційний код 00178594, про банкрутство.
5. Ухвалу надіслати:
- ГУ ДПС у Луганській області;
- Троїцькому районному центру зайнятості Луганської області;
- Головному Управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області;
- ТОВ «ЛЕО» в особі Серговської філії;
- ДХК «Луганськшахтобуд»;
- ДВАТ «Стахановпромтранс»;
- ТОВ «Луганськобленерго»;
- ОКП «Луганськводоканал» в особі Стахановського ВУВКГ;
- ДВАТ «Стахановський вузол виробнично-технічного зв'язку»;
- Березіній Н.М.;
- кредиторам - працівникам в особі представника Склярової Л.Д.;
- банкруту ВАТ «Іллічівський рудоремонтний завод»;
- Фонду державного майна України;
- Міністерству економіки України;
- Міністерству енергетики України;
- Луганській обласній прокуратурі;
- ліквідатору Нестеренку О.А.;
- Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції.
Ухвала набрала законної сили з моменту її прийняття 06.10.2025 у відповідності до ч.4 ст.9 КУзПБ та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України, та порядку, визначеному ст.257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 13.10.2025.
Інформацію у справі можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://court.gov.ua/fair/sud5014.
Суддя Сергій ВІННІКОВ