ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.09.2025Справа № 910/8916/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
За позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Горбуд»
про стягнення 331.200,00 грн
Представники сторін: не викликались
17.07.2025 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Горбуд» про стягнення 331.200,00 грн.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що між сторонами було укладено договір № 12к-23 від 19.09.2023 про закупівлю послуг з капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку, розташованого за адресою: вул. Паркова, 2, смт. Бородянка, Бучанського району, Київської області. На виконання умов договору позивач здійснив попередню оплату в розмірі 18.000.000,00 грн, що підтверджується випискою з рахунку. Згідно з умовами договору відповідач мав погасити попередню оплату шляхом виконання роботи у строк до 15.05.2024. Використана відповідачем попередня оплата була погашена 21.11.2024 на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в). У зв'язку з цим позивач направив відповідачу претензію № 2907/01с/02 від 31.12.2024 з вимогою повернути сплачену попередню оплату та здійснити сплату неустойки за прострочення виконання договірних зобов'язань. Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 331.200,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2025 відкрито провадження у справі № 910/8916/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою суду було встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі суду відзиву на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та доказів направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 24.07.2025 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 25.07.2025 о 16:02 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 11.08.2025 включно.
08.08.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.
29.08.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив (сформовано в системі «Електронний суд» 28.08.2025).
02.09.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких міститься клопотання про поновлення відповідачу строку для подачі цих заперечень.
Суд розглянувши дане клопотання відповідача відзначає наступне
Згідно зі. 8 ст. 167 Господарського процесуального кодексу України у запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення. Заперечення підписується відповідачем або його представником. До заперечення застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.
Заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі № 910/8916/25 від 24.07.2025 встановлено строк для подачі заперечення на відповідь на відзив до 28.08.2024 включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно з ч. 4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Враховуючи те, що відповідач отримав відповідь позивача на відзив лише 28.08.2025 (неділя), що підтверджується поданою позивачем до відповіді на відзив квитанцією № 4343797 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС, суд приходить до висновку про можливість поновлення відповідачу пропущеного процесуального строку на подачу заперечень на відповідь на відзив.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -
19.09.2023 між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Горбуд» (підрядник) укладено договір № 12К-23 про закупівлю робіт «з капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку по вул. Паркова, 2 в смт Бородянка Бучанського району Київської області» (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору підрядник зобов'язався відповідно до проектної документації, умов цього договору та вимог законодавства власними силами та/або залученими силами виконати роботи «Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку по вул. Паркова, 2 в смт Бородянка Бучанського району Київської області (згідно коду ДК 021:2015:45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація)» (далі - роботи), а замовник прийняти та оплатити роботи в порядку та на умовах, передбачених даним договором за об'єктом робіт, зазначеним у пункті 1.2 цього договору.
Згідно з п. 3.1 договору ціна договору визначається на підставі договірної ціни (додаток № 1 до договору) i становить 112.743.700,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 18.790.616,66 грн.
Відповідно до п. 3.4. договору договірна ціна включає податки, збори та інші обов'язкові платежі до бюджетів, передбачені чинним законодавством України.
Відповідно до п. 11.1 договору порядок та строки фінансування за цим договором визначаються чинним нормативно-правовими актами України, умовами цього договору та узгодженими сторонами протоколом погодження ціни на весь період будівництва, який є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 11.2 договору бюджеті зобов'язання за договором виникають відповідно до планів фінансування, доведених замовнику від головного/-их розпорядника/-ів бюджетних коштів та інших джерел фінансування в межах бюджетних асигнувань, передбачених планом використання бюджетних коштів (зі змінами).
Відповідно до п. 11.5 договору роботи виконуються та фінансуються за рахунок бюджетних коштів передбачених у державному бюджеті та/або інших джерел, не заборонених законодавством.
Відповідно до п. 12.1 договору оплата за роботи відбувається шляхом поточних платежів. Проміжні розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником на підставі підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3) та/або підписаних актів приймання-передачі обладнання. Акти приймання виконаних будівельних робіт (Форми КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3), акти приймання-передачі обладнання підписуються замовником за наявності у нього всіх необхідних виконавчих документів. Виконавець надає разом із формами КБ-2в, КБ-3 (у 2-х примірниках) замовнику в паперовому і електронному вигляді (в машинозчитувальному форматі) документи, що підтверджують виконання робіт, всю необхідну виконавчу документацію (сертифікати на застосовані матеріали, паспорти на конструкції та обладнання, акти на приховані роботи, документи, що підтверджують фактичні витрати на відрядження, та ін.), відомість ресурсів, яка підписана головним бухгалтером або керівником підприємства та завірена печаткою (за наявності).
Згідно з п. 12.1.1 договору акти приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат приймаються замовником по мірі виконання робіт з урахуванням календарного графіку виконання робіт.
Відповідно до п. 12.6 договору замовник має право здійснювати попередню оплату з урахуванням вимог постанови Кабінету міністрів України від 04.12.2019 № 1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», в розмірі та на строк визначених в належним чином оформленому рішенні Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, лише щодо робіт, надання яких здійснюється протягом поточного бюджетного періоду.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 15.12.2023 на виконання умов договору перерахував на користь відповідача попередню оплату в розмірі 18.000.000,00 грн (15,96% від ціни договору 112.743.700,00 грн) у тому числі ПДВ 3.000.000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку державної казначейської служби України за 15.12.2023.
Спір виник у зв'язку з тим, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, не погасив використану попередню оплату у встановлений строк, що є підставою для нарахування та стягнення з відповідача неустойки в розмірі 331.200,00 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з п. 19.1 договору він вважається укладеним і набирає чинності після підписання сторонами та діє до 31.10.2024, а у частині виконання зобов'язань сторін - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Додатковою угодою № 4 від 29.10.2024 сторонами внесено зміни до п. 19.1 договору та продовжено строк його дії до 31.12.2024.
Додатковою угодою № 5 від 25.11.2024 сторонами внесено зміни до п. 19.1 договору та продовжено строк його дії до 31.12.2025.
Частиною 2 ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.
Положеннями ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Приписами ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Згідно зі ст. 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 875 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду (ст. 877 Цивільного кодексу України).
Податок на додану вартість визначено у підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України як непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. «а» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).
Відповідно до п. 197.15 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.
Режим звільнення від оподаткування ПДВ за приписами вказаної норми застосовується до операцій, а не до суб'єктів.
Умовами укладеного договору визначено, що замовником будівництва є Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області, підрядником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Горбуд»; предметом договору є будівельні роботи «Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку по вул. Паркова, 2 в смт Бородянка Бучанського району Київської області»; фінансування робіт здійснюється коштом державного бюджету.
Відповідач не спростував, що будівництво здійснювалось за державні кошти.
Відповідно до ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Поняття «будівництво житла за державні кошти» у п. 197.15. ст. 197 Податкового кодексу України, слід розуміти як будівництво за грошові кошти, що належать державі.
Поняттю «державні кошти» відповідає інше поняття, яке застосовується у чинному законодавстві «публічні кошти». Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відкритість використання публічних коштів» визначено, що публічні кошти - кошти державного бюджету, місцевих бюджетів, кошти суб'єктів господарювання державної і комунальної власності, отримані ними від їхньої господарської діяльності тощо.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), юридичні особи, які є установами, організаціями, які забезпечують потреби держави та є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів.
Отже, грошові кошти, що отримані відповідачем як підрядником і надавачем (постачальником) будівельно-монтажних робіт з будівництва житла є державними коштами, отриманими з державного бюджету, що відповідає умовам договору.
Наказом Міністерства фінансів України № 397 від 09.08.2024 затверджено «Узагальнюючу податкову консультацію щодо окремих питань застосування режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, встановленого пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України» (далі - Узагальнююча консультація), у якій сформовано загальну позицію щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання замовнику будівельно-монтажних робіт з нового будівництва житла, у разі оплати таких робіт за рахунок державних коштів.
Згідно з положеннями Узагальнюючої консультації генеральний підрядник (платник податку на додану вартість) зобов'язаний відкоригувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість, що були нараховані за операцією з постачання замовнику будівельно-монтажних робіт з будівництва житла за рахунок державних коштів, яка підлягала звільненню від оподаткування податком на додану вартість, за правилами, встановленими статтею 192 розділу V ПКУ, зокрема:
- повернути замовнику суму попередньо нарахованого податку на додану вартість;
- скласти розрахунок коригування до податкової накладної, яка була складена з нарахуванням податку на додану вартість, в якому вказати зі знаком «-» показники щодо поставлених будівельно-монтажних робіт з будівництва житла за рахунок державних коштів. Такий розрахунок коригування підлягає реєстрації в ЄРПН замовником;
- скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну на операцію з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла за рахунок державних коштів, яка підлягала звільненню від оподаткування податком на додану вартість згідно з пунктом 197.15 статті 197 розділу V ПКУ, без нарахування податку (з позначкою «Без ПДВ»).
Суд відзначає, що Державною податковою службою України були надані індивідуальні податкові консультації позивачу за № 3193/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 26.09.2023 та відповідачу за № 884/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК від 22.02.2024 згідно яких роз'яснено, що якщо генеральний підрядник (виконавець) постачає Службі (замовнику) будівельно-монтажні роботи з будівництва житла, що будується за державні кошти, то операції такого генерального підрядника з постачання Службі (замовнику) будівельно-монтажних робіт з будівництва житла, що будується за державні кошти, підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з пунктом 197.1.15 статті 197 розділу V ПКУ і, відповідно, на вартість таких робіт сума ПДВ не нараховується.
Предметом договору було виконання будівельних робіт «Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку по вул. Паркова, 2 в смт Бородянка Бучанського району Київської області (згідно коду ДК 021:2015:45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація)» за рахунок державних коштів, операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла, що будується за державні кошти підлягали звільненню від оподаткування податком на додану вартість згідно з положеннями п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України, а отже включення до ціни договору податку на додану вартість щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла здійснено без дотримання вимог податкового законодавства.
Суд враховує, що норми Податкового кодексу України не передбачають можливості для платників податку здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування звільнення від оподаткування ПДВ, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку або звільнення від його застосування є обов'язком, а не правом платника податку.
Суд також враховує, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (постанови Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20).
Порядок та механізм нарахування і сплати ПДВ чи навпаки (операції, які не є об'єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами Податкового кодексу України та, відповідно, не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.
За викладених обставин, суд вважає що при укладенні договору сторонами до ціни договору податок на додану вартість було включено неправомірно.
Більш цього, 30.06.2025 між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Горбуд» укладено додаткову угоду № 7 до договору, згідно якої сторони посилаючись у т.ч. на пункт 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України внесли зміни до п. 3.1 договору та визначили, що ціна договору визначається на підставі договірної ціни (додаток № 1 до договору) і становить 110.898.320,74 грн без ПДВ.
Отже, сторони уклавши додаткову угоду № 7 від 30.06.2025 привели умови відповідного пункту договору у відповідність до чинного податкового законодавства та виключили з ціни договору податок на додану вартість.
Згідно з п. 12.7 договору попередня оплата здійснюється шляхом спрямування бюджетних коштів на не бюджетний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України виконавцем, з подальшим використанням зазначених коштів виключно з такого рахунку для цілей визначених даним договором. При цьому періодичність перерахування попередньої оплати може бути не частіше один раз на місяць при відсутності непогашеної дебіторської заборгованості у виконавця. Використана попередня оплата погашається на підставі «Актів приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2в), підписаних уповноваженими представниками сторін.
Додатковою угодою № 3 від 19.12.2023 сторонами внесено зміни до п. 12.7 договору та визначено, що попередня оплата, що не перевищує 30 відсотків вартості робіт, виходячи з лімітів, здійснюється шляхом спрямування бюджетних коштів на не бюджетний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України виконавцем, з подальшим використанням зазначених коштів виключно з такого рахунку для цілей визначених даним договором. При цьому періодичність перерахування попередньої оплати може бути не частіше один раз на місяць при відсутності непогашеної дебіторської заборгованості у виконавця. Використана попередня оплата погашається на підставі «Актів приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2в), підписаних уповноваженими представниками сторін не пізніше п'яти місяців. Підрядник зобов'язується повернути невикористану суму попередньої оплати на рахунок замовника.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
З огляду на викладене, відповідач мав використати попередню оплату у строк до 15.05.2024 включно.
Відповідно до п. 13.1 договору роботи виконуються підрядником і приймаються замовником згідно з календарним графіком виконання робіт (додаток 2 до даного договору) та відповідно до умов цього договору. Про закінчення робіт підрядник письмово повідомляє замовника.
Згідно з п. 13.2 договору по мірі виконання робіт, але не пізніше як протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів після закінчення терміну виконання робіт, визначеного в календарному графіку виконання робіт, підрядник передає замовнику акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3.
Зобов'язання по складанню усіх необхідних актів та довідок покладається на виконавця.
Замовник протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання документів, зазначених у п. 13.2 цього договору, повертає виконавцю підписаний екземпляр або надає йому письмову мотивовану відмову від приймання виконаних робіт. Усунення недоліків підрядник здійснює власними силами та за власний рахунок. Після усунення підрядником в повному обсязі недоліків та за відсутності зауважень, замовник підписує вищезазначені документи (п. 13.3 договору).
Пунктом 13.6 договору визначено, що датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття замовником.
Отже, за умовами договору підтвердженням погашення сплаченої позивачем попередньої оплати сторони визначили саме акти виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3), обов'язок по складанню яких був покладений на відповідача.
Однак, станом на 15.05.2024 акти виконаних будівельних робіт на суму попередньої оплати сторонами не складено.
Таким чином, у відповідача виникло зобов'язання повернути позивачу суму невикористаної попередньої оплати з наступного дня після спливу строку її погашення, тобто з 16.05.2024.
З матеріалів справи вбачається, що довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт № 2 та № 4 (форма № КБ-2в), які підтверджують виконання робіт за договором на суму 20.139.053,34 грн, з яких 3.356.508,89 грн ПДВ сторонами підписано лише 21.11.2024.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, зобов'язання щодо повернення позивачу невідпрацьованої попередньої оплати у вставлений договором строк не виконав, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
У зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення позивач просить суд стягнути з відповідача 331.200,00 грн неустойки (нарахованої на суму 18.000.000,00 грн за період з 16.05.2024 по 15.11.2024).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 16.2 договору у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань за цим договором виконавець сплачує замовнику наступні штрафні санкції (пеню, штраф, неустойки, збитки тощо), зокрема - за порушення виконавцем строків повернення невідпрацьованих сум попередньої оплати, виконавець за користування грошовими коштами замовника сплачує неустойку в розмірі 0,5% від суми невикористаної попередньої оплати, з урахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо виконавець є платником ПДВ), що підлягала поверненню, за кожен день затримки такого повернення.
Додатковою угодою № 31 від 01.04.2024 сторонами внесено зміни до п. 16.2 договору та встановлено, що за порушення виконавцем строків повернення невідпрацьованих сум попередньої оплати, виконавець за користування грошовими коштами замовника сплачує неустойку в розмірі 0,01% від суми невикористаної попередньої оплати, з урахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо виконавець є платником ПДВ), що підлягала поверненню, за кожен день затримки такого повернення.
Суд не погоджується із здійсненим позивачем розрахунком неустойки, оскільки відповідач отримав від позивача попередню оплату вартості робіт, які на момент укладення договору були звільнені від оподаткування ПДВ, в подальшому сторони уклавши додаткову угоду № 7 від 30.06.2025 виключили суму ПДВ з ціни договору, тому суд приходить до висновку, що нарахування неустойки від суми невикористаної попередньої оплати в сумі 18.000.000,00 грн з урахуванням ПДВ є неправомірним.
У зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання щодо повернення невідпрацьованої попередньої оплати відповідач за договором своєчасно не виконав, він повинен сплатити позивачу неустойку, розмір якої за розрахунками суду (нарахованої на суму 15.000.000,00 грн (попередня оплата без ПДВ) за період з 16.05.2024 по 15.11.2024) становить 270.000,00 грн.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 270.000,00 грн неустойки обґрунтовані та підлягають задоволенню та в іншій частині в позові слід відмовити.
Посилання відповідача на те, що погашення використаної попередньої оплати відбулось не у встановлений договором строк за відсутності вини відповідача, яким вживались заходи щодо приведення умов договору у відповідність до вимог податкового законодавства шляхом виключення з ціни договору ПДВ не приймаються судом до уваги, оскільки на думку суду вирішення відповідачем питання щодо внесення змін до договору не перешкоджало відповідачу виконати свій обов'язок за договором щодо складання актів виконаних будівельних робіт, які підтверджують погашення використаної попередньої оплати, у визначений договором строк.
Більш того, відповідачем не подано жодного доказу в підтвердження того, що ним до 15.05.2024 було складено відповідні акти виконаних будівельних робіт та передано (вручено чи відправлено поштою) їх позивачу на підпис.
Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Горбуд» (01013, м. Київ, вул. Камишанська, 4-А; код ЄДРПОУ 38374729) на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 11А; код ЄДРПОУ 26345736) 276.000 (двісті сімдесят шість тисяч) грн 00 коп. неустойки, 3.312 (три тисячі триста дванадцять) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова