ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.09.2025Справа № 910/8449/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
За позовом Олешківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Служби
відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Вега КМ»
про стягнення 350.000,00 грн
Представники сторін: не викликались
07.07.2025 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Олешківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Вега КМ» про стягнення 350.000,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог прокуратура зазначає, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1-ВЕГА/23 від 07.11.2023 про закупівлю робіт «Нове будівництво приватних житлових будинків по вул. Полтавська, буд. 8, 9, 32, 50, 51; вул. Покровська, буд. 27; вул. Приозерна, буд. 4, с. Посад-Покровське Чорнобаївської сільської ради Херсонського району Херсонської області. На виконання умов вказаного договору позивачем було перераховано грошові кошти у розмірі 2.100.000,00 грн, з яких сума податку на додану вартість (ПДВ) становить 350.000,00 грн. У подальшому, на підставі додаткової угоди № 4 від 10.12.2024 до договору були внесені зміни, згідно з якими нова ціна договору визначена у розмірі 17.487.164,61 грн без урахування ПДВ. Незважаючи на зазначене, сума коштів, сплачена позивачем у якості ПДВ (350.000,00 грн), йому відповідачем повернута та/або відшкодована не була. Прокуратура вважає, що відповідач збагатився за рахунок позивача безпідставно та в порушення норм законодавства. Враховуючи викладене, прокуратура звернулася до суду з вищевикладеними вимогами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8449/25 від 14.07.2025 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено прокуратурі десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
21.07.2025 прокуратурою усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 відкрито провадження у справі № 910/8449/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою суду було встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі суду відзиву на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та доказів направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 28.07.2025 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 29.07.2025 о 16:57 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 13.08.2025 включно.
31.07.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що позивач є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю та наділений правом на здійснення захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку. Крім того, сам факт звернення прокурора до суду ще не означає автоматичної наявності законних підстав для представництва їх повинен визначити суд, і прокурор має це чітко обґрунтувати. Відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави у цій справі в особі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області, відповідно існують підстави для повернення позовної заяви Олешківській окружній прокуратурі на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України. Крім цього, у межах розгляду даної господарської справи прокурором надано лист № 53/1-1967-25 від 30.06.2025, який за твердженням прокурора, є підтвердженням повідомлення відповідача про намір звернення до суду в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Відповідачеві стало відомо, що ідентичний за своїми формальними реквізитами документ, а саме, лист від 30.06.2025 за № 53/1-1967-25 був використаний прокуратурою у межах іншої господарської справи № 910/8461/25. У даному листі викладаються обставини, пов'язані з іншим суб'єктом, іншою закупівлею та іншим договором, зокрема, договором № 4-ВЕГА/23 від 09.11.2023, тоді як у даній справі прокурор посилається на договір № 1-ВЕГА/23 від 07.11.2023. Таким чином, прокурором використано один і той самий за датою та номером лист, який, втім, за змістом суттєво різниться залежно від конкретної справи, що викликає обґрунтовані сумніви в його достовірності, автентичності та належності як доказу в даному провадженні. 10.12.2024 між Службою та відповідачем було укладено додаткову угоду № 4 до договору № 1-ВЕГА/23 від 07.11.2023, якою сторони змінили пункт 3.1 договору, виклавши його у новій редакції. В оновленій редакції пункту зазначено: «Ціна договору визначається на підставі договірної ціни (Додаток № 1 до Договору) і становить 17.487.164,61 грн. без ПДВ згідно пп. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України». Таким чином, позовна вимога щодо повернення 350.000,00 грн. є юридично необґрунтованою, суперечить умовам договору, підтвердженим обома сторонами, положенням ПКУ та офіційній позиції органу податкової політики. До того ж, така вимога свідчить про зловживання правом з боку позивача та намагання змінити умови угоди заднім числом, що прямо суперечить принципам добросовісності, правової визначеності та юридичної сили належно укладених договорів.
31.07.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання, в якому просить суд розглянути справу в порядку загального позовного провадження.
04.08.2025 від прокуратури до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання, в якому просить суд розглянути справу в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8449/25 від 05.08.2025 в задоволенні клопотань прокуратури та відповідача відмовлено повністю.
21.08.2025 від прокуратури до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що одержання, розподіл та використання бюджетних коштів - це реалізація фінансово-господарських функцій держави, а отже, предметом спору є кошти державного бюджету, і відповідно, їх витрачання або утримання з порушенням вимог законодавства становить загрозу публічному інтересу, який підлягає захисту з боку прокурора. Будь-яке порушення чи зловживання при використанні таких коштів, зокрема їх безпідставне утримання контрагентом, несе ризик втрати бюджетних ресурсів. Саме тому ці правовідносини потребують захисту в суді, якщо їх порушення створює ризик недотримання або незаконного збереження бюджетних ресурсів. Таким чином, звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області до ТОВ «Компанія Вега КМ» має на меті комплексний захист прав держави, які порушені внаслідок надмірної сплати бюджетних коштів в сумі 350.000,00 грн. Копія листа № 53/1-1967-25 від 30.06.2025, яким прокурор повідомив позивача про виявлені порушення та про намір звернутися до суду в разі бездіяльності органу, на яку посилається відповідач, має нанесений штрих-код з індивідуальним порядковим номером за ІС «СЕД», а саме № 53-2323ВИХ-25 від 30.06.2025, що відрізняє його від листа (повідомлення), який долучено, як доказ в іншій справі № 910/8461/25. Крім того, не відповідає нормам законодавства твердження відповідача зокрема: «Також, сторонами було затверджено додаток № 4 до договору № 1- СБД/23 зведений кошторисний розрахунок, загальна сума якого також становить 18.339.095,90 грн. Відповідач вказує, що як вбачається з цього кошторису, в розділі «Найменування глав, будівель, споруд, лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, робіт і витрат» прямо зазначено окремий рядок - «податок на додану вартість». Проте, у графі «Кошторисна вартість» щодо будівельних робіт та устаткування, меблів, інвентарю знову ж таки стоїть прочерк, що однозначно свідчить про не нарахування ПДВ на ці види робіт. Водночас, ПДВ нараховується виключно на інші витрати, у тому числі на виготовлення технічного паспорта, технічні умови на підключення до зовнішніх мереж газопостачання тощо. Вказані доводи відповідача суперечать умовам договору № 1-СБД/23 та вимогам п. 4.43. Кошторисних норм України «Настанова з визначення вартості будівництва», затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 281 від 01.11.2021, оскільки при складанні Зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкта будівництва (додаток № 4 до договору № 1-СБД/23) зведення розподілене на об'єкти, роботи та витрати. При цьому звертаємо увагу, що вартість ПДВ не відноситься ні до будівельних робіт ні до вартості устаткування, меблів, інвентарю, оскільки відповідно до вимог п. 4.43. Настанови відноситься до інших витрат (графа 6 зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкта будівництва). Враховуючи вищевикладене безпідставні та необґрунтовані висновки відповідача, що «початкове формування ціни договору відповідало податковому законодавству та включало ПДВ лише до складу витрат, які не підпадають під режим звільнення, передбачений пунктом 197.15 Податкового кодексу України» суперечить фактичним обставинам, та вимогам п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України оскільки ПДВ нараховано на всю вартість будівництва.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -
07.11.2023 між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Вега КМ» (підрядник) укладено договір № 1-ВЕГА/23 про закупівлю робіт «Нове будівництво приватних житлових будинків по вул. Полтавська, буд. 8, буд. 9, буд. 32, буд. 50, буд. 51, вул. Покровська, буд. 27, вул. Приозерна, буд. 4, с. Посад-Покровське Чорнобаївської сільської ради Херсонського району Херсонської області» (45210000-2 Будівництво будівель)(далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору підрядник зобов'язався відповідно до проектної документації, умов цього договору та вимог законодавства власними силами та/або залученими силами виконати роботи «Нове будівництво приватних житлових будинків по вул. Полтавська, буд. 8, буд. 9, буд. 32, буд. 50, буд. 51, вул. Покровська, буд. 27, вул. Приозерна, буд. 4, с. Посад-Покровське Чорнобаївської сільської ради Херсонського району Херсонської області» (45210000-2 Будівництво будівель)(далі - роботи), а замовник прийняти та оплатити роботи в порядку та на умовах, передбачених даним договором за об'єктом робіт, зазначеним у пункті 1.2 цього договору.
Згідно з п. 3.1 договору ціна договору визначається на підставі договірної ціни (додаток № 1 до договору) i становить 18.339.095,90 грн, у тому числі ПДВ 20% - 3.056.515,98 грн.
Відповідно до п. 3.3. договору фінансування робіт проводиться відповідно до плану фінансування робіт, що є додатком до цього договору, який є його невід'ємною частиною (додаток № 3 до даного договору).
Згідно з п.п. 3.5, 3.6 договору договірна ціна включає податки, збори та інші обов'язкові платежі до бюджетів, передбачені чинним законодавством України. У разі зміни нормативно-правових актів, що стосуються ціноутворення у будівництві, договір приводиться у відповідність до таких нормативно-правових актів шляхом укладення додаткової угоди.
Відповідно до п. 11.1 договору порядок та строки фінансування за цим договором визначаються чинним нормативно-правовими актами України, умовами цього договору та узгодженими сторонами планом фінансування виконаних робіт (додаток № 3), який є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п. 11.2 договору роботи виконуються та фінансуються за рахунок бюджетних коштів передбачених у державному бюджеті та/або інших джерел, не заборонених законодавством.
Відповідно до п. 12.1, 12.2 договору розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником відповідно до взятих бюджетних зобов'язань в межах бюджетних асигнувань (ст. 49 Бюджетного Кодексу України), виключно в межах відповідних фактичних надходжень (ст. 48 Бюджетного Кодексу України) на підставі підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт (Форми КБ-2в), довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (Форми КБ-3) та/або підписаних актів приймання-передачі обладнання. Акти приймання виконаних будівельних робіт (Форми КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3), акти приймання-передачі обладнання підписуються замовником за наявності у нього всіх необхідних виконавчих документів. Підрядник надає разом із формами КБ-2в, КБ-3 (у 4-х примірниках) замовнику в паперовому і електронному вигляді (в машинозчитувальному форматі) документи, що підтверджують виконання робіт, всю необхідну виконавчу документацію (сертифікати на застосовані матеріали, паспорти на конструкції та обладнання, акти на приховані роботи, документи, що підтверджують фактичні витрати на відрядження, та ін.), відомість ресурсів, яка підписана головним бухгалтером або керівником підприємства та завірена печаткою (за наявності), а також реєстр накладних застосованих матеріалів i устаткування із зазначенням вартості, завірений підписом керівника і печаткою (за наявності). Взаєморозрахунки проводяться на підставі виконаних обсягів робіт, що зазначені у проектній документації, та їх вартості, визначеній у договірній ціні.
Спір виник у зв'язку з тим, що відповідач отримав від позивача попередню оплату за роботи із урахуванням ПДВ, при тому що відповідні роботи були звільненні від оподаткування ПДВ у відповідності до пп. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України, відтак зазначені кошти в сумі 350.000,00 грн підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України як такі що набуті без достатньої правової підстави.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Звертаючись до господарського суду з позовом та обґрунтовуючи, у чому полягає порушення інтересів держави, прокурор зазначив наступне.
Відповідно до п. 2.1.2., 2.2.2., 2.2.3. Положення про Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області, затвердженого наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури № Н-52 від 10.02.2025 (далі - Положення), метою діяльності служби є здійснення в межах визначених повноважень заходів з будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту), ремонту, модернізації інфраструктури, об'єктів житлової нерухомості, громадського призначення, виробничого комплексу, соціальної сфери, сфери житлово-комунального господарства, благоустрою населених пунктів, управління побутовими відходами (об'єктів оброблення відходів, полігонів), інженерно-транспортної, енергетичної інфраструктури, захисних споруд цивільного захисту, інших об'єктів, що мають вплив на життєдіяльність населення, військових об'єктів та майна, у сферах авіаційного, залізничного (крім утримання), морського та внутрішнього водного транспорту, автомобільного транспорту загального користування, міського електричного транспорту, у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель, а також щодо об'єктів і споруд оборонного та спеціального призначення; виконання в межах повноважень функцій замовника із закупівлі товарів, робіт та послуг, необхідних для забезпечення виконання мети, предмету діяльності та функцій Служби, визначених цим Положенням; виконання з дотриманням законодавства функцій одержувача бюджетних коштів.
Згідно з п.п. 2.3.31, 2.3.33 Положення про Службу з відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області остання наділена владними управлінськими функціями, які делеговані у якості повноважень, щодо забезпечення цільового, ефективного та результативного використання бюджетних коштів відповідно до вимог бюджетного законодавства; організації внутрішнього контролю за цільовим ефективним та результативним використанням бюджетних коштів, що надходять Службі з урахуванням вимог бюджетного законодавства.
Відповідно до п. 3.9 Положення Служба має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інших рахунки в установах банків, рахунків в органах Казначейства, печатки із зображенням Державного Герба України зі своїм найменуванням та найменуванням Уповноваженого органу управління.
Відповідно до п. 3.10. Положення Служба має право укладати угоди, набувати майнові та немайнові права, нести відповідальність, бути позивачем і відповідачем у суді відповідно до законодавства.
Відповідно до п. п. 6.1.2., 6.1.10 Положення Служба має право укладати в установленому порядку контракти (договори); здійснювати самопредставництво інтересів Служби в судах України через уповноважених осіб, у встановленому законодавством порядку, а також забезпечувати представництво Служби через представників у органах державної влади, правоохоронних органах, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях, незалежно від форм власності.
Таким чином, Служба є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження бюджетними коштами при реалізації повноважень у сфері будівництва, реконструкції, капітального ремонту, реставрації, інших інженерно технічних заходів та в цілому відновлення та розвитку інфраструктури держави. Правомірне та раціональне використання бюджетних коштів беззаперечно становить інтерес територіальної громади.
Суд зазначає, що відповідно до п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, який визначає виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».
Відповідно до ч. 3 ст. 23 названого Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч.4 цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення останніх. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
Водночас суд зауважує, що п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Суд зауважує, що перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, у той час як прокурор набуває право на представництво тільки якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
При цьому нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Вирішуючи питання можливості здійснення прокурором захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, а також надаючи оцінку доводам щодо наявності у прокурора правових підстав для звернення із цим позовом та визначення ним у якості позивача саме Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області, суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Великою Палатою Верховного Суду зауважено, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Олешківська окружна прокуратура звернулася до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області з листом № 53/1-1967-25 від 27.05.2025 (№ 53-1853ВИХ-25 53/1-1967-25 від 27.05.2025), в якому прокуратурою доведено до відома позивача про виявлені порушення вимог законодавства з проханням надати відомості чи повернуто/відшкодовано ТОВ «Компанія Вега КМ» сплачене за договором № 1-ВЕГА/23 від 07.11.2013 ПДВ, у разі неповернення його чи планується Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області пред'явлення позову про повернення безпідставно набутих коштів ПДВ.
Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області листом № 11-6/579 від 30.05.2025 повідомила, що до договору укладено додаткову угоду про зміну ціну договору. тобто розраховано без нарахування ПДВ, строк договору закінчився 31.12.2024, наразі ведеться претензійна робота щодо стягнення зайво сплаченого ПДВ, позовна заява в найближчий час подаватись не буде.
Олешківська окружна прокуратура звернулася до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області з листом № 53/1-1967-25 від 20.06.2025 (№ 53-2184ВИХ-25 53/1-1967-25 від 20.06.2025), в якому просила повідомити чи виконано ТОВ «Компанія Вега КМ» претензію позивача про повернення суми сплаченого ПДВ за договором № 1-ВЕГА/23 від 07.11.2013, у разі неповернення повідомити чи планується позивачем пред'явлення позову про повернення безпідставно набутих коштів ПДВ, чи не заперечує Служба проти пред'явлення відповідного позову в інтересах Служби прокурором.
Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області листом № 11-6/671 від 23.06.2025 повідомила, що претензія про повернення сплаченого ПДВ ТОВ «Компанія Вега-КМ» не виконало, не заперечує проти того, щоб прокуратура представляла інтереси Служби в суді, позовна заява в найближчий час подаватись не буде.
З огляду на те, що Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області не було вчинено належних дій щодо захисту порушених інтересів держави у сфері публічних закупівель, прокурор направив повідомлення від 30.06.2025 за № 53-1-1967-25 (№ 53-2323ВИХ-25 53/1-1967-25 від 30.06.2025) до позивача, в порядку ст. 23 Закону «Про прокуратуру», про ініціювання прокуратурою в інтересах Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області судового розгляду справи щодо стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 350.000,00 грн.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що прокурор підтвердив підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді в особі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.
Положеннями ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Приписами ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Згідно зі ст. 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 875 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду (ст. 877 Цивільного кодексу України).
Податок на додану вартість визначено у підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України як непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. «а» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).
Відповідно до п. 197.15 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.
Режим звільнення від оподаткування ПДВ за приписами вказаної норми застосовується до операцій, а не до суб'єктів.
Умовами укладеного договору визначено, що замовником будівництва є Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області, підрядником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Вега КМ»; предметом договору є будівельні роботи «Нове будівництво приватних житлових будинків по вул. Полтавська, буд. 8, буд. 9, буд. 32, буд. 50, буд. 51, вул. Покровська, буд. 27, вул. Приозерна, буд. 4, с. Посад-Покровське Чорнобаївської сільської ради Херсонського району Херсонської області»; фінансування робіт здійснюється коштом державного бюджету.
Відповідач не спростував, що будівництво здійснювалось за державні кошти.
Відповідно до ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Поняття «будівництво житла за державні кошти» у п. 197.15. ст. 197 Податкового кодексу України, слід розуміти як будівництво за грошові кошти, що належать державі.
Поняттю «державні кошти» відповідає інше поняття, яке застосовується у чинному законодавстві «публічні кошти». Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відкритість використання публічних коштів» визначено, що публічні кошти - кошти державного бюджету, місцевих бюджетів, кошти суб'єктів господарювання державної і комунальної власності, отримані ними від їхньої господарської діяльності тощо.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), юридичні особи, які є установами, організаціями, які забезпечують потреби держави та є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів.
Отже, грошові кошти, що отримані відповідачем як підрядником і надавачем (постачальником) будівельно-монтажних робіт з будівництва житла є державними коштами, отриманими з державного бюджету, що відповідає умовам договору.
Наказом Міністерства фінансів України № 397 від 09.08.2024 затверджено «Узагальнюючу податкову консультацію щодо окремих питань застосування режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, встановленого пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України» (далі - Узагальнююча консультація), у якій сформовано загальну позицію щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання замовнику будівельно-монтажних робіт з нового будівництва житла, у разі оплати таких робіт за рахунок державних коштів.
Згідно з положеннями Узагальнюючої консультації генеральний підрядник (платник податку на додану вартість) зобов'язаний відкоригувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість, що були нараховані за операцією з постачання замовнику будівельно-монтажних робіт з будівництва житла за рахунок державних коштів, яка підлягала звільненню від оподаткування податком на додану вартість, за правилами, встановленими статтею 192 розділу V ПКУ, зокрема:
- повернути замовнику суму попередньо нарахованого податку на додану вартість;
- скласти розрахунок коригування до податкової накладної, яка була складена з нарахуванням податку на додану вартість, в якому вказати зі знаком «-» показники щодо поставлених будівельно-монтажних робіт з будівництва житла за рахунок державних коштів. Такий розрахунок коригування підлягає реєстрації в ЄРПН замовником;
- скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну на операцію з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла за рахунок державних коштів, яка підлягала звільненню від оподаткування податком на додану вартість згідно з пунктом 197.15 статті 197 розділу V ПКУ, без нарахування податку (з позначкою «Без ПДВ»).
Предметом договору було виконання будівельних робіт по об'єктам «Нове будівництво приватних житлових будинків по вул. Полтавська, буд. 8, буд. 9, буд. 32, буд. 50, буд. 51, вул. Покровська, буд. 27, вул. Приозерна, буд. 4, с. Посад-Покровське Чорнобаївської сільської ради Херсонського району Херсонської області» за рахунок державних коштів, операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла, що будується за державні кошти підлягали звільненню від оподаткування податком на додану вартість згідно з положеннями п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України, а отже включення до ціни договору податку на додану вартість щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла здійснено без дотримання вимог податкового законодавства.
Суд враховує, що норми Податкового кодексу України не передбачають можливості для платників податку здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування звільнення від оподаткування ПДВ, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку або звільнення від його застосування є обов'язком, а не правом платника податку.
Суд також враховує, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (постанови Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20).
Порядок та механізм нарахування і сплати ПДВ чи навпаки (операції, які не є об'єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами Податкового кодексу України та, відповідно, не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.
За викладених обставин, суд вважає що при укладенні договору сторонами до ціни договору податок на додану вартість було включено неправомірно.
Згідно з п. 12.14 договору замовник має право здійснювати попередню оплату з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1070 від 04.12.2019 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», в розмірі, що не перевищує 10% від вартості робіт, надання яких здійснюється протягом поточного бюджетного періоду а саме: 5.501.728,77 грн. у т.ч. на 2023 рік - 2.100.000,00 грн на строк не більше 90 календарних днів.
Відповідно до інформації, наданої Головним управлінням Державної казначейської служби України у Херсонській області, на 10.12.2023 позивач виконання умов договору № 1-ВЕГА/23 від 07.11.2023 перерахував на користь відповідача попередню оплату в розмірі 2.100.000,00 грн у тому числі ПДВ 350.000,00 грн, що підтверджується також інформацією з єдиного веб-порталу використання публічних коштів Spending.
З наявних в матеріалах справи довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 22.04.2024 (Форма № КБ-3) та актів приймання виконаних будівельних робіт від 22.04.2024 сторони підтвердили виконання робіт за договором на суму 2.100.000,00 грн по наступним об'єктам в таких розмірах:
Житловий будинок по вул. Полтавська, 8 виконано роботи на суму 348.540,29 грн, у т.ч. ПДВ 58.090,05 грн;
Житловий будинок по вул. Полтавська, 9 виконано роботи на суму 348.540,29 грн, у т.ч. ПДВ 58.090,05 грн;
Житловий будинок по вул. Полтавська, 50 виконано роботи на суму 348.540,29 грн, у т.ч. ПДВ 58.090,05 грн;
Житловий будинок по вул. Полтавська, 51 виконано роботи на суму 315.833,89 грн, у т.ч ПДВ 52.638,98 грн;
Житловий будинок по вул. Покровська, 27 виконано роботи на суму 244.815,59 грн, у т.ч. ПДВ 40.802,60 грн;
Житловий будинок по вул. Полтавська, 32 виконано роботи на суму 134.142,17 грн, у т.ч. ПДВ 22.357,03 грн;
Житловий будинок по вул. Приозерна, 4 виконано роботи на суму 359.587,48 грн, у т. . ПДВ 59.931,24 грн.
10.12.2024 між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Вега КМ» укладено додаткову угоду № 4 до договору, згідно якої внесено зміни до п. 3.1 договору та визначено, що ціна договору визначається на підставі договірної ціни (додаток № 1 до договору) і становить 17.487.164,61 грн без ПДВ згідно пп. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України.
Отже, сторони уклавши додаткову угоду № 4 від 10.12.2024 привели умови відповідного пункту договору у відповідність до чинного законодавства та виключили з ціни договору податок на додану вартість.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 Цивільного кодексу України.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки у разі, якщо така правова підстава в подальшому відпала, зокрема, визнана недійсною в установленому порядку, або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого без правової підстави, передбаченої законом, іншими правовими актами чи правочином.
Враховуючи, що відповідач отримав від позивача кошти за виконані роботи щодо постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла з ПДВ, а відповідні операції на момент укладення договору були звільнені від оподаткування ПДВ, тому суд приходить до висновку, що кошти в сумі 350.000,00 грн набуті відповідачем без достатньої правової підстави, тому підлягають поверненню позивачу.
Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги Олешківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь Херсонської обласної прокуратури.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Вега КМ» (03170, м. Київ, вул. Перемоги, 9, кімн. АПП; код ЄДРПОУ 35557259) на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області (73036, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Поповича, 23; код ЄДРПОУ 25899361) 350.000 (триста п'ятдесят тисяч) грн 00 коп. безпідставно набутих коштів.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Вега КМ» (03170, м. Київ, вул. Перемоги, 9, кімн. АПП; код ЄДРПОУ 35557259) на користь Херсонської обласної прокуратури (73025, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Михайлівська, 33; код ЄДРПОУ 04851120) 4.200 (чотири тисячі двісті) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова