ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.10.2025Справа № 910/8797/25
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №2" Шевченківського району міста Києва (Україна, 04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, буд. 10; ідентифікаційний код: 38948312)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Калет" (Україна, 04215, м. Київ, просп. Свободи, буд. 26-В; ідентифікаційний код: 41163399)
про стягнення 88 097,43 грн
Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги №2" Шевченківського району міста Києва (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Калет" (далі - відповідач) про стягнення 88 097,43 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 998 від 15.06.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2025 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
31.07.2025 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
Частиною п'ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана сторонам до їхніх електронних кабінетів 01.08.2025. Відповідно до повідомлення про доставлення процесуальних документів до електронного кабінету особи, 02.08.2025 судом отримано інформацію про доставку ухвали про відкриття провадження у справі в електронний кабінет відповідача.
Пунктом 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
15.06.2021 між Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги №2" Шевченківського району міста Києва (далі - балансоутримувач), Товариством з обмеженою відповідальністю "Калет" (далі - орендар) та Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією (далі - орендодавець) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №998 (далі - Договір).
Відповідно до умов розділу І Договору орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно - нежитлове приміщення, загальною площею 130,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пимоненка, 10.
Відповідно до п. 2.1 розділу ІІ Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору. Акт приймання-передачі майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за формою, що розробляється Фондом державного майна і оприлюднюється на його офіційному веб- сайті.
Згідно з п. 3.1 розділу ІІ Договору орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.
Відповідно до п. 3.3 розділу ІІ Договору орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону (договори типу 5(A) і 5(B).
У п. 16 розділу І Договору зазначено, що 100% орендної плати сплачується на рахунок балансоутримувача.
Згідно з п. 3.4 розділу ІІ Договору орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати платежу. Протягом п'яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість.
Пунктом 12.1 Договору встановлено, що його укладено на строк, визначений у пункті 12 Умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Договір набирає чинності в день його підписання сторонами (нотаріального посвідчення, якщо відповідно до законодавства договір підлягає нотаріальному посвідченню). Строк оренди за Договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення Договору.
У п. 12 розділу І Договору зазначено, що строк дії Договору становить 5 років з дати набрання ним чинності.
15.06.2021 балансоутримувачем та орендарем підписано Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі №910/2263/25 було задоволено позов Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" Шевченківського району міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Калет" та стягнуто заборгованість з орендної плати за Договором у розмірі 69 663,07 грн (за період з січня по грудень 2024 року).
14.04.2025, внаслідок припинення Договору, сторонами підписано Акт повернення з оренди нерухомого майна, відповідно до якого орендар повернув балансоутримувачу об'єкт оренди. Датою припинення Договору є 14.04.2025.
Позивач зазначає, що відповідачем не сплачено орендну плату за період з 01.01.2025 по 14.04.2025.
З огляду на те, що відповідач не виконав свої грошові зобов'язання за Договором, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з орендної плати в розмірі 70 730,72 грн та пеню в розмірі 17 366,71 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частинами 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Суд встановив факт користування відповідачем орендованим майном - нежитловим приміщенням загальною площею 130,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пимоненка, 10, про що свідчить наявний в матеріалах справи підписаний сторонами Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 15.06.2021.
Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
У частині першій статті 284 Господарського кодексу України законодавець як істотні умови договору оренди визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.
Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Враховуючи вищевикладене, у відповідача, у зв'язку з укладенням Договору та прийняттям в користування об'єкта оренди, виникло зобов'язання зі сплати орендної плати та інших передбачених Договором платежів.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зі змісту Акту повернення з оренди нерухомого майна від 14.04.2025 вбачається, що з 14.03.2025 Договір вважається припиненим, а орендоване майно повернуто балансоутримувачу.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи положення п. 23.3 розділу ІІ Договору, строк внесення орендних платежів за період з 01.01.2025 по 14.04.2025 в сумі 70 730,72 грн станом на поточну дату є таким, що настав.
Відповідачем не надано доказів сплати заборгованості з орендної плати за Договором, відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу в розмірі 70 730,72 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача пеню за невиконання обов'язків за Договором.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з пунктом 3.9 розділу II Договору на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
Припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи пеню та неустойку (за наявності) (пункт 3.11 розділу II Договору).
Відповідно до пункту 4.1 розділу II Договору в разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний, серед іншого, сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди, та пеню (за наявності).
Зі змісту наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій вбачається, що позивач просить стягнути пеню за прострочення сплати орендних платежів за січень - березень 2025 року.
Наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, а тому стягненню на користь позивача підлягає пеня за прострочення сплати орендних платежів за січень - березень 2025 року в розмірі 5 958,60 грн.
Окрім того, позивач просить стягнути на його користь пеню за прострочення сплати орендних платежів за січень - грудень 2024 року.
Як було зазначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі №910/2263/25 задоволено позов Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" Шевченківського району міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Калет" та стягнуто заборгованість з орендної плати за Договором у розмірі 69 663,07 грн (за період з січня по грудень 2024 року).
Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі №910/2263/25 набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та не може бути поставлене під сумнів, суд вважає встановлені в ньому обставини доведеними та такими, що не підлягають доказуванню під час розгляду цієї справи.
Під час розгляду справи №910/2263/25 судом було встановлено факт порушення відповідачем зобов'язань за Договором щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за період з січня по грудень 2024 року.
При цьому, докази повної або часткової оплати заборгованості відповідачем, як до, так і після ухвалення рішення у справі №910/2263/25 в матеріалах справи відсутні.
Зважаючи на викладене, позивачем правомірно заявлено до стягнення пеню за прострочення сплати орендних платежів за січень - грудень 2024 року.
Наданий позивачем розрахунок пені не є арифметично вірним, оскільки частково перевищено період нарахування пені шляхом виходу за межі шестимісячного строку нарахування, зокрема в частині орендної плати за січень - листопад 2024 року. Однак заявлений позивачем до стягнення розмір пені не перевищує розміру, розрахованого судом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення пені.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість з орендної плати в розмірі 70 730,72 грн та пеня в розмірі 17 366,71 грн.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Калет" (Україна, 04215, м. Київ, просп. Свободи, буд. 26-В; ідентифікаційний код: 41163399) на користь Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №2" Шевченківського району міста Києва (Україна, 04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, буд. 10; ідентифікаційний код: 38948312) заборгованість з орендної плати в розмірі 70730 (сімдесят тисяч сімсот тридцять) грн 72 коп., пеню в розмірі 17366 (сімнадцять тисяч триста шістдесят шість) грн 71 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 13.10.2025.
Суддя О.В. Нечай