ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.09.2025Справа № 910/620/25 (910/7175/25)
За позовом Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажні системи України" (01135, м. Київ, вул. Жтлянська,148, ідентифікаційний номер 40806442) арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри,16/108, каб.17)
до 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );
2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );
3) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 )
про покладення солідарної відповідальності та стягнення 2 222 393,59 грн.
в межах справи №910/620/25
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Т. Смарт Трейдинг" (04053, м. Київ, вул. провулок Варязький,4Б, оф. 31, ідентифікаційний номер 38960764)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажні системи України" (01135, м. Київ, вул. Жилянська,148, ідентифікаційний номер 40806442)
про банкрутство
Суддя Мандичев Д.В.
Секретар судового засідання Улахли О.М.
Представники сторін:
позивач - Демчан О.І.,
від відповідача-1 - не з'явилися,
від відповідача-2 - не з'явилися,
від відповідача-3 - не з'явилися,
від ТОВ "ПК Укрпромпостач" - Степаненко О.А.
У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/620/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажні системи України".
До суду надійшла заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажні системи України" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича до 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_3 про покладення солідарної відповідальності та стягнення 2 059 105,29 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено на 11.07.2025.
01.07.2025 до суду від Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації надійшла копія реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажні системи України".
08.07.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про уточнення ідентифікаційних даних відповідача-3.
10.07.2025 до суду надійшло повідомлення по справі від Франківської районної адміністрації Львівської міської ради.
10.07.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-3 про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва відкладено судове засідання на 20.08.2025.
20.08.2025 до Господарського суду міста Києва до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-3 про відкладення судового засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2025 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 19.09.2025.
27.08.2025 до суду надійшло клопотання позивача про уточнення заяви про збільшення вимог про стягнення коштів в якості солідарної відповідальності.
19.09.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи.
У судове засідання, призначене на 19.09.2025, з'явилися позивач та представник кредитора. Відповідачі у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час і місце його проведення були повідомлені належним чином.
Дослідивши клопотання відповідача-3 про відкладення розгляду справи, судом встановлено наступне.
Так, у поданому клопотанні ОСОБА_3 зазначено, що він наразі хворіє на COVID, відтак, не може прийняти участь у судовому засіданні. На підтвердження вказаних обставин відповідачем-3 долучено до клопотання виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 16.09.2025.
Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 924/369/19.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті. Клопотання Антимонопольного комітету України про проведення перевірки суб'єкта господарювання, накладення арешту, вилучення предметів, оригіналів документів чи інших носіїв інформації, а також про доступ до приміщень, систем електронних комунікацій чи місць зберігання інформації, які можуть свідчити про ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції чи можуть бути доказами у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розглядається протягом двох робочих днів з моменту надходження.
Враховуючи строковість розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (провадження у даній справі було відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2025), дослідивши наявні у справі матеріали, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у матеріалах справи документами у судовому засіданні без участі сторін та їх представників, які не з'явилися у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява розпорядника майна, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.02.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажні системи України" (01135, м. Київ, вул. Жилянська,148, ідентифікаційний номер 40806442). Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою "А.Т. Смарт Трейдинг" (04053, м. Київ, вул. провулок Варязький,4Б, оф. 31, ідентифікаційний номер 38960764) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажні системи України" (01135, м. Київ, вул. Жилянська,148, ідентифікаційний номер 40806442) у розмірі 1 543 737,85 грн. (1 258 738,42грн.-основний борг, 284 999,43грн.-штрафні санкції). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажні системи України" (01135, м. Київ, вул. Жилянська,148, ідентифікаційний номер 40806442). Здійснено оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажні системи України" (01135, м. Київ, вул. Жилянська,148, ідентифікаційний номер 40806442) за номером 75408 від 27.02.2025р. Призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажні системи України" (01135, м. Київ, вул. Жилянська,148, ідентифікаційний номер 40806442) арбітражного керуючого арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1732 від 11.11.2015) Визначено дату проведення попереднього судового засідання на 30.04.2025р.
Постановою Господарського суду міста Києва від 30.05.2025 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажні системи України" (01135, м. Київ, вул. Жилянська, 148, ідентифікаційний номер 40806442). Припинено повноваження розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажні системи України" (01135, м. Київ, вул. Жилянська, 148, ідентифікаційний номер 40806442) арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1732 від 11.11.2015). Визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Вантажні системи України" (01135, м. Київ, вул. Жилянська, 148, ідентифікаційний номер 40806442). Відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажні системи України" (01135, м. Київ, вул. Жилянська, 148, ідентифікаційний номер 40806442) арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1732 від 11.11.2015).
Ухвалами Господарського суду міста Києва у справі №910/620/25 від 30.04.2025 та 30.05.2025 затверджено перелік конкурсних кредиторів, розмір їх вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги, а саме: ТОВ «А.Т. Смарт Трейдинг», ТОВ «ПК Укрпромпостач».
Строк сплати заборгованості за правочинами, на підставі яких кредиторами заявлено грошові вимоги, настав:
- перед ТОВ «А.Т. Смарт Трейдинг» на суму 190 000,00 грн. ~ 01.04.2022, що підтверджується умовами Договору про надання поворотної фінансової допомоги № FD- 2021/10-06, у якому зазначено, що допомога позичальнику надається до 31.03.2022 включно; на суму 295 000,00 грн. - 01.04.2022, що підтверджується умовами Договору № FD-2021/07-05 у якому зазначено строк його виконання, а саме до 31.03.2022, Зазначені обставини підтверджуються ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №910/620/25 від 26.02.2025;
- перед ТОВ «ПК Укрпромпостач» на суму 360 344,50 - 31.12.2023, що підтверджується Договором №01/11-ВД та рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі № 910/6192/23.
Відтак, з огляду на обставини, встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили, у ТОВ «Вантажні системи України»:
- станом на 01.04.2022 був, як мінімум, один кредитор, строк виконання зобов'язань перед яким настав (ТОВ «А.Т. Смарт Трейдинг») - на суму не менше 485 000,00 грн.;
- станом на 31.12.2023 - як мінімум, два кредитори, строк виконання зобов'язань перед якими настав (ТОВ «А.Т. Смарт Трейдинг» та ТОВ «ПК Укрпромпостач» на суму не менше 845 344,50 грн.
ГУ ДПС у м. Києві листом № 28941/6/26-15-12-01-05 від 26.03.2025, надало, наявні копії фінансової звітності малого підприємства (Баланс, Звіт про фінансові результати) поданої, як обов'язковий додаток до декларації з податку на прибуток за 2021 - 2022 роки, в якій акумулюється інформація про дебіторську/кредиторську заборгованість та основі засоби.
Тим же листом ГУ ДПС у м. Києві повідомило, що відповідно до наявних в інформаційних ресурсах Головного управління ДПС у м. Києві даних, станом на 21.03.2025 року, фінансова звітність, за 2023 - 2024 роки в інформаційному ресурсі відсутня.
Таким чином, ТОВ «Вантажні системи України» за період з 2023 по теперішній час не подавали до контролюючого органу фінансову звітність щодо банкрута ТОВ «Вантажні системи України».
Відповідно до наявних даних на той час розпорядником майна ТОВ «Вантажні системи України» проведено аналіз господарської діяльності ТОВ «Вантажні системи України», яким встановлено наступне.
Протягом аналітичного періоду чистий дохід (виручка) від реалізації продукції становив: 4 848,30 тис. грн на кінець 2020 року; 23 408,40 тис. грн на кінець 2021 року; 7 383,00 тис. грн на кінець 2022 року. Зміни показника відповідно склали: +18 560,10 тис. грн або +382,82% на кінець 2021 року та -16 025,40 тис. грн або -68,46% на кінець 2022 року.
Аналіз показників формування чистого прибутку (збитку) ТОВ «Вантажні системи України» за період 2020-2022 років свідчить про нестабільний характер фінансових результатів та критично низький рівень прибутковості діяльності.
Необоротні активи підприємства протягом всього аналітичного періоду, включали в себе лише основні засоби. Загальний обсяг необоротних активів ТОВ «Вантажні системи України» протягом всього досліджуваного періоду за 2020 - 2022 роки становив: 18,80 тис. грн. на кінець 2020 року; 12,20 тис. грн. на кінець 2021 року; 69,20 тис. грн. на кінець 2022 року. Зміни показників склали: (-6,60) тис. грн. на кінець 2021 року та 57,00 тис. грн. на кінець 2022 року. Необоротні активи підприємства демонструють нестабільну динаміку протягом 2020 - 2022 років. Після зниження у 2021 році на 6,6 тис. грн, відбувається різке зростання на 57 тис. грн у 2022 році, що може свідчити про оновлення або придбання основних засобів, однак загальний обсяг необоротних активів залишається незначним, що обмежує виробничу базу та свідчить про низький рівень капіталовкладень у довгострокові активи.
Аналітичний період характеризується системним погіршенням фінансово-економічних показників ТОВ «Вантажні системи України», стійкою тенденцією до нарощення боргового навантаження, втратою власного капіталу, скороченням джерел доходу та зниженням ліквідності. Водночас загальний фінансовий стан підприємства залишається критично незадовільним та характеризується сукупністю ознак критичної неплатоспроможності.
Постійне перевищення кредиторської заборгованості над активами, низькі показники ліквідності, відсутність реальних джерел надходження доходів, а також незабезпеченість зобов'язань оборотними та необоротними активами, свідчать про фактичну втрату можливості виконувати поточні фінансові зобов'язання, що виключає перспективу фінансового оздоровлення ТОВ «Вантажні системи України» та вимагає застосування виключно процедур, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Основними факторами впливу на збиткові результати визначаються низька ефективність операційної діяльності, значна частка сумнівної дебіторської заборгованості, надмірна кредиторська заборгованість, неформалізовані витрати та очевидне виведення коштів на користь пов'язаних осіб.
Відповідно до проведеного аналізу арбітражним керуючим Демчаном О.І. на підставі отриманих даних, обчислення коефіцієнтів та показників, які характеризують фінансово-господарську діяльність ТОВ «Вантажні системи України» встановлено наступне, а саме: наявні ознаки дій з приховування банкрутства підприємства; наявні ознаки дій з доведення до банкрутства підприємства; ознаки фіктивного банкрутства підприємства, відсутні; протягом усього досліджуваного періоду, фінансовий стан підприємства характеризується ознаками критичної неплатоспроможності.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно суб'єкта ТОВ «Вантажні системи України» на праві власності - не зареєстровано.
Відповідно до відповіді РСЦ МВС транспортних засобів за банкрутом ТОВ «Вантажні системи України» - не виявлено.
Згідно відповіді банківських установ залишок коштів на рахунках ТОВ «Вантажні системи України» - не виявлено.
На підставі наявних даних ліквідатором ТОВ «Вантажні системи України» проведено інвентаризацію майна згідно якої встановлено відсутність будь-яких активів, що зареєстровані за боржником ТОВ «Вантажні системи України».
Серед активів банкрута ТОВ «Вантажні системи України» відповідно до відповіді ТУ ДПС у м. Києві є дебіторська заборгованість боржника ТОВ «Вантажні системи України», яка за досліджуваний період мала позитивні значення і тенденцію до зростання, включала в себе дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги та іншу поточну дебіторську заборгованість і становила: 7 645,10 тис. грн. на кінець 2020 року; 11 711,70 тис. грн. на кінець 2021 року; 16 720,40 тис. грн. на кінець 2022 року.
Проте, останню фінансову звітність, як зазначалося вище ТОВ «Вантажні системи України» подало 2022, що свідчить про припинення господарської діяльності підприємства.
Ліквідатором зазначено, що наявність поточної дебіторської заборгованості у структурі балансу, свідчить про підвищення ризику неповернення коштів, це дозволяє припускати, що вона, потенційно, могла використовуватись для маскування виведених коштів або у якості інструменту для приховування реального фінансового стану підприємства.
З огляду на той факт, що боржником не подавалися звіти за 2023, актив боржника ТОВ «Вантажні системи України» на 31.12.2023 визначається за показниками інвентаризації, яка була проведена розпорядником майна ТОВ «Вантажні системи України», тобто актив на вказану дату дорівнював -« 0», інших відомостей органи управління боржника арбітражному керуючому Демчану О.І. не надали.
Відтак, оскільки стан загрози неплатоспроможності виник у ТОВ «Вантажні системи України» з 31.12.2023, на переконання ліквідатора, органи управління боржника зобов'язані були звернутись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство не пізніше, ніж 31.01.2024, відповідно, об'єктивна сторона правопорушення полягає в неподанні такої заяви починаючи з 31.12.2023.
Факт вчинення уповноваженими особами ТОВ «Вантажні системи України» відповідного правопорушення підтверджується тим, що відповідні заяви до суду не надходили, провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вантажні системи України» відкрито лише 26.02.2025 на підставі заяви ТОВ «А.Т. Смарт Трейдинг» від 17.01.2025.
Відповідно до п. 5.2 Статуту ТОВ «Вантажні системи України» (в редакції від 17.03.2025) органами управління Товариства є Загальні збори учасників Товариства, Директор Товариства.
Відповідно до п. 5.9.10. Статуту ТОВ «Вантажні системи України» (в редакції від 17.03.2025) Загальні збори учасників Товариства скликаються не рідше одного разу на рік.
Відповідно до п. 5.9.16. Статуту до виключної компетенції Загальних зборів учасників Товариства відноситься: визначення основних напрямків діяльності Товариства, затвердження його планів та звітів про виконання; визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контролюючих органів; затвердження річних звітів, затвердження звіту, та висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутків, визначення порядку покриття збитків, строку та порядку виплати частки прибутків урахування вимог передбачених чинним законодавством.
Відповідно до п. 5.10.2. статуту Директор обирається на посаду та відкликається з посади Загальними зборами Учасників Товариства.
Відповідно до п. 5.10.6. статуту (в редакції від 17.03.2025) Директор користується правом першого підпису фінансових та банківських документів; розпоряджається майном та коштами Товариства, з урахуванням обмежень встановлених статутом.
Таким чином, органами управління ТОВ «Вантажні системи України» були (є) Загальні збори учасників та виконавчий орган - одноосібний Директор.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань станом на 31.12.2023 (дата початку накопичення у ТОВ «Вантажні системи України» зобов'язань, строк виконання яких настав, які в подальшому не були погашені боржником), керівником банкрута у період з 24.08.2021 по 18.03.2025 був ОСОБА_3 , засновниками (учасниками) ТОВ «Вантажні системи України» є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відтак, ліквідатор дійшов висновку, що, оскільки у весь період перебування ТОВ «Вантажні системи України» у стані загрози неплатоспроможності, членами органів управління боржника, що були безумовно обізнаними про фінансовий стан боржника, та з огляду на виникнення стану загрози неплатоспроможності боржника мали звернутись із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вантажні системи України» не пізніше 31.01.2024, були ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно, останні є суб'єктами, на яких має бути покладена солідарна відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.
Як вбачається зі змісту ч. 1, 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, солідарна відповідальність керівника боржника за приховування банкрутства є особливим видом деліктної відповідальності. Для притягнення особи до такого виду відповідальності необхідно встановити наявність об'єктивної сторони правопорушення у діях керівника боржника та суб'єктивної сторони (вини) боржника.
Ліквідатором зазначено, що наявність шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між неподанням членами органів управління ТОВ «Вантажні системи України» заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та завданням такої шкоди, як вбачається з диспозиції ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, також презюмується, оскільки норма містить пряму вказівку на покладення відповідальності на органи управління боржника (їх членів) у випадку виявлення господарським судом невиконання останнім імперативного обов'язку по зверненню із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у встановлений строк.
Об'єктивна сторона правопорушення, вчиненого ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , на переконання ліквідатора, полягає в тому, що після настання строку виконання ТОВ «Вантажні системи України» грошових зобов'язань перед кредиторами, попри той факт що, підприємство не мало об'єктивної можливості виконати такі зобов'язання, що було очевидно та достеменно відомо членам органів управління боржника, не звернулись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вантажні системи України» (шахрайська, фраудаторна поведінка).
Суб'єктивна сторона правопорушення, вчиненого ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , на думку ліквідатора, полягає в тому, що останні умисно, свідомо, з метою приховування банкрутства ТОВ «Вантажні системи України», попри очевидну обізнаність про стан загрози неплатоспроможності підприємства, не звернулись у місячний термін з 31.12.2023 до Господарського суду міста Києва із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Натомість, зазначеними особами вжито подальших дій для протиправного припинення господарської діяльності боржника та приховування документів ТОВ «Вантажні системи України» з метою уникнення відповідальності за вчинені правопорушення.
Крім цього, уповноваженими особами ТОВ «Вантажні системи України» у період наявного відкритого провадження у справі про банкрутство здійснено перереєстрацію місцезнаходження юридичної особи боржника ТОВ «Вантажні системи України», що додатково свідчить про умисел дій зазначених осіб з метою подальшого невиконання зобов'язань.
Як вбачається із положень ч. 2 ст. 614 ЦК України, ст. З Кодексу України з процедур банкрутства та ст.211 ГК України, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання, а також вжила заходи щодо запобігання банкрутству боржника-юридичної особи та позасудові процедури.
Ліквідатор вказує, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували вжиття зазначеними особами заходів для відновлення платоспроможності боржника. Зокрема, відсутні будь-які відомості щодо стягнення, нібито, наявної у боржника дебіторської заборгованості. Крім того, станом на дату подання цієї заяви залишаються непогашеними вимоги кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажні системи України», наявний причинно-наслідковий зв'язок між неподанням заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство членами органів управління ТОВ «Вантажні системи України» та непогашенням зазначеної заборгованості.
Беручи до уваги наявність презумпції вини керівника та презумпцію завдання шкоди боржнику (опосередковано - його кредиторам) приховуванням банкрутства, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів, які б доводили інакше, наявність причинно- наслідкового зв'язку між неподанням заяви та незадоволенням вимог кредиторів боржника, ліквідатор зазначає, що дії ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з неподання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вантажні системи України» є умисними, винними та свідомими, останні в повні мірі усвідомлювали реальну шкоду від невиконання зобов'язань щодо подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство в майбутньому.
Відтак, на переконання ліквідатора, у діях зазначених осіб з неподання до Господарського суду міста Києва заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вантажні системи України» у місячний строк з 31.12.2023, відповідно, наявні всі елементи спеціального господарського правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
З огляду на викладене, позивач з урахуванням клопотання про уточнення заяви про збільшення вимог про стягнення коштів в якості солідарної відповідальності просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ліквідаційний рахунок ТОВ «Вантажні системи України» суму непогашених кредиторських вимог до ТОВ «Вантажні системи України» у загальному розмірі 2 222 393,59 грн.
Станом на 19.09.2025 у матеріалах справи відсутні відзиви або будь-які пояснення відповідачів щодо поданої ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажні системи України» заяви про покладення солідарної відповідальності на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і солідарне стягнення з відповідачів суми солідарної відповідальності в розмірі 2 222 393,59 грн.
Із введенням у дію з 21.10.2019 КУзПБ запроваджено солідарну відповідальність за порушення вимоги цього Кодексу щодо обов'язку та строку для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (зокрема у разі загрози неплатоспроможності), визначено суб'єктом цієї відповідальності керівника боржника та встановлено строк для виконання боржником відповідного обов'язку - один місяць.
Так, згідно з частиною 6 статті 34 КУзПБ (у редакції, чинній на момент введення в дію КУзПБ) боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів зі своїми вимогами до зазначеної особи.
У подальшому до вказаної норми внесено зміни, зокрема, щодо визначення суб'єктами відповідальності органів управління боржника (Закон України №2971-ІХ від 20.03.2023).
Солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника (органів управління) боржника, який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов'язку з виконання грошових зобов'язань боржника. Тобто солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так і після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника. Подібний за змістом висновок наведений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №910/2971/20, від 09.06.2022 у справі №904/76/21.
Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 зауважив, що застосуванням "солідарної відповідальності" законодавець стимулює виконання боржником обов'язку з подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності відповідних умов (загрози неплатоспроможності), тоді як для кредитора подання такої заяви є правом, обумовленим лише наявністю у нього незадоволених/невиконаних боржником зобов'язань за вимогами кредитора (стаття 1, частини 1, 2 статті 34, частина 6 статті 39 КУзПБ).
У справі про банкрутство солідарна відповідальність покладається за таке порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є такі негативні наслідки як неможливість виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника.
У зв'язку з цим Верховний Суд у зазначеній постанові у справі №908/3236/21 дійшов висновку, що термін "солідарна відповідальність за незадоволення вимог кредиторів" у частині 6 статті 34 КУзПБ застосовується в іншому значенні, ніж згідно з положеннями Цивільного кодексу України. Тому положення частини 6 статті 34 КУзПБ з урахуванням статті 22 Цивільного кодексу України та mutatis mutandis висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, слід розуміти як відповідальність порушника за збитки, завдані боржнику та, відповідно, його кредиторам.
Солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Також Верховний Суд у постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 зауважив, що закон визначає суб'єктом правопорушення керівника як одноособовий орган управління підприємства боржника, а згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 №2971-IX, - суб'єктами правопорушення, а отже, і солідарної відповідальності є органи управління боржника, які можуть бути як одноособовим органом управління, так і колективними.
Водночас термін "органи управління боржника" у частині 6 статті 34 КУзПБ застосовується не у тому значенні, яке має цей термін за положеннями Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. За приписами частини 1 статті 92 зазначеного Кодексу юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Тож, оскільки органи управління юридичної особи не є учасниками цивільних відносин, суб'єктами права, вони не можуть нести відповідальність, а при належному тлумаченні частини 6 статті 34 КУзПБ під суб'єктами відповідальності слід розуміти членів органів управління боржника - юридичної особи.
Притягнення керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб боржника до солідарної, субсидіарної відповідальності є винятковим механізмом відновлення порушених прав кредиторів. У його застосуванні необхідно враховувати як сутність конструкції юридичної особи, яка передбачає майнову відособленість цього суб'єкта, його самостійну відповідальність, наявність у засновників, які входять до складу органів управління юридичної особи, широкої свободи розсуду при прийнятті (узгодженні) ділових рішень, і заборона заподіяння ними шкоди незалежним учасникам обороту у вигляді недобросовісного використання інституту юридичної особи.
Кожен учасник цивільного/господарського обороту, що укладає угоди з певною юридичною особою, має намір отримати відповідний результат, що можливим є лише за платоспроможності цієї юридичної особи. Вичерпну інформацію про фінансове (майнове) становище юридичної особи має її керівник як одноосібний виконавчий орган, який повинен діяти розумно і сумлінно, зокрема, щодо контрагентів боржника.
Отже, визначення керівника боржника (а з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.03.2023 №2971-IX, - членів органів управління боржника) суб'єктом солідарної відповідальності узгоджується з наведеними положеннями частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України, через що саме на керівника (членів органів управління) боржника покладений обов'язок у встановлених законом випадках ініціювати справу про банкрутство, і, відповідно, і нести відповідальність у разі невиконання цього обов'язку.
Для покладення солідарної відповідальності на керівника/члена органу управління боржника істотне значення має встановлення моменту виникнення в нього обов'язку звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Момент виникнення такого обов'язку залежить у кожному конкретному випадку від наявності об'єктивних юридичних фактів, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності та вочевидь свідчать про неможливість продовження нормальної господарської діяльності без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.
За буквального прочитання частини 6 статті 34 КУзПБ загроза неплатоспроможності відповідно до цього Кодексу настає у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
А тому для покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство доцільним є визначення моменту, коли задоволення нею вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Умовами для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту, як загроза неплатоспроможності боржника, є одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного частиною 6 статті 34 КУзПБ) наявність таких юридичних фактів:
- існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов'язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);
- розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов'язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов'язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.
При цьому зобов'язання, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності, мають бути реальними та документально підтвердженими. Для визначення ознак загрози неплатоспроможності правове значення має сукупний розмір боргових зобов'язань, а не їх структура, оскільки при аналізі фінансового стану боржника із загального переліку зобов'язань не виключаються ті, які не дають змогу кредитору ініціювати процедуру банкрутства.
Отже, загроза неплатоспроможності боржника розкривається законодавцем через його фінансово-економічний стан, основним визначальним критерієм якого є нездатність боржника відповісти за своїми зобов'язаннями належним йому майном (активами) і тим самим виконати грошові зобов'язання в повному обсязі перед всіма кредиторами.
Фінансово-економічний стан, що визначається на підставі відповідних показників матеріального, фінансового стану боржника та стану його господарської діяльності (з контрагентами тощо) як загроза неплатоспроможності, має бути не умовно-тимчасовим, а стабільно-незворотним для боржника і наслідки такого стану мають безпосередньо впливати на стан розрахунків з кредиторами.
Саме така стійкість та незворотність стану фінансово-господарської діяльності боржника, зокрема в частині розрахунків з кредиторами, і відрізняє загрозу неплатоспроможності боржника від іншого його стану фінансово-господарської діяльності, що має тимчасовий характер, і передбачає реальну (обґрунтовану матеріально-фінансовими показниками) можливість боржника у межах звичайної господарської діяльності у розумні строки змінити та відновити свої фінансові й економічні показники, що нададуть можливість боржнику в межах звичайного режиму господарської діяльності виконувати свої зобов'язання перед контрагентами та задовольняти грошові вимоги кредиторів.
При цьому доцільно враховувати реальні (доведені належними доказами) майбутні зміни вартості та/або складу активів, з використанням яких можуть бути задоволені вимоги кредиторів, що відбудуться (повинні відбутись) протягом відповідного місяця, тому що керівник має право посилатись на реальні очікування зміни складу та вартості активів, фінансового стану підприємства з огляду на його господарську діяльність.
У практиці Верховного Суду виявлення "ознак загрози неплатоспроможності" пов'язане з наданням судами оцінки: зібраним у справі доказам щодо підстав, обставин та дати виникнення у боржника перед кредитором зобов'язання, невиконання якого обумовило звернення із заявою про відкриття провадження у цій справі; доказам, наданим на підтвердження підстав, обставин та дати виникнення у боржника зобов'язань перед іншими кредиторами у справі; доказам щодо вартості майнових активів боржника станом на той звітний період, коли у нього виникли та одночасно тривали зобов'язання перед щонайменше двома кредиторами боржника.
Крім того, судом можуть бути враховані висновки експертів (фахівців), аудиторські висновки, висновки за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності боржника, у тому числі податковими органами, доповідні записки (інші звернення до керівника) працівників боржника (бухгалтерів, юристів тощо) про наявність відповідних обставин та загроз, фінансово-господарська та/або податкова звітність щодо діяльності боржника, рішення суду про стягнення або інші обмеження щодо фінансово-господарської діяльності боржника тощо.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (зокрема викладеною в постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №910/2971/20, від 09.06.2022 у справі №904/76/21) частиною 6 статті 34 КУзПБ закріплено презумпцію вини керівника (органів управління) боржника у недотриманні ним обов'язку визначеного абзацом першим цієї норми, адже положення абзацу першого цієї норми визначають імперативний обов'язок керівника (органів управління) боржника зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Така презумпція полягає в наявності причинно-наслідкового зв'язку між неподанням керівником (органами управління) боржника заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та негативними наслідками для кредиторів у вигляді неможливості погашення збільшеної заборгованості.
Однак наведена презумпція є спростовною, оскільки керівник (орган управління) боржника, на якого покладено тягар доведення відповідних обставин, може довести відсутність причинного зв'язку між неможливістю задоволення вимог кредиторів і невиконанням ним обов'язку, визначеного абзацом 1 частини 6 статті 34 КУзПБ, щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Тлумачення норм статей 13, 92 Цивільного кодексу України у взаємозв'язку з положеннями статті 34 КУзПБ свідчить, що керівник (орган управління) боржника зобов'язаний діяти добросовісно, розумно не лише по відношенню до юридичної особи, а й щодо кредиторів та, враховуючи права та законні інтереси останніх, зокрема, повинен своєчасно їх інформувати про стан неплатоспроможності боржника, сприяти їм в отриманні такої інформації, що має вплив на прийняття ними рішень щодо порядку взаємодії з боржником.
Невиконання керівником (органами управління) боржника вимог абзацу 1 частини 6 статті 34 КУзПБ щодо звернення до суду в місячний строк за наявності визначених цією нормою підстав із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника свідчить по суті про недобросовісне приховування ним від кредиторів інформації щодо незадовільного майнового становища боржника.
Керівник боржника як особа, що притягується до солідарної відповідальності, спростовуючи названу презумпцію, має право довести добросовісність, розумність своїх дій у недотримані вимог абзацу 1 частини 6 статті 34 КУзПБ.
Якщо керівник (орган управління) боржника доведе, що виникнення обставин, визначених абзацом 1 частини 6 статті 34 КУзПБ, не свідчило про стан загрози неплатоспроможності, тобто об'єктивне банкрутство (критичний момент з настанням якого боржник через зниження вартості чистих активів став нездатним у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів, у тому числі і щодо сплати обов'язкових платежів), і він, незважаючи на тимчасові фінансові ускладнення, добросовісно розраховував на їх подолання в розумний строк, доклав залежних від себе максимальних зусиль для досягнення такого результату, то такий керівник (орган управління) з урахуванням загальноправових принципів юридичної відповідальності може бути звільненим від солідарної відповідальності.
У постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 Верховний Суд також зауважив, що суд зазначає про очевидну відсутність загрози неплатоспроможності боржника якщо:
- звернення або незвернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство жодним чином не впливає і не змінює стану та порядку розрахунків з кредиторами, не призводить до порушення їхніх прав на задоволення вимог до боржника (інших негативних наслідків для кредиторів: простій, збитки, штрафні санкції внаслідок невиконання боржником зобов'язання перед кредиторами);
- внаслідок неподання боржником відповідної заяви не змінились/не погіршились його розрахункові можливості (можливості відповідати за зобов'язаннями, зокрема і належними йому активами: майном, коштами, правом вимоги до третіх осіб тощо).
Щодо визначеної ліквідатором суми солідарної відповідальності за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажні системи України» у розмірі 2 222 393,59 грн. як загального розміру кредиторської заборгованості боржника, внесеної до реєстру вимог кредиторів товариства, суд зазначає наступне.
Верховний Суд неодноразово (зокрема в постанові від 10.12.2024 у справі № 902/1157/21) звертав увагу на те, що звернення до суду з вимогами про покладення на винного члена органу управління боржника солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство потребує визначення заявником розміру цієї відповідальності та заявлення ним до суб'єкта солідарної відповідальності вимоги щодо стягнення відповідної суми задля задоволення тих вимог кредиторів, що лишились незадоволеними внаслідок допущеного таким суб'єктом відповідного порушення.
Деліктна природа солідарної відповідальності в розумінні частини 6 статті 34 КУзПБ (з урахуванням правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду в складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21) зумовлює необхідність визначення розміру такої відповідальності, виходячи з обсягу майнової шкоди, заподіяної кредиторам неправомірною бездіяльністю керівника (органів управління) боржника, яка полягає в незадоволенні вимог кредиторів.
З огляду на таке неправильним є визначення солідарної відповідальності у загальному розмірі всіх грошових вимог кредиторів до боржника без урахування того, яка частина з них може бути погашена в процесі банкрутства, зокрема, за рахунок реалізації майна боржника, включеного до ліквідаційної маси, адже керівник (член органу управління) боржника має нести відповідальність саме за незадоволення вимог кредиторів.
Тобто в разі, якщо керівник (орган управління) боржника припустився порушень вимог частини 6 статті 34 КУзПБ, але його майна/активів у складі ліквідаційної маси (зокрема внаслідок вчинення арбітражним керуючим передбачених КУзПБ дій, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, визнання недійсними певних правочинів та спростування майнових дій боржника тощо) виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).
Отже, достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування солідарної відповідальності у справі про банкрутство (з урахуванням її деліктної природи в розумінні вказаної норми), оскільки в такому випадку відсутні негативні наслідки, завдані кредиторам боржника внаслідок неправомірної бездіяльності його керівника (органу управління).
Водночас у разі недостатності майна/активів боржника для погашення всієї сукупності грошових вимог кредиторів, розмір солідарної відповідальності керівника (органу управління) боржника в разі допущення ним відповідного порушення належить визначати, виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою, яка саме й становитиме розмір непогашених вимог кредиторів, тобто розмір заподіяної ним шкоди.
Суд виходить з того, що визначення зазначеної суми збитків кредиторів можливо лише після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі, тому звернення із заявою про покладення солідарної відповідальності на винних осіб та задоволення такої заяви судом до встановлення факту недостатності майна боржника за результатами погашення грошових вимог кредиторів є передчасним.
Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21) при вирішенні спору щодо притягнення відповідних осіб до субсидіарної відповідальності на підставі частини 2 статті 61 КУзПБ.
На думку суду, такий висновок підлягає також врахуванню mutatis mutandis при вирішенні питання щодо розміру солідарної відповідальності осіб, які порушили вимоги частини 6 статті 34 КУзПБ, враховуючи висновки, викладені в постанові Верховного Суду в складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21, щодо подібності відповідних правовідносин з огляду на їх деліктну природу; необхідності телеологічного тлумачення вказаної норми КУзПБ, зважаючи на цілі законодавчого регулювання та його загальну спрямованість (дух закону); необхідності стягнення коштів із члена органу управління боржника на підставі частини 6 статті 34 КУзПБ саме на користь боржника з подальшим зарахуванням цих коштів до ліквідаційної маси та спрямуванням їх на задоволення вимог кредиторів.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2025 по справі № 904/9266/21.
Відтак, суд відхиляє відповідні твердження ліквідатора арбітражного керуючого Демчана О.І. про те, що розмір солідарної відповідальності має дорівнювати сумі вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, адже застосування такого підходу призвело б до очевидно несправедливих результатів, коли на особу, що порушила вимоги частини 6 статті 34 КУзПБ, могла бути покладена відповідальність у розмірі більшому, ніж шкода, заподіяна кредиторам внаслідок такого порушення, або навіть і за відсутності такої шкоди.
При цьому, звертаючи із вказаною заявою у даній справі, ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажні системи України» не доведено обставин здійснення усіх передбачених Кодексом України з процедур банкрутства дій, необхідних для виявлення та повернення майна банкрута, завершення реалізації майна, включеного до ліквідаційної маси, та проведення розрахунків з кредиторами за рахунок виручених від такої реалізації коштів.
Суд дійшов відповідного висновку з огляду на наступне.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/620/25 (910/7705/25) за позовною заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажні системи України" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажний транспорт України" про визнання недійсним правочину та стягнення 604 559,45 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 відкладено розгляд даної справи на 01.10.2025.
Крім того, у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/620/25 (910/9136/25) за позовною заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажні системи України" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича до Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів" про спростування майнових дій боржника. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2025 розгляд вказаної справи відкладено у судовому засіданні на 22.10.2025.
Також, у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/620/25 (910/10127/25) за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажні системи України" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича до Фізичної особи-підприємця Кошової Олександри Сергіївни про спростування майнових дій боржника. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2025 розгляд даної справи відкладено у судовому засіданні на 22.10.2025.
Таким чином, станом на 19.09.2025 триває розгляд Господарським судом міста Києва вказаних справ за позовами ліквідатора арбітражного керуючого Демчана О.І. за правилами статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажні системи України». Судові рішення у даних справах безпосередньо впливають на майновий стан боржника, оскільки за результатами розгляду вказаних справ можливе стягнення грошових коштів на користь боржника з третіх осіб. Відтак, станом на 19.09.2025 ліквідаційна маса Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажні системи України» не сформована. Ліквідатором продовжують вживатися заходи для її формування та подальшої реалізації задля задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажні системи України».
Згідно з пунктом 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, станом на 19.09.2025 арбітражним керуючим Демчаном О.І. не було вжито усієї повноти дій у ліквідаційній процедурі Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажні системи України» (визначені Кодексом України з процедур банкрутства заходи продовжують вживатися ліквідатором), у зв'язку з чим суд дійшов висновку про передчасність наведених ліквідатором у поданій заяві вимог через неможливість встановлення дійсного розміру солідарної відповідальності як розміру заподіяних кредиторам Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажні системи України» збитків у вигляді незадоволених грошових вимог до боржника, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні поданої ліквідатором заяви.
Враховуючи зазначене, судом не надається оцінка іншим доводам арбітражного керуючого Демчана О.І., наведеним в якості обгрунтування наявності/відсутності підстав для покладення на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарної відповідальності та стягнення з відповідачів 2 222 393,59 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у даній справі, суд зазначає, що заява про покладення солідарної відповідальності на органи управління боржника судовим збором не оплачувалася, оскільки така оплату не передбачалася Законом України "Про судовий збір" станом на момент її подання до суду (06.06.2025). Витрати на професійну правничу допомогу відповідачами у даній справі не заявлялися.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 13.10.2025
Суддя Д.В. Мандичев