ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.10.2025Справа № 910/6622/25
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі», м.Київ
про стягнення грошових коштів, -
За участю представників сторін:
від позивача: Тєплова В.С.
від відповідача: Халимон С.В.
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» про стягнення заборгованості 16 606 748,50 грн, інфляційних втрат в сумі 527 726,07 грн та 3% річних в розмірі 537 734,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх обов'язків за договором про надання послуг з передачі електричної енергії в частині своєчасного проведення розрахунків за надані послуги.
Ухвалою від 02.06.2025 судом було залишено позов без руху.
10.06.2025 позивачем було подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 23.09.2024 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 23.07.2025.
Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що після звернення позивача до суду з розглядуваним позовом, останнім було здійснено оплату послуг за договором, на підтвердження чого надано до матеріалів справи платіжні інструкції №4079832 від 08.07.2025 на суму 22375,01 грн, №4079830 від 08.07.2025 на суму 323 325,49 грн, №4017685 від 28.05.2025 на суму 3 188 168,76 грн, №4036201 від 09.06.2025 на суму 1 486 044,66 грн, №4053748 від 18.06.2025 на суму 1 486 044,66 грн, №4053748 від 18.06.2025 на суму 1 486 044,66 грн, №4068044 від 27.06.2025 на суму 1 232 085,52 грн, №4079831 від 08.07.2025 на суму 9 089 061,54 грн. До того ж, відповідачем наголошено на невірності застосованої позивачем методології розрахунку інфляційних втрат.
23.07.2025 судом було оголошено перерву у підготовчому засіданні до 27.08.2025.
27.08.2025 позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно змісту якої позивачем фактично заявлено про стягнення з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» інфляційних втрат в сумі 406 707,16 грн та 3% річних в розмірі 514 641,09 грн. Також у вказаній заяві позивач просив повернути судовий збір в сумі 201 010,33 грн.
27.08.2025 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкладено підготовче засідання на 10.09.2025.
У судовому засіданні 10.09.2025 судом було прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог як таку, що відповідає приписам ст.46 Господарського процесуального кодексу України, а також постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.09.2025.
24.09.2025 через систему «Електронний суд» відповідачем було подано заяву про відстрочення виконання рішення по справі на 12 місяців. В обґрунтування вказаної заяви відповідач посилався на запровадження воєнного стану в Україні. На території міста Києва Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські Електромережі» є власником та експлуатує абсолютну більшість електричних мереж у межах міста, а отже, значення господарської діяльності відповідача для забезпечення нормальної життєдіяльності населення та економіки столичного регіону нашої країни, яка четвертий рік поспіль перебуває в стані воюючої, без перебільшення надважливе і в силу об'єктивних причин товариство не може бути замінене іншим суб'єктом господарювання. Також відповідач звернув увагу суду на те, що ворогом з території російської федерації постійно здійснюються обстріли енергетичної інфраструктури України. Відтак, кошти, які отримує Відповідач під час здійснення своєї господарської діяльності, а також накопичені резерви, що мають цільове призначення, скеровуються в першу чергу на відновлення і ремонт електричних мереж та на підготовку до наступного осінньо-зимового періоду. Негайне виконання рішення матиме наслідком арешт рахунків відповідача, що в свою чергу може створити загрозу настання негативних невідворотних наслідків для енергозабезпечення столиці України та Київського регіону.
24.09.2025 судом було відкладено розгляд справи по суті на 08.10.2025.
Представником позивача у судовому засіданні 08.10.2025 було надано усні пояснення по суті спору, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі. Проти задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення було подано письмові заперечення.
Представником відповідача проти задоволення позовних вимог було заперечено, заяву про відстрочення виконання рішення підтримано.
В судовому засіданні 08.10.2025 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100% акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 року №829-р "Про погодження перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» є правонаступником майна, всіх прав та обов'язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до статті 108 Цивільного кодексу України, пункту 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 року №802, пункту 3.2 статуту Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго».
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1, ст. 33, абз. 2 п. 8 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Згідно з п. 10. ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.
Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі надає послуги, зокрема, з передачі електричної енергії учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії. Типовий договір про надання послуг з передачі електричної енергії затверджується Регулятором.
Порядок укладання таких договорів визначається Кодексом системи передачі.
Регулятором на ринку електричної енергії є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), правовий статус якої визначений у ст. 1, 2 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".
Кодекс системи передачі затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики від 14.03.2018, із подальшими змінами.
Згідно з абз. 14 п. 5.3 Кодексу СП, між ОСП та Користувачем, який є (або планує стати) учасником ринку електричної енергії, укладається один договір про надання послуг з передачі електричної енергії, який є додатком 6 до цього Кодексу, сукупно за всіма видами діяльності цього Користувача на ринку електричної енергії.
Договір про надання послуг з передачі електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається на підставі типової форми договору, який затверджується Регулятором та є додатком 6 до Кодексу СП (п. 5.5 Кодексу системи передачі).
Згідно з ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Наказом №549 від 03.10.2023 Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» було затверджено умови договору про надання послуг з передачі електричної енергії, в п. 1 якого визначено, що умови договору набувають чинності з 01.01.2024.
Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські Електромережі» подано позивачу заяву-приєднання від 03.11.2023 до договору про надання послуг з передачі електричної енергії, у якій надано письмову згоду на приєднання до умов договору.
Листом № 01/60219 від 09.11.2023 Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» підтвердило приєднання Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» до умов договору з 01.01.2024, отже, між позивачем і відповідачем укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії з датою акцептування 01.01.2024 та ідентифікатором № 0539-02041-ПП.
Наказами Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» №742 від 22.12.2023, № 343 від 07.06.2024 внесено зміни - затверджено умови договору в новій редакції.
Згідно з п. 2.1 договору ОСП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії, а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п. 6.2 договору користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду (календарного місяця) згідно із такою системою платежів і розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
З платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Згідно з п. 6.4 договору користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості послуг користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі Послуги (включно) або Акт прийманняпередачі послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).
Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі Послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники акта прийманняпередачі послуги та/або акта коригування до актів приймання-передачі послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку.
Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом З робочих днів з дня їх отримання Користувачем.
У січні 2024 - березні 2025 року ОСП надано відповідачу послуги й надсилано відповідні рахунки, зокрема для оплати поетапної вартості послуг, а також акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги за січень 2024 - грудень 2024 року.
Проте, як вказує позивач, станом на момент звернення до суду з розглядуваним позовом, рахунки та акти приймання-передачі послуги виставлені за період січня 2024 - лютого 2025 відповідачем оплачені з порушення строку виконання зобов'язань, а послуга, що надана відповідачу в період березня 2025 року в сумі 16 261 048,00 грн., останнім не була оплачена. Також відповідачем не оплачено 323325,49 грн. за актом коригування до акту приймання-передачі за січень 2025 та 22375,01 грн. за актом коригування до акту приймання-передачі за серпень 2024.
Вже після звернення позивача до Господарського суду міста Києва відповідачем було в повному обсязі оплачено послуги за вказаний вище період.
Обставини порушення відповідачем строків здійснення розрахунків, за послуги січня 2024 - лютого 2025, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення інфляційних втрат в сумі 406 707,16 грн та 3% річних в розмірі 514 641,09 грн.
Заперечуючи проти задоволення позову (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) відповідачем наголошено на невірності наведеного позивачем розрахунку нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України.
Оцінюючи доводи сторін та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку щодо наявності достатніх підстав для часткового задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі». При цьому, суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
При цьому, зобов'язання в силу вимог статті 525 та частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною 1 статті 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Положенням статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами п. 6.1 та 6.2 Договору визначено умови розрахунку відповідачем з позивачем за фактичний обсяг послуги.
Згідно з пп.1 п. 7.1 договору, ОСП має право своєчасно та в повному обсязі отримувати своєчасну плату за надану послугу. У свою чергу, відповідно до пп. 2 п. 9.3 договору користувач (відповідач) зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за цим договором.
Судом було встановлено, що у січні 2024 - березні 2025 року ОСП надано відповідачу послуги й надсилано відповідні рахунки, зокрема для оплати поетапної вартості послуг, а також акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги за січень 2024 - грудень 2024 року.
Станом на момент звернення до суду з розглядуваним позовом, рахунки та акти приймання-передачі послуги виставлені за період січня 2024 - лютого 2025 відповідачем оплачені з порушення строку виконання зобов'язань, а послуга, що надана відповідачу в період березня 2025 року в сумі 16 261 048,00 грн., останнім не була оплачена. Також відповідачем не оплачено 323325,49 грн. за актом коригування до акту приймання-передачі за січень 2025 та 22375,01 грн. за актом коригування до акту приймання-передачі за серпень 2024. Вже після звернення позивача до Господарського суду міста Києва відповідачем було в повному обсязі оплачено послуги за вказаний вище період. Означені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями та не заперечувались відповідачем.
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачений частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17).
Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Наразі, здійснюючи перевірку розрахунку позивача, судом встановлено, що останній містить арифметичні помилки.
Після здійснення власного перерахунку, судом встановлено, що обґрунтованим є нарахування та стягнення з відповідача 3% річних в сумі 471 437,19 грн.
Одночасно, у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, зокрема зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України , є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.
До того ж, Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція) (аналогічний висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 910/21124/20, 13.03.2024 у справі № 904/5899/21).
Питання розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання також було предметом розгляду об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19, за наслідками розгляду якого об'єднана палата в постанові від 26.06.2020 виклала правовий висновок про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
У справі № 910/13071/19 Велика Палата Верховного Суду вказала на порядок розрахунку інфляційних втрат та наголосила, «що якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою від 17.07.2003 №1078 Кабінет Міністрів України (подібний висновок, викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №910/5349/22).
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. А тому, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Розрахунок інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання відображається, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не нараховується.
Зазначений вище спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних втрат».
Тобто, з огляду на викладене, суд вважає безпідставним нарахування інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання, де час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями).
Здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є нарахування та стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 406 237, 28 грн.
Наразі, суд критично ставиться до заперечень відповідача щодо методології розрахунку, який було здійснено позивачем, оскільки фактично контрозрахунку Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські Електромережі» подано не було. Одночасно, вказані обставини не спростовують на не нівелюють наведених вище висновків суду стосовно наявності помилок у розрахунку позивача.
За таких обставин, враховуючи наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі», а саме в частині стягнення 3% річних в сумі 471 437,19 грн та інфляційних втрат в сумі 406 237, 28 грн.
Як вказувалось судом вище, під час розгляду справи по суті Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські Електромережі» було подано заяву про відстрочення виконання рішення по справі на 12 календарних місяців.
В обґрунтування вказаної заяви відповідач посилався на запровадження воєнного стану в Україні. На території міста Києва відповідач є власником та експлуатує абсолютну більшість електричних мереж у межах міста, а отже, значення господарської діяльності відповідача для забезпечення нормальної життєдіяльності населення та економіки столичного регіону нашої країни, яка четвертий рік поспіль перебуває в стані воюючої, без перебільшення надважливе і в силу об'єктивних причин товариство не може бути замінене іншим суб'єктом господарювання. Також відповідач звернув увагу суду на те, що ворогом з території російської федерації постійно здійснюються обстріли енергетичної інфраструктури України. Відтак, кошти, які отримує Відповідач під час здійснення своєї господарської діяльності, а також накопичені резерви, що мають цільове призначення, скеровуються в першу чергу на відновлення і ремонт електричних мереж та на підготовку до наступного осінньо-зимового періоду. Негайне виконання рішення матиме наслідком арешт рахунків відповідача, що в свою чергу може створити загрозу настання негативних невідворотних наслідків для енергозабезпечення столиці України та Київського регіону.
Заперечуючи проти задоволення означеної заяви відповідач посилався на те, що відповідач не довів факт неможливості виконання рішення чи його істотне ускладнення. За даними публічно доступної фінансової звітності відповідача (копія балансу за 1 квартал 2025 додається) залишок коштів на рахунках відповідача складає понад 1 539 377 000,00 гривень (показники у фінансовій звітності наводяться у тисячах гривень). Також, згідно даної звітності, чистий прибуток товариства за 1 квартал 2025 складає 781 603 000,00 грн., натомість збитки, понесені товариством рівні нулю. До того ж, за звітній період 2024 залишок коштів на рахунках Відповідача, на кінець періоду, складав 1 287 904 000,00 грн., а прибуток складав 1 377 912 000,00 грн. при нульових збитках.
Оцінюючи доводи обох учасників судового процесу в контексті вирішення питання про відстрочення виконання судового рішення, суд враховує таке.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
За приписами ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013р., розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.
Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Наразі, надаючи оцінку доводам заявника, судом прийнято до уваги, що що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" воєнний стан продовжено і по теперішній час.
Судом в контексті вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду прийнято до уваги загальновідомий факт про те, що більша частин атак російської федерації приходиться на об'єкти критичної інфраструктури, зокрема, електропостання.
Суд враховує посилання відповідача на те, що на території міста Києва Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські Електромережі» є власником та експлуатує абсолютну більшість електричних мереж у межах міста, а отже, значення господарської діяльності відповідача для забезпечення нормальної життєдіяльності населення та економіки столиці України.
Дого того ж, надаючи оцінку запереченням позивача, а саме посиланням на наявність грошових коштів у відповідача для виконання судового рішення, судом також враховано і твердження останнього про те, що кошти, які отримує відповідач під час здійснення своєї господарської діяльності, а також накопичені резерви, що мають цільове призначення, скеровуються в першу чергу на відновлення і ремонт електричних мереж та на підготовку до осінньо-зимового періоду.
До того ж, суд вважає за доцільне саме у даному конкретному випадку прийняти до уваги ту обставину, що фактично основне зобов'язання перед позивачем є виконаним, а отже, відстрочення виконання рішення суду ніяким чином не призведе до втрат (від знецінення грошових коштів).
Крім того, судом враховано, що як вбачається з публікацій на офіційному сайті Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», останній як державна компанія за підтримки уряду України отримує грантові та кредитні грошові кошти від країн Європейського Союзу, які надаються на відновлення пошкодженої енергетичної інфраструктури.
За таких обставин, враховуючи наведене вище у сукупності, приймаючи до уваги об'єктивні обставини, а саме необхідність забезпечення інтересів населення на початку опалювального сезону, з огляду на потенційні ризики неможливості оперативного відновлення пошкоджених мереж через відсутність обігових коштів для закупівлі обладнання для заміни і ремонту пошкодженого електрообладнання, перебої з відновлення пошкоджених, в тому числі, ракетними обстрілами мереж та об'єктів енергетики, зриву діяльності відповідача по плановому та аварійному ремонтах трансформаторних підстанцій, кабельних ліній електропередач, нестабільного електрозабезпечення, або повної його відсутності, які фактично у місті Києві забезпечуються саме Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські Електромережі», суд дійшов висновку щодо наявності достатніх підстав для відстрочення виконання рішення у справі на 12 місяців, що за висновками суду, не порушить балансу інтересів обох сторін і ніяким чином не призведе до нівелювання гарантій виконання правозахисної функції держави.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").
За приписами статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 грн.
З огляду на вищезазначене положення Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання позивачем до Господарського суду міста Києва позовних вимог про стягнення 17 672 209,17 грн становив 212 066,51 грн.
Вказану суму судового збору позивачем було сплачено згідно платіжної інструкції №АУ-4305 від 06.02.025.
Судом вказувалось, що 27.08.2025 позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно змісту якої позивачем фактично заявлено про стягнення з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» інфляційних втрат в сумі 406 707,16 грн та 3% річних в розмірі 514 641,09 грн, що загалом становить 921 348,25 грн.
У п.1. ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» вказано, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, судовий збір в сумі 943,57 грн судовий збір в сумі 201 010,33 грн, сплачений згідно платіжної інструкції №АУ-4305 від 06.06.2025 на суму 212 066,51 грн, підлягає поверненню позивачу з державиного бюджету як надмірно сплачений.
Одночасно, керуючись приписами ст.129 Господарського процесцального кодексу України решта судового щбору покладається на сторін пропорційно задоволених вимог, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10532,09 грн, решта - залишається за позивачем.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,
вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від
27 вересня 2001 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240, 331 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» про стягнення інфляційних втрат в сумі 406 707,16 грн та 3% річних в розмірі 514 641,09 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» (04080, м.Київ, вул.Новокостянтинівська, буд.20, ЄДРПОУ 41946011) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.25, ЄДРПОУ 00100227) 3% річних в сумі 471 437,19 грн, інфляційні втрати в сумі 406 237, 28 грн та судовий збір в розмірі 10532,09 грн.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 по справі №910/6622/25 на 12 місяців до 08.10.2026.
5. Повернути Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.25, ЄДРПОУ 00100227) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 201 010,33 грн, сплачений згідно платіжної інструкції №АУ-4305 від 06.06.2025 на суму 212 066,51 грн.
6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 13.10.2025.
Суддя В.В. Князьков