ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.10.2025Справа № 910/8275/25
за позовом Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП МІКС»
про знесення самочинного будівництва
Суддя: Людмила ШКУРДОВА.
Секретар с/з (помічник судді): Дмитро БОЖКО.
Представники сторін: згідно з протоколом судового засідання.
Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП МІКС» про знесення об'єкта самочинного будівництва.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна проведена всупереч вимогам чинного законодавства та без належних на те правових підстав. Позивач стверджує, що ним не ухвалювалися рішення щодо відведення земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, будь-яким третім особам, зокрема і відповідачу. Зазначене свідчить про те, що об'єкт будівництва - нежитлова будівля літ. « 1А», загальною площею 83,4 кв.м, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тимошенко Людмили Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.02.2022 р., індексний номер: 63400474, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2558239380000, є самочинним будівництвом та порушує права Київської міської ради в частині права розпорядження та користування земельною ділянкою, що є підставою для його знесення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 р. відкрито провадження у справі № 910/8075/25 за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам строки для подання до суду заяв по суті спору та призначено підготовче засідання.
Про стан розгляду справи № 910/8075/25 сторони були повідомлені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Враховуючи, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП МІКС» відсутній зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС, суд надсилав йому процесуальні документи у паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження товариства, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (08129, Київська обл., Бучанський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Шкільна, буд. 19).
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судове рішення повернуто підприємством зв'язку, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.03.2023 р. у справі № 905/1397/21 та від 07.02.2024 р. у справі № 904/853/23.
Суд звертає увагу, що на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІП МІКС» відповідно до ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" покладено обов'язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до ст. 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок" та Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 р. № 270.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.03.2023 р. у справі № 905/1397/21.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІП МІКС» не скористалося правом, наданим останньому ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, та не подало до суду відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
23.09.2025 р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 910/8075/25 до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 07.10.2025 р. проголошено скорочене рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
23.12.2021 р. Фізичною особою-підприємцем Мовчан Інною Вікторівною, на замовлення громадянки ОСОБА_1, виготовлено технічний паспорт громадського будинку. Адреса об'єкта - АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер технічного паспорта - ТІ01:9518-0273-2524-5192.
23.12.2021 р. ФОП Мовчан І. В. видано довідку № 230, в якій зазначено, що нежитлова будівля «літ. 1А» за адресою: АДРЕСА_1, має такі показники: загальна площа - 83,4 кв.м, основна площа - 36,6 кв.м. Вказана нежитлова будівля побудована господарським способом у 1991 р.
13.01.2022 р. Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», на запит приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Меженської Кароліни Сергіївни, видано інформаційну довідку НЖ-2022 № 32, в якій зазначено, що згідно з даними реєстрових книг нежитлова будівля загальною площею 83,40 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності не зареєстрована.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 294916385 від 17.01.2022 р., 14.01.2022 р. приватним нотаріусом Меженською К.С. на підставі довідки про технічні показники об'єкту нерухомого майна № 230, виданої 23.12.2021 р. ФОП Мовчан І.В., зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літ. « 1А» загальною площею 83,4 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
08.02.2022 р. між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІП МІКС» підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого ОСОБА_1 передала, а ТОВ «ВІП МІКС» прийняло нерухоме майно, зокрема нежитлову будівлю літ. « 1А» загальною площею 83,4 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказаний акт приймання-передачі нерухомого майна посвідчено та зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тимошенко Людмилою Анатоліївною за № 89, 90.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 299151265 від 11.02.2022 р., 08.02.2022 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тимошенко Л.А. на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна № 89, 90, виданого 08.02.2022 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тимошенко Л.А., зареєстровано право приватної власності ТОВ «ВІП МІКС» на нежитлову будівлю літ. « 1А» загальною площею 83,4 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Реєстрація права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна за ТОВ «ВІП МІКС» також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 433285899 від 27.06.2025 р.
Відповідно до інформації, що міститься в листі Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 055-7776 від 06.06.2025 р., згідно з даними електронної бази документообігу Департаменту, даними Міської інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності «Містобудівний кадастр м. Києва», містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1, департаментом не надавались. У Реєстрі вулиць та інших поіменованих об'єктів міста Києва відсутні відомості про документи щодо присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси: АДРЕСА_1.
Із наданої листом № 073-1923 від 06.06.2025 р. Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) інформації слідує, що департамент, станом на час надання відповіді, не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за адресою: АДРЕСА_1.
Як вбачається з листа Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» № 062/14-5568 від 05.06.2025 р., згідно з даними реєстрових книг КП КМР «КМ БТІ» за адресами в м. Києві, зокрема АДРЕСА_1, нерухоме майно на праві власності не реєструвалось.
Звертаючись до суду з даним позовом, Київська міська рада зазначає, що жодних рішень щодо передачі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у власність чи користування громадянці ОСОБА_1 не приймала. Київська міська рада вважає, що наявні правові підстави для усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкта нерухомого майна та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан.
Елементом особливої правової охорони землі є норма ч. 2 ст. 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 373 Цивільного кодексу України).
Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (ч. 4 ст. 373 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 374 Цивільного кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Згідно зі ст. 40 Земельного кодексу України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
Частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Судом встановлено, що Київська міська рада прийняла рішення № 704/1708 від 20.12.2016 р. ««Про уточнення назв, перейменування вулиць та провулків у місті Києві», яким АДРЕСА_1 перейменовано на АДРЕСА_1.
Як вбачається з матеріалів справи Київською міською радою не приймалося рішення щодо відведення земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, будь-яким третім особам, зокрема і відповідачу. Також позивачем, як уповноваженим органом, не приймалися рішення щодо передачі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у власність чи користування громадянці ОСОБА_1, яка, в подальшому, передала спірний об'єкт нерухомості ТОВ «ВІП МІКС» за актом приймання-передачі нерухомого майна від 08.02.2022 р. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Отже правовий режим самочинного будівництва врегульовано ст. 376 Цивільного кодексу України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв'язку із здійсненням самочинного будівництва.
При цьому, формулювання положень ст. 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
Знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (п. 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 р. у справі № 916/1608/18).
За практикою Великої Палати Верховного Суду самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки (п. 88 постанови від 15.11.2023 р. у справі № 916/1174/22).
Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу положень законодавства та приписів ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені ст. 376 Цивільного кодексу України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна. Тобто, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. У випадку задоволення однієї із зазначених вище вимог юридична доля самочинно побудованого майна (спірного об'єкта нерухомості) буде вирішена у встановленому законом порядку. Разом із цим буде відновлено стан єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.
У даному випадку суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, який передбачений чинним законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (п. 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 р. у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).
Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.
Як вказано вище, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво в силу наведених вище положень законодавства та приписів ч. 2 ст. 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень ч. 4тої цієї статті, тобто знесення такого об'єкту.
Якщо право власності на об'єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у разі задоволення позовної вимоги про знесення об'єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації.
Згідно зі ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
У відповідності з ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, за умови якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.
Як встановлено судом, 13.01.2022 р. КП КМР «КМ БТІ» видано інформаційну довідку НЖ-2022 № 32, в якій зазначено, що нежитлова будівля загальною площею 83,40 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності не зареєстрована.
Спірний об'єкт самочинного будівництва набуто відповідачем в результаті його відчуження ОСОБА_1 , яка, в свою чергу, його зареєструвала на підставі довідки ФОП Мовчан І.В. № 230 від 23.12.2021 р. та технічного паспорту № ТІ01:9518-0273-2524-5192 від 23.12.2021 р. При цьому, відповідно до інформації, що міститься у вказаній довідці, спірний об'єкт нерухомого майна побудовано господарчим способом у 1991 р.
Суд зазначає, що механізм проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна всіх форм власності, що здійснюють суб'єкти господарювання, і діє на всій території України станом на дату проведення реєстраційної дії права власності за громадянкою ОСОБА_1 регулювався Інструкцією про порядок проведення технічного інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24.05.2001 № 127, яка втратила чинність 11.12.2023 р.
Пунктом 2 Інструкції закріплено:
- технічна інвентаризація - комплекс робіт з обмірювання об'єкта нерухомого майна з визначенням його складу, фактичної площі та об'єму, технічного стану та/або з визначенням змін зазначених характеристик за певний період часу (у разі наявності попередньої інвентаризаційної справи) із виготовленням необхідних документів (матеріалів технічної інвентаризації, технічного паспорта) та обов'язковим внесенням відомостей про об'єкт нерухомого майна до Реєстру об'єктів нерухомого майна (після створення цього Реєстру);
- технічний паспорт - документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, містить основні відомості про нього (місцезнаходження (адреса), склад, технічні характеристики, план та опис об'єкта, ім'я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об'єкт нерухомого майна, відомості щодо суб'єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт тощо) та видається замовнику. Технічний паспорт має бути прошнурований, пронумерований та скріплений підписом керівника суб'єкта господарювання, який проводив інвентаризацію, а також підписом виконавця робіт і контролера із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката на право виконання робіт з технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна.
Пунктом 6 Інструкції закріплено, що технічну інвентаризацію проводять у таких випадках, зокрема, перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів, у тому числі після проведення реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащення, реставрації, щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт; перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, щодо якого отримано право на виконання будівельних робіт.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на момент реєстрації права власності за ОСОБА_1 ) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії (ч. 2 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Статтею 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» закріплено особливості державної реєстрації прав на об'єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку.
Так, для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об'єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.
З урахуванням викладеного, судом встановлено, що докази реєстрації нежитлової будівлі літ. « 1А», загальною площею 83,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності за ОСОБА_1 до 05.08.1992 р. та до 01.01.2013 р. відсутні, що унеможливлювало внесення такої інформації до реєстру.
Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено порядок державної реєстрації, зокрема: перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень (п. 4).
Статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» закріплено підстави для державної реєстрації прав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на момент реєстрації права власності за ОСОБА_1 ) у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав заявником є:
- власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право (у тому числі замовник будівництва, девелопер будівництва, управитель фонду фінансування будівництва), або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав;
- особа, за якою закріплений особовий рахунок в погосподарській книзі відповідної сільської, селищної, міської ради, або уповноважена нею особа - у разі проведення державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку.
Згідно з п. 77 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 р. державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт проводиться відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України щодо особи, яка здійснювала будівництво такого об'єкта (замовник будівництва), чи у випадку, передбаченому ст. 332 Цивільного кодексу України, - щодо особи, яка є власником закінченого будівництвом об'єкта, реконструкція якого проводилася, якщо інше не встановлено договором або законом.
Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт проводиться за наявності відомостей про його технічну інвентаризацію, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння такому об'єкту адреси (крім випадку проведення реконструкції об'єкта, що не має наслідком його поділ, виділ частки або об'єднання), отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об'єкт є відсутність однієї і більше відомостей, передбачених цим пунктом, крім випадків, передбачених п.п. 78, 79 та 80 цього Порядку (п. 78 Порядку).
Пунктом 79 зазначеного порядку закріплено, що документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року.
Таким чином, враховуючи, що матеріали справи не містять правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомого майна у ОСОБА_1 на будівлю літ. « 1А», загальною площею 83,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні відомості закінчення об'єкту будівництвом до 05.08.1992 р., відсутня виписка з погосподарської книги, відсутність інформації у КП КМР «КМ БТІ» про реєстрацію права власності на будівлю літ. « 1А» за вказаною вище адресою, відсутність доказів присвоєння адреси спірному об'єкту, суд дійшов висновку, що у приватного нотаріуса не було правових підстав для проведення реєстрації права власності на майно за ОСОБА_1, а надані останньою документи для реєстрації не є за своєю суттю правовстановлюючими.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Київської міської ради, оскільки останньою доведено факт самочинного будівництва на земельній ділянці комунальної власності, а відтак наявність підстав його знесення.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідачів.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, у володінні та розпорядженні земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП МІКС» знести об'єкт самочинного будівництва - нежитлову будівлю літ. « 1А», загальною площею 83,4 кв.м, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тимошенко Людмили Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.02.2022 р., індексний номер: 63400474, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2558239380000.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП МІКС (08129, Київська обл., Бучанський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Шкільна, буд. 19, код 44590197) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код 22883141) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя Людмила ШКУРДОВА
Повне рішення складено та підписано 13.10.2025 р.