ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.10.2025Справа № 910/7650/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 910/7650/25
За позовом Комунального підприємства «Міськсвітло» Чернігівської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСТ»
про стягнення 109707,31 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Комунальне підприємство «Міськсвітло» Чернігівської міської ради (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСТ» (далі - відповідач) про стягнення 109707,31 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов договору №55_1122 від 03.11.2022, не здійснив реєстрації податкових накладних по господарській операції за договором, у зв'язку з чим позивач зазнав збитків у розмірі 109707,31 грн неотриманого податкового кредиту на суму ПДВ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 відкрито провадження у справі №910/7650/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами та встановлено сторонам строк на подачу заяв по суті спору.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей Господарського процесуального кодексу України.
Так, частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Як вбачається з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮСТ» має зареєстрований «Електронний кабінет» в підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі.
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З урахуванням зазначеного, ухвала Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу до Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС.
З наявного в матеріалах справи повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, яке отримане з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що документ в електронному вигляді «ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін)» від 19.06.2025 по справі №910/7650/25 (суддя Васильченко Т.В.) було надіслано одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮСТ» в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 20.06.25 о 16:51 год.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Втім відповідач, у визначений судом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.
Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
03.11.2022 року між Комунальним підприємством «Міськсвітло» Чернігівської міської ради (далі - покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮСТ» (далі - постачальником) було укладено договір №55_1122 (далі - договір), предметом якого за умовами пункту 1.1 є зобов'язання постачальника поставити та передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар на умовах визначених цим договором.
Відповідно до пункту 1.2 договору постачальник передає покупцю наступний товар: 1) знак дорожній 3.43, у кількості 2 шт., загальною вартістю без ПДВ - 1985,50 грн; 2) знак дорожній 4.7, у кількості 40 шт., загальною вартістю без ПДВ - 39710,00 грн; 3) знак дорожній 4.8, у кількості 40 шт., загальною вартістю без ПДВ - 39710,00 грн; 4) знак дорожній 1.39, у кількості 20 шт., загальною вартістю без ПДВ - 17290,00 грн; 5) знак дорожній 3.29 (30), у кількості 20 шт., загальною вартістю без ПДВ - 19855,00 грн; 6) знак дорожній 3.41, у кількості 2 шт., загальною вартістю без ПДВ - 1985,50 грн; 7) комплект кріплень, у кількості 100 шт., загальною вартістю без ПДВ - 4583,00 грн.
Згідно пункту 2.1 договору ціна цього договору становить 125119 грн 00 коп. (сто двадцять п'ять тисяч сто дев'ятнадцять грн 00 коп.), крім того ПДВ - 25023 грн 80 коп. (двадцять п'ять тисяч двадцять три грн 80 коп.), разом з ПДВ ціна договору становить 150142 грн 80 коп. (сто п'ятдесят тисяч сто сорок дві грн 80 коп.).
Пунктом 2.2 договору встановлено, що розрахунки проводяться шляхом перерахування покупцем попередньої оплати (авансу) на розрахунковий рахунок постачальника, у розмірі 60% ціни визначеної в п. 2.1 договору.
За умовами пункту 2.3 договору остаточні розрахунки проводяться протягом 20 робочих днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування покупцем коштів на розрахунковий рахунок постачальника, за умови надходження коштів від Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради за товар визначений предметом договору.
Строк поставки товару: протягом 10 робочих днів з моменту перерахування авансу згідно з п. 2.2 договору, з правом передчасної поставки (пункт 3.1 договору).
Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору датою поставки товару є його отримання покупцем з відповідною відміткою у видатковій накладній. Приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін після перевірки якості та кількості поставленого товару. Місце поставки товару: вул. Робітнича, 6, м. Чернігів.
Згідно пункту 4.2 договору постачальник зобов'язаний, зокрема, своєчасно поставити, передати у власність покупця товар належної якості, у свою чергу, покупець зобов'язаний, зокрема, прийняти та оплатити товар на умовах і в строки встановлені в цьому договорі (пункт 4.4 договору).
За умовами пункту 5.1 договору сторони несуть відповідальність передбачену законодавством України і цим договором.
Пунктом 8.1 договору встановлено, що всі зміни та доповнення до цього договору вносяться шляхом підписання сторонами додаткових угод, які стають невід'ємними частинами договору.
Цей договір набирає чинності з дати його укладання і діє до 31 грудня 2022 року, а в частині здійснення розрахунків - до повного їх виконання (пункту 7.1 договору).
01.12.2022 року сторонами було підписано додаткову угоду №1 до договору від 03.11.2022 №55_1122 (далі - додаткова угода №1), за умовами пункту 1 якої сторони домовились викласти пункт 1.1 цього договору в новій редакції: « 1.1. «Постачальник» за даним договором зобов'язуються передати у власність, а «Покупець» належним чином прийняти та оплатити: дорожні знаки, код ДК 021:2015 34990000-3 Регулювальне, запобіжне, сигнальне та освітлювальне обладнання (в подальшому товар), в асортименті та кількості згідно виписаних накладних.».
Відповідно до пункту 2 додаткової угоди №1 пункт 2.1 викладно в новій редакції: « 2.1. Ціна цього договору становить 548536 грн 60 коп. (п'ятсот сорок вісім тисяч п'ятсот тридцять шість грн 60 коп.), крім того ПДВ - 109 707 грн 31 коп. (сто дев'ять тисяч сімсот сім грн 31 коп.), разом з ПДВ ціна договору становить 658 243 грн 91 коп. (шістсот п'ятдесят вісім тисяч двісті сорок три грн 91 коп.).».
Згідно пункту 3 додаткової угоди №1 сторони вирішили доповнити розділ 5 договору підпунктом 5.7: « 5.7. На дату виникнення податкових зобов'язань постачальник складає податкову накладну в електронній формі. Реєстрація податкової накладної здійснюється постачальником згідно з п.201.10 ст.201 Розділу 5 Податкового кодексу України. У разі порушення постачальником порядку заповнення податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної та/або незабезпечення її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних в строки, передбачені Податковим кодексом України, постачальник у разі пред'явлення покупцем претензії відшкодовує покупцю завдані збитки за неодержаний податковий кредит у повному розмірі. У разі подальшої реєстрації податкової накладної, за якою було відшкодовано постачальником неодержаний податковий кредит, в строки, передбачені Податковим кодексом України, покупець зобов'язується повернути постачальнику суму відшкодованого податкового кредиту у повному обсязі.».
У пункті 4 додаткової угоди №1 сторони домовились викласти пункт 7.1 договору в новій редакції: « 7.1. Цей договір набирає чинності з дати його укладення і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині здійснення розрахунків до повного їх виконання.».
На виконання умов пункту 2.2 договору, Комунальним підприємством «Міськсвітло» Чернігівської міської ради було сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСТ» аванс в загальному розмірі 198897,70 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій №8554 від 04.11.2022 на суму 92000,88 грн, №8960 від 13.02.2023 на суму 45016,22 грн та №8864 від 25.05.2023 на суму 61880,60 грн.
У свою чергу, відповідач поставив на користь позивача обумовлений договором товар на загальну суму 658243,91 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №32 від 24.02.2023 на суму 150054,08 грн, №54 від 22.03.2023 на суму 69354,26 грн, №57 від 28.03.2023 на суму 13823,71 грн, №130 від 16.11.2022 на суму 150142,80 грн, №147 від 25.05.2023 на суму 206268,66 грн та №260 від 26.07.2023 на суму 68600,40 грн, які підписані уповноваженими працівниками сторін без будь-яких зауважень та скріплені печатками.
Позивач виконуючи власні зобов'язання за договором в частині оплати повної вартості товару сплатив на користь відповідача залишок вартості поставленого товару в сумі 459346,21 грн.
Втім, як зазначає позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮСТ» в порушення пункту 5.7 договору в редакції додаткової угоди №1, не провело реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товару по договору на загальну суму 109707,31 грн.
Позивач реалізував своє право на звернення із скаргою на ТОВ «ЮСТ» до податкового органу. Так, 12.01.2024 року за листом №11 КП «Міськсвітло» до податкового органу було подано документи по скарзі згідно додатку 7 до Податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2023 року, для підтвердження права на отримання податкового кредиту. 25.03.2024 року за листом №82 КП «Міськсвітло» до податкового органу було подано документи по скарзі згідно додатку 7 до Податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2024 року, для підтвердження права на отримання податкового кредиту. 20.05.2024 року за листом №147 КП «Міськсвітло» до податкового органу було подано документи по скарзі згідно додатку 7 до Податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2024 року, для підтвердження права на отримання податкового кредиту.
При цьому, Комунальне підприємство «Міськсвітло» Чернігівської міської ради зверталося до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСТ» з претензіями №321 від 16.10.2024 та №271 від 14.05.2025, в яких, з огляду на недоотримання податкового кредиту через нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних у ЄРПН за податковими зобов'язаннями, що виникли на підставі договору №55_1122 від 03.11.2022, вимагало у відповідача відшкодувати суму збитків у розмірі 109707,31 грн.
Однак, вказані претензії були залишені відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна за змістом норма міститься у частині 1 статті 193 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин та дії кодексу).
Пунктом 5.7 договору (в редакції додаткової угоди №1) сторони погодили, що на дату виникнення податкових зобов'язань постачальник складає податкову накладну в електронній формі. Реєстрація податкової накладної здійснюється постачальником згідно з п.201.10 ст.201 Розділу 5 Податкового кодексу України. У разі порушення постачальником порядку заповнення податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної та/або незабезпечення її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних в строки, передбачені Податковим кодексом України, постачальник у разі пред'явлення покупцем претензії відшкодовує покупцю завдані збитки за неодержаний податковий кредит у повному розмірі. У разі подальшої реєстрації податкової накладної, за якою було відшкодовано постачальником неодержаний податковий кредит, в строки, передбачені Податковим кодексом України, покупець зобов'язується повернути постачальнику суму відшкодованого податкового кредиту у повному обсязі.
Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
За приписами пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
За умовами пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Як вбачається з викладеного вище, згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок у встановлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Відтак, враховуючи наведені приписи Податкового кодексу України, а також положення пункту 5.7 укладеного між сторонами договору (в редакції додаткової угоди №1), відповідач повинен був зареєструвати в ЄРПН податкову(-ві) накладну(-ні) за видатковими накладними №32 від 24.02.2023 на суму 150054,08 грн з яких ПДВ становить 25009,01 грн - до 15.03.2023 (включно); №54 від 22.03.2023 на суму 69354,26 грн з яких ПДВ становить 11559,04 грн - до 15.04.2023 (включно); №57 від 28.03.2023 на суму 13823,71 грн з яких ПДВ становить 2303,95 грн - до 15.04.2023 (включно); №130 від 16.11.2022 на суму 150142,80 грн з яких ПДВ становить 25023,80 грн - до 15.12.2022 (включно); №147 від 25.05.2023 на суму 206268,66 грн з яких ПДВ становить 34378,11 грн - до 15.06.2023 (включно) та №260 від 26.07.2023 на суму 68600,40 грн з яких ПДВ становить 11433,40 грн - до 15.08.2023 (включно).
Проте, як вбачається з матеріалів справи і не спростовано відповідачем, останнім в порушення вищенаведених положень законодавства не зареєстровано відповідні податкові накладні у встановленому законом порядку, що позбавило позивача права включити суму податку на додану вартість у загальному розмірі 109707,31 грн до складу податкового кредиту та, відповідно, права скористатись можливістю зменшення податкового зобов'язання на вказану суму.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 908/1568/18, Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 серпня 2018 року у справі № 917/877/17 та Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.
Так, у силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин та дії кодексу) встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За змістом статті 224 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин та дії кодексу) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено.
Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин та дії кодексу) до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення.
Відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Таким чином, при пред'явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов'язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
У даному випадку, протиправна поведінка відповідача, яка полягала в порушенні обов'язку щодо складення та реєстрації відповідних податкових накладних, позбавила позивача права включити суми податку на додану вартість у розмірі 109707,31 грн до складу податкового кредиту та, відповідно, права скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на вказану суму. Відтак, саме внаслідок поведінки відповідача КП «Міськсвітло» Чернігівської міської ради понесло збитки.
Згідно з пунктом 4 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 № 520 (далі - Порядок № 520), у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Пунктом 12 названого Порядку передбачено, що рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
Разом із цим, доказів прийняття рішень податковим органом щодо відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН податкової накладної, складеної за видатковими накладними №32 від 24.02.2023, №54 від 22.03.2023, №57 від 28.03.2023, №130 від 16.11.2022, №147 від 25.05.2023 та №260 від 26.07.2023, з яких ПДВ становить 109707,31 грн і відповідно оскарження відповідачем таких рішень, матеріали справи також не містять.
При цьому, хоча обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку в публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, невиконання такого обов'язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 908/1568/18).
Враховуючи зазначене, має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 3 серпня 2018 року у справі № 917/877/17 та від 3 грудня 2018 року в справі № 908/76/18.
Відтак, зважаючи на наявність усіх елементів складу господарського правопорушення у даному випадку, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимоги позивача щодо відшкодування на його користь збитків у розмірі 109707,31 грн за рахунок ТОВ «ЮСТ».
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку відшкодувати позивачу завдані збитки, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 2422,40 грн.
Так, позовну заяву подано в електронній формі з використанням системи «Електронний суд» у зв'язку з чим має бути застосований понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8, визначений частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, при цьому, позивач в частині надмірно сплаченого судового збору не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням про його повернення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.
Керуючись статтями 13, 76-80, 129, 165, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Міськсвітло» Чернігівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСТ» про стягнення 109707,31 грн задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСТ» (03134, м. Київ, вул. Трублаїні, буд. 2; ідентифікаційний код 30439872) на користь Комунального підприємства «Міськсвітло» Чернігівської міської ради (14001, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Робітнича, буд. 6; ідентифікаційний код 03333699) збитки у сумі втраченого податкового кредиту у розмірі 109707 (сто дев'ять тисяч сімсот сім) грн 31 коп. та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 10.10.2025.
СуддяТ.В. Васильченко