ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
10.10.2025Справа № 910/12328/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Підченка Ю.О., розглянувши матеріали позовної заяви громадянки ОСОБА_1
до 1) Національного космічного агентства України
2) Пенсійного Фонду України
3) ОСОБА_2
4) ОСОБА_3
про спонукання виконати або припинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася Господарського суду міста Києва з позовом до Національного космічного агентства України, Пенсійного Фонду України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відповідно до якого просить здійснити контроль виконання контракту, зупинити злочин та повернути пенсію.
Дослідивши подані матеріали, суддя приходить до висновку, що у відкритті провадження за вказаною позовною заявою необхідно відмовити, зважаючи на наступне.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 235/445/18.
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статей 4, 20 ГПК України справи в порядку позовного провадження господарським судом розглядаються тоді, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 4 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, що визначено ст. 20 ГПК України.
При визначенні підвідомчості спору господарському суду слід виходити з суб'єктного складу учасників спору та характеру спірних правовідносин.
Отже, критеріями розмежування судової юрисдикції (передбаченими законом умовами), за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Однак, визначальною ознакою справи господарській юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
Так, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (наприклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Наведене свідчить про те, що з одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
З огляду на положення ч. 1 ст. 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.
Як вбачається з поданої позовної заяви, спір виник між фізичними особами. Разом з тим, позивач включив до складу відповідачів - Національне космічне агентство України та Пенсійний фонд України, проте, жодних обставин щодо порушення вказаними юридичними особами будь-яких прав позивача позовна заява не містить.
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що позивач звертається до суду за захистом своїх майнових прав шляхом повернення пенсії, яку було взято в тимчасове використання. При цьому, позивач вказує, що права позивача порушуються фізичними особами - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Тобто, в даному випадку позовну заяву подано фізичною особою, яка не є підприємцем, а предмет спору виник не у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, відтак, права позивача не підлягають судовому захисту у господарському суді, а подана позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
За таких обставин, заявлений до розгляду спір не підлягає розгляду в господарських судах України, а має бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті (заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства), суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч. 6 ст. 175 ГПК України).
Керуючись ст. 20, п. 1 ч. 1 ст. 175, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити громадянці ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі.
2. Позовну заяву та додані до неї документи повернути заявнику.
3. Роз'яснити заявнику, що заявлені вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Ю.О. Підченко