ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
13.10.2025Справа № 910/12615/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АБЗ1»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська нафтогазотранспортна компанія»
про стягнення 1 776 125,16 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АБЗ1» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська нафтогазотранспортна компанія» про стягнення 1 776 125,16 грн.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність передачі позовної заяви на розгляд Господарського суду Харківської області, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Звертаючись з даним позовом до Господарського суду міста Києва, позивач зазначає, що пред'являє позов за місцем виконання Договору, оскільки поставка товару здійснюється за адресою у м. Києві, і при цьому і сам Договір укладено у м. Києві.
Так, приписами ч. 5 ст. 29 ГПК України визначено, що позови у спорах, що виникають з Договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місця, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих Договорів.
Аналіз зазначеного положення процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці. Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами.
Відповідно до статті 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1) за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; 2) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання; 4) за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання; 5) за іншим зобов'язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.
Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Суд зазначає, що згідно поданого позову, спір про стягнення з відповідача грошових коштів не стосується предмета договору та місце постачання товару не має значення для визначення юрисдикції спору. Іншими словами, за синалагматичним договором, який передбачає зустрічні зобов'язання, юрисдикцію спору слід визначати залежно від того, з якого саме зобов'язання виник спір.
Отже, для визначення юрисдикції спору про стягнення грошових коштів не застосовується пункт 3 частини першої статті 532 ЦК України.
При цьому, у разі спору про стягнення грошових коштів для цілей визначення юрисдикції спору не підлягає застосуванню і пункт 4 частини першої статті 532 ЦК України, відповідно до якого якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання; якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання.
Цей пункт визначає місце, в якому провадиться виконання зобов'язання про фізичну сплату коштів готівкою боржником безпосередньо кредитору. На це, зокрема, вказує можливість понесення витрат, пов'язаних із зміною місця виконання, а така можливість у разі сплати безготівкових коштів виключається. Сплата безготівкових коштів здійснюється шляхом надання боржником доручення обслуговуючому боржника банку і зарахування коштів на рахунок кредитора в банку, який його обслуговує.
Отже, поняття місця виконання грошового зобов'язання шляхом безготівкових розрахунків позбавлене сенсу в контексті визначення юрисдикції і не може бути встановлене договором. У зв'язку з цим не підлягає застосуванню і частина п'ята статті 29 ГПК України незалежно від того, чи зазначене в договорі місце виконання, чи ні.
З урахуванням викладеного, територіальна юрисдикція (підсудність) справи має визначатись за загальними правилами статті 27 Господарського процесуального кодексу України, згідно з ч. 1 якої, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Зважаючи на встановлені обставини, оскільки позивачем пред'явлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська нафтогазотранспортна компанія», місцезнаходженням якого є: 61050, місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 24, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АБЗ1» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська нафтогазотранспортна компанія» про стягнення 1 776 125,16 грн. не підсудна Господарському суду міста Києва.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, а згідно з частиною 3 цієї статті - передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Зважаючи на встановлені обставини, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АБЗ1» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська нафтогазотранспортна компанія» про стягнення 1 776 125,16 грн. підлягає передачі за підсудністю до Господарського суду Харківської області.
Керуючись ст. ст. 31, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АБЗ1» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська нафтогазотранспортна компанія» про стягнення 1 776 125,16 грн. передати за підсудністю до Господарського суду Харківської області.
2. Ухвала набирає законної сили 13.10.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя О.А. Грєхова