ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.10.2025Справа № 910/9568/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Супутник Лтд.»
про стягнення 69 371,66 грн.
Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Супутник Лтд.» про стягнення 69 371,66 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором від 25.08.2023 № ДНП-2023-08/06.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; визначено сторонам строки для подачі заяв по суті спору.
Відповідно до повідомлення про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи відповідачем ухвалу про відкриття провадження у справі отримано 06.08.2025 о 19:16.
Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Відповідно до частини 6 вказаної статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, ухвала про відкриття провадження у даній справі належним чином вручена відповідачу 07.08.2025.
Відповідачем відзив суду не надано та позовні вимоги не заперечено. Відповідно до частини дев'ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Сторонами у справі 25.08.2023 укладено договір № ДНП-2023-08/06 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого позивач передав за плату відповідачу для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: місто Київ, Дніпровський район, проспект Соборності, 21 (надалі - майданчик для паркування), що включає 64 місця для платного паркування транспортних засобів, а також 7 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів.
Відповідно до пункту 3.1 договору, майданчик для паркування вважається переданим в експлуатацію відповідачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію.
Згідно з пунктом 3.3 договору, майданчик для паркування вважається фактично повернутим позивачу з моменту підписання сторонами акту повернення з експлуатації майданчика для паркування у строки, визначені пунктом 7.12 договору.
Умовами пунктів 4.1 - 4.5 та 4.7 договору визначено, що вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях, становить 6,50 грн. Загальна ціна договору становить 455 936,00 грн. Оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання передачі позивачем в експлуатацію відповідачу коштів на рахунок позивача у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахуванням кількості календарних днів в місяці, за який проводиться оплата не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється розрахунок.
Позивач не пізніше 5-го числа місяця готує та направляє на адресу електронної пошти відповідача рахунок на оплату. Відсутність рахунку на дату оплати визначену пунктом 4.3 договору, не звільняє відповідача від зобов'язань щодо оплати.
Оплата відповідачем позивачу проводиться за період з дати підписання акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію по дату фактичного повернення з експлуатації позивачу майданчика для паркування.
Відповідно до пунктів 7.1 та 7.2, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами. Строк дії договору становить 1096 календарних днів від дати підписання акту приймання передачі позивачем в експлуатацію відповідачу майданчика для паркування.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного сторонами договору, суд дійшов висновку, що вказаний правочин містить елементи змішаного договору, зокрема, договору про надання послуг та договору оренди.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до акту від 15.11.2023 приймання-передачі паркувального майданчика, позивач передав, а відповідач прийняв в експлуатацію паркувальний майданчик на 71 машиномісце за адресою: місто Київ, Дніпровський район, проспект Соборності, 21.
Відповідач вартість наданих послуг за період часу з січня 2025 року по червень 2025 року включно сплатив частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 61 568,00 грн. На підтвердження чого долучено рахунки на оплату та акти надання послуг.
Судом враховано, що матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу рахунків на оплату, проте, сторони пунктом 4.5 договору узгодили, що відсутність рахунку на дату оплати визначену пунктом 4.3 договору, не звільняє відповідача від зобов'язань щодо оплати.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно з статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 61 568,00 грн. є правомірною і підлягає задоволенню повністю.
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.
Судом встановлено факт невиконання відповідачем свого грошового зобов'язання у встановлений договором строк.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (презумпція вини).
Пунктом 5.2. договору встановлено, разі порушення відповідачем строків здійснення оплати щомісячних платежів, встановлених договором, позивач набуває право вимоги у відповідача сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5 668,29 грн. нарахованої пені за період часу з 16.01.2025 по 14.07.2025.
Судом встановлено, що позивачем не вірно визначено періоди прострочення зобов'язання, а саме, його початок.
Позивачем не вірно визначено початок нарахування пені за прострочення заборгованості за лютий, березень та червень 2025 року.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У статті 254 Цивільного кодексу України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
При визначенні періоду нарахування неустойки позивачем не було враховано, що 15.02.2025, 15.03.2025 та 15.06.2025 були вихідними днями, а отже, останнім днем строку оплати у відповідача за лютий 2025 року було 17.02.2025, за березень 2025 року - 17.03.2025 та за червень 2025 року - 16.06.2025, а право у позивача на нарахування неустойки виникло лише 18.02.2025, 18.03.2025 та 17.06.2025 відповідно.
Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов договору, прострочення по оплаті грошового зобов'язання, порядку розрахунків погодженого сторонами, у межах розрахунку позивача, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо нарахованої пені у розмірі 5 617,28 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період часу з 16.01.2025 по 14.07.2025.
За результатом перевірки розрахунків вимог позивача про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат судом також встановлено помилковість нарахувань, як і при нарахуванні пені.
Відповідно, здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, у межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням встановлених вище дат прострочення платежів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних, підлягають частковому задоволенню у розмірі 548,37 грн., а інфляційні втрати - повному задоволенню у розмірі 1 581,94 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 237- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Супутник Лтд.» (02091, місто Київ, Харківське шосе, будинок 172-б, офіс 210; ідентифікаційний номер 43438658) на користь Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, 6; ідентифікаційний номер 35210739) 61 568,00 грн. основного боргу, 5 617,28 грн. пені, 548,37 грн. трьох процентів річних, 1 581,94 грн. інфляційних втрат та 2 420,45 грн. витрат зі сплати судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 10.10.2025.
Суддя Т.Ю. Кирилюк