номер провадження справи 19/108/25
09.09.2025 Справа № 908/2057/25
м.Запоріжжя Запорізької області
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Державного підприємства Міністерства оборони «Державний оператор тилу» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська,13/24, ідентифікаційний код 44830311)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69-А, каб. 8, ідентифікаційний код 30105738)
про стягнення 286 880,87 грн
без участі представники сторін
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. №2239/08-07/25 від 03.07.2025) Державного підприємства Міністерства оборони «Державний оператор тилу» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» про стягнення штрафних санкцій за державним контрактом (договором) про закупівлю №23/02-24-РМ від 22.02.2024 у розмірі 286 880,87 грн.
Позов заявлено на підставі ст. ст.11, 204, 509, 530, 549, 610, 612, 626, 628, 655, 663, 712 ЦК України, ст.ст. 173-175, 193 ГК України та мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов державного контракту (договору) про закупівлю №23/02-24-РМ від 22.02.2024 щодо строків поставки товару.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2025, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/2057/25 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 286 880,87 грн, вказана сума не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, тому суд ухвалив розглядати справу у спрощеному позовному провадженні.
Ухвалою суду від 11.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2057/25; присвоєно справі номер провадження 19/108/25, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
28.07.2025 від ТОВ «МІК» через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач частково погоджується з заявленими вимогами на підставі такого.
За твердженням відповідача сума неустойки завищена на 50 049,00 грн, оскільки позивач невірно визначає період прострочення.
З посиланням на приписи ст.ст.252, 254 ЦК України, правові висновки, викладені у постановах Верховного суду у справах №927/1091/17 від 10.07.2018, №927/1117/13 від 26.02.2014, відповідач вказує, що день виконання поставки товару не включається в період для обчислення неустойки. Відповідач надає такий контррозрахунок пені:
1) згідно акту №28 від 02.04.2024 кількість 5000 шт на суму 10 009 800,00 грн, 01.04.2024 був кінцевий строк поставки, з 02.04.2024 починається прострочення, але в цей же день виконано поставку, тому день виконання зобов'язання не може входити до розрахунку пені, а отже вимога про стягнення 50 049,00 грн пені є безпідставною;
2) згідно акту №86 від 14.05.2024 кількість 1820 шт на суму 3 643 567,20 грн, строк поставки 30.04.2024, період розрахунку пені з 01.05.2024 по 13.05.2024, пеня 236 831,87 грн. розрахована вірно.
Таким чином, розмір пені за порушення строку виконання Постачальником зобов'язання з поставки Продукції відповідно до пункту 8.2 Договору на думку відповідача має складати 236 831,87 грн, а не 286 880,87грн, тому розрахунок пені є завищеним на 50 049,00 грн.
Також відповідачем у відзиві заявлено клопотання про зменшення суми неустойки, яке обґрунтовано наступним.
На думку відповідача наявні всі ознаки для зменшення неустойки, а саме: наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, невідповідність розміру пені наслідкам порушення: замовник не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв'язку із нібито несвоєчасною поставкою по Договору, стягнення неустойки в заявленому розмірі є невідповідними наслідкам порушення, наявність і негативний характер яких замовником навіть не доведена; чи є даний випадок винятковим: така ситуація має винятковий характер, ТОВ "МІК" позиціонується як добросовісний постачальник; інтереси сторін, які заслуговують на увагу: 1) постачальник виконує свою роль у підтриманні галузі обороноздатності держави забезпеченням потреб оборони, тому працівники ТОВ "МІК" мають бронювання за наказом Міністерства оборони України 247 дск от 26.12.2024 на 2025 рік (додається); 2) підприємство має значну кількість працівників, яких необхідно з забезпечувати заробітною платою, з якої в свою чергу оплачуються обов'язкові податки і збори до державного бюджету, як приклад, за 1й квартал 2025 - 1097 осіб, фонд заробітної плати склав 22 943,80 тис.грн. (22 млн. грн), що підтверджується звітом із праці 1-ПВ за 1й квартал 2025, див. сторінку 2, рядки «Середньооблiкова кiлькiсть штатних працiвникiв» і «Фонд оплати працi штатних працiвникiв, тис.грн» (копія додається); ступінь виконання зобов'язання: поставка виконана на 100% з незначним простроченням в 13 днів; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання: постачальник знаходиться в м.Запоріжжі, яке включено до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні(блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, тому діяльність постачальника часто страждає від позапланового відключення електроенергії і ракетних обстрілів в цілому по місту, що може ставати причиною неналежного виконання своїх зобов'язань; поведінка винної сторони: постачальник за власні кошти без передоплати (п.4 специфікації) поставив покупцю весь товар по Договору, і не припинив своїх зобов'язань навіть після прострочення строків; майновий стан сторін: замовник не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв'язку із незначним простроченням поставки по Договору, стягнення з постачальника такої надмірної неустойки краще би пішло на розвиток діяльності постачальника, а не на збагачення замовника.
Відповідач зазначає, що розташування постачальника в Запорізькій області мало свої наслідки після воєнного вторгнення рф у 2022 році, ТОВ «МІК» зазначало значні втрати майна, розташованого у власній і орендованій нерухомості: Запорізька область, м. Оріхів, вул. Янцена Йогана, буд.47, зруйновано офісні, складські, виробничі, допоміжні приміщення, які орендуються ТОВ «МІК», що встановлено Актом від 14.03.2023 обстеження об'єкта (копія додається); Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд.139 (офісні, складські, виробничі, допоміжні приміщення); м. Мелітополь, вулиця Воїнів Інтернаціоналістів, буд.34 (п'ятиповерхова нежитлова будівля), які орендуються ТОВ «МІК», захоплені військовими рф; Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 3А, захоплені військовими рф офісні, складські, виробничі, допоміжні приміщення, які є власністю ТОВ «МІК» по договору купівлі - продажу від 22.07.2020 (копія витягів з РПВН додається). По м.Мелітополь і м.Токмак ГУ НП в Запорізькій області надало відповідь (копія додається), з якої слідує, що заяви про вчинення злочинів у відношенні власності і майна ТОВ «МІК» в м.Мелітополь і м.Токмак внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань як відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні №12022082140000344 від 02.03.2022 (м.Мелітополь) і у кримінальному провадженні №12022080000000133 від 14.03.2022 (м.Токмак). По м.Оріхів подано до ГУ НП в Запорізькій області заяву про факти руйнування цільного майнового комплексу за адресою Запорізька область, м.Оріхів, вул. Янцена Йогана, буд.47, який орендує ТОВ «МІК», і в якому знаходилось виробниче майно ТОВ «МІК», на наш запит ГУ НП в Запорізькій області листом №4370/70-2023 від 01.05.2023 (копії додаються) повідомило, що Пологівським РВП ГУ НП в Запорізькій області вказаний факт було зареєстровано в ЄО за №1981 від 16.02.2023, після чого, вказані матеріали були передані УСБУ в Запорізькій області для внесення відомостей до ЄРДР.
Через руйнування енергетичної системи країни та неможливості її відновлення у найкоротші строки були застосовані графіки відключення світла в місті Запоріжжі, які діяли у 2024 року впродовж всієї доби, часто одночасно вимикались всі чотири черги, про що попереджали Обленерго в ЗМІ. Це негативно вплинуло на весь процес безперервного швейного виробництва підприємства.
За твердженням відповідача, зазначені вище обставини суттєво вплинули на його господарську діяльність.
Під час участі у закупівлі ще у січні 2024 ситуація в місті Запоріжжі була дещо спокійнішою, ніж після укладання договору, коли постачальник не міг прогнозувати та передбачити, що почнеться систематичне пошкодження енергетичної системи та цілодобові відключення електроенергії в місті.
Ці обставини є загально відомими, задокументованими урядовими органами на місцях та опублікованими ЗМІ після кожного з таких випадків у багатьох джерелах масової інформації як місцевих, так і державних.
Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Загальновідомі факти не потребують доказування тоді, коли вони визнані такими судом. Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об'єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту. Але крім об'єктивних меж загальновідомість певного юридичного факту має і суб'єктивні межі: даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу (постанови Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3946/16 та від 26.10.2021 у справі №922/3990/19).
Відповідач зазначає, що згідно з ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. З огляду на наведені приписи Конституції України є неприпустимою ситуацію, за якою працівники Відповідача виконували б на підприємстві роботи під час повітряних тривог. В свою чергу, загалом за період з 22.02.2024 по 20.04.2024 на Запоріжжі (за місцем знаходження виробничих потужностей Відповідача) було 376 повітряних тривог загальною тривалістю понад 385 години; 31 повідомлень арт.обстрілу, 39 повідомлень про вибухи. Дані обставини підтверджуються інформацією із сайту Статистики повітряних тривог за посиланням https://air-alarms.in.ua/?from=2023-07-19&to=2023- 11-24#statistic.
Очевидно, що оголошення повітряних тривог через ракетні обстріли країни-агресора жодним чином не залежали від волі та дій (бездіяльності) Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" та останнє жодним чином не може їх відвернути, як і не може ставити під ризик життя та здоров'я своїх працівників, заохочуючи їх працювати під час оголошеної у регіоні повітряної тривоги.
Також за твердженнями відповідача, під час укладення Договору він міг та не повинен був передбачити наведені обставини, оскільки кількість та тривалість обстрілів країни-агресора не мають характеру передбачуваних, тим більше, що Російська Федерація нехтує міжнародним законодавством і систематично завдає ударів по цивільній та/або критичній інфраструктурі України. На дату ознайомлення із умовами закупівлі та на дату розкриття тендерних пропозицій Відповідач не міг та не повинен був передбачати, що значно зростуть обстріли країною-агресором об'єктів, які не мають військового значення, а також не міг відвернути такі обстріли. Крім того, цілком непередбачуваними обставинами як для Відповідача, так і для України в цілому стали обставини віялових відключень світла в Україні (блек-аути) через атаку країною-агресором на енергетичну інфраструктуру України.
Тому, не може бути доречними зауваження про те, що Відповідач не має права посилатися на обставини військового стану та негативний вплив наслідків масованих ракетних обстрілів країни на господарську діяльність через ненадання доказів настання форс-мажорних обставин, адже мова йде не про повне звільнення Відповідача від відповідальності за Договором, а про сукупність обставин для зменшення неустойки до адекватного розміру згідно ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України.
На переконання відповідача, здійснення підприємницької (господарської) діяльності у період дії воєнного стану слід розцінювати більше не як здійснення діяльності на власний ризик, а більше як забезпечення громадян робочими місцями, сплату податків, а отже і як складова забезпечення життєдіяльності країни.
На думку відповідача є наявними усі складові обставини, які дають суду підстави вважати виниклу ситуацію винятковою і задовольнити клопотання про зменшення неустойки, адже розмір заявленої до стягнення неустойки не є співмірним зі збитками від порушення зобов'язання, наявність яких Позивачем навіть не доведена.
Враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на те, що ТОВ “МІК» зареєстроване у м.Запоріжжі (це слідує з матеріалів справи), яке з самого початку військової агресії зазнає ракетних обстрілів, і само по собі розташування в районі проведення бойових (військових) дій негативно впливає на підприємницьку діяльність; - ТОВ "МІК" виконує завдання із задоволення потреб Збройних Сил, зокрема, з виготовлення форменого одягу; - прострочення поставки не призвело до погіршення фінансового стану, ускладнення в діяльності чи завдання Позивачу будь-яких збитків, жодних доказів про це не надано; - Відповідач постраждав внаслідок збройної агресії рф і втратив 4 виробничі об'єкти, тому стягнення неустойки в заявленому розмірі матиме ще більш негативні наслідки для господарської діяльності; - відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання Позивачу збитків саме в результаті порушення Відповідачем умов спірного Договору, відсутність в діях Відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов'язання, - відповідач вважає за можливе зменшити розмір заявлених до стягнення неустойки на 90%.
ТОВ «МІК» вважає, що в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності в даному випадку слід застосувати закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору як норма прямої дії шляхом реалізації судом його дискреційних повноважень, визначених ст. 231 ГК України та ст. 551 ЦК України.
Як вказує відповідач, незначні порушення договірних зобов'язань не мали ніяких негативних наслідків для Позивача та не порушили його майнові інтереси. Негативні наслідки для Позивача не є підтвердженими і не виражені у майновому значені для можливості оцінки збитків, адже Позивач не дає жодних належних і допустимих доказів вищезазначених обставин.
За твердженням ТОВ «МІК», врахувавши наведене та економічну ситуацію в країні, специфіку покладених завдань на Відповідача, обставини виконання Відповідачем зобов'язань за договором з незначним простроченням поставки товару, а також те, що стягнення максимально можливих розмірів штрафних санкцій підірве фінансовий стан Відповідача та зумовить збитковість його діяльності наявні виняткові обставини, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки. Отже, розмір заявлених Позивачем штрафних санкцій за порушення строків поставки за Договором є невідповідними суті забезпечення зобов'язання, набули саме ознак каральної санкції, є завеликим порівняно зі збитками, котрі для Державного підприємства Міністерства оборони «Державний оператор тилу» відсутні.
Також відповідач посилається на правові висновки викладені у постановах Верховного суду від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17, від 08.05.2019 у справі № 910/9078/18, від 11.12.2024 у справі № 92/462/24, від 11.09.2024 у справі № 911/1723/23, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
30.07.2025 від ДП «ДОТ» через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, якою позивач наполягає на правильності розрахунку штрафних санкцій на зазначає наступне.
Відповідно до розрахунку штрафних санкцій (що є додатком до поданого позову) за актом №28 від 02.04.2024 року пеня в розмірі 0,5% нараховувалась на 1 календарний день (дата поставки за договором - 31.03.2024 року, фактична дата поставки - 02.04.2024 року, період нарахування пені - 01.04.2024); за актом №86 від 14.05.2024 року пеня в розмірі 0,5% нараховувалась на 13 календарних днів (дата поставки за договором - 30.04.2024 року, фактична дата поставки - 14.05.2024 року, період нарахування пені - 01.05.2024-13.05.2024), без врахування останнього дня поставки та фактичної дати поставки.
Позивач зазначає, що у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі №922/266/20, де, між іншим, вказано на те, що підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір штрафних санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.
На думку позивача, укладаючи державний контракт про закупівлю, сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі, ціну, строк виконання, штрафні санкції. Тобто відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за контрактом, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань, а також усвідомлював визначені контрактом строки поставки Товару. Укладаючи державний контракт (договір) про закупівлю № 23/02-24-РМ від 22.02.2024 року Відповідач усвідомлював, що: - відповідно до п. 1.2. Договору отримувачами Товару за Договором є Об'єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі - Отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни; - відповідно до п. 1.4. Договір виконується в рамках виконання бюджетної програми КПКВК 2101020 “Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни».
Також позивач зазначає, що спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії воєнного стану. Водночас, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони Держави.
Неналежне виконання своїх зобов'язань відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про воєнний стан, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов'язання із визначеними в контракті умовами із поставки товарів речової служби (костюм польовий), що (неналежне виконання) має негативний вплив на обороноздатність країни. Вищевикладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 02.11.2022 у справі №910/14591/21, від 09.06.2022 у справі №910/8425/19, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21.
Позивач просить врахувати при розгляді даної справи не факт наявності/відсутності збитків (оскільки при укладенні Договору між сторонами не виникли звичайні господарські відносини, пов'язані з їх підприємницькою діяльністю), а враховувати, що постачання Товару за Договором здійснювалось для забезпечення потреб для оборони України під час воєнного стану, та будь-які затримки в поставці такого Товару ставлять під загрозу належне виконання Силами Оборони своїх обов'язків із стримування наступу ворога.
Окрім того, поривач зауважує, що ТОВ «МІК» відповідно до п. 10.1. Договору, Сторони погодили, що укладаючи цей Договір, Сторони розуміють та усвідомлюють, що на момент його підписання: і) відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введений воєнний стан із 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та відповідно до Указу Президента України від 6 листопада 2023 року № 734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 8 листопада 2023 року № 3429-IX, в Україні продовжений строк дії воєнного стану з 16 листопада 2023 року строком на 90 діб (до 14 лютого 2024 року включно); іі) відповідно до загального офіційного листа Торгово-промислової палати України (надалі - ТПП України) від 28.02.2022р. № 2024/02.0-7.1 військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану засвідчена ТПП України як форс-мажорна обставина (обставина непереборної сили); цим листом ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили); ііі) строк дії воєнного стану може бути змінений та/або подовжений в будь-який час після укладання цього Договору.
Таким чином, Сторони свідомо уклали Договір, який належало виконувати протягом строку дії офіційно встановленого і визнаного воєнного стану, який не буде вважатися Сторонами форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) у розумінні цього розділу Договору.
ДП «ДОТ» зазначає також, що за даними аналітичної системи «ЮКОНТРОЛ» за 2024 року ТОВ «МІК» отримано прибуток за виконання договорів в розмірі 1 650 347 875,00 грн, загальні доходи - 3 863 736 000,00 грн, на початок 2025 року - 1 364 803 016,00 грн, розмір заявленої пені не є надмірним фінансовим тягарем для ТОВ «МІК», а тому підлягає до задоволення в повному обсязі.
Позивач стверджує, що ТОВ «МІК» не наведено жодного виняткового випадку, який свідчив би про необхідність зменшення розміру неустойки та просить врахувати наступні правові висновки Верховного суду наведені у: постанові ВС КСГ від 24.07.2019 року по справі №911/1608/18, постанові ВС КГС від 30 липня 2024 року по справі №910/17079/23, постанові ВС КГС від 19 березня 2024 року по справі 910/4390/23.
05.08.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Відповідач вважає, що при визначені початку періоду нарахування пені слід враховувати норми ст. 254, 255 ЦКУ (перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок). Оскільки 31.03.2024 є вихідним днем - неділею, то поставка товару мала бути здійснена Відповідачем 01.04.2024, тобто, у перший робочий день.
З посиланням на правову позицію викладену в постановах Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №927/1091/17 та від 08.05.2019 у справі №910/9078/18 відповідач зазначає, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.
По акту №28 від 02.04.2024 вимогу про стягнення 50 049,00 грн пені вважає безпідставною; по акту №86 від 14.05.2024 пеню 236 831,87 грн вважає правильно розрахованою.
Також відповідач просить врахувати, що Договір укладався в порядку Закону України “Про публічні закупівлі», але з урахуванням Постанови КМУ №169 від 28.02.2022 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» (чинну, на день укладення Договору), згідно пункту 1 якої, державні замовники у сфері оборони та служби державного замовника здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення без застосування видів (процедур) закупівель, визначених Законом України “Про оборонні закупівлі».
Згідно з вимогами частини 4 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Крім того, частина 5 статті 41 Закону містить вичерпаний перелік випадків, за яких можуть бути змінені істотні умови Договору.
Процедура закупівлі по спірному Договору не передбачали в межах законодавства можливості внесення змін у Договір, крім випадків ч.ч.4-5 ст.41 Закону, і тому ТОВ "МІК" не мало можливості внести зміни у розроблений Позивачем проект договору та укласти його на більш сприятливих для себе умовах, а тому будь-які зауваження щодо підписання Договору в такому вигляді є неспроможними, оскільки це була вимушена умова для участі у закупівлі. Таким чином, ТОВ “МІК» вимушене було або укласти договір у запропонованій формі, або взагалі не брати участь у закупівлі.
ТОВ «МІК» також наголошує, що є хибним посилання Позивача на аналіз тендерної активності Відповідача як учасника державних закупівель за 2024 рік (про отриманий за 2024 рік прибуток за виконання договорів в розмірі 1 650 347 875,00 грн, загальні доходи - 3 863 736 000,00 грн, на початок 2025 року - 1 364 803 016,00 грн.), адже Позивач не може встановити із зведеного аналізу системи прозорро тендерної активності у якості учасника ТОВ “МІК» за 2024 рік розмір витрат, які понесені підприємством під час виконання укладених договорів з метою їх виконання в умовах систематичних негативних наслідків атак рф. Найточнішим показником таких витрат на перевагу до прибутку є данні, відображені у фінансовій звітності підприємства - чистий дохід підприємства.
Відповідач зазначає, що з рядку 2350 Звіту про фінансові результати за 2024 рік (додається) вбачається, що прибуток у ТОВ “МІК» становить 24 891 тис.грн., а аргумент Позивача спростовується річною фінансовою звітністю. У рядку 1615 Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 31.12.2024 (додається) вказано «Поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги» на кінець звітного періоду у дуже значному розмірі 3 557 946 тис. грн., тобто 3 557 946 000 грн. Всього згідно звіту за поточними зобов'язаннями і забезпеченнями підприємство має заборгованість у розмірі 3 685 915 тис.грн., тобто 3 685 915 000 грн. (рядок 1695). Тобто, фінансовий стан ТОВ «МІК» протягом 2024 року і в 2025 не покращився, що вбачається з рядку 2350 Звіту про фінансові результати за І квартал 2025 (копія додається) в порівнянні з аналогічним періодом 2024 року, згідно якого прибуток ТОВ “МІК» складає лише 8 675 тис.грн, це і є сукупний дохід за останній звітний період (рядок 2465).
ТОВ «МІК» зауважує та тому, що частину втрачених або пошкоджених виробничих об'єктів у м.Охтирка (Сумська область), м.Оріхів, м.Токмак, м.Мелітополь (Запорізька область) або зруйновані, або пошкоджені внаслідок ракетних обстрілів, або взагалі перебувають в окупації російських військ йому не компенсовано, що негативно вплинуло на фінансовий стан товариства.
Здійснення підприємницької (господарської) діяльності у період дії воєнного часу вважає необхідним розцінювати більше не як здійснення діяльності на власний ризик, а більше як забезпечення громадян робочими місцями, сплату податків, а отже і як складову забезпечення життєдіяльності країни.
Доводи Позивача про те, що невиконання поставки товару у визначені в договорі строки призвело до порушення прав на швидке, достатнє матеріально-технічне забезпечення усіх органів, які беруть пряму участь у відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України також не є підтвердженим і не виражені у майновому значенні для можливості оцінки збитків, тому зазначені доводи Позивача, на думку ТОВ «МІК» слід відхилити як недоведені належним чином.
11.08.2025 через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення позивача, яким зазначає, що не визнає розрахунок штрафних санкцій відповідача.
Також позивач вказав, що підписуючи державний контракт (договір) про закупівлю № 32/02- 24-РМ від 23.02.2024 та надаючи гарантійні листи при укладенні даного договору, Відповідач погодився з умовами договору та визнав, що всі істотні умови договору, в тому числі розмір штрафних санкцій є прийнятним для нього. ТОВ «МІК», як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи державний контракт (договір), усвідомлювало визначенні п.5 Додатку №1 до Договору строки поставки та п.п.8.1-8.10 Договору щодо розміру штрафних санкцій за порушення своїх зобов'язань та з огляду на це повинно було розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов'язання у погоджені сторонами строки.
З посиланням на правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 15.06.2023 у справі N 910/8580/22 позивач зазначає, що сама по собі збройна агресія проти України та воєнний стан, не можуть автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин особа не може виконати ті чи інші зобов'язання. Обґрунтування відповідача підстав для зменшення пені на 90% позвач вважає неналежним, недостатнім, винятковості та істотності обставин відповідачем не доведено.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 09.09.2025.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
22.02.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України “ДЕРЖАВНИЙ ОПЕРАТОР ТИЛУ» (далі- Замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “МІК» (постачальник, відповідач) укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 23/02-24-РМ.
Відповідно до п.1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити Замовнику
Костюм літній польовий (тип 2) жіночий з тканини тип 4, клас 7 (35810000- 5: Індивідуальне обмундирування) (далі за текстом - Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-01-23-012707-a), а Замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з п.1.2. Договору, отримувачами Товару за Договором є Об'єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі - Отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.
Відповідно до п. 1.4 Договору, цей Договір виконується в рамках виконання бюджетної програми КПКВК 2101020 “Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни» відповідно до:
- Порядку використання державним підприємством Міністерства оборони України “Агенція закупівель у сфері оборони» коштів, передбачених у державному бюджеті для оборонних закупівель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2023 р. № 1142;
- наказу Міністерства оборони України від 02.12.2023 № 716/нм “Про уповноваження державного підприємства Міністерства оборони України “Агенція закупівель у сфері оборони» на виконання функції служби державного замовника у сфері оборони».
Пунктом 2.1 Договору встановлено, що валютою Договору є національна валюта України -гривня. Загальна ціна Договору та ціна за одиницю Товару за цим Договором визначається у Специфікації (додаток №1).
Відповідно до п. 4.1. Договору, Постачальник зобов'язаний здійснити поставку Товару за цим Договором у строк, визначений у Специфікації (Додаток №1), або в строк, визначений Замовником у заявці на поставку, складеній ЗАМОВНИКОМ за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару).
Обсяг товару сторони узгодили у п.1 Специфікації від 22.02.2024- 20 000 комплектів костюмів літніх польових (тип 2) жіночих з тканини тип 4, клас 7 (35810000- 5: Індивідуальне обмундирування), сума 40 039 200,00 грн з ПДВ.
Пунктом 5 Специфікації (Додаток №1) до Договору сторони погодили поставити 10000 комплектів Товару в строк до 31.03.2024 року та 10 000 комплектів Товару в строк до 30.04.2024 року.
Датою поставки товару вважається дата вказана Отримувачем у посвідчення, що оформлене та підписане відповідно до Додатку №1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу ІІ), затвердженого наказом Міністерства оборони України від 19.07.2017 року № 375, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2017 року за № 1461/31329(за змінами).
Згідно з п.4.2. Договору, поставка Товару здійснюється Постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку Товару та ростовки, визначеної у Специфікації (Додаток №1).
Відповідно до п. 4.3. Договору, заявка на поставку Товару подається Замовником Постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1) або в заявках на поставку Товару.
Згідно з п.6.1 Договору, Товар за кількістю поставляється Отримувачу після приймального контролю (якості) представниками Центрального управління контролю якості Міністерства оборони України.
Пунктом 8.2 Договору сторони узгодили, що у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов'язань. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).
Відповідно до п. 8.4. Договору у разі застосування пені/штрафу Постачальник зобов'язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 30 (тридцяти) банківських днів від дати направлення Замовником письмового повідомлення Постачальнику. Сплата пені/штрафів не звільняє Постачальника від виконання умов Постачальником за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов'язання.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання Сторонами та діє протягом строк, вказаного в Специфікації (додаток№1).
Відповідно до п.13.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.05.2024, а в частині виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором, у тому числі в частині нарахування та сплати штрафних санкцій та поставки Товару - до повного виконання.
На виконання п. 4.3. Договору ДП «ДОТ» направлено заявку №R000039 від 26 лютого 2024 року на поставку 10 000 комплектів Товару в строк до 31.03.2024 року та заявку №R000040 від 26 лютого 2024 року на поставку 10 000 комплектів Товару в строк до 30.04.2024 рок
Відповідно до Акту №27 приймання товару від 01 квітня 2024 року Відповідач поставив 5000 комплектів Товару на суму 10009800,00 грн з ПДВ, Акту №28 приймання товару від 02 квітня 2024 року Відповідач поставив 5000 комплектів Товару на суму 10009800,00 грн з ПДВ, відповідно до Акту №57 приймання товару від 30 квітня 2024 року - 5 000 комплектів Товару на суму 10 009800,00 грн з ПДВ, відповідно до Акту №59 приймання товару від 30 квітня 2024 року - 3 180 комплектів Товару на суму 6366232,80 грн з ПДВ, відповідно до Акту №86 приймання товару від 14 травня 2024 року - 1 820 комплектів Товару на суму 3643 567,20 грн з ПДВ.
Позивач стверджує, що відповідач порушив своє зобов'язання за договором та прострочив поставку 6 820 комплектів Товару загальною вартістю 13 653 367, 20 грн з ПДВ.
В зв'язку порушенням відповідачем строків поставки, позивач здійснив нарахування пені на підставі п. 8.2 Договору на суму 286880,87 грн.
ДП «ДОТ» 04.06.2024 року направлено ТОВ «МІК» претензію про стягнення штрафних санкцій згідно з державним контрактом (договором) №23/02-24-Рм від 22 лютого 2024 року вих. №2165/2169.
Відповідач штрафні санкції в добровільному порядку не оплатив, що стало підставою для звернення о суду з цим позовом.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як передбачено ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 ГК України).
Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі № 909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору.
Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір поставки за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. У таких правовідносинах обов'язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов'язок покупця з прийняття та оплати цього товару (постанова Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 910/8612/19).
Згідно ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, п. 4.1. Договору визначає, що зобов'язання ПОСТАЧАЛЬНИКА здійснити поставку Товару за цим Договором у строк, визначений у Специфікації (Додаток №1), або в строк, визначений ЗАМОВНИКОМ у заявці на поставку, складеній ЗАМОВНИКОМ за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору. У п.5 Специфікації сторони узгодили поставку 10 000 комплектів у строк до 31.03.2024 та 10 000 комплектів у строк до 30.04.2025.
На виконання п. 4.3. Договору ДП «ДОТ» направлено заявку №R000039 від 26 лютого 2024 року на поставку 10 000 комплектів Товару в строк до 31.03.2024 року та заявку №R000040 від 26 лютого 2024 року на поставку 10 000 комплектів Товару в строк до 30.04.2024 року.
Як підтверджено матеріалами справи та визнається відповідачем , на виконання умов договору ТОВ «МІК» поставлено товару кількості 10000 комплектів:
- відповідно до Акту №27 приймання товару від 01 квітня 2024 року - 5000 комплектів, на суму 10009800,00 грн з ПДВ;
- відповідно до Акту №28 приймання товару від 02 квітня 2024 року - 5000 комплектів, на суму 10009800,00 грн з ПДВ;
- відповідно до Акту №57 приймання товару від 30 квітня 2024 року - 5 000 комплектів на суму 10 009800,00 грн з ПДВ;
- відповідно до Акту №59 приймання товару від 30 квітня 2024 року - 3 180 комплектів на суму 6366232,80 грн з ПДВ;
- відповідно до Акту №86 приймання товару від 14 травня 2024 року - 1 820 комплектів на суму 3643 567,20 грн з ПДВ.
Сторонами визнано обставину укладення державного контракту (договору) про закупівлю № 23/02-24-РМ від 22.02.2024 та строк поставки товару по цьому договору - до 31.03.2024 та до 30.04.2024.
Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відтак, строк поставки товару - 31.03.2024 включно на партію 10 000 комплектів та до 30.04.2024 включно на партію 10 000 комплектів, як вказано в специфікації та заявках на поставку від 26.02.2024 № R000040, №R000039.
Згідно з статтею 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Отже, на виконання положень статті 252 Цивільного кодексу України, сторони погодили, строк поставки визначений не кількістю календарних днів чи тижнів, а конкретною датою 31.03.2024 та 30.04.2024.
Як слідує з матеріалів справи, всупереч умовам договору, поставка товару виконана Відповідачем п'ятьма партіями, дві з яких з порушенням кінцевого строку, а саме:
відповідно до Акту №27 приймання товару від 01 квітня 2024 року - 5000 комплектів, на суму 10009800,00 грн з ПДВ;
відповідно до Акту №86 приймання товару від 14 травня 2024 року - 1 820 комплектів на суму 3643 567,20 грн з ПДВ.
За приписами ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України, в силу якої у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У пункті 8.2 договору встановлено, що в разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих) відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов'язань.
Відповідачем не спростовано факт неналежного виконання останнім прийнятих на себе зобов'язань за умовами договору щодо своєчасної поставки товару, що є підставою для притягнення його до відповідальності у вигляді сплати неустойки.
Позивач розрахував пеню таким чином:
За актом №28 від 02.04.2024 пеня в розмірі 0,5% нараховувалась на 1 календарний день (дата поставки за договором - 31.03.2024 року, фактична дата поставки - 02.04.2024 року, період нарахування пені - 01.04.2024);
за актом №86 від 14.05.2024 року пеня в розмірі 0,5% нараховувалась на 13 календарних днів (дата поставки за договором - 30.04.2024 року, фактична дата поставки - 14.05.2024 року, період нарахування пені - 01.05.2024-13.05.2024), без врахування останнього дня поставки та фактичної дати поставки.
Загальний розмір пені за розрахунком позивача складає 286 880,87 грн.
Судом встановлено, що проведений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум пені є арифметично правильним та таким, що відповідає вимогам частині 2 статті 251, частині 2 статті 252, статті 253, частини 1 статті 255, частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України.
Заперечення відповідача щодо помилкового обчислення позивачем строків порушення зобов'язання (Відповідач вважає, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок) судом не приймаються оскільки спростовуються вище викладеним.
Окрім того, варто зазначити, що відповідач просив зменшити розмір неустойки на 90%.
В обґрунтування клопотання посилався на те, що покупець не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв'язку з нібито несвоєчасною поставкою по договору, стягнення неустойки в заявленому розмірі є невідповідними наслідкам порушення, наявність і негативний характер яких покупцем навіть не доведена. Така ситуація має винятковий характер, ТОВ "МІК" позиціонується як добросовісний постачальник. Постачальник виконує свою роль у підтриманні галузі обороноздатності держави. Зобов'язання було на 100% виконаним, як вважає, без суттєвого прострочення. Постачальник знаходиться в м. Запоріжжі, яке включено до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), тому діяльність постачальника часто страждає від позапланового відключення електроенергії і ракетних обстрілів в цілому по місту, що може ставати причиною неналежного виконання своїх зобов'язань. Постачальник за власні кошти без передоплати від покупця поставив покупцю весь товар по договору, тому стягнення неустойки матиме негативні наслідки для діяльності постачальника, фінансовий стан якого з 2024 року по 2025 не покращився, , підприємство має заборгованість в розмірі 3685,19 тис.грн, прибуток складає 8675 тис.грн, що є сукупним доходом за останній звітний період. ТОВ “МІК» зазнало значні втрати майна, розташованого у власній і орендованій нерухомості після воєнного вторгнення Російської Федерації у 2022 році (м. Оріхів, м. Мелітополь, м. Токмак). Відповідач щомісячно несе значні витрати на оплату податків для поповнення державного бюджету України; ТОВ “МІК» прийняло значну кількість працівників, яких необхідно забезпечувати заробітною платою, з якої, у свою чергу, оплачуються обов'язкові збори до державного бюджету України.
Необхідно акцентувати увагу на тому, що неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності, є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Водночас, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Відповідно ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту ст. 233 ГК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Частина друга статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Згідно зі ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Зменшення неустойки є правом, а не обов'язком суду.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладено такий правовий висновок: якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Як встановлено судом, відповідачем було допущено прострочення строків виконання зобов'язання з поставки продукції за актом № 28 від 02.04.2024 на 1 днів та за актом № 86 від 14.05.2024 на 13 днів, внаслідок чого пеня складає 286 880,872 грн.
Суд не вважає розмір цієї пені несправедливим.
При цьому товар, що поставлявся відповідачем, призначений для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів України (п. 1.2 договору).
Наразі, в умовах впровадженого в Україні воєнного стану, всі ресурси мають бути направлені в першу чергу на обороноздатність України для відсічі російської агресії.
Укладаючи договір 22.02.2024, тобто після введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, відповідач, як постачальник товару, мав розуміти та передбачати всі ризики настання для нього несприятливих обставин, та, враховуючи призначення товару, сприяти якнайшвидшому виконанню зобов'язань зі свого боку.
До того ж, у п. 10.1 договору зазначено, що сторони свідомо укладають договір, який буде виконуватися протягом строку дії офіційно встановленого і визнаного воєнного стану.
Посилання на поставку товару без попередньої його оплати судом до уваги не приймається, оскільки умовами договору не визначено сплати замовником попередньої оплати.
Щодо значних втрат майна, розташованого у власній та орендованій нерухомості відповідача, то, як слідує з наданих відповідачем доказів, захоплення майна сталося у 2022 та 2023 роках, тобто до укладення договору, та на момент його укладення відповідачу були відомі стан та склад його виробничих потужностей.
ТОВ “МІК» згідно Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 1 квартал 2025 року, не є збитковим, прибуток становив 8675 тис.грн.; за аналогічний період попереднього року збиток також був відсутній, прибуток склав 24 891тис.грн.
Відповідачем не наведено обставин та не надано доказів, які б підтверджували неможливість виконання зобов'язання відповідача з поставки товару в установлений договором строк.
За приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Враховуючи наведене, су не вбачає підстав для зменшення неустойки, та відмовляє у задоволенні клопотання відповідача.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69-А, каб. 8, ідентифікаційний код 30105738) на користь Державного підприємства Міністерства оборони «Державний оператор тилу» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська,13/24, ідентифікаційний код 44830311) пеню в розмірі 286 880,87 грн (двісті вісімдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят гривень 87 коп.), витрати пор сплаті судового в розмірі 3442,57 грн ( три тисячі чотириста сорок дві гривні 57 коп.)
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У зв'язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці, рішення складено та підписано 10.10.2025.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.