61022, м. Харків, пр. Науки, 5
13.10.2025 Справа № 905/1370/19
Господарський суд Донецької області у складі судді Фурсової С.М., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про видачу дубліката наказу
у справі за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, місто Київ, вулиця Б.Хмельницького, будинок №6; код ЄДРПОУ 20077720)
до Комунального підприємства «Тепломережа» (83049, місто Донецьк, вулиця Куйбишева, будинок №109; код ЄДРПОУ 05473192)
про стягнення 1 424 734,62 гривень,-
без виклику представників сторін
У провадженні Господарського суду Донецької області перебуває справа за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Тепломережа» про стягнення 1 424 734,62 гривень, з яких: 461 159,05 гривень пеня, 443 648,72 гривень 3% річних, 519 926,85 гривень інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.11.2019 позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Тепломережа» 461 159,05 гривень пені, 442 402,51 гривень 3% річних, 519 570,14 гривень інфляційних втрат, а також 30 559,88 гривень судового збору.
На примусове виконання вказаного рішення у справі №905/1370/19 судом видано наказ від 16.12.2019.
До Господарського суду Донецької області 30.09.2025 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про видачу дубліката наказу від 16.12.2019 у справі №905/1370/19.
На її обґрунтування зазначено, що оригінал наказу Господарського суду Донецької області від 16.12.2019 у справі №905/1370/19 було втрачено, у зв'язку із об'єктивними обставинами, що сталися в умовах воєнного стану. Зокрема частими переміщеннями підрозділу, у тому числі організацією документообігу в умовах обмеженого доступу до офісних приміщень.
З огляду на вище вказане, оригінал наказу не зберігся серед архівних матеріалів Товариства, що дає підстави вважати, що його було втрачено.
Дослідивши заяву та додані до не неї документи, суд дійшов висновку про її задоволення з наступних підстав.
Згідно підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.
На підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, дія якого неодноразово продовжена Указами Президента та діє станом на день розгляду справи.
Частиною 3 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Обставини повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року є загальновідомими обставинами та не підлягають окремому доведенню.
Як зазначає заявник, оригінал наказу Господарського суду Донецької області від 16.12.2019 у справі №905/1370/19 було втрачено, у зв'язку із об'єктивними обставинами, що сталися в умовах воєнного стану. Зокрема частими переміщеннями підрозділу, у тому числі організацією документообігу в умовах обмеженого доступу до офісних приміщень.
З огляду на вище вказане, оригінал наказу не зберігся серед архівних матеріалів Товариства.
За таких обставин, наказ Господарського суду Донецької області №905/1370/19, виданий 16.12.2019 необхідно вважати втраченим.
Стаття 124 Конституції України передбачає, що судові рішення є обов'язковими до виконання на усій території України.
Відповідно до статей 4-5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до рішення Європейського суду у справі «Агрокомплекс проти України» (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).
Господарський процесуальний кодекс України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
Водночас, обов'язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд (постанови від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі №916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі №5023/1702/12).
За приписами статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Законом України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» № 2129-IX від 15.03.2022 було доповнено розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» пунктом 10-2, в якому, зокрема, містилась норма про те, що визначені цим законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Закон № 2129-IX набрав чинності 26 березня 2022 року.
У постанові від 15 березня 2023 року у справі № 260/2595/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив таке:
«Особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10.2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого визначені цим законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Оскільки порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження» як спеціальним нормативно-правовим актом, у цьому випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним законом, до яких, зокрема, належать строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання».
Аналогічні висновки містяться і в постанові ВС від 3 серпня 2023 року у справі № 420/10415/22. Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 9 листопада 2023 року в справі №0440/5997/18, від 19 червня 2024 року в справі № 278/6265/13 від 18 липня 2024 року в справі № 796/198/2018.
Таким чином, якщо закінчення строку пред'явлення виконавчого документа припало на період воєнного стану, виконавець має приймати такий виконавчий документ до виконання без звернення стягувача до суду за поновленням строку його пред'явлення.
Строк пред'явлення наказу Господарського суду Донецької області від 16.12.2019 у справі №905/1370/19 - до 16.12.2022, тож суд вважає, що Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось із заявою про видачу дублікату наказу (з урахуванням триваючого воєнного стану) до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
В силу норм підпункту 19.4 п.19 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, за видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заявником надано платіжне доручення №000054893 від 26.09.2025 на суму 90,84 гривень, що підтверджує сплату судового збору.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Суд зауважує, що в даному випадку стягувач звернувся із заявою про видачу дубліката наказу до суду через підсистему «Електронний суд», тобто в електронній формі, а тому підлягає застосуванню коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже в даному випадку підлягав сплаті судовий збір у сумі 72,67 гривень. Переплата складає 18,17 гривень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відтак, з огляду на сплату стягувачем судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір у сумі 18,17 гривень може бути повернутий платнику за його клопотанням.
З огляду на вищевикладене, а також те, що відповідно до положень Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» рішення господарського суду підлягають обов'язковому безумовному виконанню на території України та їх виконання здійснюється на підставі виданих господарськими судами наказами, за відсутності в матеріалах справи доказів, що свідчать про фактичне виконання рішення, суд приходить до висновку про необхідність видачі дубліката наказу.
Враховуючи наведе, господарський суд дійшов висновку про необхідність видати дублікат наказу Господарського суду Донецької області від 16.12.2019 у справі №905/1370/19.
Керуючись ст. 234-235, п.п. 19.4 п. 19 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Заяву Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про видачу дубліката наказу від 16.12.2019 у справі №905/1370/19 - задовольнити.
Видати дублікат наказу Господарського суду Донецької області 16.12.2019 у справі №905/1370/19.
Аналогічний за змістом наказ Господарського суду Донецької області у справі №905/1370/19 - вважати недійсним.
Копію ухвали надіслати учасникам судового процесу.
Ухвала набрала чинності з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів з дня її підписанняя.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.М. Фурсова