вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
13.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4382/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ-СІСТЕМ",м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення коштів за користування земельною ділянкою
Без виклику (повідомлення) учасників справи
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Криворізька міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ-СІСТЕМ" (далі - відповідач) заборгованість за користування земельною ділянкою комунальної власності у загальному розмірі 546 265, 12 грн.
Ухвалою від 12.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до частин 3- 5 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частинами 1, 2 статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Норми частини 3 цієї статті визначають, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частини 2 - 6 статті 250 ГПК України не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження (частина 7 статті 250 ГПК).
Частиною 5 статті 252 ГПК України зазначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше; за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи, що: ціна позову у цій справі не перевищує п'ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; зазначена справа не належить до категорії справ, розгляд яких не може бути здійснений у порядку спрощеного провадження; ця справа є справою незначної складності, тому визнається судом малозначною; до місцевого господарського суду не надходили клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (постанова ВС від 24.05.2024 у справі № 904/346/23).
13.10.2025 здійснено розгляд справи по суті.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:03:160:0095 в частині сплати орендної плати за період з 30.01.2024 по 31.12.2024.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Згідно положень ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Так, згідно даних підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», Товариство з обмеженою відповідальністю "СМАРТ-СІСТЕМ" має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Дата реєстрації: 06.12.2023 15:51.
Згідно довідки про доставку електронного листа, ухвалу від 12.08.2025 було доставлено до електронного кабінету відповідача 12.08.2025 (а.с.55).
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом доказування у даній справі є наявність підстав для стягнення з відповідача, як власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій об'єкт розміщено.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Як убачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка площею 0,8013 га з кадастровим номером 1211000000:03:160:0095, яка розташована на вулиці Леоніда Бородича, 13б у Довгинцівському районі міста Кривого Рогу є сформованою з 17.02.2012, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.07.2025 №НВ-0001442792025. (а.с. 22-27).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.07.2025 №19899110 право власності на вищевказану земельну ділянку з 06.04.2017 зареєстровано за Криворізькою міською радою.
Разом з тим, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав від 17.07.2025 №435849929, за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Леоніда Бородича, будинок 13б, розміщено комплекс (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2463103112060), який у період з 30.01.2024 до 31.12.2024 на праві власності був зареєстрований за Товариством з обмеженою відповідальністю "СМАРТ-СІСТЕМ" (номер відомостей про речове право 53541785).
Таким чином, у період з 30.01.2024 до 31.12.2024 власником нерухомого майна - комплексу, розташованого на спірній земельній ділянці був Відповідач - ТОВ "СМАРТ-СІСТЕМ".
У зв'язку з користуванням Відповідачем комплексом, що розташований за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Леоніда Бородича, будинок 13б, г, презюмується користування усією спірною земельною ділянкою.
Як зазначає Позивач у позові Відповідач був фактичним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:160:0095 з моменту набуття права власності на нерухоме майно, розміщене на вказаній земельній ділянці - з 30.01.2024 та мав відповідним чином оформити таке право користування.
При цьому, у період з 30.01.2024 до 31.12.2024 між Позивачем та Відповідачем не існувало договірних правовідносин стосовно спірної земельної ділянки.
Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №523, яке набрало чинності 01.01.2022, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, розроблену Державним підприємством "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Діпромісто" імені Ю.М. Білоконя".
Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506 встановлено ставки плати за землю та пільги зі сплати земельного податку на території міста Кривого Рогу, яким установлено, у тому числі, ставки орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, та яке набрало чинності з 01.01.2022.
Разом з тим, рішенням від 27.06.2023 №2015 «Про внесення змін до рішення міської ради від 26.05.2021 №506 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу» унесено зміни до Рішення від 26.05.2021 №506. Ставку орендної плати для юридичних і фізичних осіб у підрозділах 03.01- 03.17 розділу 03 «Землі громадської забудови» замінено з 1,200% на 0,900%. Рішення від 27.06.2023 №2015 набуло чинності з 01.01.2024.
За даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.07.2025 №НВ-0001442792025 цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:160:0095, віднесено до секції 11.03 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств.
Тому, ставка плати за користування земельною ділянкою для Відповідача з 2024 року складає 3,0 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
За інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.04.2025 №18181/5/04-36-04-15-11 (копія додається), ТОВ "СМАРТ-СІСТЕМ" (код ЄДРПОУ 43748216) за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:03:160:0095 площею 0,8013 га на вул. Леоніда Бородича, 13б, у Довгинцівському районі міста Кривого Рогу міста Кривого Рогу за період з 30.01.2024 до 31.12.2024 не визначає податкові зобов'язання. (а.с. 44).
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, на виконання пункту 289.3 статті 289 ПК України, на своєму офіційному сайті (http://land.gov.ua) публікує коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель за попередні роки, згідно яких для земель населених пунктів вони становлять: 2016 рік - 1,06, 2017 рік - 1,0, 2018 рік - 1,0, 2019 рік - 1,0, 2020 рік- 1,0 , 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення), за 2022 рік - 1,15 для земель та земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь), за 2023 рік - 1,051.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:160:0095 становить 19748359,02 грн, з урахуванням витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 01.05.2024 №3048/301-24. (а.с. 32).
З метою досудового врегулювання спору Департаментом регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради від 25.04.2025 за вих.№20/01-01-02-08/1839 направлено листа «Про врегулювання земельних відносин» до ТОВ «Смарт-Сістем», в якому зазначалося щодо необхідності сплати коштів до місцевого бюджету за користування вищевказаною земельною ділянкою за спірний період
Проте, листа повернуто за закінченням терміну зберігання (а.с. 45-46).
Позивач в позові зазначає, що Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:160:0095, що без достатньої правової підстави за рахунок Криворізької міської ради зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею на рівні орендної плати за період з 30.01.2024 до 31.12.2024, зобов'язаний повернути ці кошти у розмірі 546 265,12 грн. власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини 1 статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
За змістом вказаних положень Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18) зробила правовий висновок, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Тобто, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту "д" статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно із приписами статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За змістом пункту 4 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 цього Кодексу застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов'язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат - він зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов'язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Частиною 2 статті 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Плата за землю вноситься не залежно від вини особи щодо оформлення правовстановлюючих документів, а за сам факт користування земельною ділянкою.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів Позивача щодо виникнення у Відповідача обов'язку зі сплати коштів за використання земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.
Згідно ст. 284 Податкового кодексу України, органи місцевого самоврядування уповноважено встановлювати ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
В силу статті 143 Конституції України, статті 12 ПК України, частини першої статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Криворізька міська рада наділена повноваженнями самостійно встановлювати місцеві податки та збори у порядку, визначеному Податковим кодексом України, чим забезпечується реалізація принципу правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування, під яким розуміється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
До місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого входить плата за землю - обов'язковий платіж, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (ст. 10, пп. 14.1.147. п. 14.1 ст. 14 ПК України).
За умовами підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5. статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Судом встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0,8013 га з кадастровим номером 1211000000:03:160:0095, яка розташована на вулиці Леоніда Бородича, 13б у Довгинцівському районі міста Кривого Рогу є сформованою з 17.02.2012, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.07.2025 №НВ-0001442792025. (а.с. 22-27).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.07.2025 №19899110 право власності на вищевказану земельну ділянку з 06.04.2017 зареєстровано за Криворізькою міською радою.
Разом з тим, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав від 17.07.2025 №435849929, за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Леоніда Бородича, будинок 13б, розміщено комплекс (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2463103112060), який у період з 30.01.2024 до 31.12.2024 на праві власності був зареєстрований за Товариством з обмеженою відповідальністю "СМАРТ-СІСТЕМ" (номер відомостей про речове право 53541785).
У зв'язку з користуванням Відповідачем об'єктами нежитлової нерухомості, що розташовані за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Леоніда Бородича, будинок 13б, презюмується користування усією спірною земельною ділянкою.
Відповідач є фактичним користувачем спірної земельної ділянки з моменту набуття права власності на нерухоме майно, розміщене на вказаній земельній ділянці - з 29.06.2004, та повинен був належним чином оформити право користування нею протягом всього строку її використання.
При цьому, у період з 30.01.2024 до 31.12.2024 між Позивачем та Відповідачем не існувало договірних правовідносин стосовно спірної земельної ділянки.
Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №523, яке набрало чинності 01.01.2022, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, розроблену Державним підприємством "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Діпромісто" імені Ю.М. Білоконя".
Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506 встановлено ставки плати за землю та пільги зі сплати земельного податку на території міста Кривого Рогу, яким установлено, у тому числі, ставки орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, та яке набрало чинності з 01.01.2022.
Разом з тим, рішенням від 27.06.2023 №2015 «Про внесення змін до рішення міської ради від 26.05.2021 №506 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу» унесено зміни до Рішення від 26.05.2021 №506. Ставку орендної плати для юридичних і фізичних осіб у підрозділах 03.01- 03.17 розділу 03 «Землі громадської забудови» замінено з 1,200% на 0,900%. Рішення від 27.06.2023 №2015 набуло чинності з 01.01.2024.
За даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.07.2025 №НВ-0001442792025 цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:160:0095, віднесено до секції 11.03 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств.
Тому, ставка плати за користування земельною ділянкою для Відповідача з 2024 року складає 3,0% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
За інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.04.2025 №18181/5/04-36-04-15-11 (копія додається), ТОВ "СМАРТ-СІСТЕМ" (код ЄДРПОУ 43748216) за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:03:160:0095 площею 0,8013 га на вул. Леоніда Бородича, 13б, у Довгинцівському районі міста Кривого Рогу міста Кривого Рогу за період з 30.01.2024 до 31.12.2024 не визначає податкові зобов'язання. (а.с. 44).
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, на виконання пункту 289.3 статті 289 ПК України, на своєму офіційному сайті (http://land.gov.ua) публікує коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель за попередні роки, згідно яких для земель населених пунктів вони становлять: 2016 рік - 1,06, 2017 рік - 1,0, 2018 рік - 1,0, 2019 рік - 1,0, 2020 рік- 1,0 , 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення), за 2022 рік - 1,15 для земель та земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь), за 2023 рік - 1,051.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:160:0095 становить 19748359,02 грн, з урахуванням витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 01.05.2024 №3048/301-24. (а.с. 32).
З урахуванням наведених даних, позивач здійснив розрахунок безпідставно збережених коштів, згідно якого, належна до сплати відповідачем сума становить 546 265,12 грн за період з 30.01.2024 по 31.12.2024.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером кадастровим номером 1211000000:03:160:0095, за період з 30.01.2024 до 31.12.2024 у розмірі 546 265,12 грн.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Відповідно до приписів п.п. 2,4,5 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
Суд зазначає, що відповідач, всупереч вимогам ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, будучи обізнаним про наявність в суді справи, про що свідчать довідки про доставку електронного листа (а.с.55), не надав суду жодних заперечень, пояснень у справі або доказів, які б свідчили про наявність підстав для відмови в позові.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ-СІСТЕМ" про стягнення коштів за користування земельною ділянкою задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ-СІСТЕМ" (50086, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, будинок 7, код ЄДРПОУ 43748216) на користь Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, площа Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 33874388) 546 265,12 грн. за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:03:160:0095, за період з 30.01.2024 до 31.12.2024, а також судовий збір у розмірі 6 555,18 грн., про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 13.10.2025.
Суддя Н.Г. Назаренко