вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про залишення скарги без задоволення
06.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4914/15
За скаргою: Приватного підприємства "Моноліт", с. Партизанське Дніпропетровської області
на дії (бездіяльність) державного виконавця Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), м. Дніпро
У справі:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АД Шина", м. Київ
до Приватного підприємства "Моноліт", с. Партизанське Дніпропетровської області
про стягнення 28 400,77 грн.
Суддя Євстигнеєва Н.М.
За участю секретаря судового засідання Янкіна Г.Д.
Представники:
Від стягувача: не з'явився
Від боржника (скаржника): Слєпцова О.Ю., представник, довіреність від 05.09.2025
Від відділу ДВС: Сищик О.О., заступник начальника відділу, посвідчення серії АБ №043883 від 15.11.2023
04 серпня 2025 року Приватне підприємство "Моноліт" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою, в якій просить:
1. Визнати неправомірною бездіяльність Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту, накладеного на майно Приватного підприємства "Моноліт" у виконавчих провадженнях №48608089 та №50494927 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2015 № 904/4914/15;
2. Зобов'язати Слобожанський відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вчинити дії щодо зняття (скасування) арештів з майна Приватного підприємства "Моноліт", що були накладені у виконавчих провадженнях №48608089 та №50494927 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2015 №904/4914/15.
Скаржник зазначає, що у Слобожанському відділі державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебували виконавчі провадження №48608089 та №50494927 з примусового виконання наказу №904/4914/15 виданого 03.08.2015 Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з ПП "Моноліт" на користь ТОВ "АД Шина" заборгованості у розмірі 30227,77грн.
Виконавчі провадження були завершені державним виконавцем у відповідності до п.2 ч.1 ст.37 ЗУ "Про виконавче провадження" (п.2 ч.1 ст.47 ЗУ "Про виконавче провадження" - стара редакція), про що було винесено постанову про завершення виконавчих проваджень.
З моменту повернення виконавчих документів стягувачу, за виконавчими провадженнями №48608089 та №50494927, минуло більше дев'яти років. З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що у справі № 904/4914/15 не було подано жодних заяв у порядку виконання рішення суду, в тому числі щодо поновлення строку пред'явлення наказу до виконання, а відтак, на думку скражника, примусове виконання даного наказу здійснюватись не може.
Наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Відділ державної виконавчої служби проти задоволення скарги заперечує, надав до пояснення на скаргу.
Так, на виконанні у Слобожанському відділі ДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (колишня назва Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління Міністерства юстиції у Дніпропетровській області) перебували виконавчі провадження:
- №48608089 з примусового виконання наказу №904/4914/15 виданого 03.08.2015 Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з ПП "Моноліт" на користь ТОВ "Ад Шина" заборгованості у розмірі 30227,77грн.
02.09.2015 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження у відповідності до ЗУ "Про виконавче провадження" та надано строк на самостійне виконання рішення суду у строк до 09.09.2015 або надати до відділу ДВС документи, що підтверджують сплату боргу.
02.09.2015 державним виконавцем у відповідності до ст. 56 ЗУ "Про виконавче провадження" (ст. 57 ЗУ "Про виконавче провадження" - стара редакція) накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ПП "Моноліт" для забезпечення реального виконання рішення.
28.04.2015 виконавче провадження №48608089 завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження" (п.2 ч.1 ст.47 ЗУ "Про виконавче провадження" - стара редакція) про, що було винесено постанову про завершення виконавчих проваджень. Під час проведення виконавчих дій державним виконавцем з'ясовано, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення і всі заходи по розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
- №50494927 з примусового виконання наказу №904/4914/15 виданого 18.08.2015 Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з ПП "Моноліт" на користь ТОВ "Ад Шина" заборгованості у розмірі 30227,77грн.
14.03.2016 ТОВ "АД шина" було повторно пред'явлено до відділу державної виконавчої служби заяву про примусове виконання разом з оригіналом наказу суду №904/4914/15 від 03.08.2015.
16.03.2016 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження у відповідності до ЗУ "Про виконавче провадження" та надано строк на самостійне виконання рішення суду у строк до 22.03.2016 або надати до відділу ДВС документи, що підтверджують сплату боргу.
22.03.2016 держаним виконавцем у відповідності до ст. 56 ЗУ "Про виконавче провадження" (ст. 57 ЗУ "Про виконавче провадження" - стара редакція) накладено арешт на рахунки боржника ПП "Моноліт", що відкриті в установах банку для забезпечення реального виконання рішення.
25.06.2016 виконавче провадження №48608089 завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження" (п.2 ч.1 ст.47 ЗУ "Про виконавче провадження" - стара редакція), про що було винесено постанову про завершення виконавчих проваджень. Під час проведення виконавчих дій державним виконавцем було з'ясовано, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення і всі заходи по розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Вище зазначені виконавчі провадження було знищено, у зв'язку із закінченням трирічного строку зберігання.
Будь-яких законних підстав для скасування арешту з майна боржника у державного виконавця не було, а скасування арешту державним виконавцем призвело б до порушення норм чинного законодавства, що могло призвести до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності.
Державний виконавець під час здійснення виконавчих проваджень з примусового виконання наказу суду №904/4914/15 виданого 03.08.2015 діяв в межах та у спосіб визначений нормами чинного законодавства, та не вийшов за межі наданих йому повноважень, що могло б привести до порушення право власності позивача. В разі невжиття заходів примусового виконання могло привести до порушення прав стягувача та бездіяльності державного виконавця під час примусового виконання.
Станом на 02.10.2025 жодних коштів в рахунок погашення боргу за наказом суду №904/4914/15 виданого 03.08.2015 боржником не було сплачено на рахунок відділу. Отже, ПП "Моноліт" ухиляється від виконання рішення суду, що призвело до порушення прав стягувача, визначених рішенням суду. Наказ №904/4914/15, що виданий 03.08.2015 Господарським судом Дніпропетровської області, станом на 02.10.2025 є невиконаним.
Ухвалою суду від 21.08.2025 прийнято скаргу до розгляду та призначено її розгляд у засідання на 08.09.2025.
З 08.09.2025 оголошено перерву до 15.09.2025, з 15.09.2025 до 06.10.2025.
Стягувач (позивач) у судове засідання не з'явився, явку повноважного представника не забезпечив, про день, час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Ухвалу суду від 15.09.2025 в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету стягувача (позивача), що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 49).
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (частина друга статті 342 Господарського процесуального кодексу України).
03.10.2025 від скаржника (боржника) до господарського суду надійшли додаткові пояснення. Скаржник посилається на висновки Верховного Суду викладені у постановах від 07.07.2021 у справі №2-356/12 (провадження №61-5972св19), від 03.11.2021 у справі №161/14034/20 (провадження №61-1980св21), від 22.12.2021 у справі №645/6694/15 (провадження №61-18160св19), за якими наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до п. 10 частини третьої ст. 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників скаржника (боржника) та відділу державної виконавчої служби, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд, -
У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АД Шина" звернулося до господарського суду із позовом, яким просило стягнути з приватного підприємства "Моноліт" заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 28 400,77грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2015 позов задоволено повністю.
18 серпня 2015 року на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2015, яке набрало законної сили 18.08.2015 видано наказ № 904/4914/15 про стягнення з Приватного підприємства "Моноліт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АД Шина" заборгованості у сумі 28 400,77грн та витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору у сумі 1 827,00грн.
Наказ господарського суду був пред'явлений до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління Міністерства юстиції у Дніпропетровській області.
02.09.2015 старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління Міністерства юстиції у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження №48608089 з примусового виконання судового наказу від 03.08.2015 №904/4914/15.
02.09.2015 старшим державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
03.09.2015 зазначена постанова зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису обтяження 11034708 (спеціальний розділ) (а.с. 29).
28.10.2015 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження".
14.03.2016 ТОВ "АД шина" повторно пред'явлено до відділу державної виконавчої служби заяву про примусове виконання, разом з оригіналом наказу суду №904/4914/15 від 03.08.2015.
16.03.2016 державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління Міністерства юстиції у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження №50562975 з примусового виконання судового наказу від 03.08.2015 №904/4914/15.
16.03.2016 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
23.03.2016 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.
23.03.2016 державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного.
26.05.2016 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження".
18.10.2024 скаржник звернувся до відділу державної виконавчої служби з заявами про скасування всіх арештів та обтяження, накладених на майно підприємства в рамках виконавчих проваджень №48608089 та № 50494927 та винесення відповідних постанов (а.с. 15-16, 17-18).
24.07.2025 відділом було надано відповідь №28.1/94132, в якій повідомлено, що на виконанні у відділі перебували виконавчі провадження №48608089 та №50494927 з примусового виконання наказу №904/4914/15 виданого 03.08.2015 Господарським судом Дніпропетровської області.
За вищезазначеними виконавчими провадженнями державними виконавцями у відповідності до ст.56 ЗУ "Про виконавче провадження" (ст.57 ЗУ "Про виконавче провадження") накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ПП "Моноліт" для забезпечення реального виконання рішення.
Виконавчі провадження №48608089 та №50494927 були завершені державним виконавцем у відповідності до п.2 ч.1 ст.37 ЗУ "Про виконавче провадження" (п.2 ч.1 ст.47 ЗУ "Про виконавче провадження" - стара редакція) про що було винесено постанову про завершення виконавчих проваджень. Підстави для знаття арешту з майна боржника відсутні.
09.09.2025 скаржник через свого представника звернувся до відділу державної виконавчої служби з заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (а.с. 41).
12.09.2025 відділом було надано відповідь №28.1/114415, в якій повідомлено, що виконавчі провадження №48608089 та №50494927 були завершені державним виконавцем у відповідності до п.2 ч.1 ст.37 ЗУ "Про виконавче провадження" (п.2 ч.1 ст.47 ЗУ "Про виконавче провадження"), про що було винесено постанову про завершення виконавчих проваджень (а.с. 42-43).
Надати виконавчі провадження для ознайомлення не має можливості так, як вони знищені, відповідно до п. 1, 2 розділу 11 Наказу Міністерства юстиції України №1829/5 від 07.06.2017 про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.
Скаржник зазначає, що з моменту повернення виконавчих документів стягувачу за виконавчими провадженнями №48608089 та №50494927 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2015 №904/4914/15 минуло більше 9 (дев'яти) років.
Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, у справі № 904/4914/15 не було подано жодних заяв у порядку виконання рішення суду, в тому числі щодо поновлення строку пред'явлення наказу до виконання, а отже, примусове виконання даного наказу, на думку скражника, здійснюватись не може.
Приватне підприємство "Моноліт" вважає, що відсутність відкритого виконавчого провадження свідчить про відсутність правових підстав для продовження дії арештів на майно та кошти ПП "Моноліт", а тому є підставою для визнання бездіяльності Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття цих арештів незаконною та зобов'язання Слобожанського ВДВС вчинити дії щодо зняття (скасування) вказаних арештів, накладених у вищевказаних виконавчих провадженнях.
Розглянувши скаргу, дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд зазначає наступне.
Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За положеннями частини другої ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтями 6, 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, в тому числі виконавчої, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Аналогічне положення закріплено в ч. 1 ст. 1 Закону України "Про органи та особи, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження").
Частиною першою ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Приписами статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначені права та обов'язки виконавців, закріплена обов'язковість вимог виконавців.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження).
Відповідно до частини третьої ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (п. 1); накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (п. 6).
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження").
Таким чином, виконавчі дії здійснюються виконавцем саме в межах виконавчого провадження, яке розпочинається з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Господарським судом встановлено, що на виконанні в Слобожанському відділі державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (колишня назва Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління Міністерства юстиції у Дніпропетровській області) перебував наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2015 №904/4914/15.
02.09.2015 старшим державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №48608089.
На час відкриття виконавчого провадження умови та порядок виконання судових рішень регулювалися Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV в редакції від 06.06.2015 (тут і далі - Закон № 606-XIV).
Частиною другою статті 25 Закону №606-XIV передбачено, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч. 1 ст. 57 Закону №606-XIV).
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту (ч. 2 ст. 57 Закону №606-XIV).
Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження (ч. 3 ст. 57 Закону №606-XIV).
02.09.2015 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 29 на звороті).
03.09.2015 державним реєстратором Дніпропетровського районного управління юстиції Кучеренко Максимом Анатолійовичем на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер: 48608089 від 01.09.2015, виданої старшим державним виконавцем відділу ДВС Дніпропетровського РУЮ Циганенко Г.І, внесено запис про обтяження за №11034708 (спеціальний розділ) (а.с. 29).
28.10.2015 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження" (а.с. 30 на звороті).
Відповідно до п. 2 частини першої ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 06.06.2015 №606-ХІV, чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.10.2015) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (ч. 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" від 06.06.2015 №606-ХІV).
14.03.2016 ТОВ "АД шина" повторно пред'явлено до відділу державної виконавчої служби заяву про примусове виконання, разом з оригіналом наказу суду №904/4914/15 від 03.08.2015.
16.03.2016 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №50562975.
16.03.2016 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Доказів реєстрації в державному реєстрі, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №50562975 від 16.13.2016 матеріали справи не містять.
23.03.2016 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.
23.03.2016 державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного.
26.05.2016 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження".
Відповідно до п. 2 частини першої ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 28.12.2015 №606-ХІV, чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.05.2016) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (ч. 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" від 28.12.2015 №606-ХІV).
Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з цим повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення
Отже, з огляду на наведені норми Закону України № 606-XIV, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим.
Наслідки завершення виконавчого провадження передбачені ст. 50 ЗУ "Про виконавче провадження" (в редакціях від 06.06.2015 та від 28.12.2015 №606-ХІV).
У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження (ч. 1 ст. 50 Закону України №606-ХІV від 06.06.2015 та від 28.12.2015).
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (ч. 2 ст. 50 Закону України №606-ХІV від 06.06.2015 та від 28.12.2015).
З огляду на вказане, господарський суд зазначає, що обов'язок зняття арешту, накладеного на майно боржника, був передбачений для державного виконавця саме у випадку винесення останнім постанови про повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
У даному ж випадку, наказ Господарського суду Дніпропетровської області №904/4914/15 від 18.08.2015 в межах виконавчих проваджень ВП №48608089 та ВП №50494927 відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" був повернутий не до суду, який його видав, а стягувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Ад Шина".
Враховуючи вище наведені норми та встановлені обставини, господарський суд доходить висновку, що у державного виконавця у даному випадку були відсутні будь-які правові підстави для зняття арешту з майна боржника Приватного підприємства "Моноліт", оскільки виконавчий документ було повернуто саме стягувачеві та саме без виконання, та наслідком такого повернення не є зняття арешту, який був накладений раніше.
Верховний Суд у постановах від 27.03.2020 у справі №817/928/17 (адміністративне провадження № К/9901/20268/18) та від 10.01.2024 у справі №569/6234/22 зазначив, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.
Відділ державної виконавчої служби, заперечуючи проти скарги зазначив, що завершене виконавче провадження знищено за закінченням 3 річного терміну зберігання в архіві.
18.10.2024 скаржник звернувся до відділу державної виконавчої служби з заявами про скасування всіх арештів та обтяження, накладених на майно підприємства в рамках виконавчих проваджень №48608089 та № 50494927 та винесення відповідних постанов (а.с. 15-16, 17-18).
24.07.2025 відділом було надано відповідь №28.1/94132, в якій повідомлено, що на виконанні у відділі перебували виконавчі провадження №48608089 та №50494927 з примусового виконання наказу №904/4914/15 виданого 03.08.2015 Господарським судом Дніпропетровської області.
За вищезазначеними виконавчими провадженнями державними виконавцями у відповідності до ст.56 ЗУ "Про виконавче провадження" (ст.57 ЗУ "Про виконавче провадження" - попередня редакція) накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ПП "Моноліт" для забезпечення реального виконання рішення.
Виконавчі провадження №48608089 та №50494927 були завершені державним виконавцем у відповідності до п.2 ч.1 ст.37 ЗУ "Про виконавче провадження" (п.2 ч.1 ст.47 ЗУ "Про виконавче провадження"), про що було винесено постанову про завершення виконавчих проваджень. Підстави для знаття арешту з майна боржника відсутні.
09.09.2025 скаржник через свого представника звернувся до відділу державної виконавчої служби з заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (а.с. 41).
12.09.2025 відділом було надано відповідь №28.1/114415, в якій повідомлено, що виконавчі провадження №48608089 та №50494927 були завершені державним виконавцем у відповідності до п.2 ч.1 ст.37 ЗУ "Про виконавче провадження" (п.2 ч.1 ст.47 ЗУ "Про виконавче провадження") про що було винесено постанову про завершення виконавчих проваджень (а.с. 42-43).
Надати виконавчі провадження для ознайомлення не має можливості так, як вони знищені.
Боржником та його представником не надано жодного підтвердження виконання виконавчого листа №904/4914/15 від 18.08.2015. Аналіз інформації з АСВП свідчить про тривале невиконання рішення суду боржником. Також, представник боржника та сам боржник в жодній заяві не спирається на факт виконання рішення суду, як на підставу для скасування заходів примусового виконання рішення суду.
Суд звертає увагу, що Закон України "Про виконавче провадження" встановлює певний порядок вчинення виконавчих дій та не надає державному виконавцю права вільного розсуду визначати "доцільно" чи "недоцільно" вживати їх взагалі. А тому він зобов'язаний вчиняти всіх необхідних заходів для повного та своєчасного виконання рішення суду відповідно до закону, а не крізь призму суб'єктивного сприйняття "доцільності" вирішувати питання: чи здійснювати виконання за виконавчим документом, чи ні (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2021 у справі № 905/2999/17).
Відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №901/2028/13 та від 14.06.2018 у справі №922/4575/16.
Досліджуючи питання випадків, за яких державний (приватний) виконавець знімає арешт з майна боржника, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у справі № 2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24) зазначила про те, що виконавець знімає арешт з майна боржника у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав (частина перша статті 40 Закону № 1404-VIII). Подібні положення містяться у частині першій статті 50 Закону № 606-XIV. Також виконавець знімає арешт з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.
У незакінченому виконавчому провадженні виконавець знімає арешт з майна боржника у випадках, визначених частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII, з-поміж яких: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно тощо.
Також виконавець знімає арешт з майна боржника, якщо після повернення виконавчого документа стягувачу встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню (частина четверта статті 40 Закону № 1404-VIII) (див. п. 69).
Підсумовуючи висновки про застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду у пункті 87 постанови від 14.05.2025 у справі № 2/1522/11652/11 зазначила таке.
Законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов'язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:
- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);
- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Законодавством не передбачено обов'язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження та у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.
Повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за виключенням випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону № 1404-VIII).
Отже, за обставинами справи повернення державним виконавцем на підставі постанов від 28.10.2015 та від 26.05.2016 наказу суду №904/4914/15 від 18.08.2015 стягувачу не є підставою для закінчення виконавчих проваджень ВП №48608089та ВП №50494927 та зняття арешту з майна та коштів боржника (скаржника).
Державний виконавець не допустив порушень, які б могли бути підставою для визнання його дій/бездіяльності неправомірними, а відтак і підстав для задоволення скарги Приватного підприємства "Моноліт".
Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ст. 343 ГПК України).
Враховуючи наведені норми законодавства, досліджені обставини з урахуванням доказів, поданих сторонами, у їх сукупності на відповідність приписам Закону України "Про виконавче провадження", суд доходить висновку про залишення скарги без задоволення.
Керуючись статтями 234, 235, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Скаргу Приватного підприємства "Моноліт" на дії (бездіяльність) державного виконавця Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили - 06.10.2025 та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені статтями 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повна ухвала складена - 13.10.2025.
Суддя Н.М. Євстигнеєва