пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
03 жовтня 2025 року Справа № 903/688/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., за участю секретаря судового засідання Мачульської Л.В,
прокурора відділу Волинської обласної прокуратури Гудкова М.В.,
представника відповідача: адвоката Войтовича В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Луцької міської ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інновабуд-Плюс»
про стягнення 5606442грн 58коп,
встановив: заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Луцької міської ради звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ “Інновабуд-Плюс» (відповідача) 5606442грн 58коп, з яких: 4430189грн 10коп безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, 941756грн 90коп інфляційних втрат та 234496грн 58коп - 3% річних. Також просить стягнути з відповідача 67277грн 31коп витрат по сплаті судового збору.
В обгрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що згідно акту приймання-передачі від 05.09.2018 ТОВ “Юкрейніан Девелопмент Індустрі» передало, а ТОВ “Інновабуд-Плюс» прийняло незавершене будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями готовністю 19 %, загальною площею 6073,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Волинська область, м.Луцьк, просп. Соборності, будинок 22-Б, а також правовстановлюючі документи на вказане майно: договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), виданий 09.10.2015, дозвіл на виконання будівельних робіт (серія та номер № ІУ113172411770, виданий 29.08.2017 Державною будівельно-архітектурною інспекцією України).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 06.09.2018 за ТОВ “Інновабуд-Плюс» зареєстровано право власності на об'єкт житлової нерухомості - незавершене будівництво загальною площею 6073,1 кв.м, готовність -19%, за адресою: м.Луцьк, просп. Соборності, 22-Б.
Після складення акту готовності об'єкта до експлуатації від 21.08.2023, Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано Відповідачу сертифікат від 04.09.2023 № ІУ 123230822373, яким засвідчено відповідність вказаного закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.
Як вбачається із п. 12 акту готовності об'єкта до експлуатації (дата створення: 21.08.2023), пайова участь відповідачем до місцевого бюджету не сплачувалася (підстава для звільнення від сплати пайової участі - пункт 13 розділу І Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 №132-IX).
Між позивачем та відповідачем, договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не укладався (такий договір також не укладався між позивачем і ТОВ “Юкрейніан Девелопмент Індустрі»), а відповідні грошові кошти (пайовий внесок) до бюджету, в тому числі на виконання вимог Закону №132-IX, не сплачувалися (у якості підстави для звільнення від сплати пайової участі відповідач вказав пункт 13 розділу І Закону №132-IX).
У зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо сплати пайової участі, право позивача - Луцької міської ради на отримання цих коштів є порушеним і у неї виникає право вимагати стягнення цих коштів, обов'язок сплати яких виникає через пряму вказівку закону.
Ухвалою суду від 07.07.2025 відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено 05.08.2025. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
21.07.2025 та 24.07.2025 відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх.№01-87/3208/25) та доповнення до відзиву (вх.№01-87/3262/25), в яких заперечив проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач зазначив, що 29» серпня 2017р ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ДЕВЕЛОПМЕНТ ІНДУСТРІ» отримало дозвіл на виконання будівельних робіт серія ІУ 113172411770 з спорудження багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на пр.Соборності 22Б у м.Луцьку. Згідно вказаного дозволу ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ДЕВЕЛОПМЕНТ ІНДУСТРІ» набуло статусу - замовника. Станом на « 29» серпня 2017р. ТОВ «ІННОВАБУД-ПЛЮС» ще не існувало і було створене лише 05.09.2018.
З « 07» травня 2021р. ТОВ «ІННОВАБУД-ПЛЮС» набуло юридичного статусу - замовника будівництва. Крім того, для набуття такого статусу « 05» березня 2021р. ТОВ «ІННОВАБУД-ПЛЮС» отримало речові права суперфіцію (право забудови) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:055:0022, площею 0,3192га., яка розташована на пр.Соборності 22Б у м.Луцьку.
Замовником будівництва на пр.Соборності 22Б у м.Луцьку з 29.08.2017 до березня 2021р було ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ДЕВЕЛОПМЕНТ ІНДУСТРІ». ТОВ «ІННОВАБУД-ПЛЮС» не є правонаступником ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ДЕВЕЛОПМЕНТ ІНДУСТРІ» та не відповідає за жодними зобов'язаннями останнього.
Відповідач вважає, що оскільки ТОВ «ІННОВАБУД-ПЛЮС» набуло статусу замовника після 01.01.2021 воно згідно Закону України №132-ІХ від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» не має зобов'язань, щодо сплати пайового внеску на розвиток інфраструктури м.Луцьку.
Крім того відповідач доводить, що прокурор мав право звернутися до суду з даним позовом у межах строку позовної давності, який визначений ст.257 ЦК України. Просить суд застосувати позовну давність та відмовити у позові повністю.
25.07.2025 заступник керівника Луцької окружної прокуратури надіслав на адресу суду відповідь на відзив (вх.№01-87/3309/25), в якій не погодився з доводами відповідача викладеними у відзиві та просив суд відхилити заперечення представника відповідача, викладені у відзиві, з підстав їх необґрунтованості.
Прокурор зазначив, що ТОВ «Юкрейніан Девелопмент Індустрі» після створення (державної реєстрації) юридичної особи - відповідача було лише власником частки у статутному капіталі ТОВ «Інновабуд-Плюс», а не власником об'єкта незавершеного будівництва. Незважаючи на фактичне отримання ТОВ «Інновабуд-Плюс» об'єкту незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями ще у вересні 2018 року, відповідачем лише 09.03.2021 через Єдиний веб-портал державних послуг «Дія» подано запит №ІУ123182432002-1 про внесення змін у дозвільний документ від 29.08.2017 № ІУ113172411770 щодо передачі права на будівництво об'єкта іншому замовникові. Відтак, ТОВ «Юкрейніан Девелопмент Індустрі» право замовника будівництва фактично втрачено 05.09.2018, а ТОВ «Інновабуд-Плюс» таке право в той же день набуто. Враховуючи, що з вересня 2018 року власником вказаного об'єкту незавершеного будівництва стало ТОВ «Інновабуд-Плюс», тому наявні підстави вважати, що саме відповідачем і здійснювалось будівництво об'єкту в період з вересня 2018 року по травень 2021 року.
Щодо пропуску строку позовної давності прокурор вважає, позовна давність, у даному випадку, не спливла.
Ухвалою суду від 26.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 03.09.2025.
03.09.2025р. у судовому засіданні за згодою прокурора та представника відповідача судом оголошено перерву до 16.09.2025.
Ухвалою суду від 03.09.2025 повідомлено учасників справи, що судове засідання буде продовжено 16 вересня 2025 року.
У судовому засіданні 16.09.2025, що відбулося за участю прокурора та представника відповідача, судом оголошено перерву до 03.10.2025.
Ухвалою суду від 16.09.2025 повідомлено учасників справи, що судове засідання буде продовжено 03.10.2025.
02.10.2025 на адресу суду від Луцької окружної прокуратури надійшли письмові пояснення, в яких прокурор зазначив, що після проведення судового засідання у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень 24.09.2025 було оприлюднено заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.09.2025 у справі №161/5441/25 (позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Інновабуд-Плюс»), зі змісту якого вбачається, що ТОВ «Інновабуд-Плюс» ще у лютому 2020 року укладалися із фізичними особами договори на участь у пайовому будівництві квартир по пр. Соборності, 22Б у м. Луцьку. Зважаючи на те, що указані пояснення не могли бути подані прокурором раніше, в тому числі у попередньому засіданні, з об'єктивних причин, а тому, керуючись нормами ст. 42 ГПК України, просив долучити письмові пояснення та додані до нього документи до справи №903/688/25 та врахувати при ухваленні рішення.
Згідно ст..207 ГПК України головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Подані прокурором документи містять печатку ТОВ «Інновабуд-Плюс», а тому такі докази мають бути у відповідача в наявності.
Враховуючи поважні причини неподання у підготовчому провадженні поданих документів, суд долучає їх до матеріалів справи.
У судовому засіданні 03.10.2025 прокурор позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, просив у позові відмовити.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, господарський суд встановив наступне.
Відповідно до акту готовності об'єкта до експлуатації, який складено 21.08.2023, (даний акт складено і затверджено ТОВ «Інновабуд-Плюс» - далі відповідач) у період із серпня 2017 року по травень 2021 року на території міста Луцька здійснювалося будівництво об'єкта, а саме: «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на пр. Соборності, 22 Б в м. Луцьку, Волинської області».
Код даного об'єкта, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000: 1122.1 - «Будинки багатоквартирні масової забудови». Будівельні роботи проподилися на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 29.08.2017 №ІУ113172411770.
Дозвіл на виконання будівельних робіт від 29.08.2017 №ІУ113172411770 отримував замовник будівництва - ТОВ «Юкрейніан Девелопмент Індустрі».
У подальшому, 31.08.2018 за №ІУ123182432002 у дозвільний документ №ІУ113172411770 від 29.08.2017 внесено зміни, зокрема, змінено підрядника (із ТОВ «Холлі Індастріал» на ТОВ «БК Альтера»).
Водночас 04.09.2018 на загальних зборах засновників ТОВ «Юкрейніан Девелопмент Індустрі» було прийнято рішення з приводу того, що ТОВ «Юкрейніан Девелопмент Індустрі» виступає засновником ТОВ «Інновабуд-Плюс» із статутним капіталом 100 млн гривень. При цьому надано згоду ТОВ «Юкрейніан Девелопмент Індустрі», як учаснику ТОВ
«Інновабуд-Плюс», на внесення внеску до Статутного капіталу ТОВ «Інновабуд-Плюс» належним на праві особистої приватної власності майном: незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями готовністю 19 %, загальною площею 6073,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Волинська область, м.Луцьк, просп. Соборності, будинок 22-Б.
Також, 05.09.2018 на загальних зборах учасників ТОВ «Інновабуд-Плюс» надано згоду учаснику ТОВ «Інновабуд-Плюс» - ТОВ «Юкрейніан Девелопмент Індустрі» на внесення його внеску до Статутного капіталу ТОВ «Інновабуд-Плюс» належним на праві особистої приватної власності майном: незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями готовністю 19 %, загальною площею 6073,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Волинська область, м.Луцьк, просп. Соборності, будинок 22-Б.
Відповідно до частин першої та другої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями; юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Тому засновники (учасники) наділяють юридичну особу майном, на яке вона набуває право власності.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 115 ЦК України господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі № 916/2813/18 дійшла висновку, що право власності на майно, передане учасниками господарського товариства як вклад, належить товариству, а не його учасникам (засновникам).
Згідно протоколу загальних зборів учасників від 05.09.2018 №2 прийнято рішення здійснити державну реєстрацію права власності за ТОВ «Інновабуд-Плюс» на незавершене будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями готовністю 19 %, загальною площею 6073,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, м.Луцьк, просп. Соборності, будинок 22-Б.
Відповідно до акту приймання-передачі від 05.09.2018 ТОВ «Юкрейніан Девелопмент Індустрі» передало, а ТОВ «Інновабуд-Плюс» прийняло незавершене будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями готовністю 19 %, загальною площею 6073,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Волинська область, м.Луцьк, просп. Соборності, будинок 22-Б, а також правовстановлюючі документи на вказане майно: договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), серія та номер 5739, виданий 09.10.2015, видавник: ПП "Укрбізнесінвест", ТОВ «Юкрейніан Девелопмент Індустрі», дозвіл на виконання будівельних робіт, серія та номер № ІУ113172411770, виданий 29.08.2017 Державною будівельно-архітектурною інспекцією України.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 06.09.2018 за ТОВ «Інновабуд-Плюс» зареєстровано право власності на об'єкт житлової нерухомості - незавершене будівництво загальною площею 6073,1 кв.м, готовність -19%, за адресою: м.Луцьк, просп. Соборності, 22-Б (а.с.66).
Прокурор доводить, що ТОВ «Юкрейніан Девелопмент Індустрі» після створення (державної реєстрації) юридичної особи - відповідача було лише власником частки у статутному капіталі ТОВ «Інновабуд-Плюс», а не власником об'єкта незавершеного будівництва.
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Деталізована інформація про інше речове право), інше речове право припинено на земельну ділянку площею 0,3192га згідно угоди про розірвання договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) б/н, виданий 20.10.2017, видавник: ПП "Укрбізнесінвест", ТОВ «Юкрейніан Девелопмент Індустрі». Проте договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) для ТОВ «Інновабуд-Плюс» зареєстрований лише 01.03.2021(а.с.67).
Також згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ТОВ «Юкрейніан Девелопмент Індустрі» 28.03.2020 вийшло зі складу засновників відповідача.
Однак, незважаючи на фактичне отримання ТОВ «Інновабуд-Плюс» об'єкту незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями за адресою: Волинська область, м.Луцьк, просп. Соборності, будинок 22-Б із правовстановлюючими документами на майно ще у вересні 2018 року, відповідачем лише 09.03.2021 через Єдиний веб-портал державних послуг «Дія» подано запит №ІУ123182432002-1 про внесення змін у дозвільний документ від 29.08.2017 № ІУ113172411770 щодо передачі права на будівництво об'єкта іншому замовникові.
Відтак, ТОВ «Юкрейніан Девелопмент Індустрі» право замовника будівництва фактично втрачено 05.09.2018, а ТОВ «Інновабуд-Плюс» таке право в той же день набуло, незважаючи на те, що внесення змін в дозвільний документ фактично відбулося пізніше.
З аналізу положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не вбачається заборони власнику або користувачу земельної ділянки передавати обов'язок замовника будівництва іншій особі (постанова Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 910/5997/23).
Окрім цього, саме факт будівництва об'єкта породжує обов'язок сплати пайового внеску (подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 910/5997/23).
Таким чином, забудовником ТОВ «Інновабуд-Плюс», з моменту передачі йому від ТОВ «Юкрейніан Девелопмент Індустрі» об'єкту незавершеного будівництва готовністю 19% у вересні 2018 року та до моменту завершення будівництва у травні 2021 року, внесено зміни до дозволу на виконання будівельних робіт від 29.08.2017 №ІУ113172411770 щодо замовника об'єкту будівництва лише у березні 2021 року.
Зазначене дає підстави вважати, що будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на проспекті Соборності, 22 Б в місті Луцьку, Волинської області, площею забудови 2230 кв.м, загальною площею житлового будинку 17451,7 кв.м, об'єктивно не могло бути завершене за три місяці, а саме із березня 2021 року (коли змінено забудовника у дозвільному документі) по травень 2021 року (дата завершення будівництва згідно акту готовності об'єкта до експлуатації) з 19% готовності до 100% готовності.
Враховуючи, що з вересня 2018 року власником вказаного об'єкту незавершеного будівництва стало ТОВ «Інновабуд-Плюс», тому наявні підстави вважати, що саме відповідачем і здійснювалось будівництво об'єкту в період з вересня 2018 року по травень 2021 року.
Як вбачається із отриманих від Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України супутникових знімків земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:055:0022 за період з травня 2017 року по жовтень 2021 року, активне будівництво об'єкту (житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на пр. Соборності, 22 Б в м. Луцьку Волинської області) здійснювалось в період з жовтня 2018 року по квітень 2020 року, що додатково підтверджує здійснення будівництва даного об'єкту саме ТОВ «Інновабуд-Плюс».
Слід зауважити, що відомості з приводу проведеного відповідачем будівництва наявні також у відкритому доступі в мережі Інтернет - «Портал Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва» (вебсайт «econstruction.gov.ua»).
ТОВ «Інновабуд-Плюс» здійснювало будівництво об'єкту виключно на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 29.08.2017 №ІУ113172411770, а не будь-якого іншого дозвільного документу.
У подальшому, після складення акту готовності об'єкта до експлуатації від 21.08.2023, Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано відповідачу сертифікат від 04.09.2023 № ІУ 123230822373, яким засвідчено відповідність вказаного закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.
Як вбачається із п.12 акту готовності об'єкта до експлуатації (дата створення: 21.08.2023), пайова участь відповідачем до місцевого бюджету не сплачувалася (підстава для звільнення від сплати пайової участі - пункт 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 №132-IX).
На час набуття відповідачем у власність об'єкта незавершеного будівництва та продовження виконання ним будівельних робіт, частина 2 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачала, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Натомість, на момент завершення будівництва (травень 2021 року) та прийняття в експлуатацію об'єкта, статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі - Закон №132-ІХ).
Враховуючи, що будівництво об'єкта розпочато у 2017 році, а безпосередньо відповідачем у 2018 році (з моменту отримання «Інновабуд-Плюс» від ТОВ «Юкрейніан Девелопмент Індустрі» за актом приймання-передачі від 05.09.2018 об'єкту незавершеного будівництва багатоквартирного будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями готовністю 19%), тобто до набрання чинності Законом №132-ІХ, відповідач був зобов'язаний до 01.01.2020 звернутися до позивача із заявою про укладення договору про
пайову участь, до якої додати належні документи, що підтверджують кошторисну вартість будівництва об'єкта, та очікувати від органу місцевого самоврядування відповідного розрахунку і примірника договору, чого відповідач не зробив, порушивши імперативну норму ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (зазначена норма була чинною на момент початку побудови об'єкта і до 01.01.2020).
Вже після 01.01.2020 набув чинності Закон №132-ІХ, яким скасовано обов'язок забудовників укладати договори пайової участі з органами місцевого самоврядування, закріплений у ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Розглядаючи аналогічні судові спори, Касаційний господарський суд (постанови Верховного Суду у подібних правовідносинах від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 13.12.2022 у справі №910/21307/21, від 07.09.2023 у справі №916/2709/22, від 04.04.2024 у справі №923/1306/21, від 23.05.2024 у справі №915/149/23, від 16.10.2023 у справі №140/5484/21, від 07.11.2024 у справі №910/12561/23, від 03.12.2024 №910/6226/23, від 17.12.2024 у cправі №903/283/24, від 19.02.2025 №903/468/24, від 20.02.2025 у справі №914/3777/23 та від 20.02.2025 №918/618/24) дійшов висновків про те, що під час внесення змін до норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (шляхомвиключення ст. 40 цього Закону на підставі Закону №132-IX) законодавець чітко визначив підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Згідно з сформованими правовими висновками Верховного Суду, які підлягають врахуванню при вирішенню спорів у подібних правовідносинах, для об'єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Такі висновки Верховного Суду відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом (статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності») обов'язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов'язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об'єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 з метою уникнення сплати пайової участі.
У даному випадку між позивачем та відповідачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не укладався (такий договір також не укладався між позивачем і ТОВ «Юкрейніан Девелопмент Індустрі»), а відповідні грошові кошти (пайовий внесок) до бюджету, в тому числі на виконання вимог Закону №132-IX, не сплачувалися (у якості підстави для звільнення від сплати пайової участі відповідач вказав пункт 13 розділу І Закону №132-IX).
Після 01.01.2020 набула чинності норма п. 13 розд. І Закону № 132-ІХ, якою було скасовано обов'язок забудовників укладати договори пайової участі з органами місцевого самоврядування, закріплений у ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тому враховуючи, що під час дії цієї норми договір пайової участі не укладено, отже, правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту до її виключення із Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» між сторонами у цій справі не виникли.
Водночас, у розділі ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX передбачено порядок пайової участі замовника будівництва, який впроваджено законодавцем для: об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Згідно з абз. 1 п. 2 розд. ІІ Закону №132-IX, договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Із 01.01.2020 у замовників будь-яких об'єктів будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Однак, в абз. 2 п. 2 розд. ІІ Закону №132-IX законодавець все ж чітко визначив розмір та порядок пайової участі замовників будівництва у разі, якщо будівництво об'єктів було розпочато до внесення законодавчих змін (до 01.01.2020), якщо станом на 01.01.2020 такі об'єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, але обов'язок щодо перерахування замовником об'єкта будівництв а до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі не перестав існувати після 01.01.2020.
Норми абз. 1 та абз. 2 п. 2 розд. ІІ Закону №132-IX не перебувають у взаємозв'язку та не є взаємодоповнюючими.
В абзаці 2 п. 2 розд. ІІ Закону №132-IX встановлено:
- розмір пайової участі, який протягом 2020 року замовники будівництва перераховують до відповідного місцевого бюджету для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, - для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом);
- порядок пайової участі - замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва. Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Водночас, вже не йдеться про наявність у замовника будівництва обов'язку щодо звернення до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору пайової участі, як це було передбачено у ст. 40 України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва з приводу звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає: для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, протягом 10 робочих днів після 01.01.2020; для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Враховуючи наведене, саме відповідач був зобов'язаний звернутися до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, оскільки зведення такого об'єкту будівництва розпочато у попередні роки, однак станом на 01.01.2020 не введено в експлуатацію, і до введення його в експлуатацію у серпні 2023 року сплатити пайовий внесок (аналогічні висновки Верховним Судом викладено у постанові від 19.02.2025 у справі №903/468/24).
Крім того, обов'язок сплатити пайову участь, у разі його невиконання замовником будівництва у 2020 році, зберігається до прийняття об'єкта в експлуатацію, навіть у наступних після 2020 роках - у 2021 році і далі, про що також зазначає Верховний Суд (як приклад, постанова від 16.10.2023 у справі за №140/5484/21).
Невиконання відповідачем законодавчо закріпленого обов'язку щодо сплати пайової участі у зв'язку з будівництвом об'єкта саме до введення його в експлуатацію надає право позивачу на стягнення цих коштів у відповідності до ст. 1212 ЦК України.
Відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва на виконання вимог абз. 2 п. 2 розд.ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-ІХ та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі.
Верховний Суд, розглядаючи подібні справи, виходить з того, що наведені висновки з приводу застосування абз. 2 п. 2 розд ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону за 132-ІХ у аналогічних спірних правовідносинах у повній мірі відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та/або після 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом обов'язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво, але до введення об'єкта в експлуатацію такого обов'язку не виконав, можливо навіть свідомо уникаючи сплати пайової участі.
Беручи до уваги викладене, у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо сплати пайової участі, право позивача - Луцької міської ради на отримання цих коштів є порушеним і у неї виникає право вимагати стягнення цих коштів, обов'язок сплати яких виникає через пряму вказівку закону. У такому разі замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути такі кошти на підставі ст. 1212 ЦК України.
Правові висновки щодо ефективного способу захисту порушеного права у правовідносинах з оплати пайової участі Великою Палатою Верховного Суду наведені у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19.
Крім того, у постанові від 23.05.2024 у справі № 915/149/23 Верховний Суд виснував, що у випадку, якщо замовниками об'єктів будівництва буде дотримано передбаченого Законом №132-ІХ обов'язку щодо перерахування коштів пайової участі саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
Прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст.1212 ЦК України.
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов'язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування (правова підстава - ч. 1 ст. 1212 ЦК України).
Відповідач у добровільному порядку не виконав законодавчо визначений обов'язок та відповідно самостійно не перерахував кошти пайової участі до дати прийняття об'єкта в експлуатацію, а відтак саме з моменту введення об'єкта будівництва в експлуатацію замовник без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту.
Також Верховний Суд у справі №910/6226/23 (постанова Касаційного господарського суду від 03.12.2024) наголосив, що за приписами Закону №132-ІХ пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію. Відтак, пайовий внесок замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту має розраховуватися саме на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у замовника будівництва обов'язку щодо сплати пайового внеску, а не на той момент, коли орган місцевого самоврядування дізнався про його несплату замовником, оскільки одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об'єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.
У даному випадку між позивачем та відповідачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не укладався, а відповідні грошові кошти до бюджету відповідачем, в тому числі на виконання вимог Закону №132-IX, не сплачувалися (натомість, як вже вище зазначалося, у якості підстави для звільнення від сплати пайової участі відповідач вказав норми пункту 13 розділу І Закону №132-IX).
Варто зауважити, що законодавець у наведених вище правових нормах Закону №132-IX диференціює методи розрахунку величини пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів. Так, критерієм диференціації є, зокрема, розмежування нежитлових будівель і споруд та житлових будинків.
Таким чином, саме фактор будівництва об'єкту - багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, що має місце й у даному конкретному випадку, є визначальною кваліфікуючою ознакою при визначенні порядку розрахунку величини пайової участі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 зазначено, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Згідно даних сертифіката від 04.09.2023 № ІУ 123230822373, загальна площа квартир об'єкта будівництва становить 10 875,9 квадратних метрів.
На дату прийняття об'єкта в експлуатацію (згідно із сертифікатом № ІУ 123230822373, який виданий 04.09.2023) діяли показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 27.07.2023 № 647.
Зокрема, вартість одного квадратного метра загальної площі квартир будинку (з урахуванням податку на додану вартість) на території Волинської області становила 20 367 гривень.
У постанові від 20.02.2025 у справі за №918/618/24 Верховний Суд вкотре звернув увагу на те, що Закон №132-IX визначає розмір пайової участі для житлових будинків - 2% вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України.
Приписи Закону №132-IX не містять умов щодо іншого обрахунку розміру пайової участі для житлових будинків.
Згідно розрахунку відповідно до норми абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX прокурор нарахував відповідачу 4430 189,10 грн (10 875,9 квадратних метрів х 20 367 грн = 221 509 455,3 грн; 221 509 455,3 грн х 2%= 4 430 189,10 гривні) розміру пайової участі.
Частиною 1 ст.1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
На день розгляду спору відповідачем сума пайової участі до бюджету громади у розмірі 4430 189,10 грн на користь позивача не сплачена, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 ЦК України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.
Тому в разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються три проценти річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Також у цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України, тобто з моменту безпідставного набуття майна або з моменту безпідставного його збереження. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
Згідно розрахунку прокурор нарахував відповідачу 941756грн 90коп інфляційних втрат та 234496грн 58коп - 3% річних.
Враховуючи викладене, відповідач, який безпідставно зберіг у себе кошти пайової участі (із 05.09.2023 - день наступний за днем реєстрації сертифіката № ІУ 123230822373, який виданий 04.09.2023, по 10.06.2025 - дату, яка передує зверненню прокурора до суду із позовом), зобов'язаний також сплатити інфляційні втрати та три проценти річних.
Для розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 05.09.2023 по 10.06.2025 включно до уваги взято загальну суму безпідставно збережених коштів пайової участі за вказаний вище період в розмірі 4 430 189,10 гривень.
За період з 05.09.2023 по 10.06.2025 включно розмір інфляційних втрат становить 941756,90 грн, три проценти річних - 234 496,58 грн, які є підставними та підлягають стягненню з відповідача.
Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначає, що 29.08.2017 ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ДЕВЕЛОПМЕНТ ІНДУСТРІ» отримало дозвіл на виконання будівельних робіт (серія ІУ 113172411770) із спорудження багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на пр.Соборності 22Б у м.Луцьку, таким чином ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ДЕВЕЛОПМЕНТ ІНДУСТРІ» набуло статусу - замовника. Водночас відповідач - ТОВ «ІННОВАБУД-ПЛЮС» був створений 05.09.2018. Лише 05.03.2021 відповідач звернувся із заявою (в електронній формі) щодо внесення змін до дозволу на виконання будівельних робіт (серія ІУ 113172411770 від « 29» серпня 2017р.)
Вказані зміни пройшли державну реєстрацію та були зареєстровані « 07» травня
2021р, тому з цього часу ТОВ «ІННОВАБУД-ПЛЮС» набуло юридичного статусу - замовника будівництва. Крім того, для набуття такого статусу « 05» березня 2021р. ТОВ «ІННОВАБУД-ПЛЮС» отримало речові права суперфіцію (право забудови) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:055:0022, площею 0,3192га., яка розташована на пр.Соборності 22Б у м.Луцьку, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав індексний номер 247184028 від « 05» березня 2021р.
Відповідач вважає, що внесення будівельних матеріалів (об'єкта незавершеного будівництва) до статутного капіталу ТОВ «ІННОВАБУД-ПЛЮС» та передача документів на початок будівельних робіт не є підставою (не передбачено ні законом ні договором) для автоматичного набуття ТОВ «ІННОВАБУД-ПЛЮС» статусу замовника будівництва та не створює для останнього жодних зобов'язань, щодо переданих будівельних матеріалів і документів. До набуття речових прав суперфіцію на земельну ділянку пр.Соборності 22Б у м.Луцьку (05.03.2021) та внесення змін до дозволу на виконання будівельних робіт (07.05.2021) ТОВ «Інновабуд-плюс» не здійснювало будівництво об'єкту та не було замовником будівництва. Замовником будівництва на пр.Соборності 22Б у м.Луцьку з 29.08.2017 до березня 2021 року було ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ДЕВЕЛОПМЕНТ ІНДУСТРІ». Відповідач не є правонаступником ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ДЕВЕЛОПМЕНТ ІНДУСТРІ» та не відповідає за жодними зобов'язаннями останньої, а саме не має зобов'язань, щодо сплати пайового внеску на розвиток інфраструктури м.Луцьку.
Також відповідач доводить, що прокурор, здійснюючи розрахунок суми пайового внеску як безпідставно збережених коштів застосовує ставку опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України та відсоток (2%) за 2023 рік, тоді як вказане значення відсотка згідно п.2 встановлено законом лише для застосування у 2020 році. Прокурором не наведено норму закону та не обґрунтовано правові підстави для здійснення розрахунку суми безпідставно збережених коштів на дату здачі об'єкта в експлуатацію (2023 рік), застосування в 2023 році порядку розрахунку, який встановлений законом для 2020 року та застосування у розрахунку показника опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України на території Волинської області за 2023 рік.
Щодо доводів відповідача, що статус замовника будівництва набуто товариством лише 07.05.2021, а тому відповідач за Законом України №132-ІХ від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» не має зобов'язань щодо сплати пайового внеску на розвиток інфраструктури м.Луцька суд зазначає наступне.
Будівництво об'єкта «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на просп. Соборності, 22 Б в м. Луцьку, Волинської області» здійснювалось у період із серпня 2017 року по травень 2021 року на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 29.08.2017 №ІУ113172411770.
Вказаний дозвіл на виконання будівельних робіт від 29.08.2017 №ІУ113172411770 отримував замовник будівництва - ТОВ «Юкрейніан Девелопмент Індустрі». Разом з тим, ТОВ «Інновабуд-Плюс» здійснювало будівництво об'єкту виключно на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 29.08.2017 № ІУ113172411770, а не будь-якого іншого дозвільного документу.
ТОВ «Юкрейніан Девелопмент Індустрі» право замовника будівництва фактично втрачено 05.09.2018, а ТОВ «Інновабуд-Плюс» таке право в той же день набуто, незважаючи на те, що внесення змін в дозвільний документ фактично відбулося пізніше.
Враховуючи, що з моменту передачі ТОВ «Інновабуд-Плюс» від ТОВ «Юкрейніан Девелопмент Індустрі» у вересні 2018 року об'єкту незавершеного будівництва готовністю лише 19 %, будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на пр. Соборності, 22 Б в м. Луцьку, Волинської області, площею забудови 2230 кв.м, загальною площею житлового будинку 17451,7 кв.м, об'єктивно не могло бути завершене за три місяці, а саме із березня 2021 року (коли змінено забудовника у дозвільному документі) по травень 2021 року (дата завершення будівництва згідно акту готовності об'єкта до експлуатації) з 19% готовності до 100% готовності, що підтверджується, в тому числі супутниковими знімками земельної ділянки з
кадастровим номером 0710100000:22:055:0022 за період з травня 2017 року по жовтень 2021 року, наданими Національним центром управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України.
Оскільки з вересня 2018 року власником вказаного об'єкту незавершеного будівництва стало ТОВ «Інновабуд-Плюс», тому наявні підстави вважати, що саме відповідачем і здійснювалось будівництво об'єкту в період з вересня 2018 року по травень 2021 року.
Поряд із цим, як на додаткові докази прокурор посилається на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.08.2025 у справі №161/5441/25, яким ухвалено стягнути з ТОВ «Інновабуд-Плюс» 24587,11грн, з яких 20856грн стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі, 786,82грн - 3% річних та 2944,29грн інфляційних втрат. Водночас на день розгляду справи вказане рішення суду не набрало законної сили, а тому згідно ч.4 ст.75 ГПК України не є преюдиційним.
Також як убачається із наданому суду договору 10/1/22 про участь у пайовому будівництві від 25.02.2020, ТОВ «Інновабуд-Плюс» укладало з фізичними особами договори про участь у пайовому будівництві щодо будівництва житлового будинку по пр..Соборності, 22Б в м. Луцьку Волинської області, що додатково підтверджує те, що зазначене будівництво здійснювалося саме ТОВ «Інновабуд-Плюс» .
Акт приймання-передачі майнових прав на квартиру від 11.12.2023 до договору про участь у пайовому будівництві від 25.02.2020 також підписаний ТОВ «Інновабуд-Плюс».
Доказів здійснення будівництва іншою особою у період 2018-2021 роки відповідачем суду не наведено та не надано.
Щодо необгрунтуваності розрахунку суми пайового внеску як безпідставно збережених коштів суд зазначає, що норми Закону №132-IX не містять умов щодо іншого обрахунку розміру пайової участі для житлових будинків, наведеного прокурором.
Водночас, у відзиві на позовну заяву відповідач до вимог прокурора просить застосувати позовну давність та зазначає, що обов'язок замовників будівництва сплачувати кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, який ґрунтувався на абзаці другим пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, існував до 01.01.2021, тому саме з цієї дати позивач або прокурор могли довідатися про порушення права на отримання Луцькою міською радою коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту. Прокурор мав право звернутися до суду у межах строку позовної давності, який визначений ст.257 ЦК України. З 01.01.2024 право на отримання коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту не підлягає судовому захисту.
Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосувати позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
За ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Кодексу, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно правових висновків, викладених у Постанові Верховного Суду від 20.02.2024 у справі № 910/20216/21, обов'язок замовника будівництва звернення до органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі не є тотожним обов'язку щодо сплати пайової участі.
У випадку, якщо замовником будівництва не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону № 132-IX обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття такого об'єкту в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
Така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22.
Готовність до експлуатації об'єкту будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на просп. Соборності, 22 Б в м. Луцьку, Волинської області» підтверджено сертифікатом № ІУ 123230822373 від 04.09.2023, відтак саме з цієї дати необхідно вважати початок перебігу строку, визначеного ст. 257 ЦК України.
Прокурор звернувся до суду з даним позовом 03.07.2025, отже строк позовної давності на звернення до суду із вказаним позовом не сплинув.
З огляду на зазначене позов прокурора підлягає до задоволення у повному обсязі.
Відповідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 86, 129, 202, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інновабуд-Плюс» (43024, Волинська обл., м.Луцьк, проспект Соборності, буд.30, код ЄДРПОУ 42440378) на користь Луцької міської ради (43025, Волинська обл., м.Луцьк, вул..Богдана Хмельницького, буд.19, код ЄДРПОУ 34745204) 5606442грн 58коп для зарахування в дохід місцевого бюджету (з яких: 4430189грн 10коп безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, 941756грн 90коп інфляційних втрат та 234496грн 58коп - 3% річних).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інновабуд-Плюс» (43024, Волинська обл., м.Луцьк, проспект Соборності, буд.30, код ЄДРПОУ 42440378) на користь Волинської обласної прокуратури (43025, Волинська область, м.Луцьк, вул.Винниченка, буд. 15, код ЄДРПОУ 02909915) 67277грн 31коп витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 10.10.2025.
Суддя О. Г. Слободян