вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"08" жовтня 2025 р. м. Вінниця Cправа № 902/1102/25
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Міліціанов Р.В., при секретарі Іванець В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Гуманітарного відділу Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, вул. Лялевича, С., буд. 2, селище Романів, Житомирський район, Житомирська область, 13001, код - 43991422
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМЕРІЯ ОЙЛ", вул. Привокзальна, буд. 3Б, м. Вінниця, 21001, код - 44618933
про стягнення 813 877,06 грн
08.08.2025 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (вх.канц. №1172/25) Гуманітарного відділу Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМЕРІЯ ОЙЛ" про стягнення 813 877,06 грн заборгованості, з яких 740 155,50 грн основного боргу, 58 882,55 грн інфляційних втрат та 14 839,01 грн 3% річних за договором про закупівлю №СК03/0029 від 22.01.2024 року.
Ухвалою суду від 13.08.2025 року відкрито провадження у справі № 902/1102/25 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 17.09.2025 року.
17.09.2025 року у справі № 902/1102/25 судом прийнято рішення, відповідно до якого позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМЕРІЯ ОЙЛ" на користь Гуманітарного відділу Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області 740 155,50 грн - основного боргу за Договором про закупівлю №СК03/0029 від 22.01.2024 року, 57 284,47 грн - інфляційних втрат та 14 839,01 грн - 3% річних, нарахованих за період з 04.12.2024 по 04.08.2025 рр.
Відмовлено у задоволенні позову Гуманітарного відділу Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМЕРІЯ ОЙЛ" 1 598,08 грн інфляційних втрат.
Також, призначено судове засідання з приводу розподілу судових витрат на 08.10.2025 року. Встановлено сторонам п'ятиденний строк з дати отримання повного судового рішення на подачу доказів щодо понесених судових витрат, а також заперечень проти їх розміру.
23.09.2025 року до суду від представника позивача надійшла заява (б/н від 22.09.2025 року) (вх.канц. № 01-34/10128/25) про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 50 000,00 грн витрат понесених на професійну правничу допомогу.
Також, 23.09.2025 року від представника позивача до суду надійшла заява (б/н від 22.09.2025 року) (вх.канц. № 01-34/10131/25), в якій останній просить суд проводити судове засідання за його відсутності.
У судовому засіданні 08.10.2025 року представники позивача та відповідача правом участі не скористались, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.
У відповідності до п. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, тому судом вирішено розглянути заяву позивача про стягнення витрат на правову допомогу за наявними у справі доказами.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Представником позивача у позовній заяві (б/н від 08.08.2025 року) заявлено орієнтовний розмір судових витрат, який складається з 9 800,00 грн судового збору та 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Також, у заяві (б/н від 22.09.2025 року) (вх.канц. № 01-34/10128/25) представник позивача просить суд стягнути з відповідача 50 000,00 грн витрат понесених на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Як вбачається із матеріалів справи 21.07.2025 року між адвокатом Очич Андрієм Юрійовичем (Адвокат) та Гуманітарного відділу Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області (Клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № 114 (т. 1, а.с. 73 (зворотна сторона) - 74).
Відповідно п. 1 Договору Адвокат надає правову допомогу Клієнтові з приводу представництва та захисту його інтересів у будь-яких підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності а також у судах загальної юрисдикції, адміністративних судах та господарських судах всіх ланок.
З змістом п. 4 вартість договору становить - 50 000,00 грн без ПДВ.
14.08.2025 року на виконання умов договору складено Акт виконаних робіт по наданню юридичних послуг (правової допомоги), за змістом якого зазначено детальний опис наданих послуг. Вартість правової допомоги за Актом становить 30 000,00 грн (т. 1, а.с. 72 (зворотна сторона).
22.09.2025 року між сторонами підписано Акт виконаних робіт по наданню юридичних послуг (правової допомоги). Вартість правової допомоги за Актом становить 20 000,00 грн (т. 1, а.с. 73).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16).
На підтвердження витрат на правничу допомогу, позивачем долучено до справи договір про надання правової допомоги № 114 від 21.07.2025 року, Акт виконаних робіт по наданню юридичних послуг (правової допомоги) від 14.08.2025 року, Акт виконаних робіт по наданню юридичних послуг (правової допомоги) від 22.09.2025 року, довідку про рух коштів по рахунку від 22.09.2025 року, ордер серії АМ № 1146391 від 08.08.2025 року.
Верховний Суд прийшов до висновку, що «витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено» (Правова позиція Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03 жовтня 2019 року).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України.
Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Відповідно п. 1 Договору Адвокат надає правову допомогу Клієнтові з приводу представництва та захисту його інтересів у будь-яких підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності а також у судах загальної юрисдикції, адміністративних судах та господарських судах всіх ланок.
Тобто, розмір гонорару в сумі 50 000,00 грн визначено за представництво інтересів у всіх судових інстанціях по одній справі, а також перед іншими державними органами, установами та юридичними особами.
Таким чином, повна сума гонорару включає надання широкого обсягу правничої допомоги та не обмежується представництвом інтересів у суді першої інстанції по одній справі.
Враховуючи незначну складність справи, скорочену тривалість спрощеного судового провадження, ті обставини, що представник позивача прийняв участь у одному судовому засіданні, за відсутності відзиву не подавав інших заяв по суті спору, суд вважає, що зазначене у своїй сукупності є підставою для зменшення витрат позивача на професійну правову допомогу до 30 000,00 грн, які вже фактично сплачені позивачем (т. 1 а.с. 74 зворот).
Тому, 20 000,00 грн є надмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.09.2025 року позов задоволено частково.
Витрати на професійну правничу допомогу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 29 941,10 грн.
При цьому, судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 058,90 грн (58,90 грн (пропорційно відмові у задоволенні позову) + 20 000,00 грн (зменшений розмір судових витрат) слід залишити за позивачем.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", позивачем повинно було сплачено судовий збір в розмірі 9 766,53 грн.
Як вбачається з позовної заяви позивачем, згідно платіжної інструкції № 441 (внутрішній номер 439694698) від 04.08.2025, сплачено судовий збір в сумі 9 766,53 грн.
Сума надмірно сплаченого судового збору становить 33,47 грн та може бути повернута позивачу та підставі поданого клопотання.
Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 9 747,35 грн. При цьому, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 19,18 грн слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73 ,74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 221, 232-238, 240, 241, 242, 244, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМЕРІЯ ОЙЛ" (вул. Привокзальна, буд. 3Б, м. Вінниця, 21001, код - 44618933) на користь Гуманітарного відділу Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області (вул. Лялевича, С., буд. 2, селище Романів, Житомирський район, Житомирська область, 13001, код - 43991422) 9 747,35 грн - судових витрат зі сплати судового збору та 29 941,10 грн - судових витрат на професійну правничу допомогу.
2. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 19,18 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 058,90 грн - залишити за позивачем.
3. Видати наказ після набрання додатковим судовим рішенням законної сили.
4. Копію додаткового судового рішення протягом двох днів з дня складання направити сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС та на електронні адреси, за їх відсутності - рекомендованим листом, з повідомлення про вручення поштового відправлення: позивачу - advokatochych@gmail.com, представнику позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачу - avias180@ukr.net.
Додаткове судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.
Повний текст додаткового судового рішення складено 13.10.2025 року.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Лялевича, С., буд. 2, селище Романів, Житомирський район, Житомирська область, 13001)
3 - відповідачу (вул. Привокзальна, буд. 3Б, м. Вінниця, 21001)