вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"02" жовтня 2025 р. м. Вінниця Cправа № 902/763/25
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Міліціанов Р.В., при секретарі Московчук Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕСНЕ ХПП", вул. Уварова, 189, м. Балта, Одеська область, 66101, код - 41209731
до: Селянського фермерського господарства "СТРУМОК.", вул. Ігоря Гаврилюка, буд. 35, смт. Томашпіль, Тульчинський район, Вінницька область, 24200, код - 32716517
про стягнення 1 953 304,19 грн
за участю представників:
позивачів: Покотило Владислав Миколайович
відповідача: Кислов Юрій Анатолійович
09.06.2025 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (б/н від 05.06.2025 року) (вх. № 814/25 від 09.06.2025 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕСНЕ ХПП" до Селянського фермерського господарства "СТРУМОК." про стягнення 1 953 304,19 грн заборгованості, з яких 1 200 000,05 грн грошових коштів за непоставлений товар, 69 304,11 грн пеня та 684 000,03 грн штраф за договором купівлі-продажу № 1903/20 від 19.03.2025 року.
Ухвалою суду від 16.06.2025 року відкрито провадження у справі № 902/763/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 15.07.2025 року.
17.06.2025 року до суд від представника позивача надійшло клопотання (б/н від 17.06.2025 року) (вх.канц. № 01-34/6482/25) про долучення до матеріалів справи доказів.
30.06.2025 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 25.06.2025 року) (вх.канц. № 01-34/6914/25).
У судовому засіданні 15.07.2025 року оголошено перерву до 30.07.2025 року.
У судовому засіданні 30.07.2025 року постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення судового засідання з розгляду справи по суті на 10.09.2025 року.
30.07.2025 року супровідним листом секретаря судового засідання до матеріалів справи долучено платіжну інструкцію № 1532 від 26.06.2025 року.
10.09.2025 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 10.09.2025 року) (вх.канц. № 01-34/9561/25) про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв'язку з хворобою.
Ухвалою суду від 10.09.2025 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
У судовому засіданні 02.10.2025 року прийняли участь представники сторін.
02.10.2025 року у судовому засіданні представником відповідача долучено до матеріалів справи копію платіжної інструкції № 1681 від 19.09.2025 року на суму 20 000,00 грн, в рахунок доказів часткового повернення коштів.
Супровідним листом від 02.10.2025 року секретарем судового засідання долучено платіжну інструкцію № 1681 від 19.09.2025 року до матеріалів справи.
Стислий виклад процесуальних позицій сторін.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧЕСНЕ ХПП" та Селянським фермерським господарством "СТРУМОК." договору купівлі-продажу № 1903/20 від 19.03.2025 року.
У зв'язку з неналежним виконанням Селянським фермерським господарством "СТРУМОК." умов договору купівлі-продажу № 1903/20 від 19.03.2025 року, в частині поставки оплаченого товару, утворилась заборгованість в сумі 1 200 000,05 грн.
З метою захисту своїх прав Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧЕСНЕ ХПП" звернулось з позовом до суду про стягнення з Селянського фермерського господарства "СТРУМОК." 1 200 000,05 грн грошових коштів за непоставлений товар, 69 304,11 грн пені та 684 000,03 грн штрафу за договором купівлі-продажу № 1903/20 від 19.03.2025 року.
У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує, що основне зобов'язання залишається невиконаним та СФГ "Струмок.", вживає заходів до повернення грошових коштів.
В частині стягнення сум нарахованих штрафних санкцій СФГ "Струмок." категорично не погоджується та просить суд зменшити їх розмір, враховуючи те, що стягнення пені та штрафу призведе до блокування роботи усього фермерського господарства, порушить баланс інтересів між кредитором й боржником.
Відповідач просить задовольнити позов частково, зменшивши сумарно розмір неустойки (пені та штрафу) до 50 000,00 грн (т. 1, а.с. 38-41).
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 19.03.2025 року між Селянським фермерським господарством "СТРУМОК." (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧЕСНЕ ХПП" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1903/20 (т.1, а.с. 9-11).
Відповідно п. 1.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити Його оплату.
Найменування, кількість, ціна вказується у рахунку-фактурах та/або видаткових накладних до цього Договору, які є його невід'ємною частиною (т. 1.2 Договору).
Згідно п. 2.1 Договору найменування товару соя (код УКТЗЕД 1201900000)
Товар поставляється партіями. Партією вважається кількість Товару, відвантаженого за одною видатковою накладною. Покупець при прийманні Товару зобов'язаний перевірити кількість Товару, його вагу, цілісність тари (пакування),, зовнішні ознаки якості Товару, переконатися у відсутності явних ознак ушкодження Товару та/або Його упаковки. Приймання Товарів за кількістю проводиться Покупцем відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.65 № П-6 (п. 2.1.1 Договору).
Одиниця виміру кількості товару - кілограм (умовне позначення - кг, код для податкових накладних 0301) (п. 2.1.2 Договору).
Загальна кількість товару, що поставляється по цьому Договору, визначається на підставі сумарної вартості Товару, зазначеної у видаткових накладних, згідно яких здійснюється поставка Товару протягом терміну його дії (п. 2.1 Договору).
За змістом п. 3.1 Договору сторони дійшли згоди, що місцем передачі товару може бути: склад Продавця, що знаходиться за адресою 24200, Вінницька обл., Томашпільський р-н, смт. Томашпіль, вул. Ігоря Гаврилюка буд. 35; склад Покупця, що знаходиться за адресою 23252, Вінницька обл., Вінницький р-н, смт. Вороновиця, а/д Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам'япка, 412км+308м, б/н.
Строки передачі Покупцю товару в термін до 10 календарних днів (п. 3.2 Договору).
Датою поставки Товару є дата передачі Товару Покупцю. Підтвердженням факту отримання Товару є підпис уповноваженого представника Покупця на товарно-транспортній та/або видаткової накладних, завірена печаткою Покупця (за наявності). Постачальник не перевіряє справжність підписів на товарно-транспортній та видатковій накладних. Поставлення підпису вважається належною особою, якщо вона завірена печаткою Покупця (п. 3.3 Договору).
Ціна Товару вказується у видатковій (их) накладній (их) або рахунку-фактурі (ах) (п. 4.1 Договору).
Загальна вартість Товару, що поставляється по цьому Договору (ціна Договору), визначається на підставі сумарної вартості Товару, зазначеної у видаткових накладних, згідно яких здійснюються поставка Товару протягом терміну його дії (п. 4.2 Договору).
Згідно п. 4.4 Договору Покупець здійснює 86% оплати за товар в українських гривнях шляхом банківського переведення на розрахунковий рахунок Продавця протягом трьох робочих днів з моменту отримання рахунку на оплату поставленого Товару. Кінцева оплата 14% за відповідну партію поставленого Товару здійснюється протягом 3 робочих днів з моменту реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до першої події у встановленому законом порядку. Покупець звільняється від сплати кінцевої оплати, визначеної цим пунктом, у разі не проведення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до першої події (п. 4.5 Договору).
У разі непоставки або несвоєчасної поставки Товару за Договором Продавець також несе відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного Продавцем зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 10 днів, Продавець, окрім договірної санкції, сплачує також штраф у розмірі 50% від суми, що визначена п. 4.2. Договору (п. 6.7 Договору).
Відповідно п. 7.1 договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 01 липня 2025 року, а в частині зобов'язань за договором, які є невиконаними на вказану дату, - до повного виконання сторонами цих зобов'язань за Договором.
На виконання умов договору відповідачем виставлено позивачеві рахунок №19031 від 19.03.2025 року на суму 1 200 0000,05 грн та ПДВ в розмірі 168 000,01 грн. Загальна сума становить 1 368 000,06 грн (т. 1, а.с. 12).
Позивачем здійснено оплату товару на загальну суму 1 200 000,05 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 142 від 19.03.2025 року (т. 1, а.с. 13).
Однак, відповідачем поставку товару не здійснено.
13.05.2025 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію (вих. № 20) з вимогою повернути кошти у розмірі 1 200 000,05 грн за непоставлений товар (т. 1, а.с. 14-15).
З огляду на встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.
Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
За відсутності первинних документів щодо поставки товару суд враховує, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи (ч. 1 ст. 14 ГПК України).
Отже, вимога позивача про повернення суми попередньої оплати є правомірною.
Враховуючи викладене, позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення перерахованих коштів в якості попередньої оплати за непоставлений товар.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У відзиві, відповідачем підтверджено невиконання зобов'язання з поставки товару.
З урахуванням встановлених обставин суд доходить висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт оплати товару позивачем та відсутність поставки оплаченого товару зі сторони відповідача.
Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 1 200 000,05 грн основного боргу за договором купівлі-продажу № 1903/20 від 19.03.2025 року правомірною та обґрунтованою.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем здійснено погашення основної заборгованості в сумі 30 008,33 грн., що підтверджується копіями платіжних інструкцій № 1532 від 26.06.2025 року на суму 10 008,33 грн та №1681 від 19.09.2025 року на суму 20 000,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення з Селянського фермерського господарства "СТРУМОК." - 30 008,33 грн заборгованості за Договором купівлі-продажу № 1903/20 від 19.03.2025 року, відтак провадження у справі №902/763/25 в цій частині вимог підлягає закриттю.
При цьому, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 1 169 991,72 грн заборгованості за Договором купівлі-продажу №1903/20 від 19.03.2025 року.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 69 304,11 грн пені та 684 000,03 грн штрафу.
У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Згідно із ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, зокрема, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6.7 Договору у разі непоставки або несвоєчасної поставки Товару за Договором Продавець також несе відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного Продавцем зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 10 днів, Продавець, окрім договірної санкції, сплачує також штраф у розмірі 50% від суми, що визначена п. 4.2 Договору.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Здійснивши перевірку розрахунку суми пені, судом виявлено помилки в періоді її нарахування.
Позивачем визначено період нарахування пені з 29.03.2025 року по 04.06.2025 року.
Згідно п. 3.2 Договору строки передачі Покупцю товару в термін до 10 календарних днів.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 1 ст. 251 ЦК України).
Оскільки, договір укладено 19.03.2025 року, то останнім днем поставки товару було 29.03.2025 року (субота, вихідний день).
Згідно ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, останнім днем поставки товару було 31.03.2025 року, початком прострочення зобов'язання є: 01.04.2025 року.
Враховуючи викладене, вірним періодом нарахування пені є: з 01.04.2025 року по 04.06.2025 року (у межах предмету вимог та розрахунку позивача).
Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора суми пені (з 01.04.2025 року по 04.06.2025 року) судом отримано 66 246,58 грн (01.04.2025 - 04.06.2025 : 15,50 (облікова ставка НБУ); 1 200 000,05 (Сума боргу) x (2 x 15,50 : 365) x 65 днів (прострочення) : 100).
Тому, позов в частині вимог про стягнення 66 246,58 грн пені підлягає задоволенню; у задоволенні вимог позову про стягнення з відповідача 3 057,53 грн пені суд відмовляє.
При вирішення питання щодо стягнення штрафу в сумі 684 000,03 грн, суд зазначає, що ставка штрафу узгоджена сторонами договору шляхом визначення підстав та основи його нарахування.
Згідно п. 6.7 Договору у разі не поставки або несвоєчасної поставки Товару за Договором Продавець сплачує штраф у розмірі 50% від суми, що визначена п. 4.2. Договору.
Однак, у п. 4.2 Договору конкретна сума може бути визначена лише на основі видаткових накладних, які у даному випадку сторонами не підписувались. Договором не передбачено можливості нарахування штрафу на основі виставленого рахунку.
Правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду погодилася з доводами скаржника про те, що відповідач прострочив своє грошове зобов'язання з повернення суми попередньої оплати у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку позивач зажадав повернути на підставі частини другої статті 693 ЦК України.
Таке зобов'язання виникло у відповідача (постачальника, продавця) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки (Постанова ВП ВС від 22.10.2020 у справі № 918/631/19).
У даному випадку предметом позову не є вимога про поставку товару, а вимога про виконання грошового зобов'язання з повернення передплати, тобто після прострочення зобов'язання відповідача з поставки товару трансформовано у грошове зобов'язання, тому визначення штрафу можливо з суми попередньої оплати, а не вартості товару, який мав бути поставлений.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 529 ЦК України).
Враховуючи визначену сторонами у п. 6.7 Договору підставу нарахування штрафу, "у разі не поставки або несвоєчасної поставки Товару", а також вимогу про невиконання саме грошового зобов'язання, обчислення штрафу є правомірним із суми неповернутої передплати (1 200 000,05 грн х 50% = 600 000,03 грн).
Отже, визначений позивачем розмір штрафу є завищеним.
Вирішуючи питання щодо остаточного розміру суми штрафу, яка підлягає стягненню, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням ч. 1 ст. 550 ЦК України.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).
Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов'язання.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника (Постанова ВП ВС від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір пені як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Дослідивши матеріали даної справи, судом враховано:
- часткове повернення грошових коштів;
- визнання відповідачем невиконання своїх зобов'язань;
- інтереси позивача захищено можливістю нарахування пені у визначених законодавством межах, відсотків річних та інфляційних втрат до моменту повного повернення суми основного боргу;
- сукупний розмір правомірно нарахованої пені та штрафу становить 62,52% від суми основного боргу, що істотно перевищує ціну користування грошовими коштами за відсотковими ставками фінансових установ.
Суд вважає, що зазначене у своїй сукупності є достатніми обставинами та підставою для застосування положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України, як наслідок зменшення пені, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду.
Тому, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для зменшення суми нарахованого штрафу на 60%.
Зменшення санкцій за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача, понесені внаслідок несвоєчасного виконання робіт, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу, а також інтересів відповідача, оскільки, розмір нарахованих штрафних санкцій становитиме близько 28,32%, що з урахуванням визначеного позивачем періоду прострочення (з 01/04/2025 до 04/06/2025 - два місяці) є достатнім та розумним розміром компенсації позивачем від неможливості використання грошових коштів.
Враховуючи викладене, на користь позивача підлягає стягненню 273 600,01 грн штрафу, водночас, суд відмовляє у задоволенні позову в частині вимог про стягнення з відповідача 410 400,02 грн штрафу.
За вказаних обставин у своїй сукупності, позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
У позовній заяві (б/н від 05.06.2025 року) (вх. № 814/25 від 09.06.2025 року) позивачем заявлено до стягнення 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни, порядок його сплати, умови повернення визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Як вбачається із матеріалів справи, 30.05.2025 року між адвокатом Покотило Владиславом Миколайовичем (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чесне ХПП" (Клієнт) договору про надання правничої (правової) допомоги (т. 1, а.с. 18-19).
Також, 30.05.2025 року між сторонами укладено Додатковий договір №1 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 30.05.2025 року, за змістом якої сторонами погоджено вартість послуг з надання правової допомоги становить 50 000,00 грн (т. 1, а.с. 20).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права. До правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16).
В якості підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано Договір про надання правничої (правової) допомоги від 30.05.2025 року, Додатковий договір №1 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 30.05.2025 року, рахунок № 30/05 від 30.05.2025 року на суму 50 000,00 грн, платіжну інструкцію № 2067 від 02.06.2025 року на суму 50 000,00 грн, ордер про надання правничої серії Ав № 1208203 від 05.06.2025 року.
Визначені сторонами послуги пов'язані з предметом судового розгляду, включають підготовку позову, визначення правової позиції по справі, складення позовної заяви та участь у судових засіданнях.
Таким чином, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн є обґрунтованими та підтвердженими доказами.
Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною 9 ст. 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Суд враховує, що підставою звернення до суду стало порушення строків поставки саме зі сторони відповідача.
Приймаючи до уваги, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи, за відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про необхідність покладення витрат на професійну правничу допомогу на відповідача повністю.
На підставі ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати понесені на правничу допомогу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам сумі 49 921,73 грн.
Судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 78,27 грн слід залишити за позивачем.
Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно платіжної інструкції № 2074 від 04.06.2025 року позивачем сплачено 29 299,56 грн судового збору.
Згідно із ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма міститься у ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Суд зазначає, що відповідачем визнано порушення виконання зобов'язань в частині основного боргу в повному обсязі, що вбачається з відзиву на позовну заяву (т. 1, а.с. 38-41).
Крім того, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Тому, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 9 600,07 грн (пропорційно погашеним вимогам - повністю (450,13 грн); а також за ставкою 50% пропорційно визнаним вимогам у сумі основного боргу, яка не погашена та 50 000,00 грн штрафних санкцій (9 149,94 грн).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому, судові витрати зі сплати судового збору, покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам в сумі 19 653,63 грн; судовий збір в сумі 45,86 грн - слід залишити за позивачем.
При цьому, суд зазначає, що вирішення судом питання щодо зменшення розміру штрафу не впливає на розподіл судових витрат в частині відмови у задоволенні позову з цих підстав.
Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 183, 185, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження у справі № 902/763/25 в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕСНЕ ХПП" до Селянського фермерського господарства "СТРУМОК." про стягнення 30 008,33 грн заборгованості за Договором купівлі-продажу № 1903/20 від 19.03.2025 року.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Селянського фермерського господарства "СТРУМОК." (вул. Ігоря Гаврилюка, буд. 35, смт. Томашпіль, Тульчинський район, Вінницька область, 24200, код - 32716517) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕСНЕ ХПП" (вул. Уварова, 189, м. Балта, Одеська область, 66101, код - 41209731) 1 169 991,72 грн - заборгованості за Договором купівлі-продажу №1903/20 від 19.03.2025 року, 66 246,58 грн - пені, 273 600,01 грн - штрафу, 19 653,63 грн - судових витрат зі сплати судового збору, 49 921,73 грн - судових витрат на професійну правничу допомогу.
4. Відмовити у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 3 057,53 грн пені, 410 400,02 грн штрафу.
5. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову в сумі 45,86 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 78,27 грн - залишити за позивачем.
6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ЧЕСНЕ ХПП" (вул. Уварова, 189, м. Балта, Одеська область, 66101, код - 41209731) з Державного бюджету України 9 600,07 грн судових витрат зі сплати судового збору за подачу позову, сплачених згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів №2074 від 04.06.2025 року.
7. Засвідчений гербовою печаткою суду примірник судового рішення, після набрання законної сили. Є підставою для повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "ЧЕСНЕ ХПП" (вул. Уварова, 189, м. Балта, Одеська область, 66101, код - 41209731) з Державного бюджету України 9 600,07 грн.
8. Примірник повного судового рішення протягом двох днів з дня складання направити сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності - рекомендованим листом, з повідомлення про вручення поштового відправлення, та за електронними адресами: позивачу - chestnoe@alebor.com, представнику позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачу - atp.tomashpil@gmail.com, представнику відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено 13 жовтня 2025 р.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Уварова, 189, м. Балта, Одеська область, 66101)
3 - відповідачу (вул. Ігоря Гаврилюка, буд. 35, смт. Томашпіль, Тульчинський район, Вінницька область, 24200)