вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"08" жовтня 2025 р. Cправа № 902/205/25(127/9956/25)
Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" (вул. Болсуновська,
8, поверх 9, м. Київ, 01104; код ЄДРПОУ 44127243)
до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 31 422,40 грн
в межах справи № 902/205/25
за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
за участю :
від Відповідача : Марусич М.С.
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/205/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ..
Ухвалою суду від 15.04.2025 року відкрито провадження у цій справі. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Белінську Н.О.. Призначено попереднє засідання на 30.06.2025 року.
В подальшому, ухвалою суду від 30.06.2025 року відкладено попереднє засідання у справі № 902/205/25 на 16.09.2025 року.
Ухвалою суду від 16.09.2025 року встановлено перелік та розмір визнаних судом вимог кредиторів у справі № 902/205/25, що підлягають внесенню арбітражним керуючим (керуючою реструктуризацією) Белінською Н.О. до реєстру вимог кредиторів боржника - ОСОБА_1 . Призначено справу № 902/205/25 до розгляду в судовому засіданні на 05.11.2025 року.
Разом з тим, 24.07.2025 року до суду від Вінницького міського суду Вінницької області надійшла за підсудністю справа № 127/9956/25 за позовом ТОВ "Іннова Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення 31 422,40 грн.
Так, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.04.2025 року відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Постановлено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.
Однак, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.06.2025 року постановлено цивільну справу № 127/9956/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передати на розгляд Господарському суду Вінницької області.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/205/25(127/9956/25)) від 24.07.2025 року, вказану справу передано на розгляд судді Тісецькому С.С..
Ухвалою суду від 28.07.2025 року прийнято до свого провадження справу №902/205/25(127/9956/25) за позовом ТОВ "Іннова Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення 31 422,40 грн, в межах справи № 902/205/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .. Призначено справу № 902/205/25(127/9956/25) за позовом ТОВ "Іннова Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення 31422,40 грн, в межах справи № 902/205/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 - до розгляду в судовому засіданні на 08.10.2025 року о 14:30 год..
На визначену дату - 08.10.2025 року в судове засідання, з'явився представник Відповідача. Позивач уповноваженого представника для участі в судовому засіданні не направив.
Натомість, як вбачається із змісту позовної заяви у цій справі, Позивач просить суд проводити розгляд цієї позовної заяви без участі представника ТОВ "Іннова Фінанс" в порядку спрощеного позовного провадження.
Разом з цим, судом встановлено, що 06.10.2025 року до суду від представника Відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву б/н від 06.10.2025 року по справі № 902/205/25(127/9956/25).
Крім цього, 08.10.2025 року до cуду від представника Позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь б/н від 07.10.2025 року на відзив у справі №902/205/25 (127/9956/25).
Судом були оглянуті подані документи та долучені до матеріалів справи.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За змістом ч. 4 ст. 252 ГПК України, перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. №475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Слід зазначити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Водночас, суд зважає на те, що ухвала суду від 28.07.2025 року по справі №902/205/25(127/9956/25) була надіслана учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси, а саме : ТОВ "Іннова Фінанс" - support@finsfera.ua, представнику ТОВ "Іннова Фінанс" Лукашову Р.Є. - ІНФОРМАЦІЯ_1
Поряд з цим, згідно відомостей з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", вказана вище ухвала суду була доставлена до електронних кабінетів ЄСІТС ТОВ "Іннова Фінанс" та Лукашова Р.Є. - 28.07.2025 року.
Враховуючи викладене та положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а також беручи до уваги те, що відповідна справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження та Позивача належним чином повідомлено про розгляд відповідної справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи за відсутності представника Позивача та за наявними матеріалами справи.
В судовому засіданні, представник Відповідача зазначив, що нараховані відсотки за кредитним договором значно завищені, нараховані з порушенням чинного законодавства, тому не підлягають визнанню у повному обсязі.
Суд, заслухавши представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, встановив наступне.
За змістом позову, позовні вимоги мотивовано тим, що 20.08.2024 року між ТОВ "Іннова Фінанс" (далі - Позивач, Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач, Позичальник, Боржник) було укладено договір про надання грошових коштів у позику № 5107590824 (далі по тексту - "договір позики").
Як вбачається із змісту договору позики, разом із Правилами надання споживчих кредитів, затвердженими 23.04.2024 р. (надалі за текстом - "Правила"), складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений.
Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. З, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію" (роздруківка тексту договору позики разом із роздруківкою Правил додаються до цієї позовної заяви).
Відповідно до договору позики Позикодавець зобов'язується надати Позичальнику кредит на суму у розмірі 8 000 грн 00 коп., шляхом перерахунку на вказаний Позичальником рахунок, уключаючи використання реквізитів платіжної картки ( НОМЕР_2 ), на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно п. 2.6.1., п.п. 4.1.-4.2. та п. 4.4. цього договору, його додатків.
Основні умови договору щодо надання коштів у позику: п. 2.4. Тип кредиту - кредит; п.2.7. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.; п. 2.5. Строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів; п. 3.2. Дати надання кредиту: 20.08.2024 року або наступний за ним календарний день; п. 2.6. Тип процентної ставки - фіксована; п. 2.6.1. Стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору; п. 2.2. Товариство надає Позичальнику кредит у гривні, а Позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором; п. 2.6.2. Знижена процентна ставка 1,35% в день та застосовується відповідно до наступних умов.
На підтвердження укладання договору Позики між Кредитодавцем та Позичальником у додатку до позовної заяви позивач додає доказ підтвердження направлення одноразового ідентифікатора для підпису договору позики 5107590824 та паспорту споживчого кредиту на фінансовий номер телефону Відповідача - НОМЕР_3. Зазначені одноразові ідентифікатори вказані також у договорі позики та паспорті споживчого кредиту після його підписання сторонами.
У відповідності до п. 2.5, 2.5.1. договору позики:
- Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 дні (в). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів) , що є Додатком №1 до цього Договору;
- У Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених Договором, па підставі поданого до Товариства звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електроннії'^ формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Товариство, за наявності у нього всіх необхідних можливостей, засобів і ресурсів, в тому числі з урахуванням оцінки кредитоспроможності Позичальника, може направити Позичальнику пропозицію щодо продовження строку кредиту. Якщо Позичальник погоджується з запропонованими умовами продовження строку кредиту, Позичальнику в Особистому кабінеті, стає доступним до укладання правочин щодо зміни строку кредиту, за Договором. При цьому, Позичальник розуміє та погоджується, що направлення Товариством вказаних пропозицій Позичальнику є правом Товариства, а не обов'язком та залежить від можливостей Товариства та/або оцінки кредитоспроможності Позичальника.
Разом з цим, перерахування Позичальнику кредитних коштів у розмірі 8 000 грн 00 коп., в рамках виконання умов Договору, було здійснено шляхом грошового переказу, використовуючи реквізити платіжної картки, вказаної Відповідачем під час укладання договору, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів (копія якої додаються до цієї позовної заяви), а також довідкою про успішність здійснення перерахування коштів, як операції з використанням платіжного сервісу "EasyPay", із зазначенням найменування отримувача кредитний коштів, виданою ТОВ ФК "КОНТРАКТОВИЙ ДІМ" (копія якої додається до цієї позовної заяви).
Отже, ТОВ "Іннова Фінанс", як Позикодавець, свої зобов'язання виконав у повному обсязі, надавши Відповідачу (Позичальнику) грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн.
В той же час, Відповідач, всупереч умовам договору позики та норм статей 525, 526, 530, 536, 610, 612 Цивільного Кодексу України, свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив.
Таким чином, станом на дату підготовки цієї позовної заяви (включно) заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 29 000,00 грн, з яких : 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 21 000,00 грн - заборгованість за процентами (8000 * 1,5% * 217, де 8000 - тіло позики, 1,5 % - процентна ставка, 217 - кількість днів прострочення). Разом з цим, вказана сума процентів нараховувалась по 25.03.2025 року (включно).
На підставі викладеного, Позивач просить суд : стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" загальну суму заборгованості за договором позики у розмірі - 29 000 грн та сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Згідно відзиву представника Відповідача на позовну заяву б/н від 06.10.2025 року по справі № 902/205/25(127/9956/25), ОСОБА_1 визнає заборгованість по тілу кредиту у розмірі 8 000,00 грн. Стосовно заборгованості по процентам не визнає в повному обсязі, з наступних причин:
Згідно з умовами кредитного договору № 5107590824 від 20.08.2024 року, реальна річна процентна ставка за користування кредитом становить 11 571,54% річних, що є непомірним тягарем для споживача фінансових послуг. Кредитор просить суд стягнути відсотки у розмірі, що значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов'язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Крім того, у кредитному договорі № 5107590824 від 20.08.2024 року, зазначена процентна ставка: (п. 2.6.1. договору) стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього договору.
Згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" (у чинній редакції) максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Також, статтю 8 цього Закону доповнено частиною п'ятою відповідного змісту згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023 року. Своєю чергою кредитний договір укладено 20.08.2024 році, тобто на час укладення договору і визначення у ньому денної процентної ставки на рівні 1,5%, встановлено обмеження.
Водночас, Позивач встановив денну процентну ставку більшу, ніж передбачено чинним законодавством.
Також, Позивач просить стягнути з Відповідача проценти нараховані на підставі денної процентної ставки у розмірі 1,5%, що суперечить вимогам закону. На переконання представника Відподача, стягнення суми процентів за користування кредитними коштами, у декілька разів перевищує суму тіла кредиту, є джерелом отримання позивачем невиправданих додаткових прибутків. Процентна ставка і нараховані проценти за користування кредитом, фактично, виступає цивільно-правовою відповідальністю відповідача перед позивачем, як кредитором.
За таких обставин, на переконання представника Відповідача, з відповідача на користь кредитної установи підлягає стягненню сума процентів, нарахована за обмеженою процентною ставкою кредитування, відповідно до чинного законодавства України, а саме 1% та становить 12 572,00 грн (за відповідним розрахунком передбаченим кредитним договором № 5107590824 від 20.08.2024 року : 8 000,00 грн (тіло кредиту) х 1% (денна процентна ставка) х 217(кількість днів прострочення виконання зобов'язання) = 17 360,00 грн - 4 788,00 грн (погашені проценти за період користуванням кредитом) = 12 572,00 грн.
Крім цього, кредитор надав до суду не сам доказ проведення господарських операцій, а отже і виконання зобов'язань, а лише свої власні висновки з цього приводу у вигляді розрахунку заборгованості, позбавивши цим суд та боржника можливості надати власну оцінку вірності розрахунків як доказів, якими обґрунтовується розмір грошових вимог.
Але висновки, або узагальнення, не є фактичними даними. Надані до заяви документи (розрахунок заборгованості за кредитним договором) не є належним доказом, який підтверджує наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлює розмір заборгованості, оскільки, такими доказами можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Отже, зважаючи на викладене, заявлені позовні вимоги ТОВ "Іннова Фінанс" стосовно кредитного договору № 5107590824 від 20.08.2024 року, укладеного з ОСОБА_1 , а саме нарахування процентів не підтверджені належними та допустимими доказами, значно завищені, нараховані з порушенням законодавства України, тому не підлягають визнанню в повному обсязі, а тому Відповідачем визнаються вимоги лише в частині тіла кредиту у розмірі 8 000,00 грн та представник Відповідача у відзиві просить суд при вирішенні питання щодо стягнення процентів, встановивши співрозмірність нарахованих процентів по невиконаному зобов'язанню боржника та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, зменшити розмір відсотків до розміру 12 572,00 грн.
Відповідно до відповіді представника Позивача б/н від 07.10.2025 року на відзив у справі № 902/205/25 (127/9956/25), Відповідачем не заперечується укладення договору та прийняття його істотних умов, які відповідають вимогам законодавства України. Даний факт Відповідач підтверджує, тому можна дійти до висновку про укладення договору та отримання грошових коштів у позику від ТОВ "Іннова Фінанс" у розмірі 8 000,00 грн Відповідачем.
При цьому, укладення договору - не є актом примусових дій з боку Товариства, а тільки добровільною згодою між Позичальником та Кредитодавцем, відтак - якщо ОСОБА_1 , як свідома дієздатна особа, станом на 20.08.2024 р., вважав умови кредитування договором про надання грошових коштів у позику № 5107590824 від 20.08.2024 р. неправомірними, він міг відмовитись від підписання договору та подальшого отримання від ТОВ "Іннова Фінанс" кредитних коштів. Також сторона Відповідача не заперечує укладення договору між Позичальником та Кредитодавцем про надання грошових коштів у позику.
Водночас, Відповідач не надає ніяких доказів, які могли спростувати доводи Позивача, а отже заперечення сторони Відповідача є безпідставними та не обґрунтованими.
Також, у відповіді повідомлено, що на підставі рішення загальних зборів учасників змінено найменування юридичної особи: Товариство з обмеженою відповідальністю з "Іннова Фінанс" на "Іннова-Нова", - у зв'язку із чим, 08.09.2025 р. відповідні зміни внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Позивача.
З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 7 КУзПБ, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2021 року у справі № 910/17743/18, Суд зауважив, що розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №911/2548/18).
Як вбачається із матеріалів справи № 902/205/25, Позивач - ТОВ "Іннова Фінанс" станом на дату розгляду справи № 902/205/25(127/9956/25), не звертався до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/205/25 про неплатоспроможність Відповідача - ОСОБА_1 .
Водночас, як зауважив Верховний суд у своїй постанові від 23.09.2021 року у справі №904/4455/19, зважаючи на притаманну позовному провадженню автономію в межах справи про банкрутство, незаявлення позивачем грошових вимог до боржника у справі про банкрутство не може вважатися відмовою від таких вимог у позовному провадженні або бути підставою для відмови у задоволенні позову з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство відповідача в порядку статті 7 КУзПБ (п. 117).
У разі незаявлення вимог до боржника у справі про банкрутство справа за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно до приписів статті 7 КУзПБ має бути розглянута господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, по суті спору за правилами ГПК України у позовному провадженні в межах справи про банкрутство (п. 118).
Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами цієї справи, 20.08.2024 року між ТОВ "Іннова Фінанс" (Товариство) та ОСОБА_1 (Позичальник) був укладений договір про надання грошових коштів у позику №5107590824, зокрема, на таких умовах :
Укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Позичальнику через Веб-сайт. Ідентифікація Позичальника здійснюється при вході Позичальника в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Договором та/або Законом України "Про електронну комерцію", в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Позичальника, вказаний Позичальником при вході та/або протягом періоду обслуговування в Товаристві (в т.ч через месенджери) (п. 2.1.).
На умовах, встановлених Договором, Товариство надає Позичальнику кредит у гривні, а Позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором (п. 2.2.).
Сума кредиту (загальний розмір) складає: 8 000 гривень (п. 2.3.). Тип кредиту - кредит (п. 2.4.). Строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 21 днів, останній платіж з періодом внесення 3 дні(в). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Позичальник виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в Договорі (п. 2.5.).
Тип процентної ставки - фіксована (п. 2.6.).
За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов : стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору (пп. 2.6.1.); знижена процентна ставка 1,35% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Позичальник 10.09.2024 року, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Позичальник, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Позичальник за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою (пп. 2.6.2.).
Денна процентна ставка на дату укладення Договору складає (пп. 2.10.3.) :
За стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1,50 %. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України "Про споживче кредитування": ((ЗВСК п. 2.10.2.1. договору) 43 200,00 грн / (ЗРК п. 2.3. договору) 8000грн))/ (t п. 2.5. договору) 360 днів х 100% = 1,50% в день (пп. 2.10.3.1).
Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_2 (п. 3.1.).
Сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 20.08.2024 року або наступний за ним календарний день (п. 3.2.).
Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 3.1. Договору (п. 3.4.).
Кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом (п. 3.5.).
Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт" (п. 4.1.).
До періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, вказана в Графіку платежів. У випадку якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день (п. 4.2.).
Позичальник зобов'язаний : у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пеню (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором (пп. 5.4.1., п. 5.4.).
Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в п. 6.3. Договору (п.6.1.).
Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє протягом строку, вказаного в п. 2.5. Договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за Договором будуть наявні невиконані грошові зобов'язання, Договір продовжує діяти до повного виконання Позичальником зобов'язань за ним (п. 10.2.).
Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Товариством в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України "Про електронну комерцію", що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (п. 10.17.).
Цей Договір є електронним документом, створеним і збереженим в ІКС Товариства, та перетвореним електронними засобами у візуальну форму (п. 10.24.).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 12, 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Частиною 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв'язку, та оцінки кредитоспроможності споживача.
Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.
Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Суд звертає увагу на те, що вказаний вище договір про надання грошових коштів у позику № 5107590824 від 20.08.2024 року, підписаний Позичальником - ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором, а саме 3318, що узгоджується із наведеними вище умовами цього договору та нормами Закону України "Про електронну комерцію".
Також, Позивачем долучені до позову копії таких документів : Анкета клієнта (витяг з інфомаційно-телекомунікаційної системи), в якій зазначені, зокрема, такі відомості : Позичальник - ОСОБА_1 , сума бажаного кредиту - 8000 грн, дата отримання кредиту - 20.08.2024 року; номер банківського рахунку - НОМЕР_2 ; роздруківка відправки одноразового ідентифікатора для підписання договору, в якій вказаний ОСОБА_1 та код 3318; Паспорт споживчого кредиту; Додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 5107590824 від 20.08.2024 року (Графік платежів, підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором - 3318).
Разом з цим, судом встановлено, що ТОВ "Іннова Фінанс" були перераховані ОСОБА_1 грошові в сумі 8 000,00 грн на картку № НОМЕР_2 , що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 19955-1354-133842169 від 20.08.2024 року (копія наявні у справі).
При цьому, до наявного в матеріалах справи супровідного листа АТ "Сенс Банк" №5136-БТ-32.3/2025 від 16.04.2025 року (а.с. 68) долучено деталізацію операції щодо перерахування переказу на картку НОМЕР_2 через систему інтернет еквайрингу EasyPay від 20.08.2024 о 11:50 год. у розмірі 8 000,00 грн.
Крім цього, у відзиві представника Відповідача на позовну заяву б/н від 06.10.2025 року по справі № 902/205/25(127/9956/25), також підтверджується отримання ОСОБА_1 кредиту у розмірі 8 000,00 грн.
Отже, зважаючи на описані вище обставини, матеріалами справи підтверджується укладення між ТОВ "Іннова Фінанс" (Товариство) та ОСОБА_1 (Позичальник) договору про надання грошових коштів у позику № 5107590824 від 20.08.2024 року, і надання Товариством позики згідно цього договору Позичальнику в сумі 8000,00 грн.
Разом з цим, судом встановлено у відповіді представника Позивача б/н від 07.10.2025 року на відзив у справі № 902/205/25 (127/9956/25), повідомлено, що на підставі рішення загальних зборів учасників змінено найменування юридичної особи: Товариство з обмеженою відповідальністю з "Іннова Фінанс" на "Іннова-Нова", - у зв'язку із чим, 08.09.2025 р. відповідні зміни внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Позивача.
Так, із наданої суду Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.09.2024 року вбачається, що за ідентифікаційним кодом 44127243 значиться юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" та вказана адреса місцезнаходження юридичної особи : 01014, місто Київ, вул. Болсуновська, будинок 8, поверх 9.
Разом з тим, згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.09.2025 року (копія наявна у справі) вбачається, що за ідентифікаційним кодом 44127243 значиться юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Іннова-Нова" та вказана адреса місцезнаходження юридичної особи : 04071, місто Київ, вул. Верхній Вал, будинок 10, поверх 2, офіс 5.
Також, у цій Виписці міститься запис щодо юридичної особи, 08.09.2025, 1000701070025100821.
Суд, звертає увагу на те, що у договорі № 5107590824 від 20.08.2024 року в розділі "Реквізити та підписи сторін" вказано Позикодавець - ТОВ "Іннова Фінанс" (код ЄДРПОУ 44127243, адреса : 01014, місто Київ, вул. Болсуновська, буд. 8, поверх 9).
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що у Позивача - ТОВ "Іннова Фінанс" після укладення з Відповідачем договору № 5107590824 від 20.08.2024 р., змінилися юридична адреса і найменування на ТОВ "Іннова-Нова", однак ідентифікаційний код останнього, а саме 44127243 залишився той самий.
За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 90 ЦК України, юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - витяг) - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.
Пунктом 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. N 118, передбачено, що ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.10.2022 року у справі № 910/18692/21, сама лише зміна найменування юридичної особи, її місцезнаходження не означають її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи.
Оскільки сама лише зміна найменування юридичної особи, її місцезнаходження не означають припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора в зобов'язанні чи заміни особи у відносинах, які породжують правонаступництво, наслідком чого є залучення правонаступника відповідного учасника справи, то не вбачається підстав для застосування у даній справі положень статті 52 ГПК України щодо відповідача.
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.03.2019 року у справі № 191/81/17, загальновідомо, що назва юридичної особи складається з літерального компонування елементів українського алфавіту. Крім того, назва юридичної особи може містити інформацію про мету діяльності, вид, спосіб утворення, залежність юридичної особи, крім обмежень, встановлених актами чинного законодавства України. Наведете свідчить, що назва юридичної особи є її необхідною ознакою, яка забезпечує участь у цивільному обороті від свого імені та слугує засобом її індивідуалізації, що дозволяє відокремити її від інших юридичних осіб. Назва юридичної особи в процесі її "життєдіяльності" може зазнати змін. Зміна назви юридичної особи проявляється в її зовнішній літеральній корекції. Така корекція впливає на ідентифікацію юридичної особи в цивільному обороті. У результаті зміни назви юридичної особи структура цивільних правовідносин не страждає.
Зміна назви юридичної особи тягне тільки правовий наслідок проведення державної реєстрації змін, пов'язаних зі зміною назви, до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Таким чином, зміна назви юридичної особи не тягне на собою правонаступництва у зв'язку з відсутністю нового учасника цивільних відносин, якому мають перейти права та обов'язки особи, яка вибула, та юридичної незмінності правопопередника - учасника цивільних відносин, який вибуває зі складу учасника цивільного відношення.
Отже, беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що наразі найменуванням Позивача є ТОВ "Іннова-Нова" (код ЄДРПОУ 44127243), який раніше мав назву ТОВ "Іннова Фінанс", що підтверджується описаними вище доказами.
Водночас, статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.7.2024 року у справі № 910/10895/22, проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Судом встановлено, що згідно наявного у справі розрахунку заборгованості за кредитом по договору № 5107590824 від 20.08.2024 року станом на 25.03.2025 року, загальна суму заборгованості Відповідача перед Позивачем складає 29 000,00 грн, з яких : 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 21 000,00 грн - заборгованість за процентами (нараховані за період з 20.08.2024 р. по 10.09.2024 р. за ставкою 1,35 % та нараховані за період з 10.09.2024 р. по 25.03.2025 за ставкою 1,5 % на суму кредиту 8 000,00 грн).
При цьому, у цьому розрахунку заборгованості зазначено, що Позичальником були сплачені кошти в сумі 4 788,00 грн.
Слід зазначити, що у відзиві представника Відповідача на позовну заяву б/н від 06.10.2025 року по справі № 902/205/25(127/9956/25) підтверджено погашення Відповідачем процентів за період користуванням кредитом в сумі 4 788,00 грн.
Також, суд, звертає увагу на те, що вказана вище сума заборгованості за процентами нарахована до відкриття провадження у справі № 902/205/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 - ухвала суду від 15.04.2025 року.
Водночас, як вказано вище та встановлено судом, згідно п. 2.5., пп. 2.6.1., пп. 2.6.2. договору про надання грошових коштів у позику № 5107590824 від 20.08.2024 року, строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 21 днів, останній платіж з періодом внесення 3 дні(в). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Позичальник виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.
За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов : стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору; знижена процентна ставка 1,35% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Позичальник 10.09.2024 року, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Позичальник, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Позичальник за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
Судом встановлено, що згідно Додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 5107590824 від 20.08.2024 року (Графік платежів), передбачені платежі по процентам за користування позикою, з розрахунку 1,35 % в день за період з 20.08.2024 р. по 10.09.2024 р. на суму кредиту 8 000,00 грн та з розрахунку 1,5 % в день за період з 01.10.2024р. по 15.08.2025 р., що відповідає описаним вище умовам вказаного договору.
Враховуючи викладене, суд перевіривши згаданий вище розрахунок заборгованості за кредитом по договору № 5107590824 від 20.08.2024 року станом на 25.03.2025 року, дійшов висновку, що визначена у цьому розрахунку загальна сума заборгованості 29 000,00 грн, є правомірною, відповідає умовам даного договору та наявним у справі доказам.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що заявлена Позивачем до стягнення з Відповідача заборгованість за договором позики у розмірі 29 000,00 грн підтверджується наявними у справі доказами та не погашена і не спростована Відповідачем (доказів протилежного матеріали справи не містять), а тому позов у цій справі підлягає задоволенню.
Водночас, стосовно викладеного у відзиві представника Відповідача на позовну заяву б/н від 06.10.2025 року по справі № 902/205/25(127/9956/25) клопотання щодо зменшення розміру відсотків до розміру 12 572,00 грн, суд зазначає наступне.
Суд зауважує, що зменшення розміру заявлених до визнання відсотків за користування позикою - є правом суду, а за відсутності у законі переліку виняткових обставин за яких можливе таке зменшення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення. При цьому, обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до визнання відсотків за користування кредитом, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Разом з цим, чинним законодавством взагалі не передбачено право суду зменшувати відсотки за позикою, які сторони погодили самостійно та з власної волі.
Так, уклавши відповідний договір про надання грошових коштів у позику, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно користуватися кредитом, натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за користування позикою).
Крім того, Відповідач, укладаючи договір про надання грошових коштів у позику №5107590824 від 20.08.2024 року, добровільно став стороною такого договору, беззастережно схвалив та прийняв умови цього договору (в т.р. і щодо описаних вище пунктів даного договору, які передбачають розмір та нарахування процентів за користування позикою), а відтак на відповідних умовах зобов'язаний нести всі ризики, пов'язані з порушенням власних зобов'язань.
Поряд з цим, у пункті 10.22. вказаного договору № 5107590824 від 20.08.2024 року, Позичальник засвідчує, що умови цього Договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов'язків Товариства та Позичальника. Сторони засвідчують, що укладення цього Договору відповідає вільному волевиявленню Сторін, жодна із Сторін не знаходиться під впливом тяжких обставин, не помиляється стосовно обставин, що мають суттєве значення (природа Договору, права та обов'язки Сторін, інші умови Договору), та умови Договору є взаємовигідними для кожної із Сторін.
Відтак, викладені у відзиві представника Відповідача твердження про те, що нараховані відсотки є очевидно непропорційними до суми зобов'язання, та не відповідають засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, є необґрунтованими та спростовуються умовами описаного вище договору.
При цьому, на переконання суду, умови вказаного договору про надання грошових коштів у позику, не можна вважати несправедливими, оскільки, розмір відсотків за користування позикою сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Відповідач розумів розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання позики та при укладанні і підписанні одноразовим ідентифікатором згаданих вище Додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 5107590824 від 20.08.2024 року (Графік платежів) та договору про надання грошових коштів у позику № 5107590824 від 20.08.2024 р., у Відповідача не виникло питань щодо несправедливих умов цього договору (доказів зворотного матеріали справи не містять). Також, визнання в судовому порядку окремих пунктів договору як таких, що не відповідають приписам законодавства, матеріали справи не містять.
Також, як вказано вище, задоволені судом позовні вимоги в розмірі 29 000,00 грн, є правомірними, відповідають умовам договору та наявним у справі доказам, а тому викладені у відзиві на позов твердження представника Відповідача про те, що нарахування процентів не підтверджені належними та допустимими доказами, значно завищені, нараховані з порушенням законодавства України є необгрунтуваними та спростовуються наявними у цій справі доказами.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відхилення викладеного у відзиві представника Відповідача на позовну заяву б/н від 06.10.2025 року по справі №902/205/25(127/9956/25) клопотання щодо зменшення розміру відсотків до розміру 12572,00 грн.
Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Виходячи з наведеного Верховний Суд зазначив про те, що суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з мотивів наведених вище.
Обґрунтованість та правомірність заявлених вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.
Також, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн, підлягають покладенню на Відповідача згідно вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 13, 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Задоволити позов ТОВ "Іннова Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення 31 422,40 грн у справі № 902/205/25(127/9956/25), в межах справи № 902/205/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова-Нова" (вул. Верхній Вал, буд. 10, поверх 2, офіс 5, м. Київ, 04071; код ЄДРПОУ 44127243) 29 000,00 грн - заборгованість за договором позики; а також 2 422,40 грн - витрат на сплату судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси : ТОВ "Іннова-Нова" - support@finsfera.ua, представнику ТОВ "Іннова-Нова" Лукашову Р.Є. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; представнику ОСОБА_1 адвокату Марусичу М.С. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; арбітражному керуючому Белінській Н.О. - ІНФОРМАЦІЯ_4
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 13 жовтня 2025 р.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.: 1 - до справи.