07.10.2025 м.Дніпро Справа № 904/6160/17
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач)
суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Лісовий Д.О. (власні засоби); Штефан В.О. (не під'єднався; акт);
від третьої особи: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву розглянувши заяву представника Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича адвоката Лісового Дениса Олександровича про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №904/6160/17
за позовом: Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до: Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
третя особа без самостійних вимог на предмет спору Управління містобудування, архітектури та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
20.02.2025 до Центрального апеляційного господарського суду звернулась Криворізька міська рада з заявою про перегляд постанови за нововиявленими обставинами, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2021 та ухвалити нове рішення, яким залишити без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2018.
Одночасно у змісті заяви викладене клопотання про поновлення строку для подання заяви про перегляд постанови, яке мотивовано тривалим розглядом справи №212/7107/21, який у свою чергу зумовив пропуск Криворізькою міською радою строку звернення до Центрального апеляційного господарського суду із заявою про перегляд постанови від 24.02.2021 у справі №904/6160/17 за нововиявленою обставиною, в свою чергу, пов'язаний із складністю справи та обставинами непереборної сили, що не залежали ні від суду, ні від учасників справи, поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 19.12.2020 та введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
21.03.2025 суддею Парусніковим Ю.Б. заявлено заяву про самовідвід, який задоволено ухвалою суду від 21.03.2025. Справу передано для визначення складу суду відповідно до ст.32 ГПК України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Верхогляд Т.А., Чередко А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2025 у справі № 904/6160/17 поновлено Криворізькій міській раді строк на звернення із заявою про перегляд постанови за нововиявленими обставинами; відкрито провадження стосовно перегляду за нововиявленими обставинами постанови Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2021 у справі №904/6160/17 за заявою Криворізької міської ради; розгляд справи № 904/6160/17 призначено у судовому засіданні на 30.06.2025 на 17:15 год.; сторонам встановлений строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.
30.06.2025 до суду від відповідача надійшли, зокрема клопотання про закриття апеляційного провадження, клопотання про вирішення питання щодо судових витрат відповідача після розгляду заяви позивача (просить стягнути 50 000 грн).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2025 у цій справі клопотання Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича №б/н від 30.06.2025 про закриття провадження у справі №904/6160/17 - задоволено; провадження з перегляду за нововиявленими обставинами постанови Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2021 у справі №904/6160/17 за заявою Криворізької міської ради - закрито. Зазначено, що питання судових витрат буде винесено для окремого розгляду.
Ухвалою від 10.07.2025 заяву представника Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича адвоката Лісового Дениса Олександровича про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №904/6160/17 призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.09.2025.
09.09.2025 (зареєстровано судом 10.09.2025) до суду від Штефана В.О. надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
Клопотання аналогічного змісту надійшло до суду 09.09.2025 (зареєстровано судом 10.09.2025) від представника відповідача адвоката Лісового Д.О.
11.09.2025 до суду від позивача надійшли заперечення щодо клопотання відповідача стосовно витрат на правничу допомогу, в яких останній зазначив, що:
- відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час; за частиною п'ятою статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами; суд має право не присуджувати стороні на користь якої відбулась справа всі її витрати, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо; окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін;
- незважаючи на вказане, адвокатом відповідача, за відсутності реальної на те необхідності, готувались та подавались до суду апеляційної інстанції документи, подання яких не передбачено процесуальним законом. Вважає, що у даній справі підготовка адвокатом такої кількості документів, подача яких не передбачена нормами процесуального закону, направлена здебільшого на збагачення за рахунок бюджету Криворізької міської територіальної громади, що не повинно бути в рамках надання правової допомоги;
- просить звернути увагу на положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) за якими адвокату необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка. Зауважує, що предмет позову в даній справі не є складним, а тому великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Позиція Відповідача, яка під час заяви про перегляд рішення є незмінною із позицією під час розгляду справи в 2021 році, що у свою чергу вказує на відсутність об'єктивної та нагальної необхідності для адвоката вивчати додаткові джерела права. Тобто підготовка до розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції не вимагала великого обсягу юридичної роботи та надмірного витрачання часу. Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити не лише з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін (аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 у справі № 534/14/20). Наголошує, що Міська рада є бюджетною установою, а тому необґрунтовані та завищені вимоги про стягнення судових витрат становитимуть невиправданий надмірний тягар для Криворізької територіальної громади.
Розгляд справи, призначений у судовому засіданні на 11.09.2025 не відбувся у зв'язку з відпусткою судді-члена колегії Верхогляд Т.А.
Ухвалою суду від 16.09.2025 розгляд заяви призначено на 07.10.2025.
07.10.2025 до суду від відповідача надійшла відповідь на заперечення відповідача, у якій останній наголосив, що відносно не співмірності витрат Позивачем фактично заперечень подано не було, а тому, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові Верховного суду від 24.06.2024 у справі №712/3590/22, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов'язок доведення неспівмірності витрат. Із матеріалів даної справи та поданого заперечення Позивач виклав свої заперечення лише шляхом посилання на загальні норми права, що регулюють питання відшкодування судових витрат та здійснив їх цитування. Натомість, по суті витрат Відповідача на правничу допомогу, які понесені та які мають бути понесені у загальному розмірі 50 000,00грн., своїх чітких та обґрунтованих заперечень Позивач не навів та в окремих процесуальних документах не викладалось таких обґрунтованих заперечень чи клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, із наданням відповідних доказів, які б спростувала розмір витрат Відповідача на правничу допомогу, тощо.
Звертає увагу, що результат вирішення даної справи суттєво впливає, як на репутацію сторони - Відповідача так і його представника Адвоката, оскільки зокрема, у мережі інтернет можна натрапити на низку публікацій в яких зазначено, що Відповідач є злісним неплатником податків, який нібито займається махінаціями у земельних питаннях, має кримінальне минуле, не сплачує оренду плату, тощо. Водночас, у професії адвоката репутація є одним з головних факторів, які впливають на його вибір клієнтом. З урахуванням такої ситуації, зважуючи на усі можливі репутаційні наслідки вартість правничої допомоги між Сторонами була оцінена у розмірі 50 000,00грн.
Стосовно доводів Позивача про необхідність врахування судом майнового стану сторін та нібито надмірного тягаря для нього, то в даному випадку звертає увагу суду на офіційний висновок Держаудитслужби України щодо проведеної перевірки аудиту Криворізької міської територіальної громади (який тривав з травня 2021 року та проводився згідно з Планом проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби України на ІІ квартал 2021 року за період з 01 січня 2018р. по 31 березня 2021р.) контрольними заходами якого виявлено низку недоліків та порушень на суму понад 27 млрд гривень. Вважає, що вищенаведеним повністю підтверджується недобросовісна поведінка Позивача у даній справі, який прикриваючись посиланнями на нібито невиправданий надмірний тягар для міста, намагається зняти із себе відповідальність за свої чергові неправомірні дії від яких вчергове потерпає бюджет громади.
Також 07.10.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд заяви без участі представника, який має взяти участь в іншому судовому засіданні, з урахуванням наданих відповідачем заперечень.
В судовому засіданні 07.10.2025 секретар судового засідання намагався вийти на зв'язок з відповідачем ФОП Штефаном В.О. для проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, але відповідач на зв'язок не вийшов, що зафіксовано актом суду.
В судовому засіданні 07.10.2025 судом задоволено клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника; представник відповідача підтримав доводи заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу.
В судовому засіданні 07.10.2025 оголошені вступна та резолютивна частина додаткової ухвали у справі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву представника Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича адвоката Лісового Дениса Олександровича про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №904/6160/17 та відповідні заперечення позивача, колегія суддів встановила наступне.
30.06.2025 до суду від відповідача надійшло зокрема клопотання про вирішення питання щодо судових витрат відповідача після розгляду заяви позивача, у якому відповідач просив стягнути з позивача на свою користь 50 000 грн.
Отже, заяву подано до судових дебатів, що унормовано ст.129 ГПК України.
До заяви відповідачем надано:
- договір про надання правничої допомоги №10 від 21.02.2025,
- прибутковий касовий ордер №314 від 21.02.2025 на суму 5000 грн і квитанцію до нього;
- акт здачі-приймання послуг №1 від 30.06.2025;
- свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3712 від 08.06.2018;
- посвідчення адвоката №1359 від 08.06.2018;
- докази направлення заяви позивачу.
Також у справі міститься ордер серії АЕ №1400822 від 30.06.2025, яким ФОП Штефан В.О. уповноважив адвоката Лісового Д.О. на представництво його інтересів у Центральному апеляційному господарському суді на підставі договору №10 від 21.02.2025.
Так, з метою отримання правничої допомоги щодо захисту інтересів Відповідача у даній справі на стадії апеляційного розгляду та у зв'язку із прийняттям до розгляду заяви Криворізької міської ради №50 від 20.02.2025 про перегляд постанови Центрального апеляційного суду від 24.02.2021 у справі №904/6160/17 за нововиявленими обставинами, Відповідачем було укладено із Адвокатом Лісовим Денисом Олександровичем договір про надання правової допомоги (на професійну правничу допомогу) №10 від 21.02.2025 (далі - Договір).
Згідно з п 2.1. зазначеного Договору, КЛІЄНТ доручає АДВОКАТУ здійснювати захист його інтересів, які полягають у: представництві у судовій справі №904/6160/17 з метою захисту законних прав та інтересів Клієнта щодо заяви Криворізької міської ради №50 від 20.02.2025 про перегляд постанови Центрального апеляційного суду від 24.02.2021 у справі №904/6160/17 за нововиявленими обставинами; складання, підписання та подання від імені та в інтересах Клієнта будь-яких заяв, клопотань, скарг, тощо.
Відповідно до пункту 3.2., 3.3 Договору, орієнтовна вартість послуг за даним Договором, на момент його укладання, становить 50 000,00грн. Аванс складає 5 000,00грн., який сплачується у день підписання даного договору. Перелік та остаточна вартість конкретно наданих послуг визначається Сторонами у акті здачі-приймання послуг.
Згідно із п.п. 3.4. - 3.6 Договору, Перелік наданих послуг визначається у акті здачі-приймання послуг. За результатами наданих послуг сторони підписують акт здачі-приймання послуг (надалі - Акт). Акт підписується протягом 3 (трьох) днів після фактичного надання послуг. Підписання Акту КЛІЄНТОМ є підтвердженням відсутності претензій з його боку. Оплата послуг АДВОКАТА здійснюється протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту фактичного отримання КЛІЄНТОМ послуг, про що Клієнт отримує квитанцію чи інший підтверджуючий документ.
На виконання умов договору та згідно акту №1 від 30.06.2025, у період з 21.02.2025 по 30.06.2025 адвокатом було здійснено:
- складання письмових заперечень проти відкриття апеляційного провадження за заявою Позивача про перегляд постанови Центрального апеляційного суду від 24.02.2021 у справі №904/6160/17 за нововиявленими обставинами;
- складання письмових заперечень проти поновлення строку для подання заяви про перегляд постанови Центрального апеляційного суду від 24.02.2021 у справі №904/6160/17 за нововиявленими обставинами;
- складання відзиву на заяву Криворізької міської ради №50 від 20.02.2025 про перегляд постанови Центрального апеляційного суду від 24.02.2021 у справі №904/6160/17 за нововиявленими обставинами;
- складання клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі до закінчення розгляду Верховним судом пов'язаної цивільної справи №212/7107/21;
- складання клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі до закінчення розгляду пов'язаної адміністративної справи №212/2276/16-а;
- складання клопотання про закриття апеляційного провадження; складання письмової відповіді на клопотання Позивача від 10.06.2025 та на заперечення від 11.06.2025;
- складання клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
21.02.2025 на виконання п. 3.2. Договору, Відповідачем було сплачено передоплату (аванс) у розмірі 5 000,00грн., що підтверджується відповідним доказами.
Отже, за результатами розгляду даної справи Відповідач вважає, що йому має бути відшкодовано та стягнуто із Позивача витрати на правничу допомогу, які становлять 50 000,00грн.
Матеріалами справи підтверджується надання відповідачу правової допомоги і складання процесуальних документів у справі в суді апеляційної інстанції адвокатами Лісовим Д.О. згідно з ордером серії АЕ №1400822 від 30.06.2025.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 282 ГПК України, постанова суду апеляційної інстанції має містити, зокрема, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За приписами п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Відповідно до приписів частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст. 126 ГПК України).
Суд апеляційної інстанції наголошує, що можуть бути розподілені витрати і такі, що вже фактично понесені (відшкодування) і такі, що тільки підлягають сплаті (згідно правового висновку, наведеного у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19).
Розподіл судових витрат передбачено ст.129 ГПК України, частинами 4, 5 якої встановлено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі №357/380/20 від 08.06.2022 зазначила наступне: «При закритті апеляційного провадження мають бути враховані судові витрати, які понесли інші учасники справи у зв'язку зі зверненням сторони з апеляційною скаргою та відкриттям апеляційного провадження. У такому випадку в апеляційного суду відсутня необхідність обґрунтовувати добросовісність чи недобросовісність особи, яка подала апеляційну скаргу, оскільки така особа реалізує своє право на апеляційний перегляд судового рішення, однак самостійно прийняла рішення про відмову від апеляційної скарги, усвідомлюючи наслідки такої відмови (унеможливлення для цієї особи апеляційного перегляду судового рішення).
Отже, у разі закриття апеляційного провадження відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали або нівелювали загальний принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).».
Слід звернути увагу, що Верховний Суд притримується позиції, що суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Верховний Суд враховує, що відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Так, судові витрати (до яких відносять в тому числі і на правничу допомогу) розподіляються між сторонами за наслідками розгляду справи по суті. В той же час, як зауважив Верховний Суд у постанові, що наведена вище, мають бути враховані судові витрати, які понесли інші учасники справи у зв'язку зі зверненням сторони з апеляційною скаргою та відкриттям апеляційного провадження (при закриття апеляційного провадження).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 920/1306/21, від 16.04.2024 у справі № 911/737/22.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Така позиція випливає з правових висновків, які викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №917/1651/22.
До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (яка в подальшому підтримана у постановах Верховного Суду від 04.04.2024 у справі №910/8955/22, від 16.04.2024 у справі №911/737/22).
Також Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22, від 23.11.2023 у справі №911/2408/22, від 17.04.2024 у справі №910/19865/21).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Так, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як: їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
Як зазначено вище, відповідач заявив про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу вартість яких складає 50 000 грн.
Колегія суддів наголошує, що системний аналіз норм статей 632, 903 ЦК України, ст.ст.27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" дозволяє зробити наступні висновки:
(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");
(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12, від 12.08.2020 у справі №916/2598/19, від 27.08.2020 у справі №873/2/20, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19 та від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19.
Слід зауважити, що укладений між адвокатом Лісовим Д.О. і відповідачем договір №10 від 21.02.2025 містить посилання на орієнтовну вартість послуг, яка остаточно визначається у актах здачі-приймання робіт. При цьому, відсутні посилання, що вказаний розмір є фіксованою ставкою гонорару або визначається погодинно.
В той же час, акти приймання-передачі послуг є первинними документами на виконання договору і не можуть підміняти собою договір.
Відтак, колегія суддів констатує, що договір №10 від 21.02.2025 не містить такої обов'язкової умови договору, як ціна договору (адвокатський гонорар), його розміру та/або порядку обчислення (як погодинної оплати або фіксованого розміру), що не дає можливості як суду, так і іншій стороні у справі пересвідчитись у дійсній домовленості між сторонами щодо його узгодження.
Відтак, при розгляді заяви, суд має право застосовувати власні дискреційні повноваження і має право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Колегія суддів враховує, що відповідно до акту здачі-приймання послуг №1 від 30.06.2025 адвокатом складені письмові заперечення проти відкриття апеляційного провадження за заявою Позивача про перегляд постанови Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2021 за нововиявленими обставинами та письмові заперечення проти поновлення строку на подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Разом з тим, по-перше, питання щодо відкриття апеляційного провадження у справі віднесено до виключних повноважень суду апеляційної інстанції, яка є незалежною від позиції учасників справи, а відтак витрати щодо їх підготовки не були неминучими; по-друге, зазначені заперечення відповідача були відхилені судом в ухвалі від 26.03.2025, а відтак не можуть бути покладені на позивача.
Також суд відмовляє у покладенні витрат відповідача із підготовки клопотань про зупинення провадження у даній справі до остаточного розгляду спорів у справах №212/7107/21 та №212/2276/16-а на позивача, оскільки зазначені клопотання, з урахування закриття провадження з розгляду заяви, залишились без розгляду.
Зазначене стосується і складання письмової відповіді на клопотання позивача від 10.06.2025 та на заперечення від 11.06.2025, подача яких не передбачено нормами ГПК України, вчергове повторює позицію відповідача та не була неминучою.
Крім того, суд зауважує, що така позиція робіт з акту приймання-передачі від 30.06.2025 як «складання клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу» не відноситься до правничих послуг, оскільки об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 відступила від зазначеного висновку та наголосила, що "заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню".
З урахуванням висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду колегія суддів Верховного Суду у постанові від 23.04.2024 справі № 917/612/23 дійшла висновку про те, що витрати, понесені у зв'язку зі складення заяви про ухвалення додаткового рішення, не підлягають стягненню на користь заявника.
З огляду на відповідні висновки Верховного Суду, які застосовує апеляційний господарський суд, у задоволенні витрат відповідача по цій позиції з акту приймання-передачі правничих послуг слід відмовити.
Здійснивши аналіз матеріалів справи і доказів понесення витрат відповідача на правову допомогу, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням дискреційних повноважень суду апеляційної інстанції, з огляду на встановлену колегією суддів у даній справі відсутність у тексті договору такої обов'язкової умови (пункту) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, в залежності від конкретних обставин справи та інших доказів, наданих адвокатом, суд дійшов до висновку про обмеження заявлених відповідачем витрат та вважає такими, що відповідають критерію розумної необхідності витрати, понесені відповідачем за складання відзиву на заяву і клопотання щодо закриття апеляційного провадження внаслідок чого заява відповідача підлягає частковому задоволенню, а на позивача мають бути покладені витрати відповідача на правничу допомогу в сумі 15 000 грн.; в решті вимог заяви слід відмовити.
Щодо посилань відповідача у відповіді на заперечення позивача в частині необхідності врахування судом майнового стану сторін та посилань відповідача на офіційний висновок Держаудитслужби України щодо проведеної перевірки аудиту Криворізької міської територіальної громади (який тривав з травня 2021 року та проводився згідно з Планом проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби України на ІІ квартал 2021 року за період з 01 січня 2018р. по 31 березня 2021р.), то суд їх відхиляє, з огляду на те, що зазначений висновок не стосується даного часового проміжку, оскільки витрати розподіляються у 2025 році.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Заяву представника Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича адвоката Лісового Дениса Олександровича про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №904/6160/17 - задовольнити частково.
Стягнути з Криворізької міської ради на користь Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича 15000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
В решті вимог заяви відмовити.
Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Додаткова ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст додаткової ухвали виготовлено і підписано 13.10.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя А.Є. Чередко
Суддя Т.А. Верхогляд