13 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 922/484/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Тихий П.В., суддя Хачатрян В.С.,
без виклику представників сторін,
розглянувши апеляційну скаргу апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лихачовський елеватор", м.Златопіль, Харківської області (вх.№1763 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 09.07.2025 у справі №922/484/25 (суддя Калантай М.В., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту - 21.07.2025)
за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лихачовський елеватор", Харківська область, м.Златопіль,
про стягнення 142975,76грн.,
17.02.2025 Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лихачовський елеватор" про стягнення 142975,76грн., з яких: 8030,76грн. збору за зважування вагонів, збір за зберігання вантажу, проведення маневрової роботи, оперативне повідомлення, плата за користування вагонів, 134945,00грн. штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач здійснив відправлення вантажу у вагоні №58539388 згідно накладної №43434448 від 03.11.2024 зі станції відправлення Лихачове Південна залізниця до станції призначення Одеса-Порт-Експорт ЦПС, Черноморськая (Експ для Тіс).
Після прибуття вагону на станцію Основа Південної залізниці залізницею було проведено контрольне зважування вагону, під час якої було виявлено комерційну несправність навантаження понад вантажопідйомність вагону на 1060кг.
У зв'язку із цим відповідач мав сплатити штраф, передбачений статтями 118, 122 Статуту залізниць України. Крім того, за результатами проведених робіт працівниками станції Основа по усуненню комерційної несправності на кожну операцію було складено акти загальної форми, згідно з якими нараховані платежі, пов'язані з затримкою вагонів, які також мають бути сплачені відповідачем.
18.03.2025 відповідачем було подано до господарського суду Харківської області відзив на позовну заяву (вх. № 6988), в якому просив суд зменшити розмір штрафу на 95%.
Рішенням господарського суду Харківської області від 09.07.2025 у справі №922/484/25 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лихачовський елеватор» на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" 8030,76грн. збору за зважування вагонів, збір за зберігання вантажу, проведення маневрової роботи, оперативне повідомлення, плата за користування вагонів, 134945,00грн. штрафу, 3028,00грн. судового збору.
Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 118, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 за № 457, Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за №334, Правил оформлення перевізних документів, Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 за № 863/5084, дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами (складенням комерційного акту №440209/10/19 від 05.11.2024) невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №58539388 тій масі, що зазначена відправником (відповідачем) у накладній №4343448, що спричинило необхідність виконання додаткових робіт, які підлягають відшкодуванню з боку відповідача в розмірі 8030,76грн.
Разом з тим, судом першої інстанції було відмолено в задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафу на 95%, у зв'язку із тим, що останній не надав жодних переконливих доказів на підтвердження того, що сплата штрафу в розмірі, передбаченому Статутом АТ "Укрзалізниця", призведе до серйозних фінансових труднощів або інших негативних наслідків для його діяльності.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Лихачовський елеватор» з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 09.07.2025 у справі №922/484/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелент посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції місцевим було порушено норми як матеріального так і процесуального права, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо порушення норм матеріального права на думку апелянта, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про правомірність стягнення штрафу, посилаючись виключно на відсутність скарги на комерційний акт № 440209/10/19 від 05.11.2024.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що згідно з пунктом 16 Правил складання актів, у разі відмови начальника станції від складання акта або його оформлення з порушенням, одержувач вантажу має право подати скаргу. Однак апелянт наголошує: по-перше, жодна з підстав для подання скарги у справі не виникла, бо акт було складено без порушень; по-друге, скаргу має право подавати лише одержувач вантажу, яким ТОВ “Лихачовський елеватор» не є, адже згідно з накладною №43434448 він є відправником. Отже, ТОВ “Лихачовський елеватор» не мало правових підстав для подання скарги, а відсутність скарги не наділяє такий доказ ознакою достовірності.
Окрім того, апелянт зазначає, що зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції визнав зважування вагона №58539388 на вагонних вагах ВТВ-1СТБ станції Основа таким, що було здійснено на справних, сертифікованих та повірених вагах, які відповідають вимогам нормативних актів. Суд послався на технічний паспорт ваг, акти огляду, діагностичне обстеження та лист АТ "Укрзалізниця" від 26.04.2024 №ЦЦМ-14/280. Водночас, судом не було досліджено доводів відповідача щодо того, що на момент зважування строк експлуатації вагонних ваг закінчився і не був продовжений виробником, а остання повірка та техогляд проводилися з перевищенням встановлених інтервалів.
Апелянт звертає увагу, що господарським судом Харківської області при розгляді справи №922/484/25 не надано жодної оцінки тій обставині, що серед платежів та зборів нарахованих відповідачу та пред'явлених до стягнення в межах позовних вимог у справі взагалі відсутні правові підстави для їх нарахування саме під час затримки вагонів у спірному випадку.
Щодо порушення норм процесуального права доводи скаржника зводяться до того, що місцевий господарський суд не здійснив всебічного, повного і об'єктивного дослідження наданих доказів, не з'ясував фактичні обставини справи та не оцінив докази у їх сукупності, як це передбачено статтею 86 ГПК України. Крім того, суд не застосував стандарт вірогідності доказів, встановлений статтею 79 ГПК України, внаслідок чого фактично ігнорував ключові докази та доводи сторони апеляції, що призвело до неправильного встановлення обставин справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Лихачовський елеватор» на рішення господарського суду Харківської області від 09.07.2025 у справі №922/484/25; встановлено позивачу справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Лихачовський елеватор» на рішення господарського суду Харківської області від 09.07.2025 у справі №922/484/25 ухвалено розпочати з 14.08.2025 без повідомлення учасників справи.
28.08.2025 позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№10237), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Лихачовський елеватор», рішення господарського суду Харківської області від 09.07.2025 у справі №922/484/25 залишити без змін.
09.09.2025 апелянтом подано до апеляційного господарського суду додаткові пояснення (вх.№10760).
Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з частиною 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була направлена учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 02.07.2025 року.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням не надійшло.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 16.03.2020 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (надалі - перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лихачовський елеватор" (надалі - замовник) було укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 8213174 (надалі - договір).
В Акціонерному товаристві "Українська залізниця" з метою організації вантажних перевезень діє єдиний типовий договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом. Редакція цього договору була опублікована на сайті ЦТЛ https://uz-cargo.com/25.02.2020 та знаходиться у загальному доступі.
Процедура укладення договору передбачає ініціацію процесу з боку замовника послуг шляхом оформлення в електронному вигляді "Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом", яка погоджується перевізником шляхом надання електронного "Повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом".
Замовник послуг ТОВ "Лихачовський елеватор" ініціював приєднання до договору (прийняв в цілому умови публічного договору) шляхом надання "Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом" 14.03.2020 №41527117/2020-001 (т.1 а.с.63)
Укладення договору (приєднання до умов публічного договору) було погоджено перевізником шляхом оформлення "Повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом" від 16.03.2020 № 99-41527117/2020-001. Код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору (т.1 а.с.64).
Тобто договір № 8213174 між перевізником та замовником вважається укладеним 16.03.2020.
Між АТ "Укрзалізниця" та ТОВ "Лихачовський елеватор" укладено договір про подачу та забирання вагонів від 21.08.2023 №П/М-2368 (т.1 а.с.60-62).
Підприємство ТОВ "Лихачовський елеватор" є власником під'їзної колії.
03.11.2024 о 13:20 год. на станції Лихачове Південної залізниці під навантаження було подано вагон №58539388 згідно з пам'яткою №485 (т.1 а.с.49), який був навантажений 04.11.2024 о 03:50 год., що підтверджується пам'яткою №457 (т.1 а.с.50).
04.11.2024 вказаний вагон був прийнятий до перевезення по накладній № 43434448 від 03.11.2024 (т.1 а.с.43) зі станції відправлення Лихачове Південна залізниця, вантаж пшениця, відправник ТОВ "Лихачовський елеватор", станції призначення Одеса-Порт-Експорт ЦПС, Черноморськая (Експ для Тіс).
Після навантаження відправником проведено зважування вагону на тензометричних вагах власності ТОВ "Лихачовський елеватор" від 03.11.2024. В протоколі зважування на тензометричних вагах на вагон №58539388 в графах "тел. 1", "тел. 2" навантаження на візок, поздовжнє та поперечне зміщення вантажу не встановлено, візки навантажені рівномірно (т.1 а.с.51).
04.11.2024 вагон №58539388 прибув на станцію Основа Південної залізниці.
Після прибуття вагон був пред'явлений до комерційного огляду та проведення контрольного зважування вагону. При проведенні контрольного зважування виявлено комерційну несправність - навантаження понад вантажопідйомність вагону на 1060кг, що підтверджено електронним документом АСК ВП УЗ Портал, довідка 1301 від 05.11.2024 (т.1 а.с.48) та Комерційним актом, складеним станцією Основа від 05.11.2024 №440209/10/19 (т.1 а.с.45-47).
Вказані у комерційному акті результати зважування підтверджуються випискою з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах станції Основа Південної залізниці (т.1 а.с.48).
Усунення даної комерційної несправності проводилося працівниками станції сумісно з представником вантажовласника ТОВ "Лихачовський елеватор" Івченко А.А. (довіреність від 06.11.2024 №76) (т.1 а.с. 59).
За результатами проведених робіт працівниками станції Основа по усуненню комерційної несправності на кожну операцію було складено акти загальної форми №№5103 (т. 1 а.с.55), 70923 (т.1 а.с.58), 5655 (т.1 а.с.55) від 06.11.2024, №70917 від 05.11.2024 (т.1 а.с.57) та згідно яких нараховані платежі, пов'язані з затримкою вагонів.
Сформована накопичувальна картка ф. ФДУ-92 № 08110930 (т.1 а.с.52-53) направлена вантажовласнику на погодження. Відповідальним представником вантажовласника ТОВ "Лихачовський елеватор" Івченко А.А. було ініційовано оформлення паперової версії зазначеного документа та підписання його із зауваженням. У викладеному зауваженні щодо відмови вказано наступне: "нарахування неправомірні, порушено умови нарахування". Відмова від підпису накопичувальної картки ф.ФДУ-92 засвідчена актом загальної форми ф.ГУ-23 № 1352 від 11.11.2024 (т.1 а.с.56).
По даному вагону було нараховано наступні платежі на суму 8030,76грн (з ПДВ):
- збір за зважування вагонів - 2 рази, сума 773,00грн.;
- збір за зберігання вантажу - 1438,90грн.;
- проведення маневрової роботи - 60 хв., сума 3007,40грн.;
- оперативне повідомлення - 5 шт., сума 1362,00грн.;
- плата за користування - 43 ваг./год., сума 111,00грн.
На станції Основа Південної залізниці за результатами зважування вагону виявлено комерційну несправність у вагоні № 58539388, яка загрожувала безпеці руху (завантаження вантажу, що перевищує вантажопідйомність вагону), що є підставою для застосування положень статей 118, 122 Статуту залізниць України із застосуванням до вантажовідправника, яким є ТОВ "Лихачовський елеватор" штрафу у п'ятикратному розмірі провізної плати.
На підставі даних, зазначених у накладній № 43434448 (т.1 а.с.43), провізна плата за вагон № 58539388 складає 26989,00грн., відповідно позивач нарахував відповідачу суму штрафу в розмірі 26989,00грн х 5 = 134945,00грн. за неправильно зазначену масу вантажу.
27.11.2024 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №Д-02-06/363 (т.1 а.с.37-39), в якій останній вимагав сплатити 8030,76грн. збору за зважування вагонів, збору за зберігання вантажу, проведення маневрової роботи, оперативне повідомлення, плати за користування вагонів, а також 134945,00грн. штрафу.
Відповідач вказану вимогу позивача не виконав, зазначені грошові кошти не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача 17.02.2025 до господарського суду Харківської області з даним позовом (т.1 а.с. 1-6)
Рішенням господарського суду Харківської області від 09.07.2025 у даній справі позов задоволено, з підстав викладених вище (т.2 а.с.43-54).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що відповідно до приписів частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Спірні правовідносини є правовідносинами з перевезення.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Приписами статті 920 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Пунктом 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно з абзацами 1, 2, 5 пункту 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №863/5084 (надалі - Правила).
Згідно з пунктом 1.1 Правил на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.
Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем (частина 1 пункту 1.2 Правил).
Пунктом 1.3 Правил визначено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи.
Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.
Згідно з пунктом 2.3 Правил у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.
Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт (пункт 5.5 Правил).
Відповідно до частин 1, 2 статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Аналогічне положення закріплено в пункті 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000.
Згідно з частиною 1 статті 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
За змістом вищенаведених положень, залізничні перевезення оформляються накладною як обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, що укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача та супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Законодавцем встановлено матеріальну відповідальність вантажовідправника за пред'явлення до перевезення вантажу з неправильним зазначенням його маси у накладній та її невідповідності фактичній масі вантажу, який надійшов до станції призначення, у вигляді штрафу в розмірі п'ятикратної провізної плати за все перевезення.
Так, відповідно до розділу Д "Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку" Комерційного акту №440209/10/19 від 05.11.2024: "згідно акту загальної форми № 70917 станції Основа проведено контрольне зважування вагону №58539388, який прибув по відправці вказаної на зворотній стороні цього акту. Згідно перевізного документу значиться: вантаж "пшениця", тара 23400кг, нетто 70400кг. При контрольному зважуванні вагону агентом комерційним Муковоз I.A. в присутності: ДСЗ - Мірошник В.С., Бр. ПКО - Жданової А.В., на справних 150-т вагонних вагах станції Основа (повірка 20.11.23) виявилось брутто 94860 кг, тара вагона з ПД 23400 кг, нетто 71460 кг, що більше документу на 1060 кг. Перевищення вантажопідйомності вагону на 960 кг. Вагон загрожує безпеці руху. Затриманий для відвантаження надлишку вантажу та усунення ком несправності".
При цьому, колегія суддів враховує, крім наведених вище положень, правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/23339/17, в якій суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Таким чином, саме на вантажовідправника покладається обов'язок заповнення залізничної накладної на перевезення вантажу. При цьому, залізниця не зобов'язана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення. Залізниця має таке право, а не обов'язок.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним та допустимим доказом вини вантажовідправника щодо неправильного зазначення маси вантажу, що є підставою для його відповідальності у вигляді штрафу є оформлений у встановленому порядку комерційний акт, який наявний в матеріалах справи.
Позивачем за неправильно зазначену у залізничній накладній №43434448 масу вантажу у вагоні №58539388 нарахований відповідачу штраф в розмірі 134945,00грн.
Колегією суддів перевірено наданий позивачем розрахунок штрафу та встановлено, що він здійснений арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.
Щодо позовних вимог про стягнення збору за зважування вагонів, збору за зберігання вантажу, проведення маневрової роботи, оперативне повідомлення, плати за користування вагонів колегія суддів зазначає наступне.
Як було зазначено вище, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (стаття 129 Статуту залізниць України).
Згідно з пунктом 12 Правил користування загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.
Згідно з пунктом 13 Правил користування плата за користування стягується з вантажовласника також в разі затримки вагонів під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
За змістом пункту 8 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника (яким у т. ч. може бути вантажовідправник), складається акт загальної форми (форми ГУ-23 - Додаток № 6 до Правил користування) із зазначенням часу (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №904/5743/16, Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №924/656/19 зазначено, що акт загальної форми ГУ-23, що складений згідно з Додатком № 6 до Правил користування вагонами і контейнерами, є належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій - затримки вагонів на станції.
Згідно розділу 3 пункту 1.8 "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги" за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці не одночасно з подачею або забиранням вагонів на вимогу власника під'їзної колії, вантажовласника або порту, яка оформлена пам'яткою прийомоздавальника ф ГУ-45 про подавання/забирання вагонів, із зазначенням у ній часу, протягом якого виконувалась маневрова робота, нараховується збір у розмірі 292,6грн. за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні. До такої роботи належать:
-переставляння вагонів з одного вантажного фронту на інший, переміщення вагонів на фронті;
-подача вагонів на ваги і для дозування;
-прибирання вагонів після зважування та дозування;
-у випадках, коли навантаження або вивантаження виконується в присутності локомотива залізниці (подача стисненого повітря від локомотива тощо);
-інша маневрова робота з вагонами на станціях, під'їзних коліях та інших місцях незагального користування.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконувалась маневрова робота подача вагону №58539388 на вагонні ваги та прибирання та дозування після перевірки відвантаження надлишку вантажу, у зв'язку з чим був складений акт загальної форми ГУ-23 №5655 від 06.11.2024 (т. 1 а.с.55).
Судова колегія зазначає, що згідно з пунктом 19 розділу 2 "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у мажах України та пов'язані з ними послуги" справляється збір за виконання залізниць послуг, пов'язаних з видачею довідок, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за них у письмовому вигляді, телеграфом.
Оперативне повідомлення подано на підставі пункту 3.2 Правил комерційного огляду, затвердженого наказом від 26.04.2006 №157-Ц, відповідно до якого при виявленні вагонів, які загрожують безпеці руху, на адресу начальників станцій, комерційного відділу, комерційної служби, де було виявлено комерційну несправність, подається телеграфом оперативне повідомлення.
Матеріалами справи підтверджено, що станцією Основа було надане оперативне повідомлення №37 від 04.11.2024 (т.1 а.с.151) на станцію відправлення Лихачове у зв'язку із затримкою вагону №58539388 та повідомленням вантажовідправнику про неможливість подальшого слідування. На шляху прямування інші офіційні способи оповіщення не передбачені нормативними документами. Затримка вагону по станції Основа відбулась з вини вантажовідправника ТОВ "Лихачовський елеватор".
За наведених обставин, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо неправомірного нарахування збору за оперативне повідомлення.
Судова колегія зауважує, що збір за зберігання нараховується на підставі Правил зберігання вантажів, згідно з пунктом 9 яких за зберігання вантажів на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.
Статтею 119 Статуту залізниць України визначено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Відповідно до пункту 13 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року № 113 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України15 березня 1999 за № 165/3458), плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 904/2543/22.
За наведених обставин колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо неправомірності нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.
За результатами проведених робіт працівниками станції Основа по усуненню комерційної несправності на кожну операцію було складено акти загальної форми №№50103 (т.1 а.с.55), 70923 (т.1 а.с.58), 5655 (т.1 а.с.55) від 06.11.2024, №70917(т.1 а.с.57) від 05.11.2024 та згідно яких нараховані платежі, пов'язані з затримкою вагонів.
Так, по вагону №58539388 було нараховано наступні платежі на суму 8030,76грн. (з ПДВ):
- збір за зважування вагонів - 2 рази, сума 773,00грн.;
- збір за зберігання вантажу - 1438,90грн.;
- проведення маневрової роботи - 60 хв., сума 3007,40грн.;
- оперативне повідомлення - 5 шт., сума 1362,00грн.;
- плата за користування - 43 ваг./год., сума 111,00грн.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи не було надано доказів оплати вказаних платежів.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 8030,76грн. збору за зважування вагонів, збору за зберігання вантажу, проведення маневрової роботи, оперативне повідомлення, плати за користування вагонів.
Щодо доводів апелянта про те, що зважування проводилось позивачем на несправному ваговимірювальному пристрої судова колегія зазначає, що Інструкція з улаштування та утримання колій залізниці України, затверджена наказом АТ "Укрзалізниця" від 01.03.2012 №072-Ц, застосовується як професійний стандарт "Монтер колії" для поточного утримання та ремонту залізничних колій працівниками залізниці.
Матеріалами справи підтверджено, що огляд залізничних колій, що примикають до вагонних ваг, здійснюється щоквартально комісією у складі представників колійного господарства та станції. Перевірка вагових колій перед проведенням зважування 05.11.2024 була виконана 08.10.2024 комісією у складі: заступника начальника станції Основа Кравченка Є.М., дорожніх майстрів ПД-7 Гавриленка Д.О., ПД-8 Перерви Н.В., ПД-10 Палія О.П., представника сигналізації та зв'язку ШНС Мущенка Ю.О., що підтверджується актом комісійного місячного огляду головних колій, стрілочних переводів, пристроїв СЦБ та зв'язку від 08.10.2024 (т.1 а.с.141-142).
Належний стан вагонних ваг підтверджується наявними в матеріалах справи: технічним паспортом засобу ваговимірювальної техніки на вагонні ваги станції Основа ВТВ-1СТБ (т.1 а.с.164-615); актом комісійного місячного огляду головних колій, стрілочних переводів, пристроїв СЦБ та зв'язку від 08.10.2024(т.1 а.с.159-160); Висновком за результатами діагностичного обстеження основних конструктивних елементів вагонних ваг №40081293-09/СП ХР ЕТЦ Ф НДКТІ АТ УЗ-592 ЗВВТ-2023, затвердженим 04.12.2023 Начальником структурного підрозділу "Харківський регіональний експертно-технічний центр" філії "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут АТ "Укрзалізниця" Саділо О.В., (т.1 а.с.204-212) а також листом від 26.04.2024 №ЦЦМ-14/280.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що зважування виконувалось на 150-тонних вагонних вагах станції Основа моделі ВТВ-1СТБ, які пройшли періодичну повірку 20.11.2023 відповідно до вимог пункту 2 статті 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" від 05.06.2014 №1314.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що зважування вагона №58539388 виконувалось на сертифікованих вагонних вагах моделі ВТВ-1СТБ станції Основа, які відповідають відомчим вимогам, пройшли перевірку згідно норм стандартизації та періодично оглядаються на відповідність технологічним вимогам утримання.
Щодо клопотання відповідача про зменшення суми штрафу, судова колегія зазначає, що посилання останнього на застосування статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України, як на підставу для зменшення розміру штрафу в контексті спірних правовідносин, є безпідставними, виходячи з такого.
Відповідно до положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України за відсутності в законі переліку виняткових обставин господарський суд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе зменшення штрафу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки над розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тобто не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Положення пункту 24 Статуту залізниць України встановлюють чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликані забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначають критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Заявлена до стягнення штрафна санкція має позадоговірну правову природу і випливає із положень Статуту залізниць України.
Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України.
При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.
Підстав вважати такий штраф надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду немає, оскільки штраф має стягуватися з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків.
Аналогічна за змістом правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17, від 12.02.2018 у справі №906/434/17.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зменшення розміру штрафу.
Щодо доводів апелянта про порушення судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано приписи статей 13, 74, 76, 79 та 86 Господарського процесуального кодексу України: досліджено всі надані сторонами докази, надано їм правову оцінку у сукупності, встановлено дійсні правовідносини між сторонами та встановлено обставини справи на підставі належних, допустимих і достовірних доказів. Висновки місцевого суду ґрунтуються на фактичних обставинах, підтверджених матеріалами справи, а розгляд спору здійснено з дотриманням принципів змагальності та диспозитивності.
Доводи апелянта зводяться до переоцінки наданих доказів, однак не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про істотні порушення норм процесуального права, які могли б вплинути на законність і обґрунтованість прийнятого рішення.
Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 09.07.2025 у справі №922/484/25 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Лихачовський елеватор» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 09.07.2025 у справі №922/484/25 залишити без змін.
Повна постанова складена 13.10.2025.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя П.В. Тихий
Суддя В.С. Хачатрян