30 вересня 2025 року м. Харків Справа № 922/547/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя ОСОБА_1 , суддя ОСОБА_2 , суддя ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
представників:
прокурор ОСОБА_5 ;
від відповідачів-1, 2 - ОСОБА_6 ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційні скарги:
1. ІНФОРМАЦІЯ_2 (вх.1474Х/2);
2. ІНФОРМАЦІЯ_3 (вх.1475Х/2);
на рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21.11.2022 (суддя ОСОБА_7 , повний текст складено 22.11.2022) у справі №922/547/22
за позовом Керівника Салтівської окружної прокуратури м.Харкова, м.Харків, в інтересах держави,
до відповідачів:
1. ІНФОРМАЦІЯ_3 , м.Харків,
2. ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
АДРЕСА_1 . Товариства з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_5 ", м.Харків,
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу, повернення майна
Керівник Салтівської окружної прокуратури м.Харкова звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 до відповідача-1, ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідача-2, ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідача-3, Товариства з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_5 " (далі - ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_5 "), з наступними позовними вимогами:
- визнати незаконним та скасувати п.41 додатку рішення 18 сесії ІНФОРМАЦІЯ_3 7 скликання “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова» від 21.02.2018 №1008/18;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21.11.2018 №5650-В-С, укладений між ІНФОРМАЦІЯ_2 та ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_5 », посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_8 і зареєстрований в реєстрі за №4158;
- зобов'язати ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_5 » повернути ІНФОРМАЦІЯ_6 в особі ІНФОРМАЦІЯ_3 нежитлові приміщення 2-го поверху №17-:-20, 28, 29, 44-:-48 площею 110,2 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 14860008063101) та 1/4 частину місць загального користування 2-го поверху №XV, XVI площею 22,5 кв.м, що складає 5,7 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1486070663101) у нежитловій будівлі літ. “А-3» за адресою: АДРЕСА_2 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_7 незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, оскільки під час оренди нежитлових приміщень орендар - ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_5 " не здійснило невідокремлених поліпшень у розмірі, не менш як 25 відсотків ринкової вартості цих приміщень. Тобто, відповідне рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства та має бути визнаний недійсним, а нежитлові приміщення підлягають поверненню ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Рішенням ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21.11.2022 у справі №922/547/22 позов задоволено повністю.
В основу рішення покладено наступні висновки суду:
- прокурором доведено наявність достатніх правових підстав для звернення до суду з позовом у захист інтересів держави;
- ІНФОРМАЦІЯ_7 обрала незаконний спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем (відповідачем-3), оскільки матеріали справи не містять доказів здійснення орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, у розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна;
- п.41 додатку до рішення 18 сесії ІНФОРМАЦІЯ_3 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова" від 21.02.2018 за №1008/18 не відповідає вимогам чинного законодавства і підлягає скасуванню;
- спірний договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №5650-В-С від 21.11.2018 має основну кваліфікуючу ознаку, визначену у ст.228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а саме спрямованість на досягнення такого результату, який призвів до порушення закріпленого в чинному законодавстві України публічного порядку, що зумовило вибуття із володіння територіальної громади нерухомого майна поза законодавчою процедурою, що зумовлює визнання його (договору) недійсним з підстав, визначених у ст.228 ЦК України;
- оскільки судом встановлено підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, позовні вимоги про зобов'язання ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » повернути ІНФОРМАЦІЯ_6 в особі ІНФОРМАЦІЯ_3 нежитлові приміщення є такими, що підлягають задоволенню;
- приймаючи до уваги, що судом було встановлено неправильне обрання способу приватизації, що є порушенням, допущеним не лише ІНФОРМАЦІЯ_8 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , але й набувачем майна - ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_5 », то в даному випадку позбавлення набувача його майна є пропорційним втручанням з боку держави, а отже є законним у розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
- строк позовної давності щодо звернення прокурора до суду сплив 05.03.2022 (3 роки з 06.03.2019 - дата отримання прокуратурою на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова матеріалів приватизаційних справ). Водночас, позовна заява скерована до суду через поштову установу 08.02.2022, тобто прокурором подано позовну заяву в межах строку позовної давності.
Не погодившись із означеним рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулось до ІНФОРМАЦІЯ_1 з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21.11.2022 у справі №922/547/22 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2022 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_9 , суддя ОСОБА_10 , суддя ОСОБА_11 .
Не погодившись із рішенням ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 також звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21.11.2022 у справі №922/547/22 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
За протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.12.2022 означену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_9 , суддя ОСОБА_10 , суддя ОСОБА_11 .
Судова колегія звертає увагу, що апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 за своїм змістом є повністю ідентичними.
На переконання апелянтів, ІНФОРМАЦІЯ_9 неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, встановлені судом першої інстанції обставини є недоведеними, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому скаржники зазначають наступне:
- судом першої інстанції не застосовані ст.ст.203, 777 ЦК України, ст.289 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування», що підлягали застосуванню. Вирішення питань приватизації майна, що є у комунальній власності, у тому числі прийняття відповідних правових актів, належить до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Означеними нормами законодавства передбачено переважне право орендаря на придбання комунального майна, а Закони України «Про оренду державного та комунального майна» та «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» не передбачали заборон щодо такого переважного права. ІНФОРМАЦІЯ_8 та ІНФОРМАЦІЯ_2 дотримано спосіб та порядок проведення процедури приватизації спірних нежитлових приміщень. При укладенні договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №5650-В-С від 21.11.2018 норми ст.203 ЦК України порушені не були;
- ІНФОРМАЦІЯ_9 не застосовано ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». За висновками Європейського суду з прав людини, особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення майна в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки. Судом не наведено наявності суспільного інтересу у потребі держави в спірному майні, який дозволяв би дійти висновку про наявність підстав для втручання у майнові права відповідача. У розглядуваному випадку має місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення ст.1 Першого протоколу Конвенції;
- місцевим господарським судом зроблено помилковий та необґрунтований висновок про не пропущення прокурором позовної давності. Відлік строку позовної давності має здійснюватися від внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань з кримінального провадження №42017221080000002 (04.01.2017). Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» встановлено спеціальну скорочену позовну давність для звернення з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - три місяці. Отже, перебіг строку позовної давності для звернення з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.11.2018 розпочався 22.11.2018. Клопотання про визнання поважними причин пропуску строку прокурором не заявлено.
Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.12.2022 витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_4 матеріали справи №922/547/22, необхідні для розгляду скарг, та ухвалено надіслати їх до суду апеляційної інстанції. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційних скарг, до надходження матеріалів справи №922/547/22.
29.12.2022 матеріали справи надійшли до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.01.2023, зокрема:
відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
зобов'язано заявників апеляційних скарг доплатити судовий збір у розмірі 0,04 грн. за подання кожної апеляційної скарги на рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21.11.2022 у справі №922/547/22, докази доплати невідкладно надати ІНФОРМАЦІЯ_10 ;
призначено розгляд апеляційних скарг на 16.02.2023 о 09:30год.;
встановлено учасникам справи п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання відзиву іншим учасникам справи), а також для подання письмових заяв, клопотань тощо.
На поштову адресу суду 20.01.2023 від Салтівської окружної прокуратури м.Харкова отримано відзив на апеляційні скарги (вх.824; направлено на адресу суду у межах встановленого судом строку), згідно з прохальною частиною якого прокуратура просить апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 залишити без задоволення, рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21.11.2022 у справі №922/547/22 - без змін.
У відзиві прокурор зазначає наступне:
- ІНФОРМАЦІЯ_7 має право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або конкурсу. У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу. У розглядуваному випадку, за відсутності жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об'єкту нерухомого майна в оренді відповідача-3, ІНФОРМАЦІЯ_7 незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Тобто, відповідне рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства та може бути визнаний недійсним;
- право власності на комунальне майно належить територіальним громадам, від імені та в інтересах яких діють відповідні органи місцевого самоврядування. Прийняття органом місцевого самоврядування рішень попри встановлену законом процедуру приватизації не буде відображати волю територіальної громади як власника комунального майна, оскільки її інтереси визначаються доцільністю, економністю та ефективністю використання майна;
- у розглядуваному випадку відсутній критерій законності та добросовісності набуття майна у власність орендарем (відповідачем-3), а тому позбавлення такої особи майна не суперечить принципам, встановленим ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод;
- помилковими є доводи апелянтів щодо відсутності правових підстав для визнання спірного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень недійсним. Спірний правочин порушує інтереси держави в особі територіальної громади м.Харкова, що суперечить ч.1 ст.203, ст.228 ЦК України. Оскаржуваний договір купівлі-продажу також суперечить ст.345 ЦК України, яка визначає, що приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом, та нормам Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» у частині недотримання на момент його укладення вимог щодо способу приватизації спірного майна;
- доводи апелянтів щодо необхідності застосування строків позовної давності не спростовують висновків суду першої інстанції. Прокурор довідався про факт порушення процедури продажу спірних нежитлових приміщень лише після отримання слідчим у кримінальному провадженні №420172201080000002 дозволу на тимчасовий доступ до цих договорів та вилучення їх копій на підставі ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_11 від 06.02.2019 у справі №639/687/19, у тому числі щодо приватизації спірних приміщень. Таким чином, позовну давність прокурором не пропущено. Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено в рішенні про неможливість бути обізнаним прокурору про порушення права територіальної громади, а також допущено правильне тлумачення закону про початок перебігу позовної давності (ст.261 ЦК України).
15.02.2023 від ІНФОРМАЦІЯ_3 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява (вх.№1895) про зупинення провадження у справі, в якій заявник просить зупинити провадження у справі №922/547/22 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності ІНФОРМАЦІЯ_12 у складі Верховного Суду справи №925/1133/18 та оприлюднення повного тексту постанови.
16.02.2023 від ІНФОРМАЦІЯ_2 на поштову адресу суду отримано заяву (вх.2012), до якої, на виконання вимог ухвали суду від 09.01.2023, додано докази доплати судового збору в розмірі 0,04 грн. (платіжне доручення №6 від 26.01.2023).
Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.02.2023 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_2 та апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_3 на рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21.11.2022 у справі №922/547/22 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №925/1133/18.
Від ІНФОРМАЦІЯ_3 20.03.2023 отримано заяву (вх.3107), до якої, на виконання вимог ухвали суду від 09.01.2023, додано докази доплати судового збору в розмірі 0,04 грн. (платіжне доручення №86 від 10.03.2023).
У зв'язку зі звільненням у відставку головуючого судді ОСОБА_9 та відпусткою судді ОСОБА_11 , яка входить до складу колегії суддів, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 07.08.2025, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду апеляційних скарг сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_1 , суддя ОСОБА_2 , суддя ОСОБА_3 .
Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.09.2025, зокрема, прийнято справу №922/547/22 до провадження; поновлено апеляційне провадження у справі №922/547/22; призначено розгляд апеляційних скарг відповідачів-1, 2 на рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21.11.2022 у справі №922/547/22 на 30.09.2025 о 10:30год.; запропоновано сторонам у строк по 24.09.2025 (включно) надати письмові пояснення у справі з урахуванням висновків, викладених у постанові ІНФОРМАЦІЯ_13 від 11.06.2024 у справі №925/1133/18.
На поштову адресу суду 24.09.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшли письмові пояснення (вх.11334; у межах встановленого судом строку), згідно з прохальною частиною яких заявник просить зупинити провадження у справі до розгляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності ІНФОРМАЦІЯ_12 справи №922/1414/20.
За коротким змістом пояснень відповідач-1 зазначає наступне. Приватизація спірних приміщень хоча і була розпочата до набрання чинності Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна», проте процедуру продажу здійснено після набрання чинності означеним Законом 07.03.2018. Укладено оспорюваний договір купівлі-продажу 21.11.2018. Відтак, підлягає застосуванню спеціальний строк позовної давності, визначений в абз.2 ч.2 ст.30 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», який становить три місяці. Отже, у цьому випадку останнім днем тримісячного строку позовної давності було 21.02.2019.
Разом з тим, ІНФОРМАЦІЯ_7 зазначає, що початок строку звернення до суду з позовом пов'язаний з моментом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. Оскільки позивачем є прокурор, який не був стороною спірного правочину, то строк позовної давності оскарження договору №5650-В-С для прокурора почався саме з дати державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав права власності на майно за набувачем цього майна - ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_5 ", тобто 26.12.2018 та, відповідно, сплив 26.03.2019.
Позовна заява прокурора подана до суду першої інстанції 08.02.2022, тобто із суттєвим пропуском строку. Прокурор з клопотанням про поновлення строку позовної давності до суду не звертався, об'єктивних та поважних причин пропуску строку звернення до суду за захистом прав та інтересів не надав. Означене, за наявності заяв відповідачів-1, 2 про застосування наслідків спливу строку позовної давності, свідчить про наявність підстав для відмови в позові.
Від Харківської обласної прокуратури 25.09.2025 через підсистему «Електронний суд» отримано письмові пояснення (вх.11370; сформовані в підсистемі «Електронний суд» 24.09.2025, тобто в межах встановленого судом строку), згідно з якими прокуратура просить розглянути справу з урахуванням висновків ІНФОРМАЦІЯ_13 , відмовити у задоволенні апеляційних скарг ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 у повному обсязі, рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21.11.2022 у справі №922/547/22 залишити в силі.
Прокуратура у своїх поясненнях звертає увагу на наступне:
- з урахуванням того, що ІНФОРМАЦІЯ_7 представляє інтереси громади міста Харкова, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі, як і ІНФОРМАЦІЯ_2 , прокурором самостійно подано позов;
- відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах (відповідного суб'єкта владних повноважень), означає відсутність відповідного суб'єкта владних повноважень, якого належить повідомляти у порядку, визначеному абз.3 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру»;
- вимога про визнання незаконним та скасування рішення міської ради є належним та ефективним способом захисту.
У судове засідання ІНФОРМАЦІЯ_1 30.09.2025 з'явилися прокурор та представник відповідачів-1, 2. Відповідач-3 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про наявність поважних причин неявки суд завчасно не повідомив. Належне повідомлення останнього про дату, час та місце судового засідання підтверджене матеріалами справи.
Представник відповідачів-1, 2 підтримав викладене за змістом письмових пояснень ІНФОРМАЦІЯ_3 клопотання про зупинення провадження у справі. Прокурор проти задоволення означеного клопотання заперечив.
При розгляді клопотання ІНФОРМАЦІЯ_3 про зупинення провадження у справі №922/547/22 до розгляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності ІНФОРМАЦІЯ_12 справи №922/1414/20 судовою колегією враховано наступне.
У силу приписів п.7 ч.1 ст.228 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Як установлено судовою колегією, ухвалою від 11.09.2025 прийнято до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності ІНФОРМАЦІЯ_12 у складі Верховного Суду справу №922/1414/20 за касаційними скаргами ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_14 " на постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.03.2021 і рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10.09.2020.
Як убачається зі змісту ухвали ІНФОРМАЦІЯ_15 від 30.07.2025 про передачу справи №922/1414/20 на розгляд палати, підставою передачі справи №922/1414/20 на розгляд палати є необхідність відступити від висновків ІНФОРМАЦІЯ_15 , викладених у постановах: від 09.10.2024 у справі №922/4250/19, від 04.12.2024 у справі №922/801/21, від 13.11.2024 у справі №922/2008/21, від 16.10.2024 у справі №922/979/21, від 09.10.2024 у справі №922/4361/19 про те, що до позовів прокурора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладених у процесі його приватизації до 07.03.2018, що подані до суду після 07.03.2018 (включно) та перебіг позовної давності по яким розпочався (за встановленими судами обставинами) після 07.03.2018 (включно) підлягає застосуванню загальна, а не спеціальна позовна давність, передбачена ч.2 ст.30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", незалежно від дня, визначеного початком перебігу позовної давності.
Натомість оспорюваний у межах справи №922/547/22 договір купівлі-продажу нежитлових будівель №5650-В-С датований 21.11.2018 (тобто, після 07.03.2018), що свідчить про відсутність подібності правовідносин у розглядуваній справі №922/547/22 та у справі №922/1414/20, до розгляду в касаційному порядку якої просить зупинити провадження ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Відтак, судова колегія не встановила наявності у цій справі правової проблеми, що передана на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності ІНФОРМАЦІЯ_12 , а отже і підстав для зупинення провадження у справі №922/547/22.
Представник відповідачів-1, 2 у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційних скарг з мотивів, що були в них викладені. Прокурор проти задоволення вимог апеляційних скарг заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності відповідача-3.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів ІНФОРМАЦІЯ_1 встановила наступне.
Новобаварською окружною прокуратурою м.Харкова здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017221080000002 від 04.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 КК України. Відомості в ЄРДР внесені за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна ІНФОРМАЦІЯ_8 .
06.03.2019 у ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 06.02.2019 (справа №639/687/19) в ІНФОРМАЦІЯ_2 було проведено вилучення низки приватизаційних справ, у тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 . Під час вивчення вказаної справи встановлено певні обставини.
На підставі договору оренди №1377 від 01.11.2017, укладеного між ІНФОРМАЦІЯ_2 (орендодавець) та ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_5 » (орендар), в останнього в оренді перебували нежитлові приміщення 2-го поверху №17-:-20, 28, 29, 44-:-48 площею 110,2кв.м. та 1/4 частина місць загального користування №XV, XVI площею 5,7кв.м. загальною площею 115,9кв.м. у нежитловій будівлі літ.“А-3» за адресою: АДРЕСА_2 .
За умовами п.3.1 договору оренди вартість об'єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна та станом на 21.08.2017 складала 385 145,00 грн. без ПДВ.
Згідно з п.5.2 договору оренди орендар має право здійснювати ремонт, реконструкцію орендованого майна у встановленому порядку за наявності письмової згоди орендодавця.
Пунктом 5.3 договору оренди погоджено, що орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід'ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід'ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об'єкта оренди у власність. Поліпшення, зроблені без згоди орендодавця, які неможливо відокремити без пошкодження орендованого майна, не породжують зобов'язання орендодавця відшкодувати їх вартість.
Умовами п.5.6 договору оренди сторони погодили, що орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.
Договір діє з 01.11.2017 до 01.10.2020 (п.10.1 договору оренди).
Листом вих.№11-15-01 від 15.11.2017 ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_5 » звернулось до відповідача-2 (вх.№17193 від 15.11.2017), в якому просило дозволити приватизацію орендованих нежитлових приміщень.
На підставі означеного звернення ІНФОРМАЦІЯ_8 прийнято рішення на 18 сесії ІНФОРМАЦІЯ_3 7 скликання “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова» від 21.02.2018 №1008/18, про приватизацію вказаного об'єкту нерухомого майна шляхом викупу (п.41 додатку до цього рішення).
Листом вих.№02-27-01 від 27.02.2018 ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_5 » звернулось до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просило для проведення незалежної експертної оцінки при приватизації нежитлових приміщень призначити суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_12 .
Відповідач-2 листом №2566 від 28.02.2018 звернувся до суб'єкта оціночної діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_12 з пропозицією провести оцінку нежитлових приміщень з метою визначення вартості об'єкта для приватизації шляхом викупу.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_12 складено звіт про оцінку нерухомого майна, затверджений ІНФОРМАЦІЯ_2 03.03.2018. Відповідно до звіту вартість майна станом на 28.02.2018 без ПДВ складає 327 946,00 грн.
21.11.2018 між ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_5 » (покупець) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (продавець) укладено договір №5650-B-C купівлі - продажу нежитлових приміщень, орендованих ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_5 ».
Відповідно до розділу 2 означеного договору ціна продажу об'єкту приватизації становить 327 946,00 грн. без ПДВ (разом з ПДВ 393 535,20 грн.).
Рішенням державного реєстратора ІНФОРМАЦІЯ_16 ОСОБА_13 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №44895340 від 28.12.2018 зареєстровано право власності за ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_5 » на нежитлові приміщення 2-го поверху №17-:-20, 28, 29, 44-:-48 площею 110,2кв.м. у нежитловій будівлі літ. “А-3» за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням державного реєстратора ІНФОРМАЦІЯ_16 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №44897621 від 28.12.2018 зареєстровано право власності за ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_5 » на 1/4 частину місць загального користування 2-го поверху №XV, XVI площею 5,7кв.м. у нежитловій будівлі літ. “А-3» за адресою: АДРЕСА_2 .
У позовній заяві прокурор зазначає, що рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 про надання дозволу на проведення приватизації нежитлових приміщень шляхом викупу є незаконним з огляду на наступне. У виключних випадках продаж об'єктів нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, може бути проведений шляхом викупу орендарем, зокрема якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, у розмірі не менше як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна. У даному випадку TOB “ ІНФОРМАЦІЯ_5 » не здійснило жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об'єкту нерухомого майна у нього в оренді, а саме з 01.11.2017 по 15.11.2017, тобто по день подачі заяви ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_5 » до міської ради для викупу. У звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заяві ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_5 » з проханням надати дозвіл на приватизацію, а також у всій приватизаційній справі будь-які відомості про такі поліпшення відсутні. ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_5 » до органу приватизації, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не подавало документи, передбачені п.2.2 Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час оренди, під час приватизації. Станом на 21.08.2017 ринкова вартість орендованих об'єктів нерухомого майна без ПДВ складала 385 145,00 грн., а станом на момент приватизації - 327 946,00 грн. без ПДВ. Майно до звернення із заявою про приватизацію перебувало у користуванні ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_5 » лише 15 днів. Вказане, за твердженнями прокурора, свідчить про те, що жодних поліпшень, тим більше на 25 відсотків, не проводилось. Відтак, ІНФОРМАЦІЯ_7 незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Тобто, відповідне рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства та може бути визнаний недійсним, а нежитлові приміщення підлягають поверненню ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Судова колегія враховує наступне.
Оцінюючи підставність (процесуальну дієздатність) прокурора на звернення до суду з позовом у межах справи №922/547/22, ІНФОРМАЦІЯ_17 виснував про наявність у прокурора достатніх правових підстав для звернення до суду з позовом у захист інтересів держави, з урахуванням того, що ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка представляє інтереси громади міста Харкова, є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, а також враховуючи, що звернення прокурора до суду у даній справі спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час відчуження об'єктів нерухомості з комунальної власності.
Правомірність самостійного звернення прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави без визначення компетентного органу, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_7 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , які, за твердженнями прокурора, порушили інтереси держави, є відповідачами у справі, а інший орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, відсутній, наразі цілком відповідає актуальним правовим висновкам ІНФОРМАЦІЯ_13 , викладеним у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 зі спору, що виник із подібних правовідносин, до завершення касаційного перегляду якої зупинялося апеляційне провадження в розглядуваній справі №922/547/22, в якій зроблено наступні висновки:
1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:
- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;
- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;
2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:
- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
Наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді відповідачами-1, 2 за змістом апеляційних скарг не оспорюється.
Підставою позовних вимог є те, що ІНФОРМАЦІЯ_7 незаконно обрала спосіб приватизації майна шляхом викупу орендарем.
Як убачається з матеріалів справи, 21.02.2018 ІНФОРМАЦІЯ_8 7 скликання прийнято рішення №1008/18 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова", згідно з яким з метою найбільш ефективного використання нежитлового фонду м.Харкова та поповнення бюджету міста Харкова, на підставі Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва», ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2017-2022 р.р.", затвердженої рішенням 13 сесії ІНФОРМАЦІЯ_3 7 скликання від 21.06.2017 №691/17, керуючись ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ІНФОРМАЦІЯ_7 вирішила провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова, зокрема ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_5 » шляхом викупу (додаток до рішення, п.41).
Відповідно до пункту 1.1 Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2017-2022 рр. її розроблено відповідно до Конституції України, ЦК України, ГК України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.
У програмі визначено мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2017-2022 рр. (п.1.2 Програми приватизації).
Згідно з п.3.1 Програми приватизації ініціатива щодо приватизації об'єктів комунальної власності може виходити як від Управління, так і від інших виконавчих органів ІНФОРМАЦІЯ_3 , осіб, які можуть бути покупцями відповідно до законодавства. Ініціатива щодо визначення способу приватизації належить Управлінню.
Відповідно до п.3.3 Програми приватизації приватизація об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України та цією Програмою.
Викуп застосовується щодо об'єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом (п.3.4 Програми приватизації).
Згідно з п.3.5 Програми приватизації орендарі, що виявили бажання приватизувати орендоване майно, подають до Управління заяву про включення такого майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації.
Управлінням готується проект рішення сесії ІНФОРМАЦІЯ_3 з переліками об'єктів, що пропонуються для приватизації за способами їх приватизації (п.3.7 Програми приватизації).
Пунктом 3.8 Програми приватизації визначено, що рішення про затвердження переліків об'єктів, що підлягають приватизації, приймаються на пленарному засіданні сесії ІНФОРМАЦІЯ_3 за поданням Управління.
Після затвердження на сесії ІНФОРМАЦІЯ_3 переліків об'єктів, що підлягають приватизації, Управління здійснює заходи щодо приватизації об'єктів відповідно до чинного законодавства (п.3.9 Програми приватизації).
Згідно з п.7.1 Програми приватизації відчуження об'єктів комунальної власності здійснюється із урахуванням вимог ЦК України, ГК України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також інших законодавчих та нормативно-правових актів у цій сфері.
У силу приписів ч.4 ст.3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції станом на момент виникнення правовідносин) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
З огляду на вартість спірного майна, яка не перевищує 250 000 000,00 грн. за даними звіту про оцінку майна, нормативним актом, який регулює відчуження такого об'єкту нерухомого майна є Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Відповідно до ст.3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції станом на момент виникнення правовідносин) приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється, у тому числі, шляхом викупу.
Викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об'єкта встановлюється ІНФОРМАЦІЯ_18 (ч.ч.1, 3 ст.11 означеного Закону).
Згідно з п.1 ч.1 ст.18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об'єктів групи "А" (до яких, зокрема, належить окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташоване) здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Як зазначено вище, порядок викупу встановлений ІНФОРМАЦІЯ_18 . На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений наказом ІНФОРМАЦІЯ_18 від 02.04.2012 №439 (далі - Порядок №439).
Згідно з пунктом 8.1 Порядку №439 викуп об'єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об'єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено чинним законодавством України.
Відповідно до п.8.2 Порядку №439 ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.
Виходячи з аналізу наведених норм, ІНФОРМАЦІЯ_19 дійшов висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_7 має право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , має право укласти відповідний договір купівлі-продажу за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об'єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна. Подібні правові висновки викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №922/623/20, у постановах ІНФОРМАЦІЯ_15 від 04.02.2025 у справі №922/1076/22, від 17.09.2024 у справі №922/984/20, від 17.09.2024 у справі №922/787/20.
Оцінка майна, яке підлягає приватизації, провадиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1891 від 10.12.2003.
Відповідно до абз.6 п.73 названої Методики (у редакції станом на дату прийняття ІНФОРМАЦІЯ_8 оспорюваного рішення) порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється ІНФОРМАЦІЯ_20 . Порядком також визначається процедура ідентифікації невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).
Наказом ІНФОРМАЦІЯ_18 №377 від 27.02.2004 затверджено Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації.
Невід'ємними поліпшеннями орендованого майна - є здійснені орендарем за час оренди заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості (п.1.1 Порядку).
Згідно з п.2.1 названого Порядку ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна є встановлення суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей (далі - поліпшення), наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця. Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.
Пункт 2.2 означеного Порядку визначає перелік документів, що підтверджують здійснення орендарем поліпшень, які подаються ним до органу приватизації,а саме: договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти; погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо; аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи; довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв'язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень; інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.
Частиною 1 ст.74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судовою колегією встановлено та не заперечується сторонами, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що орендарем - ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_5 " здійснювались будь-які поліпшення орендованих ним приміщень за договором оренди №1377 від 01.11.2017, як і не містять доказів подання орендарем (відповідачем-3) підтверджувальних документів про здійснення поліпшень відповідно до Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації.
Як обґрунтовано зауважив прокурор за змістом позовної заяви, у звіті про оцінку майна від 28.02.2018 відсутні будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи в орендованих нежитлових приміщеннях, у тому числі невід'ємні поліпшення.
Також правильними є посилання прокурора на те, що поліпшень вартістю 25% від вартості орендованого майна не проводилось, оскільки станом на 21.08.2017 ринкова вартість орендованого майна складала 385 145,00 грн. без ПДВ, а станом на момент приватизації 327 946,00 грн. без ПДВ.
Судова колегія також враховує, що відповідач-3 звернувся з відповідним листом про приватизацію після спливу 15 днів з моменту надання йому майна в оренду.
Такий короткий строк від дати договору оренди до прийняття ІНФОРМАЦІЯ_8 рішення про приватизацію шляхом викупу ще раз свідчить не тільки про те, що третій відповідач не робив передбачених законом поліпшень нерухомого майна, але й про те, що він не міг визначатися органом приватизації, як добросовісний орендар, який відповідно до ст. 777ЦК України (на яку посилаються апелянти) має переважне право на приватизацію орендованого майна, оскільки за таким коротким терміном у два тижні не міг проявити якості добросовісного орендаря.
Відтак, обґрунтованим є висновок ІНФОРМАЦІЯ_4 про те, що рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 в оскаржуваній частині прийняте з порушенням вимог Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2017-2022 рр. У цьому випадку умови, передбачені п.1 ч.1 ст.18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", були відсутні, а, отже, відсутні підстави для приватизації відповідачем-3 спірного нерухомого майна шляхом викупу.
Отже, доводи прокурора про те, що ІНФОРМАЦІЯ_7 незаконно обрала спосіб приватизації спірного нерухомого майна шляхом викупу орендарем знайшли своє підтвердження.
За змістом апеляційних скарг відповідачі-1, 2 посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_8 та ІНФОРМАЦІЯ_2 дотримано спосіб та порядок проведення процедури приватизації спірних нежитлових приміщень, оскільки: вирішення питань приватизації майна, що є у комунальній власності, у тому числі прийняття відповідних правових актів, належить до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад; ст.289 ГК України та ч.2 ст.777 ЦК України визначають переважне право орендаря, який належно виконує свої обов'язки за договором, на викуп об'єкта оренди; положення ст.11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» не встановлюють обмежень щодо застосування законодавчих актів при проведенні приватизації об'єктів нерухомого майна шляхом викупу.
Східний апеляційний господарський суд звертає увагу, що у Рішенні Конституційного Суду України від 10.12.2009 №31-рп/2009 у справі №1-46/2009, на яке посилаються апелянти, роз'яснено, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму військового майна, що є річчю, яка не вилучена, не обмежена у цивільному обороті і може бути предметом договору найму (оренди), у разі продажу такого майна має переважне право перед іншими особами на його придбання.
Водночас у Рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2000 №14-рп/2000 у справі №1-16/2000 за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні №163 «Черемшина» щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (справа про визначення способу малої приватизації), роз'яснено, що право органів, які здійснюють функції розпорядження державною власністю, самостійно визначати спосіб приватизації обмежується випадками, передбаченими законом.
За змістом п.1 ч.1 ст.18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
З наведеного випливає, що ІНФОРМАЦІЯ_7 має право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме ІНФОРМАЦІЯ_21 , має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом. У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об'єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна (про що вже зазначалося вище за текстом постанови).
Тож помилковим є твердження апелянтів про те, що ІНФОРМАЦІЯ_7 як орган місцевого самоврядування мала право самостійно обирати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування наведених законодавчих обмежень.
Положення ст.289 ГК України та ст.777 ЦК України (на які посилаються апелянти), якими встановлювалося переважне право наймача перед іншими особами на придбання у разі продажу речі, переданої у найм, є загальними. Водночас, спеціальним законом, який у розглядуваному випадку регулює порядок приватизації об'єктів малої приватизації, зокрема шляхом викупу, є Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
Крім того, як зазначалося вище за текстом постанови, третій відповідач не набув статусу добросовісного орендаря на час прийняття органом місцевого самоврядування рішення про продаж йому майна, оскільки його оренда з часу укладення договору оренди тривала лише два тижні.
Аргументи скаржників у цій частині фактично ґрунтуються на власному тлумаченні норм права, якими врегульовано спірні правовідносини.
Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування пункту 41 додатку до рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 №1008/18 від 21.02.2018 ІНФОРМАЦІЯ_19 зауважує.
ІНФОРМАЦІЯ_22 неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи, оскільки зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням. Схожі за змістом правові висновки викладено в постановах ІНФОРМАЦІЯ_13 від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 28.09.2022 у справі №483/448/20, від 05.07.2023 у справі №912/2797/21, від 12.09.2023 у справі №910/8413/21, від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 (до касаційного розгляду якої зупинялося апеляційне провадження у справі №922/547/22).
При цьому, якщо таке рішення не відповідає закону, воно не створює тих наслідків, на які спрямоване. Тому немає потреби оскаржувати таке рішення - позивач може обґрунтовувати свої вимоги, зокрема, незаконністю такого рішення.
З огляду на те, що на час звернення прокурора з розглядуваним позовом до господарського суду вже був реалізований пункт 41 додатку до рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.02.2018 №1008/18 та вичерпав свою дію виконанням, а саме шляхом укладення 21.11.2018 договору купівлі-продажу №5650-В-С між відповідачем-2 та відповідачем-3, визнання незаконним і скасування такого рішення не може забезпечити ефективного захисту прав територіальної громади.
Враховуючи означене, помилковим є висновок ІНФОРМАЦІЯ_4 про задоволення вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування пункту 41 додатку рішення 18 сесії ІНФОРМАЦІЯ_3 7 скликання “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова» від 21.02.2018 №1008/18.
Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21.11.2018 №5650-В-С судова колегія зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Частинами 1 - 3, 5 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Судом апеляційної інстанції вище за текстом постанови встановлено, що договір купівлі-продажу від 21.11.2018 №5650-В-С укладений на виконання рішення 18 сесії ІНФОРМАЦІЯ_3 7 скликання “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова» від 21.02.2018 №1008/18, яке прийнято відповідачем-1 по відношенню до відповідача-3, ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_5 " з порушенням спеціального законодавства щодо приватизації нежитлових приміщень. Означене, у свою чергу, свідчить про наявність порушень чинного законодавства під час укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведеність та обґрунтованість позовних вимог прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21.11.2018 №5650-В-С, укладеного між ІНФОРМАЦІЯ_2 та ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_5 ".
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_5 » повернути ІНФОРМАЦІЯ_6 в особі ІНФОРМАЦІЯ_3 нежитлові приміщення ІНФОРМАЦІЯ_19 зауважує наступне.
У розглядуваному випадку вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, пред'явлена саме стороні цього правочину - ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_5 ", внаслідок чого має розглядатися за правилами реституції.
За висновками Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності ІНФОРМАЦІЯ_12 від 29.05.2025 у справі №922/3727/19, саме застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину (реституція) є належним та ефективним способом захисту права власності територіальної громади міста.
Приймаючи до уваги, що вище за текстом постанови судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21.11.2018 №5650-В-С, ІНФОРМАЦІЯ_19 погоджується з висновком ІНФОРМАЦІЯ_4 про те, що позовні вимоги про зобов'язання ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_5 » повернути ІНФОРМАЦІЯ_6 в особі ІНФОРМАЦІЯ_3 нежитлові приміщення також є доведеними та обґрунтованими.
Разом з тим, під час розгляду справи №922/547/22 судом першої інстанції ІНФОРМАЦІЯ_8 та ІНФОРМАЦІЯ_2 за змістом відзивів на позовну заяву заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч.1 ст.258 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
У постанові ІНФОРМАЦІЯ_13 від 17.10.2018 у справі №362/44/17 міститься висновок про те, що позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів. Подібні правові висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №911/3736/21, від 01.04.2025 у справі №629/6198/21.
У справі, що переглядається, прокурор звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 з позовом 08.02.2022.
За змістом позовної заяви в межах справи №922/547/22 прокурор посилається на те, що Новобаварською окружною прокуратурою м.Харкова здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017221080000002 від 04.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України.
У ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 06.02.2019 у справі №639/687/19 в ІНФОРМАЦІЯ_2 06.03.2019 було проведено вилучення ряду приватизаційних справ, у тому числі щодо приватизації спірних приміщень ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_5 ».
За твердженнями прокурора, про порушення, які свідчать про незаконність набуття ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_5 » нежитлових приміщень, прокурору стало відомо лише за результатами опрацювання отриманих 06.03.2019 матеріалів приватизаційних справ.
ІНФОРМАЦІЯ_23 за змістом оскаржуваного рішення виснував, що прокурором подано позовну заяву в межах строку позовної давності, оскільки строк позовної давності щодо звернення прокурором до суду сплив 05.03.2022 (3 роки з 06.03.2019 - після вилучення документів, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення відповідача-1), а позовна заява скерована до суду через поштову установу 08.02.2022.
За змістом поданих до ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційних скарг ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_7 наполягають на тому, що до вимог прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» встановлено скорочену позовну давність тривалістю три місяці.
Судова колегія зауважує, що викладений вище за текстом постанови висновок про те, що у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним пункту додатка до рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 та його скасування слід відмовити з підстав обрання прокурором неналежного способу захисту, виключає необхідність дослідження перебігу позовної давності щодо цієї позовної вимоги прокурора.
Стосовно застосування строку позовної давності до інших позовних вимог прокурора (про визнання недійсним договору та застосування наслідків його недійсності) суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити наступне.
07.03.2018 набрав чинності Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна».
Відповідно до абз.2 ч.2 ст.30 означеного Закону строк позовної давності для звернення з позовом про відмову в затвердженні протоколу аукціону, визнання недійсними результатів приватизації об'єкта малої приватизації або договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації становить три місяці.
Згідно з п.2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» приватизація (продаж) об'єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об'єктів, за якими після завершення процедури продажу відбувається оформлення договору купівлі-продажу.
Водночас, у постановах Верховного Суду від 06.06.2023 у справі №922/4169/19, від 09.07.2025 у справі №922/534/22, від 05.02.2025 у справі №922/646/22 зазначено, що пункт 2 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачає винятки щодо застосування положень законодавства про приватизацію саме стосовно здійснення та завершення самої процедури приватизації об'єктів, та не може застосовуватися до норм цього Закону, якими встановлено строк позовної давності для звернення з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації.
Таким чином, з моменту набрання чинності Законом України №2269 від 18.01.2018 "Про приватизацію державного і комунального майна" (з 07.03.2018) позовна давність для звернення з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації становить три місяці.
Водночас, зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про те, що . ІНФОРМАЦІЯ_17 не врахував означені норми права та висновки Верховного Суду. Суд першої інстанції, обмежившись посиланням на те, що прокурор звернувся до суду в межах строків загальної позовної давності, не застосував положення ч.2 ст.30 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", які підлягали застосуванню.
Судова колегія відхиляє посилання прокурора на те, що питання скороченої позовної давності не було предметом розгляду суду першої інстанції. Так, суд апеляційної інстанції наголошує на принципі jura novit curia ("суд знає закони"), з урахуванням якого неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин (у розглядуваному випадку невірне розуміння сторонами тривалості строків позовної давності) не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (які у розглядуваному випадку визначають спеціальну скорочену позовну давність до вимог прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкту приватизації).
Відтак, оскільки перебіг позовної давності почався з 06.03.2019 (після вилучення приватизаційних справ), що підтверджено самим прокурором безпосередньо за змістом позовної заяви, та відповідно до ч.2 ст.30 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" щодо вимог про визнання договору недійсним сплинув 06.06.2019, а позов у цій справі прокурором пред'явлено 08.02.2022, остільки прокурор звернувся з даним позовом до суду з пропуском позовної давності (без клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності та без наведення поважності причин пропуску такого строку), що є підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання договору недійсним.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору, належить відмовити і в похідних позовних вимогах про застосування наслідків недійсності правочину, а саме про повернення майна.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У цій справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21.11.2022 у справі №922/547/22 підлягає скасуванню як таке, що ухвалене за наслідками неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права (незастосуванням норм, які підлягали застосуванню), з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відмова у задоволенні позовних вимог відповідно до положень ст.129 ГПК України має наслідком залишення витрат за подання позовної заяви за Харківською обласною прокуратурою.
Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідачів, керуючись положеннями ч.9 ст.129 ГПК України, ІНФОРМАЦІЯ_19 покладає на скаржників (відповідачів-1, 2) їх судові витрати за подання апеляційних скарг.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, ІНФОРМАЦІЯ_19 , -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 задовольнити.
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_3 задовольнити.
Рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21.11.2022 у справі №922/547/22 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Керівника Салтівської окружної прокуратури м.Харкова відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 10.10.2025.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3