вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" жовтня 2025 р. Справа№ 925/17/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Коротун О.М.
при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Стовбун О.Й.;
від відповідача: Петренко Ю.О. (поза межами приміщення суду),
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Вікторія-Транс Україна"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.05.2025 року (повний текст рішення складено 21.05.2025 року)
у справі №925/17/25 (суддя Г.М.Скиба)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизель Транзит"
до Приватного підприємства "Вікторія-Транс Україна"
про стягнення 94 597,70 грн заборгованості за договором комісії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дизель Транзит" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "Вікторія-Транс Україна" (далі - відповідач) про стягнення 94 597,70 грн, з них: 87 227,42 грн основного боргу, 7 370,28 грн 3% річних, а також про відшкодування судових витрат в загальній сумі 13 028,00 грн (зокрема: 3 028,00 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу).
Позовні вимоги мотивовані тим, неналежним виконанням відповідачем умов договору від 29.01.2021 №UA130 (2).
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.05.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "Вікторія-Транс Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизель Транзит" 87 227,42 грн основного боргу, 7 370,28 3% річних та 3 028 грн судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Приватне підприємство "Вікторія-Транс Україна" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 19.05.2025 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Черкаської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
Так, за твердженням скаржника за 2021, 2022 роки підприємством було сплачено відповідачу 4777184,82 грн. В цей же період заправлення пальним за розрахунком підприємства було здійснено на загальну суму 4773107,92 грн. Тобто, заборгованості немає, а є переплата у розмірі 4076,90 грн.
Пори цьому, за твердженням скаржника, до початку повномасштабного вторгнення РФ, скаржник припинив діяльність на ворожій території, а заявлення позивачем про здійснення заправок на Росії згідно доданого до позову реєстру після 22.02.2022 року, є безпідставним.
Водночас, скаржник наголосив, що станом на момент звернення з позовом до суду, жоден із зазначених документів (рахунок на оплату № 548 від 24.02.2022 року на суму 105761,25 грн за заправку з 01.02.22 року по 24.02.22 року; рахунок № 649 від 03.03.2022 року на суму 113729,17 грн за заправку до 01.03.2022 року; реєстр від 28.02.2022 року заправок за лютий 2022 року; акт про передачу наданих послуг від 28.02.2022 року за лютий 2022 року; акт звірки взаємних розрахунків за період січень 2021 - жовтень 2023 року від позивача ні в електронному виді, ні у паперовій формі, не надходив. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
При цьому, за твердженням скаржника, в ході розгляду справи, Господарський суд Черкаської області звернув увагу позивача на відсутність доказів направлення рахунків на оплату №ДТ00-000548 від 24.02.2022 року, ДТ00-000649 від 03.03.2022 року відповідачеві (ухвала від 12.03.2025 року) та тричі, ухвалами від 12.03.2025 року, 02.04.2025 року, 21.04.2025 року, витребував у позивача зазначені рахунки з доказами вручення відповідачеві. Позивач таких доказів суду не надав та в засіданні 08.05.2025 року його представник пояснив суду, що у позивача такі докази відсутні.
Крім того, скаржник вказав, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого припущення, що всі операції заправки автотранспорту відповідача на території Росії фіксувалися автоматично і інформація передавалась без втручання людини на сервери компанії Петрол Трейд Юроп УАБ, які розміщені за межами території Росії, оскільки у п. 3.1. договору зроблене посилання на сайт Петрол Трейд Юроп УАБ: www.petrolplus.ru, як джерело інформації ціни пального на АЗС. Це з великою вірогідністю свідчить про розміщення серверів на території Росії та доводить неправдивість обґрунтувань позивача і невідповідність висновків суду.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2025 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Коротун О.М., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Вікторія-Транс Україна" на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.05.2025 року у справі №925/17/25. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
25.06.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 19.05.2025 року у справі № 925/17/25 без змін.
Разом з цим, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що твердження скаржника про неотримання рахунків на оплату № 548 від 24.02.2022 року на суму 105761,25 грн, рахунку № 649 від 03.03.2022 року, на суму 113729,17 грн нічим не підтверджені та не заслуговують на увагу, Скаржник неодноразово повідомлявся про наявність боргу і ніяким чином дане питання не врегульовував. Натомість, отримання інших документів скаржником не заперечувалось.
Крім того, за твердженням представника позивача, позивачем було проведено звірку заборгованості по заправках автомобілів відповідача та їх оплаті за період з 01.02.2022 по 28.02.2022, оформивши результати звірки Актом у виді єдиного двостороннього документу, з відображенням дати наданої послуги, об'ємів заправки, вартості заправки, дати вручення відповідачеві рахунку на оплату, дати оплати, сум заборгованості та сум переплати. Дані докази надсилались до суду.
При цьому, представник позивача зауважив, що не підписання актів зі сторони відповідача не звільняє від відповідальності та обов'язку щодо оплати за надані послуги.
Також були надані оригінали документів, в тому числі Рахунки на оплату послуг №ДТ00-000548 від 24.02.2022, ДТ00-000649 від 03.03.2022 року.
Дані документи надсилались скаржнику електронною поштою, Укрпоштою, Новою поштою та залишились проігнорованими та не підписаними, і тільки під час судового процесу надані заперечення.
Тобто, за твердженням представника позивача, всі аргументи скаржника базуються на припущеннях і не підтверджено ніяким чином документально, хоча в них є дана можливість (вони перебувають на загальній системі оподаткування та надане пальне повинні оприбутковувати та списувати на власні потреби.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2025 року на підставі ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України призначено до розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства "Вікторія-Транс Україна" на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.05.2025 року у справі №925/17/25 та зобов'язано позивача надати суду письмові пояснення щодо основної заборгованості, а саме: за яким/якими рахунками на оплату (вказати номер та дату) виникла заборгованість в суму 87 227,42 грн.
Розгляд справи неодноразово відкладався на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.
03.09.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача на виконання ухвал Північного апеляційного господарського суду до останнього надійшли додаткові пояснення по справі, відповідно до яких позивач, зокрема, вказав, що рахунок на оплату № 548 від 24.02.2022 року на суму 105 761,25 грн ПП «ВІКТОРІЯ-ТРАНС УКРАЇНА» не сплачено; рахунок на оплату № 649 від 03.03.2022 року на суму 113 729,17 грн ПП «ВІКТОРІЯ-ТРАНС УКРАЇНА» не сплачено.
Крім того, за твердженням позивача, рахунки на оплату та акти взаємозвірки надсилались неодноразово на адресу відповідача. Будь-яких заперечень від відповідача не надходило. 07.09.2022 року, 27.04.2023 року позивач направляв через сервіс Нової пошти нагадування про заборгованість та акти звірки взаємних розрахунків відповідачу (квитанції про відправку наявні в матеріалах справи).
Дані листи було залишено без відповіді, відповідачем заборгованість не погашена.
Водночас, представник позивача у даних поясненнях посилався на електронні рахунки на оплату та розсилку, які поросив долучити до матеріалів справи.
При цьому, представник скаржника вказав, що 07.11.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИЗЕЛЬ ТРАНЗИТ» направив на адресу ПП «ВІКТОРІЯ-ТРАНС УКРАЇНА» акт взаємних розрахунків за весь період співпраці. Прохання про погашення заборгованості залишилось невиконаним.
25.09.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшли додаткові пояснення по справі, відповідно до яких відповідач, зокрема, вказав, що рахунку на 87227,42 грн не існує.
Крім того, представник відповідача вказав, що доказів направлення рахунків на оплату №548 від
24.02.2022 року та №649 від 03.03.2022 року немає. Це не тільки щодо зазначених двох рахунків, а і реєстру від 28.02.2022 року заправок за лютий 2022; акту про передачу наданих послуг від 28.02.2022 року за лютий 2022; акту звірки взаємних розрахунків за період січень 2021 - жовтень 2023 року. Зазначені документи разом із двома рахунками з'явились як додатки до позову і раніше про них відповідачу не було відомо.
Разом з цим, представник відповідача зазначив, що відповідач ставить під сумнів будь-які нові докази, які позивач намагається долучити до справи на стадії апеляційного провадження.
Представник скаржника в судовому засіданні 01.10.2025 року Північного апеляційного господарського суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду Черкаської області скасувати.
Представник позивача в судовому засіданні 01.10.2025 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні. Рішення Господарського суду Черкаської області залишити без змін.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Колегія суддів розглянувши клопотання позивача про долучення до матеріалів справи нових доказів (електронні рахунки на оплату та розсилка), зазначає наступне.
Відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи повинні подавати докази до суду разом із поданням заяв по суті або у строк, встановлений судом для їх подання.
Водночас, господарський процесуальний кодекс України надає можливість особі подати докази поза межами встановленого законом або судом строку за умов, що особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї.
Водночас, колегією суддів встановлено, що скаржник не обґрунтував неможливість подання вказаних доказів до суду першої інстанції та не клопотав про поновлення строку для їх надання.
За таких обставин, колегія суддів залишає клопотання позивача про долучення до матеріалів справи відповідних доказів - без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дизель транзит" (комісіонер, виконавець) в особі директора Пилипейка В.Ю., що діє на підставі статуту і у відповідності до договору комісії №LT-28/10/2020 від 28.10.2020 року, укладеним з Закритим акціонерним товариством Петрол Трейд Юроп УАБ з однієї сторони та Приватним підприємством "Вікторія-Транс Україна" (комітент, замовник) в особі директора Овдієнка Р.Ф., що діє на підставі статуту було укладено договір №UA130 (далі - договір), відповідно до умов якого комісіонер зобов'язується передати, а комітент прийняти пластикові картки, за якими відповідачеві надавалися послуги по заправці його автотранспорту за межами митної території України.
Відповідно до п. п. 2.3.1, 2.3.2 договору, підприємство зобов'язується приймати від комісіонера по акту пластикові карти «ВСЮДИХІД ОНЛАЙН»/ПЕТРОЛ КОМПАНІ» («ВЕЗДЕХОД ОНЛАЙН»/»ПЕТРОЛ КОМПАНИ») і підписувати звірки взаємних розрахунків з наданням акту взаєморозрахунків з підписом і печаткою уповноваженої особи.
Згідно п. 2.3.3 договору відповідач зобов'язується приймати від позивача акти прийому-передач наданих послуг і звірки взаємних розрахунків, які є підтвердженням факту заправки підприємством дизельного палива по пластиковим карткам «ВСЮДИХІД ОНЛАЙН»/ПЕТРОЛ КОМПАНІ» («ВЕЗДЕХОД ОНЛАЙН»/»ПЕТРОЛ КОМПАНИ») за межами митної території України.
При одержанні підприємством від комісіонера рахунку-фактури і реєстрів до нього, а також акту звірки взаєморозрахунків та за відсутності висунутих заперечень підприємства в письмовій формі протягом 7 днів з моменту їх одержання, факт заправлення підприємства дизельним паливом за пластиковою картою вважається підтвердженим. Відповідно, після закінчення 7 днів з моменту їх одержання, зазначені документи вважаються прийнятими підприємством без претензій до комісіонера та є належними доказами, що підтверджують факт заправлення і узгодження всіх істотних умов (ціна, кількість, вид, якість) щодо відпуску дизельного палива.
Підприємство зобов'язано здійснювати оплату послуг з заправлення автотранспорту та додаткових послуг на умовах, передбачених цим договором та протоколом погодження (п. 2.3.5 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору, зокрема, ціна послу з заправлення автотранспорту, що діє між сторонами для розрахунку за цим договором, визначається на основі діючої ціни на автозаправній станції з умовами, передбаченими в протоколах, що є невід'ємною частиною цього договору.
Ціна дизельного палива та послуг з заправлення автотранспорту на АЗС фіксується в платіжній квитанції. Фактом надання послуг підприємству є чеки «ВСЮДИХІД ОНЛАЙН»/ПЕТРОЛ КОМПАНІ» («ВЕЗДЕХОД ОНЛАЙН»/»ПЕТРОЛ КОМПАНИ»). При заправленні дизельним паливом на автозаправній станції при обслуговуванні за пластиковими картами «ВСЮДИХІД ОНЛАЙН»/ПЕТРОЛ КОМПАНІ» («ВЕЗДЕХОД ОНЛАЙН»/»ПЕТРОЛ КОМПАНИ»), за допомогою автоматичних терміналів, фактом підтвердження заправлення (доказами) є інформація у вигляді реєстру, що поступила на сервер комісіонера.
У випадку відсутності ціни в платіжній квитанції (чеку), ціна АЗС визначається згідно з прейскурантом цін автозаправних станцій, що перебувають на офіційному сайті комітента.
Прийняттям ціни підприємством вважається факт заправлення автотранспорту, що направляється, підприємством на АЗС.
Відпуск дизельного палива на АЗС поза територію держави, резидентом якої не є підприємство, здійснюється у валюті російський рубль та для розрахунків між сторонами переводиться в умовні одиниці (євро) на день виставлення рахунку фактури, а надалі у валюту договору за комерційним курсом міжбанківського валютного ринку України на попередній день надання рахунку-фактури.
Згідно п. 3.2 договору, строк, протягом якого підприємство оплачує вартість наданих послуг з заправлення автотранспорту дизельним паливом вказується в протоколі узгодження умов розрахунків.
Відповідно до п. 4.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного договору у відповідності до чинного законодавства України.
Цей договір діє з моменту підписання до 31.02.2021 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 днів до моменту закінчення строку його дії жодна з сторін не заявить про необхідність закінчення строку дії договору (п.п. 7.1, 7.2 договору).
Згідно п. 1 протоколу 1 узгодження умов розрахунків при обслуговуванні по пластиковим карткам до договору №UA130 від 29.01.2021 року встановлений наступний строк оплати послуг з заправлення автотранспорту дизельним паливом і додаткових послуг: передоплата.
Вартість послуг з заправлення автотранспорту для розрахунків за цим договором визначається на підставі чинної ціни на автозаправних станціях на день виставлення рахунку фактури з врахуванням п. 3 даного договору та п. 3 цього протоколу.
Як вбачається з матеріалів справи, до договору №UA130 після узгодження протоколу №1 погодження умов розрахунків від 29.01.2021 року - були підписані між сторонами акти приймання-здачі карток №130ПК від 17.02.2021 року (том 1 а.с. 21), №130В від 17.02.2021 року (том 1 а.с. 22), №130/1ПК від 03.08.2021 року (том 1 а.с. 23), №130/1В від 03.08.2021 року (том 1 а.с. 24).
Передача карток підтверджується актами прийому-передачі паливних карт №130ПК, 130В, 130/1ПК, 130/1В до договору (наявні в матеріалах справи).
Так, за твердженням позивача, останній надав послуги вказані в договорі та актах взаєморозрахунків, однак оплата від відповідача в повному обсязі не надійшла, в результаті чого утворилася заборгованість в сумі що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з відповідними листами (№02/11 від 02.11.2023 року, №09/02 від 09.02.2024 року, №03/04 від 03.04.2024 року) щодо погашення відповідної заборгованості в сумі 87227,42 грн, що підтверджується списком згрупованих відправлень Укрпошти, фіскальним чеком №ПН215622426855, витягами з електронної пошти «Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизель Транзит» (том 1, а.с. 137-147).
Так, на виконання умов договору №UA130 позивачем було складено: акт про передачу послуг за період з 01.10.2021 року по 31.10.2021 року на суму 440497,40 грн. Рахунки на оплату видані відповідачеві своєчасно. Заборгованість перед позивачем за спірний період складає 108052,90 грн. До акту додано реєстр заправок, сформований в автоматичному режимі за цей період з фіксацією часу, дати заправки, об'єму та вартості заправки, місця заправки транспорту відповідача; акт про передачу послуг за період з 01.11.2021 року по 30.11.2021 року на суму 463158,22 грн. Рахунки на оплату видані відповідачеві своєчасно. Заборгованість перед позивачем за спірний період складає 52818,77 грн. До акту додано реєстр заправок, сформований в автоматичному режимі за цей період з фіксацією часу, дати заправки, об'єму та вартості заправки, місця заправки транспорту відповідача; акт про передачу послуг за період з 01.12.2021 року по 31.12.2021 року на суму 75637,64 грн. Рахунки на оплату видані відповідачеві своєчасно. Заборгованість перед позивачем за спірний період складає 66186,78 грн. До акту додано реєстр заправок, сформований в автоматичному режимі за цей період з фіксацією часу, дати заправки, об'єму та вартості заправки, місця заправки транспорту відповідача; акт про передачу послуг за період з 01.01.2022 року по 31.01.2022 року на суму 731487,40 грн. Рахунки на оплату видані відповідачеві своєчасно. Заборгованість перед позивачем за спірний період складає 48827,98 грн. До акту додано реєстр заправок, сформований в автоматичному режимі за цей період з фіксацією часу, дати заправки, об'єму та вартості заправки, місця заправки транспорту відповідача; акт про передачу послуг за період з 01.02.2022 року по 28.02.2022 року на суму 455495,46 грн. Рахунки на оплату видані відповідачеві своєчасно. Заборгованість перед позивачем за спірний період складає 87227,42 грн. До акту додано реєстр заправок, сформований в автоматичному режимі за цей період з фіксацією часу, дати заправки, об'єму та вартості заправки, місця заправки транспорту відповідача.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату №1712 від 02.09.2021 року на суму 47643,70 грн, №1724 від 02.09.2021 року на суму 3542,75 грн, №1754 від 08.09.2021 року на суму 53249,33 грн, №1805 від 09.09.2021 року на суму 67485,74 грн, №1867 від 16.09.2021 на суму 63549,84 грн, №1916 від 23.09.2021 року на суму 60427,77 грн, №1978 від 30.09.2021 року на суму 61632,53 грн, №2013 від 30.09.2021 року на суму 3484,08 грн, №2056 від 06.10.2021 на суму 172861,29 грн, №2064 від 06.10.2021 року на суму 3472,82 грн, №2143 від 07.10.2021 на суму 2603,50 грн, №2147 від 07.10.2021 року на суму 14250,98 грн, №2164 від 13.10.2021 року на суму 130418,17 грн, №2187 від 13.10.2021 року на суму 33910,42 грн, №2228 від 13.10.2021 року на суму 190,81 грн, №2276 від 21.10.2021 року на суму 112263 грн, №2279 від 21.10.2021 року на суму 38996,64 грн, №2331 від 28.10.2021 року на суму 12817,31 грн, №2368 від 28.10.2021 року на суму 62787,70 грн, №2427 від 04.11.2021 року на суму 120777,55 грн, №2454 від 04.11.2021 року на суму 7275,35 грн, №2502 від 11.11.2021 року на суму 134922,31 грн, №2608 від 18.11.2021 року на суму 60124,63 грн, №2620 від 18.11.2021 на суму 22958,78 грн, №2669 від 25.11.2021 року на суму 131728,28 грн, №2691 від 25.11.2021 року на суму 42291,84 грн, №2714 від 02.12.2021 року на суму 116474 грн, №2733 від 02.12.2021 року на суму 26654,20 грн, №2832 від 08.12.2021 року на суму 22044,57 грн, №2849 від 08.12.2021 року на суму 19909 грн, №2897 від 09.12.2021 року на суму 64658,41 грн, №2849 від 08.12.2021 року на суму 19909 грн, №2897 від 09.12.2021 року на суму 64658,41 грн, №2914 від 09.12.2021 на суму 40299,09 грн, №2947 від 16.12.2021 року на суму 120265,76 грн, №3033 від 23.12.2021 року на суму 97441,33 грн, №3073 від 23.12.2021 року на суму 10979,23 грн, №3117 від 29.12.2021 року на суму 88908,91 грн, №16 від 05.01.2022 року на суму 66076,22 грн, №60 від 13.01.2022 року на суму 158804,09 грн, №101 від 20.01.2022 року на суму 264688,87 грн, №189 від 27.01.2022 року на суму 126903,46 грн, №264 від 03.02.2022 року на суму 171757,70 грн, №341 від 09.02.2022 на суму 9333,28 грн, №374 від 10.02.2022 року на суму 150103,02 грн, №501 від 17.02.2022 року на суму 85902,02 грн, на оплату №548 від 24.02.2022 року на суму 105761,25 грн, №649 від 03.03.2022 року на суму 113729,17 грн - всього на загальну суму 3 326 360,70 грн (наявні в матеріалах справи).
Відповідач в свою чергу за надані послуги сплатив 3 106 870,28 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №2950 від 02.09.2021 року відповідачем сплачено 47643,70 грн, з призначенням платежу: оплата за дизпаливо зг. рах. 1712 від 02.09.2021 року без ПДВ; №2949 від 02.09.2021 року відповідачем сплачено 3542,75 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо зг. рах. 1724 від 02.09.2021 року без ПДВ; №3057 від 09.09.2021 року відповідачем сплачено 53249,33 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо зг. рах. 1754 від 08.09.2021 року без ПДВ; №3058 від 09.09.2021 року відповідачем сплачено 67485,74 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо зг. рах. 1805 від 09.09.2021 року без ПДВ; №3163 від 16.09.2021 року відповідачем сплачено 63549,84 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо зг. рах. 1867 від 16.09.2021 року без ПДВ; №3261 від 23.09.2021 року відповідачем сплачено 60427,77 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо зг. рах. 1916 від 23.09.2021 року без ПДВ; №5107 від 30.09.2021 року відповідачем сплачено 60116,61 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо зг. рах. 1978 від 30.09.2021 року без ПДВ; №3409 від 07.10.2021 року відповідачем сплачено 172861,29 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо зг. рах. 2056 від 06.10.2021 року без ПДВ; №3410 від 07.10.2021 року відповідачем сплачено 3472,82 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо зг. рах. 2064 від 06.10.2021 року без ПДВ; №3415 від 07.10.2021 року відповідачем сплачено 2603,50 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо зг. рах. 2143 від 07.10.2021 року без ПДВ; №3414 від 07.10.2021 року відповідачем сплачено 14250,98 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо зг. рах. 2147 від 07.10.2021 року без ПДВ; №3500 від 13.10.2021 року відповідачем сплачено 130418,17 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо зг. рах. 2164 від 13.10.2021 року без ПДВ; №3502 від 13.10.2021 року відповідачем сплачено 33910,42 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо зг. рах. 2187 від 13.10.2021 року без ПДВ; №3503 від 13.10.2021 року відповідачем сплачено 190,81 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо зг рах 2228 від 13.10.2021 року без ПДВ; №3605 від 21.10.2021 року відповідачем сплачено 112263 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо зг. рах. 2276 від 21.10.2021 року без ПДВ; №3604 від 21.10.2021 року відповідачем сплачено 38996,64 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо зг. рах. 2279 від 21.10.2021 року без ПДВ; №3667 від 28.10.2021 року відповідачем сплачено 12817,31 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо зг. рах. 2331 від 28.10.2021 року без ПДВ; №3668 від 28.10.2021 року відповідачем сплачено 62787,70 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо зг. рах. 2368 від 28.10.2021 року без ПДВ; №5240 від 04.11.2021 року відповідачем сплачено 128052,90 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо по рах. 2454.2427 від 04.11.2021 року без ПДВ; №5277 від 11.11.2021 року відповідачем сплачено 134922,31 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо по рах. 2502 від 11.11.2021 року без ПДВ; №3931 від 18.11.2021 року відповідачем сплачено 83083,41 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо по рах. 2608.2620 від 18.11.2021 року без ПДВ; №4042 від 25.11.2021 року відповідачем сплачено 131728,28 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо по рах. 2669 від 25.11.2021 року без ПДВ; №4043 від 25.11.2021 року відповідачем сплачено 42291,84 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо по рах. 2691 від 25.11.2021 року без ПДВ; №4149 від 02.12.2021 року відповідачем сплачено 116474 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо по рах. 2714 від 02.12.2021 року без ПДВ; №4148 від 02.12.2021 відповідачем сплачено 26654,20 грн (том 1 а.с. 103) з призначенням платежу: оплата за дизпаливо по рах. 2733 від 02.12.2021 року без ПДВ; №4238 від 09.12.2021 року відповідачем сплачено 41953,57 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо по рах. 2832, 2849 від 08.12.2021 року без ПДВ; №4238 від 09.12.2021 року відповідачем сплачено 41953,57 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо по рах. 2832, 2849 від 08.12.2021 року без ПДВ; №4240 від 09.12.2021 року відповідачем сплачено 104957,50 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо по рах. 2897, 2914 від 09.12.2021 року без ПДВ; ії №4338 від 16.12.2021 року відповідачем сплачено 120265,76 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо по рах. 2947 від 16.12.2021 року без ПДВ; №4427 від 23.12.2021 року відповідачем сплачено 97441,33 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо по рах. 3033 від 23.12.2021 року без ПДВ; №4428 від 23.12.2021 року відповідачем сплачено 10979,23 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо по рах. 3073 від 23.12.2021 року без ПДВ; №4525 від 29.12.2021 року відповідачем сплачено 88908,91 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо по рах. 3117 від 29.12.2021 року без ПДВ; №31 від 05.01.2022 року відповідачем сплачено 66076,22 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо по рах. 16 від 05.01.2022 року без ПДВ; №154 від 13.01.2022 року відповідачем сплачено 158804,09 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо по рах. 60 від 13.01.2022 року без ПДВ; №247 від 20.01.2022 року відповідачем сплачено 264688,87 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо по рах. 101 від 20.01.2022 року без ПДВ; №40 від 27.01.2022 року відповідачем сплачено 126903,46 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо по рах. 189 від 23.01.2022 року без ПДВ; №98 від 04.02.2022 року відповідачем сплачено 171757,70 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо по рах. 264 від 03.02.2022 року без ПДВ, №149 від 10.02.2022 року відповідачем сплачено 9333,28 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо по рах. 341 від 09.02.2022 року без ПДВ; №257 від 18.02.2022 року відповідачем сплачено 150103,02 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо по рах. 374 від 10.02.2022 року без ПДВ; №269 від 18.02.2022 року відповідачем сплачено 85902,02 грн з призначенням платежу: оплата за дизпаливо по рах. 501 від 17.02.2022 року без ПДВ (наявні в матеріалах справи).
Як вбачається з матеріалів справи, останні не містять доказів оплати рахунків на оплату №548 від 24.02.2022 року на суму 105761,25 грн та №649 від 03.03.2022 року на суму 113729,17 грн.
Так, суму заборгованості - 87227,42 грн визначає позивач, що є предметом спору - як частково неоплачені рахунки №548 від 24.02.2022 року та №649 від 03.03.2022 року на умовах договору №UA130 від 29.01.2021 року.
Щодо твердження скаржника, що останній не отримував вищевказані рахунки, колегія суддів відзначає наступне.
Так, за твердженням позивача, вищевказані рахунки направлялися відповідачеві на оплату електронною поштою (на умовах договору).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2022 року та 27.04.2023 року позивач направляв через сервіс Нової пошти нагадування про заборгованість та акти звірки взаємних розрахунків відповідачу (квитанції про відправку наявні в матеріалах справи).
Разом з тим, 07.11.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИЗЕЛЬ ТРАНЗИТ» направило на адресу Приватного підприємства «ВІКТОРІЯ-ТРАНС УКРАЇНА» акт взаємних розрахунків за весь період співпраці, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти (том 1, а.с. 142).
Прохання про погашення заборгованості залишилось невиконаним та жодних заперечень не висловлювалось.
В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2024 року та 03.04.2024 року позивач направляв на електронну пошту відповідача лист про існуючу заборгованість, з проханням погашення в
найближчий час, що підтверджується витягами з електронної пошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИЗЕЛЬ ТРАНЗИТ» disel-transit@ukr/net. Проте дані листи залишились без відповіді.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відзначає, що відповідач відповідно до умов п. 2.3.3 договору не заперечував факт отримання вищевказаних рахунків-фактур і реєстрів до них, а також акту звірки взаєморозрахунків та відповідно був обізнаний про наявність останніх.
Згідно відповідач зобов'язується приймати від позивача акти прийому-передач наданих послуг і звірки взаємних розрахунків, які є підтвердженням факту заправки підприємством дизельного палива по пластиковим карткам «ВСЮДИХІД ОНЛАЙН»/ПЕТРОЛ КОМПАНІ» («ВЕЗДЕХОД ОНЛАЙН»/»ПЕТРОЛ КОМПАНИ») за межами митної території України.
При одержанні підприємством від комісіонера рахунку-фактури і реєстрів до нього, а також акту звірки взаєморозрахунків та за відсутності висунутих заперечень підприємства в письмовій формі протягом 7 днів з моменту їх одержання, факт заправлення підприємства дизельним паливом за пластиковою картою вважається підтвердженим. Відповідно, після закінчення 7 днів з моменту їх одержання, зазначені документи вважаються прийнятими підприємством без претензій до комісіонера та є належними доказами, що підтверджують факт заправлення і узгодження всіх істотних умов (ціна, кількість, вид, якість) щодо відпуску дизельного палива.
З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника щодо неотримання відповідних рахунків-фактур та акту звірки взаєморозрахунків.
Водночас, відповідачем не спростовані належними доказами доводи позивача щодо проведення заправок автомобільного транспорту відповідача на території Росії після 22.02.2022 року та ухилення відповідача від проведення розрахунку за отримане і використане ним дизельне пальне за паливними картками позивача після 22.02.2022 року. Відповідач не надав свого контррозрахунку вимог з посиланням на документи.
Водночас, матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів виїзду автотранспорту скаржника з території Росії.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги твердження позивача викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що водії відповідача повернувшись з відрядження, повинні в бухгалтерію підприємства здавати чеки по заправках, а бухгалтерія в свою чергу звіряє їх з реєстрами, наданими Товариством з обмеженою відповідальністю ДИЗЕЛЬ ТРАНЗИТ». Інакше бути не може, бо пальне на власні потреби і сума входить до валових витрат за певний період підприємства.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 року у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 року у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Зазначена правова позиція щодо стандарту доказування викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25.06.2020 року у справі № 924/233/18.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, на переконання колегії суддів доводи/докази позивача, подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог є більш вірогідними ніж докази, подані відповідачем на їх спростування. Факт порушення відповідачем умов договору підтверджений матеріалами справи та ним не спростований.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо доведеності порушення права позивача на отримання справедливого розрахунку на умовах договору та право позивача на примусове стягнення з відповідача заборгованості в сумі 87227,42 грн вартості спожитого та не оплаченого відповідачем дизельного пального на умовах договору №UA130 від 29.01.2021 року з мотивів належності та вірогідності доказів позивача, які не спростовані відповідачем у належний спосіб.
Водночас, твердження скаржника, що позивач не надав суду першої інстанції витребуваних доказів не спростовує вищевикладених висновків суду.
При цьому, колегія суддів не приймає твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення про розміщення відповідних серверів фіксування операції заправки автотранспорту відповідача на території Росії (www.petrolplus.ru), що доводить неправдивість обґрунтувань позивача і невідповідність висновків суду, як безпідставне.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 7370,28 грн 3% річних, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів перевіривши розрахунок 3 % річних позивача, погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідний розрахунок є арифметично вірним, відтак суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 7370,28 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог повністю.
Так, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Разом з цим, колегія суддів відзначає, що мотиви апеляційної скарги Приватного підприємства "Вікторія-Транс Україна" фактично зводяться до мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Суд апеляційної інстанції роз'яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Вікторія-Транс Україна" на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.05.2025 року у справі №925/17/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 19.05.2025 року у справі №925/17/25 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №925/17/25 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Коротун
Дата підписання 13.10.2025 року.