вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" вересня 2025 р. Справа№ 927/249/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Владимиренко С.В.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н. М.
за участю представників:
від позивача: Кеба А. В.
від відповідача-1: Кашина С. В.
від відповідача-2: не з'явились
від третьої особи: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Чернігівської митниці
на рішення господарського суду Чернігівської області від 08.04.2025 (повний текст рішення складено та підписано 21.04.2025.)
та на додаткове рішення господарського суду Чернігівської області від 22.04.2025 (додаткове рішення складено та підписано 22.04.2025)
у справі № 927/249/24 (суддя Демидова М. О.)
за позовом Компанії Eesti Veski OU
до: 1. Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці;
2. Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-естонське підприємство фірма "Вибір"
про стягнення 9 195,07 євро упущеної вигоди
Короткий зміст позовних вимог
В березні 2024 року Компанія Eesti Veski OU (далі - позивач, Компанія) подала позов (з урахуванням уточнення прохальної частини позовної заяви) до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці (далі - відповідач 1, Митниця, скаржник) та Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області (далі - відповідач 2, Служба) про відшкодування шкоди в сумі 20 490,67 євро, спричиненої протиправними діями державного органу щодо вилучення товару за фактом порушення митних правил (протокол від 30.06.2021 № 0413/10200/21).
Позов обґрунтовано тим, що внаслідок неправомірної поведінки Північної митниці Держмитслужби (правонаступником якого є відповідач 1), яка виразилась в складенні протоколу про порушення митних правил № 0413/10200/21 від 30.06.2021, нерозмитнені товару (печива та пряників в асортименті) заявленого до митного контролю, оформленого за митною декларацією типу МД №102190/2021/050586, позивачу заподіяні збитки в розмірі вартості втраченого товару в розмірі 10 345,60 євро, вартості простою - 950,00 євро за період з 15.06.2021 по 21.06.2023 та 9 195,07 євро упущеної вигоди, всього на суму 20 490,67 євро.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 21.03.2024, зокрема, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-естонське підприємство фірму "Вибір" (далі - третя особа, ТОВ СП "Вибір", Товариство).
Короткий зміст судових рішень
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024 у справі №927/249/24 позовні вимоги задоволено частково, з Державного бюджету України на користь Компанії Eesti Veski OU стягнуто відшкодування шкоди в розмірі 11 058,10 євро. В іншій частині позову відмовлено.
Додатковим рішенням господарського суду від 19.06.2024 у цій справі заяву Компанії Eesti Veski OU від 10.06.2024 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в справі задоволено частково, з Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці на користь Компанії Eesti Veski OU стягнуто 25 887, 74 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 рішення господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024 та додаткове рішення господарського суду Чернігівської області від 19.06.2024 у справі № 927/784/23 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 та рішення господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024 у справі №927/249/24 скасовано в частині відмови у стягненні 9 195,07 євро упущеної вигоди, справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області; в іншій частині судові рішення залишені без змін; додаткове рішення господарського суду Чернігівської області від 19.06.2024, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024, у справі № 927/249/24 скасовано в частині відмови у задоволенні заяви Компанії Eesti Veski OU про стягнення 22 082,26 грн витрат на професійну правничу допомогу, справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області; в іншій частині додаткове рішення залишено без змін.
Підставою для скасування судових рішень в частині відмови у стягненні 9 195, 07 євро упущеної вигоди з передачею справи на новий розгляд став висновок суду касаційної інстанції про те, що відмова у стягненні упущеної вигоди з підстав недоведення позивачем чіткого розміру заподіяних йому збитків не узгоджується із принципом справедливості, засадами цивільного законодавства та призводить до втрати захисної і відновлювальної функції відшкодування збитків. Суд касаційної інстанції зазначив, що для правильного вирішення питання стягнення/або відмови у стягненні розміру упущеної вигоди насамперед слід застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у справі № 912/1377/23.
За результатом нового розгляду справи рішенням господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у цій справі позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Компанії Eesti Veski OU 9 195,07 євро упущеної вигоди. Стягнуто з Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці на користь Компанії Eesti Veski OU 22 082,26 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується склад цивільного правопорушення, позивач належними та допустимими доказами довів упущену вигоду у розмірі 9 195,07 євро.
Також за висновком суду першої інстанції, розмір заявлених позивачем витрат відповідає критеріям розумності та обґрунтованості, підтверджується належними доказами, тому підлягає розподілу між сторонами, а з урахуванням принципу пропорційності, визначеного частиною четвертою статті 129 ГПК України присуджено до стягнення з відповідача 1 витрати на правничу допомогу в розмірі 22 082,26 грн, пропорційно задоволеним позовним вимогам у цій справі.
Додатковим рішенням господарського суду від 22.04.2025 заяву Компанії Eesti Veski OU про ухвалення додаткового рішення у справі №927/249/24 задоволено частково. Стягнуто з Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці на користь Компанії Eesti Veski OU 17 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалюючи додаткове рішення суд взяв до уваги те, що за результатами нового розгляду рішенням суду у цій справі позов задоволено повністю. Суд визнав, що витрати у розмірі 17 000 грн підтвердженими. За висновком суду, саме такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співмірні з виконаною роботою у суді.
Короткий зміст апеляційної скарги і заперечень на неї
Чернігівська митниця до Північного апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду Чернігівської області від 08.04.2025 та на додаткове рішення господарського суду Чернігівської області від 22.04.2025 у справі №927/249/24.
В апеляційній скарзі Чернігівська митниця просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині стягнення упущеної вигоди у розмірі 9 195, 07 євро та заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000 грн у повному обсязі.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції Чернігівська митниця зазначає порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована такими доводами:
суд першої інстанції не зазначив у рішенні мотивів відхилення аргументів відповідача щодо ненадання позивачем належного розрахунку та підтверджуючих доказів щодо упущеної вигоди;
суд першої інстанції задовольнив в повному обсязі вимогу про стягнення упущеної вигоди у розмірі 9 195,07 євро та не врахував при цьому, що на підтвердження такої вимоги позивач повинен надати розрахунки і що повинно міститися у таких розрахунках;
позивач не надав відповіді на питання про те, чи враховані при обрахунку суми упущеної вигоди такі складові як виробничі витрати, інформаційні витрати, транспортні витрати, амортизаційні витрати, витрати, пов'язані з виплатою заробітної плати, сплатою податків і обов'язкових платежів, комунальних платежів, витрат на оренду, інших матеріальних і прирівняних до них витрат тощо, суд при розгляді справи залишив це поза своєю увагою, хоча обов'язок щодо встановлення усіх обставин справи та надання мотивованої оцінки кожного аргументу, наведеного учасником справи, закріплено у статтях 237-238 ГПК України;
скаржник зазначає про відсутність належних і допустимих доказів проведеного позивачем обрахунку упущеної вигоди, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині;
суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушив норми статей 236-238 ГПК України;
у додатковому рішенні не зазначено підстав для неврахування аргументів скаржника щодо ненадання позивачем належних доказів на підтвердження судових витрат у справі;
судом неправомірно стягнуто у складі витрат на правничу допомогу витрати на збір доказів шляхом направлення запитів та організацію перекладу документів. При цьому, суд жодним чином не обґрунтував, з чого він виходив, включаючи до судових витрат на професійну правничу допомогу вказані послуги, що є порушенням вимог ст. 238 ГПК України;
суд першої інстанції не врахував доводи скаржника щодо відсутності доказів щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті, із зазначенням кількість часу, витраченого адвокатом на виконання цих робіт, та задовольнив заяву позивача про стягнення судових витрат у розмірі 17 000,00 грн;
У відзиві на апеляційну скаргу Служба підтримує апеляційну скаргу і просить її задовольнити.
У відзиві на апеляційну скаргу Компанія просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувані судові рішення суду першої інстанції без змін. У відзив включено заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та зазначено попередній (орієнтовний) їх розрахунок (16 000 грн).
Процедура апеляційного провадження
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 (колегія суддів у складі: Ходаківської І. П. - головуючої, Владимиренко С. В., Євсікова О. О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чернігівської митниці на рішення господарського суду Чернігівської області від 08.04.2025 та на додаткове рішення господарського суду Чернігівської області від 22.04.2025 у справі № 927/249/24 та призначеної її до розгляду у судовому засіданні на 09.09.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 за клопотанням представника Чернігівської митниці розгляд справи постановлено здійснювати в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 розгляд справи відкладено на 30.09.2025 та продовжено строк її розгляду.
У судовому засіданні 30.09.2025 в режимі відеоконференції взяв участь представник Митниці, який просив задовольнити апеляційну скаргу.
Присутній у судовому засіданні 30.09.2025 представник Компанії просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
ТОВ СП "Вибір" та Служба явку своїх представників у судове засідання 30.09.2025 не забезпечили. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
До визначеної дати проведення судового засідання від вказаних учасників справи не надійшло заяв чи клопотань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об'єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 30.09.2025.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Обставини справи
26.04.2019 між ТОВ СП "Вибір" (постачальник) та Eesti Veski ОU (покупець) укладений договір поставки № 2ЕSТ (далі - Договір), за п. 1.1. якого протягом терміну його дії постачальник зобов'язався передати в власність, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити кондитерські вироби (далі - товар) виробництва ТОВ СП "Вибір" (Україна) за цінами, в кількості, асортименті відповідно до складених інвойсів на кожну партію доставленого товару, що виступає невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно з п. 2.1., п. 2.2. Договору доставка товару здійснюється окремими партіями автомобільним транспортом за рахунок покупця на умовах: FCA - м. Ніжин, Україна в трактуванні Міжнародних правил Інкотермс в редакції 2010 року.
Назви, кількість, асортимент, ціна товару кожної партії, що доставляється, узгоджується сторонами на підставі письмової заявки покупця і зазначається в інвойсі. Назва товару погоджується сторонами в Переліку найменування товару. Покупець має право вказати назву товару відповідно до внутрішньої номенклатури покупця зі збереженням ідентифікуючих ознак назви товару (в редакції додаткової угоди від 03.04.2021 до Договору).
Право власності на товар, який доставляється по цьому Договору і ризик випадкової знищення товару переходить до покупця з моменту відвантаження товару на складі постачальника. У випадку доставки товару сторонніми перевізниками ризик випадкової загибелі товару і право власності переходять покупцеві в момент передачі товару перевізнику (п. 2.9. Договору).
Пунктами 3.1., 3.2. Договору погоджено, що ціна товару встановлюється в євро і включає вартість товару, упакування, маркування, відвантажувальні роботи, оформлення відповідних документів. Ціни на кожну партію товару погоджуються в інвойсах, що долучаються до кожної партії товару, що доставляється.
Покупець купує товар за цінами, вказаними в інвойсах, долучених до кожної партії товару, що доставляється.
Назва товару вказується на упаковці кожної окремої одиниці товару на основі Переліку відповідності найменування товару, погодженому сторонами. Товар повинен мати маркування, відповідати вимогам, висунутим законодавством країни покупця: найменування, вага брутто, дата виготовлення, строк придатності, склад, адреса виробника, харчова цінність на 100 г продукту, ГОСТ/ТУ/ДСТУ (в редакції п. 4.9. додаткової угоди від 03.04.2021 до Договору).
Додаток № 1 від 03.04.2021 до Договору містить Перелік відповідності найменування товару.
Пунктами 7.4., 7.5. погоджено, що Договір вступає в силу з 26.04.2019 і діє до 31.12.2020.
Якщо жодна із сторін за місяць до спливу строку дії Договору в письмовій формі не повідомила іншу сторону про бажання припинити його дію, то дія Договору кожного разу вважається автоматично продовженою на наступний календарний рік.
20.05.2021 до Договору сформований рахунок - фактура / invoice № 70/0321 на поставку окремої партії товару на суму 10345,60 євро (а. с. 103, т. 1).
30.06.2021, посадовою особою Північної митниці Держмитслужби складений протокол про порушення митних правил № 0431/10200/21 за ознаками порушення митних правил, передбачених частиною 1 статті 483 МК України (а. с. 63 - 70, т. 1), з зазначенням про таке:
" 15.06.2021, о 23 год. 50 хв, до зони митного контролю пункту пропуску "Нові Яриловичі -Нова Гута" митного поста "Нові Яриловичі - автомобільний" Північної митниці Держмитслужби в напрямку "виїзд з України" заїхав автомобіль "Renault" д. н. з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 з вантажем "Кондитерські вироби: печиво, пряники" в кількості: вага брутто 12039,4 кг, вага нетто 10560 кг, в 2112 картонних коробках на 33 дерев'яних піддонах, який слідував з України до Естонії, відправник - підприємство ТОВ СП "Вибір", м. Київ, пр. Гузара Любомира, буд. 46-В, кв. 122, отримувач - підприємство "Ееsti Veski OU", Кrііdі, 7, 11415 Таllinn, Еstonia, на підставі наступних товаросупровідних документів: МД № UА 102190/2021/050586, СМR А№ б/н та інвойсу № 70/0321 від 20.05.2021.
16.06.2021, на адресу Північної митниці Держмитслужби, надійшов лист Управління Служби безпеки України в Чернігівській області (лист від 10.06.2021 № 74/3/4-2276) про можливий факт вивезення за межі митної території України в період з 10.06.2021 до 18.06.2021 на автомобілі д. н. з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 партії вантажу "Продукти харчування" з порушенням вимог митного законодавства України, а саме внесенням неправдивих відомостей до товаросупровідних документів щодо найменування, характеристик товарів, кількості, ваги тощо.
В період з 14 год. 30 хв. 16.06.2021 до 11 год. 30 хв., 17.06.2021, в зоні митного контролю ВМО № 2 митного поста "Чернігів - центральний" (ТОВ "МТ - Ріверпілля", Чернігівська область, Чернігівській район, смт Рівнопілля, вул. Гомельське шосе, 6) проведений повний огляд вантажу "Кондитерські вироби: печиво, пряники", який переміщувався транспортним засобом, д. н. з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , під час якого встановлена невідповідність найменування товару, що знаходився в 2112 картонних коробках, заявленим в invoice № 70/0321 від 20.05.2021, а саме:
1. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 "Печиво Вікторія"/Соокіеs Vіktoгіа 500g/ - в наявності товар "Kooremaitseline liivakupsis Viktoria "VESKI" 500g" з логотипом торгівельної марки "VESKI";
2. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 "Печиво Азарт" /Соокіеs Azart 500g/ - в наявності товар "ТАТRАКUРSIS 500g" з логотипом торгівельної марки "VESKI";
3. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 "Пряник Північний" /Gingerbread Pivnichnyi 500g/ - в наявності товар "Klassikalised praanikud VESKI" 500g" з логотипом торгівельної марки "VESKI";
4. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 "Пряник м'ятний" /Gingerbread Міаtnyi 500g/ - в наявності товар "Piparmundimaitselised praanikud VESKI" 500g" з логотипом торгівельної марки "VESKI";
5. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 "Пряник Бабусині" /Gingerbread Ваbusiny 500g/ - в наявності товар "Meemaitselised praanikud VESKI" 500g" з логотипом торгівельної марки "VESKI";
6. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 "Пряник Два кольори" /Gingerbread Dva koljory 500g/ - в наявності товар: "Kakao-ja ahjupiimamaitselised praanikud VESKI 500g" з логотипом торгівельної марки "VESKI";
7. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 "Пряник Каприз" /Gingerbread Карrіz 500g/ - в наявності товар: "Sokolaadimaitseline praanik pahklitega PAHKLIKEELEKE 500g" з логотипом торгівельної марки "VESKI";
8. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 "Печиво Ніжинський світанок" /Соокіеs Nizhynskyy svitanok 500g/ - в наявності товар "RIISIKUPSIS 500g" з логотипом торгівельної марки "VESKI";
9. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 "Печиво Вівсяне ванільне" /ОАТ Вuscuits 500g/ - в наявності товар: "Каеrаkupsis VESKI 500g" з логотипом торгівельної марки "VESKI".
Під час перевірки встановлено, що відповідно до заяви для видачі сертифіката з перевезення товарів з України за формою "ЕUR I" сертифікат № 102.010957 отриманий директором ТОВ СП "ВИБІР" громадянином ОСОБА_1 на товар:
1. Соокіеs Vіktoгіа 500g, 1664 boxes - 26 раllets;
2. Соокіеs Azart 500g, 64 boxes - 1 раllet;
3. Соокіеs Nizhynskyy svitanok 500g, 64 boxes - 1 раllet;
4. ОАТ Вuscuits 500g, 64 boxes - 1 раllet;
5. Gingerbread Pivnichnyi 500g, 64 boxes - 1 раllet;
6. Gingerbread Міаtnyi 500g, 32 boxes - 0,5 раllet;
7. Gingerbread Ваbusiny 500g, 64 boxes - 1 раllet;
8. Gingerbread Dva koljory 500g, 32 boxes - 0,5 раllet;
9. Gingerbread Каргіz 500g, 64 boxes - 1 раllet
На лист Північної митниці Держмитслужби від 18.06.2021 № 7.11-1/7.1-20-01/14/5263, директор ТОВ СП "Вибір" громадянин ОСОБА_1 в листі від 24.06.2021 № 7/21 повідомив, що відомості щодо найменування товару, вказані на споживчій упаковці, були вказані естонською мовою, згідно з законодавством країни імпортера і є вичерпною інформацією для споживачів даної країни. Відомості в товаросупровідних документах указані на державній мові постачальника та англійській мові, яка є однією із офіційних мов Євросоюзу.
З наданих громадянином ОСОБА_1 копій висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 13.10.2010 № 05.03.02-04/76203, від 23.03.2008 № 05.03.02-04/16529 та від 23.03.2008 № 05.03.02-04/16655 слідує, що зазначені висновки видані на товар, заявлений в invoice № 70/0321 від 20.05.2021, а саме: пряник "Північний", пряник "Каприз", пряник "Бабусині", пряник "Два кольори", пряник "М?ятний", пряник "Пряжене молоко", печиво "Азарт", печиво "Ніжинський світанок", печиво "Вівсяне ванільне".
Крім того, відповідно до п. 2.2. Договору найменування, кількість, асортимент, ціна товару кожної партії узгоджується сторонами на основі письмової заявки покупця та вказується в інвойсі.
За частиною 2 статті 459 Митного кодексу України суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил при вчиненні порушень митних правил підприємствами є посадові особи цих підприємств. Посадова особа підприємства - керівник або інші працівники підприємства (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов'язків відповідають за додержання вимог, установлених МК України, законами та іншими нормативно-правовими актами, а також міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку. Таким чином, директор ТОВ СП "Вибір" громадянин ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на переміщення товару "Кондитерські вироби: печиво, пряники" 9 найменувань у кількості: вага брутто 12039,4 кг, вага нетто 10560 кг, в 2112 картонних коробках" через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для його переміщення документів, а саме invoice № 70/0321 від 20.05.2021, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів.
На підставі статті 511 Митного кодексу України за вказаним протоколом тимчасово вилучені "Кондитерські вироби: печиво, пряники" 9 найменувань у кількості: вага брутто 12039,4 кг, вага нетто 10560 кг, в 2112 картонних коробках".
Лист Чернігівської митниці Держмитслужби вих. № 7.11/7.11-21-01/13/59 від 04.01.2022 містить опис предметів до протоколу про порушення митних правил № 0413/10200/21 (печиво та пряники в асортименті), переданих на відповідальне зберігання ПП "Аметіз" (9 найменувань) на підставі Договору про відповідальне зберігання майна та транспортних засобів від 15.04.2021 № 44. Зберігання майна в холодильній камері, займана площа 31,68 м2. Акт приймання-передавання від 30.06.2021 додається (а. с. 75 - 77, т.1).
Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 16.06.2022 у справі № 751/9007/21, громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнений від адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 483 Митного кодексу України, у зв'язку з малозначністю правопорушення на підставі статті 22 Кодексу України про адмінстративні правопорушення, обмежившись усним зауваженням; провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності закрите.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10.10.2022 у справі № 751/9007/21, яка набрала законної сили 10.10.2022, постанова Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.06.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 483 Митного кодексу України скасована, провадження в справі закрите у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Чернігівський апеляційний суд у постанові від 10.10.2022 у справі № 751/9007/21 зазначив: "через митний кордон України переміщувався товар - продукт харчування, печиво і пряники. Саме цей товар був зазначений в товаросупроводжуючих документах і знаходився в напівпричепі автомобіля "Renault" д. н. з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Кількість печива і пряників в напівпричепі фактично повністю відповідали кількості печива і пряників, зазначених у митній декларації і цей факт ніким з учасників процесу не оспорюється. Тобто, декларант не приховував назви і споживчих якостей товару, його кількості. На упаковці печива і пряників усі написи були виконані естонською мовою на вимогу замовника товарів, здійснити буквальний переклад назв печива і пряників в даному випадку було б неможливим з питань маркетингу".
У постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що печиво і пряники вилучені зі складу митниці командиром військової частини НОМЕР_3 у зв?язку з веденням на території Чернігівської області бойових дій, тому питання вилученого майна в цьому провадженні вирішене бути не може.
Позивач листом № 2155/13-02-16 від 18.08.2021 звернувся до Чернігівської митниці з проханням звільнити товар (а. с. 81, т.1).
Відповідно до Передавального акту станом на 31.12.2021, наданого на запит від 01.08.2023 № 1417/1581/ВС, правонаступником усього майна, майнових прав та обов?язків Північної митниці Держмитслужби є Державна митна служба України (а. с. 41 - 45, т.1).
Відповідно до листа Чернігівської митниці Держмитслужби вих. № 7.11-3/7Л 1-20-04/8.19/1182 від 03.03.2023, товар - "Кондитерські вироби: печиво, пряники", який був тимчасово вилучений за протоколом про порушення митних правил № 0413/10200/21 від 30.06.2021 та зберігався на складі митниці, вилучений військовою частиною НОМЕР_4 за Актом про примусове відчуження або вилучення майна від 31.03.2022 у зв?язку з введенням військового стану, за рішенням військової частини НОМЕР_3 , наказу командира військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 № 32 від 31.03.2022 (а. с. 161 - 167, т.1).
За доводами позивача внаслідок неправомірної поведінки Північної митниці Держмитслужби (правонаступником якого є відповідач), яка виразилась в складенні протоколу про порушення митних правил № 0413/10200/21 від 30.06.2021, нерозмитненні товару (печива та пряників в асортименті) заявленого до митного контролю, оформленого за митною декларацією типу МД №102190/2021/050586, позивачу заподіяні збитки, зокрема, в розмірі упущеної вигоди.
Звертаючись до суду з позовом до Державної митної служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області про відшкодування збитків, спричинених протиправними діями відокремленого підрозділу Чернігівської митниці, за фактом складання протоколу про порушення митних правил № 0413/10200/21 від 30.06.2021 та вилучення спірної партії товару, за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення (що попередньо встановлене постановою Чернігівського апеляційного суду від 10.10.2022 у межах судової справи № 751/9007/21) позивач просив стягнути з Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці на користь позивача, зокрема, й 9195,07 євро упущеної вигоди (згідно з поданим розрахунком а. с. 168, т. 1).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється в витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконане боржником (п. 6.14. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
Відповідно до статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачено статтею 1166 Цивільного кодексу України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.
Разом з тим спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 Цивільного кодексу України.
Згідно із частиною першою статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Частиною першою статті 1174 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Таким чином, статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними нормами і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладено в пунктах 5.9, 5.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).
Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії. Незаконними діями органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування є дії, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції зазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності заподіювача шкоди повинна бути доведена.
Виходячи з положень спеціальної норми статті 1173 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, спричинених незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, потрібна наявність таких елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, доведення яких покладається на позивача (аналогічний висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 та від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
При цьому слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли в потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10.10.2022 у справі № 751/9007/21, яка набрала законної сили 10.10.2022, постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.06.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 483 Митного кодексу України скасовано, провадження в справі закрите в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
У зазначеній постанові Чернігівського апеляційного суду від 10.10.2022 у справі №751/9007/21 зазначено, що печиво і пряники, вилучені в рамках цієї справи, вилучені зі складу митниці командиром військової частини НОМЕР_3 у зв?язку з веденням на території Чернігівської області бойових дій, а тому питання вилученого майна в цьому провадженні вирішене бути не може.
Наведені обставини не підлягають доказуванню відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки є преюдиційними.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 569/1799/16-ц, здійснення провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке в подальшому закрите судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Аналогічні правові висновки викладені в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 05.02.2020 у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18), від 22.07.2020 у справі № 303/7352/18 (провадження № 61-20524св19), від 01.07.2020 у справі № 347/1977/17 (провадження № 61-10582св18).
Зазначене свідчить про те, що матеріалами справи підтверджується незаконність дій посадових осіб відокремленого підрозділу Чернігівської митниці Державної митної служби України при складенні протоколу про порушення митних правил № 0431/10200/21 від 30.06.2021.
Спеціальною нормою статті 30 Митного кодексу України передбачене відшкодування збитків, заподіяних органами митної служби громадянам чи юридичним особам під час виконання ними своїх повноважень.
Позивач заявив до стягнення упущену вигоду за інвойсом № 70/0321 від 20.05.2021 у розмірі 9195,07 євро.
Обґрунтовуючи вимоги в частині стягнення упущеної вигоди, позивач зазначає, що внаслідок протиправної поведінки Митниці він втратив можливість дистрибуції товару та отримання доходу від його реалізації. Позивачем наданий розрахунок упущеної вигоди за інвойсом № 70/0321 від 20.05.2021 (орієнтовний) з урахуванням кількості товару, вартості, та запланованої ціни продажу. Вартість націнки визначена на підставі розпорядження Компанії (Реєстраційний номер 14156533, Естонська Республіка) на 2021 рік, зокрема, на естонському ринку межі коливання націнки планувались у розмірі 40-60% та на експорт - від 25-45% (а. с. 168 - 172, т.1).
У підтвердження реалізації в 2021 році товару даного виробника з націнкою надані рахунки від 22.01.2021 № 2084, від 25.05.2021 № 2853 та банківська виписка № 2114-76 (попередні партії товару) (174-182 т.1).
З наданого позивачем розрахунку упущеної вигоди за інвойсом № 70/0321 від 20.05.2021 (а. с. 168, т.1) вбачається, що даний розрахунок неотриманих прибутків розрахований за аналогічні товари, які продавались Компанією позивача в 2021 році (з урахуванням кількості, загальної вартості, ціни за 1 кг в євро та ціни реалізації товару Компанією за 1 кг в євро).
Згідно із запланованим бюджетом на 2021 рік націнка на кондитерські вироби виробництва ТОВ СП "Вибір" запланована на рівні від 40 до 60 відсотків. Крім того, позивач зазначає, що на початку 2021 року ним почала реалізовуватися аналогічна продукція (кондитерські вироби ТОВ СП "Вибір"), придбана за інвойсом № 68/0121 від 11.01.2021 та отриманий прибуток, підтвердженням чого є виставлені та оплачені покупцями рахунки (а. с. 169 - 182, т.1).
За доводами позивача відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, оскільки в момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою, а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Зазначена норма кореспондується з положеннями статей 224, 225 Господарського кодексу України, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд звертає увагу, що відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди як форма цивільно-правової відповідальності застосовується з метою захисту порушених (невизнаних) цивільних прав й інтересів, та полягає у відшкодуванні правопорушником вартості майнових вигод, які потерпіла особа могла б мати, якби її суб'єктивне право не було порушеним (невизнаним).
Відтак, справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв'язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав кредитора.
Аналіз змісту положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України свідчить про відсутність у них закріплених норм, що детально регламентують методику розрахунку - критерії визначення (обчислення) збитків у вигляді упущеної вигоди.
Норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини (стаття 1173 Цивільного кодексу України), не встановлюють обов?язку позивача підтвердити свої вимоги розрахунками.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.11.2024 у справі №912/1377/23.
Зважаючи на те, що збитки завдані саме внаслідок неправомірних дій відповідача як суб'єкта владних повноважень, це є підставою для відповідальності останнього в порядку статті 1173 Цивільного кодексу України.
В даному випадку існує причинний зв'язок між протиправною поведінкою і спричиненням збитків у вигляді упущеної вигоди.
При розгляді спорів про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, зазначено про те, що відмова у стягненні упущеної вигоди з підстав не доведення позивачем чіткого розміру заподіяних йому збитків не узгоджується із наведеним вище принципом справедливості, засадами цивільного законодавства та призводить до втрати захисної і відновлювальної функції відшкодування збитків (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 923/1435/20, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, від 13.11.2024 у справі № 912/1377/23, від 10.12.2024 у справі № 927/249/24, від 08.09.2020 у справі № 926/1904/19).
Визначаючи розмір матеріальних збитків, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок упущеної вигоди), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Застосування принципу справедливості передбачено і нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пунктом 1 статті 6 якої гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що одним із елементів передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення від 23.10.1985 року у справі "Бентем проти Нідерландів").
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 9 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003).
З огляду на наведене при визначенні конкретного розміру упущеної вигоди суду належить враховувати наведені принципи і засади цивільного законодавства та у разі неможливості точно встановити розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, який заявлено до стягнення з боржника (не факт наявності, а саме розмір), керуючись принципом справедливості, визначити розмір таких збитків з урахуванням усіх обставин конкретної справи.
Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №923/1435/20, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, від 13.11.2024 у справі №912/1377/23.
Близький за своєю суттю підхід щодо визначення справедливого розміру збитків застосований у рішеннях Європейського суду з прав людини від 11.06.2020 у справі "UGRINOVA AND SAKAZOVA v. BULGARIA", від 15.04.2021 у справі "PORБZIK v. HUNGARY", в яких суд, зважаючи на неможливість (ускладненість) точного розрахунку розміру заявлених матеріальних збитків, визначив з урахуванням обставин справи справедливий розмір таких збитків, керуючись критерієм справедливості.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.
Частинами 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Обов'язок доказування і подання доказів установлені статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 224, 225 Господарського кодексу України при вирішенні спорів про стягнення упущеної вигоди є універсальними, однак їх застосування залежить від особливостей кожної конкретної справи, характеру спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підстав позову, обставин справи, доказової бази тощо.
Оскільки упущена вигода є категорією розрахунок якої потребує урахування значної кількості чинників, зокрема, звичайних умов обороту, справедливості, розумності, компенсаційності відшкодування, які є оціночними поняттями, очевидно, що доведення таких обставин передбачає існування ряду міркувань (умовиводів), ймовірностей, а отже має здійснюватися із застосуванням стандарту переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Таким стандартом є стандарт вірогідності доказів, який з розумною впевненістю дозволяє стверджувати, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся (мав місце), аніж не був. Зокрема, з розумною впевненістю стверджувати доведеність позивачем наявності заподіяних йому збитків, правильність розрахунку збитків у вигляді упущеної вигоди, розміру упущеної вигоди, яка підлягає стягненню з боржника на користь кредитора тощо.
За цих умов збитки у вигляді упущеної вигоди підлягають відшкодуванню у разі: 1) коли заявлений кредитором не отриманий дохід (майнова вигода) був у межах припущення сторін на момент виникнення зобов'язань; 2) втрата доходу є ймовірним результатом порушення зобов'язання іншим контрагентом (боржником); 3) дохід не є абстрактним і може бути доведеним із розумним рівнем впевненості.
Отже, виходячи з оцінки наданих сторонами до матеріалів справи доказів в їх сукупності, за їх належністю, допустимістю, достовірністю, вірогідністю (статті 76 - 79 ГПК України), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується склад цивільного правопорушення, зокрема, протиправність дій посадових осіб Чернігівської митниці, що спричинили позивачу шкоду, а також розмір такої шкоди у вигляді упущеної вигоди у сумі 9 195,07 євро, що не спростовано відповідачами.
З наданого позивачем розрахунку упущеної вигоди за інвойсом № 70/0321 від 20.05.2021 (а. с. 168, т.1) вбачається, що даний розрахунок неотриманих прибутків розрахований на аналогічні товари, які продавались Компанією позивача в 2021 році (з урахуванням кількості, загальної вартості, ціни за 1 кг в євро та ціни реалізації товару Компанією за 1 кг в євро).
Позивачем належними та допустимими доказами доведено можливість отримати такий же прибуток або не менший дохід в результаті реалізації товару за інвойсом № 70/0321 від 20.05.2021, ніж попередньо отриманий від реалізації аналогічної продукції на ринку на початку 2021 року за інвойсом № 68/0121 від 11.01.2021, а ціна товару, за якою позивач розраховує упущену вигоду, є орієнтовною та залежить від багатьох факторів на ринку (умов збуту). Відповідно до розпорядження Компанії від 20.12.2020 середня націнка товару мала складати на естонському ринку від 40 до 60 % залежно від об'єму та величини клієнта; експорт від 25 до 45 % в залежності від об'єму. При цьому, враховуються доводи позивача у справі про те, що встановлення націнки є сталим і необхідність встановлення іншої націнки відповідачами у справі не обґрунтована.
Відповідачі, заперечуючи проти розміру упущеної вигоди, яку просять стягнути позивач, інших розмірів упущеної вигоди не навели і своїх контррозрахунків суду не надали.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення 9 195,07 євро упущеної вигоди, врахувавши під час нового розгляду цієї справи, вказівки, що викладені у постанові Верховного Суду від 10.12.2014 у цій справі.
Щодо відшкодування позивачу 22 082,26 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.
За частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.
За частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 13.02.2023, між Адвокатським бюро Колесник Г.М. "Легал Дефенс" та Компанією Eesti Veski OU (далі - клієнт) укладений договір про надання правої допомоги № 151.
За умовами додаткової угоди до Договору від 13.02.2023 № 151 клієнт доручає, а адвокат приймає зобов'язання надати юридичну допомогу (представництво та захист) з підготовки позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої органам державної влади внаслідок вилучення товару (рахунок-фактура / інвойс № 70/0321 від 20.05.2021 до договору поставки № 2ЕST від 26.04.2019) в обсязі та на умовах, передбачених Договором про надання правової допомоги № 151 від 13.02.2023.
Шляхом підписання додатку до Договору від 13.02.2023 № 151 сторони узгодили, що гонорар адвоката складається з наступних виплат: збір доказів - 350 доларів США, оплата послуг перекладу документів - 250 доларів США, складання проекту позовної заяви - 400 доларів США; за підсумком за вступ у справу гонорар адвоката складає 1000,00 доларів США, що сплачується в гривнях по курсу Приватбанку щодо долара США на дату виставлення рахунку. Клієнт окремо сплачує адвокату додаткові витрати для виконання робіт, визначені в п. 4 цього додатку, відповідно до рахунків, але не пізніше трьох днів з дня виставлення рахунку.
Також сторонами на представництво та захист інтересів Компанії Eesti Veski OU укладений договір про надання правничої допомоги від 13.03.2024 № 233, на підставі якого адвокатам Колесник Ганні Миколаївні та Редчиць О.В., адвокатське бюро Колесник Г.М. "Легал Дефенс", видані ордери на надання правничої (правової) допомоги в даній справі серії АА № 1419239 від 13.03.2024 та серії АІ № 1626976 від 04.06.2024.
Згідно з додатком до Договору від 13.03.2024 № 233 гонорар адвоката за участь у судовому засіданні складає 100 доларів США, що сплачується в гривнях по курсу Приватбанку щодо долара США на дату виставлення рахунку. Участь у судовому засіданні відповідно до п.1.1. додатку, в разі коли клієнт не сплачує окремо за підготовку процесуальних документів, включає підготовку процесуальних документів до судового засідання незалежно від того чи приймав адвокат участь у даному судовому засіданні чи ні.
Договір від 13.02.2023 № 151, разом з додатковою угодою та додатку до нього, долучений судом до матеріалів справи, в судовому засіданні 05.06.2024 при первісному розгляді справи.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договорів від 13.02.2023 № 151 та від 13.03.2024 № 233 сторонами складені акти наданих послуг від 25.04.2024 та від 07.06.2024, за якими адвокатом надані, а клієнтом прийняті наступні послуги з правничої допомоги:
складання процесуальних документів (позовної заяви; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат), вартість - 400,00 доларів США;
збір доказів, у порядку статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (запити № 838/151/ВС від 21.02.2023, № 1217/151/ВС від 07.06.2023, № 1417/151/ВС від 01.08.2023, № 1450/151/ВС від 11.08.2023), вартість - 350 доларів США;
організація перекладу документів, вартість - 250,00 доларів США;
участь у судових засіданнях 08.05.2024 та 05.06.2024, вартість - 200,00 доларів США.
Загальна вартість наданих послуг згідно з наведеним переліком склала 1200,00 доларів США, що за курсом АТ КБ "Приватбанк", на дату підписання актів, становить 47970,00 грн.
На оплату наданих послуг позивачу до сплати виставлені рахунки від 25.04.2024 № 33 та від 05.06.2024 № 57, що повністю оплачені позивачем за платіжною інструкцією від 02.05.2024 № 4761108SB та квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 07.06.2024 № 14.
Суд першої інстанції взяв до уваги письмові пояснення позивача щодо включення до рахунку від 25.04.2024 № 33, окрім вартості послуг за представництво клієнта в межах справи № 927/249/24, вартості консультації в іншій судовій справі (на суму 7968,00 грн), що до відшкодування за рахунок відповідача 1 в цій справі не заявлялась.
За змістом п. 1 частини 2 статті 126 та частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Витрати за надану професійну правничу допомогу, в разі підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Вказана правова позиція наведена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.12.2019 у справі № 903/125/19.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема, як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин 2, 3 статті 126 та частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази на підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру. Аналогічні висновки наведені в постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 висловлена правова позиція, що домовленість про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такою, що склалась між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов'язковості такого зобов'язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та значенням для сторін.
За приписами частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За правилами частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються в разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, в рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34 - 36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної в них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені в документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено в документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому за статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та в сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 Господарського процесуального кодексу України.
Матеріалами справи підтверджується, що під час первісного судового розгляду даної справи адвокатом позивача фактично надана така правова допомога: збір доказів, вивчення та проведення їх правового аналізу; залучення спеціаліста для перекладу документів на державну мову; підготовка та подання до суду позовної заяви; підготовка та подання до суду письмових відповідей на відзиви відповідачів 1 та 2; участь у судових засіданнях 08.05.2024 та 05.06.2024.
Загальна вартість витрат на правничу допомогу, що заявлена до відшкодування за рахунок відповідача 1 становить 1200,00 доларів США, що еквівалентно 47970,00 грн (на дату сплати).
За висновком суду розмір заявлених позивачем витрат відповідає критеріям розумності та обґрунтованості, підтверджується належними доказами, відтак, підлягає розподілу між сторонами, з урахуванням принципу пропорційності, визначеного частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються в разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відшкодував позивачу витрати на правничу допомогу в розмірі 22 082,26 грн за рахунок відповідача 1.
При цьому суд першої інстанції врахував подані при первісному розгляді справи заперечення відповідача 1 щодо відсутності правових підстав для стягнення заявлених витрат в іноземній валюті (доларах США), позаяк розрахунок між адвокатом та його клієнтом був проведений саме в національній валюті України, що узгоджувалось з умовами договорів від 13.02.2023 № 151 та від 13.03.2024 № 233 та підтверджується рахунками на оплату наданих послуг від 25.04.2024 № 33 та від 05.06.2024 № 57, а також платіжними документами від 02.05.2024 № 47461108SB та від 07.06.2024 № 14 (наявні в матеріалах справи).
Щодо додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
У відповіді на відзиви позивач зазначав, що продовжує нести витрати на правничу допомогу, пов?язані з новим розглядом, попередній орієнтовний розмір яких складає 19 000,00 грн; такі витрати підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною, чи тільки має бути сплачена.
Відповідач-1 у запереченнях від 03.03.2025 зазначив, що вимога про стягнення витрат на правничу допомогу позивача не підтверджена належними доказами, оскільки позивачем надано лише договір про надання правничої допомоги без надання інших доказів, як того вимагає чинне законодавство.
Під час ухвалення рішення по суті у цій справі питання щодо розподілу судових витрат позивача на правничу допомогу, орієнтовний розмір яких зазначений позивачем (19 000,00 грн), понесених в ході нового розгляду справи судом не вирішувалося, оскільки його представником повідомлено про подачу до суду належних доказів у підтвердження фактичного розміру витрат у порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.
11.04.2025 позивач подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці на користь позивача 22 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. Позивачем зазначено, що у відповіді на відзиви ним зазначено, що попередній орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу, пов?язаних з новим розглядом справи, складає 19000,00 грн, проте розмір таких витрат перебуває у прямій залежності від виконаної роботи (наданих послуг) адвокатом, у зв?язку з чим за Актом прийому-передачі наданих послуг від 10.04.2025, підписаним після закінчення розгляду справи, розмір правничої допомоги наданої адвокатом позивача, становить 22000,00 грн. До заяви додано: додаток №2 від 10.04.2025 до Договору №22/25 від 14.01.2025 про надання правничої (правової) допомоги; Акт прийому-передачі наданих послуг від 10.04.2025; ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АА № 1539942 від 06.02.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3435 від 25.09.2008; посвідчення адвоката Кеби А.В. від 25.09.2008.
17.04.2025 від відповідача-1 - Державної митної служби України, надійшло клопотання про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у повному обсязі у зв?язку з неподанням стороною доказів. У разі, якщо суд не знайде підстав для відмови у задоволенні заяви у повному обсязі, відповідач-1 просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування поданого клопотання відповідач-1 посилався на те, що представником позивача до заяви про ухвалення додаткового рішення не подано доказів щодо обсягу наданих ним послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті із зазначенням кількості часу, витраченого ним на виконання цих робіт.
Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Виходячи з приписів ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд може розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення у порядку письмово провадження без виклику учасників справи.
За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2-6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.27,30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Згідно з ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Позивач просив стягнути з відповідача-1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000,00 грн.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: Договір №22/25 про надання правничої (правової) допомоги від 14.01.2025; додаток №1 від 14.01.2025 до Договору №22/25 про надання правничої (правової) допомоги від 14.01.2025 (з урахуванням додатку №2 від 10.04.2025 Договору №22/25 від 14.01.2025); Акт прийому-передачі наданих послуг від 10.04.2025; ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АА № 1539942 від 06.02.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3435 від 25.09.2008; посвідчення адвоката Кеби А.В. від 25.09.2008.
З матеріалів справи вбачається, що 14.01.2025 між Компанією Eesti Veski OU та адвокатом Кебою В.В. укладений Договір №22/25 про надання правничої (правової) допомоги, предметом якого є надання адвокатом правової допомоги відповідно до доручень клієнта у справі №927/249/24 за позовом Компанії Eesti Veski OU до Державної митної служби України, в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-естонське підприємство фірма "Вибір" про стягнення 20490,67 євро (відшкодування шкоди).
Відповідно до п. 2.1., 2.2. Договору №22/25 про надання правничої (правової) допомоги від 14.01.2025 адвокат зобов?язується здійснювати захист права та законних інтересів клієнта у спосіб, визначений чинним законодавством України. Адвокат зобов?язується представляти інтереси клієнта у Господарському суді Чернігівської області.
Згідно з п. 4.1. Договору №22/25 про надання правничої (правової) допомоги від 14.01.2025 за роботу, виконану адвокатом, клієнт здійснює оплату згідно з додатком до Договору та Актом виконаних робіт (наданих послуг).
Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2025, але в будь-якому разі до повного виконання взятих на себе сторонами зобов?язань, крім випадків його дострокового припинення за згодою сторін, за ініціативи однієї із сторін (п. 6.1. Договору).
За умовами додатку №1 від 14.01.2025 до Договору №22/25 про надання правничої (правової) допомоги від 14.01.2025 (з урахуванням додатку №2 від 10.04.2025 Договору №22/25 від 14.01.2025) гонорар адвоката складається з таких виплат: ознайомлення з матеріалами справи - 1000,00 грн/1том; підготовка заяв по суті справи: 1 інстанція - 4000,00 грн, апеляційна інстанція - 6000,00 грн, касаційна інстанція - 8000,00 грн; підготовка інших процесуальних документів, в т.ч. в рамках виконавчого провадження - 2000,00 грн; участь у судових засіданнях в суді першої інстанції в залі суду - 5000,00 грн, в режимі відеоконференції - 3000,00 грн; участь у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції - 8000,00 грн; участь у судових засіданнях в суді касаційної інстанції - 10000,00 грн.
Крім оплати гонорару клієнт відшкодовує адвокату понесені та підтверджені додаткові витрати, пов?язані з підготовкою справи і представництвом інтересів клієнта, які включають: поштові витрати (витрати на поштові відправлення процесуальних та інших документів у справі); відрядження (витрати на пальне відповідно до касового чеку); інші витрати, які можуть виникнути під час виконання доручень клієнта. Оплата послуг адвоката здійснюється на розрахунковий рахунок адвоката протягом 3-х календарних днів з дати підписання сторонами Акту виконаних робіт (наданих послуг).
10.04.2025 між позивачем та адвокатом Кебою А.В. підписано Акт виконаних робіт (наданих послуг), за яким адвокат Кеба А.В. в період з 14.01.2025 по 09.04.2025 згідно з Договором №22/25 про надання правничої (правової) допомоги від 14.01.2025 надала, а позивач прийняв наступні юридичні послуги: 1) ознайомлення 24.02.2025 в Господарському суді Чернігівської області з матеріалами справи №927/249/24 в кількості 5 томів - 5000,00 грн; 2) підготовка і подача до Господарського суду Чернігівської області заяви по суті спору - відповіді на відзиви - 4000,00 грн; 3) представництво інтересів клієнта у Господарському суді Чернігівської області, судові засідання в приміщенні Господарського суду Чернігівської області за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, пр. Миру, буд.20, 04.03.2025, 08.04.2025 - 10000,00 грн; 4) представництво інтересів клієнта у Господарському суді Чернігівської області, судове засідання в режимі відеоконференції, 25.03.2025 - 3000,00 грн. Загальна вартість наданих послуг складає 22000,00 грн (без ПДВ).
Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Окрім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).
Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Стосовно того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вже висловлювалася Велика Палата Верховного Суду (пункт 21 додаткової постанови від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтримала цей висновок.
Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена в постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18.
У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд виснував, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Як вбачається з матеріалів справи, правнича допомога позивачу надавалася адвокатом Кебою А.В. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АА № 1539942 від 06.02.2025; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3435 від 25.09.2008; посвідчення адвоката Кеби А.В. від 25.09.2008.
Під час нового розгляду у справі №927/249/24 адвокатом Кебою А.В. здійснено ознайомлення з матеріалами справи на підставі поданого 24.02.2025 клопотання (а.с.32 т.5); підготовлено та подано до суду через систему "Електронний суд" відповідь на відзиви обсягом 9 сторінок з додатками (а.с.37-54 т.5).
З матеріалів справи вбачається, що при новому розгляді даної справи відбулося 3 судові засідання (04.03.2025, 25.03.2025 (в режимі відеокнференції), 08.04.2025).
У судових засідання 25.03.2025 (в режимі відеокнференції) та 08.04.2025 прийняла участь представник позивача - адвокат Кеба А.В., що підтверджується протоколами цих судових засідань.
У підготовче засідання 04.03.2025 представники сторін, в тому числі представник позивача - адвокат Кеба А.В., не прибули, що зафіксовано у протоколі судового засідання 04.03.2025, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відображення в п.3 Акта прийому-передачі наданих послуг від 10.04.2025 про надання представником позивача - адвокатом Кебою А.В., послуг представництва інтересів клієнта у судовому засіданні 04.03.2025 в приміщенні господарського суду Чернігівської області є необґрунтованим, а вказані витрати в цій частині (5 000,00 грн) не підлягають задоволенню.
Таким чином, вищезазначене підтверджує надання адвокатом Кебою А.В. позивачу правничої допомоги з урахуванням додатку №1 від 14.01.2025 до Договору №22/25 від 14.01.2025 та Акта прийому-передачі наданих послуг від 10.04.2025 на суму 17 000,00 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відшкодування витрат у зазначеному розмірі відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співмірні з виконаною роботою у суді.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду про необґрунтованість клопотання відповідача 1 щодо відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у повному обсязі або зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки доводи відповідача 1, які наведені в клопотанні фактично є декларативними. Доказів або обґрунтувань щодо суми заявлених позивачем витрат, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність та/або нерозумність та/або нереальність такого розрахунку або про неналежність послуг адвоката до цієї справи, відповідач 1 не надав.
З огляду на наведене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, колегія вважає, що присуджена сума відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 17 000 грн відповідає встановленим критеріям.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаних висновків.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Чернігівської митниці залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Чернігівської області від 08.04.2025 та додаткове рішення господарського суду Чернігівської області від 22.04.2025 у справі № 927/249/24 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повна постанова складена 08.10.2025.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді С.В. Владимиренко
О.О. Євсіков