вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" жовтня 2025 р. Справа№ 910/2863/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників:
від позивача: Даниленко Є. М.
від відповідача: Северин Я. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні усну заяву
представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Астон Люкс"
про відвід колегії суддів у складі: Ходаківської І. П., Демидової А. М., Владимиренко С. В. від розгляду справи № 910/2863/24
апеляційне провадження за апеляційною скаргою
Товариства з обмеженою відповідальністю "Астон Люкс"
на рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2025 (повний текст рішення складено та підписано 01.04.2025)
у справі № 910/2863/24 (суддя Г. П. Бондаренко - Легких)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Алютал"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астон Люкс"
про стягнення 1 539 388, 68 грн
У провадженні Північного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Ходаківської І. П., Демидової А. М., Владимиренко С.В. перебуває апеляційна скарга ТОВ "Астон Люкс" на рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2025 у справі №910/2863/24, розгляд якої ухвалою суду від 20.08.2025 відкладено на 08.10.2025 (за клопотанням представника відповідача).
08.10.2025 у судовому засіданні представником ТОВ "Астон Люкс" заявлено усно відвід колегії суддів від розгляду справи № 910/2863/24 в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України).
Відвід обґрунтовано тим, що заявнику було відмовлено у проведенні почеркознавчої експертизи і не враховано його повідомлення та пояснення щодо проведення ним експертизи в приватному порядку. У зв'язку з цим, у заявника виникли сумніви у неупередженості та необ'єктивності колегії суддів у розгляді цієї справи.
Згідно з частинами другою, третьою статті 39 ГПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Розглянувши заяву про відвід суд дійшов таких висновків.
Вимогами змісту статей 35, 36 ГПК визначено підстави для відводу, (самовідводу) судді.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 35 ГПК суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суд зазначає, що вичерпний перелік обставин, зазначених у пункті 5 частини першої статті 35 ГПК, чинним законодавством не визначено.
Нормами частин другої, третьої статті 38 ГПК встановлено, що з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи; відвід повинен бути вмотивованим.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна встановлюватися згідно з:
(І) суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та
(ІІ) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (пункти 28, З0 рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993 та "Веттштайн проти Швейцарії", заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
За суб'єктивним критерієм "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного" (пункти 49, 50 рішення у справі "Білуха проти України", заява № 33949/02, рішення від 09.11.2006).
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів:
- чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. пункти 27, 28, З0 рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993; пункт 42 рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, N 33958/96, ЄСПЛ 2000-ХІІ);
- чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (пункт 64 рішення у справі "Бочан проти України", N7577/02 від 03.05.2007);
- окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 у справі "Газета "Україна-центр" проти України");
- чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (пункт 38 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).
Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
Таким чином, щодо суб'єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з'являються об'єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
У контексті заявленого відводу у цій справі, суд звертає увагу на приписи частини четвертої статті 35 ГПК України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Отже, процесуальні рішення судді, рішення в іншій справі, висловлена публічно думка щодо юридичного питання (правова оцінка), висловлена зокрема і у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.
Відтак сама по собі незгода учасника справи із процесуальними рішеннями суддів, рішеннями суддів в іншій справі не свідчить про їх упередженість, необ'єктивність чи заінтересованість у справі, рішення по якій ще не прийняте, та не є підставою для відводу останніх відповідно до наведених норм ГПК України.
Виходячи з викладеного, суд зазначає, що доводи представника відповідача про необхідність відводу колегії суддів від розгляду цієї справи з підстав незгоди з процесуальним рішенням колегії (відмова у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи), суперечать найважливішому принципу судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема шляхом заявлення відводів тим суддям, правова позиція яких заявників не влаштовує.
Суд вважає, що поведінка колегії суддів не дає жодних об'єктивних підстав вважати, що вони не є безсторонніми або що їм бракує неупередженості під час розгляду цієї справи.
Заявником не наведено і не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів щодо проявлення суддями Ходаківською І. П., Демидовою А. М., Владимиренко С. В. саме необ'єктивності чи упередженості на користь однієї зі сторін.
Отже, доводи представника відповідача є такими, що не узгоджуються із наведеними вище нормами законодавства щодо наявності підстав для відводу.
Керуючись ст.ст. 35, 38, 39, 234, 235 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Визнати усну заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Астон Люкс" про відвід колегії суддів у складі: Ходаківської І. П., Демидової А. М., Владимиренко С. В. від розгляду справи № 910/2863/24 необґрунтованою.
Відмовити у задоволенні усної заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Астон Люкс" про відвід колегії суддів у складі: Ходаківської І. П., Демидової А. М., Владимиренко С. В. від розгляду справи № 910/2863/24.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню.
Повна ухвала складена 13.10.2025.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
С.В. Владимиренко